В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка21/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   37

_ „. : _ „_ 241

тивних і технічних питань (у межах функціональних і фінансо­вих можливостей організації).

Виконавчий комітет доповідає про ухвалені рішення найбли­жчої сесії Генеральної асамблеї, на якій проводяться їх наступні затвердження. Виконавча рада складається з дійсних членів. її обирають за принципом «один член на кожні п'ять дійсних чле­нів» відповідно до правил, затверджених Генеральною асамбле­єю. На виборах керуються принципом справедливого і рівного географічного розподілу.

У роботі Виконавчого комітету беруть участь (без права голосу) один асоційований член і представник Комітету членів, що приєд­налися. Термін повноважень членів Виконавчого комітету — чоти­ри роки, однак кожні два роки половину його членів переобирають. Виконавчий комітет збирається на свої сесії зазвичай двічі на рік; зі складу ради щороку обирають голову і двох його заступників.

Для кворуму на засіданнях ради зазвичай необхідна присут­ність більшості членів. Рішення приймають простою більшістю голосів присутніх членів і тих, хто голосує, за винятком рекоме­ндацій з бюджетно-фінансових питань, які має схвалити біль­шість — дві третини голосів.

До функцій виконавчого комітету ВТО, зокрема, належить:


  • вживання заходів для забезпечення виконання всіх рішень і рекомендацій генеральної асамблеї, а також звіт перед асамблеєю;

  • одержання і розгляд звітів генерального секретаря про дія­льність організації;

  • розроблення і представлення пропозицій Генеральній аса­мблеї;

  • розгляд загальної програми роботи організації перед її по­данням на обговорення Генеральній асамблеї;

  • представлення Генеральній асамблеї звітів і рекомендацій з адміністративних рахунків і проектів бюджету організації;

  • створення допоміжних органів, необхідних для діяльності ради;

  • виконання будь-яких інших функцій, доручених Генераль­ною асамблеєю.

При виконавчій раді діють такі допоміжні органи:

  • Технічний комітет з програми і координації (ТКПК), голо­вним завданням якого є розгляд питань, пов'язаних із загальною програмою роботи організації.

  • Бюджетно-фінансовий комітет (БФК), який займається по­переднім дослідженням бюджетно-фінансових питань для опра­цювання рекомендацій виконавчій раді.

242


  • Комітет довкілля, у роботі якого можуть брати участь всі члени виконавчої ради.

  • Комітет зі спрощення формальностей, що займається про­блемами переміщення людей як у міжнародному, так і в націона­льному масштабі. Комітет відкритий для роботи всім членам ви­конавчої ради.

  • Комітет зі статистики, що розробляє рекомендації з питань збору, аналізу і напряму статистичних даних з міжнародного і національного туризму.

  • Комітет із розгляду членства в категорії членів, що приєд­налися; основні функції комітету — розгляд заявок на членство у ВТО і напрацювання відповідних рекомендацій виконавчій раді.

Секретаріат ВТО складається зі штату співробітників (майже 90 представників 30 країн), його очолює генеральний секретар ВТО.

Генерального секретаря призначає Генеральна асамблея (за пропозицією виконавчої ради) більшістю — дві третини присут­ніх дійсних членів і тих, хто голосує. Термін повноважень гене­рального секретаря — 4 роки з правом перевиборів. Генеральний секретар відповідальний перед Генеральною асамблеєю та Вико­навчим комітетом і виконує їхні вказівки. Зокрема, він представ­ляє звіти про діяльність організації, адміністративні рахунки, проекти бюджету і загальної програми роботи, а також забезпе­чує юридичне представництво організації.

Персонал секретаріату призначає генеральний секретар ВТО, і відповідає за виконання роботи перед ним, керується Статутом і правилами для персоналу.

Для надання ефективної допомоги у виконанні робочої про­грами організації в рамках ВТО утворений Комітет членів, що приєдналися. Його очолює голова і кілька віце-голів.

Робоча програма цього Комітету виконується переважно за­вдяки діяльності окремих робочих груп, що займаються такими питаннями і проблемами, як капіталовкладення у сфері туризму, використання засобів автоматики, туризм і охорона здоров'я, мо­лодіжний туризм, розвиток туризму для інвалідів, туризм і спорт.

До структурних особливостей ВТО належить також функціо­нування інституту постійних представників країн — членів орга­нізації. Серед їхніх обов'язків — підтримання оперативного зв'я­зку між країнами і штаб-квартирою ВТО з усіх питань діяльності організації.



Штаб-квартира. Всесвітня туристська організація є юридич­ною особою і може користуватися на території країн-членів певни­ми привілеями та імунітетом, що визначені в окремих угодах, укла-

іб* 243

дених організацією. Відповідно до Статуту ВТО, місце перебування організації визначається і може бути в будь-який час змінене рі­шенням Генеральної асамблеї. Зокрема, на підставі Конвенції між ВТО й Іспанією про правовий статус організації в Іспанії, текст якої був підписаний 10 листопада 1975 року і ратифікований Іспанією 8 жовтня 1976 року (Конвенція набула чинності 2 червня 1977 року і схвалена Генеральною асамблеєю ВТО 31 травня 1977 року), штаб-квартира ВТО 1 січня 1976 року була перенесена з Женеви до Мад­риду в будівлю, яку передав для ВТО іспанський уряд (адреса: Calle Capitan Haya, 42-28020 Madrid, Spine; тел.: (34 91) 567 81 00; Otm@world-tourism.org/ http:// www.world-tourism.org).

Офіційні мови ВТО — англійська, іспанська, російська і фра­нцузька. Виправлення до Статуту ВТО про визнання арабської офіційною мовою організації, схвалені на третій сесії генеральної асамблеї 1979 року, досі не набули чинності, оскільки їх не під­тримала більшість дійсних членів організації.

Фінансування. Бюджетні витрати ВТО на здійснення адмініс­тративних функцій і реалізацію спільної програми роботи покри­ваються за рахунок членських внесків і будь-яких інших надхо­джень відповідно до фінансових правил організації.

Бюджет ВТО, проект якого складає генеральний секретар, розрахований на два роки.



Робоча програма та оперативна діяльність. Робоча про­грама ВТО формується і затверджується на два роки. Одним з іс­тотних елементів у її підготовці останнім часом стають розміри бюджетних асигнувань, тобто створення так званої програми бюджету організації.

Основні міжнародно-правові форми діяльності ВТО — прове­дення Всесвітньої конференції з туризму 1980 року, Всесвітньої наради з туризму 1982 року та Міжнародної конференції з тури­зму 1989 року.

У резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 38/146 від 19 грудня 1983 року була прийнята рекомендація до членів ор­ганізації «приділяти належну увагу принципам Манільської де­кларації зі світового туризму 1980 року і документа Всесвітньої наради з туризму в Акапулько 1982 року в розробленні та здій­сненні, де це доцільно, своєї політики, планів і програми в галу­зі туризму згідно з власними національними пріоритетами та в рамках Програми роботи Всесвітньої туристської організації».

Гаазька декларація Міжпарламентської конференції з туризму 1989 року є інструментом міжнародного співробітництва і парт­нерства, об'єднання народів і чинником, що сприяє розвитку ін-



244 "

дивідуального й колективного туризму. її головні положення зводяться до того, що:



  1. Туризм є формою проведення вільного часу.

  2. Туризм — ефективний засіб сприяння соціально-еконо­мічному зростанню країни.

  3. Природне, культурне і людське середовище — основна умова розвитку туризму.

  4. Туризм має гуманний характер.

  5. Кожна людина має право на вільні подорожі.

  6. Спрощення формальностей подорожування— основа роз­витку туризму.

  7. Безпека і захист туристів, повага їхньої гідності — найваж­ливіші умови розвитку туризму.

  8. Держави повинні вживати заходів у боротьбі з тероризмом, удосконалювати якість туристських послуг, планувати розвиток туристської інфраструктури.

Парламенти, уряди, державні та приватні організації, асоціації й установи, що відповідають за туристську діяльність, професіо­налів у галузі туризму, а також самі туристи мають ретельно вра­ховувати принципи Гаазької декларації і постійно керуватися ними у своїй роботі.

На конференції в Лісабоні в дослідженнях «Tourism: 2020 Vision» ВТО оголосила про найперспективніші туристські напря­ми наступного сторіччя — пригодницький туризм, круїзи, екоту-ризм, культурно-пізнавальний туризм, тематичний туризм.

У XXI ст. ВТО прогнозує справжній бум подорожей, однак час, який люди зможуть виділяти на свій відпочинок, скоротить­ся, особливо на основних ринках-постачальниках туристів. За до­слідженням ВТО «Impact on Tourism», також представленому на конференції в Лісабоні, мандрівники XXI ст. будуть «багаті на гроші, але бідні на час». Отже, вони шукатимуть туристського продукту, який даватиме максимальне задоволення за мінімаль­ний час. Процвітатимуть тематичні парки і круїзні подорожі, оскільки люди зможуть відвідати кілька місць за короткий тер­мін. Стануть популярними короткі відпустки і поїздки на вихідні, а основна відпустка року в багатьох людей буде скорочуватися.

У багатьох країнах світу створюються некомерційні асоціації, представлені консультативними радами з туризму. Ці ради об'є­днуються в неурядові міжнародні організації, такі як Всесвітня асоціація туристичних агентств і туроператорів (WATA), Міжна­родна рада турагентств (ІСТА), Міжнародна федерація асоціацій турагентств (UFTA) тощо.



245

ДОДАТКИ

Додаток 1

ХАРТИЯ ТУРИЗМА

Одобрена в 1985 г. на VI сессии Генеральной ассамблеи

Всемирной туристской организации

Статья I

  1. Право каждого человека на отдых и досуг, включая право на ра­зумное ограничение рабочего дня и на оплачиваемый периодический отпуск, а также право свободно передвигаться без ограничений, кроме тех, которые предусмотрены законом, признается во всем мире.

  2. Использование этого права составляет фактор социального рав­новесия и повышения национального и всеобщего сознания.

Статья II

Как следствие этого права, государства должны разрабатывать и проводить политику, направленную на обеспечение гармоничного раз­вития внутреннего и международного туризма, а также заниматься ор­ганизацией отдыха на благо всех тех, кто им пользуется.



Статья III

С этой целью государствам следует:

а) содействовать упорядоченному и гармоничному росту как внут­


реннего, так и международного туризма;

б) приводить туристскую политику в соответствие с политикой об­


щего развития, проводимой на различных уровнях-местном, регио­
нальном, национальном и международном, и расширять сотрудничест­
во в области туризма как на двусторонней, так и на многосторонней
основе, включая для этой цели также возможности Всемирной турист­
ской организации;

в) уделять должное внимание принципам Манильской декларации


по мировому туризму и Документу Акапулько «при разработке и осу­
ществлении, где это уместно, своей политики, планов и программ в об­
ласти туризма в соответствии со своими национальными приоритетами
и в рамках программы работы Всемирной туристской организации»;

г) содействовать принятию мер, позволяющих каждому участвовать


во внутреннем и международном туризме, особенно посредством регу­
лирования рабочего времени и досуга, установления или улучшения
системы ежегодных оплачиваемых отпусков и равномерного распреде­
ления дней таких отпусков в течение года, а также уделения особого

246 " " "~~ ""

внимания молодежному туризму, туризму людей преклонного возраста и людей с физическими недостатками;

д) защищать в интересах настоящего и будущих поколений турист­скую среду, которая, включая в себя человека, природу, общественные отношения и культуру, является достоянием всего человечества.

Статья IV

Государствам следует также:

а) содействовать доступу туристов-граждан своих стран и ино­
странных туристов к общественному достоянию посещаемых мест,
применяя положения существующих документов по упрощению фор­
мальностей, выпущенных Организацией Объединенных Наций, Меж­
дународной организацией гражданской авиации, Международной мор­
ской организацией, Советом таможенного сотрудничества или любой
другой организацией, в частности Всемирной туристской организаци­
ей, с учетом постоянного сокращения ограничений на путешествия;

б) способствовать росту туристского сознания и содействовать кон­


тактам посетителей с местным населением с целью улучшения взаимо­
понимания и взаимного обогащения;

в) обеспечивать безопасность посетителей и их имущества посред­


ством превентивных мер и мер защиты;

г) предоставлять возможно лучшие условия гигиены и доступа к


службам здравоохранения, а также предупреждения инфекционных за­
болеваний и несчастных случаев;

д) предотвращать любую возможность использования туризма для


эксплуатации других в целях проституции;

е) усиливать в целях защиты туристов и местного населения меры


по предупреждению нелегального использования наркотиков.

Статья V

Наконец, государствам следует:

а) позволять туристам— гражданам своей страны и иностранным
туристам передвигаться свободно по стране, без' ущерба для каких-либо
ограничительных мер, принятых в национальных интересах в отноше­
нии определенных районов территории;

б) не допускать каких-либо дискриминационных мер в отношении


туристов;

в) давать туристам возможность быстрого доступа к администра­


тивным и юридическим службам, а также представителям консульств и
предоставлять в их распоряжение внутренние и внешние общественные
средства связи;

г) содействовать информированию туристов с целью создания усло­


вий для понимания обычаев местного населения в местах транзита и
временного пребывания.

подано одшею J3 офщшних мов ВТО.



Статья VI

  1. Местное население в местах транзита и временного пребывания имеет право на свободный доступ к своим собственным туристским ре­сурсам, обеспечивая своим отношением и поведением бережное отно­шение к окружающей природной и культурной среде.

  2. Оно также вправе ожидать от туристов понимания и уважения их обычаев, религий и прочих сторон их культуры, которые являются ча­стью наследия человечества.

  3. В целях содействия такому пониманию и бережному отношению необходимо способствовать распространению соответствующей ин­формации:

а) об обычаях местного населения, его традиционной и религиозной
деятельности, местных запретах и священных местах и святынях, кото­
рые должны уважаться;

б) об их художественных, археологических и культурных ценно­


стях, которые должны быть сохранены;

в) о фауне, флоре и других природных ресурсах, которые должны


быть защищены.

Статья VII

Местному населению в местах транзита и временного пребывания предлагается принимать туристов с возможно лучшим гостеприимст­вом, вежливым обращением и уважением, необходимыми для развития гармоничных человеческих и общественных отношений.



Статья VIII

  1. Работники в области туризма и поставщики услуг для туризма и путешествий могут внести положительный вклад в развитие туризма и в претворение в жизнь положений настоящей Хартии.

  2. Они должны придерживаться принципов настоящей Хартии и со­блюдать любые обязательства, взятые на себя в рамках их профессио­нальной деятельности, обеспечивая высокое качество предоставляемо­го туристского продукта в целях содействия утверждению гумани­стического характера туризма.

  3. Они должны, в частности, препятствовать поощрению использо­вания туризма для всех видов эксплуатации других людей.

Статья IX

Необходимо оказывать содействие работникам в области туризма и поставщикам услуг для туризма и путешествий путем предоставления им через соответствующие национальные и международные законода­тельства необходимых условий, позволяющих им:

а) заниматься своей деятельностью при благоприятных условиях,
без каких-либо помех или дискриминации;

б) использовать общую и техническую профессиональную подго­


товку как внутри страны, так и за границей в целях обеспечения квали­
фицированными людскими ресурсами;

248 ~"

в) сотрудничать между собой, а также с публичными властями через национальные и международные организации в целях улучшения коор­динации их деятельности и улучшения качества предоставляемых ими услуг.



КОДЕКС ТУРИСТА

Статья X

Туристы должны своим поведением способствовать взаимопонима­нию и дружеским отношениям между народами как на национальном, так и на международном уровне и таким образом содействовать сохра­нению мира.



Статья XI

  1. В местах транзита и временного пребывания туристы должны уважать установившийся политический, социальный, моральный и ре­лигиозный уклад и подчиняться действующим законам и правилам.

  2. В этих же местах туристы также должны:

а) проявлять самое большое понимание в отношении обычаев, веро­
ваний и поступков местного населения и самое большое уважение в
отношении природного и культурного достояния последнего;

б) воздерживаться от подчеркивания экономических, социальных и


культурных различий, существующих между ними и местным населе­
нием;

в) быть восприимчивыми к культуре местного населения, прини­


мающего туристов, являющейся неотъемлемой частью общего достоя­
ния человечества;

г) препятствовать эксплуатации других в целях проституции;

д) воздерживаться от торговли, провоза и употребления наркотиков
и/или других запрещенных препаратов.

Статья XII

Во время путешествия из одной страны в другую и в пределах при­нимающей страны туристы должны через соответствующие правитель­ственные меры иметь возможность для своего блага пользоваться:

а) смягчением административного и финансового контроля;

б) возможно лучшими условиями на транспорте в течение времен­


ного пребывания, которые могут быть предоставлены поставщиками
туристских услуг.

Статья XIII

1. Туристам следует предоставлять свободный доступ как внутри, так и за пределами своих стран к местам и отдельным районам турист­ского интереса и свободу передвижения, учитывая при этом сущест­вующие правила и ограничения.



2. По прибытии к местам и отдельным районам туристского интере­са, а также на протяжении всего их транзита и временного пребывания туристы для своего блага должны располагать:

а) объективной, точной и исчерпывающей информацией об услови­


ях и возможностях, предоставляемых в течение их путешествия и вре­
менного пребывания официальными туристскими организациями и по­
ставщиками туристских услуг:

б) личной безопасностью, безопасностью своего имущества, а также


защитой своих прав как потребителей;

в) соответствующей общественной гигиеной, особенно в средствах


размещения, общественного питания и на транспорте; информацией об
эффективных мерах по предупреждению инфекционных заболеваний и
несчастных случаев, а также беспрепятственным доступом к службам
здравоохранения;

г) доступом к быстрой и эффективной общественной связи внутри


страны, а также с внешним миром;

д) административными и юридическими процедурами и гарантия­


ми, необходимыми для защиты их прав;

е) возможностью исповедания своей собственной религии и соот­


ветствующими условиями для этой цели.

Статья XIV

Каждый человек имеет право ставить в известность представителей законодательных органов и общественных организаций о своих по­требностях, чтобы в полной мере осуществлять свое право на отдых и проведение досуга с тем, чтобы пользоваться преимуществами туризма в наиболее выгодных условиях, и там, где это уместно и в соответствии с законом, объединяться с другими для этой цели.





ЗАКОН УКРАЇНИ Про туризм

(Відомості Верховної Ради (ВВР) 1995, 31, ст. 241, 2001, № 32, ст. 172) (із змінами і доповненнями)

Цей Закон визначає загальні правові, організаційні та соціально-.жономічні засади реалізації державної політики України в галузі тури-шу та спрямований на забезпечення закріплених Конституцією Украї­ни (254к/96-ВР) прав громадян на відпочинок, свободу пересування, охорону здоров'я, на безпечне для життя і здоров'я довкілля, задово­лення духовних потреб та інших прав при здійсненні туристичних по­дорожей. Він встановлює засади раціонального використання туристи­чних ресурсів та регулює відносини, пов'язані з організацією і здій­сненням туризму на території України.

РОЗДІЛІ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому зна­ченні:

туризм — тимчасовий виїзд особи з місця постійного проживання в оздоровчих, пізнавальних, професійно-ділових чи інших цілях без здій­снення оплачуваної діяльності в місці перебування;

турист— особа, яка здійснює подорож по Україні або до іншої країни з не забороненою законом країни перебування метою на термін від 24 годин до одного року без здійснення будь-якої оплачуваної дія­льності та із зобов'язанням залишити країну або місце перебування в

зазначений термін;

туристичний продукт— попередньо розроблений комплекс турис­тичних послуг, який поєднує не менше ніж дві такі послуги, що реалі­зується або пропонується для реалізації за визначеною ціною, до складу якого входять послуги перевезення, послуги розміщення та інші турис­тичні послуги, не пов'язані з перевезенням і розміщенням (послуги з організації відвідувань об'єктів культури, відпочинку та розваг, реалі­зації сувенірної продукції тощо);

супутні туристичні послуги та товари — послуги та товари, призна­чені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких несуттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

251

характерні туристичні послуги та товари — послуги та товари, при­значені для задоволення потреб споживачів, надання та виробництво яких суттєво скоротиться без їх реалізації туристам;

просування туристичного продукту — комплекс заходів, спрямова­них на створення та підготовку до реалізації туристичного продукту чи туристичних послуг (організація рекламно-ознайомлювальних подоро­жей, участь у спеціалізованих виставках, ярмарках, видання каталогів, буклетів тощо);

місце продажу (реалізації) туристичних послуг — країна, в якій за­реєстровано відповідний суб'єкт господарювання, що реалізує турис­тичний продукт;

місце надання туристичних послуг — країна, на території якої без­посередньо надаються туристичні послуги.


1   ...   17   18   19   20   21   22   23   24   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка