В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка22/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   37

Стаття 2. Законодавство України про туризм

Законодавство України про туризм складається з Конституції України (254к/96-ВР), цього Закону, інших нормативно-правових актів, виданих відповідно до них.

Майнові відносини в галузі туризму, засновані на рівності, автоно­мії волі і майновій самостійності їх учасників, регулюються Цивільним (435-15) та Господарським кодексами України (436-15) з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачені інші правила, ніж ті, що встановлені цим Законом, застосовуються правила міжнародного договору.



Стаття 3. Туристичні ресурси України

Туристичними ресурсами України є пропоновані або такі, що мо­жуть пропонуватися, туристичні пропозиції на основі та з використан­ням об'єктів державної, комунальної чи приватної власності.

Напрями освоєння і розвитку туристичних ресурсів України визна­чаються органами державної влади, органами місцевого самоврядуван­ня відповідно до програм розвитку туризму.

Класифікація та оцінка туристичних ресурсів України, режим їх охорони, порядок використання з обліком гранично припустимих нава­нтажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля, порядок збере­ження цілісності туристичних ресурсів України, заходи для їх віднов­лення визначаються відповідно до закону.

Унікальні туристичні ресурси можуть знаходитися на особливому режимі охорони, що обмежує доступ до них. Обмеження доступу до туристичних ресурсів визначається їх реальною пропускною спромож­ністю, рівнем припустимого антропогенного навантаження, сезонними та іншими умовами.

Під час містобудівного планування, проектування, розміщення, бу­дівництва і реконструкції об'єктів містобудування на територіях рекре-



252

і цінних зон відповідні органи виконавчої влади, власники об'єктів міс-іобудування повинні передбачати максимальну інтеграцію споруджу-ианих об'єктів до місцевого соціально-економічного, природного та іс-і орико-культурного середовища.



Стаття 4. Організаційні форми та види туризму

Організаційними формами туризму є міжнародний і внутрішній ту­ризм.

міжнародного туризму належать: в'їзний туризм — подорожі в ме­жах України осіб, які постійно не проживають на її території, та виїз­ний туризм — подорожі громадян України та осіб, які постійно прожи­нають на території України, до іншої країни.

Внутрішнім туризмом є подорожі в межах території України грома­дян України та осіб, які постійно проживають на її території.

Залежно від категорій осіб, які здійснюють туристичні подорожі (поїздки, відвідування), їх цілей, об'єктів, що використовуються або иідвідуються, чи інших ознак існують такі види туризму:

дитячий;


молодіжний;

сімейний;

для осіб похилого віку;

для інвалідів;

культурно-пізнавальний;

лікувально-оздоровчий;

спортивний;

релігійний;

екологічний (зелений);

сільський;

підводний;

гірський;

пригодницький;

мисливський;

автомобільний;

самодіяльний тощо.

Особливості здійснення окремих видів туризму встановлюються за­коном.

Стаття 5. Учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності

Учасниками відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, є юридичні та фізичні особи, які створюють туристичний продукт, надають туристичні послуги (перевезення, тимчасового роз­міщення, харчування, екскурсійного, курортного, спортивного, розва­жального та іншого обслуговування) чи здійснюють посередницьку ді­яльність із надання характерних та супутніх послуг, а також громадяни

~ ' 253

України, іноземні громадяни та особи без громадянства (туристи, екс­курсанти, відвідувачі та інші), в інтересах яких здійснюється туристич­на діяльність.

Суб'єктами, що здійснюють та/або забезпечують туристичну діяль­ність (далі — суб'єкти туристичної діяльності), є:

туристичні оператори (далі — туроператори) — юридичні особи, створені згідно із законодавством України, для яких виключною діяль­ністю є організація та забезпечення створення туристичного продукту, реалізація та надання туристичних послуг, а також посередницька дія­льність із надання характерних та супутніх послуг і які в установлено­му порядку отримали ліцензію на туроператорську діяльність;

туристичні агенти (далі — турагенти) — юридичні особи, створе­ні згідно із законодавством України, а також фізичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють посередницьку діяльність з реалізації туристичного продукту туроператорів та тури­стичних послуг інших суб'єктів туристичної діяльності, а також по­середницьку діяльність щодо реалізації характерних та супутніх по­слуг і які в установленому порядку отримали ліцензію на турагент-ську діяльність;

інші суб'єкти підприємницької діяльності, що надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування, екскурсійних, роз­важальних та інших туристичних послуг;

гіди-перекладачі, екскурсоводи, спортивні інструктори, провідники та інші фахівці туристичного супроводу— фізичні особи, які прово­дять діяльність, пов'язану з туристичним супроводом і які в установле­ному порядку отримали дозвіл на право здійснення туристичного су­проводу, крім осіб, які працюють на відповідних посадах підприємств, установ, організацій, яким належать чи які обслуговують об'єкти відві­дування;

фізичні особи, які не є суб'єктами підприємницької діяльності та надають послуги з тимчасового розміщення (проживання), харчування тощо.

Перелік посад фахівців туристичного супроводу, кваліфікаційні ви­моги до них та порядок видачі дозволів на право здійснення туристич­ного супроводу визначаються центральним органом виконавчої влади в галузі туризму.



РОЗДІЛИ. ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА ТА ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ В ГАЛУЗІ ТУРИЗМУ

Стаття 6. Основні способи та цілі державного регулювання в галузі туризму. Основні пріоритетні напрями державної політики в галузі туризму

Держава проголошує туризм одним з пріоритетних напрямів роз­витку економіки та культури і створює умови для туристичної діяль­ності.

254 ~"~ """""""""~ """""

Реалізація державної політики в галузі туризму здійснюється шляхом: визначення і реалізації основних напрямів державної політики в га-іузі туризму, пріоритетних напрямів розвитку туризму;

визначення порядку класифікації та оцінки туристичних ресурсів України, їх використання та охорони;

спрямування бюджетних коштів на розробку і реалізацію програм розвитку туризму;

визначення основ безпеки туризму;

нормативного регулювання відносин у галузі туризму (туристично­го, готельного, екскурсійного та інших видів обслуговування громадян);

ліцензування в галузі туризму, стандартизації і сертифікації турис­тичних послуг, визначення кваліфікаційних вимог до посад фахівців туристичного супроводу, видачі дозволів на право здійснення туристи­чного супроводу;

встановлення системи статистичного обліку і звітності в галузі ту­ризму та курортно-рекреаційного комплексу;

організації і здійснення державного контролю за дотриманням зако­нодавства в галузі туризму;

визначення пріоритетних напрямів і координації наукових дослі­джень та підготовки кадрів у галузі туризму;

участі в розробці та реалізації міжнародних програм з розвитку ту­ризму.

Державне регулювання в галузі туризму здійснюється іншими спо­собами, визначеними законом.

Основними цілями державного регулювання в галузі туризму є: забезпечення закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, відновлення і зміцнення здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задоволення духо­вних потреб та інших прав;

безпека туризму, захист прав та законних інтересів туристів, інших суб'єктів туристичної діяльності та їх об'єднань, прав та законних інте­ресів власників або користувачів земельних ділянок, будівель та споруд;

збереження цілісності туристичних ресурсів України, їх раціональне використання, охорона культурної спадщини та довкілля, врахування державних і громадських інтересів при плануванні та забудові територій; створення сприятливих умов для розвитку індустрії туризму, під­тримка пріоритетних напрямів туристичної діяльності.

Основними пріоритетними напрямами державної політики в галузі туризму є:

удосконалення правових засад регулювання відносин у галузі ту­ризму;

забезпечення становлення туризму як високорентабельної галузі економіки України, заохочення національних та іноземних інвестицій у розвиток індустрії туризму, створення нових робочих місць;

розвиток в'їзного та внутрішнього туризму, сільського, екологічно­го (зеленого) туризму;

розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;

створення сприятливих для розвитку туризму умов шляхом спро­щення та гармонізації податкового, валютного, митного, прикордонно­го та інших видів регулювання;

забезпечення доступності туризму та екскурсійних відвідувань для дітей, молоді, людей похилого віку, інвалідів та малозабезпечених гро­мадян шляхом запровадження пільг стосовно цих категорій осіб.



Стаття 7. Органи, що здійснюють регулювання в галузі туризму

Регулювання в галузі туризму здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, центральним органом виконав­чої влади в галузі туризму, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, а також іншими органами в межах їх компетенції.



Стаття 8. Повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самовря­дування в галузі туризму

1. До виключних повноважень Верховної Ради України в галузі ту­
ризму належать:

визначення основних напрямів державної політики в галузі туризму;

визначення правових засад регулювання відносин у галузі туризму, їх удосконалення та адаптація із загальновизнаними нормами міжнаро­дного права;

визначення в законі про Державний бюджет України обсягу фінан­сового забезпечення туристичної галузі.

Верховна Рада України відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) може брати до свого розгляду й інші питання, що стосуються туризму.

Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні і районні ради відповідно до їх повноважень:

затверджують регіональні програми розвитку туризму, що фінансу­ються з бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів;

визначають кошти бюджету Автономної Республіки Крим, облас­них і районних бюджетів для фінансового забезпечення регіональних програм розвитку туризму;

контролюють фінансування регіональних програм розвитку туризму за кошти бюджету Автономної Республіки Крим, обласних і районних бюджетів.

2. Верховна Рада Автономної Республіки Крим відповідно до Кон­


ституції (254к/96-ВР) та законів України здійснює інше нормативне ре­
гулювання з питань туризму, історико-культурних заповідників, музеїв,
інших закладів культури, вирішує питання щодо організації і розвитку
курортно-рекреаційної сфери і туризму тощо.

256 """""" '"""~~

3. Представницькі органи місцевого самоврядування — сільські, се­лищні, міські ради відповідно до їх повноважень: затверджують місцеві програми розвитку туризму; визначають кошти місцевих бюджетів для фінансового забезпечен­ня місцевих програм розвитку туризму;

доручають своїм виконавчим органам фінансування місцевих про­грам розвитку туризму за рахунок коштів місцевого бюджету;

вживають заходів для стимулювання суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність з надання туристичних послуг.

Стаття 9. Повноваження Кабінету Міністрів України в галузі туризму

Кабінет Міністрів України відповідно до Конституції (254к/96-ВР) та законів України:

здійснює державне управління та забезпечує реалізацію державної політики в галузі туризму;

розробляє та затверджує програми розвитку туризму в Україні і фі­нансує їх виконання відповідно до бюджетного законодавства;

приймає нормативно-правові акти, що регулюють відносини в галу­зі туристичної діяльності;

забезпечує раціональне використання туристичних ресурсів і вжит­тя заходів для їх збереження;

сприяє розвитку туристичної індустрії та створенню ефективної ту­ристичної інфраструктури;

вживає заходів щодо забезпечення безпеки туристів, захисту їх прав, інтересів і власності;

організовує та забезпечує реалізацію державної інвестиційної полі­тики в галузі туристичної діяльності;

готує та подає на розгляд Верховної Ради України як складову час­тину проекту закону про Державний бюджет України на відповідний рік пропозиції щодо обсягів бюджетних коштів для фінансової підтри­мки проектів і програм з розвитку туризму;

інформує Верховну Раду України про виконання програми розвитку туризму в Україні;

визначає порядок організації рятувальних команд і порядок вжиття рятувальних заходів;

створює державну систему наукового забезпечення в галузі турис­тичної діяльності;

здійснює міжнародне співробітництво в галузі туризму;

вирішує інші питання, віднесені Конституцією (254к/96-ВР) та за­конами України до його повноважень.

Стаття 10. Повноваження центральних органів виконавчої влади в галузі туризму

1. Центральний орган виконавчої влади в галузі туризму:

організує та забезпечує реалізацію державної політики в галузі ту­


ризму, виконання цього Закону та інших нормативно-правових актів;
,„„„_ ™ 257

бере участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у га­лузі туризму, у межах своєї компетенції розробляє і затверджує норма­тивно-правові акти, узагальнює практику застосування законодавства в галузі туризму, курортно-рекреаційної сфери, вносить пропозиції щодо його удосконалення;

забезпечує реалізацію програм розвитку туризму в Україні;

організує облік туристичних ресурсів України, забезпечує їх раціо­нальне використання та охорону;

бере участь у розробці стандартів, діяльності з метрології та серти­фікації, у проведенні робіт з підтвердження відповідності в законодав­чо регульованій сфері;

організує здійснення контролю за якістю наданих туристичних по­слуг;

реалізує державну інвестиційну політику в галузі туризму та курор­тно-рекреаційній сфері;

бере участь у розробці програм облаштування транспортних магіст­ралей об'єктами туристичної інфраструктури;

бере участь у підготовці, перепідготовці та підвищенні кваліфікації кадрів, визначенні пріоритетних напрямів наукових досліджень у галузі туризму та проведенні науково-дослідних робіт у цій галузі;

проводить дослідження туристичного ринку, готує і поширює інфо­рмацію про Україну і її туристичні можливості на міжнародному тури­стичному ринку та всередині держави;

у межах своєї компетенції розробляє, укладає і виконує міжнародні договори в галузі туристичної діяльності, представляє країну у міжнаро­дних туристських організаціях і на міжнародних заходах щодо туризму;

вживає заходів щодо розширення міжнародного співробітництва, утвердження України на світовому туристичному ринку;

сприяє координації діяльності органів виконавчої влади, суб'єктів підприємницької діяльності, їх об'єднань, що здійснюють діяльність у галузі туризму;

надає суб'єктам туристичної діяльності методичну, консультативну та іншу допомогу;

пропонує для спільного використання юридичними особами та гро-мадянами-підприємцями, які надають туристичні послуги, знаки для товарів і послуг;

поширює соціальну рекламу в галузі туризму;

для забезпечення реалізації своїх повноважень, узгодження та вра­хування інтересів суб'єктів туристичної діяльності утворює координа-ційно-дорадчий орган.

2. Інші центральні органи виконавчої влади в межах своїх повнова­жень:

забезпечують реалізацію державної політики в галузі туризму; здійснюють підготовку пропозицій щодо реалізації державної полі­тики в галузі туризму;

258 "

беруть участь у створенні організаційно-правових та економічних механізмів реалізації державної політики в галузі туризму.



Стаття 11. Повноваження Ради міністрів Автономної Респуб­ліки Крим, місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевого самоврядування в галузі туризму

1. Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації в межах своїх повноважень:

здійснюють виконавчі та організаційно-розпорядчі функції щодо організації і розвитку курортно-рекреаційної сфери і туризму;

розробляють проекти регіональних програм розвитку туризму і по­дають їх для затвердження відповідно Верховній Раді Автономної Рес­публіки Крим, обласним і районним радам;

вживають заходів щодо виконання регіональних програм розвитку туризму;

сприяють туристичній діяльності у своєму регіоні і створенню су­часної туристичної інфраструктури;

розробляють і впроваджують заходи для захисту місцевих туристи­чних ресурсів;

видають дозволи на право здійснення туристичного супроводу;

аналізують ринок туристичних послуг у межах адміністративно-територіальних одиниць, представляють центральному органу вико­навчої влади в галузі туризму необхідні відомості про розвиток туриз­му в адміністративно-територіальних одиницях;

здійснюють соціальну рекламу туристичних ресурсів, утворюють відповідні інформаційні центри;

сприяють дитячому та молодіжному туризму;

беруть участь у підготовці, перепідготовці і підвищенні кваліфікації кадрів у галузі туристичної діяльності, що фінансуються за рахунок коштів місцевого бюджету;

надають суб'єктам туристичної діяльності методичну і консульта­тивну допомогу щодо організації їх діяльності;

залучають підприємства, установи і організації, розташовані на під­порядкованій їм території, до розв'язання проблем розвитку туризму в регіонах;

подають центральному органу виконавчої влади в галузі туризму пропозиції стосовно включення заходів з регіональних програм розвит­ку туризму до відповідних програм;

вносять у встановленому порядку до центрального органу виконав­чої влади в галузі туризму пропозиції про анулювання відповідної лі­цензії;

здійснюють іншу діяльність у галузі туризму відповідно до законо давства.

,.---™-л- ■■■vv™^™™,,„,.™„,„„. „„„„„„„„„,„„„„„„„„„„,„,„„„„„„„„. ™™™„™„„„.,,. ,~

І 7* "^

2. Виконавчі органи місцевого самоврядування в межах їх повнова­жень:

розробляють проекти місцевих програм розвитку туризму і подають їх для затвердження відповідним місцевим радам;

вживають заходів щодо виконання місцевих програм розвитку туризму;

залучають на договірних засадах підприємства, установи і організа­ції, розташовані на відповідній території, до розв'язання проблем роз­витку місцевого туризму та підтримки туристичних ресурсів;

організують проведення інвентаризації туристичних ресурсів місце­вого значення;

сприяють охороні і збереженню туристичних ресурсів;

залучають місцеве населення до туристичної діяльності, створюючи нові робочі місця;

сприяють розвитку на відповідній території різних видів туризму.



Стаття 12. Програми розвитку туризму в Україні

Для забезпечення охорони туристичних ресурсів України, їх збере­ження та відновлення, раціонального використання, забезпечення без­пеки туризму, конституційних прав громадян на відпочинок та інших прав громадян, патріотичного виховання органами державної влади та органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень затвер­джуються державні цільові, регіональні та інші програми розвитку ту­ризму.

Програми розвитку туризму затверджуються з метою реалізації дов­гострокових пріоритетів країни в галузі туризму і становлять комплекс взаємопов'язаних правових, економічних та організаційних заходів, спрямованих на реалізацію конституційних прав громадян, розвиток туристичної галузі.

Державні цільові, регіональні та інші програми розвитку туризму по­винні передбачати заходи щодо забезпечення безпеки в галузі туризму.

Порядок формування, фінансування і реалізації регіональних та мі­сцевих програм розвитку туризму визначається законом.

РОЗДІЛ III. БЕЗПЕКА ТУРИЗМУ Стаття 13. Безпека в галузі туризму

Безпека в галузі туризму — сукупність факторів, що характеризу­ють соціальний, економічний, правовий та інший стан забезпечення прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб та держави в галузі туризму.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх поса­дові особи в межах своїх повноважень вживають заходів, спрямованих на:

забезпечення закріплених Конституцією України (254к/96-ВР) прав


громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля при здійсненні ту­
ристичних подорожей, захист громадян України за її межами;
260 ™"~~" ™~~—~~~~~"~~ -

забезпечення особистої безпеки туристів, збереженість їх майна, не-завдання шкоди довкіллю;

інформування суб'єктів туристичної діяльності про загрозу безпеці туристів у країні (місці) тимчасового перебування;

надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзвичай­ній ситуації;

забезпечення туристам (екскурсантам) можливості безперешкодно­го одержання медичної, правової та інших видів невідкладної допомо­ги, доступу до засобів зв'язку;

заборонення використання туризму з метою незаконної міграції, се­ксуальної, трудової та інших видів експлуатації громадян;

охорону туристичних ресурсів України, встановлення гранично припустимих навантажень на об'єкти культурної спадщини та довкілля;

забезпечення безпеки об'єктів туристичних відвідувань з урахуван­ням ризику виникнення природних і техногенних катастроф та інших надзвичайних ситуацій тощо.

З метою забезпечення безпеки туристів суб'єкти туристичної діяль­ності, здійснюючи відповідний вид діяльності, зобов'язані:

інформувати туристів про можливі небезпеки під час подорожі, не­обхідність виконання загальнообов'язкових вимог та запобіжних чи попереджувальних заходів (медичних щеплень тощо);

створювати безпечні умови в місцях надання туристичних послуг, забезпечувати належне облаштування трас походів, прогулянок, екску­рсій тощо;

забезпечувати спеціальні вимоги безпеки під час надання туристич­них послуг з підвищеним ризиком (автомобільний, гірський, лижний, велосипедний, водний, мотоциклетний, пішохідний туризм, спелеоту­ризм тощо);

забезпечувати туристів кваліфікованими фахівцями туристичного супроводу, спеціальним спорядженням та інвентарем;

забезпечувати навчання туристів засобам профілактики і захисту від травм, попередження нещасних випадків та надання першої медичної допомоги;

забезпечувати надання оперативної допомоги особам, які постраж­дали під час подорожі, транспортування потерпілих;

оперативно інформувати органи місцевої влади та відповідальних осіб про надзвичайні ситуації, в яких опинилися туристи, подавати ві­домості про зниклих осіб.

Особи, які організовують експлуатацію туристичних ресурсів, зо­бов'язані забезпечувати виконання вимог щодо охорони довкілля та охорони культурної спадщини, а також вживати заходів щодо забезпе­чення мінімізації або припинення шкідливого впливу на довкілля і со­ціально-культурне середовище та компенсувати завдані їм при цьому збитки.

Надання необхідної допомоги туристам, які опинилися у надзви­чайній ситуації в межах території України, здійснюється спеціалізова-



ними державними, комунальними та приватними службами, а також рятувальними командами, що утворюються відповідно до законодавства.

Організація рятувальних команд і порядок здійснення рятувальних заходів визначаються Кабінетом Міністрів України.

Держава забезпечує захист законних прав та інтересів іноземних ту­ристів відповідно до законодавства та міжнародних договорів України.

1   ...   18   19   20   21   22   23   24   25   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка