Уроків. «Скажи мені-і я забуду, Покажи мені -і я запитаю Дай мені діяти самому і я навчуся»



Скачати 137.06 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір137.06 Kb.
Матеріали круглого столу

вчителів інформатики

Я. І. Павлючок, вчитель

інформатики ЗОШ № 2

Типи уроків.

«Скажи мені-і я забуду,

Покажи мені –і я запитаю

Дай мені діяти самому - і я навчуся»

(мудрість китайського філософа)


Гарна школа починається з уроку. Від нього залежить усе: культура, доброзичливість у взаєминах між учнями, вчителями і батьками. Час вносить корективи в структуру і типологію уроку, в методи і засоби навчання.

Саме тому ми звертаємось нині до уроку як основної форми навчання зі спробою

розглянути всю його багатогранність і багатоаспектність як єдину систему.

Чим же особливий урок інформатики? Інформатика не схожа ні на один шкільний предмет ні по змістовній частині, ні по цілях навчання; завдання, що вирішуються при вивченні інформатики, відносяться і до інших наочних галузей знань, через що вивчення інформатики завжди має міжпредметний характер.

Кожен проведений учителем урок є унікальним і відрізняється від інших метою, змістом, методами, структурою тощо. На сьогодні проблема типології уроків ні у світовій, ні у вітчизняній науці остаточно не розв'язана. Традиційно типологія уроків проводиться на підставі складу їх структурних компонентів.

Як відмічає В.М.Андрєєва, існує більше десяти типологій, що пояснюється різноманітністю ознак, за якими дослідники класифікують уроки. Тому єдиної загальноприйнятої класифікації не існує.

Наприклад, С. В. Іванов, взявши за основу головні етапи навчального процесу й характер діяльності, виділяє уроки:


  • вступні (увідні);

  • первинного ознайомлення з матеріалом;

  • формування понять, установлення закономірностей і правил;

  • повторення та узагальнення;

  • застосування здобутих знань на практиці;

  • формування навичок (тренувальні);

  • контрольні;

  • комбіновані.

  • Підсумковий урок.

І. Н. Казанцев класифікує уроки за основним способом їх проведення й виділяє такі типи:

  • урок-лекція;

  • урок-бесіда;

  • урок-екскурсія;

  • кіноурок;

  • урок із різними видами занять;

  • урок самостійної роботи учнів;

  • лабораторні та практичні.

Найбільш реальними й наближеними до практики є типології, в основу яких покладено критерій, що розроблявся Б. А. Онищуком, Г.Т. Щукіною,
Н. А Сорокіним, М. І. Махмутовим, І. Ф. Харламовим та ін.

Виходячи з особливостей навчального процесу з інформатики, розглянемо основні два типи уроків інформатики: моноцільові (одна провідна мета, інші – супровідні) та багатоцільові (має кілька провідних завдань, які притаманні окремим моноцільовим урокам).

Види моноцільових уроків:

1. Урок засвоєння нових знань, на якому формуються уявлення про... та учні ознайомлюються із поняттям...

2. Урок засвоєння навичок та вмінь (на основі знань формуються навички, а сукупність навичок, алгоритмів їх використання – це вміння), на якому формуються навички (вміння)..., розширюються уявлення про..., вчаться розпізнавати...

3. Урок застосування навичок та вмінь, на якому удосконалюються вміння (навички)...

4. Урок узагальнення та систематизації знань, умінь, навичок, на якому систематизуються (узагальнюються) знання учнів про..., поглиблюються знання (уявлення) про...

5. Урок контролю та корекції, на якому коригуються навички (вміння) учнів..., контролюється рівень (ступінь) сформованості знань, умінь, навичок.

6. Урок підсумковий, на якому узагальнюється весь матеріал з урахуванням результатів контролю і корекції з даної теми (розділу програми).

Види багатоцільових уроків:

1. Комбінований урок, на якому відбувається перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання та усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

2. Нестандартний урок, на якому застосовуються такі форми роботи, як захист проектів, діалог, диспут, роздум, панорама, нестандартна лекція, подорож, експедиція, дослідження, інсценування, навчальна конференція, рольові ситуації, гра (КВК, "Щасливий випадок", "Поле чудес" тощо), консультації (мікрогрупи, пари), презентації, аукціон, тренінг, використовується робота в групах: тематичних, творчих, проблемних, цільових, постійних, тимчасових.

3. Класичний урок, який при використанні нетрадиційних форм і прийомів характеризуються як нестандартний:

– урок формування нових знань : навчання навичкам та вмінням, застосування їх на практиці – "мозковий штурм" (атака), ланцюжок міркувань, експрес орфограм (визначень), "спрогнозуй", "сформулюй";

– урок систематизації та узагальнення : повторення та закріплення знань, навичок, вмінь – робота в мікрогрупах або парах, "точка зору (ТЗ)", "захисти позицію (ЗП)", "панорама думок", направлене питання, "вільний мікрофон", "акваріум", "відкрите опитування", "тезис – аргумент – висновок (ТАВ)";

– урок контролю : перевірка знань, вмінь (усний, письмовий, комплексний) – тематичні, вибіркові, розподільні, творчі вправи; тести, конкурсні завдання, вікторини, лото, кросворди, колоквіум.

Отже, сучасний урок інформатики – це перш за все урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що дозволяє досягти високих результатів у навчанні.

В основу іншої поширеної класифікації типів уроків покладено способи їх проведення. При цьому виділяють:



  • уроки повторення,

  • уроки-бесіди,

  • контрольні роботи,

  • лабораторні роботи,

  • комбіновані уроки.

У методиці навчання інформатики використовують обидві класифікації уроків, до кожної з яких додають ще й уроки за способами використання комп’ютера:


  • демонстрація;

  • фронтальна практична робота;

  • лабораторна робота;

  • практикум;

  • навчально-дослідницька робота (робота над проектом);

  • контрольна або самостійна робота;

  • екскурсія.

Ці види робіт з використанням комп’ютерної техніки розрізняються за тривалістю і за співвідношенням ролей учителя та учнів.



  • Демонстрація — робота на комп’ютері, яку проводить учитель. Учні спостерігають за його діями через демонстраційний екран або відтворюють ці дії на своїх робочих місцях. У деяких випадках учитель пересилає через комп’ютерну мережу на робочі станції спеціальні демонстраційні програми, а учні працюють з ними самостійно, або спостерігають за розповіддю вчителя, яка супроводжується виконанням на комп’ютері вчителя конкретних операцій за допомогою відповідного програмного забезпечення. Основна дидактична функція демонстрації — повідомлення учням нової навчальної інформації.

  • Фронтальна практична робота — порівняно короткий час самостійної, але синхронної роботи учнів з навчальним програмним засобом, яка спрямована або на його засвоєння, або на закріплення матеріалу, який пояснює вчитель, або на перевірку засвоєння набутих знань або операційних навичок.

В одних випадках дії учнів можуть бути синхронними (наприклад, при роботі з однаковими педагогічними програмними засобами), але не виключаються і ситуації, коли різні учні за допомогою комп’ютера розв’язують задачі в різному темпі або навіть з різними програмними продуктами.

Роль учителя під час фронтальної практичної роботи полягає у забезпеченні синхронності дій учнів і надання оперативної допомоги з ініціативи учнів.

Учні можуть працювати парами або по одному за комп’ютерами, залежно від мети проведення, складності роботи і оснащеності комп’ютерного класу. При тривалій роботі вдвох можливий стійкий розподіл ролей «виконавець-спостерігач» з різними результатами навчання. В міру зростання впевненості і компетентності учнів потрібно перейти до індивідуальної роботи за комп’ютером.

Помічено, що учні при проведенні фронтальних практичних робіт спочатку групуються і лише поступово розходяться по окремих робочих місцях. Останніми відділяються найслабкіші й ті, хто пропустив заняття. Але якщо з’являється досить складна проблема, знов виникають пари, угрупування, що взагалі є природним типом поведінки людей.

При проведенні практичних робіт оцінювання роботи кожного учня не обов’язкове для вчителя, але бажане для учнів.


  • На лабораторних роботах передбачається самостійне виконання кожним учнем індивідуального завдання. Мета їх проведення — перевірка і оцінювання навичок та вмінь учнів, що передбачає оцінювання роботи кожного. Бажано, щоб для проведення лабораторних робіт учителем були розроблені спеціальні інструкції, в яких були б викладені: мета роботи, перелік необхідних знань та вмінь, стислий теоретичний матеріал, приклад виконання завдання з поясненням виконання кожного окремого кроку, індивідуальні завдання, запитання для самоконтролю та вимоги щодо звітності виконання лабораторної роботи.

  • Практикум — виконання тривалої самостійної роботи з комп’ютером у межах одного-двох уроків за індивідуальними завданнями, орієнтованими на використання комп’ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку погрібних даних, графічних побудов, обчислень. Робота потребує синтезу знань і вмінь з цілого розділу або теми курсу. В цьому випадку вчитель головним чином здійснює індивідуальний контроль за роботою учнів. Практикум проводиться два-чотири тижні. Вчитель ділить учнів класу на невеликі групи по два-три учні. Кожна група учнів виконує відмінну від інших лабораторну або практичну роботу. Для створення відповідних умов внутрігрупової диференціації діяльності учнів важливо уважно віднестися до складу груп і розподілу обов’язків всередині них.

Проведенню практикуму передують вступні лекції й інструктивні заняття. В процесі проведення практикуму застосовуються прийоми актуалізації опорних знань учнів. В ході практикумів учні розв’язують задачі творчого характеру. Прикладом може бути розв’язування задач при вивченні мови програмування.

В ході практикуму вчитель спостерігає за успіхами учнів, надає їм допомогу. При необхідності запрошує всіх до обговорення загальних питань, які виникають у учнів, звертає увагу на характерні моменти чи помилки.



  • Навчально-дослідницька робота або робота над проектом — виконання тривалої самостійної роботи з комп’ютером у межах кількох уроків за індивідуальними завданнями чи завданнями для груп, орієнтованими на використання комп’ютера для виконання окремих громіздких операцій стосовно пошуку потрібних даних, графічних побудов, обчислень; робота потребує синтезу знань і умінь з усього курсу інформатики чи її окремого розділу. Вчитель, головним чином, здійснює індивідуальний контроль за роботою учнів, але при цьому особливої уваги потребує постановка завдання, методичне його пояснення та чіткі вимоги до виконання й одержання остаточних результатів.

  • Контрольні і самостійні роботи — проведення контролю знань, умінь і навичок в процесі самостійного розв’язування задач різного характеру і рівня складності. До форм проміжного контролю доцільно віднести роботу з тестами, основною метою застосування яких є перевірка та оцінювання репродуктивних знань з курсу.

  • Екскурсія. Можна сформулювати кілька основних цілей екскурсії: показати шляхи використання засобів та методів інформатики як науки в управлінні або на виробництві; зорієнтувати учнів щодо професій, пов’язаних з використанням нових комп’ютерних технологій. Екскурсія може проводитися до і після вивчення всього курсу інформатики. У першому випадку одна з її цілей — формування інтересу до предмета, в другому — узагальнення знань, їх систематизація, зв’язок з практикою. Екскурсія повинна бути обов’язково підготовленою вчителем: йому потрібно заздалегідь пройти маршрутом екскурсії, з’ясувати і домовитися, що і як буде показано, хто конкретно коментуватиме показ. Метою спостереження є конкретна, практична діяльність людей з використанням комп’ютера під час роботи. Корисно при цьому підготувати перелік запитань, на які учні мають відповісти після екскурсії.


Уроки інформатики мають свої особливості.

1. Найважливіша особливість постановки курсу інформатики на базі комп’ютерного класу — це систематична робота учнів з комп’ютером на кожному уроці інформатики.

2. Використання комп'ютера разом з методично доцільними педагогічними програмними засобами дозволяє вдосконалити стиль та прийоми роботи вчителя за рахунок перекладання на комп'ютер рутинних операцій і забезпечення вчителеві творчого підходу до розв'язування завдань навчання і виховання. Оскільки при використанні комп'ютерно-орієнтованих систем навчання навчально-пізнавальна діяльність значно інтенсифікується, учні встигають розв'язати значно більше різних задач, то, природно, при цьому виникає значно більше проблемних ситуацій і запитань, у з'ясуванні яких повинен брати участь учитель. Тому при використанні комп'ютерів в навчально-виховному процесі роль учителя не лише не зменшується, а значно зростає. Крім того, комп'ютер ніколи не замінить особистісного спілкування вчителя з учнем і батьками.

3. Розвиток комп’ютерної техніки, засобів телекомунікацій та відповідного програмного забезпечення дає можливість учителю використовувати нові форми навчання учнів: телекомунікаційні проекти, практикуми, бінарні уроки.

4. Міжпредметний характер змісту навчання інформатики дозволяє розглядати цю навчальну дисципліну не лише як ще один новий шкільний предмет у навчальному плані, а й як інтеграцію та узагальнення вже вивчених учнями основ наук.

5. Навчання учнів за умов систематичного доступу до комп’ютера, як правило, проходить при підвищеному емоційному стані учнів. Пояснюється це, зокрема, тим, що при правильному формулюванні завдань для виконання з використанням комп’ютера учні одержують наочні результати своєї роботи, що додає їм впевненості в своїх силах. Заняттям характерна більша, ніж на інших звичайних уроках, свобода спілкування учнів на уроці. Така система стосунків згуртовує колектив у досягненні спільної навчальної мети.

6. На уроках інформатики створюється благодатний ґрунт для відтворення такої організації навчання і контролю знань, при які й заздалегідь найбільш успішно працюючі учні, що визначаються вчителем, виконують роль помічників учителя. За рахунок цього на уроках інформатики впроваджується система взаємної допомоги учнів.

7. Систематичне використання комп’ютера для розв’язування навчальних задач створює передумови для копіювання учнями дій педагога. Принцип «виконуй як я» при збільшенні масштабів підготовки не втратив свого значення. Можливості використання локальної мережі дозволяють у багатьох випадках ефективно застосовувати ідею «копіювання»в навчанні, причому вчитель одержує можливість одночасної роботи із всіма учнями при збереженні принципу індивідуальності.

8. Різна базова підготовка учнів до сприймання матеріалу та різна освіченість учнів з предметної галузі призводить до того, що на уроках інформатики дидактичне завдання реалізації принципу диференціації та індивідуалізації навчання стає першочерговим.

9. Необхідність ефективного використання сучасних комп’ютерно-орієнтованих систем навчання для забезпечення гармонійного розвитку, навчання і виховання дітей, потребують від вчителя високої професійної компетентності.

10. Динамічність змісту навчання, програмного забезпечення, яке використовується та вивчається на уроках інформатики, потребує від вчителя постійної роботи над собою, підвищення професійного рівня за рахунок самоосвіти і самовдосконалення.
Форми організації навчальної роботи учнів на уроках інформатики.

На уроках інформатики комп’ютер є і предметом вивчення, і засобом навчально-пізнавальної діяльності, що відповідним чином впливає на організацію навчального процесу. Специфіка уроку інформатики виявляється, передусім, в істотному обсязі практичних робіт з використанням комп’ютера, при якому «контактний час» роботи з комп’ютером становить майже половину уроку. В комп’ютерному класі використовуються:



фронтальна;

групова форма роботи;

індивідуальна робота;

робота в парах.

Фронтальна форма роботи застосовуються при засвоєнні всіма учнями одного і того ж змісту або зразків діяльності.

Використання комп’ютера забезпечує можливості негайною відтворення учнем діяльності, яка демонструється вчителем. При цьому вчитель повинен мати можливість не тільки голосом, а й за допомогою спеціальних програм перервати індивідуальну діяльність учнів з програмним забезпеченням комп’ютера, що розпочалася, і відновити єдиний стан комп’ютерного середовища на всіх комп’ютерах або перейти до парної чи індивідуальної роботи.



Навчання в складі групи. Діяльність учнів є колективною, якщо мета діяльності усвідомлюється як спільна, що погребує об’єднання зусиль всього колективу, в процесі діяльності між членами колективу створюються відносини взаємної відповідальності, контроль за діяльністю частково здійснюється самими членами колективу.

Можна виділити такі окремі групові види діяльності учнів на уроках інформатики.



Парне взаємонавчання — учні в стабільних парах або парах змінного складу пояснюють один одному деяке питання, захищають свою тему, оцінюють результати товариша.

Групова робота над спільною темою. Навчання в складі групи. Учні, об’єднані в групи, взаємодіють між собою пояснюють новий матеріал, обговорюють його, оцінюють свою діяльність, готують виступи.

Індивідуальна робота. Один на один з комп’ютером Радикальна відмінність цієї форми від класичної індивідуальної самостійної роботи полягає в тому, що в комп’ютері зберігаються знання у вигляді програм і наборів даних. Фактично учень вчиться не один, а з вчителем опосередковано через комп’ютер і ППЗ, програма реагує на дії учня, і певні реакції дають можливість учневі аналізувати свої дії, проводити самоконтроль. Тут поновлюється фронтальне навчання, але з індивідуальним темпом і способами засвоєння.

Учень замість вчителя. Один чи двоє учнів навчають весь клас, ведуть урок, проводять заняття за комп’ютером, здійснюють допомогу при виконанні практичної роботи.

Особливості змісту курсу інформатики і нові можливості організації навчального процесу, за рахунок використання локальної комп’ютерної мережі, дозволяють додати колективній пізнавальній діяльності учнів нового імпульсу розвитку. Колективна робота дозволяє на етапах розв’язування задачі формувати в учнів уявлення про те, як це робиться в реальній практиці від постановки задачі до аналізу здобутих результатів.



Парна робота за комп’ютером. Парна робота за комп’ютером буває корисною на початку навчання або при вивченні нової складної теми.

Підведення підсумків, оцінювання результатів уроку. Мета — рефлексія, усвідомлення того, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставленої мети, як можна застосувати набуті під час уроку знання в майбутньому. Підведення підсумків бажано проводити у формі запитань: що нового дізналися, які навички здобули, як це може знадобитися на практиці. Крім того, можна ставити запитання щодо проведення самого уроку: що було найбільш вдалим, що ще сподобалось, що бажано змінити в майбутньому. Важливо, щоб учні змогли самостійно сформулювати відповіді на ці запитання.

Використані джерела.


  1. Дорошенко Ю. О. Профільна спрямованість навчання інформатики у

контексті сучасних пріоритетів і перспектив української школи.// Інформатика та інформаційні технології в навчальних закладах. – 2010. – №5-6 (29-30).– С. 61-72.

2. Морзе Н.В. Методика навчання інформатики: Навчальний посібник: У


4 ч. / За редакцією ак. М. І. Жалдака. – К.: Навчальна книга, 2003. – Ч.1:
Загальна методика навчання інформатики. – 254 с.

3. Тимошенко Я. Г. Сучасний урок інформатики.

4. В. Д. Шарко. Сучасний урок.

5. http://sam.ck.ua.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка