Урок по Всесвітній історії та 50-й по курсу історії в 11 класі при синхронному методі викладання



Сторінка1/7
Дата конвертації22.02.2017
Розмір1.22 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7
Запропонований урок започатковує вивчення блоку “Перебудова в СРСР та Україна” (4-й урок теми 4 Всесвітньої історії(1939-2001) та 7 уроків теми 5 Новітньої історії України (1939-2001). Це 23-й урок по Всесвітній історії та 50-й по курсу історії в 11 класі при синхронному методі викладання.

ОЧІКУВАНІ РЕЗУЛЬТАТИ:
Після цього уроку учні зможуть:

  • пояснювати зміст термінів “перебудова”, “прискорення”, ”гласність,”

  • сформувати власне ставлення до “перебудови” та її можливих наслідків

  • розповідати про головні завдання, які постали перед радянським суспільством в кінці 80-х років хх століття

  • висловлювати свою думку стосовно необхідності змін у срср в цей період

  • набути навичок участі у визначенні та аргументуванні своєї позиції в роботі малої групи в “мозковому штурмі”в аналізі історичної ситуації та прогнозуванні можливих суспільних наслідків.

ОБЛАДНАННЯ:
1. папір, маркери, дошка, крейда,
2. правила проведення “мозкового штурму” (плакат)
3. розподіл ролей в малих групах (пам’ятка - плакат)

ОРІЄНТОВАНИЙ ПЛАН І МЕТОДИ ПРОВЕДЕННЯ УРОКУ:
1. Мотивація (ознайомлення з епіграфом та девізом уроку) До 2-х хвилин
2. Представлення теми уроку та очікуваних результатів До 3-х хвилин
3. Повідомлення про складові системної кризи Радянського Союзу на початку 80-х років. До 2-х хвилин
4. Робота в малих групах ( вироблення відповіді на перше класичне запитання: ”Хто винуватий?”. До 21 хвилини
5. “Мозковий штурм” (вироблення відповіді на друге класичне запитання: “Що робити?”) До 12 хвилин
6. Рефлексія ( усвідомлення результатів уроку ) До 5 хвилин.

ВАРІАНТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ:
1. Мотивація.
Учитель пропонує учням епіграф та девіз до уроку, які записані на дошці:

“Скажіть, перебудова вже відбулася, чи буде ще гірше?”
Михайло Жванецький.

Дослідження Михайла Задорнова:
“ДЕ” (лат.) - відміна, віддалення, пониження…
“БІЛДИНГ” (англ.) – будова
“ДЕБІЛДИНГ” – “перебудова”

А далі разом з класиками гумору учитель оголошує тему уроку.



2. Представлення теми уроку та очікуваних результатів
Учитель оголошує записану на дошці тему уроку та пропонує учнівському ІНФОРМАЦІЙНОМУ ЦЕНТРУ (2 учні за однією партою) повідомити класу очікувані результати.

3. Повідомлення
Вчитель, або бажаючі учні, або учні з інформаційного центру нагадують записи з опорного конспекту, які було вироблено на уроці з Всесвітньої історії “СРСР в роки “ЗАСТОЮ” (3-й урок теми 4, 22-й урок по Всесвітній історії, 42-й урок курсу):

4. ВПРАВА “Хто винуватий?” (Робота в малих групах)
Вчитель пропонує вирішити перше класичне питання “Хто винуватий?” шляхом роботи в малих групах. Учитель пропонує учням уявити себе сучасниками “перебудови ”- робітниками, колгоспниками, інтелігентами, партійними функціонерами та дисидентами і з їх позиції за 10 хвилин виробити 3 відповіді на це питання.
Учні з інформаційного центру разом з вчителем ведуть хронометраж роботи груп та готують дошку для запису результатів.
(Плакат “Розподіл ролей в малих групах” для згадки вивішується на магнітній дошці) Кожна мала група отримує для свого секретаря маркери та папір.
Після закінчення роботи в малих групах доповідачі по колу зголошують свої висновки ( по одному ) і на дошці складається загальнакартина “винуватців”.(Записи роблять вчитель та учні з інформаційного центру)
В процесі обговорення вчитель ставить такі питання:

  • Хто найчастіше названий представниками верств тодішнього соціуму “винуватцем”?

  • До яких висновків ми можемо прийти?

  • Чи брали представники певних верств соціуму “вину” на себе? Чому?

5. Мозковий штурм "Що робити?"
Завершивши попереднє обговорення, вчитель пропонує учням за допомогою методу “мозкового штурму”, залишившись в образі громадян СРСР середини 80-х років, дати відповідь на друге класичне запитання: “ЩО РОБИТИ?”(Плакат “ Правила нашого мозкового штурму” учні з інформаційного центру вивішують на магнітній дошці, вони ж готують дошку для записів, поділивши її на три колонки та записавши: у першій – сфера політики, у другій – соціальна сфера і у третій – сфера економік)
Вчитель, фіксуючи ідеї учнів, просить їх класифікувати по цим трьом напрямкам.
Як свідчить практика, учні обов’язково згадують такі завдання суспільства, як демократизація, як необхідність швидкого подолання відставання або дещо подібне.
Після запису і узагальнення пропозицій вчитель просить учнів ще раз уважно переглянути нароблене і визначитись з відповіддю на питання
шляхом голосування:
· Чи реально було реформувати СРСР, чи розвиток був можливий при умові ліквідації соціалістичного ладу та розпаду СРСР?
(Інформаційний центр проводить підрахунок результатів голосування і повідомляє їх).

6. Рефлексія.
Вчитель пропонує учням оцінити результати уроку, відповівши на питання:

  • Що ми робили?

  • Навіщо ми це робили?

  • Чи досягли ми поставлених цілей?

  • Що сподобалось особливо під час уроку? Що не сподобалось?

ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:
Учні читають відповідний параграф підручника, яким користуються у школі.
Урок 1. Україна в період повоєнної відбудови

Мета: Охарактеризувати адміністративно-територіальні зміни України, що відбулися після 2-ї світової війни. З’ясувати роль УРСР в створенні ООН.
Прищеплювати навички систематизації та аналізу матеріалу,   що вивчається.
Виховувати інтерес до вітчизняної історії.
Тип уроку: урок-вивчення нових знань.
Обладнання: тематична карта, збірник документів, підручник, роздатковий матеріал.
Основні поняття: ООН, геополітичне становище.
Основні дати: 26 квітня 1945р. – конференція в Сан-Франциско, на     якій Україна увійшла до складу ООН як член-засновник. 1948-1949рр.- УРСР не постійний член Ради безпеки ООН.

Хід уроку

  1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності.
    Вчитель показує дітям власну фотографію, де вона перебуває в Лівадійському палаці серед воскових фігур Сталіна, Черчілля і Рузвельта, які в 1945р. на Ялтинській конференції обговорювали питання створення ООН і дає коментар до фото.

  2. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.
    Вчитель оголошує тему та мету уроку, визначає основні завдання уроку та основні вміння і навички, якими учні повинні оволодіти до кінця уроку.

  3. Вивчення нового матеріалу:
    а) адміністративно-територіальні зміни.
    б) УРСР – співзасновниця ООН.
    Вчитель подає мінімальну інформацію, необхідну для виконання учнями практичних завдань.

  4. Інтерактивні вправи.
    Вчитель планує роботу в групах та дає інструкцію що до виконання завдань. Група учнів з 6 чоловік опрацьовують питання – Україна – спів засновниця ООН. Вчитель надає їм необхідні для опрацювання матеріали, заздалегідь підготовлені. Також вони опрацьовують документ , що знаходиться в кінці параграфа підручника і знаходять там інформацію для підкріплення власних суджень.
    Решта класу працюють з підручником і опрацьовують питання: „Адміністративно-територіальні зміни”. Їх завдання – виписати в зошит договори, які УРСР уклала з сусідніми державами що до зміни її кордонів. Також вони мають проаналізувати зміну геополітичного становища України в результаті цих договорів. Вчитель разом з учнями з”ясовують що таке геополітичне становище.

  5. Підбиття підсумків.
    По закінченню терміну виконання завдань вчитель пропонує одному з учнів виписати на дошці договори та дати іх підписання х сусідніми державами. Також він бере на перевірку декілька зошитів і оцінює роботу учнів. Потім разом з класом перевіряють результати роботи за проблемою зміни геополітичного становища і разом узагальнюють це питання. Група учнів, яка працювала по 1-му питанню звітує про виконання завдання . Решта учнів коротко записують інформацію в зошиті.
    Вчитель робить загальний висновок уроку, узагальнює та систематизує новий матеріал, який учні опрацьовували самостійно. Ставить оцінки, оголошує домашнє завдання (опрацювати пар. 12, написати реферат на тему: „Голод 1946-1947рр.”.

нагору

 

Урок 2. Економічне становище України 1945-початок 50-х років



Мета: Розкрити зміст процесу відбудови та його особливостей в Україні. Охарактеризувати причини та наслідки голоду 1946-1947рр. та рівень життя і побут населення після війни. Поглибити навички, порівнювати та зіставляти історичний матеріал , робити його узагальнення та систематизації.
Виховувати в учнів відразу до насильства в будь-якій формі.
Тип уроку: Комбінований.
Обладнання: підручник, документи, тематична карта, роздатковий матеріал.
Основні поняття: Відбудова, голодомор.
Основні дати: 1946-1947рр. –голод, 1947р. – грошова реформа.

Хід уроку

  1. Організаційний момент.

  2. Перевірка домашнього завдання. Фронтальне опитування.

    • Яких адміністративно-територіальних змін зазнала УРСР в результаті 2-ї світової війни? Які договори були підписані?

    • Як змінилось геополітичне становище УРСР в результаті адміністративно-територіальних змін?

    • Яку мету переслідувало радянське керівництво, створюючи в республіках в 1944р. Комісаріати Закордонних справ?

    • Коли Україна була прийняти до ООН як країна – засновниця?

    • Коли Україна обиралася непостійним членом Ради Безпеки ООН?

    • Який головний результат міжнародної діяльності УРСР в повоєнні роки?

    • Чи була політика українського представництва в ООН незалежною? Відповідь обґрунтуйте.

  3. Мотивація навчальної діяльності. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.

    • Відбудова та її особливості в Україні.

    • Голод 1946-1947рр.

    • Рівень життя та побут населення.

  4. Особливості відбудови в Україні ( вчитель, розкриваючи питання, разом з учнями робить узагальнення , які ті записують в зошит):

    • Значні масштаби відбудовчих робіт.

    • Відмова від західної фінансової та технічної допомоги.

    • Ставка робилась на важку промисловість.

    • Відбудова здійснювалась за чітким державним планом.

    • Економіка України відбудовувалась як частина загальносоюзної економічної системи.

    • Ускладнення відбудовчого процесу голодом 1946-1947рр.

    • Нестача кваліфікованої робочої сили, устаткування.

    • Скасування карткової системи, проведення грошової реформи 1947р.

  5. Голод 1946-47рр. Актуалізація опорних знань:

    • Скільки разів українцям довелося пережити голод?

    • Чому їх називають голодоморами?

    • Які наслідки вони мали для України?

Вчитель запрошує учня, який готував реферат, для доповіді по цьому питанню. А учні уважно стежать за розповіддю та фіксують в зошитах причини та наслідки голоду 1946-47рр.
Учні разом з вчителем опрацьовують документ і відповідають на запитання.
Рівень життя та побут населення. 
Учні самостійно читають пункт параграфа  та визначають зміни чисельності населення, оцінюють рівень його життя та характеризують грошову реформу 1947р. та її наслідки. Після опрацювання матеріалу вчитель ініціює обговорення.

  1. Закріплення нових знань. Бесіда за запитаннями.

    • Коли розпочалася відбудова господарства РСРС?

    • Що ускладнювало процес відбудови?

    • Які галузі господарства відбудовувались в першу чергу7

    • Чим був зумовлений голод 1946-47рр.?

    • Яких демографічних втрат зазнала Україна?

    • Коли в основному було завершено процес відбудови?

Вчитель робить підсумок уроку, систематизує і узагальнює матеріал, виставляє оцінки і оголошує домашнє завдання.

  1. Пояснення домашнього завдання. Опрацювати пар 13. (останній пункт), пар. 14 (1,3 пункт), вчити по конспекту , написати повідомлення про Йосипа Сліпого –останнього метрополита греко-католицької церкви.

нагору

 

Урок 3. Радянізація західно-українських земель



Мета: Схарактеризувати процес радянізації західно-українських земель. Показати трагічну долю УГКЦ . Розкрити процес героїчної боротьби ОУН і УПА. Дати оцінку операції „Вісла”.
Формувати вміння аналізувати, узагальнювати та критично  оцінювати історичні процеси.
Виховувати учнів в дусі патріотизму, національної гідності.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Обладнання: підручник, збірник документів, тематична карта, роздатковий матеріал (портрет Йосипа Сліпого та Романа Шухевича).
Основні поняття: Радянізація, націоналізація, колективізація, індустріалізація, культурна революція, УГКЦ, операція „Вісла”.
Основні дати: Березень 1946р. Львівський собор. Квітень-травень 1947р.- операція „Вісла”. 1950р.- загибель Шухевича.

Хід уроку.

  1. Мотивація навчально-пізнавальної діяльності. Вчитель показує портрети Йосипа Сліпого та Романа Шухевича в наголошує на тому, що ці особи були перші вороги радянської влади на західно-українських землях, які не бажали її закріплення в цьому регіоні. Радянська влада зробила все, щоб знищити опір ОУН-УПА в регіоні та ліквідувати вплив греко-католицької церкви. Які методи при цьому використовували , ми дізнаємося на сьогоднішньому уроці.

  2. Оголошення теми та очікуваних навчальних результатів.

  3. Вчитель надає необхідну інформацію на основі якої буде організована групова робота учнів класу по засвоєнню матеріалу з теми та його обговорення.

  4. Інтерактивні вправи. Вчитель поділяє клас на 5 груп, кожна з яких отримує одне запитання , яке повинна розглянути і тезово відобразити в зошиті в декількох речення., розкривши при цьому основну суть питання.

    • Формування органів радянської влади.

    • Доля УГКЦ. Йосип Сліпий ( при розгляді цього питання вчитель рекомендує ознайомитися з документом в кінці параграфу).

    • Колективізація, індустріалізація та культурна революція. При розгляду його питання вчитель рекомендує заповнити таблицю.

       

      Суть процесу

      Наслідки

      Колективізація

       

       

      Індустріалізація

       

       

      Культурна революція

       

       




    • Боротьба з ОУН-УПА. Роман Шухевич.

    • Операція „Вісла”.

По закінченню роботи один учень з кожної групи звітує про виконані завдання, решта класу фіксують в зошитах основну інформацію по кожному питанню. Вчитель звертає увагу на розуміння учнями понятійного апарату уроку.

  1. Підбиття підсумків. Вчитель перевіряє виконання мети уроку, підводить підсумок, виставляє оцінки, оголошує домашнє завдання ( опрацювати $15).

нагору

 

Урок 4. Культурне життя в Україні в 2-й половині 1940 - початку 1950рр.



Мета: Схарактеризувати розвиток культури України у повоєнний час. Наголосити на процесі ідеологічного наступу на українську культуру. Показати здобутки української культури в даний період.
Розвивати критичне мислення , вміння узагальнювати та систематизувати матеріал .
Виховувати в учнів інтерес до культурних надбань українського народу.
Тип уроку: Комбінований.
Обладнання: Підручник, роздатковий матеріал, документи.
Основні поняття: „Ждановщина”, „лисенківщина”.

Хід уроку

  1. Орг. момент.

  2. Перевірка домашнього завдання. Фронтальне опитування.

    • Якими методами здійснювалася радінізація на західно-українських землях?

    • З якою метою було ліквідовано УГКЦ?

    • Як би ви оцінили боротьбу ОУН-УПА  у 40-50 рр?

    • Чи можна вважати боротьбу ОУН-УПА на  західно-українських землях громадянською війною?

    • Чи було зумовлено проведення операції „Вісла”?

    • Які наслідки радінізації на західно-українських землях?

  3. Актуалізація опорних знань:
    Які зміни  в суспільній свідомості відбулися після війни?
    Як вони могли відобразитись на розвитку культури в повоєнні роки?

  4. Мотивація навчальної діяльності. Вивчення нового матеріалу:

    • Історичні умови розвитку культури в повоєнний час.

    • Розвиток освіти і науки.

    • Розвиток літератури та мистецтва.

    • „Ждановщина” в Україні, „лисенківщина”.

Історичні умови розвитку культури в повоєнний час.
Вчитель , розглядаючи питання, наголошує на думці, що зміцнення тотаритарної системи відбувалося шляхом її самоконсервації та посилення контролю за суспільством. Вчитель пропонує учням доповнити інформацію , подану вчителем і записати в зошит.
Розвиток освіти і науки.
Вчитель пропонує самостійно опрацювати пункт підручника і виділити основні закономірності розвитку освіти і науки в повоєнний час. По закінченню роботи вчитель викликає одного учня до дошки, який звітує про виконане завдання. Решта доповнюють.
Розвиток літератури та мистецтва.
Вчитель наголошує на тому, що основний мистецький напрямок, в рамках якого дозволено було творити –це соціалістичний реалізм. Вчитель пропонує учня записати в зошит найбільш відомі твори українських письменників його періоду, серед них виділяє В. Сосюру, вірш якого „Любіть Україну” був засуджений радянською владою як націоналістичний. А також приводить приклади визначних діячів інших мистецьких напрямків, характеризує їхню творчість.
„Ждановщина” в Україні, „лисенківщина”.
Вчитель наголошує на тому, що в повоєнний період в Радянському союзі в цілому та в Україні зокрема відбувається ідеологічний наступ сталінізму на радянське суспільство, визначаючи його причину.  Також вчитель характеризує такі поняття як „ждановщина” та „лисенківщина” , які учні фіксують в зошиті.

  1. Закріплення нових знань.
    Вчитель пропонує учням скласти структурно-логічну схему „Ждановщина”.



  1. Пояснення домашнього завдання. Опрацювати $16, готуватись до тематичної атестації.

нагору

 

Урок 5. Оцінювання навчальних досягнень учнів за темою „Післявоєнна відбудова і розвиток України в 1945 - на початку 1950рр.”



Мета: Повторити, закріпити і узагальнити матеріал теми.
Розвивати вміння й навички, які формувалися на уроках теми.
Виховувати в учнів почуття патріотизму, толерантності, поваги до історичного минулого своєї держави.
Тип уроку: Перевірка й облік знань, умінь і навичок.
Обладнання: Варіанти багаторівневих письмових завдань, підготовлених вчителем.

Хід уроку

Учні виконують завдання, запропоновані вчителем, згідно варіантів. У кожного на парті примірник завдань з власним варіантом.


1-й варіант. 
1-й рівень завдань (тестові завдання).


  1. Наркомат закордонних справ очолив:
    а) Корнійчук
    б) Мануїльський
    в) Громико
    г) Кубійович

  2. Перша повоєнна грошова реформа відбулася:
    а) в 1945р.
    б) 1947р
    в) 1953р.
    г) 1954р.

  3. Виділіть галузі економіки, яким надавалось приоритетне значення:
    а) сільське гос-во
    б) легка промис-ть
    в) транспорт
    г) енергетика
    д) житлове будівництво
    е) важка пром-ть

  4. Поразку ОУН-УПА спричинили :
    а) відсутність іноземної допомоги
    б) репресії проти мирних жителів
    в) ліквідація УГКЦ
    г) чисельна перевага радянських військ
    д) соціально-економічні реформи, здійснені радянською владою.

  5. Наслідком індустріалізації в західній Україні було:
    а) занепад традиційних галузей промисловості
    б) деформація збалансованог економічного розвитку краю
    в) подолання традиційної економічної відсталості.

  6. В.Сосюру було звинувачено в „буржуазному націоналізмі” за твір
    а) „Любіть Україну”
    б) „Третя рота” 
    в) „Червона зима”.

2-й рівень. Завдань. Дайте визначення поняттям:

  • ООН;

  • „Ждановщина”.

3-й рівень.
1. Назвіть особливості післявоєнної відбудови в Україні.
2. Якими були причини, масштаби і наслідки голоду 1946-47рр.?

4-й рівень. Творче завдання.
Як ви розумієте вислів: „Кожна людина ї маленьким гвинтиком великого механізму, який працює невідмовно лише тоді, коли кожен гвинтик міцно прикручений і знаходиться на своєму місці.”

2-й варіант. 
1-й рівень
. Тестові завдання.

  1. Останнім митрополитом УГКЦ був
    а) Шептицький
    б) Сліпий
    в) Залісний
    г) Шухевич

  2. Операція „Вісла відбулася 
    а) 1963р.
    б) 1951р.
    в) 1947р.
    г) 1948р.

  3. Чи був зумовлений вихід УРСР на міжнародну арену?
    a) Керівництво СРСР прагнуло розширити всій вплив у світі
    б) Вимогою США та Великобританії
    в) вдячністю Україні за перемогу

  4. Проблему західних кордонів УРСР і СРСР вирішили договори
    а) з Польщея
    б) з Угорщиною
    в) з Румунією
    г) з Чехословаччиною
    д) з Німеччиною

  5. Яке значення мала зміна кордонів УРСР мала зміна кордонів УРКР, що сталася в результаті 2-ї світової війни?
    a) УРСР стала найбільшою державою Європи
    б) значно зріс економічний потенціал
    в) зміцніли позиції УРСР на міжнародній арені
    г) основна маса етнічно українських земель об’єдналася в межах єдиної держави.

  6. Комуністична влада називала „українськими буржуазними націоналістами” :
    а)  усіх, хто був вихідцем з української національної буржуазії
    б) емігрантів
    в) усіх, хто виступав за збереження мови, культури, звичаїв, історичних традицій українського народу.

2-й рівень. Дайте визначення поняттям: УГКЦ і „лисенківщина”.
3-й рівень.
1. Якими були мотиви і наслідки операції „Вісла”?
2. Схарактеризуйте діяльність УРСР на міжнародній арені наприкінці 2-х світової війни і в повоєнні роки.


4-й рівень. Творче завдання.
Чи існувала ймовірність перемоги ОУН-УПА на західно-українських землях за умови підтримки їх західними державами? Змоделюйте історичну ситуацію.
Тема:Дисидентський рух на Україні в період загострення кризи радянської системи (ІІ половина 60-х – початок 80-х років)

Народе мій! До тебе я поверну,


і в смерті обернуся до життя...”
В.Стус

Мета: освітня – познайомити учнів із методами боротьби дисидентів проти тоталітарного режиму на Україні, із формами переслідувань радянською владою інакодумців, людей, що викривали злочини СРСР і критикували політичний курс тоталітарного суспільства;
розвиваюча – з’ясувати, які проблеми піднімали українські дисиденти у своїй діяльності, яким чином поширювали інформацію про тоталітарну систему в СРСР, простежити розвиток дисидентства на Україні від часу виникнення до його апогею, з’ясувати, які заходи вживала влада, щоб “придушити” голос інакодумців, сприяти розвитку в учнів історичного мислення, пам’яті, формувати вміння правильно і послідовно висловлювати власну думку, вміння правильно робити підбір додаткової інформації і на цій основі робити висновки, закріплювати навички роботи з історичним документом, визначати закономірності історичного процесу;
виховна – виховувати почуття патріотизму, осуд тоталітарної радянської антидемократичної політики, гордість за національну еліту радянських часів, повагу і вдячність українським дисидентам за мужність в часи розгулу радянського терору “говорити” правду про життя у радянському суспільстві.

Тип уроку: повідомлення нових знань (урок-пошук)

Основні поняття: дисидент, тоталітарний режим, опозиція, самвидав, права людини

Обладнання:підручник Ф.Турченко “Новітня історія України”, частина ІІ, схема “Дисидентський рух на Україні”, портрети дисидентів

Хід уроку

І Організаційний момент

Учням заздалегідь дане завдання підготувати із додаткової літератури повідомлення про українського дисидента



ІІ Актуалізація опорних знань

Вступне слово вчителя
Сьогодні я хочу запросити вас до розмови про тих, хто в часи радянської тоталітарної системи мужньо виборював право мати власну думку, відстоював право мати власну гідність, не боявся сказати правду про життя у радянській державі. Сьогодні ми будемо говорити про дисидентів
Оголошення теми і мети уроку
Епіграфом до нашого уроку нехай стануть слова українського дисидента, патріота України, який загинув у радянських таборах, однак не зрадив своїй совісті, слова В.Стуса, який ще в 1977 році писав:

Народе мій! До тебе я поверну,


і в смерті обернуся до життя...”

Осмислити і зрозуміти слова В.Стуса ми зможемо в кінці уроку, коли розглянемо тему.


А в день перепоховання В.Стуса у 1989 році В.Забаштанний звертався до своїх сучасників:

Україно, ну що ж ти за мати


Чи я долю твою не осяг,
Що ти здатна синів убивати,
І підносить убитих на стяг?”

Тож хочу і я сьогодні звернутися до вас, дорослих і свідомих громадян незалежної і демократичної країни, із запитанням: Чому ж Україна на змогла захистити кращих синів своїх, еліту нації, чому дисиденти прагнучи віддати Україні свій талант, своє натхнення, свою працьовитість, часто платили за це зламаною долею, а інколи і своїм життям. Тож нехай ці слова стануть проблемою нашого уроку.


Що стосується історіографії, вона невелика. В радянські часи дисидентів вважали ворогами народу, звинувачували у націоналізмі, їх імена були майже не відомі. В наш час ця проблема досліджується. Є різні історичні погляди. Але всі сходяться в одному – дисиденти піднімали життєво важливі теми в своїй діяльності, які в майбутньому стали пріоритетними у національно-визвольних рухів, які виникли у кінці 80-х років у СРСР.
Тема дисидентства для нас не нова. Ми вже згадували про дисидентський рух у попередніх розділах.

Повторення вивченого методом “мікрофон”

  • Давайте пригадаємо, що ми вже знаємо про дисидентів?

  • Відповіді учнів. Звернути увагу!

Тема дисидентства для учнів не нова. Вона згадувалась у попередньому розділі “Хрущовська відлига”. Ми знаємо, що дисиденти – це люди, які виступали з критикою існуючого режиму, їх називали інакодумцями. Дисиденти з’явились у 50 – 60 рр. XX ст. у СРСР. А на Україні дисидентство виникає як різновид опозиції, що піднімала теми національних питань.

  • Давайте точніше згадаємо, які проблеми могли піднімати опозиційні сили у Радянському Союзі, які вади радянської влади могли ставити у центр уваги дисиденти.

Використовуючи метод “мозкового штурму”, учні під час обговорення повинні заповнити таблицю

Теми, які піднімали дисиденти

 

Напрямки дисидентства

Критика політики в СРСР

Прагнули до

1

Правозахисний

Викриття тоталітарного режиму

Забезпечення демократичного розвитку СРСР

2

Релігійний

Критика атеїстичного виховання

Вільного волевиявлення релігійних уподобань
(на Україні відродження греко-католицької церкви)

3

Національний

Засудження політики денаціоналізації, русифікації

Відродження престижу української мови, культури, видання україномовних періодичних видань і т.д.




  • Пригадайте, кого ви знаєте з українських та російських дисидентів? Чим українську дисидентство відрізняється від дисидентства в СРСР загалом?

Звернути увагу!
Українські дисиденти: А.Горська, В.Симоненко, П.Григоренко, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, І.Драч, І.Дзюба, О.Тихий та інші.
Російські дисиденти: О.Солженіцин, В.Висоцький, Є.Євтушенко, А.Сахаров та інші.
Українське дисидентство вирізняється тим, що воно піднімало крім правозахисних питань та релігійних ще і національні, що хвилювали українську національну еліту.

IІІ Повідомлення нового матеріалу

План


  1. Методи боротьби дисидентів:
    а) самовидання
    б) громадські акції
    в) листи-звернення і листи-протести
    г) бойкоти, голодовки.

  2. Форми переслідувань дисидентів:
    а) арешти і ув’язнення
    б) влаштування у психлікарні
    в) звільнення з роботи, виклик у органи КДБ

  3. Історичне значення дисидентського руху

Запис теми, проблеми, плану у зошит

  • учням дається завдання: протягом уроку самостійно заповнити таблицю у зошиті ”Дисидентський рух на Україні”

Реакція тоталітарного режиму на дисидентський рух



Робота в групах
Працюючи в 4 групах, учні повинні визначити, які методи боротьби з тоталітарною владою використовували дисиденти, наводячи конкретні факти діяльності дисидентів.

1 група

розглядає діяльність дисидентів, що займались самовиданням

2 група

розглядає діяльність дисидентів, що проводили громадські акції

3 група

розглядає діяльність дисидентів, що писали листи-звернення і листи-протести

4 група

розглядає діяльність дисидентів, які влаштовували бойкоти і голодовки




Обговоривши в групах свої проблеми, відбувається обговорення у класі методом “навчаючи – вчуся”.

Матеріал для груп

1 група. Самовидання

... Уперед, хто не хоче конати,
Статись трупом гнилим, живучи!
Сміле слово – то наші гармати
Світлі вчинки – то наші мечі.
Уперед до завзятого бою
За громадські та власні права.
Коли бути бажаєм собою,
Коли серце ганьбу відчува!
(П. Грабовський)

Не інакше як такі слова як у Павла Грабовського надихали у 60-і роки українську національну еліту виступити проти розгулу тоталітарної системи в СРСР, проти згортання демократичних паростків, що з’явились за правління М.С.Хрущова, проти зневаги до українського народу, його мови, культури. І українська інтелігенція заявила усьому світу про своє існування. Вона стала в опозицію до влади. Однією із форм діяльності дисидентів стало видання і розповсюдження книг, статтей, періодичних видань, де засуджувалась політика радянської держави і її лідерів. Ці матеріали часто переписувались вручну, передавались із рук в руки. Їх називали “самвидав”.


Перша така робота з’явилася у 1966 році і називалась “Правосуддя чи рецидиви терору?”. Її автором був молодий журналіст В.Чорновіл. Ось невеличкий витяг із цієї роботи:
“... Минає вже два місяці з того часу, як у низці міст України... було проведено арешти та численні обшуки з вилученням літератури, листування тощо... доходять звістки, ніби арешти й обшуки тривають. Ми не знаємо досі ніяких офіційних роз’яснень чи повідомлень з цього приводу, контакти з заарештованими не дозволені навіть їхнім сім’ям... ми стурбовані тим, що всі ці події відіб’ються негативно на станові українського культурного життя, зокрема на настроях творчої молоді.
Вважаємо, що в наш час, коли відновлені ленінські принципи соціалістичної демократії, ми вправі сподіватися на відкритий публічний розгляд цієї справи – як гарантії справедливості”
(В.Чорновіл. Правосуддя чи рецидиви терору? – Київ, 1992. №7.- с.55)
В. Чорноволом була написана також робота “Лихо з розуму”. З 1970 р. він редагував самовидавничий часопис у Львові “Український вісник”. До 1972 р. вийшло 6 його номерів. Відомим правозахисником, який писав самовидання, був В.Мороз. Відомі його есе “Мойсей”, “Серед снігів”, “Хроніка опору” і ін.
Помітним явищем у самовидавничій діяльності була робота І.Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація”, що присвячена була протесту проти репресій 1965 р. І. Дзюба звертався до першого секретаря ЦК КПУ П.Шелеста:
“Бо в атмосфері правди й справедливості безглузда і дика сама постановка такого питання, такої мети: спеціально відмовлятися, цілим народом відмовлятися від своєї мови... Кому і що це дає? ... Чи при цьому можливе буде створення тієї високолюдяної й високоморальної атмосфери, з якою тільки й пов’язується в наших поглядах комунізм” (підручник, с.162)
Можна вважати, що своєрідним центром самовидавничої діяльності був український дисидент І.Світличний. він був за переконаннями близький до шістдесятників. На його квартирі зберігались неопубліковані твори В.Стуса, В.Симоненка, І. Драча, статті І.Дзюби, В.Чорновола, Є.Сверстюка. він сам писав полемічно-критичні статті на мовознавчі теми.
Багато збереглось неопублікованих творів В.Симоненка, які переписувались вручну. Бо хіба могла цензура пропустити слова:
“Народ мій є! Народ мій завжди буде!
Ніхто не перехрестить мій народ!
Пощезнуть всі перевертні, й приблуди,
І орди завойовників-заброд”.
У 1965 р. у Мюнхені вийшли поезії В.Симоненка у журналі “Сучасність”. “Ця поезія мала ефект бомби” – згадує Осип Зінкевич (газета “Без цензури” №2, січень 2004 р., с.14)
Отже, однією із найпоширеніших форм діяльності дисидентів стали самовидання. Це форма діяльності була найбільш масовою, а тому влада вважала таку діяльність найбільш небезпечною.

2 група. “Громадські акції”
Щоб привернути увагу широких верств населення України, дисиденти намагались проводити громадські акції.
Наприклад: 22 травня, в день перепоховання Т.Г.Шевченка в пам’ять про цю подію біля пам’ятника Кобзарю кожного року збирались шанувальники творчості поета. Читали його вірші, виконували музичні твори на бандурі. У 1967 р. під час проведення цієї акції учасників її було розігнано, а чотирьох із них – заарештовано. На ці дії українські дисиденти І.Світличний і М.Плахотнюк виступили із протестом проти таких дій влади. Українські дисиденти виступали із підтримкою лідерів “Празької весни” 1968 р. у Чехословаччині. Налагоджували зв’язки із російськими дисидентами.
Помітною була подія, що сталась у 1965 р. у Київському кінотеатрі “Україна” під час прем’єри фільму С.Параджанова “Тіні забутих предків”. Група дисидентів, які були тут присутні, написала лист-протест проти репресій, що відбулись влітку 1965 р. Під листом стояло 140 підписів.
Маловідомою подією в історії є акт самопожертви Олекси Гірника, який у ніч на 21 січня 1978 р. на знак протесту проти дій радянського режиму спалив себе на Чернечій горі у Каневі. Він залишив по собі листівки. Суть їх зводилася до того, що УРСР не могла називатися державою, оскільки була колонією Росії, говорилось про масову русифікацію та викачування матеріальних ресурсів з України.
Отже, важливим чинником в діяльності дисидентів були громадянські акції, що привертали увагу значної кількості людей.

3 група. Листи-звернення і листи-протести
Велике значення в діяльності дисидентів мало місце написання до представників державної влади в Україні чи СРСР. Людей, які писали ці листи, або підписували називали “підписантами”. Автори цих листів як правило обурювались діями органів влади по відношенню до якогось явища чи конкретної людини. Найбільш активними опозиціонерами, які писали листи, були такі як: В.Стус, С.Параджанов, І.Світличний, Є.Сверстюк, А.Горська, Л.Лук’яненко та ін. Вже згадували про лист-протест, написаний на презентації фільму “Тіні забутих предків” у 1965 р.
У 1968 р. з Дніпропетровська на ім’я першого секретаря ЦК КПУ надійшов колективний лист, де звучав протест проти шельмування О.Гончара за його твір “Собор”.
У 1984 р. Л.Лук’яненко виступив із протестом проти нелюдських умов, у яких перебуває український дисидент Ю.Литвин.
Йшли листи із-за кордону. У квітні 1982 р. 7 сенаторів і 96 конгресменів США направили лист до Л.Брежнєва із закликом звільнити І.Світличного.
Крім колективних листів, розгорнула у 1976 р. свою діяльність і створена УГС. Мета її утворення викладена була у ст.19 Загальної Декларації Прав Людини.
“Кожна людина має право на свободу переконань і на вільне їх виявлення, це право включає свободу безборонно дотримуватись своїх переконань, а також свободу шукати, отримувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами і незалежно від державних кордонів”.
Погляди більшості членів УГС передає уривок зі спогадів Данила Шумука:
“Лише демократія здатна урятувати людство... Там, де немає легальної опозиції, що користується рівними правами в парламенті й серед народу, немає демократії...”
У 1980 році у одній із заяв УГС говорилось:
“Ми розуміємо, що значить жити під колоніальним гнітом, і тому заявляємо, що народові, який живе у нашій країні, буде забезпечено найширші політичні, економічні і соціальні права.”
Таким чином, можна вважати, що дуже дієвим чинником впливу на владу були звернення та листи-протести, а також створення правозахисної організації – УГС.

4 група. Бойкоти і голодовки
Перебуваючи у нелюдських умовах утримування, дисиденти, доведені до відчаю, вдавались до радикальних методів протесту проти існуючої дійсності. Сама система часто штовхала політичних “злочинців” до бойкотів, акцій мовчання, голодовок.
Левко Лук’яненко згадує релігійний бойкот 6 січня 1973 р. у в’язниці села Капучино Пермської області.
Після кількох голодовок (найбільша тривала 52 дні) 6 травня 1981 р. помер Олекса Тихий. Про ці події згадує Левко Лук’яненко у своїй роботі “Не дам загинуть Україні”.
5 вересня 1984 р. помер Юрій Литвин. 4 вересня 1985 р. у карцерній камері №3 під час сухої голодовки помер В. Стус. Вони виступали проти нестерпних умов, в яких тримали ув’язнених політв’язнів.
Але і перебуваючи у таборах, дисиденти не полишали свого заняття. Перебуваючи в Чернігові в 1978 р. Левко Лук’яненко писав:
“Багато приїжджало в Чернігів до мене тих людей, які любили Україну і хотіли їй волі. Я надихав їх і хотів штовхнути на боротьбу. Вони втішалися моїм натхненням, мов еліксиром і в них блищали очі яскравим блиском. Бачачи людину, готову до боротьби, вони заспокоювались: слава Богу! Доки є такі люди, Україна не помре!”
Багато ще можна говорити про фізичні тортури, яким піддавались українські дисиденти, але суть зводиться до одного – українські патріоти, вдаючись до радикальних методів боротьби із радянським режимом, відстоювали право на власну думку і власну гідність.

Висновок до першого питання
Таким чином, серед найпоширеніших форм діяльності дисидентів, де вони активно виступали проти вражаючої несправедливості у радянській державі були: видання і розповсюдження друкованої літератури, листи-звернення і листи-протести, влаштування громадських акцій, оголошення бойкотів і голодовок.

Використовуючи метод “мозкового штурму”, вчитель ставить завдання перед учнями: прослідкувати реакцію органів державної влади на дисидентський рух. Відповідь аргументувати, спираючись на факти біографій дисидентів.



Матеріали для відповідей учнів

  1. Арешти

Найбільш дієвим, на думку представників радянської влади засобом приборкати дисидентський рух був арешт, а потім – ув’язнення у таборах Сибіру на кілька років. До багатьох дисидентів цю форму покарання застосовували кілька раз. Серед таких були: В.Стус, Л.Лук’яненко, В.Чорновіл, С.Параджанов та інші. Що собою являло це покарання? Дух епохи дуже яскраво і переконливо описав у книзі “Архіпелаг Гулаг” О.Солженіцин:
“Это – резкий ночной звонок или грубый стук в дверь. Это – бравый вход невытираемых сапог бодрствующих оперативников. Это – за спинами их напуганный прибитый понятой…
Традиционный арест – это ещё сборы дрожащими руками для уводимого: смены белья, куска мыла, какой-то еды, и никто не знает, что надо, что можно, и как лучше одеть, а оперативники торопят и обрывают: «Ничего не надо. Там накормят. Там тепло»
Традиционный арест – это ещё потом, после увода взятого бедняги, многочасовое хозяйничанье в квартире чужой подавляющей силы. Это – взламывание, вспарывание, сброс и срыв со стен, выброс на пол из шкафов и столов, рассыпание, разрывание, хруст под сапогами. И ничего святого нет во время обыска»
Вперше В.Стуса заарештували у 1972р., вирок – 5 років таборів і 3 роки заслання. Вдруге – у 1980р. за приналежність до УГС, вирок – 10 років таборів і 5 років заслання. В цей час дисидент зазнав провокацій, цькування, стеження, жорстоких покарань, тяжкої праці. Поет писав:
“Куди не піткнешся – панують кайдани,
То де вже спокою нам ждать?
Як щирий народу свого громадянин
За край ми повинні гадать”
Так і помер В.Стус у тюремному карцері 4 вересня 1985 р.
За свою діяльність піддався арешту І.Світличний у серпні 1965 р. після повернення з в’язниці працювати за фахом уже не зміг.
За захист прав православних віруючих України у 1972 р. був засуджений В.О.Романюк. Вирок – 7 років позбавлення волі і 3 роки заслання.
У листопаді 1974 р. за “наклепні вигадки, що ганьблять радянську державу і суспільний лад”, був заарештований український правозахисник Ю.Т.Литвин. Після звільнення у 1977 р. він продовжив свою діяльність і у 1979 р. завершив статтю “Правозахисний рух в Україні. Його засади і перспективи”. І знову арешт і ув’язнення на 10 років і 5 років заслання. До речі, Ю.Литвин перебував у таборах суворого режиму с.Капучино, Половинка і Всесв’ятське Пермської області, де перебувало більшість українських правозахисників. 24 серпня 1984 р. його знайшли у камері із розрізаним животом, а 5 вересня він помер.
В.Чорновіл вперше заарештований у 1967 р. Вирок – 3 роки позбавлення волі за “наклепницьку діяльність на радянський суспільний лад”. У січні 1972 р. – другий арешт. Суд, вирок – за “антирадянську агітацію і пропаганду” 6 років ув’язнення і 3 роки заслання. У 1980 р. – третій арешт.
Переслідувань зазнав і Л.Лук’яненко. Перший арешт – у 1961 р., вирок – 15 років ув’язнення. Вдруге 1977 р.
Трагічна доля склалась і у О.Тихого. Перший арешт за “антирадянську агітацію” у 1957 р., ув’язнення на 7 років. Вдруге вирок винесли у 1977 р. – 10 років таборів суворого режиму і 5 років заслання. З 1981 р. О.Тихий тяжко хворів (переніс кілька голодовок). 6 травня 1981 р. помер.
19 листопада 1989 р. прах О.Тихого, В.Стуса та Ю.Литвина було перепоховано на Байковому цвинтарі у Києві. Про цю подію згадує Л.Лук’яненко:
“Кияни стоять на тротуарах і питають: “Що? Кого везуть, кого ховаєте?” Їм пояснили: “Лицарів, що згинули за волю України ось теперечки у роках 80-х”
Вони здіймали шапки і приєднувалися до сумного ходу. На площі та прилеглих вулицях було вже тисяч 100. Із гучномовців линула сумна жалобна музика, а серця людей наповнювалися гнівом: “За що ви, кати України, замордували цих людей, ви – нелюди?!”

2. Ув’язнення у психлікарнях
Часто тоталітарна система вживала нелюдські методи для приборкання дисидентського голосу. Група українських дисидентів стала “пацієнтами” психлікарень. Найвідомішою серед таких лікарень була Дніпропетровська. Саме в цій лікарні “лікувався” український правозахисник П.Г.Григоренко. У 1961 р. він, викладач Військової академії ім.Фрунзе (Москва), виступив з критикою сталінізму та політики М.Хрущова. За це у 1964 р. був позбавлений звання і нагород. Протягом 1964 – 1965 рр., а також у 1969 – 1974 рр. перебував на психлікуванні. Але після не припинив правозахисну діяльність.
Психіатричному впливу піддались ще ряд дисидентів таких як: І.Тереля, Л.Плющ, М.Плахотнюк, В.Рубан, М.Ковтуненко та інші.

3. Звільнення з роботи, виклики в органи КДБ
Дуже поширеною формою боротьби з дисидентами було обмеження можливостей спілкування і поширення інформації між однодумцями. Звичним явищем для дисидентів стало звільнення з роботи, заборона писати, друкувати, знімати фільми і т.д. Постійними супутниками опозиціонерів стали стеження, цькування, виклики в органи КДБ і попередження про антирадянську агітацію.
Так за підтримки завзятих “охоронців порядку” не доживши до свого 29-річчя пішов із життя талановитий український поет В.Симоненко.
Для С.Параджанова арешти і ув’язнення не настільки глибоко поранили душу як заборона знімати фільми. “Відлучення” С.Параджанова від екрану тривало 15 років. “Мене вбили, заборонивши знімати” – нарікав режисер близьким. До світових шедеврів Параджанова таких як “Тіні забутих предків” (дістав 39 міжнародних нагород, 24 гран-прі у 21 країні) могли приєднатися й інші твори. Однак влада СРСР вирішила інакше. І геніальний режисер відсидів за свої переконання 2 строки ув’язнення.
Ідеологічним “обробкам” піддавались українські поети Д.Павличко, який змушений був виїхати за кордон, І.Драч, що демонстрував у своїх творах героїчне минуле України, І.Дзюба зі своїми критичними статтями до лідерів радянської держави.
Підводячи підсумок, зауважимо, що радянський уряд проводив активну роботу по виявленню і усуненню українських дисидентів.

Звернути увагу!
Були люди, які не витримували і зрікалися своїх поглядів (І.Дзюба, О.Бердник). Але чи вправі ми засуджувати цих людей? У 1977 р. М.Руденко писав:

Так просто все: напишеш каяття –


І роздобудеш право на життя
Лиш десяток слів чи, може, фраз
І все вчорашнє вернеться не раз
Лише десяток вилучених слів,
Які ти у потьмаренні наплів –
І вже тебе нема,
А є пітьма, є у людину схована тюрма.

Робота у двох групах
Методом “диспуту” учні повинні аргументувати свою думку на поставлене перед ними запитання.

  • О.Субтельний у своїй праці “Історія України” стверджував, що дисидентський рух зазнав поразки. Чи погоджуєтеся ви із цим твердженням?

1 група відшукує аргументи на підтвердження думки О.Субтельного
2 група відшукує аргументи на заперечення думки О.Субтельного

Аргументи

Група “ЗА”

 

Група “ПРОТИ”

Чіткої програми дій не мали, займались виключно критикою

 


Програма діяльності дисидентів

Виступали за демократичні перетворення в СРСР (наприклад, програма УГС)

 

Рух був немасовий, брала участь лише інтелігенція



Масовість руху

 

Широкі верстви населення знаходились під ідеологічним тиском радянської тоталітарної влади



 

Результат діяльності непомітний, бо у 1960-70рр. політичний режим і суспільний лад в СРСР не змінився



Результати діяльності дисидентів

 

Дисиденти змогли представити світові Україну як окрему країну, а не частину СРСР.


Ідеї дисидентсва відродились у кінці 80-х рр., коли в СРСР настав час глибоких суспільних і політичних реформ




Отже, дисидентський рух, що виник в Україні у кінці 50-х рр. досяг свого апогею у 1970 – на початку 80-рр. Заглушити голос українського дисидентства державна влада так і не змогла. Українські правозахисники і патріоти вірили, що їх життя і діяльність в історії буде згадана. В.Стус писав:
“Ярій, душе! Ярій, а не ридай.
У білій стужі серце України.
А ти шукай – червону тінь калини
На чорних водах – тінь її шукай.
Бо – горстка нас. Малесенька щопта.
Лише для молитов і сподівань.
Застерігає доля нас зарання,
що калинова кров – така густа,
така крута, як кров у наших жилах.
У білій стужі білих голосінь
Це гроно болю, що паде в глибінь,
На нас своїм безсмертям окошилось”
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка