Урок основна форма організації теоретичного навчання. Аналіз уроків теоретичного навчання



Скачати 270.5 Kb.
Дата конвертації01.12.2016
Розмір270.5 Kb.
Методика проведення педагогічного аналізу уроку

Пасько Анастасія Миколаївна Методист ДПТНЗ «Дубровицький професійний ліцей»

2012 р.

План




  1. Урок - основна форма організації теоретичного навчання.

  2. Аналіз уроків теоретичного навчання.

1 .Алгоритм підготовки до відвідування уроку.

  1. Педагогічний аналіз уроку - це професійний вид діяльності

керівника.

  1. Спостереження і записи по ходу уроку.

  2. Схема аналізу уроку на основі дидактичних принципів.

  1. Висновки і пропозиції.

Урок-це цілісний, логічно завершений, обмежений у часі основний елемент навчально-виховного процесу, який організовується в групі з постійним складом учнів.

Урокові притаманні чіткість мети та змісту, логічна структура, методи проведення, раціональне поєднання колективної і індивідуальної роботи учня, організаційна чіткість та керівна роль викладача.

Оскільки урок-це основна форма організації теоретичного навчання і можливості його у виконанні завдань навчання, виховання і розвитку поки що не вичерпні, то результативність його забезпечується системою діяльності викладача, який повинен уміти проаналізувати свій урок, критично оцінити. Однак самоаналіз з різних причин ще не є певним фактором профмайстерності .

У зв’язку з цим важливу роль у формуванні критичного відношення педколективу до своєї роботи відіграє кваліфікований аналіз уроків керівниками училищ.

В.А. Сухомлинський писав: „Керівник, який відвідує та аналізує уроки, знає, що робиться в навчальному закладі. А якщо не відвідує регулярно через наради , організації і господарські турботи і не дійде до викладача та учнів, то всі інші ділянки в роботі втрачають свою вагу. А коли немає вміння проаналізувати відвідані уроки, то таке відвідування не тільки даремне, а й шкідливе.”

Спостереження уроку - це спеціально організоване спрямоване сприйняття діяльності, поведінки вчителя і учня.

Мета спостереження - накопичення достовірних педагогічних фактів для їх наступної систематизації, узагальнення і аналізу, підготовки висновків про роботу викладача, прийняття управлінського рішення.

За думкою вчених, щоб об’єктивно оцінити навчально-виховну діяльність окремого викладача або навчально-пізнавальної діяльність певної групи учнів, необхідно відвідати не менше 5-6 уроків (протягом тижня, місяця). Відвідування уроків повинно чітко плануватись у графіках-додатках до річного плану. Цій меті слід підпорядкувати проваджувані в ПТУ тижні і декади знань , тематичні аналізи, творчі звіти.

У сучасній дидактиці уроки класифікують залежно від провідної дидактичної мети: уроки засвоєння нових знань, уроки закріплення та вдосконалення знань і умінь, повторювально - узагальнюючі уроки, контрольно-перевірочні та комбіновані уроки.

Крім цього, відрізняють види уроків теоретичного навчання від основного підходу, що використовується, методів та засобів навчання, урок-диспут, урок-конференція, урок-суд, розповідь, урок-співбесіда, урок-лекція, кіно- та телеурок, урок програмового контролю знань, урок з використанням звукозаписуючої техніки, урок вправ і лабораторно- практичних робіт.

Досвід засвідчує, що один той чи інший тип або вид уроку використовується рідко. Найбільше розповсюдженні комбіновані уроки.

Організаційну форму навчання викладач обирає, залежно від теми, яка вивчається, та на підставі системного підходу до викладання свого придмету. Систему уроків викладач вносить до перспективно-тематичного та календарного планів. Розробляючи систему уроків з предмету, він повинен чітко продумати та визначити: місце значення уроків, обсяг знань, якими повинні оволодіти учні на уроці, їх готовність до засвоєння знань на необхідному рівні.

За основною диктатичною метою уроки поділяються на п’ять основних типів: уроки засвоєння нових знань, застосування знань і формування вмінь; узагальнення і систематизації знань і вмінь; контролю і корекції знань і вмінь; комбіновані уроки.



  1. Уроки засвоєння нових знань.

Основна диктатична мета: ознайомлення з новими фактами, поняттями, законами, теоріями, твердженнями, з’ясування їх суті.

Основні структурні компоненти, що характеризують даний тип уроку:

а) ознайомлення із змістом нового матеріалу;

б) встановлення деяких залежностей і зв’язків між елементами нових знань.



  1. Урок застосування знань і формування вмінь.

Основна дидактична мета: з'ясування можливостей застосування знань у навчальному пізнанні і практичних ситуаціях, формування досвіду такого застосування, предметних і загальних навчальних вмінь.

Різновиди даного типу:



    1. Урок первинного формування вмінь.

Основна дидактична мета: з'ясування сутності структури вміння, формування алгоритму його реалізації.

Основні структурні компоненти:

а) актуалізація знань, які лежать в основі уміння;

б) ознайомлення із сутністю уміння, складом і послідовністю виконання дій;

в) первинне застосування одержаних знань про способи дій на основі виконання пробних вправ;

г) виконання зазначених дій у стандартних умовах ( вправи за зразком, аналогією, інструкцією ).



    1. Урок творчого застосування знань і вдосконалення вмінь.

Основна дидактична мета: забезпечення переносу знань і способу дій в нові умови.

Основні структурні компоненти:

а) перевірка стану засвоєння знань і сформованості уміння на рівні застосування їх у стандартних ситуаціях;

б) перенесення знань і засвоєних способів дій у частково або у новій ситуації ( творчі вправи ).



  1. Урок узагальнення і систематизації знань і вмінь.Основна дидактична мета: виявлення істотних зв'язків між елементами знань, їх групування і класифікація, введення вивченого в систему раніше застосованого.

Основні структурні компоненти:

а) повторення основних фактів, понять, правил, законів;

б) узагальнення знань;

в) узагальнення умінь.



  1. Урок контролю і корекції знань і вмінь.

Основна дидактична мета: виявлення якості знань і вмінь, що характеризують стан засвоєння учнями логічного завершеного блоку навчального матеріалу.

    1. Урок контролю знань і вмінь.

Основна дидактична мета: виявлення рівня засвоєння навчального матеріалу, в тому числі' досягнення передбачених програмою обов'язкових результатів навчання.

Основні структурнні компоненти:

а) перевірка знань фактичного матеріалу на рівні репродукції;

б)перевірка осмисленості знань ( розуміння сутності понять, твержень,ілюстрування приладами,встановлення взаємозв'язків у вивченому);

в)перевірка умінь застосовувати вивчене у знайомих і змінених ( нових) ситуаціях.


    1. Урок аналізу письмових робіт.

Основна дидактична мета: корекція знань і вмінь на основі аналізу допущених помилок.

Основні структурні компоненти:

а)узагальнена характеристика якості виконання робіт;

б)аналіз допущених помилок;

в)робота над усуненням виявлених прогалин у знаннях і уміннях.


  1. Комбінований урок.Поєднує дві або більше дидактичні мети уроків попередніх типів.

Пдготовка до відвідування уроків: визначити мету відвідування (надання методичної допомоги,аналіз роботи групи,контроль,ана­ліз методів організації пізнавальної діяльності учнів,використання ТЗН,оцінка знань та інші).Досить застерегти,що мета відвідування повинна бути визначена заздалегідь,а не плануватись на уроці чи після нього.Керівник повинен ознайомитись з планом уроку,журна­лом теоретичного навчання групи,підготувати контрольні запитан­ня ( якщо це потрібно ),попередити напередодні викладача про ме­ту відвідування.Ось приблизно орієнтований перелік питань для визначення мети відвідування уроку.

-Забезпечення єдності навчання,виховання і розвитку учнів на уроці.

-Реалізація вчттелем виховного потенціалу уроку.

-Виховання патріотизму та національної свідомості учнів.

-Реалізація вчителем дидактичних принципів навчання.

-Ефективність застосування методів навчання.

-Ефективність застосування форм навчання.

-Застосування лекційно-практичної системи навчання.

-Забезпечення засвоєння учнів основних понять на уроці.

-Забезпечення розвитку мислення учнів на уроці.

-Ефективність роботи викладача з розвитку пізнавальної активності учнів.


  • Застосування проблемного навчання .

  • Уміння викладача організувати навчальну роботу на уроці, забезпечити навчальну дисципліну .

  • Організація ігрової діяльності учнів на уроці.

  • Формування загально навчальних умінь і навичок учнів.

  • Організація самостійної роботи учнів на уроці

  • Ефективність використання логічно-структурних схем .

  • Реалізація між предметних зв’язків .

  • Формування в учнів необхідності в знаннях , навичок самоосвіти .

  • Комп’ютеризація навчально-виховного процесу.

  • Розвиток творчих здібностей і обдарувань учнів.

  • Вироблення навичок культури усного і письмового мовлення.

  • Ефективність роботи викладача з розвитку мови учня ,збагачення словникового запасу.

  • Робота викладача над удосконаленням навичок читання учня.

  • Формування в учнів інтересу до вивчення рідної мови.

  • Реалізація ідей українознавства на уроці.

  • Ефективність застосування викладачем наочності та роздаткового матеріалу.

  • Раціональність використання викладачем часу на уроці.

  • Гуманізація навчально -виховного процесу .

  • Здійснення трудового виховання і профорієнтаційної роботи .

  • Практична спрямованість викладання предмета .

  • Використання краєзнавчого матеріалу на уроці.

  • Реалізація завдань естетичного виховання учнів .

  • Здійснення індивідуального підходу до учнів.

  • Диференціація навчання на уроці.

  • Оптимальність обсягу і складність домашнього завдання щодо його виховання .

  • Психологічний мікроклімат уроку.

  • Психологія спілкування викладачів і учнів на уроці.

  • Дотримання умов навчальної програми щодо оцінювання знань , умінь і навичок учнів.

  • Врахування викладачем реальних навчальних можливостей учнів .

  • Система контролю за рівнем знань учнів .

  • Виявлення прогалин та типових недоліків у знаннях учнів.

  • Робота з невстигаючими та слабо встигаючими учнями на уроці.

  • Ведення тематичного обліку знань .

  • Організація повторення навчального матеріалу.

  • Підготовка до іспитів.

-Об’єктивність оцінювання знань, умінь і навичок учнів.

-Дотримання вимог санітарно-гігієнічного режиму (техніки безпеки).

-Ознайомлення з роботою молодого (нового) викладача.

-Вивчення системи роботи викладача.

-Виконання викладачем одержаних раніше рекомендацій.

-Педагогічна техніка викладача.

-Надання методичної допомоги викладачу з питань...

-Ефективність підвищення кваліфікації на курсах і самоосвітня робота

викладача.

-Результативність впровадження передового педагогічного досвіду.

-Вивчення досвіду викладача з питань...

-Здійснення класно-узагальнюючого контролю.

-Виявлення резервів ефективності педагогічної праці викладача.

Існує також і алгоритм підготовки до відвідування уроку:



  1. Виходячи з мети, завдань, плану внутріучилищного контролю, визначити для відвідування конкретний урок чи систему уроків (викладач, предмет, група, тема).

  2. Конкретизувати мету відвідування уроку.

  3. Розробити конкретну програму спостереження уроку відповідно до визначеної мети відвідування.

  4. Ознайомитись із програмою, пояснювальною запискою до неї, переглянути підручник, інструктивно-методичні матеріали.

  5. ознайомитись із результатами педагогічного консиліуму даної групи (реальні навчальні можливості учнів, індивідуальні особливості дітей, стан успішності).

  6. Ознайомитись за журналом з темою попереднього уроку, змістом і характером домашнього завдання.

  7. Переглянути свої записи спостереження й аналізу раніше відвіданих у даного викладача уроків (які рекомендації та індивідуальні методичні завдання давались викладачеві).

  8. Визначити характер своєї участі у перевірці знань, умінь і навичок учнів (питання для бесіди, тексти контрольних робіт, теми творів, тести, анкети).

  9. Вирішити, кого і з якою метою при необхідності взяти з собою на урок (заступника директора, голову методоб’єднання, керівника творчої групи, викладача-наставника, стажиста, класного керівника).

  10. Підготувати все необхідне для фіксації ходу уроку та його аналізу.

Хоча директор і заступники мають право заходити на урок в будь-який час, але краще заходити до початку уроку разом з викладачем. Якщо необхідно дати учням запитання, то викладач повинен бути заздалегідь про це попереджений.

Необхідно пам’ятати, що чіткій фіксації належать діяльність викладача і робота учнів. Записи проводяться в спеціальний зошит або таблицю (див.Таблиця 1). Але слід пам’ятати, що записи-це не аналіз, а аналіз проводиться на основі записів.

Форми записів ходу уроків повинні відповідати вибраній методиці аналізу.


ДІЯЛЬНІСТЬ

Робота учнів

викладача







Або




Хід уроку

Досягнення мети

Недоліки

Або




Хід уроку

Діяльність

викладача

Робота учнів

Або




Час

Діяльність

викладача

Примітка





Можуть бути інші форми запису. Необхідно пам’ятати, що більшість викладачів ставляться з хвилюванням і тривогою до відвідування уроків. Така природа викладацької праці. Ніби аналізується урок, а в дійсності оцінюється особистість викладача, його педагогічна культура, людяні якості.

Керівник, який відвідує урок і дає аналіз (сам, як на долоні), тобто видно всі його якості: такт, культура, ерудиція, майстерність.

Проте, відвідування уроку-це тільки пів справи, за ним повинен йти вдумливий аналіз.

Педагогічний аналіз уроку-це професійний вид діяльності керівника, який вимагає спеціальної методичної підготовки, хорошого знання теорії уроку, розуміння принципів навчання у побудові уроку, розуміння конкретних вимог, що витікають з цих принципів розпізнання специфічного в складному процесі навчання і виховання.

При цьому слід пам’ятати, що кожен урок унікальний, специфічний за метою, логікою, структурою.

Ось чому єдиної схеми аналізу уроку бути не може, єдиним може бути тільки підхід до аналізу-це системний.

Педагогічний аналіз уроку включає:



  • загальну характеристику уроку:

  1. чи визначає викладач мету і тему, чи інформує учнів про неї і як це він робить;

  2. чи все у групі сприяє тому, щоб уже на першому етапі уроку учні були підготовлені до сприймання мети і завдань уроку, до розуміння важливості поставленої теми уроку в системі інших уроків;

  3. чи акцентується увага на готовності викладача і учнів до уроку;

  • визначення типу і структури уроків, їх характеру:

  1. доцільність вибору даного типу уроку в досягненні мети і поставлених завдань;

  2. місце його типу уроку в системі інших уроків з даної теми;

  3. відповідність структури уроку даному типу (послідовність розташування елементів уроку, їх наявність), регламентація в часі, роль кожного етапу у виконанні дидактичних і виховних завдань.

  • аналіз змісту уроку:

  1. чи відповідає даний зміст виховним особливостям дітей, їх індивідуальним якостям;

  2. чи відповідає зміст матеріалу найновішим науковим знанням із конкретної теми;

  3. чи пов’язаний матеріал із життям, практикою, досвідом учнів, місцевим матеріалом;

  4. чи сприяє матеріал розвитку творчого, самостійного мислення, чи присутні у ньому елементи пошуку, історичний аспект, дослідницький характер;

  5. чи сприяє матеріал, що викладається, нагромадженню нових знань, прищепленню вмінь та навичок у порівнянні із засвоєними раніше;

  6. проаналізувати виховну спрямованість матеріалу;

  • аналіз методів і прийомів навчання на уроиі:

  1. почуття міри у використанні словесних, наочних та практичних методів (захоплення яким-небудь методом згубно діє на засвоєння знань, доцільніше поєднувати методи);

  2. різноманітність прийомів-чим більше різних прийомів і методів, тим активніше учні включаються до роботи;

  3. методи і прийоми індивідуальної роботи на уроці, поєднання їх з колективними формами роботи;

  4. звернути увагу на те, чи сприяють методи і прийоми навчання вихованню основної дидактичної мети;

  • аналіз діяльності викладача і учнів на уроиі:

  1. прийоми в оцінюванні знань учнів для викладача типові;

  2. критерії його оцінок;

  3. чи коментуються оцінки;чи оцінюються знання впродовж уроку чи тільки наприкінці;

  4. виховне значення оцінки;

  5. чи диференціюється домашнє завдання, який обсяг його, елементи роз’яснення в групі, складності, творчий характер домашнього завдання;

  6. активність викладача, вміння організовувати групу на різних етапах, педагогічний такт, етика викладача, вміння поєднання колективних і індивідуальних форм роботи, прийоми педагогічного впливу на групу і окремих учнів з метою ефективної організації уроку;

  7. активність і дисципліна групи, ставлення учнів до викладача, самостійність їх роботи на уроці;

  • загальні висновки про ефективність уроку:

  1. освітнє і виховне значення уроку;

  2. відзначити позитивні, сильні сторони уроку, його недоліки;

  3. дати поради, як їх уникнути, до якої додаткової літератури звернутися, з чиїм досвідом ознайомитися.

Часто керівники ПТУ аналізують уроки з позиції загально педагогічних вимог, не вникаючи у специфіку і методику викладання даного предмета. Це негативно відбивається на роботі самого викладача, особливо молодого, а відсутність кваліфікованого аналізу не стимулює підвищення якості викладання предмета. Керівникові потрібно постійно пам’ятати про це.

При аналізі уроку необхідно виходити з принципу науковості як основи об’єктивного підходу до оцінювання праці викладача і учнів на уроці, пам’ятати про системний підхід.

Такий підхід до аналізу й оцінки ефективності діяльності викладача й учнів на уроці позбавляє формального підходу і допомагає вдосконаленню сучасного уроку.

УРОК (як система)




Схема аналізу на основі дидактичних принципів.

  1. Загальні відомості про урок: ПТУ, група, предмет, викладач, тема уроку.

  2. Мета уроку.

Навчальна: забезпечення науково-теоретичних знань; формування вмінь та навичок; типів пізнавальної діяльності (репродуктивного, продуктивного, пошукового, частково пошукового).

Виховна: розумове, моральне, трудове, естетичне, фізичне виховання учнів; комплексний підхід до виховання; світоглядні ідеї, які потрібно засвоїти учням на даному уроці, погляди переконання, якості особистості які необхідно формувати.

Розвиваюча: увага, пам’ять, мислення, мовлення, уява, емоції, інтерес. Навчально-практична (або завдання уроку): з’ясувати, що учні повинні засвоїти, обсяг завдань.

  1. Результати уроку: як були здійснені поставлені завдання.

  2. Аналіз процесу навчання учнів на уроці. Тип уроку, його структура, дидактична доцільність, методи, форми, засоби навчання, методи навчання (за джерелами знань, за типом пізнавальної діяльності учнів, за способом їх логічної діяльності).

Способи організації діяльності учнів (індивідуальна, групова, фронтальна робота), їх поєднання.

Засоби навчання (кабінет ТЗН, унаочнення).

Дидактична доцільність методів, форм, засобів навчання (фактори, що зумовлюють їх оптимальний вибір: мета уроку, складність матеріалу, завдання, етапи засвоєння знань, умінь, час навчання, рівень підготовки учнів, матеріальне забезпечення навчального процесу, можливості викладача).

Застосування на уроці принципів дидактики.



Виховуючи навчання. Реалізація єдності морального, трудового навчання: як вирішується виховання змістом матеріалу (формування світоглядних ідей, моральних уявлень, понять якості особистості); які методи навчання використовуються викладачем для виховання самостійності; які риси особистості; як організовується діяльність учнів (колективна робота, її індивідуалізація) особистістю викладача.

Науковість. Відповідність навчальних знань науковим даним (за широтою, глибиною, системністю, правдивістю).

Глибина знань. Ступінь проникнення у сутність того, що вивчається, засвоєння суттєвих понять.

Системність і послідовність. Система знань, викладених викладачем і учнями: наявність усіх необхідних елементів знань, логічного зв’язку між цими елементами знань, викладення знань за допомогою різноманітних логічних зв’язків, роль індукції і дедукції; наявність і якість внутрішньо предметних і міжпредметних зв’язків. Система вмінь і навичок учнів.

Наявність у викладача плану формування вмінь і навичок. Послідовність у навчанні: зв’язок нових знань з раніше засвоєними, з наступним матеріалом (перспективність навчання); якість проблемного повторення.



Свідомість і активність. Розуміння учнями необхідності оволодіння на уроці знаннями, навичками: шляхи досягнення, ставлення до справи. Усвідомлення учнями змісту засвоєного матеріалу. Рівень розуміння учнями засвоєного матеріалу, невиразне розуміння ( неповне, безсистемне викладення матеріалу, з помилками), конспект не розуміння (послідовне відтворення, близьке до тексту, своїми словами); структурне розуміння (викладення за планом, адекватним змістові тексту); застосування знань в аналогічних умовах.

Розуміння учнями матеріалу, що вивчається, можна досягти завдяки наочності, логічній переробці матеріалу, складанням плану, переказом за планом своїми словами, розв’язуванням практичних завдань на застосування знань (у подібних і нових умовах), іншими засобами.

Роль довільного і не довільного запам’ятовування у процесі засвоєння знань. Слід з’ясувати, чи знають учні правила виконання прийомів навчальної роботи, чи розуміють, чому так чи інакше потрібно виконувати її.

Показники активності учнів на уроці, зайнятість упродовж 45 хв. уроку, чим вона забезпечується на кожному етапі. Інтенсивність праці всіх учнів, результативність уроку-розв’язання завдань уроку, продуктивність праці учнів. Активність зовнішня і внутрішня репродуктивна. З’ясувати, чим досягається продуктивність ' учнів, самостійною роботою учнів, її індивідуалізацією, методами проблемного навчання, наочністю, бесідою, фронтальною роботою. Роль інтересу до пізнавальної діяльності учнів. Наочність.

Види наочності на уроці, якість наочних посібників, доцільність їх використання, забезпечення всебічного сприймання предметів, явищ за допомогою різних органів чуття. Методика використання ТЗН і наочності на уроці: міра, порядок розгляду наочних посібників, поєднання слова, наочності, практичної діяльності

Доступність і індивідуальний підхід у навчанні.

Наскільки доступний для учнів зміст матеріалу, що вивчається, його обсяг, кількість питань, завдань, їх складність. Ступінь попередньої допомоги учням. Відповідність змісту методам навчання віковим особливостям учнів. Індивідуальний підхід до учнів у навчанні. Шляхи індивідуального підходу, безпосередній вплив викладача, організація колективного впливу на особистість. Індивідуалізація навчання (за обсягом завдань, їх складністю, кількістю джерел, змістом).



Зв’язок навчання з життям.

Шляхи здійснення зв’язку навчання з життям, показ життєвого значення знань, умінь, використання знань для створення проблемних ситуацій, зв’язок знань з особистим досвідом учнів, їх суспільно корисною і продуктивною працею, розв’язання завдань теоретичного і практичного змісту на застосування знань (в аналогічних і нових умовах), зв’язок із сучасністю, метою формування моральних якостей.



Ґрунтовність знань.

Характеристика раніше засвоєних знань і вмінь, навичок, їх кількість, зміст, якість, рівень засвоєння. Шляхи досягнення міцності знань, умінь на уроці: здійснення принципів наочності, свідомості й активності, доступності, індивідуального підходу, зв’язку з життям, використання раціональних прийомів запам’ятовування: не довільного (логічна переробка матеріалу), довільного.

Може бути ще й така схема аналізу уроку

Схема аналізу уроку виробничого навчання Підготовка до відвідування уроку



  1. Намітити мету відвідування.

  2. Довідатися в майстра про тему уроку.

  3. Ознайомитися зі змістом програми виробничого навчання, змістом теми, що вивчається, і теми уроку, місцем даного уроку в темі програми.

  4. Ознайомитися з планом проведення уроку.

  5. Ознайомитися з переліком навчально-виробничих робіт з професії.

  6. Проглянути аналізи попередніх уроків цього майстра, облік виробничого навчання в журналі.

Під час ознайомлення зі змістом переліку повчально-виробничих робіт слід звернути увагу на таке:

  1. раціональність розподілу навчального матеріалу кожної теми

програми по уроках: охоплення всього матеріалу програми,

компонування його по уроках (як згрупований матеріал з огляду на послідовність вивчення).



  1. раціональність розподілу часу теми в цілому і з кожного уроку на інструктажі;

  2. правильність добору навчальних і виробничих робіт для набуття необхідних умінь і навичок;

  3. необхідність і наявність нормування навчально-виробничих робіт, його якість.

Спостереження на уроці

Під час проведення організаційної частини уроку звернути увагу на таке:



  1. своєчасність початку уроку;

  2. присутність усіх учнів на уроці, їх зовнішній вигляд, зібраність, готовність до уроку;

  3. зовнішній вигляд майстра, його зібраність, форму вітання;

  4. перевірку зовнішнього вигляду, зміст бесіди майстра з учнями, витрати часу, їх раціональність;

  5. санітарно-гігієнічний стан майстерні.

Під час проведення вступного інструктажу з’ясувати:

  1. чи доведено до учнів зміст теми, завдання і організацію її вивчення (якщо починається вивчення нової теми);

  2. тему заняття, постановку мети і завдань заняття;

  3. зміст вступного інструктажу, його відповідність цілям і завданням уроку;

  4. доцільність вибраної структури вступного інструктажу і раціональність використання часу на його проведення;

  5. ефективність застосовування методів проведення вступного інструктажу, частку практичного показу прийомів і способів виконання навчально- виробничих завдань. Використання наочних посібників, технічних засобів навчання, навчальної і технічної документації;

  6. як майстер готує учнів до сприймання змісту вступного інструктажу (використання теоретичних знань, умінь і навичок, здобутих на уроках виробничого навчання);на скільки зміст знань відповідає завданням інструктажу і уроку в цілому;

  7. як майстер розвиває в учнів інтерес до наступного завдання, свідому пізнавальну активність;

  8. чи ознайомлює майстер у необхідних випадках з кращими методами праці, ефективними трудовими прийомами;

  9. чи проводять навчання правилам контролю і самоконтролю, техніки безпеки;

  10. методику закріплення вступного інструктажу;

  11. чи видаються учням навчально-виробничі завдання, чи повідомляються норми часу, як розставлять учнів по робочих місцях;

  12. логічність і доступність інструктажу, культуру мови майстра;

  13. стан робочого місця майстра, відповідність установленим вимогам. Під час виконання учнями навчально-виробничих завдань звернути увагу на таке:

  1. стан робочих місць учнів (забезпеченість інструментами, інвентарем, пристроями, матеріалами, зростовими приставками); справність обладнання та інструменту;

  2. організованість початку виконання вправ (виробничих завдань); рівень засвоєння учнями вступного інструктажу;

  3. своєчасність надання майстром допомоги учням у початковий період виконання завдання;

  4. методи поточного інструктажу, їх раціональність; охопленість учнів поточним інструктуванням; планомірність обходів майстром робочих місць учнів, уміння розібратися в характері труднощів; своєчасність надання допомоги для їх усунення;

  5. рівень самостійності учнів під час виконання навчально-виробничих завдань; правильність використання прийомів і способів робіт, самоконтроль;

  6. забезпеченість на уроці умов безпечної праці, дотримання учнями правил техніки безпеки, санітарної, пожежної безпеки;

  7. відповідність навчально-виробничих робіт цілям і завданням заняття; якість виконання робіт учнями, ставлення їх до роботи, організацію контролю і взаємоконтролю;

  8. наявність технічної і технологічної документації, її кількість, якість і використання учнями;

  9. послідовність приймання навчально-виробничих робіт; роботу учнівського ВТК; наявність і використання критеріїв оцінки робіт; об’єктивність оцінки.

Під час проведення заключного інструктажу з’ясувати:

  1. зміст заключного інструктажу: аналіз виконання учнями навчально- виробничих завдань, узагальнення нагромаджених учнями вмінь і навичок, аналіз характерних помилок і їх причин, пояснення способів запобігання їм;

  2. чи повідомлено учням оцінку за виконання завдання; чи навчали учнів самоаналізу результатів занять;

  3. зміст домашнього завдання, методику його підготовки;

  4. витрати часу на заключний інструктаж, їх доцільність.

Висновки і пропозиції

  1. Відповідність проведеного уроку змістові програми (відповідність виконуваних робіт і вправ послідовності вивчення програми, меті і завданням уроку).

  2. Доцільність прийнятої структури заняття, раціональне використання часу заняття.

  3. Матеріальне і педагогічне забезпечення заняття, ефективність використання засобів навчання, методів інструктування учнів на всіх етапах заняття.

  4. рівень пізнавальної активності, зацікавленості й активності учнів під час виконання навчально-виробничих завдань.

  5. якість навчально-виробничих робіт, правильність використання учнями прийомів робіт, навички роботи з інструментами, культура на робочих місцях.

  6. Як вирішено навчальні і виховні завдання на уроці?

  7. Рівень професійної кваліфікації майстра, його особиста організованість, педагогічний такт, уміння організувати роботу учнів.

  8. Конкретні пропозиції щодо вдосконалення уроку.

Педагогічний аналіз уроку є найскладнішим фактором управління керівників професійно-технічного училища. Труднощі зумовлені тим , що вони не мають певної дидактичної та методичної підготовки для аналізу уроку. При цьому методисту важко визначити , чи всі форми , методи, засоби навчання працювали на ефективність, оцінити результати взаємодії елементів уроку, а також чи була забезпечена цілісність процесів спільної праці учня та викладача і чи досягнута мета уроку.

Завдання методиста - під час аналізу навчального заняття не тільки побачити окремі його елементи, а й визначити характер і засоби взаємозв’язку між ними , вміти оцінити результати цієї взаємодії відповідно до мети та завдань заняття. Особливістю педагогічного аналізу уроку є його оцінка за результатами праці та аналізу пізнавально-творчої діяльності учнів



Література

  1. Бабанський Ю.К. Избранньїе педагогические трудьі. М.:Педагогика 1989

  2. Бондар В. І. Теоретичні основи і технологія педагогічного аналізу: управлінський аспект. К.,,1996

  3. Векслер С. Н. Современньїе требования к уроку - М; Просвещение,. 1987

  4. Воловиченко А. І. , Кононенко Ю. С. Методика організації та дослідження процесу праці у навчальних закладах. -К., 1995

  5. Державна національна програма „Освіта. Україна XXI Століття” К.: Райдуга, 1994

  6. Конаржевский Ю.А. Педагогический анализ учебно- воспитательного процеса в управлений школоьі. -М.: Педагогика 1988

  7. Лернер И. Я. Дидактическии основьі методов обучения. -М.: Педагогика, 1981

  8. Лікарчук І. Л. Планування роботи професійно-технічного училища в сучасних умовах. -К., 1997

  9. Мичкало Н. Г. Педагогічна книга майстра виробничого навчання -К; Вища школа, 1994

  10. Полак Л. Б. Навчально-виховний процес у закладах профтехосвіти: управлінський аспект К., Вища школа ,1999

  11. В. А. Сухомлинський. Вибраньї твори -К, „Радянська школа” ,1987

  12. Національна доктрина розвитку освіти. Освіта України №33 ,

23 квітня 2002





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка