В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка18/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   37

Функції попиту та пропозиції характеризують залежність цих категорій від їх визначальних факторів. Функцію попиту чи пропозиції можна зобразити так:

j=/(xbx2, х3...,хп), де у — попит (чи пропозиція) якого-небудь товару (послуги);

хь х2, *з- ■ -Л? — чинники, що впливають на попит (пропозицію).

Попит. Характеризує кількість продукції (товарів і послуг), яку споживачі хочуть і можуть купити за певною ціною впро­довж певного часу дії ціни. На попит, окрім ціни, впливають:


  1. смаки споживачів;

  2. доходи споживачів;

  3. ціна на товари-замінники;

  4. очікування споживачів.

Споживчий попит визначають за допомогою низки характери­стик товарного споживання й опитувань покупців, а також екс­пертного і кон'юнктурного оцінювання. Він також може бути кі­лькісно виражений як потенційний обсяг покупки.

У господарській практиці зазвичай виокремлюють такі види

попиту:

• макропопит, тобто попит на великі, об'єднані за тією чи ін­шою ознакою групи товарів (послуг), і мікропопит— попит на окремі види товарів (послуги);



  • міський і сільський попит, тобто попит окремих соціальних груп населення;

  • задоволений і незадоволений попит;

  • умовно задоволений попит, коли товари (послуги) придбані, але вони нижчої якості або іншого виду;

  • відкладений попит, коли покупка відкладена до нагрома­дження певної суми грошей;

  • чітко сформульований попит;

  • альтернативний попит;

  • імпульсивний або спонтанний попит та ін.

Для вивчення попиту використовують різні методи. Зокрема, один із практичних способів вивчення — ведення журналів облі­ку попиту, у які постійно записують незадоволені запити покуп­ців. Зміст іншого полягає у порівнянні асортиментної структури продажу і надходження. Для вивчення попиту застосовують та­кож опитування покупців (усні чи письмові), виставки-продажі та інші заходи.

Пропозиція. Характеризує кількість продукції (товарів і по­слуг), яку виробники хочуть і можуть продати за певною ціною впродовж певного часу дії ціни.

На пропозицію також впливають:



  • технологія виробництва (якщо технологія прогресивна, то зменшується собівартість);

  • ціна на робочу силу, основні й обігові фонди, ресурси, при зниженні цін на які також зменшується собівартість продукції;

  • кількість виробників (що їх більше, то більше пропозицій товарів і послуг);

• податки (підвищення податків знижує пропозицію).
Попит та пропозиція— основні характеристики ринку, що

впливають на його стан і є головними орієнтирами на всіх етапах маркетингу, завдання якого — точно «сигналізувати» про зміни попиту та пропозиції, використовуючи цю інформацію з макси­мальною вигодою для фірми.

7.12. Конкуренція

Конкуренція це жорстке суперництво людей, насамперед, в економічній, а також в інших сферах суспільного життя. З по­зиції економіки, конкуренція — це боротьба продавців (виробни­ків) за краще задоволення вимог споживачів, а також суперницт­во покупців за придбання максимально корисних товарів

206

(послуг) на найвигідніших умовах. Конкуренція є гарантом безу­пинного прогресу суспільства, вона перешкоджає застою в еко­номіці, проте невід'ємними супутниками її є конфліктність, не­стабільність, банкрутство, звільнення працівників. На Україні про конкуренцію заговорили лише з початком проведення рин­кових реформ. Вочевидь, досвіду ведення конкурентної боротьби нашим виробникам та посередникам поки не вистачає.

Виокремлюють два види конкурентної боротьби на ринісу;


  • цінова конкуренція;

  • нецінова конкуренція.

Y першому випадку боротьбу з конкурентами ведуть мето­дом зниження ціни на свій товар (послугу). Цінову конкурен­цію застосовують на ринках з пріоритетом продавця (переви­щення попиту над пропозиціями та інтенсивніша конкуренція покупців), в умовах переваги чистої конкуренції (коли існує безліч виробників однакової продукції), повільної зміни попи­ту, недостатньої мобільності капіталів. Ціновий метод конкуре­нтної боротьби малоефективний, оскільки конкуренти практич­но відразу можуть почати аналогічні кроки у відповідь. До того ж, маніпулювання ціною унеможливлює фінансову стабіль­ність, ускладнює планування та управління підприємством. Сьогодні ціновий метод застосовують зазвичай при впрова­дженні товару на нові ринки. Наприклад, японці при проник­ненні на нові ринки практикують зниження цін на 10 відсотків. Однак це потребує точного та ґрунтовного аналізу майбутніх прибутків і рівня рентабельності (слід точно вирахувати, чи призведе зниження ціни до зростання доходів).

В сучасних умовах розвинутого ринку перевагу віддають методу нецінової конкуренції— виділенню свого товару з-поміж товарів-конкурентів, надання йому унікальних для поку­пця властивостей, підвищенню рівня обслуговування, розвитку прогресивних форм збуту, вдосконаленню структури і функціо­нальних сторін діяльності фірми, обліку специфіки попиту по­купців, аж до індивідуальних запитів. Задля цього конкуренти вдаються до випуску нових товарів (послуг), їх удосконалення підвищення їх якості, реклами, наданню різноманітних додат­кових послуг і гарантій післяпродажного обслуговування. При неціновій конкуренції гарантована відносна фінансова Стабіль­ність, що дає можливість ефективніше керувати підприємством. Неціновий метод конкуренції ефективніший, тому що конкуре­нти не можуть так само блискавично, як при ціновому, Зробити кроки відповідні. Тому нецінову конкуренцію називають ще



207




ефективною. Неціновий метод конкуренції вимагає великих зу­силь і фінансових витрат порівняно з ціновим, але він з лихвою окупається у разі успіху. Фірма, залежно від цілей і можливос­тей, може вибрати для себе один із декількох варіантів конку­рентної поведінки:

  • створення нових продуктів, технологій, методів збуту, сер­вісу і реклами;

  • копіювання в мінімальний термін і з мінімальними витрата­ми результатів тих, хто створює щось нове;

  • збереження завойованих позицій впродовж максимально можливого періоду шляхом підвищення якості, видозміни асор­тименту та інших заходів.

8.1. Значення інформаційних систем управління в туристичній галузі

Структура туристичної галузі подібна до будь-якої іншої еко­номічної сфери діяльності. Однак існує одна особливість: зв'язуючим центром, який утримує різних виробників у рамках туристичної галузі, є інформація. Інформаційні потоки забезпе­чують зв'язки між виробниками туристичних послуг, між вироб­никами і споживачами цих послуг, причому вони йдуть не тільки у вигляді потоків даних, а й у формі послуг і платежів.

Про зростаюче застосування інформаційних технологій свід­
чить той факт, що туризм входить у п'ятірку, а з деякими дани­
ми— вже в трійку галузей з найбільшою реалізацією товарів і
послуг через Internet. У перспективі ж, за оцінками провідних
світових експертів, він стане першим. Переваги використання
даної мережі для суб'єктів туристичного ринку України очевид­
ні: вона дає необмежений доступ до інформації, дозволяє заоща­
джувати кошти при міжміських і міжнародних переговорах, на­
дає інформацію про передові технології, дозволяє обмінюватися
думками з колегами. Слід також зазначити, що реклама в мережі
Internet дешевша за звичайну, а в більшості випадків ефективні­
ша, оскільки спрямована на цільову аудиторію. Це важливо для
виробників туристичних послуг в Україні, які займаються
в'їзним міжнародним туризмом, тому що не тільки економить
кошти, але й дозволяє ознайомити іноземних громадян з турис­
тичними програмами про найбільш цікаві місця та міста України.
Використовуючи інформаційні технології, будь-яка туристич­
на фірма може комплектувати свої тури за допомогою глобальної
мережі Internet. Інформація про конкретну фірму може бути
представлена на web-сторінці, сайті-візитці або повномірному
сайті, виходячи з бажання і фінансових можливостей фірми.
—^'---^-^--""-""--""-^"^^^^^--^-"""^ — ~"~ ——— 20д

Значним кроком уперед в області інформаційних технологій в Україні є створення Української Туристичної Інформаційної Си­стеми (UTIS), яка почала працювати з 1999 року. Створення бази даних про туристичні послуги і компанії України з наступним продажем їхнього продукту на внутрішньому і зовнішньому рин­ках, а також широка реклама у всесвітніх туристичних системах сприяють просуванню туристичного продукту, що пропонуються українськими туроператорами. Тим більше, що суспільна систе­ма є доступною по каналах Internet.

Інформаційні системи в туризмі створюються як для загально­го, так і професійного користувача. Системи загального користу­вання надають інформацію про підприємства, що працюють у даній системі з описом видів і напрямів їхньої діяльності, рекла­мні матеріали, можливість купівлі послуг конкретної компанії, нормативно-правові норми в області туризму. Професійні систе­ми доступні тільки туристичним компаніям, великим корпорати­вним клієнтам, постачальникам туристичних послуг (готелям, транспортним компаніям, підприємствам сфери послуг тощо). На професійних каналах забезпечується необхідна швидкість досту­пу, обміну і захисту інформації.

Складовими системи інформаційних технологій у туристсь­кому секторі є комп'ютерні системи резервування, інформацій­ні системи управління, електронні інформаційні системи авіалі­ній, електронне пересилання грошей, телефонні мережі, сис­теми проведення телеконференцій і т. д. Найбільш активно ін­формаційні технології використовуються турагентами і туропе­раторами. їхню діяльність неможливо уявити без використання комп'ютерних систем резервування (CSR). На міжнародному ринку туризму нині діє чотири глобальних системи резервуван­ня. В Україні офіційно представлена тільки одна — AMADEUS, якою користуються 44 тисячі турагенств планети. На європей­ському ринку комп'ютерних резервувань вона є безумовним лі­дером. Через AMADEUS замовляються послуги 490 авіакомпа­ній, 51 тисяча готелів, 50 автопрокатних фірм та велика кількість організацій інших профілів. Однак функціонування й ефективність цієї та іншої систем вимагають, щоб постачальни­ки туристичних послуг мали хоча б мінімальний рівень техно­логій, щоб одержувати доступ до таких систем і бути на них представленими.

Дослідження інформаційних технологій, зокрема, у готель­


них комплексах, які повинні задовольняти життєво важливі по­
треби туристів під час перебування поза постійним місцем
210 "~ '

проживання і відповідати певному рівню обслуговування, ма­теріально-технічному забезпеченню, номенклатурі і якості по­слуг показали, що головним завданням при управлінні готель­ним комплексом є координація дій різних його частин. Вирішення цього завдання можна здійснити шляхом впрова­дження сучасних управлінських систем і технологій, викорис­тання сучасної обчислювальної техніки, застосування автома­тизованих систем управління.

Практично здійснювати управління резервуванням у готелі, вести облік відвідувачів і розподіл кімнат, інвентаря доцільно за допомогою комп'ютерів. Спеціальне програмне забезпечення до­зволяє вести бухгалтерський облік готельного комплексу, вклю­чаючи необхідну підсумкову звітність для державних органів, табельний облік робочого часу, розрахунок податків і заробітної плати персоналу.

Системи автоматизованого управління готельними комплек­сами розраховані на те, щоб полегшити роботу його структурних підрозділів, підвищити рівень сервісу, усунути зловживання пер­соналу тощо.

Впровадження комплексної системи автоматизації на підпри­ємстві харчування при готельному комплексі також дозволяє ви­рішувати багато проблем. Наприклад, швидку передачу замов­лення на виробництво та у бар, повідомлень офіціантам про готовність страв з виробничих цехів. Корекцію замовлень можна здійснювати за допомогою спеціальних електронних засобів зв'язку. Засоби автоматизації дозволяють повністю контролюва­ти стан ресторанного залу. Щоб вирішити проблему швидкого розміщення клієнтів, можна використовувати безшумну пейджи­нгову систему. Для кращої організації роботи офіціантів в авто­матизованих системах передбачається функція розподілу замов­лень (кожний офіціант, маючи персональний список замовлень, працює тільки з цим списком), а використання при цьому ще й настільної пейджингової системи дозволяє створити набагато бі­льший комфорт для споживача.

Ще однією проблемою в готельному бізнесі, пов'язаної з ви­користанням інформаційних технологій, є створення в готелях бізнес-центру, що у свою чергу передбачає електронні засоби зв'язку, копіювальну техніку, приміщення для переговорів, комп'ютерів, телефаксу. Серед вимог, пропонованих до готелів усіх категорій — надання поштових і телеграфних послуг (від­правлення і доставка замовленої кореспонденції, телексів, фак­сів), вручення кореспонденції гостям.



'"и* "" 211

Таким чином, узагальнюючи все вище викладене, можна зро­бити такі висновки:

  • за останні роки світовий ринок туристичних послуг зазнав якісних і кількісних змін, завдяки використанню і подальшому удосконаленню інформаційних технологій;

  • використання туристичними фірмами мережі Internet як каналу поширення своїх послуг допомагає туристам одержувати необхідну інформацію про місце перебування і його привабливі особливості, що важливо для пропаганди і розвитку українського в'їзного туризму;

  • використання кожним сегментом туризму системи інфор­маційних технологій має значення для всіх інших його частин;

  • удосконалення організації управління туристичною індуст­рією можна домогтися, використовуючи автоматизовані системи управління і комп'ютерну техніку, при цьому підвищується про­дуктивність праці, якість наданих послуг збільшується швидкість обслуговування.

8.2. Потенційні можливості комп'ютерних технологій

Нині більшість компаній успішно комп'ютеризували основну частину свого діловодства та бухгалтерський облік, а чимало фірм і технологічні операції.

Для прикладу: спеціалізований програмний продукт для тур-фірм — Voyage Office Pro. Ця найповніша комп'ютерна програ­ма — версія опису процесу діловодства і бухгалтерії для роботи туристичних фірм. Програма необхідна як модерний інструмент організації і ведення роботи з клієнтами та партнерами фірми, а також для одержання статистичних і аналітичних даних діяльно­сті туристичної фірми. У роботі з програмою можна використо­вувати такі режими.


  • Робота з клієнтом: добір туру зі списку «пакетів послуг», калькуляція індивідуального туру для клієнта, бронювання паке­та послуг, укладення та ведення договорів і додаткових докумен­тів, статистика оплат клієнта.

  • Робота з партнерами: закупівля послуг — готелі, авіакомпа­нії тощо; автоматичне формування цінників фірми на підставі умов контракту з постачальниками послуг; система продажу «па­кета послуг» фірмам-агентам; підготовка стандартних та індиві­дуальних «пакетів послуг» для кожного партнера, контроль над­ходження заявок і оплати від агентів; використання декількох методів у розрахунках (передоплата, оплата за фактом тощо).

212 ™'~""~""~ ~""~~— - ~~~ — ~™_™~ ~~~


  • Опис: маршрутів, готелів, наданих послуг тощо.

  • Ведення баз даних фірм: повний облік інформації про парт­нерів чи клієнтів (анкети, договори, заявки туристів, реквізити

партнерів тощо).

  • Калькуляція турів: проводиться з урахуванням усіх нюансів (сезонних знижок, доплат, особливих умов тощо).

  • Одержання аналітичних звітів про роботу фірми: заповню-ваність і прибутковість рейсів, напрямків тощо; загальна прибут­ковість роботи фірми.

Розглядаючи сучасний розвиток комп'ютеризації, можна ствер­джувати, що основна її мета — скорочення загальних і адмініст­ративних видатків. Економія стала значною, оскільки знизився і річний рівень видатків на оплату праці.

Для успішної діяльності будь-якої фірми, а також і туристичної, необхідна правдива і своєчасна інформація, на підставі якої ухва­люються всі управлінські рішення. Система управлінської інфор­мації у фірмі складається з чотирьох підсистем: внутрішньої звітно­сті, збору зовнішньої поточної інформації про зовнішнє середовище фірми, даних маркетингових досліджень та аналізу інформації.



Система збору зовнішньої поточної інформації забезпечує керівників інформацією про найновіші події. Це набір джерел і методичних прийомів, за допомогою яких керівники одержують повсякденну інформацію про події, що відбуваються в комерцій­ному середовищі. Якщо ж для розв'язання конкретної проблеми не має даних, тоді проводять маркетингові дослідження зусилля­ми працівників маркетингового відділу туристичної фірми, або можна звернутися до фахівців.

Система аналізу інформації— набір удосконалених методів аналізу даних маркетингових досліджень та іншої інформації. Основу будь-якої системи аналізу інформації творять статистич­ний банк та банк моделей.

Статистичний банк — це сукупність сучасних методик стати­стичного опрацювання інформації, які дають можливість найпо­вніше розкрити їхню взаємозалежність у рамках підбору даних і встановити ступінь їх статистичної надійності.

Банк моделей — це набір математичних моделей, що сприя­ють ухваленню найоптимальніших рішень. У будь-якій фірмі іс­нує також внутрішня звітність, яка відображає показники обсягу продажів, суми видатків, рух готівки, дані про дебіторську і кре­диторську заборгованість.

Комп'ютеризація сприяє вдосконаленню доступності та якості інформації, тому сьогодні в часописах з менеджменту найчастіше



2>)з

обговорюють систему управлінської інформації (СУІ), сформо­вану на комп'ютерній основі. Але не слід забувати, що ця систе­ма існувала і до появи комп'ютерів. Кожний менеджер має власні джерела інформації і перевіряє їх перш ніж ухвалити те чи інше рішення. Менеджери не повинні розглядати комп'ютер як. Але застосування комп'ютерів змушує їх змінити свої підходи і на­вчитися використовувати нові цінні джерела своєчасної інформації.

Керування в будь-якій фірмі зводиться до «роботи підприємс­тва на кінцевий результат». Отже, керівна інформація складаєть­ся з відомостей або даних, що дають можливість тим, хто керує підприємством, досягти очікуваного результату. Але керування підприємством— це комплексний процес, що відбувається за­звичай на трьох рівнях, і та сама СУІ не може обслуговувати їх усі. Не можуть також усі рівні корпоративного менеджменту од­наково скористатися керівними системами на основі комп'ютера.



Перший рівень — стратегічний менеджмент фірми, який оці­нює можливості підприємства в одержанні довгострокового при­бутку. На підставі цієї оцінки менеджмент визначає корпоратив­ну політику, цілі і вирішує питання про розміщення необхідних для досягнення цих цілей ресурсів.

На другому рівні корпоративного менеджменту стоять ті ме­неджери середньої ланки, котрі поділяють стратегічний план на логістичні підрозділи, призначають ресурси для їх виконання і розподіляють відповідальність для кожного або для групи вико­навців.

Третій рівень менеджменту зайнятий керуванням виробницт­вом, що містить: визначення специфічних потреб у людських ре­сурсах і матеріалах, необхідних для виконання кожного розділу корпоративного плану; розподіл цих ресурсів так, щоб план був виконаний найефективніше; порівняння фактичних результатів з плановими; проведення відповідних коригувальних дій. Ці про­цеси відбуваються щодня, і щодня проблеми зводяться до логіс-тичних проблем, які пов'язані з потоками інформації.

Туроператори у своїй роботі використовують комп'ютерні програми, щоб полегшити роботу менеджерів з продажу. До програм уже введені такі документи, як лист бронювання, дого­вір з клієнтом, ціни у готелях тощо. Тому робота з клієнтом здійснюється швидко й ефективно. Листування зі своїми закор­донними діловими партнерами і турагентами фірми здійснюють за допомогою електронної пошти (E-mail), що істотно еконо­мить кошти порівняно з листуванням через факс. Стратегічний рівень керування представлений топ-менеджером фірми, який



214 ""

розробляє її стратегію, визначає головні цілі та політику, оці­нює можливості і ризики; вивчає й аналізує зовнішню поточну інформацію. Отже, комп'ютерні програми використовують пе­реважно в операційному менеджменті: менеджери з продажу, бухгалтери, туроператори.

Для стратегічного менеджменту користь від комп'ютерних систем безсумнівна. Це стосується спроможності комп'ютерів інтерпретувати дані, а також оцінювати стратегічні можливості, які відрізняються великою кількістю взаємозалежних змінних, що вводять в оману. Моделювання й аналіз ризику, лінійне програмування, аналізи регресії й технічні методи, розроблені статистиками й економістами, — усе це виявилося цінним і пе­рспективним.

Інформаційними системами для менеджерів, які здійснюють керівний контроль, можуть бути системи, що стосуються бюдже­ту, контролю видатків, визначення ефективності діяльності, ана­лізу невідповідності, змін тощо.

Вступивши у нове сисячоліття, багато підприємств впровади­ли перспективні технології, програмні продукти й апаратне за­безпечення. Це дає їм можливість значно підвищити ефектив­ність свого бізнесу, витрачати менше, заробляти більше і отримувати кошти для подальшого інтенсивного розвитку. Вже в багатьох турфірмах використовують Інтернет-технології, елект­ронну пошту, сучасні глобальні комп'ютерні мережі «Amadeus», «Gabriel», «Worldspan», «Appolo», «Sabre».

Для автоматизації не тільки великих, а й малих турфірм вико­ристовують програмні продукти фірм «Microsoft»— «Microsoft Windows 2003», «Microsoft Office 2003» та ін. Це сімейство про­грамних продуктів «Microsoft», що об'єднує найпопулярніші у світі додатки в єдине середовище, ідеальне для роботи з найріз­номанітнішою інформацією: «Microsoft Word», «Microsoft Excel», «Microsoft Access». Особливостями «Microsoft Office 2003» є ін­тегроване сімейство потужних інтелектуальних додатків, що за­безпечують максимальну продуктивність роботи і швидке одер­жання ефективних результатів; засіб для організації повсякденної роботи, що має вмонтовану електронну пошту, список контактів, розклад зустрічей, подій; багатогранний інструмент для колекти­вної роботи з документами й аналізу інформації;. потужна база для зручної побудови оригінальних рішень, орієнтованих на по­треби конкретного підприємства.

Сьогодні практично не існує турфірм, які не використовують комп'ютерні технології у своїй повсякденній діяльності. Вони

_ _ 215

активно освоюють новітні інформаційні технології — наприклад, відкривають власні сайти у мережі Інтернет, через які клієнт має можливість не тільки переглянути інформацію, яка його ціка­вить, але й одразу відправити замовлення на бронювання турп-родукту, що йому сподобався. Замовлення надходить менеджеру з продажу. Наприклад, фірма «Гал-Експотур» (Львів, Україна) домагається мінімальних термінів оформлення поїздок до Іспанії, Франції, Туреччини та інших країн завдяки комп'ютерній систе­мі бронювання авіаквитків «Amadeus».

Отже, сьогодні, коли інформаційні технології дають широкі можливості для ефективнішого розвитку бізнесу, менеджерам слід використовувати їх як трамплін при досягненні вищих щаб­лів бізнесу.

8.3. Комп'ютер у готельному господарстві

Прибувши до готелю, клієнт потребує окремого номера. Якщо він був замовлений заздалегідь, то в базі даних заброньованих номерів йде пошук потрібного номера; у разі, якщо за клієнтом не заброньований номер, то в тій же базі даних йде пошук віль­ного номера.

Комп'ютерну техніку активно використовують у своїй ро­боті різні служби готелю. Наприклад, служба безпеки, першим завдання якої є це спокій і правопорядок у готелі, особливо в стратегічних місцях (енерговузли, місцеві АТС, водопровід тощо) і на прилеглих територіях. Технічною основою для цьо­го є телекамери різних типів, детектори металу й інша допомі­жна апаратура. Координація роботи телекамер спостереження може здійснюватися як зі своєрідного мікшерського пульту, так і комп'ютера.

За допомогою комп'ютерної техніки ведуть також облік теле­фонних розмов (місцевих, міжміських і міжнародних), врахову­ють час перегляду платних телевізійних каналів і т. ін.

Будь-який закордонний готель має на своїй території бізнес-центр, який допомагає діловим людям, які мешкають у готе­лі, керувати своїм бізнесом, перебуваючи навіть в іншій півку­лі, і не втрачати зв'язку зі світом. Цьому сприяє різноманітна офісна оргтехніка і, звичайно, комп'ютерна техніка, інтегрова­на з місцевою локальною мережею та глобальною мережею Ін­тернет.

1   ...   14   15   16   17   18   19   20   21   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка