«Управління інноваційними проектами»



Сторінка1/7
Дата конвертації22.02.2017
Розмір1.4 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7



Міністерство освіти і науки України

Тернопільський національний технічний університет імені Івана Пулюя


Кафедра менеджменту інноваційної

діяльності та підприємництва





«Управління інноваційними проектами»

(для магістрів спеціальності 8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю»)




Тернопіль,

2017

Федишин І.Б. «Управління інноваційними проектами» (опорний конспект лекцій для студентів спеціальності 8.18010012 «Управління інноваційною діяльністю») / І.Б. Федишин. – Тернопіль, ТНТУ імені Івана Пулюя, 2016. – 141 с.


Укладач: Федишин І.Б. – к.е.н., асистент.

Рецензенти: Андрушків Б.М. – д.е.н., професор

Кирич Н.Б. – д.е.н., професор
Розглянуто та рекомендовано до друку на засіданні кафедри інноваційного менеджменту та підприємництва, протокол №1 від 29 серпня 2016 року.
Схвалено та рекомендовано до друку на засіданні методичної комісії факультету економіки та менеджменту Тернопільського національного технічного університету імені Івана Пулюя, протокол № 1 від 31 серпня 2016 року.


ЗМІСТ
ТЕМА 1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ.

1.1. Предмет, головна мета дисципліни «Управління інноваційними проектами».

1.2. Поняття «інноваційний проект», види інноваційних проектів та їх загальні ознаки.

1.3. Відмінність інноваційного проекту від інвестиційного. Продукт інноваційного проекту.

ТЕМА 2. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ.

2.1. Історія управління проектами.

2.2. Фази життєвого циклу інноваційного проекту.

2.3. Структура і оточення проекту.

2.4. Учасники проекту.

ТЕМА 3. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ

3.1. Ініціація і розробка концепції проекту.

3.2. Види аналізу інноваційних проектів.

3.3. Показники ефективності інноваційних проектів.

3.4. Види ефекту від реалізації інноваційних проектів.

ТЕМА 4. МЕТОДИ І ТЕХНОЛОГІЯ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ

4.1. Технологія реалізації інноваційних проектів. Аутсорсинг та офшоринг.

4.2. Організаційні структури інноваційного проекту.

ТЕМА 5. ПЛАНУВАННЯ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЕКТУ.

5.1. Сутність планування проекту, цілі, призначення і види планів.

5.2. Сіткове планування.

ТЕМА 6. ПРОЕКТНО-КОШТОРИСНА ДОКУМЕНТАЦІЯ. КОШТОРИС І БЮДЖЕТ ПРОЕКТУ.

6.1. Розробка проектно-кошторисної документації (тендери на розробку, вимоги до документації, експертиза та затвердження інноваційних проектів).

6.2. Призначення кошторисів. Методи визначення кошторисної вартості.

6.3. Типи кошторисів.

6.4. Структура кошторисної вартості.

6.5. Розробка бюджету проекту

6.6. Основні завдання бюджетного контролю.

ТЕМА 7. ІНВЕСТУВАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ.

7.1. Склад і структура витрат на виконання інноваційного проекту.

7.2. Джерела фінансування інноваційних проектів.

ТЕМА 8. УПРАВЛІННЯ РИЗИКАМИ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ.

8.1. Основні принципи управління проектними ризиками.

8.2. Ідентифікація ризиків.

8.3. Типові ризики проекту.

ТЕМА 9. МЕТОДИ КОНТРОЛЮ РИЗИКІВ ІННОВАЦІЙНИХ ПРОЕКТІВ.

9.1. Методи кількісного аналізу проектних ризиків.

9.2. Методи та засоби впливу на ризик.

9.3 Страхування як метод впливу на ризик.

ТЕМА 10. ІНСТРУМЕНТИ ЗАХИСТУ ІНТЕРЕСІВ ЗАМОВНИКА І ВИКОНАВЦЯ ПРОЕКТУ.

10.1. Контракти, їх структура і функції. Міжнародні контракти.

10.2. Гарантія за контрактами на виконання проекту.

10.3. Захист інтересів виконавця.

ТЕМА 11. ІНСТРУМЕНТАЛЬНІ ЗАСОБИ АВТОМАТИЗОВАНОГО УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ.

11.1. Автоматизоване управління проектами.

11.2. Програмні комплекси автоматизованого управління проектами.

11.3. Інструменти управління портфелем проектів.

11.4 Автоматизоване робоче місце керівника інноваційних проектів.

ТЕМА 12. МІЖНАРОДНІ ТА НАЦІОНАЛЬНІ СТАНДАРТИ ІЗ УПРАВЛІННЯ ПРОЕКТАМИ.

12.1. Загальні підходи до стандартизації в області управління проектами.

12.2. Професійні організації із управління проектами.

12.3. Міжнародні стандарти управління проектами.

12.4. Національні стандарти управління проектами.



ВСТУП

Розробка інноваційного проекту починається в зв'язку з тим, що старі технології працювати вже не можуть. Інноваційний проект спрямований на розробку теоретичних і практичних питань, пов'язаних із створенням, розповсюдженням та застосуванням нових технологій і нової продукції. Технологія виступає як об'єктивна, матеріально організована форма існування інновації. Питання про первинність у розвитку інновацій вирішено на користь технології. Це обумовлено тим, що технологія є більш широким поняттям, включає в себе і продукт. Адже саме технологічні зрушення призводять до зникнення не лише окремих видів продукції, але галузей, а темпи розвитку в сучасних умовах визначаються швидкістю і масштабами впровадження нових технологій. Існує нерозривний зв'язок між інноваційними технологіями і виробництвом продукції інноваційного типу. Через продукцію виявляється ефект інноваційних технологій. Цей ефект повинен бути позитивною величиною, щоб додаткові витрати, з якими пов'язаний перехід на нові технології окупилися. Однак, ефект може мати і негативну величину, оскільки застосування нової технології може дати не додатковий прибуток, а завдати шкоди підприємцю.

Інноваційний проект – це не тільки процес перетворення, але й сфера бізнесу. Підприємець найбільш реально відчуває єдині закономірності інтегрованого розвитку технологій і продукції через життєвий цикл продукції.

Реалізація інноваційного проекту пов'язана з підприємницьким ризиком, потребою в мінімальному тимчасовому лагу між прийняттям рішення щодо інноваційного проекту і його реалізацією. В інноваційній сфері функціонують малі та середні підприємства, що займаються наукомістким бізнесом. Малі інноваційні фірми дозволяють здійснити природний відбір нових продуктів, технологій, послуг.



ТЕМА 1. ІННОВАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ ЯК ОБ’ЄКТ УПРАВЛІННЯ.

Зміст


1.1. Предмет, головна мета дисципліни «Управління інноваційними проектами».

1.2. Поняття «інноваційний проект», види інноваційних проектів та їх загальні ознаки.

1.3. Відмінність інноваційного проекту від інвестиційного. Продукт інноваційного проекту.
1.1. Предмет, головна мета дисципліни.
Мета вивчення дисципліни полягає у формуванні знань та навичок з організації та управління інноваційними проектами, як інвестиційними проектами особливого виду, що забезпечують створення і впровадження нових видів продукції, технологій та ґрунтовному вивченні принципів роботи в ринковій економіці проектного менеджменту.

Предмет: процес управління інноваційними проектами. Процес управління інноваційним проектом включає всі основні його етапи, починаючи з науково-дослідних робіт і закінчуючи освоєнням (комерціалізацією) на ринку.

Завдання вивчення дисципліни випливають із мети і полягають у наступному:

- сформувати уявлення про інноваційну діяльність в науково-технічній сфері і форми здійснення цієї діяльності, про процеси ініціації, планування та виконання інноваційних проектів, про методи оцінки їх ефективності;

- розглянути основні методи і підходи, які використовуються у міжнародній практиці при управлінні проектами;

- ознайомленні із структурою проекту, джерелами його проектування, матеріально-технічного забезпечення;

- контролюванні процесу виконання проекту і корегуванні планів його реалізації;

- умінні готувати і укладати контракти, управляти ризиками проектної діяльності;

- проведенні розрахунків по всьому аспекту проектних завдань, проблем.

Підготовка й реалізація проектів – складний і високоризиковий вид господарської діяльності, що стає дедалі спеціалізованішим. Управління інноваційними проектами є синтетичною дисципліною, що поєднує спеціальні та міждисциплінарні знання. Спеціальні знання відображають особливості тієї сфери діяльності, до якої належать проекти (будівельні, інноваційні, екологічні, науково-дослідні та ін.). Універсальні знання й методи управління проектами дають змогу вирішувати такі завдання:



    • визначати цілі проекту;

    • формувати його обгрунтування;

    • структурувати проект (виокремлювати підцілі, етапи тощо);

    • визначати фінансові потреби й джерела його фінансування;

    • добирати постачальників, підрядників та інших виконавців на основі тендерів і конкурсів;

    • готувати й укладати контракти;

    • розраховувати кошторис і бюджет проекту;

    • визначати терміни виконання проекту та розробляти графіки реалізації;

    • контролювати процес виконання проекту й коригувати план його реалізації;

    • управляти ризиками проектної діяльності.

Реалізація інноваційного проекту пов'язана з підприємницьким ризиком, потребою в мінімальному тимчасовому лагу між прийняттям рішення щодо інноваційного проекту і його реалізацією. В інноваційній сфері функціонують малі та середні підприємства, що займаються наукомістким бізнесом. Малі інноваційні фірми дозволяють здійснити природний відбір нових продуктів, технологій, послуг.

Перевага малого та середнього інноваційного підприємництва полягає у відносно невеликому розмірі початкового капіталу для відкриття нової справи. Наочно інфраструктура малого інноваційного підприємництва представлена на рис.1.



Рис.1 Структура малого інноваційного підприємництва


Ті фірми, які своєчасно не зуміли відстежити нові відкриття та винаходи в галузях науки, відповідних їх сфер діяльності, можуть досвідчити так званий футурошок - ослаблення конкурентних позицій, провал у господарській діяльності через швидке моральне старіння продукту фірми.

Для прогнозу змін науково-технічних і, як наслідок, економічних факторів використовується теорія циклів господарської кон'юнктури Кондратьєва. Додатково зміни науково-технічних факторів досліджуються за допомогою групи методів аналізу тенденцій технічного прогресу.

До основних обмежень проектної діяльності належать обмеження в часі, фінансові та ресурсні; обумовлені технічним завданням (наприклад, вимогами до видів і якості робіт та операцій, до техніко-економічних показників об'єкта інвестиційної діяльності); зовнішні умови реалізації (інституційні, економічні, правові та ін.).

Існує багато методів та інструментів управління проектною діяльністю, що дають змогу ефективно реалізовувати проекти при врахуванні зазначених обмежень. Зокрема, до цих інструментів належать графіки робіт (обмеження в часі), кошториси, бюджети та плани фінансування проекту, проектна документація (обумовлена технічним завданням), контроль і нагляд за реалізацією проекту (усі види обмежень), страхування ризиків та ін.


1.2. Поняття «інноваційний проект», види інноваційних проектів та їх загальні ознаки.

Інноваційні процеси, що лежать в основі інноваційного розвитку, мають складну природу, яка вимагає певних змін. Часто це призводить до мутацій, що безперервно реконструюють економічну структуру зсередини, руйнуючи стару і створюючи нову, провокує скорочення життєвого циклу існуючої продукції чи послуг. Для визначення цієї властивості Й.Шумпетер використав у своїй книзі «Капіталізм, соціалізм і демократія» (1942 р.) поняття «творча деструкція». Варто зауважити, що цю думку підтверджує і той факт, що менеджмент життєвого циклу продукції та інноваційний менеджмент перебувають у постійній конфронтації, таким чином, в деякій мірі, спричиняючи труднощі для інноваційного розвитку підприємства чи економіки загалом.

Й.Шумпетер трактує інновацію як нову науково–організаційну комбінацію виробничих чинників, створену підприємницьким духом. Саме Шумпетером вперше був введений у науковий лексикон термін «інновація» і надано йому економічного змісту.

На сьогоднішній день існує міжнародний стандарт поняття «інновація» як цілком визначеної управлінської категорії. Він міститься в документах, відомих як «Керівництво Фраскатті» та «Керівництво Осло» (прийняті на конференціях у відповідних містах). Поняттю інновацій, викладеними в даних документах, притримується більшість практиків і теоретиків економічної сфери. Згідно міжнародного стандарту інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що отримав втілення у вигляді нового або вдосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового або вдосконаленого технологічного процесу, який використовується в практичній діяльності або у новому підході до соціальних послуг.



Сутність терміну «проект». Донедавна термін «проект» (від лат. projectusкинутий вперед) спеціалісти трактували так: це креслення, пояснювальна записка і кошториси, на основі яких можна збудувати літак, споруду чи завод; або це текст, що передує документу - плану, договору, угоді. Тлумачний словник з управління проектами подає визначення проекту як певного завдання з визначеними вихідними даними й встановленими результатами (цілями), що обумовлюють спосіб його вирішення. У сучасному розумінні поняття «проект» тлумачать так: це діяльність, захід, що передбачає виконання комплексу певних дій для досягнення певних цілей (одержання певних результатів).

Поняття «інноваційний проект» вживається в кількох аспектах:



  • як система організаційно-правових та розрахунково-фінансових документів, необхідних для здійснення певних дій, пов’язаних з інноваційною активністю;

  • як процес здійснення інноваційної діяльності.

Ці аспекти підкреслюють значення інноваційного проекту як форми організації та цільового управління інноваційною діяльністю.

Таким чином, інноваційний проект – це складна система взаємообумовлених і взаємопов'язаних за ресурсами, термінами і виконавцями заходів, спрямованих на створення або впровадження окремого інноваційного продукту. Важливою особливістю інноваційного технологічного проекту є те, що в число його робіт можуть входити НДДКР.



Роботи, пов'язані із створенням нововведень, діляться на дослідні та проектні.

До дослідницьких робіт відносять роботи теоретичного та експериментального характеру. Вони виконуються з метою систематизації, розширення і поглиблення знань з певної наукової проблеми і можуть бути спрямовані на вирішення певного питання, створення наукового доробку для подальшого його втілення в проектуванні, технологічній діяльності, освоєнні.

До проектних робіт належать роботи зі створення нового або удосконалення експлуатованого (типового або унікального) комплексу, споруди, пристрою, процесу, механізму. Вони пов'язані з розробкою технічної та техніко-економічної документації, креслень, технічних умов, інструкцій з монтажу, налагодження. Вони є важливим етапом у розробці інноваційних проектів. Інноваційні проекти включають в себе деякі наукові елементи з пошуку найкращих рішень у зведенні будівельних об'єктів, споруд.

Проект повинен бути націлений на досягнення протягом встановленого часу і при використанні обмежених ресурсів конкретно поставленої мети, яка настільки нова, що вимагає спеціальних підходів до її реалізації.



Розрізняють дослідницькі та венчурні інноваційні проекти.

Залежно від рівня науково-технічної значущості розрізняють наступні венчурні проекти:



  • модернізаційні - конструкція прототипу або базова технологія кардинально не змінюються;

  • новаторські - конструкція нового виробу істотно відрізняється від старої;

  • випереджаючі - конструкція заснована на випереджальних технічних рішеннях;

  • піонерні – винаходяться нові матеріали, конструкції, технології, що виконують нові функції.

Типи інноваційних проектів. Виокремлюють кілька основних чинників, що визначають кожен конкретний проект:

За термінами реалізації розрізняють проекти короткотермінові (1-3 роки), середньотермінові (3-5 років) і довготермінові (понад 5 років).



По предметно-змістовній структурі і за характером інноваційної діяльності проекти поділяються на:

  • дослідні;

  • науково-технічні;

  • пов'язані з модернізацією та оновленням виробничого апарату;

  • проекти системного оновлення підприємства.

За типом інновацій:

  • новий продукт;

  • новий метод виробництва;

  • новий ринок;

  • нове джерело сировини;

  • нова структура управління.

По виду потреб, що задовільняються, можуть бути орієнтовані на задоволення існуючих потреб або на створення нових потреб.

Загальні ознаки інноваційних проектів:

  • спрямованість на досягнення цілей.

  • координоване виконання взаємозалежних дій.

  • обмеженість у часі.

  • унікальність.


1.3. Відмінність інноваційного проекту від інвестиційного. Продукт інноваційного проекту.

На перший погляд методи проектного фінансування і процедури фінансового аналізу, необхідних для оцінки великих капітальних вкладень і відбору інноваційних та інвестиційних проектів, можуть привести до припущення про їх ідентичність. Однак між цими проектами існують важливі відмінності. Фінансова інформація про капітальні вкладення в будівництво нових промислових об'єктів набагато більш надійна, ніж для більшості навіть найпростіших інноваційних проектів, особливо на ранніх етапах.

Управління інвестиційним проектом проходить досить просто в порівнянні з інноваційним проектом. В інвестиційному проекті ризики чітко прораховуються, інвестор знає куди він вкладає свої гроші. В інноваційному проекті все складніше: маркетингові дослідження по продукту інноваційного проекту провести досить складно (як відреагує споживач на появу нового продукту, чи буде він його купувати, і в яких кількостях і т.д.). Тоді виникає питання - навіщо вкладати кошти в інноваційний проект, адже, як було вже зазначено, є досить багато ризиків.

Виявляється, як і будь-які високоризиковані операції на фондовому ринку, інноваційний бізнес при високих ризиках приносить і високі доходи. Венчурні фонди часто інвестують в портфель інноваційних проектів, який складається з тільки розпочатих проектів, вже діючих проектів, проектів, що приносять великий прибуток (тобто проектів, що окупають витрати на інші проекти, приносять велику норму доходу інвестора, і дозволяє в подальшому розробляти новаторські ідеї і продукти), і невдалих проектів (проекти, що надають компанії тільки досвід, певні напрацювання, збитки). А інвестиційний проект, звичайно приносить прибуток у кращих випадках, але у нього немає такої геометричній прогресії, як у інноваційного проекту.

Проект, реалізований в інтересах бізнесу, завжди спрямований на формування внесеного в сукупність активів конкретного бізнесу нового додаткового активу – продукту проекту.

Інноваційний продукт - результат інноваційної діяльності (проектування), що отримав практичну реалізацію у вигляді нового товару, послуги, способу виробництва (технології) або іншого суспільно корисного результату.

При формуванні інноваційного проекту визначається попереднє бачення продукту проекту шляхом встановлення наступних параметрів:

1. Причин ініціювання проекту, які визначаються через невідповідності поточного стану та бажаної (очікуваної) ринкової позиції підприємства, на усунення яких орієнтовано отримання продукту проекту.

2. Наміри підприємства з отримання продукту проекту, яке може бути здійснено трьома основними способами: придбанням шляхом отримання ліцензії або виняткового обсягу прав на використання інновації; внутрішнім створенням інноваційного продукту шляхом розробки та впровадження інноваційного проекту.

Інноваційні проекти можна віднести до слабоструктурованих і високо ризикових процесів, які характеризуються наявністю безлічі кількісних і якісних параметрів, взаємозв'язок між якими носить невизначений характер. Правильна оцінка стану дозволяє не тільки розкрити потенціал інноваційного проекту на початковому етапі (ініціації), але й оцінити значущість і рівень очікуваних підсумкових результатів.

У зв'язку з цим рішення проблеми управління інноваційними проектами має особливу науково-практичну значимість на державному, регіональному, галузевому та корпоративному рівнях управління.


ТЕМА 2. ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЕКТАМИ.

Зміст


2.1. Історія управління проектами.

2.2. Фази життєвого циклу інноваційного проекту.

2.3. Структура і оточення проекту.

2.4. Учасники проекту.
2.1. Історія управління проектами.

(на основі даних Асоціації управління проектами)

Основні віхи історії управління проектами.



30-50 роки - початок управління проектами на Заході:

• 1956 - компанія «Дюпон де Немур» (Du Pont de Nemours Co.) утворила групу для розробки методів і засобів управління проектами.

• 1957 - колективом Remington Rand був розроблений метод критичного шляху (Critical Path Method – метод критичного шляху) з програмною реалізацією на ЕОМ UNIVAC.

• 1959 - комітетом Андерсона (NASA) був запропонований системний підхід до управління проектом по стадіях його життєвого циклу, в якому особлива увага приділялася передпроектному аналізу.


60-ті роки - розвиток методів мережевого планування:

• Розвиток УП концентрується майже виключно на методах і засобах PERT і CPM.

• Розробляється цілісна система матеріально-технічного забезпечення (1966).

З'являється система GERT (1966), яка використовує нову генерацію мережевих моделей.


70-ті роки - розвиток системного підходу до управління проектами:

• Продовжується розвиток і впровадження систем мережевого планування і управління.

• Метод СРМ (Critical Path Method – метод критичного шляху) отримує законодавчу підтримку.

• В УП враховується «зовнішнє» оточення проектів і формальний вплив зовнішніх чинників - економічних, екологічних, громадських та ін.

У 80-их роках відбуваються значні невдачі в управлінні проектами; виокремлюється управління ризиками як окрема дисципліна у рамках УП, розвивається управління якістю в проекті. У 90-их відбувається трансфер знань щодо УП в країни, що розвиваються, відбувається початок розробки та використання в УП нових інформаційних технологій на основі всесвітньої комп'ютерної мережі ІНТЕРНЕТ. Розробка і введення в дію міжнародних (ISO 10006-10007) і національних (АРМ, PMI, AI PM) стандартів з управління проектами.
2.2. Фази життєвого циклу інноваційного проекту

Поняття життєвого циклу проекту. Кожен проект, програма або окремий товар мають певні фази (стадії) розвитку, відомі як фази життєвого циклу, або життєвий цикл. Чітке розуміння цих фаз дозволяє керуючим та керівникам більш ефективно управляти ресурсами для досягнення цілей і завдань проекту.

Обмежений період часу, за який реалізуються поставлені цілі, називається життєвим циклом проекту.



Фаза проекту - це набір логічно взаємопов'язаних робіт проекту, в процесі завершення яких досягається один з основних результатів проекту.

Стадії проектного циклу різняться залежно від сфери діяльності та прийнятої системи організації робіт, але кожний проект, так само як і план, незалежно від складності та обсягу необхідних для його виконання ресурсів обов'язково передбачає дві стадії: коли проекту ще немає і коли його вже немає.

Початком проекту вважають момент народження ідеї, особливо якщо це потребувало скрупульозних пошуків.

Узагальнюючи викладене, можна дати таке визначення поняття «життєвий цикл проекту (проектний цикл)»: це період часу від задуму проекту до його закінчення, який може характеризуватися моментом здійснення перших витрат за проектом (поява проекту) й отриманням останньої вигоди (ліквідація проекту).



Фази життєвого циклу проекту. На початку свого розвитку проект не вимагає здійснення великих фінансових затрат або залучення значних ресурсів. Однак у міру того, як робота за проектом розгортається, витрати на його здійснення істотно зростають, і лише при завершенні проекту обсяг витрат починає швидко знижуватися. Діапазон потреби проекту в ресурсах обумовлений, перш за все, типом і складністю самого проекту. Загалом виділяють 4 або 5 етапів проекту:
Ініціація – Планування – Виконання – Завершення
В області інформаційних технологій (ІТ-проекти) і проектів, виконуваних держбюджетними організаціями, оптимально поділяють життєвий цикл проекту в 6-фазному варіанті, але концептуальну фазу розбивають на дві: передконтрактна і фазу контрактування, оскільки держструктури зазвичай змушені виконувати проект засобами підготовки тендеру (передконтрактна фаза), його проведення з наступним укладенням контрактів (фаза контрактування).

Основні стадії спільні для всіх більш-менш повноцінних проектів; вони логічно випливають з діючого механізму економіки країни. Часто проектний цикл поділяють на три фази: передінвестиційну, інвестиційну та експлуатаційну, які, у свою чергу, розгалужуються на стадії.



Доінвестиційна фаза об'єднує вивчення прогнозів і напрямків розвитку фірми, регіону, країни; аналіз умов для втілення початкового задуму; розробку концепції проекту; розробку бізнес-плану та попереднє обґрунтування інвестицій — оцінку життєздатності проекту.

Інвестиційна фаза містить чотири великих блоки робіт: розробку проектної документації та підготовку проекту до матеріалізації (будівництва); проведення торгів, укладення контрактів, організацію закупівель і поставок; матеріалізацію проекту (будівельно-монтажні роботи); завершення проекту.

На стику інвестиційної фази і експлуатаційної фази знаходиться введення об'єкту в експлуатацію. Потім слідує стадія виведення об'єкту на проектну потужність, в процесі якої здійснюються контроль за ходом робіт, організація матеріально-технічного постачання, оптимізація витрат. І, власне, експлуатація об'єкту проекту.

Вся діяльність за проектом протікає взаємозалежно в часі і просторі. Однак забезпечити однозначний розподіл фаз і етапів виконання проекту в логічній і часовій послідовності практично неможливо. Пов'язані з цим проблеми вирішуються за допомогою досвіду, знань і мистецтва фахівців, що працюють над проектом.


2.3. Структура і оточення проекту

Структура проекту. Для того щоб управляти проектом, доцільно розбити його на ієрархічні підсистеми та компоненти, тобто структурувати. Структура проекту – це організація зв'язків і відносин між його елементами. За допомогою структури визначають, що необхідно розробити чи зробити; вона пов'язує роботи між собою та з кінцевою метою проекту. У процесі структурування виокремлюють компоненти продукції проекту, етапи його життєвого циклу та елементи організаційної структури. Структурування – невіддільна частина загального процесу планування проекту, визначення його цілей, розподілу відповідальності й обов'язків. До основних завдань структурування проекту належать такі:

  • поділ проекту на блоки, що підлягають управлінню;

  • розподіл відповідальності за елементами проекту і визначення зв'язку робіт зі структурою організації (ресурсами);

  • точне оцінювання необхідних витрат (коштів, часу і матеріальних ресурсів);

  • створення єдиної бази для планування, упорядкування кошторисів і контролю за витратами;

  • встановлення зв'язку між роботами, пов'язаними з проектом і системою ведення бухгалтерських рахунків;

  • перехід від загальних, не завжди конкретно виражених цілей до конкретних, які виконують підрозділи організації;

  • окреслення комплексів робіт (підрядів).

Інноваційний проект містить наступні розділи:

1. Вступна частина (резюме проекту – аналітична записка з викладом суті проекту);

2. Підприємство, яке реалізує інноваційний проект. Повні відомості про діяльність, юридичний статус, можливостях;

4. Науково-технічна частина інноваційного проекту (призначення інноваційного проекту, характеристика інноваційного продукту);

5. Виробничий план реалізації інноваційного проекту (опис виробничого процесу, складання проектно-кошторисної документації);

6. Маркетинговий план реалізації інноваційного проекту (аналіз ринків збуту, рекламна політика із реалізації інноваційного продукту, аналіз конкурентів, обгрунтування стратегії комерціалізації науково-технічного результату інноваційного проекту);

7. Організаційний план реалізації інноваційного проекту (вказується необхідна кількість фахівців, розрахунок витрат на оплату праці, організаційна структура управління проектом);

8. Фінансовий план реалізації інноваційного проекту (плануються витрати на реалізацію проекту і визначається його ефективність);

9. Оцінка ефективності інноваційного проекту і ризиків його реалізації.

Середовище проекту - це сукупність зовнішніх і внутрішніх (по відношенню до проекту) факторів, що впливають на досягнення результатів проекту. Від точності визначення середовища проекту залежить його життєздатність.


2.4. Учасники проекту

Учасники проекту – основний елемент його структури, тому що саме вони забезпечують реалізацію задуму. Наведемо визначення щодо учасників проекту, які використовують у світовій практиці управління проектами найчастіше:



Ініціатор - сторона, яка є автором головної ідеї проекту, його попереднього обгрунтування та пропозицій щодо здійснення проекту.

Замовник - головна сторона, зацікавлена у здійсненні проекту і досягненні його цілей.

Інвестор – це особа чи організація, яка фінансує проект. Інвестором може бути замовник.

Генеральний підрядник - юридична особа, несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту. Підбирає та укладає договори з субпідрядниками на виконання окремих робіт і послуг.

Постачальник (генеральний постачальник) – це організація, що здійснює ресурсне забезпечення проекту (закупівлі та поставки).

Підрядчик (генеральний підрядчик, субпідрядник) – це юридична особа, яка несе відповідальність за виконання робіт відповідно до контракту.

Консультант – це фірма чи спеціаліст, який на контрактних умовах надає учасникам проекту консультаційні послуги з питань його реалізації.

Керівник проекту (за зарубіжною термінологією – менеджер проекту) – це юридична особа, якій замовник (або інвестор) проекту делегує повноваження з управління роботами за проектом: планування, контролю та координації роботи його учасників.

Органи влади - сторона, яка задовольняє свої інтереси шляхом отримання податків від учасників проекту, що висуває і підтримує екологічні, соціальні та інші суспільні і державні вимоги, пов'язані з реалізацією проекту.

Виробник кінцевої продукції проекту здійснює експлуатацію створених основних фондів та виробляє кінцеву продукцію.

Підтримуючі структури проекту - це організації різних форм власності, що сприяють основним учасникам проекту у виконанні завдань проекту й утворюють разом з ними інфраструктуру інноваційного підприємництва (інноваційні центри, фонди підтримки програм, проектів, консалтингові фірми; патентно-ліцензійні фірми тощо).

Споживачі кінцевої продукції, громадські організації, конкуренти.

Склад учасників проекту, їх ролі, розподіл функцій і відповідальності залежать від типу, виду, масштабу й складності проекту, а також від фаз його життєвого циклу.
  1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка