Укртелерадіопресінститут «Розвиток відносин Україна–нато та сучасний стан інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції»



Сторінка2/8
Дата конвертації02.04.2017
Розмір1.74 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8




16.50-17.10

Система інформаційної роботи в Збройних силах України з питань євроатлантичної інтеграції.

Сергієнко Олексій Олександрович, полковник Головного управління виховної та соціально-психологічної роботи Генштабу ЗС України.




22 жовтня (середа)

10.00-12.00

Телевізійні розповіді про сучасні армії НАТО (спростування міфів і небилиць).

Луканов Юрій, журналіст, співавтор і сценарист серіалу «НАТО: свій чи чужий».

12.00-12.15

Перерва.

12.15-12.45

Досвід підготовки радіопрограми «Євроатлантичний вибір».

Іван Діденко, ведучий НРКУ.

12.45-13.00

Практика підготовки матеріалів з питань євроатлантичної інтеграції в тижневику «Дзеркало тижня».

Тетяна Силіна, оглядач газети «Дзеркало тижня»

13.00-13.20

«Щоденник євроатлантиста».

Альона Гетьманчук, гол.редактор тижневика «Главред».

13.20-13.30

Практика підготовки матеріалів на натовську тематику на радіостанції «Свобода».

Валентина Павленко, редактор програми «Вечірня свобода».

13.30-13.40

Натовська тематика на сторінках газети «День».

Микола Сірук, редактор відділу міжнародної політики та інформації.

13.40-14.30

Перерва на обід.

14.30-18.00

Прослуховування, перегляд і обговорення кращих передач і сюжетів обласних телерадіокомпаній про євроатлантичну інтеграцію.




23 жовтня (четвер)

9.30-11.00

Вступ України до НАТО та роль мас-медіа.

Соскін Олег Ігорович, директор Інституту трансформації суспільства.

11.00-11.15

Перерва.

11.15-11.30

Робота з прес-службами інституцій європейського співтовариства.

Марциновський Анатолій Антонович, заступник головного редактора «Газети по-київськи»

11.30-11.40

Яку інформацію можна дістати з джерел Національного центру з питань євроатлантичної інтеграції України.

Кот Світлана Володимирівна, головний консультант сектору інформатизації та технічного захисту інформації.



11.40-11.50

Інформаційні ресурси Центру інформації і документації НАТО.

Оксана Мусієнко, координатор НАТО з питань преси та публікацій.

11.50-12.00

Прес-клуб Укрінформу з питань євроатлантичної інтеграції України.

Роман Сущенко, заступник керівника прес-клубу.

12.00-12.10

Перерва.

12.10-12.20

Інформація про розвиток співпраці Україна-НАТО на офіційному веб-порталі Міністерства оборони України

Максим Праута, старший офіцер організаційно-аналітичного відділу управління прес-служби Міністерства оборони України.

12.20-12.30

Які матеріали можна дістати від МЗС України.

Бондаренко Владислава Анатоліївна, в.о. начальника інформаційного відділу департаменту НАТО МЗС України.

12.30-13.00

Анкетування

13.00-14.00

Перерва на обід.

14.00-17.30

- Продовження перегляду, прослуховування та обговорення кращих передач і сюжетів;

- узагальнення пропозицій і рекомендацій учасників семінару;

- вручення сертифікатів;

- від’їзд додому.



Керівник семінару проф. Миронченко В.Я.

Державна інформаційна політика

з питань євроатлантичної інтеграції

Богдан Червак,

директор департаменту інформаційної політики

Держкомтелерадіо України
Однією з важливих складових забезпечення реалізації курсу на євроатлантичну інтеграцію є здійснення інформаційно-роз'яснювальної роботи в країні з метою підвищення обізнаності громади щодо сучасних міжнародних відносин, об'єктивного висвітлення діяльності головних європейських інститутів, належного усвідомлення переваг членства в них для нашої держави.

Вважаю, буде справедливо стверджувати, що перспектива входження України до євроатлантичної спільноти безпосередньо залежить від спроможності вітчизняних засобів масової інформації донести до громадян об'єктивну і неупереджену інформацію про основні євроатлантичні інститути, економічну і політичну доцільність євроатлантичної інтеграції.

В нашій державі сформовано різноплановий спектр засобів масової інформації: ми маємо державні, комерційні, рекламні, політичні, загальнодержавні, регіональні, міські засоби масової інформації. Нагадаю, що в цьому спектрі частка державних складає лише 3,5%.

Зрозуміло, що головний тягар відповідальності за ефективне інформування наших громадян про європейські та євроатлантичні процеси лягає на плечі влади, від якої залежить спроможність динамічно, цікаво, прозоро, об'єктивно доносити до українців все більше необхідної інформації. Тому нам потрібно, по-перше, на найголовніше місце у реалізації цих завдань поставити якість реалізації державної політики у сфері євроатлантичної інтеграції, по-друге, спиратися на розуміння засобів масової інформації того, яким чином розвивати цю тему. І, по-третє, зацікавити засоби масової інформації висвітлювати тему євроатлантичної інтеграції України.

Державна влада не стоїть осторонь цієї проблеми: розробляються та реалізуються державні програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції, розробляються річні міжвідомчі плани заходів щодо реалізації державних програм, забезпечується діяльність міжвідомчої координаційної групи з організації виконань державної програми. Щорічно формуються розділи «Інформаційне співробітництво» до цільових планів «Україна – НАТО».

Головним здобутком реалізації інформаційних проектів з питань євроатлантичної інтеграції є та обставина, що врешті-решт на вищому державному рівні прийшло розуміння: важливі питання внутрішньої та зовнішньої політики передбачають належний інформаційний супровід. Тим паче, такі значущі та гострі питання, як євроатлантична інтеграція.

Безперечним позитивом у реалізації програм є власне і сам досвід інформування громадськості. Моніторинг громадської думки і сприйняття суспільством інтеграційних процесів до ЄС чи НАТО, який є складовим обох програм, показав, що люди усе-таки одержали певні знання саме у рамках реалізації цих програм. Замовлене Держкомтелерадіо обстеження громадської думки і аналіз основних чинників впливу інформування на позицію населення щодо, наприклад, НАТО виявило важливу тенденцію у зміні ставлення людей до альянсу. А саме – зменшилася частка однозначних відповідей і, відповідно, – збільшилася кількість проміжних варіантів.

Скажімо, частка тих, хто однозначно не підтримує вступ України до НАТО, зменшилася на 5,4% (загальна кількість таких – 55,1%), а частка тих, хто не може визначитись, зросла з 16,8% до 25,3%. Це дозволяє зробити висновок, що українське суспільство поступово відходить від полярних позицій і схильне більше орієнтуватися не на раніше сформовані ідеологічні стереотипи, а на реальні інтереси країни.

До проблем реалізації інформаційних програм я би відніс власне характер зазначеної роботи. Вважаю, що має проводитися виключно інформаційна кампанія, а не агресивна пропагандистська.

Суспільству потрібно давати інформацію об'єктивну і різносторонню, адже питання щодо вступу України до НАТО вирішуватиметься виключно на референдумі. А враховуючи ментальність наших людей, не варто ґвалтувати їхню свідомість, необхідно лишень спокійно, зважено інформувати. Розвіювати міфи, що сидять у головах громадян ще з часів Радянського Союзу. Показувати перспективи нашої країни щодо інтеграції та зміни у різних сферах життя країн, які вже інтегрувалися. Вказувати на об'єктивні проблеми, які так чи інакше переживають чи пережили держави, які вже стали членами НАТО, і на які очікувати нам. Інформувати, а не тиснути – ось головне завдання.

У травні 2008 року прийнято постанову Уряду «Про затвердження Державної цільової програми інформування громадськості з питань євроатлантичної інтеграції України на 2008-2011 роки», яка суттєво відрізняється від попередньої.

Головною метою нової Програми є сприяння виконанню завдань євроатлантичної інтеграції України, створення умов для свідомого самовизначення громадян щодо приєднання України до НАТО, забезпечення підтримки державної політики євроатлантичної інтеграції.

Активізація інформаційної кампанії залишається ключовим завданням, спрямованим на підвищення обізнаності громадськості щодо ролі та діяльності НАТО, зміцнення громадської підтримки курсу євроатлантичної інтеграції України.

Заходи Програми передбачають тісну співпрацю місцевих органів влади та неурядових громадських організацій.

Пріоритетним напрямом є надання через Центр інформаційної підтримки інтересів України допомоги громадським організаціям, які виступатимуть своєрідним «локомотивом» євроатлантичної політики нашої держави.

Реалізацію Програми передбачаємо шляхом посилення координації діяльності виконавців Програми, посилення відповідальності керівників центральних і місцевих органів влади за організацію та результати роботи з інформування громадськості у сфері євроатлантичної інтеграції України та регулярне звітування Урядові.

З метою підготовки України до наступного саміту НАТО розпочато реалізацію нового механізму інформування громадськості, зокрема:


  • створення спеціалізованої інформаційної мережі для проведення ефективної інформаційно-просвітницької роботи;

  • створення потужних інформаційних ресурсів з питань євроатлантичної інтеграції шляхом формування бази даних про лідерів громадської думки, провідних експертів і фахівців у галузі євроатлантичної інтеграції та залучення їх до виконання завдань програми; підвищення кваліфікації державних службовців та посадових осіб органів самоврядування, вчителів і викладачів навчальних закладів з питань євроатлантичної інтеграції;

  • застосування у повному обсязі ресурсів держави з метою популяризації політики євроатлантичної інтеграції;

  • створення теле- і радіопрограм з роз'ясненням державної політики щодо НАТО;

  • моніторинг громадської думки з метою виявлення мотивацій, що формують ставлення цільових груп населення до НАТО.

Окремо ведеться робота щодо залучення засобів масової інформації до активного обговорення питань, пов'язаних з євроатлантичними процесами. Саме з цією метою при Українському національному інформаційному агентстві «Укрінформ» створено прес-клуб з питань євроатлантичної інтеграції України. Матеріали засідання цього прес-клубу розповсюджуються серед значної кількості не лише загальнонаціональних, але й регіональних друкованих засобів масової інформації. Сьогодні споживачами цієї продукції є 521 редакція, серед них 187 всеукраїнських, обласних та міських великоформатних газет, 306 районних і 9 багатотиражних газет. Великі обсяги інформації отримують від агентства більше 70 закордонних посольств та представництв нашої держави. Продукцію Укрінформу англійською та німецькою мовами отримує також низка зарубіжних посольств в Україні.

Ми сподіваємось, що це агентство відігрáє провідну роль у реалізації усіх наших програмних завдань щодо інформування громадськості. Ми передбачаємо, що збільшиться (до шістнадцяти) мережа зарубіжних корпунктів і представництв з державним забезпеченням, корпункти працюватимуть у провідних європейських країнах, в тому числі у Сполучених Штатах Америки, Китаї, Сирії. Ми знаємо, який потужний імпульс у роботі агентства надало відкриття кореспондентського пункту в Брюсселі, зокрема, це стосується і проблематики сьогоднішньої розмови.

За активної участі Книжкової палати України сформовано базу публікацій провідних західних державних і регіональних друкованих засобів масової інформації щодо висвітлення співробітництва України з головними європейськими інституціями. Зазначені матеріали відокремлені в рубрику реферативного журналу „Політика та політичні науки" та відображені у друкованих органах державної реєстрації.

За підтримки Центру документації та інформації НАТО в Україні у обласних бібліотеках відкрито 25 інформаційних пунктів НАТО, що має на меті надати інформацію про партнерство між Україною та НАТО, перспективи інтеграції України до євроатлантичних структур, загальні питання безпеки, Таким чином можна спростити доступ до певної інформації громадян України, особливо тих, хто проживає в регіонах.

В результаті системної роботи проведено низку публічних заходів, у яких взяло участь понад сто головних редакторів, редакторів відділів, журналістів з усіх регіонів України, керівників і представників прес-служб центральних органів виконавчої влади.

Отже, успішне проведення державної інформаційної політики щодо вступу України в НАТО, на мій погляд, залежатиме від трьох чинників.

По-перше, має відбутися консолідація політичної волі вищого державного керівництва. Ми бачимо, які дискусії нині точаться поміж тими, хто виробляє і реалізовує зазначену політику. Однак зрозуміло, що за таких шалених суперечок надзвичайно важко розраховувати на ефективність інформаційної роботи.

Поки в державі не буде чітко визначеного єдиного вектора – неможливо говорити і про вироблення чітких технічних завдань. Адже Держкомтелерадіо має отримати інформацію, яку за допомогою державного медіаресурсу доводитиме до громадськості в рамках виконання програм. От лишень ця інформація надто поляризована.

По-друге, потрібно нарешті активно включитися в інформаційну роботу всім відомствам: кожне міністерство має працювати над виконанням програм за своєю спеціалізацією, тобто – у своїй сфері. І водночас – консолідовано з іншими структурами. У протилежному випадку належних результатів ми не доб'ємося. У свою чергу Держкомтелерадіо забезпечить надання медійного державного ресурсу всім виконавцям програм.

По-третє, навести лад у фінансуванні програм. Досвід виконання попередніх проектів показав, що фінансування кожної програми має відбуватися окремо.

І останнє. Інформаційні програми – це відповідальний і значний масив роботи, якою факультативно, як це відбувається зараз, займатися не можна. При цьому до інформування мають бути залучені спеціалісти, експерти з питань НАТО. Саме вони мають доводити до відома українського суспільства ті чи інші ідеї. Лише спільними зусиллями буде забезпечено успіх!


Стереотипні уявлення та міфи про НАТО,

які спостерігаються в Україні.

Мішель Дюре,

директор Центру інформації

та документації НАТО.
Я щойно з Брюсселя, де мене вдруге призначили директором Центру у Києві. Чесно кажучи, мені це приємно, бо мені подобається жити й працювати в Україні. Тут ми не займаємося агітпропом. Ми не хочемо агітувати вас, переконувати населення, що ви маєте стати членом НАТО зараз або колись. Все залежить від вас. Це ваш вибір. Ми не агітуємо якусь одну партію або працюємо для якоїсь іншої політсили. Хочемо мати нормальні дипломатичні контакти з усіма верствами населення. І не тільки з офіційними, але й неурядовими організаціями, пресою, депутатами…

В Україні мало знають, що таке НАТО, тому що бракує інформації. Ми намагаємося поширювати її. Під час моєї першої каденції на посаді директора Центру ми проводили по шість-сім інформаційних заходів на рік, а в цьому році ми вже проводимо по 35-37 заходів за місяць. Нам особливо цікаво спілкуватися в областях. Там ця тематика викликає жвавий інтерес, і вони хочуть обговорювати почуте. Тема цікава для всіх. Й ми тепер уже не можемо брати участь в усіх заходах, бо наші ресурси не безмежні.

Я бельгієць за національністю. І я не хотів би, щоб якась країна диктувала поведінку моїм співвітчизникам. Це некоректно і неприємно. Тому ми не нав’язуємо вам висновки. Ви їх маєте зробити самі.

Мова сьогодні йде про безпеку, а не про оборону. Хай будуть дебати. І вони можуть тривати три-чотири роки. Але хай люди самі розбираються у питаннях безпеки. Ми можемо допомогти, можемо дати наше бачення тих чи інших питань, бо ми є власниками НАТО. Це наша організація. І ця організація відкрита для країн, які розвинені і мають політичну стабільність. Для моєї країни безпека гарантована Альянсом.

Але ми поважаємо позицію інших держав і народів, якщо вона не збігається з нашою точкою зору. І при з’ясуванні цих розбіжностей велику роль має суспільство. Хай чиновники говорять, що вони хочуть, але ви теж повинні говорити їм, що ви думаєте. Тут чимала роль належить пресі, яка має показувати, що реально думають люди. Це – складна тема. Безпека – це не забавна тема. Дехто може викрикнути на вулиці під час демонстрації: «НАТО – це гестапо!». Але це не відповідає реальності, не відповідає політиці безпеки, яку всі країни мають розвивати.

Сьогодні ми бачимо, що міжнародні організації досить швидко трансформуються. Це ООН, яка не приховує проблеми безпеки. І є НАТО, яке зовсім не схоже на цю організацію. Я говорю про це чесно і відверто, бо майже 25 років працюю в Альянсі як бельгієць. Бельгія мала, не дуже потужна держава. І вона підтримує трансформаційні процеси, якщо вони йдуть їй на користь.

Я був радником міністра оборони Бельгії кілька разів, і коли наші думки не збігалися, ми шукали консенсус. Ми всі в Альянсі шукаємо консенсус. Для нас це золоте слово. Всі 27 країн, які є в Альянсі, шукають консенсус у стосунках між європейськими країнами і між Альянсом та США. Між європейцями постійно ведуться консультації з питань безпеки. І це сприяє консолідації Європи з питань безпеки. І це дуже здорово!

Ви, як журналісти, як інтелектуали, маєте бачити цей пошук як процес, процес постійного підвищення безпеки в євроатлантичній зоні. Цей процес йде з урахуванням нових загроз, він поєднується з діяльністю інших організацій, що займаються безпекою. Сьогодні наше перебування в Афганістані було б неможливим без схвалення ООН. Ми там працюємо з мандатом ООН. Китай і Російська Федерація тепер дякують НАТО за те, що ми там робимо. Усі ці країни й організації беруть участь у цьому процесі. І НАТО не виступає там жандармом, НАТО ніколи не буде жандармом у світі. Це неможливо з усіх точок зору. Зокрема, фінансової. Адже бюджет НАТО у порівнянні з бюджетом Євросоюзу досить малий. Євросоюз має бюджет 135 мільярдів євро на рік, а НАТО лише два мільярди.

Звичайно, наші країни багаті. Вони мають свої збройні сили, свої інструменти, а роль НАТО в цьому випадку зводиться до розвитку сумісності між збройними силами та відомствами у секторі безпеки. Воно ще займається координацією дій.

НАТО не тільки військова організація, яка бореться проти поширення зброї масового знищення, проти тероризму. Це не порожні слова, тероризм існує, він не має кордонів. Ми зараз дуже занепокоєні можливість терактів з використанням ядерної зброї. І навіть провели навчання в Брюсселі з цього приводу.

Ми перебуваємо в Афганістані не тільки тому, щоб гарантувати безпеку, але й для того, щоб будувати там дороги, школи, університети, давати доступ до знань цим людям. Попередній режим взагалі забороняв афганським жінкам навчатися. Вони не вміли читати. Їхні права були обмежені. Але сьогодні, за сприяння НАТО, в парламенті Афганістану 20% - жінки. Ми фінансували доступ до Інтернету усіх афганських університетів. Бо ми переконані, що знання допомагають розвиткові країни. Знання стабілізують демократію. Завдяки знанням можна уникнути в майбутньому конфліктів у цьому регіоні.

Ми також боремося із кібертероризмом. В Естонії відкрився центр по боротьбі з кібертероризмом, який ми вважаємо дуже серйозною небезпекою і загрозою. Ця загроза може в один день зруйнувати економіку цілої країни, усі банки…

Також ми займаємося екологією. Недавно в Україні була повінь у прикарпатських областях. 16 країн НАТО подали серйозну допомогу постраждалим. Ми також моніторимо якість води, бо якість води теж посилює ризики безпеки. Ми допомагаємо утилізувати боєприпаси, зокрема, колишнє ракетне паливо. Ми маємо мобільний завод, який перетворює це паливо на мінеральні добрива.

Безпека – це, отже, не тільки військові питання.



Запитання: Чи може НАТО приборкати сомалійських піратів?

Відповідь: Ескадра натовських кораблів уже рухається в ту зону. Шість кораблів. І це тільки початок. Надалі вони будуть гарантувати безпеку торговельних шляхів.

Запитання: Які стереотипи щодо НАТО Ви можете назвати?

Відповідь: Перший: НАТО – агресивний блок під дахом США. Але США не є власником Альянсу. Вони мають 20% пакету акцій. Решта в руках європейців. Американці не мають права диктувати. Бо наше золоте правило – консенсус. Американці – це просто член НАТО, потужний член з потужним військовим інструментом, але вони лише 20% Альянсу, і треба завжди мати на увазі цей факт. От в історії з Іраком ми не досягли консенсусу, тому НАТО там не воювало. А от під час конфлікту у Боснії та Герцеговині, у 1995 році, консенсус був досягнутий, бо тама був геноцид. В етнічних війнах загинуло майже 200 тисяч чоловік. Міжнародне співтовариство не могло зупинити цю бойню. А НАТО зупинило, бо був консенсус. І тепер серби вже хочуть вступати в Альянс. Сьогодні Балкани стабілізовані і розвиваються.

Другий міф – що після вступу до НАТО загине ваш ВПК. Але Альянс не купує зброю. В Альянсі є різні ВПК. Тут дуже розвинений ринок колишньої радянської зброї. Закупівлю цієї зброї лобіюють колишні члени Варшавського пакту. Зброя – це бізнес.

Ще один міф: ніби НАТО хоче використовувати українських солдатів у гарячих точках. Це – бредня, безглузді твердження. Кожна країна в Альянсі є незалежною, і вона сама вирішує, брати чи не брати участь в операціях. І має на те право. Ми поважаємо таке рішення країни, яке проводиться через парламент, приймається демократичним шляхом. Тому, якщо Німеччина або Канада відкличуть свої війська з Афганістану, ніхто не буде заперечувати і ніхто не буде їх критикувати. Через те думка про те, що НАТО може використовувати ваших вояків поза волею парламенту – це неправда. Цього не може бути. Ніхто, жоден генерал і навіть Генсек НАТО не може зобов’язати країну направити свої війська у гарячу точку.

Але у кожної країни є свої ресурси. Одна може надати літаки, кораблі, вантажні автомобілі. Тільки ніхто не може диктувати цій країні.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка