Урок в початкових класах на засадах компетентнісного підходу



Скачати 124.17 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір124.17 Kb.
БУЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ

МЕТОДИЧНИЙ КАБІНЕТ



Урок

в початкових класах

на засадах компетентнісного підходу

.



Знання починаються з чуттєвого сприйняття, переходять у пам’ять, узагальнення, потім настає розуміння, судження.

Я. Коменський
Етапи підготовки до уроку

Діагностичний




Прогнозування




Планування

Вивчення особливостей та інтересів учнів, їх рівня підготовки: аналіз навчального матеріалу відповідно до програми

Оцінювання різних типів проведення уроку й обирання із них найоптимальнішого


Створення проекту уроку та програми управління навчальною діяльністю учнів




Сучасні вимоги до проектування уроку


Традиційний підхід

Особистісно-компетентнісний (діяльнісний) підхід

1. Тема, мета, створити умови для ... (це робить пе­дагог).

2. Яким чином робити?

Етапи уроку...

3. Наповнення етапів на­вчальним матеріалом.

4. Методи, прийоми, техніки.

5. Очікуваний результат.



1. Очікуваний результат: зміни, що відбу­дуться з дітьми (зрозуміють, приймуть, від­криють, не погодяться, відкриють спосіб дії тощо).

2. Що має зробити учень, щоб з ним відбули­ся зміни? (Згадати, мати справу з протиріччям, відокремити знання від незнання, зна­йти спосіб розв’язання тощо)

3. Що повинен зробити вчитель, щоб зміни відбулися? (Методи, прийоми, техніки тощо)


Усе це стосується учителя

Особлива увага — дитячим діям!


Технології конструювання уроку
►► Структура особистісно орієнтованого уроку (за С. Подмазіним)

  1. Етап «Орієнтація в навчальному матеріалі» (мотивація на­ступної діяльності учителем, орієнтація учнів щодо місця уроку у навчальному курсі, розділі, темі (схеми, таблиці, опори, сло­весна настанова та ін.), опора на особистий досвід учнів).

  2. Етап цілепокладання (визначення разом з учнями особистісно- значущої мети діяльності, що передбачено здійснити протягом уроку, та показників досягнення поставленої мети).

  3. Етап «Проектування наступної діяльності» (залучення учнів (за можливості) до планування та обговорення діяльності, що здійснюватиметься на уроці).

  4. Етап організації виконання плану діяльності (надання варіа­тивності в обиранні способів навчальної діяльності (писемного або усного; індивідуального або у групі; переказування опорних положень або розгорнута відповідь; в узагальненому вигляді або на конкретних прикладах тощо).

  5. Етап контрольно-оцінювальний (залучення учнів до контролю (взаємо- та самоконтроль) за розвитком навчальної діяльності, порівняння отриманого результату з критеріями; участь учнів у виправленні допущених помилок, осмислення їх причин (взаємо- та самоаналіз) тощо).

  6. Завершальний етап (усвідомлення ситуації досягнення мети, пе­реживання ситуації успіху, підкріплення позитивної мотивації щодо самої діяльності, рефлексія).

►► Структура уроку за діяльнісним підходом (за І. Коронковою, Л. Тєрьошиною)

Урок формування нових понять

І. Самовизначення до діяльності (організаційний момент, 1-2 хв.)



Мета: залучення учнів до діяльності на особистісно-значущому рівні («Хочу, тому що зможу»).

Результат: в учнів має виникнути позитивна емоційна спрямо­ваність.

Прийоми роботи:

  • учитель на початку уроку висловлює добрі побажання дітям; пропонує побажати одне одному успіху (плескати в долоні із су­сідом по парті та _н..);

  • учитель пропонує дітям обміркувати, що знадобиться для успішної роботи на уроці;

  • девіз, епіграф («З малої перемоги розпочинається великий успіх»);

  • самоперевірка (взаємоперевірка) домашнього завдання за зраз­ком тощо.

ІІ. Актуалізація знань (4-5 хв)

Мета: повторення вивченого матеріалу, необхідного для «від­криття» нового знання; виявлення утруднень в індивідуальній ді­яльності кожного учня.

Результат: виникнення проблемної ситуації.

ІІІ. Постановка навчального завдання (4-5 хв)

Мета: обговорення утруднень («Чому виникли труднощі?», «Чо­го ми ще не знаємо?»); повідомлення мети уроку у вигляді питання, на яке необхідно дати відповідь, чи у вигляді теми уроку.

Методи: спонукальний від проблемної ситуації діалог; діалог, що підводить до теми уроку тощо.

ІV. «Відкриття нового знання» (побудова проекту виходу із утруд­нення) (7-8 хв)

Мета: усне розв’язування задачі та обговорення проекту її розв’язання.

Способи: діалог, дискусія, групова чи парна робота.

Методи: спонукальний від проблемної ситуації діалог; діалог, що підводить до відкриття нового знання тощо.

V. Первинне закріплення (4-5 хв)

Мета: повідомлення нового знання; записування у вигляді опор­ного сигналу.

Способи: фронтальна робота, робота в парах;

Методи: коментування; позначення знаковими символами; ви­конання продуктивних завдань.

VІ. Самостійна робота з самоперевіркою за еталоном (4-5 хв)

Мета: кожен для себе повинен усвідомити, що він уже вміє. Особливості: незначний обсяг самостійної роботи (не більше ніж 2-3 типових завдання); виконується письмово.

Методи: самоконтроль, самооцінка.

VІІ. Включення нового знання в систему знань і повторення (7-8 хв)

Особливості: спочатку запропонувати учням з набору завдань ви­брати і виконати тільки ті, що містять новий алгоритм чи нові по­няття; потім виконати вправи, у яких нове знання використовують разом із вивченим раніше.

VІІІ.Рефлексія діяльності (2-3 хв)

Мета: усвідомлення учнями своєї навчальної діяльності; само­оцінка результатів своєї діяльності та всього класу.

Запитання

  • Чи вдалося розв’язати поставлене завдання?

  • У який спосіб?

  • Які результати отримали?

  • Що потрібно ще зробити?

  • Де можна застосувати нове знання?

  • Що на уроці у вас вийшло добре?

  • Над чим потрібно попрацювати ще?

►► Технологія побудови уроку як цілісного творчого процесу (за О. Митником)

1. Створення атмосфери довіри до дитини, забезпечення взаємо­зв’язку розумової діяльності з позитивними емоціями. Органі­зація цілісного контакту з усім класом, скорочення заборонних педагогічних вимог та поширення позитивно-орієнтовних; ви­явлення розуміння ситуативного внутрішнього настрою (психіч­ного стану) учнів за зовнішніми ознаками (погляд, вираз облич­чя та _н..), урахування його, передавання учням цього розумін­ня; формулювання яскравої мети діяльності та демонстрування шляхів їх досягнення.

2. Створення ситуації успіху. Фіксація уваги навіть на незна­чному досягненні дитини: учні можуть поплескати у долоні,

учитель потиснути руку вихованцеві за оригінальне (альтерна­тивне, раціональне) розв’язання певного завдання.

3. Розгортання палітри роздумів під час вивчення нового матеріа­лу. Основну увагу вчителя спрямовано не на результат засвоєн­ня певних знань, а на процес його досягнення. Конструктивна взаємодія в підсистемах «учитель — клас», «учитель — учень» відбувається так: спочатку вчитель виявляє різні індивідуаль­ні семантики розуміння учнем змісту поняття, яке він засвоює, потім — колективно обговорюють їх, обирають найточніші з точки зору науки, підкріплюють власними міркуваннями. Поступово учні визнають: істина, за винятком історичних фак­тів, не дана ззовні готовою і кожний здатен зробити внесок в її осягнення.

4. Застосування на уроках інтерактивних методів навчання, що до­поможуть учителеві внести у навчальний процес елементи дослі­дження, пошуку, порівняння різноманітних фактів, явищ, по­зицій, висновків. Так, на рівні засвоєння нових знань можуть бути використані такі методи: проблемно-пошуковий діалог, на рівні формування інтелектуально-творчих умінь: «мозкова ата­ка», інверсія, інцидент, дидактична гра, синектика.

5. Вивчення поняття та його властивостей, формування логічних умінь: класифікувати, аналізувати, знаходити закономірності, висувати гіпотези; доводити власну точку зору, міркуючи за ана­логією або проводячи прості дедуктивні міркування тощо.

6. Упровадження завдань комбінованого характеру завдань з ло­гічним навантаженням.

►► Технологія побудови уроку, спрямованого на розвиток

критичного мислення (за Дженні Л. Стіл, Куртіс С. Мередит, Чарльз Темпл)

1. Актуалізація

Мета: визначення власного знання дитини, до якого можна до­дати нове; активізація учня; створення зацікавленості та спрямова­ності на дослідження теми.

Способи реалізації: залучення пам’яті, інтелекту;' постановка питання; висування гіпотези; обговорення мети уроку.

2. Усвідомлення змісту

Мета: підтримання зацікавленості учня перевірити власне ро­зуміння; здійснення пошукової діяльності; конструювання чи усві­домлення нового знання.

Способи реалізації: читання тексту; лекція; перегляд відео; до­свід учнів; дослідження.

3. Рефлексія

Мета: перетворення учнями нових знань на власні, що забезпе­чує їх тривалість; перегляд ідей, що розглядалися, значення яких усвідомили (учні запитують, інтерпретують, застосовують, диску­тують, піддають сумніву).

Способи реалізації: обговорення; систематизація; переоцінюван­ня; переоформлення; нове тлумачення здобутих знань тощо.

►► Організація уроку за моделлю «урок-діалог» (за І. Зязюном) Проблемно-діалоговий урок містить такі елементи:



  • створення вчителем проблемної ситуації та формулювання на­вчальної проблеми;

  • висунення гіпотез;

  • актуалізація опорних знань учнів;

  • складання плану розв’язування проблеми;

  • пошук шляхів розв’язування проблеми (відкриття нового знання);

  • формулювання розв’язування проблеми і застосування нового знання на практиці.

Мета уроку, її спрямування

Розвиток інтелектуального, творчого потенціалу учнів засобами вивчення основ наук; збагачення учнів знаннями; розвиток умінь, навичок; формування ставлення до знань як передумови їхнього особистісного розвитку і становлення.



Завдання, професійна позиція педагога

Створення умов для активного навчання учнів, реалізації ними власного творчого потенціалу, потреб особистісного розвитку; особистісна позиція у спілкуванні з учнями, орієнтація їх на співпра­цю, довіра до учнів; зосередженість на учнях; виявлення щирої за­цікавленості в їхньому зростанні.



Основний механізм педагогічного керівництва навчанням

Орієнтація на контактну взаємодію з учнями, зважання на їх­ні інтереси, досвід, потреби; рефлексивне керування пізнавальною діяльністю учнів, що будується на відтворенні вчителем поведінки, стану, характеру діяльності учнів на уроці з наступним коригуван­ням навчального процесу на підставі врахування здобутої інформації.



Характер пізнавальної діяльності, позиція учня

Активна пізнавальна діяльність; готовність до самостійної роботи; виявлення ініціативи, творчості; можливість бути рівноправ­ним суб’єктом навчання, впливати на характер власної пізнаваль­ної діяльності, відчувати відповідальність перед собою за її резуль­тати. Особистісний характер пізнавальної діяльності; виявлення свого ставлення до набутих знань, використання їх як інструменту розв’язання практичних завдань; співпраця з учителем.



Оцінювання навчання

Формування оцінювання рівня знань і вмінь учнів з урахуван­ням докладених ними зусиль, індивідуальних особливостей, рівня особистісного зростання.

Метою оцінювання є не тільки контроль, але й заохочення учнів до самопізнання, самооцінювання, самонавчання.

►► Характерні риси уроку на засадах компетентнісно-діяльнісного підходу

Замисел уроку базується на створенні педагогом умов для мак­симального впливу освітнього процесу на розвиток індивідуально­сті дитини.

Цільовими орієнтирами навчального заняття можуть бути:



  • формування в учнів системи наукових знань і засвоєння ними способів діяльності на основі актуалізації й «окультурення» їх суб’єктного досвіду;

  • надання допомоги учням у пошуку і виробленні власного стилю та темпу навчальної діяльності, виявленню і розвитку індивіду­альних пізнавальних процесів та інтересів;

  • сприяння кожному учневі у формуванні позитивної «Я — кон­цепції», розвитку творчих здібностей, опануванні компетентно­стей самопізнання та саморозвитку;

  • сприяння формуванню у дітей ставлень до процесу і результа­ту роботи.

Зміст уроку розробляють відповідно до навчальної програми і ви­користовують для збагачення суб’єктного досвіду дитини. Організація навчального заняття передбачає:

  • застосування педагогічних прийомів для актуалізації та збага­чення суб’єктного досвіду дитини;

  • проектування характеру навчальної взаємодії з урахуванням ін­дивідуальних та вікових особливостей дітей;

  • використання різноманітних форм спілкування, особливо діа­логу, полілогу, дискусії;

  • створення для учнів ситуації успіху;

  • виявлення довіри і толерантності в навчальній взаємодії;

  • стимулювання учнів до здійснення колективного й індивідуаль­ного вибору типу, виду завдань, форми їх виконання;

  • обирання прийомів і методів педагогічної підтримки як пріори­тетних способів діяльності вчителя на уроці;

  • використання учнями таких мовленнєвих зворотів: «Я вважаю, що...» «Мені здається, що...», «На мою думку...» тощо.

Пріоритетне значення в оцінювально-аналітичному компоненті уроку мають аналіз та оцінювання таких аспектів, як: збагачення суб’єктного досвіду дитини засобами змісту освіти; сформованість навчальної діяльності учнів та індивідуального стилю пізнання; виявлення самостійності, ініціативи, індивідуальності учня, його творчих здібностей, ціннісних ставлень. Доцільно аналізувати й оці­нювати не тільки кінцеві результати виконання учнем завдання, а й сам процес роботи над ним.
Підготовлено за матеріалами періодичних видань





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка