Управління соціальними процесами



Сторінка24/24
Дата конвертації05.03.2017
Розмір6.21 Mb.
1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24

Соціальний процес потік подій, модифікацій, трансформацій, соціокультурних змін, тобто будь-який вид руху, зміни стану якого-небудь об’єкта або явища. Без процесу, що обумовлює зміни в суспільстві, соціальна система існувати не може. У своєму розвитку процеси можуть набувати наступні форми: направлені, ненаправлені, оборотні, необоротні, висхідні, низхідні (регресивні), лінійні, східчасті, циклічні, спіралеподібні та інші.

Соціальний розвиток – процес, у ході якого відбуваються кількісні і якісні зміни в соціальній сфері суспільного життя або окремих її компонентах, соціальних групах, соціальних організаціях, країнах, коли соціальні явища переходять на більш високі рівні розвитку. Це процес необоротних змін соціальних об’єктів, в результаті яких виникають їх якісно новий стан, що утілюється в трансформації складу або структури, виникненні нових елементів і зв’язків, і у відповідній зміні функцій.

Соціальне управління – 1) вплив на суспільство з метою його впорядкування, збереження якісної специфіки, вдосконалення і розвитку. Це властивість будь-якого суспільства, що витікає з його системної природи, суспільного характеру праці, необхідності спілкування людей в процесі праці і життя, обміну продуктами їхньої матеріальної і духовної діяльності; 2) управління процесами і явищами соціальної сфери суспільного життя, засіб реалізації соціальної політики, що здійснюється шляхом впливу на умови життя людей та їхні ціннісні орієнтації.

Соціальні зміни – це перехід соціального об’єкта з одного стану в інший, соціальна модернізація, трансформація в соціальній структурі суспільства, в його інститутах, уявленнях людей про нього.

Соціальні норми – розпорядження про те, як треба правильно поводитися в суспільстві, це соціально схвалювані або/і законодавчо закріплені правила, зразки, стандарти, що регулюють поведінку людей. Норми можна розділити на два основні види: правові норми (формально закріплені в різного роду законодавчих актах) і норми моралі (неформальні норми, що функціонують у вигляді громадської думки). Головним інструментом в системі норм моралі є суспільний осуд (засудження) або суспільне схвалення. Соціальні норми (табу, звички, вдачі, традиції, звичаї, звички) виконують у суспільстві вельми важливі функції: регулюють загальний хід процесу соціалізації; інтегрують індивідів в групи, а групи – в соціум; контролюють поведінку, що відхиляється; служать зразками, еталонами поведінки. Норми виявляють себе і як стандарти поведінки (обов’язки, правила), і як очікування поведінки (реакція інших людей.

Соціальні відносини – нормативно визначене коло очікуваних взаємних реакцій між партнерами, що займають певні позиції і виконують пов’язані з цими позиціями ролі; це відносно стійкі і самостійні зв’язки між індивідами і соціальними групами. Соціальні відносини – це мережа взаємодій, що розгортаються в суспільстві, мають характер повторюваних, регульованих. Серед основних рис соціальних відносин потрібно виділити: безліч взаємодій; включення у відносини деяких сегментів їх особистості, їх індивідуальності; міцність; нормативне регулювання; соціальні очікування.

Соціальний контакт – пара взаємно орієнтованих дій одноразового, швидкоплинного характеру.

Соціальний порядок – це такий рівень впорядкованості і організації соціальних зв’язків і взаємодій, який дозволяє говорити про взаємну узгодженість і передбачувану дій індивідів. Він протистоїть соціальній ентропії, яка посилює внутрішню напруженість в соціальній системі, веде до хаосу.

Соціальний процес – це розвиток, що забезпечує перехід об’єкта до якісно нового стану; послідовні зміни соціальної системи або її підсистем, або соціального чинника, що впливає на соціальну систему. Соціальний процес являє собою послідовну зміну станів суспільства або його окремих систем, що виявляється як рух в часі ряду соціальних подій або явищ певної спрямованості. У соціальному процесі діалектично об’єднуються мінливість і стійкість, перервність і неперервність. Тому в ході аналізу певного соціального процесу необхідно визначити умови, причини і напрям змін, виділити складові частини і чинники перетворення початкового стану процесу в його результат.

Соціальний чинник – рушійна сила розвитку суспільства; явище або процес, що обумовлює ті або інші соціальні зміни.

Соцієтальна система (від лат. societas – спільність) – система відносин і процесів, наявних на рівні суспільства в цілому. Термін «соцієтальний» був введений А. Г. Келлером, який відносив його, перш за все до організаційних аспектів соціального життя. Кожна із структур соцієтальної системи виконує певну функцію і додає цій системі в ході взаємин з іншими її структурами нову системну якість, яка не зводиться до якостей елементів. Соцієтальна система постійно відтворює соціальну якість своїх структур і, відповідно, соціальні якості індивідів і груп індивідів, включених в їхнє функціонування.

Соціологічна уява – запропонований Ч. Р. Міллсом термін для позначення здатності зв’язати будь-яку подію у суспільстві із структурним, культурним і історичним контекстом, з індивідуальними і колективними діями членів суспільства. П. Штомпка виділив основні властивості соціологічної уяви: розглядати всі явища в суспільстві як результат діяльності соціальних сил, груп, індивідів, які мають узагальнені інтереси; розуміти приховані структурні параметри всіх соціальних явищ; розкривати дію традицій і історичного минулого на нашу сучасність; приймати до уваги динаміку, розвиток соціального середовища; визнавати величезну різноманітність і варіативність суспільного життя.

Соціологія регіонів – це спеціальна соціологічна теорія, в якій аналізуються особливості і закономірності розвитку і організації соціальних процесів в рамках одного регіону (сукупності областей, країв, близьких один одному по території, соціально-економічному і культурному розвитку). Об’єктом соціології регіонів є специфічні особливості, яких набувають в даному регіоні загальні для країни соціально-економічні проблеми і процеси, характерні саме для цього регіону. Соціологія регіонів вивчає образ окремих регіонів, який включає демографічні, етнічні і культурні особливості населення, а також територіальну цілісність економічного господарства в даному регіоні.

Стабільність – здатність системи, реалізуючи різні можливості, зберігати (хоча б приблизно) динаміку своєї поведінки, не зазнаючи сутнісних якісних змін.

Становлення суспільства – процес безперервного формування, відтворювання і модифікації соціальної реальності (груп, структур, організацій, інститутів, культури тощо) за допомогою дій індивідів або колективів – дій, детермінованих в певному контексті і в структурних відносинах.

Структурація – процес формування, репродукції і використання структур у справах і діях членів суспільства.

Субординація – це підлеглість і супідрядність, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів в цілісній системі.

Сумісна дія – мережа взаємодій між декількома суб’єктами, що знаходяться в одній і тій же ситуації.

Суспільство – це відносно стійка система зв’язків, взаємодій і відносин між людьми, яка історично склалася; вона ґрунтується на певному способі виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних і духовних благ, підтримується силою політичних, моральних, духовних, соціальних інститутів, звичаїв, традицій, норм, соціальних і політичних організацій. Суспільство – це соцієтальна підсистема загальної соціальної системи, що представляє собою єдиний колектив людей, об’єднаних певним нормативним порядком. На соцієтальному рівні суспільство розглядається як стійке, взаємозв’язане, інтегральне ціле, для якого є характерною культурна і соціально-структурна диференціація.

Сучасна цивілізація – це високоорганізована система соціально-економічних, правових, культурних і інших відносин у розвиненому громадянському суспільстві.

Сучасна людина – синдром особистості, сформований тими соціальними умовами, які створює сучасне суспільство, що пережило модернізацію, і у той же час є неодмінним, обов’язковим чинником нормального і правильного функціонування цього суспільства.

Технологія – спосіб реалізації людьми конкретного складного процесу шляхом розчленовування його на систему послідовних взаємозв’язаних процедур і операцій, які виконуються більш або менш однозначно і мають на меті досягнення високої ефективності. Застосування технології пов’язано з виробленням певних правил і використанням ефективних методів дії на соціальні процеси. Сутність технології виявляється через процедуру (набір дій, за допомогою яких здійснюється основний процес) і операції (практичний акт виконання завдання).

Традиціоналізм – соціально-філософський напрям, в основі якого лежить уявлення про якусь «визначальну традицію», яка презентує загальний, космічний сенс Всесвіту і в ході історичного розвитку виявляє себе через ті або інші конкретні етнокультурні і релігійні форми.

Традиційність – слідування традиції, її збереження; звичність; діяльність і існування через сталий порядок.

Трансформаційна криза – це стан суспільства, у якому з особливими труднощами для людей і країни здійснюються соціальні модифікації, які супроводяться зіткненням суперечливих тенденцій до здійснення міжнародної соціалізації, залучення до загальносвітових стандартів у всіх сферах життя. Криза виявляється у відсутності успіхів в процесі діяльності, в некерованості соціальної системи, в регресії до більш ранніх форм існування системи, коли люди починають керуватися достатньо примітивними засобами для досягнення цілей.

Трансформація – це набування суспільством нових рис, визначених часом; зміни життєвих стандартів і потреб; радикальні структурні зміни, спрямовані на перетворення якісно нового стану суспільної організації. Трансформація – це дія або процес зміни форми, вигляду, природи або характеру суспільства або окремої структури. Трансформація означає перетворення сутнісних компонентів соціуму, всіх сторін і сфер суспільного життя. Трансформація не передбачає вектора змін: вони можуть бути як прогресивними, так і регресивними. Головне в трансформації – саме перетворення форм і змісту суспільного життя, її інституційної сфери, норм, цінностей, ментальності та інших соціокультурних сторін соціуму.

Трансформаційна криза – це стан суспільства, в якому з особливими труднощами для людей і країни здійснюються соціальні модифікації, які супроводяться зіткненням суперечливих тенденцій до здійснення міжнародної соціалізації, залучення до загальносвітових стандартів у всіх сферах життя.

Толерантне керівництво – стиль керівництва, що виявляється в служінні групі виключно в ролі радника або експерта, в наданні повної автономії і свободи в ухваленні рішень самим членам групи.

Узурпація влади – досягнення влади з порушенням законодавчо передбаченої процедури.

Уніформізація світу (гомогенізація) – прогресуюче наростання схожості у формах економічних і політичних організацій, споживацьких зразків, звичаїв, художніх стилів, систем цінностей, ідей і ідеологій у світовому масштабі.

Управління – в загальному розумінні, це елемент, функція організованих систем різної природи (біологічних, соціальних, технічних), що забезпечує збереження їхньої певної структури, підтримку режиму діяльності. Під управлінням розуміють систематично здійснюваний свідомий, цілеспрямований вплив людей на соціальну систему в цілому або на її ланки на основі пізнання і використання об’єктивних закономірностей і тенденцій на користь забезпечення оптимального функціонування, розвитку суспільства і досягнення поставлених цілей. Вищою кінцевою ціллю управління є оптимізація функціонування системи, отримання можливо найбільшого корисного ефекту при якнайменших зусиллях і витратах.

Управління в організації – процес здійснення взаємозв’язаних дій по координації, формуванню і зміні ресурсів і внутрішнього середовища організації для досягнення соціально значущих цілей. Управління – це процес, що відображає послідовну зміну станів системи, просторово-часові характеристики її динаміки. У найспрощеному розумінні, процес управління – це діяльність керівника в підлеглому йому колективі, за допомогою якої відбувається з’єднання праці членів цього колективу. Процес управління – це єдність перервності і неперервності, з’єднання поточних розпоряджень керівника (дискретний процес) і постійно діючих регламентів і нормативів (неперервний процес).

Управління організацією – система цілеспрямованих дій по забезпеченню ефективної взаємодії організації із зовнішнім середовищем для досягнення нею своїх цілей по зниженню невизначеності положення організації в середовищі, розвитку її здібностей до пристосовування шляхом впливу на безпосереднє ділове оточення і виявлення інформації про макрооточення організації.

Управління приховане – вплив керівника на об’єкт(адресат) з боку суб’єкта (ініціатора), при якому істинна ціль маскується ініціатором, приховається від адресата дії. Розрізняють альтруїстське і маніпулятивне, приховане управління.

Управління інструменти – сукупність важелів впливу суб’єкта управління на об’єкт, за допомогою яких він може спонукати останній виконувати управлінські команди. Управлінські інструменти підрозділяють на: економічні (вплив на матеріальні інтереси членів організації), соціально-психологічні (створення мотивації до активної творчої діяльності), соціокультурні (формування і використання культурних традицій і норм), організаційні (створення організаційних зв’язків, розподіл функцій, прав, обов’язків) і т. п.

Фаталізм – погляд, згідно якого соціальний розвиток має непорушний, неминучий і невідворотний характер, а люди своїми діями не можуть ні затримати цей розвиток, ні змінити його напрям.

Фіналізм – погляд, згідно якого соціальний розвиток йде до певної кінцевої мети, неодмінна реалізація якої в майбутньому є неминучою.

Футурологія (від лат. faturum – майбутнє; від грецьк. logos – навчання) – концепція «об’єктивної філософії майбутнього»; «наука про майбутнє», або «історія майбутнього», яку намагалися створити у 1960-ті роки; образний синонім прогнозування і прогностики; синонім соціального прогнозування; синонім соціальної прогностики; у широкому розумінні – усі сучасні публікації (і наукові, і публіцистичні) про перспективи розвитку людського суспільства; у ще більш широкому значенні – синонім усієї «літератури» (не тільки сучасної).

Харизматична влада – влада, виправдана винятковими особистими чеснотами її носія, визнана підданими або соратниками; вона засновується на вірі у надзвичайні особистісні якості лідера.

Цілеспрямована дія – дія, що характеризується ясністю і однозначністю усвідомленням діючим суб’єктом своєї мети, яка співвідноситься з раціонально усвідомленими засобами, що забезпечують її досягнення. Разом з ціннісно-раціональною, афективною, традиційною дією, це поняття введене М. Вебером для характеристики одного з «чистих» або «ідеальних типів соціальної дії» і поведінки.

Цілісність – важливе поняття науки, яке дає можливість проникнути в сутність будь-якої складної системи, виявити її певну усталеність, органічний взаємозв’язок її частин, її внутрішню єдність, оскільки сама цілісність – фундаментальна характеристика такої системи і разом з тим виступає критерієм її розвиненості. При цьому явище виступає як внутрішньо суперечливе, де різні його складові перебувають у стані конкуренції, взаємозбагачення.


Т Е С Т И

на розуміння і засвоєння соціологічних понять
Позначте правильну відповідь з п’яти наведених варіантів. Правильною є тільки одна відповідь, а інші – помилкові. Правильну відповідь Ви знайдете у ключі, поміщеному в кінці даного тексту. Вам, проте, користуватися ключем потрібно тільки після того, як Ви зробили відповідний вибір і відзначили відповідний варіант відповіді. Іспит вважається зданим, коли зроблено принаймні 50 правильних виборів з 60.
1. Харизма – це:

а) варіант етнічних забобонів; б) форма релігії;

в) форма легітимізації влади; г) рольовий конфлікт;

д) те ж саме, що дискримінація.


2. До причин критики сучасного суспільства Петро Штомпка відносить наступні, окрім однієї. Якої?

а) розділ світу на зони добробуту і бідності;

б) збільшення можливостей самореалізації людини;

в) «індустріалізація» війни, тероризму, збройних конфліктів;

г) ідея панування людини над природою, її завоювання;

д) крайня раціональність, результативність та інструментальність.


3. Який з аспектів суспільства, згідно Ю. Хабермасу, складається із спонтанних практик і значень, визнаних членами групи:

а) життєвий світ; б) соціальна сфера;

в) традиції і норми; г) мистецтво;

д) соціальні ролі?


4. Який з підходів, на думку П. Штомпки, не має відношення до проблеми майбутнього образу суспільства, що розробляється в «постсучасності»?

а) концепція еволюційних змін: «майбутнє вже було»);

б) теологічна теорія : «земне життя – підготовка до потойбічного»;

в) циклічна ідея: «просування у майбутнє повинно обернутися поверненням до минулого»;

г) діалектична концепція: подолання і минулого, і теперішнього часу;

д) постмодерністська концепція: заперечення можливості наукового пізнання, спрямованого на виявлення закономірностей.


5. Тейлор висунув чотири наукові принципи управління. Який з перерахованих принципів не має до цього відношення?

а) упровадження економних методів роботи;

б) професійний підбір і навчання кадрів;

в) раціональна розстановка кадрів;

г) принцип класової рівності;

д) співпраця адміністрації і працівників.


6. Який з нижчеперелічених стилів, властивих попереднім цивілізаціям, на думку Данилевського, не включає слов’янська цивілізація?

а) релігійні засади, типові для староєврейської цивілізації;

б) художній початок грецької цивілізації;

в) римське мистецтво управління і права;

г) політичний і військовий досвід германо-романської цивілізації;

д) французька витонченість і вишуканість стилю поведінки і моди.


7. Хто розробив концепцію історичного катастрофізму?

а) Вільфредо Парето; б) Освальд Шпенглер;

в) Микола Данілевський; г) Пітірим Сорокін;

д) Карл Маркс.


8. Хто з послідовників марксизму вважав колективним суб’єктом історії класи, які здатні стати «культурним гегемоном», нав’язати іншим соціальним групам свій спосіб мислення і свої системи цінностей?

а) Антоніо Грамши; б) Георг Д’єрдь Лукач;

в) Володимир Ілліч Ленін; г) Георгій Валентинович Плеханов;

д) Еріх Фромм.


9. Яка з перерахованих функцій управління персоналом, згідно Анрі Файолю, має вирішальне значення для успіху або невдачі роботи організації?

а) комерційна; б) фінансова;

в) захисна; г) бухгалтерська;

д) адміністративна.


10. Хто з перерахованих теоретиків не має ставлення до розробки так званої «класичної» теорії організацій?

а) Фредерік Тейлор; б) Макс Вебер;

в) Анрі Файоль; г) Абрахам Маслоу;

д) Мері Паркер.Фоллет.


11. У якій праці революція описується як «чума» ХХ століття, оскільки вона знищує еліту суспільства і дозволяє привести до влади нетворчі маси із стандартизованим мисленням, не здатні до інновацій?

а) «Стадії економічного росту» Уолта Ростоу;

б) «До онтології суспільного буття» Лукача Д’єрдя Георга;

в) «Соціальна і культурна динаміка» Пітірима Сорокіна;

г) «Повстання мас» Хосе Ортеги-і-Гассета;

д) «Трактат із загальної соціології» Вільфредо Парето.



12. Який з підходів до аналізу суспільства дозволяє представити суспільство як безперервне поле, що змінюється, коливне, пульсуюче, заповнене суспільними подіями?

а) структурний підхід; б) культурний підхід;

в) подієвий підхід; г) активістський підхід;

д) системний підхід.


13. Який з принципів «класичної» теорії організації проголошував необхідність ієрархічної, багаторівневої будови організаційної структури, що ґрунтується на делегуванні і розподілі владних повноважень і авторитету?

а) делегування; б) принцип порядку;

в) скалярний; г) функціональний;

д) принцип координації.


14. Хто з теоретиків соціології управління висунув ідею «участі робітників в управлінні», що дозволяє розвивати у робітників відчуття не тільки індивідуальної, але й сумісної відповідальності, створювати на підприємстві атмосферу справжньої спільності інтересів?

а) Амітай Вернер Етціоні; б) Мері Паркер Фоллет;

в) Фредерік Херцберг; г) Олександр Олександрович Богданов;

д) Герберт Саймон.


15. Яке з наведених положень суперечить суті доктрини «людських стосунків»?

а) праця людини, якщо вона цікава і змістовна, може бути не менш цікавою, ніж гра;

б) пересічна людина прагне відповідальності, і ці якості повинні бути використані на виробництві;

в) домінуюча і універсальна роль економічних форм стимулювання праці;

г) виробнича організація – це у тому числі сфера задоволення соціальних потреб людини, розв’язання соціальних проблем суспільства;

д) для підвищення ефективності діяльності організації, необхідно відмовитися від принципів управління, заснованих на постулатах про владні відносини, ієрархію, жорстке програмування і спеціалізацію праці.


16. У чому полягають достоїнства концепції Маслоу?

а) у принципі рівноваги централізації і децентралізації;

б) у принципі ієрархії (принципі домінанти);

в) у принципі класової рівності;

г) у принципі «вирівнювання шансів»;

д) у принципі справедливої винагороди.


17. Назвіть автора теорії двох чинників мотивації:

а) Абрахам Маслоу; б) Фредерік Херцберг; в) Гарольд Лівітт;

г) Бернард Басс; д) Ренсіс Лайкерт.

18. Соціальний розвиток характеризується всіма наведеними нижче ознаками, окрім однієї. Якої?

а) це ендогенний процес;

б) це реакція на зміни в середовищі;

в) має визначений напрям;

г) його можна порівняти із зростанням і розвитком живого організму;

д) він приводить до підвищення мінливої цінності, якої він стосується.


19. Усі перелічені чинники, за винятком одного, відіграють роль при формуванні в групі лідера. Укажіть, який чинник не має до цього відношення:

а) домінуючий серед інших спосіб життя;

б) простота встановлення контактів;

в) висока компетенція в тих областях, які цінуються членами даної групи;

г) зразковий конформізм відносно норм і правил, що панують у групі;

д) тенденція до схвалення забобонів і до дискримінації меншин.


20. Зростаючу уніформізацію стилю життя, зразків споживання, поглядів, технічних пристроїв в масштабі всього світу ми називаємо:

а) аккультурація; б) глобалізація;

в) етноцентризм; г) культурний конфлікт;

д) відносна відмова від власної вигоди.


21. Дихотомічна модель соціальної структури – це розділення суспільства на:

а) групи; б) класи;

в) ролі; г) касти;

д) нації.


22. Яке з положень Дугласа Макгрегора являє собою авторитарний погляд на регуляцію організаційної поведінки працівників, не вписується в його «теорію Y»?

а) заходи зовнішнього контролю не є єдиними засобами мотивації, адже людина здатна здійснювати саморегуляцію і самоконтроль відносно виконання ухвалених зобов’язань;

б) люди спочатку не люблять працювати і при першій-ліпшій можливості уникають роботи; тому їх неможливо примусити працювати без загроз, покарань, без суворого контролю і примушення;

в) витрати фізичних і розумових зусиль в праці так само природні, як у грі і відпочинку, тому за сприятливих умов люди готові узяти на себе відповідальність;

г) здатність до творчого розв’язання проблем зустрічається часто, а інтелектуальний потенціал людини використовується в умовах сучасного індустріального суспільства лише частково;

д) залучення є функцією винагороди, пов’язаної з досягненням мети;



23. Ідеальний тип бюрократії, описаний Вебером, включає всі нижчеперелічені ознаки, окрім однієї. Якої?

а) спеціалізація завдань і функцій;

б) ієрархія посад;

в) точні правила професійного кар’єрного зростання;

г) непотизм і корупція;

д) письмові форми ухвалення розв’язань.


24. У типології соціальних дій Вебера не зустрічається одна з нижчеперелічених категорій. Яка?

а) дія, раціональна з точки зору засобів, які використовуються;

б) дія, раціональна з точки зору цінностей, які використовуються;

в) дія логічна;

г) дія емоційна;

д) дія традиційна.


25. Бандит, який загрожує револьвером, використовує:

а) перевагу в силі; б) умовляння;

в) насильство; г) авторитет;

д) вплив своєї харизми.


26. Основна риса соціальної взаємодії – це:

а) взаємність; б) повторюваність;

в) нормативне регулювання; г) тривалість;

д) конфліктність.


27. Перехід з одного соціального шару в інший – це:

а) професійна мобільність; б) вертикальна мобільність;

в) горизонтальна мобільність; г) міграція;

д) урбанізація.


28. «Соціальна нерівність неминуча, обов’язкова, вічна і корисна». Ця теза належить:

а) теорії соціального конфлікту; б) класовій теорії марксизму;

в) функціональній теорії стратифікації; г) революційній ідеології;

д) Володимиру Іллічу Леніну.


29. Яку з функцій, згідно Лайкерту, виконують лідери «зорієнтовані на робітників», на відміну від лідерів «зорієнтованих на роботу»?

а) контроль за підлеглими;

б) просування і особисте зростання підлеглих;

в) турбота про проектування завдання;

г) розробка системи винагород для підвищення продуктивності праці;

д) ігнорування проблем працівників, прагнення не відволікатися на задоволення потреб людей.



30. В уявленні Карла Маркса, влада – це відношення між:

а) соціальними ролями; б) соціальними класами;

в) пролетарями; г) капіталістами;

д) революціонерами і урядом.


31. Винагороди і покарання – це два різновиди:

а) соціальних санкцій; б) подразників;

в) норм; г) значень людських дій;

д) взаємодій.


32. В уявленні Макса Вебера, влада – це відношення між:

а) соціальними класами; б) інститутами;

в) соціальними групами; г) особистостями;

д) соціальними ролями.


33. Теорія модернізації у своїх основних положеннях схожа на:

а) теорію соціальних циклів Пітірима Сорокіна;

б) теорію соціальної еволюції;

в) теорію глобалізації;

г) теорію історичного матеріалізму:

д) теорію відносної депривації.


34. Ризик відрізняється від загрози тим, що:

а) він більше;

б) він є результатом наших власних рішень і дій;

в) він виявляється всюди;

г) він викликає страх;

д) йому неможливо протистояти.


35. Луїс Ньюмен пропонував підходити до висунення людей, керуючись наступними правилами, окрім одного. Якого?

а) шукати кандидата для виконання роботи на стороні необхідно лише в тому випадку, якщо в організації дійсно немає людини, відповідної для цієї цілі;

б) якщо є два або більше рівноцінних кандидата, що претендують на одну й ту ж саму посаду, потрібно зупинити свій вибір на якнаймолодшому з них;

в) потрібно проводити відмінність між «широким досвідом» і «повторюваним досвідом» («двадцятирічний досвід» може виявитися насправді лише досвідом одного року», що був повторений двадцять разів);

г) обов’язково потрібно запросити кандидата збоку, причому обов’язково із стажем керівної роботи;

д) необхідно оцінити, що робить або що зробив даний працівник в тому напрямі, в якому йому належить працювати надалі.




36. Яка аналогія краще всього передає сучасний погляд на характер людського співтовариства:

а) соціальний механізм; б) соціальний організм;

в) соціальна фізіологія; г) соціальна анатомія;

д) соціальне життя.


37. Престиж визначається:

а) обсягом влади; б) суспільною пошаною; в) впливом;

г) зв’язками; д) рівнем прибутків.
38. Влада, яка спирається на визнання суспільством правлячих структур, називається:

а) справедливою; б) демократичною;

в) легітимною; г) авторитарною;

д) тоталітарною.


39. Яка поведінка з тих, що перераховані нижче, не є прикладом соціальної дії?

а) написання заповіту; б) надання милостині жебраку;

в) сон до півдня; г) слухання лекції в університеті;

д) участь у виборах в сейм.


40. Загальна риса пророків, лідерів, героїв, демагогів – це:

а) мудрість; б) далекозорість;

в) правдивість; г) харизма;

д) конформізм.


41Яка з рис суспільства, згідно П. Штомпки, не має відношення до пізньої сучасності?

а) прогресуюча глобалізація;

б) непрозорість, невизначеність і нестабільність соціальних ситуацій;

в) поява нових форм ризику;

г) нова форма довіри;

д) віра в науку, релігію, всевладдя фахівців у боротьбі з ризиками.


42. Назвіть рису, яка не має ніякого відношення до синдрому «сучасної особистості» Алекса Інкелеса:

а) незалежність від традиційних авторитетів, антидогматична і скептична установка;

б) байдужість до суспільних справ;

в) раціоналістична орієнтація, тобто віра через розум і успіхи науки;

г) високі вимоги освітнього, культурного, освітнього рівня;

д) відкритість по відношенню до нового досвіду.




43. Який з шляхів посилення активності індустріального суспільства указує Амітай Вернер Етціоні у своїй книзі «Активне суспільство: теорія соціальних і політичних процесів»?

а) знищення приватної власності;

б) посилення централізованого контролю над функціонуванням системи;

в) створення системи матеріальних і моральних винагород;

г) загальна освіта;

д) подолання відчуження працівників від засобів виробництва.


44. Теорія «становлення суспільства» знаходиться в парадигмі:

а) функціоналістській; б) системній;

в) діяльнісній; г) структурній;

д) груповій.


45. Авторитет в соціологічному розумінні це:

а) влада, що спирається тільки на силу;

б) домінування однієї соціальної групи над іншою;

в) законна влада;

г) панування однієї харизматичної особистості над іншою;

д) суспільство, яким управляє людина, що має сильний характер.


46. Падіння комуністичного режиму в Європі у 1989 році можна вважати революцією за всіма перерахованими нижче ознаками, окрім однієї. Якої?

а) воно означало епохальний перелом;

б) воно ознаменувало політичні, економічні, соціальні та культурні зміни;

в) воно змінило повсякденне життя;

г) воно скоїлося в результаті насильницьких дій, кривавих зіткнень із застосуванням насильства;

д) його було пов’язано з вибухом суспільного ентузіазму і мобілізації.


47. Дія відрізняється від поведінки тим, що:

а) вона більш тривала;

б) вона має мотиваційне і культурне значення;

в) вона має характер самоцілі;

г) вона імпульсна;

д) вона виявляється в соціальних рухах.


48. Монополією на застосування сили володіє:

а) авторитарна влада; б) поліція;

в) терористичні угрупування; г) держава;

д) батько сімейства.



49. Синонімом поняття соціальної структури є:

а) мережа соціальних відносин; б) інститут; в) соціальна група;

г) колективна дія; д) суспільно-економічна формація.
50. Соціальний контроль – це:

а) перевірка дій установи комісією громадян;

б) система соціальних санкцій, що вживаються відносно актів девіації;

в) нагляд парламенту за міністерствами;

г) нагляд податкової інспекції за суспільною адміністрацією;

д) форма виявлення соціальних рухів.


51. Соціальні рухи – це:

а) дії зверху, що викликають заплановані соціальні зміни;

б) дії знизу, що мають намір викликати соціальні зміни;

в) дії зверху, що викликають соціальні зміни як побічний ефект;

г) дії знизу, що викликають соціальні зміни як побічний ефект;

д) реформи, що проводяться державою.


52. Бюрократична форма правління приносить якнайкращі результати у разі:

а) творчих, інноваційних завдань; б) рутинних дій, що повторюються;

в) керівництва в малих групах; г) мобілізації соціальних рухів;

д) колективної поведінки.


53. Діалектична, революційна або стрибкоподібна зміна – це варіант:

а) соціального розвитку; б) циклічного процесу;

в) еволюції; г) соціального прогресу;

д) культурної травми.


54. Який з процесів, згідно теорії Джона Нісбіта, не відноситься до мегатрендів?

а) збройні конфлікти, тероризм; б) глобалізація;

в) децентралізація влади; г) комп’ютеризація;

д) зміна способу життя.


55. Хто є автором «Трактату з загальної соціології» (1916)?

а) Іммануїл Валлерстайн; б) Вільфредо Парето;

в) Джон Нісбіт; г) Карл Маркс;

д) Еміль Дюркгейм.


56. Соціальні інститути в соціологічному розумінні – це:

а) комплекси соціальних відносин;

б) державні будівлі;

в) в’язниці, лікарні та дитячі садки;

г) способи поведінки (правила, норми, цінності) в даній області;

д) те ж саме, що і соціальні групи.



57. Поведінка людей у натовпі характеризується всіма нижчепереліченими рисами, окрім однієї. Якої?

а) ірраціональність; б) вразливість і подразливість;

в) холодний розрахунок; г) зникнення моральних гальм;

д) уніформізація поведінки.


58. Згідно Гідденсу, перед лицем ризику, що посилився, і нестабільності люди займають наступні типові позиції, окрім однієї. Якої?

а) послідовний оптимізм, віра в те, що небезпека сама по собі розсіється;

б) радикальна боротьба з джерелами загрожуючого лиха;

в) прагнення продовжити ситуацію нестабільності і ризику;

г) цинічний песимізм, прагнення жити одним днем, насичуватися задоволеннями гедонізму;

д) прагматичне сприйняття життя таким, яким воно є, зосередження уваги на своїх власних проблемах.


59. Хто з теоретиків увів поняття постіндустріального суспільства?

а) Джон Нісбіт; б) Огюст Конт;

в) Данієл Белл; г) Девід Макклеланд;

д) Еріх Фромм.


60. Хто з харківських вчених зробив значний внесок у розвиток науки управління?

а) В. Н. Татіщев; б) О. О. Богданов;

в) Ф. Р. Дунаєвський; г) М. Гефтер;

д) О. А. Єрманський.


«Ключ» до тестів


1-в

11-г

21-б

31-а

41-д

51-б

2-б

12-в

22-б

32-г

42-б

52-б

3-а

13-в

23-г

33-б

43-б

53-а

4-б

14-б

24-в

34-б

44-в

54-а

5-г

15-в

25-а

35-г

45-в

55-б

6-д

16-б

26-а

36-д

46-г

56-г

7-б

17-б

27-б

37-б

47-б

57-в

8-а

18-б

28-в

38-в

48-г

58-в

9-д

19-д

29-б

39-в

49-а

59-в

10-г

20-б

30-б

40-г

50-б

60-в



С П И С О К Л І Т Е Р А Т У Р И
1. Бауман З. Индивидуализированное общество / З. Бауман. – М. : Логос, 2002. – 390 с.

2. Бауман З. Текучая современность / З. Бауман. – СПб. : Питер, 2008. – 238 с.

3. Бевзенко Л. Стили жизни переходного общества / Л. Бевзенко. – К. : Институт социологии НАН Украины, 2008. – 144 с.

4. Бек У. Общество риска на пути к другому модерну / У. Бек. – М. : Прогресс-традиция, 2000. – 383 с.

5. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма – ответы на глобализацию / У. Бек. – М. : Прогресс-традиция, 2001. – 304 с.

6. Бек У. Власть и ее оппоненты в эпоху глобализма. Новая всемирно-политическая экономия / У. Бек. – М. : Прогресс-традиция ; Территория будущего, 2007. – 464 с.

7. Білько О. І. Влада як дискурсивна категорія: особливості концептуалізації в соціології / О. І. Білько // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Вип. 17. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. – С. 45–48.

8. Бирюков С. В. Модели систем управления регионами и специфика положения институтов региональной власти / С. В. Бирюков // Вестн. Моск. ун-та. – Сер. 18. Социология и политология. – 2005. – № 3. – С. 61–78.

9. Валлерстайн И. Социальное изменение вечно? Ничто никогда не изменяется? / И. Валлерстайн // Социол. исслед. – 1997. – № 1. – С. 16–19.

10. Гидденс Э. Устроение общества: Очерк теории структурации / Э. Гидденс. – 2-е изд. – М. : Академический проект, 2005. – 528 с.

11. Гибсон Дж. Л. Организации: поведение, структура, процессы / Дж. Л. Гибсон, Д. М. Иванцевич, Д. Х.-мл. Донелли ; пер. с англ. – М. : ИНФРА-М, 2000.

12. Добреньков В. И. Фундаментальная социология: Теория и методология / В. И. Добреньков, А. И. Кравченко. – М. : ИНФРА, 2003. – 1082 с.

13. Дюркгейм Э. Метод социологии // Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии ; пер. с франц. А. Б. Гофмана. – М. : Наука, 1991. – С. 393–527.

14. Журавський В. С. Вища освіта як фактор державотворення і культури в Україні / В. С. Журавський. – К. : Вид. дім, 2003. – 382 с.

15. Злобіна Олена. Особливості соціальної регуляції поведінки в умовах «пролонгованої нестабільності» / Олена Злобіна // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. ІІ Конгрес САУ : тези доповідей (Харків, 17–19 жовтня 2013 р.). – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – С. 99.

16. Зубок Ю. А. Методология рискологического подхода в социологии молодежи / Ю. А. Зубок // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. У 2 т. – Т. 1. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2006. – С. 71–76.

17. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура / М. Кастельс. – М. : ГУ-Высш. шк. экономики, 2000. – 326 с.

18. Катаєв С. Л. Українське суспільство / С. Л. Катаєв. – Запоріжжя : ГУ «ЗІДМУ», 2005. – 187 с.

19. Козырев Г. И. Социальное действие, взаимодействие, поведение и социальный контроль / Г. И. Козырев // Социол. исслед. – 2005. – № 8. – С. 124–129.

20. Козырев Г. И. Социальные процессы и изменения / Г. И. Козырев // Социол. исслед. – 2005. – № 3. – С. 113–119.

21. Кононов І. Ф. Предметна соціальність та предметна визначеність соціології / І. Ф. Кононов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Вип. 17. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. – С. 11–15.

22. Коржов Г. О. Колективні ідентичності в умовах глобальних змін / Г. О. Коржов // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Вип. 18. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. – С. 254–258.

23. Кравченко А. И. Социология управления / А. И. Кравченко, И. О. Тюрина. – М. : Академпроект, 2005. – 548 с.

24. Кравченко С. А. Динамика социологического воображения: всемирная культура инновационного мышления : монография / С. А. Кравченко. – М. : Анкил, 2010 – 392 с.

25. Лебон Г. Психология масс / Г. Лебон. – Минск, 2000. – 238 с.

26. Луман Н. Введение в системную теорию / Н. Луман ; пер. с нем. К. Тимофеева ; под ред. Дирка Беккера. – М. : Логос, 2007. – 360 с.

27. Луман Н. Понятие общества: Проблемы теоретической социологии / Н. Луман. – СПб., 1994.

28. Макаров В. П. Формирование глобального информационного пространства / В. П. Макаров // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 18. Социология и политология. – 2005. – № 3. – С. 3–18.

29. Маркс К. Письмо к Анненкову 29.ХІІ.1846 / К. Маркс // Маркс К., Энгельс Ф. Соч. – Т. 8. – С. 405–408.

30. Мертон Р. Социальная структура и аномия / Р. Мертон // Социол. исслед. – 1992. – № 3. – С. 102–118.

31. Мескон М. Х. Основы менеджмента / М. Х. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури ; пер. с англ. – М. : Дело, 1993. – 348 с.

32. Миллс Ч. Р. Социологическое воображение / Ч. Р. Миллс. – М., 2001. – 236 с.

33. Назаркина В. Н. Социальная безопасность: принципы осмысления, оценки и прогнозирования / В. Н. Назаркина // Культура, личность, общество в современном мире: Методология, опыт эмпирического исследования : материалы ХVІ Междунар. конф. памяти проф. Л. Н. Когана (90-летие со дня рождения). 21–22 марта 2013 г. (ред. кол.: Грунт Е. В., Кораблева Г. Б., Комлева Н. А. и др.). – Екатеринбург : УрФУ, 2013. – С. 344–354.

34. Панькова О. В. Образ современной Украины: штрихи к портрету «общества риска» // Методологія, теорія і практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. У 2 т. – Т. 2. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2006. – С. 9–14.

35. Панькова Оксана. Регулювання суспільних відносин в умовах нестабільності: поведінковий аспект / Оксана Панькова // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. ІІ Конгрес САУ : тези доповідей. (Харків, 17–19 жовтня 2013 р.). – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – С. 111–112.

36. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс. – М., 1997.

37. Парсонс Т. Понятие общества: компоненты и их взаимоотношения / Т. Парсонс // Американская социологическая мысль : тексты ; пер с англ. – М., 1996.

38. Пасісниченко В. Л. Громадянське суспільство як складова сучасного дискурсу публічної соціології / В. Л. Пасісниченко // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Вип. 17. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2011. – С. 66–71.

39. Пестель Э. За пределами роста / Э. Пестель. – М., 1980.

40. Печчеи А. Человеческие качества / А. Печчеи. – М., 1985.

41. Платинский Ю. М. Теоретические и эмпирические модели социальных процессов / Ю. М. Платинский. – М., 1998.

42. Подольская Е. А. Глобализация как научное понятие и социальный феномен / Е. А. Подольская // Культура, личность, общество в современном мире: методология, опыт эмпирического исследования : XVI Междунар. конф. памяти проф. Л. Н. Когана (90-летие со дня рождения), 21–22 марта 2013 г., Екатеринбург / Урал. федерал. ун-т им. первого Президента России Б. Н. Ельцина [и др.]. – Екатеринбург, 2013. – С. 344–354. – Библиогр.: с. 353–354 (8 назв.).

43. Подольская Е. А. Гуманитарная политика: сущность и общественная значимость / Е. А. Подольская // Гуманітарна політика як фактор сталого громадського розвитку : матеріали круглого столу, 10 лип. 2012 р. / Харк. облдержадмін., Рада ректорів вищ. навч. закладів Харк. регіону, Харк. обл. громад. гуманіт. рада, Харк. гуманіт. ун-т «Нар. укр. акад.». – Х. : Вид-во НУА, 2012. – С. 7–14.

44. Подольская Е. А. Управление социальными процессами : учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / Е. А. Подольская ; Нар. укр. акад. – Харьков : Изд-во НУА, 2007. – 524 с.

45. Пугачев В. П. Руководство персоналом организации / В. П. Пугачев. – М., 2005.

46. Романовский А. Г. Основы теории управления социальными системами / А. Г. Романовский. – Харьков, 2001.

47. Ручка А. Особенности системной трансформации современного украинского общества / А. Ручка // Современное общество. – 1994. – № 4. – С. 18–26.

48. Рущенко І. П. Соціальна безпека: від теорії до практики / І. П. Рущенко, І. М. Дубровський // Методологія, теорія та практика соціологічного аналізу сучасного суспільства : зб. наук. праць. – Вип. 18. – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2012. – С. 334–338.

49. Семенов Ю. И. Общество: теоретический анализ понятия [Электронный ресурс] / Ю. И. Семенов. – Режим доступа: http://scepsis.ru/librery/id_65.html.

50. Системный анализ для социологов : конспект лекций / Нар. укр. акад. [каф. социологии ; авт.-сост. Е. Г. Михайлева]. – Х., 2002. – 58 с.

51. Смирнов П. И. Понятие «общество» в современной социологии: Проблема логически корректного определения [Электронный ресурс] / П. И. Смирнов. – Режим доступа: http://credonew.ru/view/879/62/

52. Соболєва Наталія. Ціннісно-нормативна регуляція поведінки в ситуації соціальної нестабільності / Наталія Соболєва // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. ІІ Конгрес САУ : тези доповідей (Харків, 17–19 жовтня 2013 р.). – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – С. 105–106.

53. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / П. Сорокин. – М., 1992.

54. Социологическая энциклопедия : в 2 т. – Т. 2. – М., 2003.

55. Танненбаум Р. Как выбрать модель руководства / Р. Танненбаум, У. Шмидт // Прикладная социология и менеджмент : хрестоматия / сост. и науч. ред. А. И. Кравченко. – М. : Изд-во МГУ, 1998.

56. Тойнби А. Постижение истории / А. Тойнби. – М., 1991.

57. Управление социальными процессами : терминол. слов. : учеб. пособие для студентов вузов [Электронный ресурс] / Е. А. Подольская, В. Н. Назаркина ; Нар. укр. акад., [каф. философии и гуманитар. дисциплин]. – Харьков : Изд-во НУА, 2013. – 265 с. – Режим доступа: http://dspace.nua.kharkov.ua:8080/jspui/handle/123456789/135.

58. Хекхаузен Х. Мотив власти / Х. Хекхаузен ; Райгородский Д. Я. Психология и психоанализ власти / Д. Я. Райгородский. – Т. 2. Хрестоматия. – Самара : БАХРАХ, 1999. – С. 199–351.

59. Хижняк О. Колективна соціальна дія в кризовому суспільстві: проблеми соціологічного теоретизування / О. Хижняк // Соціологія та суспільство: взаємодія в умовах кризи. 11 конгрес САУ : тези доповідей (Харків, 17–19 жовтня 2013 р.). – Х. : ХНУ ім. В. Н. Каразіна, 2013. – 568 с.

60. Хоманс Дж. Социальное поведение как обмен / Дж. Хоманс // Современная зарубежная социальная психология : тексты. – М., 2004.

61. Швець Д. Э. Концептуалізація соціально-інституційних засад управління системою вищої освіти в Україні. – Запоріжжя : ЗДІА, 2012. – 313 с.

62. Шейнов В. П. Скрытое управление человеком: Психология манипулирования / В. П. Шейнов. – М. ; Минск, 2011. – 326 с.

63. Шилз Э. Общество и общества: микросоциологический подход / Э. Шилз // Американская социология. – М., 1992. – С. 334–345.

64. Штомпка П. Социология. Анализ современного общества / П. Штомпка. – М. : Логос, 2005. – 528 с.

65. Элиас Н. Изменение баланса между Я и Мы. Общество индивидов / Н. Элиас. – М. : Праксис, 2001. – С. 215–330.

66. Яхонтова Е. С. Эффективность управленческого лидерства / Е. С. Яхонтова. – М. : Теис, 2005. – 528 с.

67. Albrow M. Introduction / M. Albrow // Globalization, Knowledge and Society. – L. : Sage, 1998. – P. 9–16.

68. Alexander J. C. Modern, Anti, Post and Neo: How Have Social Theories Tried to Understand 20-th Century / J. C. Alexander // Zeitschrift fur Soziologie. – ХХІІІ. – № 3. – June 1994. – P. 166–169.

69. Archer М. S. Sociology for One World: Unity and Diversity / M. S. Archer // International Sociology. – 1991. – Vol. 6. – № 2. – P. 133–138.

70. Beck U. The cosmopolitan perspective: Sociology of the second age of modernity / U. Beck // British Journal of Sociology. – 2000. – Vol. 51. – № 1 (January–March). – P. 79–85.

71. Burawoy M. The Return of the Repressed: Recovering the Public Page of U. S. Sociology, One Hundred Years On / M. Burawoy // The ANNALS of the American Academy of Political and Social Science. – 2005. – Vol. 600. – P. 68–85.

72. Burawoy M. The Critical Turn to Public Sociology / M. Burawoy // Critical Sociology. – 2005. – Vol. 31. – № 3. – P. 313–326.

73. Eisenstadt SN. A Reappraisal of Theories of Social Change and Modernization / S. N. Eisenstadt // Social Change and Modernity / Ed. by H. Haferkamp, N. J. Smelser. – Berkeley : University of California Press, 1992. – P. 412–430.

74. Hannerz U. Notes on the Global Ecumene / U. Hannerz // Public Culture. – 1998. – Vol. 1. – № 2. – P. 66–69.

75. Hannerz U. The World in Creolisation / U. Hannerz // Africa. – 1997. – Vol. 57. – № 4. – Р. 546–559.

76Kobrin SJ. Back to the Future: Neomedievalism and the Postmodern Digital World Economy / S. J. Kobrin // Journal of International Affairs. – 1998. – Spring. – Vol. 51. – P. 366–369.

77. Mills С. Cybernations Identity, Self-determination, Democracy and the «Internet Effect» in the Emerging Information Order / С. Mills // Global Society. – 2002. – Vol. 16. – № 1. – P. 69–87.

78. Podolskaya I. A. Concept of lifelong learning: correction of the paradigm in the context of europeanization of education in Ukraine / I. A. Podolskaya // Lifelong Learning: Continuous Education for Sustainable Development : proc. of the 11-th int. conf., Minsk, September, 27–28, 2013 / Minsk Institute of Management; arr. V. V. Hedranovich; sci. ed. V. V. Hedranovich and N. V. Susha. – Minsk, 2013. – Vol. 11. – Pt. III. – P. 26–30.



З М І С Т

Передмова 3

Розділ І. СИСТЕМНИЙ АНАЛІЗ СУСПІЛЬСТВА 4
Тема 1. Суспільство як система, що функціонує 5

1.1. Основні теоретичні підходи до аналізу суспільства 5

1.2. Сутність системного підходу до аналізу суспільства 10

1.3. Основні компоненти та риси суспільства як соціальної системи 14


Тема 2. Ієрархія соціальних систем 20

2.1. Основні рівні та аспекти соціальної системи 20

2.2. Контексти соціального життя як об’єкт соціологічної уяви 24

2.3. Соціальне буття і соціальна дія. Взаємодія і поведінка 27


Тема 3. Сфери соціального життя 34

3.1. Загальні сфери життєдіяльності суспільства 34

3.2. Сфера матеріального виробництва 36

3.3. Наука – теоретична сфера життєдіяльності суспільства 38

3.4. Ціннісна сфера життєдіяльності суспільства 41

3.5. Соціальна сфера життєдіяльності 45

3.6. Сфера управління соціальними процесами 47
Тема 4. Сучасна цивілізація і соціальне управління 53

4.1. Глобалізація як тенденція світового розвитку 53

4.2. Теорії культурної глобалізації 62

4.3. Громадянське суспільство: сутність і соціальні інститути 65

4.4. Централізація і децентралізація. Регіональні аспекти управління 72

4.5. Державне управління в сучасній Україні: централізація

і децентралізація 76
Література, рекомендована до розділу І 78

Розділ ІІ. ТРАНСФОРМАЦІЯ, МОДЕРНІЗАЦІЯ. ОСНОВНІ РИСИ ПОСТМОДЕРНІЗМУ 80
Тема 5. Динамічний потенціал суспільства 81

5.1. Аналіз суспільства з позицій детермінізму 81

5.2. Теорії соціальних змін 83



5.3. Діалектична картина історії людства 89
Тема 6. Сутність і особливості процесів модернізації 96

6.1. Модернізація і постіндустріальне суспільство 96

6.2. Дискурс прогресу. Криза і соціальна травма 98

6.3. Соціальні процеси і зміни 102

6.4. Соціальні зміни: види і особливості протікання 107
Тема 7. Модернізація як ключовий момент трансформації 112

7.1. Трансформація суспільства: теоретичний аналіз і проблемне поле 112

7.2. Сутність і явища модернізації суспільства 118

7.3. Соціальна криза в українському суспільстві 122

7.4. Механізми і рівні трансформації 128

7.5. Реакція суспільства на процеси трансформації 131
Тема 8. Основні риси постмодернізації суспільства 140

8.1. Ситуація постмодернізму в сучасній культурі 140

8.2. Постмодернізаційні моделі мислення і соціальних відносин в Україні 148

8.3. Альтернативні концепції сучасного українського суспільства 152


Тема 9. Поняття сучасності: основні ознаки і моделі 159

9.1. Сучасність як різновид суспільного устрою 159

9.2. Критика сучасності 163

9.3. Формування глобального інформаційного простору 166

9.4. Образи майбутнього 169

9.5. Особливості соціального прогнозування 174


Література, рекомендована до розділу ІІ 177

Розділ ІІІ. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ: ЕТАПИ РОЗВИТКУ

І СУТНІСНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ 180
Тема 10. Історія світової науки управління 181

10.1. Історія становлення і розвитку науки про соціальне управління 181

10.2. Теорія раціоналізації Ф. Тейлора 183

10.3. Адміністративна теорія А. Файоля 184

10.4. «Класична» теорія організацій 186

10.5. Концепція управління М. Фоллет 188

10.6. Теорія «людських стосунків» Е. Мейо 189

10.7. Ієрархічна теорія потреб А. Маслоу 190

10.8. Теорія двочинникової мотивації Ф. Херцберга 192

10.9. Теорія стилів керівництва Д. МакГрегора 193

10.10. Шкала лідерської поведінки Р. Танненбаума і У. Шмідта 195

10.11. Теорія стилів керівництва Р. Лайкерта 196

10.12. Концепція довготривалої ефективності Р. Лайкерта 198

10.13. Теорія ефективності організації Б. Басса 200

10.14. Комплексний підхід до управління Г. Лівітта 201

10.15. Емпірична школа: Л. Ньюмен 202

10.16. Школа соціальних систем: Г. Саймон 203

10.17. Системний підхід до управління А. Етціоні 206

10.18. Розвиток вітчизняної соціології управління 208
Тема 11. Управління як цілеспрямований вплив на соціальну систему 212

11.1. Основні функції і принципи управління 212

11.2. Організація як соціальна система 215

11.3. Цілі розвитку організації крізь призму управлінських теорій 220

11.4. «Менеджмент», «адміністрування», «керівництво» 223

11.5. Цільове управління та системне управління 225

11.6. Ефективне управління командами 228
Тема 12. Управлінське рішення: сутність і характерні особливості 235

12.1. Формування і реалізація управлінських рішень 235

12.2. Роль і місце ухвалення рішень у процесі управління 238

12.3. Управлінське рішення – вибір системи 239

12.4. Загальна характеристика процесу ухвалення рішення 242

12.5. Роль керівника в ухваленні рішення 244


Література, рекомендована до розділу ІІІ 246

Розділ IV. ВЛАДА, СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ, ЛІДЕРСТВО 248
Тема 13. Влада: засади, форми і механізми здійснення 249

13.1. Основні інтерпретації влади 249

13.2. Влада: основні форми і виміри 251

13.3. Структура влади, її засади, види і механізми 254


Тема 14. Соціальний контроль як спосіб саморегуляції соціальної

системи 260

14.1. Соціальний контроль: норми, санкції, влада 260

14.2. Девіація як спосіб зміни соціальних норм 264

14.3. Місце моральності в системі контролю і регулювання соціальних

відносин 267
Тема 15. Керівництво і лідерство як соціальні феномени 271

15.1.Теорії лідерства, їх методологічний потенціал 271

15.2. Основні стилі управління 273

15.3. Здібності керівника-лідера до управлінської діяльності 275

15.4. Лідерство і управління командами 279

Тема 16. Соціальне життя. Континуум виявлення активності

людини 281

16.1. Форми діяльності та міжособистісних стосунків 281

16.2. Соціальна поведінка: основні чинники і рівні 283

16.3. Мотиваційний менеджмент 285

16.4. Управління цінностями як елемент управління людськими ресурсами 291
Тема 17. Соціальні конфлікти: генеза і механізм їх розв’язання 295

17.1. Конфлікт і різні підходи до його вивчення 295

17.2. Джерела і суб’єкти конфліктних відносин 297

17.3. Механізм вирішення соціального конфлікту 300

17.4. Особливості управління конфліктом 302
Тема 18. Інноваційний процес: етапи, стратегії і проблеми 305

18.1. Інноваційна поведінка, інноваційний спосіб мислення 305

18.2. Основні етапи і варіанти розвитку інноваційного процесу 307
Література, рекомендована до розділу IV 313

Персоналії 315

Термінологічний словник 322

Тести на розуміння і засвоєння соціологічних понять 345

Список літератури 355

Навчальне видання
ПОДОЛЬСЬКА Єлизавета Ананіївна

НАЗАРКІНА Вікторія Миколаївна



УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМИ ПРОЦЕСАМИ


Підручник
для вищих навчальних закладів

В авторській редакції

Комп’ютерний набір Є. А. Подольська

Підписано до друку ____.____.2014. Формат 6084/16.

Папір офсетний. Гарнітура «Таймс».

Ум. друк. арк. _______. Обл.-вид. арк. ________.

Тираж _______ пр. Зам. №
План 2013/14 навч. р., поз. № 1 в переліку робіт кафедри
Видавництво

Народної української академії

Свідоцтво № 1153 від 16.12.2002.

Надруковано у видавництві



Народної української академії
Україна, 61000, Харків, МСП, вул. Лермонтовська, 27.

1   ...   16   17   18   19   20   21   22   23   24


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка