Урок екскурсія Обладнання



Скачати 140.26 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір140.26 Kb.




Тема.Література рідного краю. Шевченко і Чернігівщина

Тип уроку: урок - екскурсія

Обладнання: карта - маршрут перебування поета на Чернігівщині,фотоальбоми, презентація «Шевченко і Чернігівщина», ілюстративний матеріал, портрет

Т. Шевченка, мультимедійна дошка.

Мета: познайомити учнів із місцями Чернігівщини, пов'язаними зі славним іменем поета Т. Г.Шевченка; вчити учнів елементам ідейно - тематичного аналізу поезії «Гоголю»; розвивати естетичні смаки, спостережливість учнів, уміння відчувати образне слово; виховувати любов до рідного краю, цікавість до його багатої культурної спадщини та бажання й віру служити рідному народові.

Хід уроку

  1. Повідомлення теми, мети, мотивація навчальної діяльності.

    1. Вступне слово вчителя.

Щовесни, коли тануть сніги

І на рясті засяє веселка,

Повні сил і людської снаги,

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю пам'ятає і шанує людство. До них належить і ім'я великого українського поета Т. Г. Шевченка.

« Історія мого життя,- писав поет,- становить частину історії моєї Батьківщини». Свій могутній талант він присвятив служінню народові.

Тема сьогоднішнього уроку:

« Література рідного краю. Т. Г. Шевченко і Чернігівщина.»*

Готуючися до уроку, ми поставили мету пройти шляхами

Т. Шевченка на Чернігівщині, щоб збагатитися знаннями про життя і творчість письменника, учитися любити свій рідний край так, як його любив поет.



    1. Запис теми уроку в зошити.

  1. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу.

1.Робота в групах

Ви працювали у групах над випереджувальними завданнями як екскурсоводи, декламатори, літературознавці, географи, краєзнавці, фотографи.

Отже, розпочнемо екскурсію.

Зупинка №1(слайди №1)

Доля поета складалася так, що більшу частину свого свідомого життя він провів далеко від України, від її широких степів, від улюбленого ним ревучого, крутоберегого Дніпра. Власне кажучи, у національну літературу і мистецтво він входив поза межами України. Але зв'язків із нею, із її народом він ніколи не поривав, його думка завжди витала на Україні, він постійно рвався до неї.

На Чернігівщині Шевченко був кілька разів. Уперше він проїздив тут восени 1829 року, коли пан Енгельгард їхав до Вільно і віз із собою дворових кріпаків, серед яких був і майбутній поет.

Уже перші враження Шевченка про чернігівський край знайшли своє відображення в його творах. У поемі « Катерина» про свій шлях на північ він говорить:

Знаю його, знаю.

Аж на серці похолоне,

Як його згадаю...

(Сценка із поеми «Катерина»)

Зупинка №2 (слайди №2)

Качанівка

У другій половині квітня 1843 року Шевченко разом із Євгеном Гребінкою виїздить наміченим раніше шляхом із Петербурга на Україну. Під час цієї поїздки поет вперше після 14-річної розлуки ступає на українську землю на Чернігівщині.

На запрошення Г. С. Тарновського Шевченко зупинився на деякий час у Качанівці. Власник Качанівки Г. С. Тарновський був відомим меценатом, любив влітку приймати у своєму маєтку письменників, художників, музикантів.

Великі прийоми організовував він і в Петербурзі, де жив узимку. Там і познайомився з ним поет.

Серед розкішної природи Чернігівщини Шевченко відпочивав душею. У Качанівці він любив сидіти під столітнім дубом і розмовляти зі своїми друзями. Один із родичів Тарновських згадував про це: «Там, далеко в глибині парку, серед струнких білих беріз, стоїть одинокий віковічний дуб. Тиша і прохолода кругом. У нічній тиші, освітленій місячним сяйвом, сиділи на траві навколо когось кілька чоловік і слухали його спів. Хто ж він, цей співець? Чия пісня ллється в душі і кого так уважно, з таким благоговійним трепетом слухають? Це Т. Г. Шевченко. І його пісня прекрасна, і нема їй рівної на всій Україні.

Звучить пісня «Зоре моя вечірняя »



Зупинка№3(слайди №3)

У травні 1843 року із Качанівки Шевченко їде д

о Києва, а потім у маєток Убіжище біля Пирятина до Євгена Гребінки. Шевченко високо цінував творчість свого знайомого. Ще кріпаком він намалював портрет українського байкаря, а в

першому виданні «Кобзаря» присвятив йому поезію «Перебендя»..

У Мосівці Гребінка познайомив Шевченка з поетом і фольклористом Афанасьєвим - Чужбинським, який ще до цього знайомства присвятив автору«Кобзаря» вірш «Шевченкові».

Тут же, у Мосівці, Шевченко познайомився і з другим вихованцем Ніжинської гімназії вищих наук графом Яковом де Бальменом. Він був одним із перших ілюстраторів творів Шевченка.

Де Бальмену належить зокрема одна із ілюстрацій «Гайдамаків».

Пам'ять про свого друга великий поет України шанував усе своє життя (йому присвячена поема «Кавказ»)

Зупинка№4(слайди №4)

Життям селян цікавився Шевченко і під час своїх поїздок у Власівку, Іржавець, Ічню, Іваницю, Дігтярі та ін.

У Батурині він змалював руїни палацу Розумовського. Батурин, де поет був кілька разів, часто згадується у його творах: у містерії «Великий льох»(1845), написаній на засланні повісті «Близнята».

На початку 1845 року Шевченко закінчив Академію художеств і, одержавши необхідні документи, виїхав на Україну, де мріяв постійно жити й працювати. Його шлях пролягав через Москву, Тулу, Орел, Полтавщину. Звідти поет через Прилуки їде в Густинський монастир, де робить кілька малюнків: акварель «В Густині. Церква Петра і Павла», сепії «В Густині(Трапезна церква)»,а також намалював олівцем «Чашу трапезну в монастирі Троїцько-Густинському».

У Сокиринцях жив також відомий кобзар Остап Вересай. У народі збереглися перекази про зустріч двох співців - поета і кобзаря. Т.Шевченко подарував Остапові Вересаю «Кобзар» із написом: «Брату Остапу від Т.Г. Шевченка».

(Звучить бандура)

Зупинка№5(Слайди №5)

Ніжин

Багато славних місць України відвідав Шевченко після від'їзду з Дігтярів та Сокиринців. Погляньте лишень, які шедеври створив: «Єретик», «Сліпий», «Наймичка», «Кавказ»,

«І мертвим, і живим...», «Холодний яр», «Псалми Давидові», «Три літа». У другій половині лютого 1846 року Шевченко з Чужбинським завітали до Ніжина.

Оселилися Шевченко і Афанасьєв - Чужбинський у найкращому тоді готелі з гумористичною назвою «Не минай». Олександр Степанович згадував пізніше: «Хитра назва!Втім, для повітового міста і цей готель гарний: номери пристойні, страви досить смачні».

Нерідко, описуючи Ніжин тих років, автори захоплюються змалюванням багнюк, калюж. Це було . Але було там й інше: «Професори читали в ліцеї захоплюючі цікаві лекції. Навряд, щоб у тогочасній Росії існував інший повітовий закутень, де б так виявлялися ознаки вищого інтелектуального життя…»

«Приїзд Шевченка до Ніжина не міг залишитися таємницею,- повідомляє Афанасьєв - Чужбинський.- Двері наші не зачинялися, особливо нас відвідували студенти».

І першим серед них був Микола Гербель, що завершував навчання. Юний поет зумів прихилити до себе Шевченка, той приділяв немало йому уваги і навіть записав до його альбому рядки вірша «Гоголю».

Аналіз вірша «Гоголю»

1.Виразне читання вірша (напам`ять)

2.Робота в групах.


  1. група - словникова робота (лепта - частка, богилова - вид ядовитої рослини; уділ; німоті(німці); продасть в різанину - віддати в царське військо).

  2. група - тема, жанр.

Це медитативна лірика Шевченка періоду «трьох літ» (1844р.), зв'язана з переживаннями, викликаними суспільно - політичними явищами.

За формою - це послання, звернення.



Тема. Роздуми поета про долю народу, про необхідність боротьби, протесту, подвигу.

Жанр (із тематичної лінії): це політична лірика.

З група - текстуальний аналіз.

1. Медитація починається самоаналізом: важкі думи наповнюють серце ліричного героя. 2. «За думою дума роєм вилітає; одна давить серце, друга роздирає, а третяя...»

Причиною розчарування автора є рабська покірність, пасивність і апатія людей, породжені гнітом самодержавства.

Поет із болем говорить, що ніхто не чує його слова:

Всі оглухли! - похилились

/

В кайданах... байдуже



Із того, що Гоголь сміється (сатирично викриває самодержавство у своїх творах), а Шевченко плаче, але ніхто не чує, не звертає уваги, це дуже прикро, бо: «... богилова вродить із того плачу!», тому що Україна покірно схилила голову перед царським самодержавством, батьки не виховують синів-патріотів «за честь, славу, за братерство, за волю Вкраїни», і тому сини України підуть « в різницю москалеві». І така «лепта» (доля) пасивності, покірності людей. Але митець усвідомлює своє завдання: пробудити думку, виконувати громадянський обов'язок поета-борця за свободу народу.

Рядки: « Нехай, брате.-А ми будем

Сміяться та плакать»

підсумовують, що Шевченко і Гоголь все одно продовжуватимуть служити своєму народові.

4 група – художні засоби

Епітети: «вольнії гармати»;

метафори: «дума вилітає, давить, роздирає, плаче» підкреслюють пригнічений стан ліричного героя.

Уособлення: «не заревуть вольнії гармати».

Символи: «думи», «серце» - символ духовного життя людини. Серце - центр життя.

5 група - стилістичні фігури, ідея.

Риторичне питання: «А що вродить із того плачу?» (виражає прикрість, що ніхто не чує поета).

Оклик: «Всі оглухли!» (ніхто нічого не чує).

Антитеза: «плач і сміх».

Ідея: поет різко заперечує самодержавно-кріпосницький лад, що виховав людей із рабською психологією; закликає Гоголя, не дивлячись на пасивність людей, разом продовжувати служити народові, боротися словом за його свободу.



Зупинка№6лайди №6)

Чернігів

Лютий 1846 року видався туманним і сльотавим. Шевченко з Афанасьєвим - Чужбинським добиралися до Чернігова.

Митець вивчав і описував архітектурні та історичні пам'ятники Чернігова: місце колишньої цитаделі, Чорну могилу, а також Спаський, Борисо - Глібський та Успенський собори, Троїцький монастир, П'ятницьку церкву, колишній будинок Павла Полуботка.

Ім'я Шевченка дороге чернігівцям. Його іменем названі педагогічний університет, музично-драматичний театр, одна з центральних вулиць. Восени 1992 року відкрито новий пам'ятник Великому Кобзареві.

Зупинка №7(слайди №7)

Борзна

9 січня 1847 року Шевченко виїхав на Чернігівщину до Борзни. Біля двох місяців поет перебував у місті та навколишніх хуторах.

Більшість часу Шевченко проводив у Віктора Забіли, українського поета - романтика,автора відомих поезій: «Гуде вітер вельми в полі», «Ой не щебечи,соловейку»,покладених на музику М. Глінкою.

Розповідаючи про зустрічі письменників у Борзні, Пантелеймон Куліш і Віктор Забіла засвідчують, що це були бесіди про літературу, культуру, науку.

На цих вечорах Шевченко читав свої твори, зокрема поему «Єретик».

У січні 1847 року Т. Шевченко відвідав родину борзнянського поміщика Михайла Білозерського, дочка якого Олександра Білозерська була нареченою Пантелеймона Куліша.

Вона була палкою прихильницею таланту Шевченка і не пошкодувала всього приданого - дорогих коралів, золота і

3 тис. карбованців для влаштування поїздки поета і художника за кордон в Італію.

Т. Шевченко був старшим боярином на вінчанні Куліша з Білозерською в церкві с. Оленівка.

«Шевченко всіх чарував своїм співом, - згадував брат молодої.- Його улюбленими були народні пісні».

(Звучить запис народної пісні)

IV. Узагальнення і систематизація знань.

1.Бесіда:


  • Які найяскравіші враження від екскурсії?

  • Що сподобалося найбільше? Яка інформація запам'яталася?

  • Чи хотіли б ви здійснити екскурсію цим маршрутом?

  • Як у нашому місті вшановують пам'ять про Кобзаря?

2.Слово вчителя.

Отже, чи були б ми українцями, якби не він? Чи вигравало б рідне слово такими гранями, якби не доторкнувся він до нього чарівним різцем свого генія? Чи тягнулися б ми до свого коріння, до соків, якими напуваємо серце, чи любили б так рясну корону рідного краю історичного дерева, якби не він?

Щоби що гарне й добре не

Пропало, ти кріпко вір,

Ти кріпко вір, бо віра чудо творить,

Без неї скрізь пустир і суєта.

Угору дух, хоч серце пада й мліє.

Богдан Лепкий



V.Підсумки уроку. Повідомлення домашнього завдання

Аналізувати письмово поезію «Гоголю», підготуватися до тематичного оцінювання.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка