В сучасних умовах переходу України до ринкової економіки в кожній галузі відбувається пошук нових шляхів та методів виро­бництва, здійснюється аналіз сучасного стану, окреслюються пе­рспективи на майбутнє



Сторінка10/37
Дата конвертації05.11.2016
Розмір6.35 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37

94

Біля готелю передбачено місце для відпочинку гостей, парку-вання транспортних засобів, стоянку. Перспективним є також ви­користання підземного простору території готелю.



Служби готелю

Організаційна структура готельного підприємства залежить від призначення готелю, його місця розташування, специфіки відвідувачів та інших чинників.

Основні служби готелю:


  • служба управління номерним фондом;

  • адміністративна служба;

  • служба громадського харчування;

  • комерційна служба;

  • інженерні (технічні) служби;

  • допоміжні та додаткові служби.

Служба управління номерним фондом займається вирішенням питань, пов'язаних із бронюванням номерів, прийманням туристів, їх реєстрацією та розміщенням у номерах, а також відправленням додому або до наступного пункту маршруту подорожі після закін­чення туру, забезпечує обслуговування туристів у номерах, під­тримує належний санітарно-гігієнічний стан номерів та рівень ко­мфорту в житлових приміщеннях, надає побутові послуги.

Адміністративна служба відповідає за організацію управління всіма службами готельного комплексу, вирішує фінансові та кад­рові питання, створює та підтримує належні умови для роботи персоналу готелю, контролює дотримання встановлених норм і правил з охорони праці, техніки безпеки, протипожежної та еко­логічної безпеки.

Служб громадського харчування забезпечує обслуговування гостей в ресторанах, кафе чи барах готелю, організовує та обслу­говує банкети, презентації.

Комерційна служба займається оперативним та стратегічним плануванням, аналізує результати господарської та фінансової діяльності.

Інженерні (технічні) служби створюють умови для функціо­нування систем кондиціонування та теплозабезпечення, санітар­но-технічного обладнання, електротехнічних засобів, служб ре­монту та будівництва, систем телебачення та зв'язку.

Допоміжні служби забезпечують роботу готельного комплек­су, надаючи послуги пральної, служби білизни, служби приби­рання приміщень, послуги складу та ін.



95

Додаткові служби надають платні послуги, наприклад, пе­рукарня, басейн, сауна, солярій, спортивні споруди та інші підрозділи.

Вимоги до обслуги готелів

Вимоги до обслуги готелів можна умовно поділити на такі групи.



Кваліфікація (до всіх категорій готелю)

Увесь персонал обслуги повинен пройти професійне навчан­ня. Ступінь підготовки має відповідати рівню тих послуг, які во­ни надають. Один співробітник мусить бути добре підготовле­ним щодо гарантування безпеки мешканців у готелі, інший — щодо питань безпеки у сфері громадського харчування.



Знання іноземної мови

У готелях категорії одна зірка (*) працівникам служб при-ймання-розміщення достатньо знати одну іноземну мову, як і в готелях категорії дві зірки (**). У готелях категорій три зірки (***) увесь персонал мусить знати мінімум дві мови, для чоти­рьох зірок (****) так само, але на вищому рівні. А в готелях кате­горії п'ять зірок (*****) уСі працівники, які контактують з відві­дувачами, мають знати три іноземні мови.



Поведінка

Персонал усіх категорій готелів повинен уміти створювати на підприємстві атмосферу гостинності, бути готовим добросовісно виконувати побажання мешканців, бути уважним, ввічливим, то­лерантним і терплячим.



Медичні вимоги

Персонал усіх категорій готелів повинен періодично проходи­ти медичний огляд, щоб одержати відповідний сертифікат.



Уніформа

Персонал усіх категорій готелів, який контактує з мешканця­ми, має носити уніформу з ідентифікатором (значок, на якому за­значено посаду, ім'я та прізвище). Форма повинна бути завжди чистою та охайною.

Сьогодні готельна індустрія — це наймогутніша система гос­подарства регіону або туристичного центру і важлива частина економіки туризму.

4.4. Система громадського харчування

Харчування — природна потреба будь-якої людини. У туриз­мі харчування розглядають і як важливий елемент розваги та пі­знання місцевої культури, зокрема гастрономії. Національна кух­ня є важливим елементом культури народу, має чіткі відмінні ознаки, є елементом пізнання і засобом для задоволення.

Розглядаючи сучасний туризм як одну із форм підприємниць­кої діяльності, ми не можемо оминути індустрії харчування. За­клади харчування — невід'ємна частина індустрії туризму.

Систему громадського харчування утворюють ресторани різ­ного класу, бари, кафе та їдальні, пункти швидкого приготування їжі та самообслуговування.

Вид харчування завжди вказують у складі туристичних по­слуг: сніданок, напівпансіон, повний пансіон. Напівпансіон (дво­разове харчування) передбачає сніданок і обід або вечерю. Пан­сіон — триразове харчування. Також визначають кількість, а деколи й калорійність харчування та види обслуговування. Кіль­кість різноманітних сніданків залежить від традицій країни або регіону відвідання (європейський, континентальний, англійсь­кий, американський тощо). Важливим є і вид обслуговування го­стей (шведський стіл тощо).

Взагалі прийнято, що турист зранку повинен обов'язково вживати легку їжу, тобто сніданок. Тому готелі здебільшого на­дають цю послугу. Це така невід'ємна частина гостинності, що часто входить до вартості розміщення.

їжа не просто є звичною потребою кожної людини, туристи розглядають її як розвагу і задоволення. їжа різних народів і на­віть місцевостей часто дуже своєрідна, тому приваблива для ту­ристів. Крім того, добре почастувати бажаного гостя — традиція майже всіх народів. Для багатьох туристів національна кухня є цікавим елементом програми туру.

Організація харчування має враховувати і медичні аспекти.
Неправильне харчування, погано приготована (без дотримання
технологій) їжа може призвести до отруєнь. До 60 відсотків ту­
ристів, відвідавши Єгипет та Індію, страждають на діарею. По­
трібно враховувати і загальноприйняті обмеження в окремих

групах туристів за релігійними ознаками (не вживають свинини, дотримуються посту), особливі вимоги вегетаріанців, дитяче ха­рчування. Ці особливості щодо харчування туристи мають вказа­ти, купуючи тур.

Принципи функціонування закладів харчування

Головна мета роботи підприємства харчування — задоволь­нити потреби людей у їжі. Частково процес споживання їжі збі­гається з процесом спілкування людей, виховання, відпочинку.

Класифікація підрозділів підприємства харчування будується за трьома ознаками: належність до конкретного виду діяльності, форма участі в основній діяльності, роль у виробництві кулінар­ної продукції.

Головна діяльність підприємства харчування — це приготу­вання і реалізація страв. Для розваг відвідувачів комфортабельні підприємства харчування запрошують музикантів, артистів.

Залежно від форми участі в діяльності підприємства виокрем­люють підрозділи (цехи), результат роботи яких виражений у кулі­нарній продукції, і підрозділи (відділи, служби), які не виробляють продукції, а виконують функції організації, що керує виробництвом чи обслуговує його (наприклад дирекція, склад, бухгалтерія).

В основних цехах готуються і реалізуються страви. У підсоб­них цехах миють сировину, тару, зберігають відходи тощо. До­поміжні служби необхідні для функціонування основних цехів і підприємства загалом. Такими насамперед є транспортні, енерге­тичні, ремонтні служби.

Продукція підприємства харчування є безпосереднім резуль­татом його основної діяльності. Сировина, що потрапляє на під­приємство (продукти, призначені для приготування страв), підда­ється обробці. Робота персоналу спрямована на досягнення прямого результату. Часткові результати роботи — відходи (за­лишки) не входять до складу продукції підприємства. Продукція підприємства харчування може виражатися в двох формах: про­дукт і додаткова обробка кулінарних виробів. До продуктів на­лежать страви, кулінарні вироби, напівфабрикати, хлібні, конди­терські вироби, напої.

Страва — це єдність продуктів (порцій їжі), які мають кулінар­ну готовність, повністю придатні для споживання і відпущені спо­живачеві. На відміну від страв, кулінарні вироби, хоч і мають якість кулінарної готовності, потребують додаткової обробки в формі підігрівання, оформлення перед тим, як подати споживачеві.



98

Продукція підприємства харчування характеризується різним ступенем готовності. Приготування страв можливе за наявності сировини, яка не є продукцією. Готова страва відповідає вимогам якості і не підлягає додатковій обробці.

Вивчення виробів за ступенем готовності має важливе зна­чення для аналізу результатів діяльності підприємства та керу­вання ним.

Історично давнішим є підприємство з повним циклом обробки сировини: продукти харчування надходили без кулінарної обро­бки від промисловості та сільського господарства. Прогрес в ор­ганізації виробництва закладів харчування зумовив потребу створити підприємства з виробництва напівфабрикатів, а також спеціальні заготівельні підприємства для механічної обробки си­ровини. Одночасно почала скорочуватися площа закладів гро­мадського харчування.

За допомогою сучасних технологій заклади харчування з не­повним технологічним циклом зайняті тільки додатковою оброб­кою кулінарних виробів та напівфабрикатів.

Для виконання різноманітних технологічних процесів пе­редбачають такі приміщення:


  • для приймання і зберігання сировини;

  • виробничі;

  • для споживачів;

  • службові та побутові;

  • технічні.

До приміщень для приймання і зберігання сировини належать приймальна, охолоджувальні комори, холодильники.

Виробничі приміщення (кухня) складаються із заготівельних цехів (м'ясний, рибний, овочевий), підготовчих цехів (гарячий, холодний, кондитерський), сервісної, роздавальної (якщо відві­дувачів обслуговують офіціанти), приміщення завідувача вироб­ництва.

Приміщення для обслуговування містить зали для відвідува­чів (споживачів), приміщення для офіціантів, вестибюльну групу приміщень, кімнату для артистів. Якщо відвідувачів обслугову­ють офіціанти, сюди належать також буфет і роздавальна.

До службових і побутових приміщень належать приміщення дирекції, управлінського персоналу, бухгалтерії, гардеробні й ту­алетні кімнати, душові кабіни для персоналу і приміщення для його харчування.

Майстерні, служби життєзабезпечення підприємства належать до технічних приміщень.

99




Узагальнена класифікація туристичних підприємств харчу­вання зображена на рис. 4.3.

Конкретний список приміщень закладу харчування формуєть­ся відповідно до санітарних вимог та норм, технологічних особ­ливостей. Приміщення має складне інженерне устаткування. Скрізь встановлюють систему автоматичного виявлення пожежі, яка дуже чутлива до диму і газів згорання.

Заклади харчування класифікують за багатьма ознаками.

За ознакою пов'язаності управління виділяють підприємства, об'єднані в ланцюги, і підприємства, які працюють автономно. До найбільших таких ланцюгів, наприклад, у СІЛА належить «Мак Дональдс» (з кількістю підприємств 9460, річними прибут­ками понад 12 млрд. доларів), «Бюргер Кінг» та ін.

Залежно від контингенту, який обслуговує заклад, підприємс­тва можуть працювати з постійним контингентом (такі підприєм­ства харчування розміщені при готелях, санаторіях і т. ін.), зі змінним контингентом, наприклад міський ресторан.

Заклади харчування розрізняють також за повнотою техноло­гічного циклу, обсягом і характером послуг, видом харчування, режимом роботи, годинами функціонування та іншими ознаками.

Типологізацію закладів харчування здійснюють залежно від форми обслуговування споживачів, характеру діяльності, асор­тименту страв. Враховують особливості інтер'єру, музичного су­проводу, умеблювання, столового посуду, білизни, приборів.

До особливих типів належать ресторан, кафе, бар, буфет, їда­льня. Найкомфортабельнішим закладом харчування з найбіль­шим асортиментом страв є ресторан.

За видом обслуговування ці підприємства поділяють на такі, в яких обслуговують офіціанти, і на такі, де діє система самообслуги.

За режимом харчування ці підприємства надають послуги у вигляді повного пансіону, напівпансіону, спеціального харчуван­ня, «шведського столу», харчування для дітей та ін. У деяких го­телях в номерах передбачені кухні, міні-бари, а послуга харчу­вання може бути реалізована як у номері (за викликом, замов­ленням), так і на підприємствах харчування.

За асортиментом послуги поділяють на комплексне харчуван­ня, харчування на вибір, харчування за попереднім замовленням, а також за обслуговуванням урочистих подій, прийомів, ювілеїв, банкетів тощо.

Підприємства харчування спеціалізуються на національних стравах (європейська, корейська, китайська, грузинська, єврейсь­ка та інші національні кухні).

Підприємства класифікують також за кількістю місць для від­відувачів, режимом роботи (цілодобовий, з обмеженням у часі).



100

Залежно від ступеня технічного оснащення, якості та обсягу послуг, що надаються, місця розташування, ціни, архітектурно-художнього оформлення приміщень, асортименту, ступеня авто­матизації та інших показників підприємства туристичної індуст­рії харчування поділяють на категорії.

Категорія — ознака підприємства харчування, що характери­зує рівень якості обслуговування. Категорії позначають симво­лом— *(зірка). Найвища категорія— п'ять зірок, найнижча — одна зірка. Підприємства, що не пройшли сертифікації за євро­пейським стандартом, зберігають стару класифікацію: люкс, ви­ща, перша і друга категорії.

Класифікація підприємств ресторанного сервісу

Особливість підприємств ресторанного сервісу, що працюють у


сфері туризму, полягає в тому, що вони повинні задовольняти по­
треби в харчуванні людей з різних країн світу з їх смаками та тра­
диціями національної кухні. Спеціалісти стверджують, що традиції
харчування належать до найконсервативніших, оскільки вони фо-
101

рмуються упродовж досить тривалого часу під впливом природ­них, географічних, соціально-економічних та інших чинників.

Міжнародна туристична практика створила найрізноманітніші типи підприємств та форми обслуговування туристів.

У колишньому СРСР усі підприємства харчування поділяли на п'ять цінових категорій: люкс, вища, перша, друга, третя. Цінові категорії присвоювали за таким порядком: ресторанам— люкс, вища, перша, друга; кафе загального типу — вища, перша, друга; спеціалізованим кафе — перша, друга; їдальням— друга, третя; буфетам — перша, друга, третя; барам — люкс, вища, перша.



Основні вимоги до закладів харчування

Для функціонування закладів харчування неодмінними і ти­пово характерними є такі атрибути діяльності підприємства, як меню, організація приготування страв, закупівля і зберігання си­ровини, обслуговування відвідувачів і т. ін. Відповідно існують певні норми і правила для здійснення господарської діяльності. Для всіх закладів харчування існують загальні вимоги (пожежної безпеки, санітарного стану) і типові, залежно від типу закладу

харчування.

Найважливішим документом закладу харчування є меню, яке має оцінювальну, аналітичну і стимулювальну функції.

Меню — це перелік страв, наявних у щоденному раціоні, з ві­льним вибором порційних і чергових страв, комплексних обідів, банкетів, спеціальних видів обслуговування. У прейскуранті по­дається перелік напоїв, фруктів, кондитерських та тютюнових виробів. Оцінювальна функція меню — це відображення основ­ної діяльності підприємства і кулінарної майстерності кухарів. Не менш важливі і його аналітичні функції. Як пов'язувальний предмет між підприємством в особі офіціанта і відвідувачем, ме­ню дає можливість вивчити попит, а потім розробити раціональні напрями формування меню, кухні, технології. Стимулювальна функція відображає вплив меню на результати діяльності підпри­ємства.

Меню розробляють, зважаючи на асортиментний мінімум — мінімальну кількість страв, які мають бути в реалізації. Дуже ве­лике меню утруднює обслуговування відвідувачів, потребує ве­ликої кількості сировини, напівфабрикатів, великих площ і різ­номанітного обладнання для приготування страв. З іншого боку, вибір страв має бути достатньо різноманітним. Ось чому скла­дання меню — надзвичайно важливий елемент діяльності під-

приємства. Оформлення меню перетворюється в розвинуту сферу рекламної діяльності.

Організовуючи обслуговування відвідувачів, слід мати відпо­відь на три запитання: де, коли і як обслужити.

Місце розташування підприємства вибирають перед його бу­дівництвом або при реконструкції раніше побудованої споруди в заклад харчування. Вважається, що вдале розташування може на ЗО відсотків підвищити товарообіг. Тому слід якнайповніше оці­нити можливий контингент відвідувачів та їх кількість. Певну допомогу в цьому надають показники щільності мережі закладів харчування.

Не менш важливим є встановлення режиму роботи. Щоб збі­льшити потік відвідувачів, підприємства ведуть «битву за час», ор­ганізовуючи роботу переважно в ті години, коли населення має найбільшу потребу у відвідуванні закладів харчування. Якщо пи­тання про розташування закладу вирішують один раз, то режим роботи, а також форми обслуговування клієнтів, час від часу пере­глядають, щоб якнайкраще адаптувати їх до попиту споживачів.

Форми обслуговування можуть бути різними. Обслуговування відвідувачів, які сидять за столиками, може доповнюватися еле­ментами самообслуговування за типом «шведський стіл». Поши­рені такі форми обслуговування: у номері готелю; обслуговуван­ня пасажирів у засобах пересування; святкове, виїзне та банкетне обслуговування. Популярним є обслуговування в барах.

Прийнята форма обслуговування не дає відповіді на запитання «як обслужити». Слід приваблювати відвідувачів інтер'єром, чис­тотою зали, гігієною кухні, зовнішнім виглядом персоналу, якістю поданих страв, культурою та ефективністю обслуговування.

Зала мусить бути гарно і якісно умебльована. Комфорту відві­дувачів сприяє відповідна звукоізоляція, освітлення, обмін та ци­ркуляція повітря.

. До безпосереднього обслуговування у залі входять такі опера­ції: зустрічання, привітання і розташування гостей, прийом замо­влення, передача замовлення на виробництво, отримання проду­кції з буфету і кухні та подача її гостям, зміна та прибирання посуду, розрахунок з відвідувачами, надання інших послуг.

Страви подаються на стіл у певній послідовності. Насамперед подають холодні страви та закуски. Серед них теж зберігають послідовність: рибні, м'ясні, холодні, з домашньої птиці та дичи­ни, овочеві та грибні, сир, потім — гарячі закуски (у такій самій послідовності); за ними — гарячі страви (перші): прозорі супи, супи-пюре, заправлені, молочні, холодні, солодкі, після них —

овочеві страви, далі страви з круп, бобових та макаронних виро­бів, з яєць та сиру. Завершують послідовність солодкі страви та гарячі напої.

Щодо якості обслуговування відвідувачів слід звернути увагу на три елементи: характеристику якості страв, тривалість обслу­говування та якість робіт.

Загальні вимоги до підприємств харчування в туризмі

Усі вимоги до підприємств харчування поділяють на загальні та додаткові.

Загальні вимоги містять такий регламент.


  1. Планування території, що прилягає до підприємства, має забезпечувати зручний прохід і під'їзд для відвідувачів на авто­транспорті.

  2. Вхід до підприємства мусить забезпечувати одночасний рух у двох зустрічних напрямках: на вхід і на вихід. Двері повинні відчинятися без особливих зусиль і автоматично зачинятися за відвідувачем, не змушуючи його повертатись.

  3. Приміщення для відвідувачів туристичних підприємств ха­рчування повинні відповідати загальним санітарно-гігієнічним, протипожежним і технічним вимогам до громадських примі­щень, гарантувати безпечні й комфортні умови за такими пара­метрами, як температура і вологість. Обов'язковою умовою є відсутність сторонніх запахів, особливо з кухні і туалетів.

  4. Усі приміщення мають бути обладнані вказівниками (пікто­грамами), що допомагають відвідувачам орієнтуватися.

  5. У вестибюлі має бути вивішена копія сертифіката підпри­ємства, що свідчить про присвоєння йому певної категорії з від­повідною кількістю зірок.

  6. Обладнання приміщень для відвідувачів повинно передба­чати можливість приймати інвалідів та туристів з дітьми, якщо готель (туристичний комплекс, база, кемпінг), при якому розта­шоване туристичне підприємство харчування, передбачає про­живання цієї категорії відпочиваючих відповідного віку або воно обслуговує відвідувачів, які не проживають у готелі.

  7. Ресторани, кафе та бари, що використовують для сервіру­вання столів скатертини та індивідуальні серветки, повинні мати в достатній кількості не менше двох видів комплектів столової білизни: білі скатертини та серветки для обслуговування банке­тів, ювілеїв, прийомів та інших заходів, кольорові скатертини й

104

серветки, що відповідають оформленню інтер'єру підприємства. Комплект кольорової білизни можна замінити білим для повсяк­денного обслуговування, якщо це дозволено стилем підприємст­ва. Не можна користуватися столовою білизною зі слідами за­бруднення та пошкодження, що залишилися після прання та ремонту.



  1. У сервіруванні столів слід використовувати столовий та сортовий посуд, а також столові прибори єдиного ґатунку. Обов'я­зковою умовою є однаковий стиль сервірування. Різні комплекти столового посуду, скла та столових засобів можна використову­вати для сервірування столів лише тоді, коли особливості худож­нього оформлення залу передбачає локальні зони, що виокрем­люються особливим кольором столової білизни, меблів, сервіру­вання. Не можна використовувати пошкоджений столовий посуд, скло та столові засоби.

  2. В обслуговуванні організованих туристичних груп за безго­тівковим розрахунком рекомендують на сніданок, обід та вечерю пропонувати скомплектовані раціони харчування, складені з ура­хуванням вікового та національного складу туристичної групи, енергетичних затрат на маршруті. Повторність раціону харчу­вання для такої групи допускають не раніше ніж за 10 днів, а страви, що були в раціоні, не менше, ніж за 4 дні. Меню має бути узгоджене з керівником групи.




  1. Продукти для приготування страв повинні мати серти­фікат, що підтверджує відсутність шкідливих для здоров'я ре­човин (нітритів, нітратів, пестицидів тощо), а також радіацій­них та хімічних забруднень, що перевищують встановлені норми. Якщо він відсутній, то проводиться лабораторний ана­ліз продуктів.

  2. На обкладинці меню та карти вин обов'язково має бути назва туристичного підприємства харчування і товарний знак з кількістю зірок, що відповідає категорії закладу на основі вида­ного йому сертифіката.

  3. Метрдотель, офіціанти та бармени повинні знати не менше однієї з європейських мов. У бригаді мають бути працівники, які володіють різними мовами.

13. Усі працівники туристичного підприємства харчування
мають бути одягнені у формений, спеціальний чи санітарний
одяг та взуття встановленого для цього підприємства зразка в хо­
рошому стані, без видимих пошкоджень та забруднення. Одяг
мусить мати фірмові знаки із зазначенням категорії підприємства
та відповідної кількості зірок.

Також на форменому одязі має бути ідентифікатор з ембле­мою підприємства та ознаками професійної приналежності пра­цівника і місця, яке він займає у службовій ієрархії.



  1. Формений одяг метрдотеля має відрізнятися від одягу офі­ціантів строгішим стилем виконання, до комплекту може входи­ти фрак або смокінг.

  2. Обслужуючий персонал повинен бути ввічливим, уважним та передбачливим (але не нав'язливим) до відвідувачів. Праців­ник мусить виконати прохання відвідувача, якщо це не відволікає його від виконання прямих обов'язків. Якщо ж виникла конфлік­тна ситуація, він має відразу ж запросити чергового адміністра­тора, метрдотеля або директора підприємства.

Харчування туристів

Схема харчування туристів залежить від виду туру, категорії туристів, співвідношення місць розміщення до місць харчування та багатьох інших чинників.

Система харчування вказана у путівці, договорі, ваучері.

Зазвичай сніданок надається за схемою «шведський стіл» із самообслуговуванням та вибором страв із наданого асортименту, за бажанням. У готелях високих категорій він може бути замов­лений у кафе, ресторані чи у номер. У номерах, обладнаних кух­нями та міні-барами, турист готує сніданок самостійно.

У схемі харчування «напівпансіон» туристу надаються або суміщені обід-вечеря, або вечеря у встановлений час. «Повний пансіон» забезпечує три-, чотириразове харчування.

Зрозуміло, що схема харчування спортивних, мисливських, альпіністських та інших самодіяльних турів з активними спосо­бами пересування базується на самостійному приготуванні їжі зі спеціальних напівфабрикатів та концентратів.

Особливими є вимоги до харчування для так званих гастро­номічних турів, де переважає певна національна кухня з відоми­ми вишуканими (у деяких випадках — екзотичними) стравами та напоями.

Залежно від категорії підприємства харчування якість обслу­говування як комплексна послуга реалізується основними, дода­тковими та супутніми послугами. Поряд з якісно приготовлени­ми та естетично оформленими стравами важливу роль відіграє загальне композиційне сервірування столу, підбір посуду та сто­лових приборів, кольорова гама скатертин, серветок з фірмовим знаком підприємства, квіти, кваліфікація офіціантів, барменів,

метрдотелів, бездоганна чистота, гарно оформлене меню декіль­кома мовами, загальний інтер'єр залу, затишок, звукоізоляція, м'яке регульоване освітлення та ін.

До переліку додаткових та супутніх послуг входять: вар'єте, оркестр, музичний супровід без оркестру, телевізор (за бажанням клієнтів), танцювальний майданчик, можливість замовити таксі, купити сувеніри.

Харчуються туристи відповідно до умов, зазначених у путівці, ваучері, договорі — у ресторанах, кафе, барах та інших присто­сованих для цього місцях.

4.5. Страхування

Багато чинників ризику типізовані, і туристам пропонують за­страхуватися від таких випадків. Турист, котрий відвідує певну місцевість або країну, частіше, аніж місцеві жителі, потрапляє в непередбачені ситуації. У страхових випадках їм надають допо­могу і покривають цілком або частково збитки. У високорозвинених країнах жителі застраховані практично на всі випадки життя. Насамперед страхують здоров'я туриста (різноманітні ви­ди медичного страхування, від нещасного випадку з оплатою ме­дичних витрат, а потім його майна Розглядають також інші не­сприятливі чинники. В середньому, за статистикою, страхові випадки відбуваються з кожним сотим туристом.

Страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захи­сту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настан­ня певних подій (страхових випадків), визначених договором стра­хування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними осо­бами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій).

В Україні діють такі основні законодавчі нормативні докуме­нти зі страхування: Закони України «Про страхування», «Про ту­ризм» та низка інших нормативних документів.

Страхування є обов'язковим або добровільним, груповим або індивідуальним і здійснюється на підставі відповідних правил. У правилах страхування викладено порядок укладання, зміни, при­пинення і термін чинності договору страхування, розглядаються страхові ризики і випадки, а також страхова сума, страховий вне­сок і страхове забезпечення, права й обов'язки сторін. Укладаю­чи договір страхування, страхувальник (застрахований) одержує відповідний поліс.

Види страхування у сфері туризму охоплюють страхування туриста і його майна, здоров'я (медичне страхування), страху­вання відповідальності туроператорів і деякі інші види. Варто за­значити, що, згідно зі ст. 17 Закону України «Про туризм», стра­хування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'я­зковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на під­ставі угод зі страховими компаніями, які мають право на здійс­нення такої діяльності.

Специфічними видами страхування є страхування на випадок затримки транспорту, поганої погоди під час перебування за­страхованих осіб на відпочинку, а також ненадання або неналеж­не надання туристських послуг, зазначених у путівці або ваучері.

Законодавства більшості країн світу передбачають обов'язкове страхування цивільної відповідальності водіїв і вла­сників автотранспорту (автотуристів), тому автотурист, перети­наючи кордон, зобов'язаний оформити страховий поліс.

У Європейській спілці для автотуристів обов'язковим є отри­мання такої страховки у вигляді «Зеленої карти», яка дозволяє пересуватись дорогами Європи без необхідності страхування ци­вільної відповідальності при перетині кожного нового кордону, тим самим звільняючи власника транспортного засобу від фінан­сових проблем у разі нанесення комусь шкоди. Вартість «Зеленої карти» залежить не тільки від типу транспортного засобу і термі­ну дії страхування, а й від ситуації на страховому ринку, рівня збитковості та інших статистичних показників.

Іноземні туристи, які прибувають в Україну (крім країн СНД), мають зазвичай обов'язкову, за законодавством країни прожи­вання, медичну страховку або спеціально придбаний з нагоди ту­ристичної поїздки страховий поліс.

Види міжнародного страхового поліса дають можливість оде­ржувати й оплачувати страхові послуги в будь-якій країні світу. Власникам такого поліса французької страхової компанії «Gesa Assistance» на весь період перебування за кордоном без додатко­вої оплати можуть бути надані:



  • екстрена медична допомога;

  • екстрена стоматологічна допомога;

  • послуги за медичне транспортування усіма видами транс­порту;

  • доставка родичів до місця події і назад;

  • кваліфікована юридична допомога і захист.

Вартість страховки залежить від терміну перебування туриста за кордоном і країни виїзду.

108 '


Нормативними документами України щодо обов'язкового о [рахування пасажирів на транспорті від нещасних випадків встановлено, що сума страхового внеску входить у вартість про-їзного документа і стягується з пасажира, туриста, екскурсанта при продажу проїзного документа.

Згідно з чинним законодавством, оплата медичної допомоги туристу за кордоном здійснюється відповідно до договору стра­хування медичних витрат.

Факт укладення договору страхування засвідчує поліс, пере­даний страховиком страхувальнику. Договір страхування може бути укладений на будь-який термін до одного року. Під страхо­вим ризиком розуміють можливу подію, на випадок настання якої проводиться страхування; під страховим випадком — подію, що здійснилася, передбачену договором, з настанням якої вини­кає обов'язок страховика виплатити страхове забезпечення за одним або декількома страховими випадками, котрі сталися у пе­ріод дії договору страхування. Виплата не може перевищувати встановленої в договорі страхової суми, виходячи з якої встанов­люється розмір страхового внеску і страхової виплати. Страхова сума є максимальною сумою, яку страховик виплатить повністю, якщо настануть всі страхові випадки, а страховий внесок є пла­тою за страхування, який страхувальник зобов'язаний внести страховику. Сума виплат страхового забезпечення з одного або декількох страхових випадків не може перевищувати встановле­ної в договорі страхової суми.

Страховими ризиками є такі можливі події: «раптове захво­рювання», «нещасний випадок», «смерть внаслідок раптового за­хворювання або нещасного випадку».

Отже, за договором добровільного медичного страхування надають і оплачують такі послуги:


  • медичні послуги, що включають госпіталізацію, амбулато­рне лікування, а також ліки і медикаменти, приписані лікарем;

  • медичне транспортування до найближчої лікарні, а також у країну постійного проживання з медичним супроводом;

  • репатріація останків;

  • екстрена стоматологічна допомога.

Слід враховувати, що при страхуванні туристів, які приїж­джають до США, Канади, Австралії, Японії, Ізраїлю, Нової Зела­ндії, країн Центральної та Південної Америки, на острови Тихого й Індійського океанів за індивідуальними турами, сума страхово­го внеску, як правило, збільшується вдвічі. При страхуванні ту­ристів, що виїжджають до країн Південно-Східної і Південної

Азії, Екваторіальної і Південної Африки, сума страхового внеску, збільшується в 1,5 раза. Додатково оплачуються ризики, пов'я­зані з віком туриста. Для осіб, вік яких перевищує 65 років, стра­ховий внесок збільшується вдвічі, понад 70 років — втричі. Діти молодші двох років і особи віком понад 75 років не страхуються.

Для турів з підвищеним ризиком (гірськолижних, водних то­що) передбачаються спеціальні умови страхування. Наприклад, для таких турів, як правило, вводяться типові коефіцієнти для страхових платежів: зимові види спорту (крім гірськолижно­го)— коефіцієнт 1,8; гірські лижі — 2,8; плавання— 1,2; стриб­ки у воду— 2,0; підводне полювання— 1,8; велосипед— 2,0; альпінізм — 3,0.

Страхова компанія, крім полісу, видає кожному туристу спеціальну пам'ятку, в якій зазначено, як слід діяти при на­станні страхового випадку або раптовому захворюванні, а та­кож адреси і телефони центрів, що надають допомогу в різних країнах світу.

Згідно зі статистикою, за рік кожна страхова компанія здійс­нює десятки і навіть сотні страхових компенсацій. Більшу части­ну страхових випадків становлять гострі респіраторні захворю­вання, на другому місці — травматизм (переломи, різані рани, черепно-мозкові травми, розтягнення зв'язок). Досить часто у зв'язку зі змінами в звичному харчовому раціоні розвиваються захворювання шлунково-кишкового тракту (гастрити, харчові отруєння, алергії). Частими серед страхових подій є і гострий зу­бний біль.

При укладанні договору страхування варто передусім зверну­ти увагу на те, щоб страховка передбачала оплату не тільки ме­дичних видатків, а й евакуацію (так страховики називають будь-яке транспортування клієнта) або репатріацію, а також на вели­чину ліміту відповідальності страхової компанії.

Мінімальний ліміт відповідальності, який пропонують україн­ські страхові компанії, складає 5 тис. дол. США. На таку суму переважно страхують тих, хто виїжджає у республіки колишньо­го СРСР або країни ближнього зарубіжжя (Польщу, Болгарію), хоча там і не вимагають страхового поліса.

Для поїздок у країни Середземномор'я, де медичні послуги порівняно недорогі, також буде достатньо поліса з лімітом відпо­відальності за медичними видатками 5 тис. дол. США, з евакуації і репатріації— 10 тисяч. Для поїздок в інші країни Європи по­трібний поліс із загальним лімітом відповідальності не менше 30 тис. дол. США. Посольства країн-учасниць Шенгенської угоди

110

вимагають від туристів поліси з такою страховою сумою, як один із обов'язкових документів для одержання візи.



Дуже дороге медичне обслуговування у США і Канаді, тому тим, хто туди виїжджає, рекомендують придбати поліс з лімітом відповідальності 50—100 тис. дол. США.

Перелік послуг розбивають на декілька категорій. Часто дода­тково до основних послуг до поліса додають:



  • візит третьої особи, якщо перебування в лікарні триватиме понад 10 днів;

  • дострокове повернення у разі смерті найближчих родичів (чоловік, дружина, діти, батьки).

Вартість такої страховки зростає на 25-—30 відсотків базової. Деякі компанії (наприклад, «Пан Укрейн») завжди пропонують поліс тільки з повним набором послуг, без розбивання на кате­горії.

Останнім часом поширене страхування з асистансом —послу­гою, яка доповнює медичну допомогу (наприклад, доставка по­терпілого в лікувальну установу, розв'язання проблем щодо оплати медичних послуг тощо). Тобто, якщо стався страховий випадок, вам потрібно лише зателефонувати до диспетчерської служби асистанс-компанії (працює цілодобово).

При страхуванні без асистанса (що значно дешевше), у разі страхового випадку, вам доведеться шукати медичну допомогу самостійно і самостійно оплачувати рахунки за лікування. І тіль­ки повернувшись в Україну, ви отримаєте від страхової компанії витрачену на лікування суму (звичайно, ви мусите підтвердити свої видатки, пред'явивши документи медичних установ з печа­тями і підписами).

Страховики нагадують, що медичний страховий поліс завжди має бути при вас — на пляжі, у магазині, барі, у гостях, а тим бі­льше, у далеких екскурсіях і поїздках в інші міста. Адже якщо ви одержите травму, то потрібно передати цей поліс компанії, яка асистує, щоб вона змогла взяти на себе всі видатки щодо надання допомоги.

Список найбільших українських фірм, які мають партнерів за кордоном і зарекомендували себе достойно в сфері страхового бізнесу, досить великий. їх майже три десятки: «Оранта», «Укрі-нмедстрах», «Надра», «АКБ-Гарант», «УТСК», «АСКА», «Га-рант-Авто», «Інвестсервіс», «Скайд» та інші.

Іноді через прикрі випадки або надзвичайні обставини, що сталися з клієнтом або членами його родини, виникає потреба відмовитися від запланованої раніше поїздки. Повернувши квит-


1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   37


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка