В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка2/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37

Таблиця 5

РЕЙТИНГ ШІСТНАДЦЯТИ КРАЇН, ЯКІ ВКЛАДАЮТЬ НАЙБІЛЬШЕ КОШТІВ У ТУРИЗМ

п/п

Країна

Витрати, млрд. дол. США у 2004 році

Ринкова частка, %

1

Німеччина

71,0

11,2

2

США

65,6

10,4

3

Великобританія

56,5

8,9

4

Японія

38,2

6,0

5

Франція

28,6

4,5

6

Італія

20,5

3,2

7

Китай

19,1

3,0

8

Нідерланди

16,4

2,6

9

Канада

16,0

2,5

10

Росія

15,7

2,5

11

Бельгія

14,0

2,2

12

Гонконг (Китай)

13,3

2,1

13

Іспанія

12,2

1,9

14

Австрія

11,9

1,9

15

Австралія

10,3

1,6

16

Швеція

10,2

1,6




Загалом у світі

635

100




Джерело: ВТО

Дані за грудень 2005 року




Туризм за своїми основними характеристиками не має прин­ципових відмінностей від інших форм господарської діяльності. Тому всі сучасного маркетингу та менеджменту можуть бути за­стосовані і в туризмі.

Втім, туризм має свою специфіку. Тут здійснюється як торгів­ля послугами, так і товарами. За оцінками фахівців, частка по­слуг у туризмі становить 75 відсотків, товарів — 25.

Якщо у традиційному виробництві ми маємо товар у матеріа­льно-речовій формі, то в туризмі результат діяльності зводиться до туристичного продукту. По суті, це будь-яка послуга, яка за­довольняє ті чи інші потреби туристів і ними оплачується. Це го­тельні, транспортні, екскурсійні, перекладацькі, побутові, кому­нальні, посередницькі та інші послуги. Основним туристичним продуктом є комплексне обслуговування, тобто стандартний на­бір послуг, що продається туристам в одному «пакеті». За кордо-

10

ном туристичні поїздки, які реалізуються за стандартними «паке­тами», часто називають пакетними турами. Вони є основним предметом діяльності більшості туристичних фірм.

Туристичний продукт поряд із загальними характеристиками послуг (невідчутність, нерозривність виробництва та споживан­ня, нездатність до зберігання) має свої особливості.

По-перше, попит на туристичні послуги надзвичайно еласти­чний щодо рівня прибутку і цін, але багато в чому залежить від політичних і соціальних умов.

По-друге, у зв'язку з сезонними коливаннями попиту існує так званий феномен насичення. Внаслідок цього можуть бути ви­ділені чітко окреслені туристичні зони. Наприклад, за чинником «сонце—море» — курорти Криму, Кіпру, Туреччини, Болгарії; за чинником «відпочинок—лікування»— Трускавець, Єсентуки, Карлові Вари; за чинником «спорт»— гірськолижні курорти України, Польщі, Словаччини, Чехії тощо.

По-третє, пропозиція туристичних послуг не відрізняється гнучким виробництвом. Цими послугами можна скористатися безпосередньо на місці. Готель, летовище, база відпочинку не можуть бути перенесені в інші регіони. Вони не можуть присто­суватися у часі й просторі до зміни попиту.

По-четверте, туристичний продукт створюється зусиллями багатьох підприємств, кожне з яких має власні методи роботи, специфічні потреби і різну комерції ну мету.

По-п'яте, не можна досягнути високої якості туристичних по­слуг навіть за дрібних недоліків, оскільки обслуговування турис­тів складається якраз із дрібниць.

Особливості туристичного продукту істотно впливають на менеджмент та маркетинг у туризмі. Для того, щоб туризм давав прибуток, потрібно створити відповідний сервіс. Стратегічна ме­та розвитку туристичної індустрії полягає у створенні конкурен­тоспроможного на світовому ринку туристичного продукту. Створення позитивного образу країни та її окремих туристичних об'єктів має стати частиною загальної стратегії розвитку туризму у нашій країні. Наші гості мають переконатися, що Україна — незалежна європейська держава з давніми традиціями, багатими природними, історико-архітектурними та культурними ціннос­тями. А це передусім залежить від людей, які їх обслуговувати­муть — висококваліфікованих менеджерів туризму.

Цей посібник — добрий порадник для тих, хто обрав своєю місією туризм і прагне стати справжнім фахівцем надзвичайно цікавої та потрібної справи.




Індустрія туризму є досить молодою галуззю бізнесу. Але на­справді туризмом люди займалися з давніх часів: подорожі з ме­тою торгівлі, завоювань, поширення релігійних учень, пізнаваль­ні подорожі та екскурсії, поїздки за місто міських жителів і поїздки в міста сільських, оздоровчі подорожі тощо урізноманіт­нювали життя людей.

Передумови розвитку туризму сягають далекої давнини. У З тис. до нашої ери стародавні єгиптяни вже плавали річкою Ніл, перевозячи величезні брили, з яких будували піраміди. Ранні фі­нікійці плавали Середземним морем до берегів сучасних Сирії та Лівану, щоб розмістити там свої колонії та розвивати торгівлю.

Один із експертів Всесвітньої туристичної організації Джафар Джафарі у своїй праці «Феноменологія туризму» зазначає, що люди подорожували завжди.

Залежно від мотивації і способу подорожей та розвитку транспортних засобів, кількості подорожуючих й охоплення ту­ризмом різних верств суспільства історичний шлях розвитку ту­ризму можна поділити на чотири етапи:



  • до 1841 р. — початковий етап;

  • з 1841 по 1914 р. — етап становлення туризму як галузі;

  • з 1914 по 1945 р. — етап формування індустрії туризму;

  • з 1945 р. до наших днів — монополізація туристичної індус­трії.

1.1. Початковий етап

Використання знарядь праці і спільне добування їжі об'є­днують людей у громади. Досить обмежена територія проживан­ня спонукала до дослідження прилеглих і віддалених територій з метою пошуку зручніших місць для житла, мисливських і ри­бальських районів, лісів і галявин для збирання плодів тощо.



12

Слід загадати про подорожі часів Римської імперії. За 200 ро­ків до нашої ери римляни почали свої завойовницькі походи, по­дорожуючи на кораблях, конях, у колісницях та пішки. Заможні громадяни вирушали в Єгипет і Грецію — до місць купання, по­клоніння та морських курортів. Мандрівники цікавилися історією і релігією, відвідували грецькі храми, їздили у фургонах, запря­жених мулами. Вони відвідували Єгипет, щоб побачити піраміди, які приваблюють і сучасних туристів.

Крім задоволення щоденних потреб, людина прагне пізнати світ. Чималу роль тут відіграє розвиток мови. Розповіді мисливців і роз­відників про чужі землі, невідомі береги і долини, ріки і озера спо­нукають найбільш допитливих і активних членів громади до сти­хійних чи нашвидку спланованих екскурсій і походів. Процес пізнання довкілля тісно пов'язаний з подорожами. Однак говорити про якусь систему в організації подібних походів поки що не дово­диться.

Поділ суспільства на вільних і рабів, розвиток товарно-грошових відносин, поділ праці і поява людей, не зайнятих чи частково зайнятих у суспільному виробництві та управлінні, роз­виток торгівлі, мистецтва і загальної культури — це головні з безлічі факторів, що спонукали людей до поїздок і подорожей. Розвиток обміну і торговельних зв'язків потребував достовірної і докладної інформації про інші країни, їх населення та звичаї. Пе­ршими мандрівниками фактично були купці.

Крім пізнавальних, подорожуючі починають переслідувати й інші цілі:


  • з розвитком культури — скульптури, архітектури, живопи­су, — з'явилися шедеври, які багато людей прагнули побачити на власні очі і долали задля цього значні відстані;

  • саме в цей період починається бурхливий розвиток різних релігій, однією з цілей туризму стає паломництво. Прочани різ­них конфесій, маючи на меті поширення своєї релігії, поклоніння святиням, здійснювали важкі й тривалі подорожі;

  • пізнаючи навколишнє середовище, відкривала людини до цілющі властивості природних джерел, місць з унікальним кліматом, що ставали об'єктами нового виду туризму — рек­реаційного і приваблювали можливостями відпочинку, ліку­вання, відновлення сил, здоров'я і втраченої душевної рівно­ваги;

  • розвиток фізичної культури і спорту, людське прагнення різноманітних видовищ і дійств вимагали організації спортивних змагань, будівництва спеціальних місць для їх проведення, у

яких могли розміститися атлети та глядачі. Відповідно виникає і новий вид туризму — спортивний.

Незважаючи на розвиток напрямів, розширення цілей і будів­ництво спеціальних об'єктів для відпочинку, лікування, розваг, паломництва, туризм ще не набув комерційної спрямованості. Комерційні заходи окремих осіб чи установ, що допомагають провести вільний час, задовольнити релігійні потреби чи підлі­куватися, залишаються розрізненими, організацією таких походів практично ніхто не займається. Туризм існує, але ще не є галуззю цілеспрямованої комерційної діяльності.

Наступний період суспільного життя серйозно позначився на становленні туризму. Розвиток і збільшення міст, поглиблення процесу спеціалізації праці, зростання взаємозалежності міста і села впливають на його стан та еволюцію. Зростає кількість лю­дей, які виявляють бажання і мають можливість займатися тури­змом. Збільшується потік міських жителів, які прагнуть провести свій вільний час за містом. Ярмарки приваблюють жителів на­вколишніх територій і торговців з далеких і ближніх міст та сіл, в такій формі розвиваючи діловий туризм.

Значний вплив на туризм має релігія. З одного боку, величез­на кількість людей втягується в релігійні війни, виступає в похо­ди під прапорами церкви. Повертаючись додому, вони розпові­дають про чужі країни і краї; дуже часто колишні воїни стають мандрівниками і, йдучи від поселення до поселення, та розпові­даючи про свої враження, запалюють серця людей.

Водночас церква шляхом обмежень і заборон чинить певні перешкоди. Незважаючи на різні цілі походів і подорожей, усі вони об'єктивно розширювали географічні знання людей.

В епоху Середньовіччя переважали релігійні подорожі. Релі­гійні переконання змушували мільйони людей прямувати до своїх святинь: мусульман — у Мекку, християн — в Єрусалим та Рим, решту віруючих — в інші місця поклоніння. Більшість по­дорожніх зупинялися в монастирях, залишаючи там пожертви. Можна сказати, що першу готельну систему створила церква.

Хрестові походи, які почалися з 1095 року і тривали майже 200 років, призвели до масового переміщення людей, стимулюю­чи культурний обмін.

Розширення торговельних і культурних зв'язків, географічні відкриття, що розкривали межі відомого, змушували людей пере­суватися, а отже, пізнавати навколишній світ.

В епоху Відродження бурхливо розвивалися не лише найріз­номанітніші галузі промисловості, сільського господарства, куль-

14

тури та освіти, а й різні напрями туризму. Поглиблюються ділові і культурні зв'язки між країнами, дедалі більше громадян залу­чаються до туристичних поїздок, екскурсій, походів. Помітно зростає кількість людей, які звертаються до туризму з навчаль­ними цілями: одні з них — майбутні учні — шукають кваліфіко­ваних фахівців і вчителів, інші — вчителі, — переселяються, не знайшовши учнів у рідних краях. «Подорожі на навчання» в XVI ст. частішають з появою престижних університетів.

Інтерес до туризму зростає з розвитком суспільного виробни­цтва і поглибленням процесу поділу праці: чим монотонніша праця, тим більше людині хочеться вирватися хоча б на короткий час зі звичного кола повсякденних проблем. З розвитком проми­словості це прагнення міцнішає.

Удосконалення техніки і технологій супроводжується збі­льшенням навантажень і водночас вивільненням часу, який ра-ніще витрачався на роботу. Крім того, життєвий рівень части­ни зайнятих у суспільному виробництві почав зростати. У багатьох людей з'явилася природна потреба побачити нові зе­млі, ознайомитися з життям і звичаями різних народів, до того ж вони мали на це час і гроші. Усе це створило об'єктивні пе­редумови для розвитку туризму.

Перед людьми постало запитання: на що витратити зайві гроші? Одним із багатьох способів витратити заощадження з метою задоволення своїх потреб у відпочинку і розвагах, вико­нанні релігійних ритуалів, лікуванні і відновленні сил стає ту­ризм. Його розвитку сприяли пожвавлення господарських зв'язків, будівництво доріг, створення зон відпочинку та ліку­вання тощо.

На становлення туризму як галузі впливають фактори, пов'я­зані з розвитком невиробничої сфери, інфраструктури та сфери послуг. Так, у першій чверті XVIII ст. в Англії вкладалися вели­чезні кошти в розбудову судноплавної річкової мережі, розши­ривши її до 1160 миль і зробивши доступною для водних переве­зень. У Франції в другій половині XVIII ст. відбувалося масове будівництво доріг. На початок XIX ст. там налічувалося близько 40 тис. км сухопутних доріг, 8 тис. км судноплавних річок і 1000 км каналів.

Дорожнє будівництво і поява нових видів транспорту умож­ливили поїздки у досить віддалені регіони. Поява регулярного руху пасажирського транспорту, мережі підприємств харчування і засобів розміщення позбавили мандрівників багатьох трудно­щів, пов'язаних з подорожами.

1.2. Становлення туристичного бізнесу

XIX століття було століттям видатних наукових відкриттів і їх застосування на практиці. Величезне значення для туризму мали революційні перетворення в сфері виробництва.

Насамперед це було пов'язано з розвитком раніше обмеженої сфери послуг. Зростання продуктивності й інтенсивності праці привело до скорочення кількості зайнятих у виробництві робіт­ників, тобто до вивільнення значної кількості робочих рук, які можна було використати у невиробничих галузях.

Швидкими темпами розвивалася транспортна галузь. Потужні паровози дали людям можливість швидко долати відстані від мі­ста до міста, а великі пароплави — від континенту до континен­ту. Для зручності пасажирів поблизу залізничних вокзалів і мор­ських портів почали з'являтися великі готелі.

Одним із напрямів розвитку сфери послуг став туристичний бізнес. Початком другого етапу розвитку туризму можна вважати 1841 рік. Саме тоді англієць Томас Кук організував першу коме­рційну туристичну подорож з Лейстера в Лафборо, в якій взяли участь 570 членів товариства тверезості. У 1847 році він створив туристичне товариство, яке розповсюджувало білети (путівки) не тільки в Англії, а й поза її межами. У 1863 році була організована велика подорож англійців до Швейцарію, а у 1868 — до Північну Америку.

Знайшовши нову перспективну ринкову нішу для застосуван­ня своїх сил, Томас Кук почав активно розвивати цей новий на­прям бізнесу. Він зрозумів, що, об'єднавши перевезення пасажи­рів і розміщення їх у готелях, можна отримувати чималі при­бутки. Томас Кук першим запропонував туристам комплекс по­слуг: транспорт, нічліг, побут і розваги. Він вперше створив спе­цифічний туристичний продукт — тур, уклавши угоди із залізни­чниками і пароплавними компаніями, готелями та ресторанами на обслуговування туристів.

Британський політик Вільям Ґладстон писав: «Містер Кук створив систему, яка вперше дала можливість цілим соціальним класам без особливих проблем подорожувати до інших країн і знайомитися з ними. Туристичні мандрівки посприяли тому, що люди почали ставитися до чужих країв не з погордою, а навпаки, з повагою».

Слідом за Томасом Куком ідею підхопили багато підприємців з найбільш індустріально розвинених європейських країн, де в 40—50-х роках XIX ст. почали відкриватися перші туристичні

16

бюро. Зростанню попиту на послуги туристичних фірм у другій половині XIX ст. сприяли такі фактори, як підвищення рівня життя окремих груп населення, розвиток транспорту і зв'язку, впровадження у виробництво досягнень науково-технічного про­гресу, процеси укрупнення, механізації виробництва, поглиблен­ня спеціалізації і посилення монотонності праці, розвиток рекла­ми і сервісного обслуговування.

До 1860 року у СІЛА вже діяло близько 30 тис. миль заліз­ниць, будівництво нових нарощувало темпи. Тільки в 70-х роках XIX ст. було збудовано близько 70 тис. миль залізничного поло­тна. Інтенсивний розвиток залізничного транспорту зумовлював­ся величезною територією країни.

Однак і в невеликих за площею країнах цей вид транспорту розвивався не менш інтенсивно. Наприклад, в Англії довжина залі­зниць з 1845 по 1885 рік зросла більш як у 10 разів і становила близько 30 тис. миль. Призначена спочатку лише для перевезення вантажів, залізниця все швидше освоювала пасажирські переве­зення. Вже до середини XIX ст. кожен англієць у середньому 4— 5 разів на рік був її пасажиром. Залізничний транспорт інтенсивно розвивається у країнах Америки, Європи та деяких азійських.

Ефективність роботи туристичних бюро суттєво зросла з розви­тком реклами і засобів зв'язку. Дедалі більше людей мають мож­ливість ознайомитися з різними куточками світу— визначними пам'ятками, курортами, природними ландшафтами, історичними пам'ятниками, художніми галереями, наявним рівнем сервісу то­що. Це значно розширило можливості туристичної пропозиції.

З розвитком міжнародних курортів у Німеччині, Швейцарії, Франції, Італії ці країни нарівні з Англією стають міжнародними центрами туризму в Європі. Значну роль в розвитку туризму ві­діграли нові географічні відкриття, подорожі мореплавців, осво­єння Американського, Африканського та Австралійського кон­тинентів, а також поява нового виду транспорту — автомо­більного. Однак до Першої світової війни більшість туристів і мандрівників користувалися переважно залізничним або морсь­ким транспортом.

1.3. Туризм як галузь індустрії

Зростання туристичної активності перервала Перша світова


війна. Лише після її закінчення розпочався новий етап у розвитку
міжнародного туризму — етап індустріалізації.

17


Комерційна спрямованість діяльності туристичних фірм до­зволяє вважати туризм галуззю бізнесу. Дослідження багатьох аспектів, пов'язаних із залученням та обслуговуванням турис­тів, — від планування і підготовки маршрутів до будівництва спеціалізованих комплексів, від роботи з клієнтами до розвитку інфраструктури окремих регіонів — дає підстави віднести туризм до сучасної індустрії відпочинку, лікування, розваг та бізнесу.

Туристична індустрія— це система виробничих, транспорт­них, торговельних, сервісних підприємств і засобів розміщення, призначена для задоволення попиту на туристичні товари і по­слуги, підготовку кадрів та процес виробництва, реалізації і спо­живання туристичного продукту на основі використання природ­них багатств, матеріальних і духовних цінностей суспільства.

Розвитку туризму в 20—30-х роках XX ст. сприяв бурхливий розвиток нових видів транспорту— автомобільного та авіацій­ного. Однак цей період характеризується і низкою чинників, які гальмували його розвиток. Це насамперед світова економічна криза 1929—1933 років та початок Другої світової війни. Вся Єв­ропа лежала в руїнах. Треба було відновлювати дороги, залізни­ці, електростанції, вокзали, готелі тощо.

1.4. Монополізація туристичної індустрії

Після Другої світової війни соціальні зміни та технічний про­грес, пожвавлення науково-технічного, торгового, економічного, культурного, екологічного й іншого співробітництва між країнами практично всіх континентів значно прискорили розвиток туризму. У 1950 році кількість іноземних туристів, зареєстрованих в усьому світі, перевищила довоєнний рівень і досягла 25 млн. осіб. Міжна­родна інтеграція, розширення міжнародного поділу праці, відкрит­тя кордонів, забезпечення більш легкого доступу в інші країни, розвиток транспорту і зв'язку, підвищення рівня життя значної ча­стини суспільства були загальними тенденціями розвитку. Зрос­танню популярності туризму сприяло телебачення. Воно дало лю­дям можливість, не виходячи з дому, знайомитися з новими землями, і це викликало бажання побачити все на власні очі.

На початку 60-х років туризм став справді міжнародною індус­трією. Щороку за кордон виїжджало 70 млн. туристів. У середині 90-х років їх налічувалося вже 500 млн. Почала розвиватися куро­ртна сфера. Туристична індустрія давала прибутки навіть в тих га­лузях господарства, які безпосередньо не були з нею пов'язані.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка