Укртелерадіопресінститут «Розвиток відносин Україна–нато та сучасний стан інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції»



Сторінка3/8
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

Запитання: Як бачить НАТО свої відносини з Росією в контексті російсько-грузинської війни і російсько-українських відносин?

Відповідь: Двосторонні відносини – це справа двох країн. Це їхня справа, і НАТО не втручається в ці відносини. Ми не маємо ні мандату, ні волі, ні права втручатись у ваші справи. Яким чином ви розвиваєте свої відносини із сусідом – це ваша справа. Чи відчуваєте ви вплив сусіда на свої справи – це також ваша турбота.

Щодо війни на Кавказі, то Альянс зайняв чітку позицію: ми вважаємо, що Росія перевищила свої повноваження у відповідь на дії грузинської сторони. НАТО підтримує демократичну систему в Грузії, і зараз наші фахівці намагаються допомогти цій країні. Наприклад, покрити територію країни радарним сигналом, очистити зону боїв від вибухових снарядів тощо. Грузія і Росія мають самі вирішити свої стосунки. Можливо, за допомогою інших міжнародних організацій.

НАТО відповідає за безпеку в Європі. І в наших документах чітко записано, що безпечна Європа неможлива без демократичної розвиненої України. І до цього консенсусу ми прийшли давно. Сьогодні ми не можемо підтримувати стосунки з Росією, як було раніше. Але ми продовжуємо підтримувати наші взаємини в деяких зонах, наприклад, в Афганістані, у Центральній Азії, в сфері боротьби з наркотиками і тероризмом. Канали комунікації не заблоковані. Ніхто не прагне остаточно зруйнувати відносини з Російською Федерацією. Ніхто цього не хоче.

Запитання: Чому НАТО не придбало Антоновський транспортний літак?

Відповідь: Це питання ринку. Літак хороший, але забезпечення запчастинами не задовольнило НАТО. Сьогодні на ринку є кращі пропозиції. Україна не витримала конкуренції. Це питання ринку. Бельгія, наприклад, купує літаки у Бразилії, яка не є членом НАТО.

Дякую за увагу. Бувайте. Поважайте себе – ви того варті.



Стан та перспективи розвитку

Збройних Сил України.

Жувелик Юрій Васильович,

головний спеціаліст відділу європейської та євроатлантичної інтеграції

департаменту воєнної політики та стратегічного планування

Міністерства оборони України.


Основною метою Державної програми розвитку Збройних сил України є забезпечення концентрації та ефективного використання фінансових, матеріально-технічних та інших ресурсів для створення сучасних Збройних Сил нашої держави. Ці Збройні сили мають бути всебічно підготовлені та забезпечені, мобільні, спроможні виконувати покладені на них завдання. Крім того, передбачається, що вони повинні бути сумісними із збройними силами держав-членів Організації Північноатлантичного договору та Європейського Союзу. Хочу зупинитися на основних напрямах роботи Міністерства для набуття відповідності критеріям членства в НАТО.

  1. Оновлення системи управління Збройними силами України.

На сьогодні система управління Збройних Сил нашої держави суттєво наблизилася до параметрів, що визначені Державною програмою розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки. Оптимізація структури органів військового управління здійснювалася на підставі результатів їх функціонального обстеження та з урахуванням стандартів збройних сил провідних країн Європи та Організації Північноатлантичного договору. У цій сфері досягнуто наступних результатів:

  • Нормативно врегульовані та практично розподілені функції і повноваження між Міністерством оборони та Генеральним штабом Збройних Сил.

  • Відбувається оптимізація структури Генерального штабу, яка наближається до стандартів штабів збройних сил держав-членів НАТО. Вона має всі управління, необхідні для виконання поставлених завдань. На керівні посади Генерального штабу призначені представники від усіх видів Збройних Сил України.

  • Здійснено перехід від багаторівневої системи оперативного управління до більш оптимальної, триступеневої системи: Генеральний штаб – Об’єднане оперативне командування (ООК) – Армійський корпус, Повітряне командування, Центр морських операцій, Центр військ берегової оборони.

Створені територіальні управління – нові органи військового управління, які будуть виконувати завдання з організації територіальної оборони, мобілізаційної підготовки та підготовки резерву.

  • Продовжується виконання заходів другого етапу формування Об’єднаного оперативного командування, яке з 2007 року прийняло на себе функції планування щодо застосування та оперативного управління миротворчими контингентами.

Сьогодні Об’єднане оперативне командування здійснює цілодобове відстеження обстановки у місцях виконання завдань українськими миротворчими контингентами та персоналом. Під його керівництвом проводяться чергові ротації 56-го окремого вертолітного загону Місії ООН у Ліберії та національного контингенту (УКРПОЛБАТу) в Косово.

Крім того, під час проведення антитерористичної операції НАТО в Середземному морі «Активні зусилля» передбачена можливість управління кораблями через Контактний пункт Військово-Морських Сил Збройних сил України.

- Започатковано створення Сил спеціальних операцій. Сформовано новий орган військового управління – це Управління спеціальних операцій. Визначено головні завдання Управління, його статус і структура. Сили спеціальних операцій будуть забезпечені новітніми зразками озброєння та військової техніки, їх підготовка спрямована на опанування навичками дій у незнайомій місцевості. Крім того передбачається, що це відбуватиметься в умовах жорсткої контррозвідувальної протидії.

Таким чином, зрозуміло, що створення сучасних Збройних Сил, здатних виконувати покладені на них завдання, неможливе без постійного вдосконалення системи управління.



  1. Професіоналізація Збройних Сил України.

Плани комплектування особового складу військовослужбовцями за контрактом виконані у 2006 році на 94%, у 2007 на 101,8%. Протягом 2008 року планується збільшити чисельність військовослужбовців за контрактом на 7 500 осіб.

Але мають місце й труднощі, пов’язані з недостатньою конкурентоспроможністю професійної військової служби на вітчизняному ринку праці.

З метою подолання цих труднощів вживаються заходи з підвищення привабливості військової служби за контрактом –

- по-перше, це грошове забезпечення військовослужбовця за першим контрактом, яке підвищене у 2007 році майже вдвічі;

- по-друге, військовослужбовцям, які проходять службу за другим і наступними контрактами, надана можливість безкоштовно отримати вищу освіту у вищих військових навчальних закладах;

- і по-третє, запроваджене безкоштовне харчування контрактників під час несення бойового чергування, варти, добового наряду, у таборах та навчальних центрах. Крім того, створюється фонд службового житла.

Одним з важливих елементів професіоналізації Збройних Сил нашої держави є запровадження служби на контрактних засадах у військовому резерві. З цією метою сформовано нормативно-правову базу та у минулому році успішно проведено експеримент з підготовки понад 1 000 резервістів.

Сьогодні основні зусилля зосереджені на подальшому плановому впровадженні служби у військовому резерві Збройних Сил України з послідовним нарощуванням обсягів підготовки резервістів. На сьогодні укладено 1 529 контрактів, у тому числі 500 з офіцерами. Упродовж 2008 навчального року заплановано підготувати 1 700 резервістів у 36-ти військових частинах.



  1. Підготовка військ.

Зміст і характер підготовки військ та сил на сьогодні приведені у відповідність із завданнями, визначеними Стратегічним замислом застосування Збройних Сил України. Для цього на основі Стратегічного замислу були розроблені та запроваджені Засади підготовки і застосування Збройних Сил України, які надали бойовій підготовці реального змісту та спрямували цю підготовку на досягнення конкретних результатів.

Рішенням Міністра оборони України за останній час кожен навчальний рік присвячувався одному з пріоритетних напрямків діяльності у підготовці військ та сил, відповідно до яких у кожному році проводилися крупномасштабні навчання.

Так, 2006-й навчальний рік був визначений роком Повітряних Сил, в ході якого було проведене міжвидове командно-штабне навчання «Чисте небо-2006».

2007-й навчальний рік був роком удосконалення оперативного та матеріально-технічного забезпечення, підвищення рівня безпеки військ-сил та вибухопожежобезпеки баз, складів і арсеналів. У Збройних Силах України було проведене командно-штабне навчання з оперативного забезпечення та логістики «Артерія-2007».

2008-й рік – це рік Військово-Морських Сил та Сил спеціальних операцій ЗС України. Відповідно, в цьому році проводиться Комплексне командно-штабне навчання «Морський вузол-2008».

Для підвищення ефективності підготовки військ-сил максимально використовуються можливості участі України в багатонаціональних навчаннях, миротворчих місіях і міжнародних програмах.

До кінця 2015 року заплановано досягти відповідних стандартів Альянсу усіма Силами негайного реагування Збройних Сил України. Для окреслення порядку виконання цього завдання, а також для уточнення переліку сил і засобів в Генеральному штабі Збройних Сил України завершується підготовка відповідної директиви.

На сьогодні 12 військових частин та підрозділів Збройних Сил України заявлено до Спільного фонду оперативних сил та можливостей в рамках Концепції оперативних можливостей. Чотири з них вже успішно пройшли заплановані самооцінки та оцінки НАТО першого рівня в рамках Програми перевірки та зворотного зв'язку.

Завдяки виконанню заходів Програми перевірки та зворотного зв'язку закладено фундамент для подальшого нарощування оперативних можливостей певних підрозділів. Крім того, створено підґрунтя для просування на новий рівень військового співробітництва з Альянсом шляхом приєднання до процесу залучення України до Сил реагування НАТО.

У цьому контексті слід зазначити, що з прийняттям 12 червня Північноатлантичною Радою НАТО політичного рішення, яким підтримано ініціативу України щодо залучення військових активів до участі в Силах реагування НАТО, цей процес перейшов у практичну площину. Зараз визначені сили та засоби готуються до перших ротацій.

Цей процес є досить тривалим за часом. Але вже після визначення наших перспектив щодо Сил реагування НАТО зміст цього процесу набув більш систематизованого та упорядкованого характеру.


  1. Система матеріально-технічного забезпечення (логістики).

Розвиток матеріально-технічного забезпечення здійснюється в напрямку побудови єдиної системи. Ця система буде виконувати завдання щодо забезпечення озброєнням та військовою технікою, матеріально-технічними засобами всіх з'єднань та військових частин незалежно від їх підпорядкованості.

Протягом 2006-2007 років армійські корпуси були вивільнені від завдань, пов’язаних з розформуванням з'єднань та військових частин, які не передбачені складом Збройних Сил зразка 2012 року. Це відбулося шляхом покладання цих завдань на оперативні командування.

Створення ж Центру обліку надлишкового та списаного військового майна Збройних Сил дозволило звільнити війська-сили від функцій обліку цього майна.

У сфері забезпечення матеріальними засобами та послугами у Збройних Силах України здійснюються заходи щодо впровадження нових підходів до постачання матеріальних засобів і надання послуг на комерційній основі. Все це звільнює Збройні Сили від невластивих функцій, підвищує якість, зокрема, продовольчого та житлово-комунального забезпечення, сприяє більш ефективному використанню фінансових ресурсів.

Торік завершено перехід до забезпечення харчування у Збройних Силах комерційними структурами. Успішно впроваджується аутсорсинг (передача організацією певних бізнес-процесів або виробничих функцій на обслуговування іншій компанії, яка спеціалізується у цій сфері) при постачанні пально-мастильних матеріалів. Крім того, започатковано перехід до обслуговування військових містечок суб’єктами господарювання. Охорону ж військових об’єктів (крім об’єктів, де зберігаються озброєння та боєприпаси) здійснюють структури Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ, а також комерційні охоронні фірми.


  1. Розвиток озброєння та військової техніки.

Заходи з оснащення Збройних Сил України озброєнням та військовою технікою відбувалися за пріоритетними напрямами, що визначені Державною програмою розвитку Збройних Сил України на період до 2009 р.

Тільки за минулий рік фактичне фінансування за бюджетними програмами оснащення озброєнням та військовою технікою, порівняно з попередніми роками, збільшилося майже втричі і становило 797,8 млн. грн. Такий обсяг фінансування перевищує показники попередніх років, але є недостатнім для формування повноцінного, відповідного потребам Збройних Сил оборонного замовлення.

Це дозволило на протязі 2006-2008 років прийняти на озброєння Збройних Сил України 48 нових зразків озброєння та військової техніки.

На сьогодні проводиться 65 науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт, серед яких такі масштабні проекти, як створення багатофункціонального ракетного комплексу; танка Т-84 (це бойова машина (БМ) «Оплот»); проектування бойового корабля класу «корвет» тощо.

На етапах державних та міжвідомчих випробувань знаходиться 16 дослідних зразків озброєння та військової техніки, у тому числі військово-транспортний літак Ан-70, бронетранспортер БТР-70 Д; бойова розвідувальна дозорна машина БРДМ-2 Д та бойова машина піхоти БМП-1 з бойовим модулем «Штурм».

Вийшли на етапи проведення попередніх випробувань такі зразки озброєння та військової техніки, як модернізований зенітно-ракетний комплекс (ЗРК) «Оса»(АКМ), переносний протитанковий ракетний комплекс, 152-мм артилерійський постріл з осколково-фугасним снарядом, бронетранспортер БТР-4, радіостанція середньої потужності – всього 24 зразка озброєння та військової техніки.

В умовах значних фінансових обмежень головні зусилля Міністерства оборони України та Генерального штабу спрямовані на підтримання боєготовності озброєння та військової техніки шляхом їх модернізації та продовження ресурсу.

Створена організаційна та технологічна база для модернізації та продовження ресурсу літаків Ан-24, Ан-26, Ан-30, Міг-29, Су-24, Су-25, Су-27, Л-39, зенітних ракетних комплексів С-300, «Бук М1», танків і легкої броньованої техніки. Також запроваджена нова система державних закупівель шляхом створення єдиного тендерного комітету, що усуває розпорошення коштів, дозволяє підвищити рівень прозорості та контролю над процесом закупівель і забезпечити ефективність використання бюджетних асигнувань.



Інтенсифікований діалог Україна-НАТО

Оснач Михайло Васильович,

директор департаменту НАТО МЗС України


Україна розбудовує відносини з НАТО на основі Хартії про особливе партнерство між Україною та НАТО 1997 року, Плану дій Україна-НАТО 2002 року (ПД), з 2005 року у контексті Інтенсифікованого діалогу (ІД) з питань членства та відповідних реформ, а також у рамках Ради євроатлантичного партнерства /Партнерство заради миру (РЄАП/ПЗМ), до складу якої входять 26 держав-членів НАТО та 23 країни-партнери.

 Перші контакти Україна-НАТО започатковані восени 1991 року. З 1992 року Україна - учасниця Ради Північноатлантичного співробітництва (з 1997 року - Рада євроатлантичного партнерства).

 З 1994 року Україна бере участь в програмі „Партнерство заради миру".

 У вересні 1995 року прийняттям Спільної заяви України і НАТО започатковано "розширений і поглиблений" формат відносин Україна-НАТО, які наприкінці 1996 року набули статусу "особливих та ефективних".

9 липня 1997 року у рамках Мадридського саміту НАТО підписано Хартію про особливе партнерство між Україною та НАТО.

 24 квітня 1999 року Президент України взяв участь у першому засіданні Комісії Україна-НАТО (КУН) на найвищому рівні під час Вашингтонського саміту НАТО.

 У травні 2002 року РНБО України ухвалила Стратегію України щодо НАТО, яка визначила кінцевою метою євроінтеграційної політики України вступ до цієї організації як основи загальноєвропейської системи безпеки.

 22 листопада 2002 року під час засідання КУН в рамках Празького саміту НАТО схвалено План дій Україна-НАТО та річний Цільовий план (ЦП) на 2003 рік. У Плані дій зазначено: зважаючи на орієнтацію зовнішньої політики України на європейську і євроатлантичну інтеграцію, включаючи її заявлену перспективну мету - членство в НАТО, Україна продовжуватиме розвиток законодавства, базуючись на загальних принципах демократії та міжнародного права.

Вперше про можливість започаткування інтенсифікованого діалогу з країнами-учасницями Програми "Партнерство заради миру" було оголошено на Мадридському саміті НАТО 1997 р.

 Зокрема, у статті 8 Мадридської декларації щодо євроатлантичної безпеки та співробітництва, прийнятій за результатами засідання Північноатлантичної ради НАТО на рівні глав держав та урядів 8 липня 1997 року, серед іншого, зазначається: "Ми (глави держав та урядів країн-членів НАТО) також маємо намір продовжувати інтенсифікований діалог з тими країнами, які бажають набути членства в НАТО, або, навпаки, які хотіли б здійснювати діалог з НАТО з питань членства. З цією метою, цей інтенсифікований діалог буде охоплювати широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, які стосуються можливого членства в НАТО, однак, без наслідків для будь-якого можливого рішення НАТО. Цей діалог включатиме засідання в рамках Ради євроатлантичного партнерства (РЄАП), а також періодичні засідання з Північноатлантичною радою на рівні послів, Міжнародним секретаріатом НАТО та іншими відповідними органами НАТО".



Участь у ІД – початковому етапі підготовки до членства в НАТО - можуть брати всі країни-партнери, які бажають набути членства в НАТО або мають намір вести консультації з НАТО з питань, пов'язаних з членством.

 Через етап ІД пройшли всі 10 нових членів НАТО, які приєдналися до Альянсу в 1999 та 2004 роках, а також всі нинішні країни-учасниці Плану дій щодо членства (ПДЧ) - Албанія, Македонія, Хорватія. 



Після запровадження у 1999 році ПДЧ як основної програми підготовки країн-аспірантів до вступу в Альянс, ІД став виконувати роль підготовчого до ПДЧ етапу.

Згідно з Мадридською декларацією НАТО, започаткування ІД з державою-партнером не обумовлює жодних зобов'язань з боку НАТО щодо прийняття рішення відносно членства цієї держави в НАТО на будь-якому етапі.

 Після прийняття рішення про започаткування ІД з країною-партнером, вона запрошується, в якості першого кроку, надати свій Документ для початкового обговорення (Initial Discussion Paper). У цьому документі повинен міститися детальний виклад позиції держави з важливих з точки зору НАТО питань, а також, як правило, підтверджуються зобов'язання щодо досягнення вимог Дослідження з питань розширення НАТО і ПДЧ та формулюються запитання, на які очікуватиметься відповідь від НАТО.

ІД включає періодичні зустрічі з Північноатлантичною радою на рівні послів (до 2 на рік), Групою експертів Міжнародного секретаріату НАТО (до 3 на рік) та, у разі запиту країни-учасниці, з іншими органами НАТО. До складу Групи експертів НАТО, яка є основним партнером країни-учасниці під час ІД, входять представники підрозділів Міжнародного секретаріату та інших структур Альянсу, що мають відношення до питань, пов'язаних із набуттям членства. Очолює таку групу помічник Генсекретаря з політичних питань і політики безпеки. З боку країни-учасниці під час консультацій на цьому рівні очікується участь експертів відповідних міністерств і відомств на чолі із заступником міністра закордонних справ або оборони. Засідання, як правило, проводяться у Брюсселі. 



Засідання в рамках ІД охоплюють широке коло політичних, військових, фінансових та безпекових питань, пов'язаних з питаннями членства в НАТО.

 Вони слугують для того, щоб дати можливість країнам, які претендують на членство, роз'яснити реальний зміст їхніх намірів та надати додаткову інформацію з відповідної проблематики.

 Прозорість процесу ІД стосовно інших країн-партнерів НАТО забезпечується шляхом оглядових брифінгів з цього приводу під час регулярних засідань у форматі РЄАП (на рівні послів, Політкомітету або Політико-військового керівного комітету) або, у разі необхідності, засідань у форматі аd hос для заінтересованих партнерів.

29 червня 2004 року Президент України взяв участь у Стамбульському засіданні КУН на рівні глав держав та урядів, за результатами якого до підсумкової Заяви головуючого включено положення про перегляд стану відносин України з НАТО з точки зору можливого піднесення їх рівня.

 22 лютого 2005 року у Брюсселі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні глав держав та урядів за участю Президента України В.А.Ющенка, на якому було підтверджено наміри України продовжувати курс на інтеграцію в європейські і євроатлантичні структури з перспективою отримання членства в ЄС і НАТО, а також висловлено зацікавленість у приєднанні до Плану дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) як першого кроку на цьому шляху. 

21 квітня 2005 року у Вільнюсі відбулося засідання Комісії Україна-НАТО на рівні керівників зовнішньополітичних відомств, головним результатом якого стало рішення про запрошення України до Інтенсифіко-ваного діалогу з НАТО з питань членства та відповідних реформ, тобто реформ, що мають забезпечити зближення нашої держави з Альянсом.

 Повна офіційна назва ІД - "Інтенсифікований діалог з НАТО з питань членства та відповідних реформ".

 У ході Вільнюського засідання КУН Міністром закордонних справ та Генсекретарем НАТО також було підписано Угоду у формі обміну листами щодо внеску України в антитерористичну операцію НАТО у Середземному морі „Активні зусилля". На цьому засіданні Україна та НАТО також домовилися започаткувати ряд нових ініціатив з метою поглиблення співробітництва у контексті проведення реформ в Україні. Ці нові ініціативи відображені в спільному документі під назвою "Зміцнення співробітництва Україна-НАТО: короткотермінові заходи", підготовленому на основі пропозицій України та держав-членів Альянсу. Зазначені заходи здійснюються в рамках Плану дій Україна-НАТО. 

Отримання у Вільнюсі запрошення приєднатися до ІД фактично через півроку після виборів Президента України стало потужним позитивним сигналом на підтримку євроатлантичного курсу нашої держави, проведення Урядом України демократичних реформ у соціально-політичній, економічній та військовій сферах.

 Під час візиту 27 червня 2005 року Генерального секретаря НАТО Я.Схеффера в Київ українська сторона передала підготовлений міністерствами і відомствами схвалений Президентом України Початковий дискусійний документ, який, згідно з вимогами НАТО, має бути представлений країною-партнером в рамках Інтенсифікованого діалогу. 

Підсумком роботи в рамках Інтенсифікованого діалогу протягом 2005-2008 рр. стало проведення низки консультацій з усіх блоків питань, пов’язаних з підготовкою до членства, включно з двома раундами консультацій за участю представницьких міжвідомчих делегацій України високого рівня на чолі з першим заступником Міністра закордонних справ. Окрім цього, в рамках ІД за участю представницьких міжвідомчих делегацій України було проведено ряд політичних консультацій з Політкомітетом НАТО та Групою НАТО високого рівня з питань нерозповсюдження з актуальних питань зовнішньої політики і регіональної безпеки; з питань нерозповсюдження і експортного контролю; з правових питань; з питань енергетичної безпеки; боротьби з корупцією; проведення інформаційної кампанії з питань НАТО в Україні. Відбулися також консультації з групою експертів Економічного директорату НАТО, під час яких були обговорені питання макроекономічної ситуації в нашій державі, можливостей щодо обміну досвідом стосовно використання офсетних схем при закупівлі товарів і послуг військового призначення, а також ходу виконання проектів перепідготовки і соціальної адаптації офіцерів, звільнених у зв’язку із скороченням ЗС України, які реалізуються в Україні за фінансовою й організаційною допомогою НАТО.

Восени 2006 року очікувалося залучення України до наступного етапу відносин з НАТО – програми План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ). Однак 14 вересня 2006 р. відбувся візит Прем’єр-міністра України В.Ф.Януковича до штаб-квартири НАТО з метою участі у засідання Комісії Україна-НАТО. Глава українського Уряду запропонував перенести приєднання України до ПДЧ на пізніший період, обумовлюючи це необхідністю додаткового часу для забезпечення підвищення рівня обізнаності українського суспільства щодо НАТО.  


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка