Українська мова Українська література



Сторінка1/16
Дата конвертації31.12.2016
Розмір2.37 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Програми та рекомендації

до розподілу програмного матеріалу

загальноосвітніх навчальних закладів

для 5-10 класів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату
Українська мова
Українська література
Іноземна мова
Зарубіжна література

Київ


2009


Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(лист Міністерства освіти і науки України №1/11-7409 від 08.09.2009)
Відповідальний за випуск:

Програми підготували: Л.О. Ханзерук, Л. С. Торба,


Н. П. Годованюк, Т. М. Убийконь та ін.

© Міністерство освіти

і науки України, 2009

Вступ
Згідно з Типовим положенням про спеціальну загальноосвітню школу (школу-інтернат) для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, затвердженим наказом Міністерства освіти України від 15.09.2008 № 852, спеціальна школа (школа-інтернат) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату I-III ступенів створюється для навчання і виховання дітей з порушеннями опорно-рухового апарату (з церебральними паралічами; наслідками поліомієліту у відновному і резидуальному станах; артрогрипозом, хондродистрофією, міопатією, наслідками інфекційних поліартритів; іншими вродженими та набутими деформаціями опорно-рухового апарату) для здобуття певного освітнього рівня загальної середньої освіти шляхом спеціально організованого навчально-виховного процесу в комплексі з корекційно-розвивальною роботою та медичною реабілітацією.

На другій ступені освіти закладається фундамент загальноосвітньої та трудової підготовки, продовжується корекційно-відновлювальна робота з розвитку рухових, мисленнєвих, мовленнєвих навичок та умінь, які забезпечують соціально-трудову адаптацію вихованців.

Оскільки мета освіти дітей з порушеннями опорно-рухового апарату полягає у максимальному розвитку особистісного потенціалу зі спрямованістю на соціальну адаптацію та інтеграцію в суспільство, її можна досягнути шляхом специфічної реалізації освітніх програм.

Загальноосвітня підготовка учнів спеціальної школи для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату може бути досягнута за умови дотримання особливої змістової та методичної спрямованості навчального процесу, в основу якого закладений корекційно-розвивальний принцип. Згідно з цим принципом, діти з тяжкими руховими порушеннями можуть оволодіти базовим компонентом програми тільки в умовах максимальної індивідуалізації навчання. Спеціальних умов навчання і виховання потребують учні з дитячими церебральними паралічами - найчисельніша категорія – з огляду на поєднання недоліків рухової та пізнавальної діяльності. Потребують спеціальних організаційних форм та умов навчання учні з іншими руховими порушеннями (з наслідками поліомієліту, з міопатією, з вродженими і набутими вадами опорно-рухового апарату), у яких недоліки пізнавальної діяльності виражені меншою мірою.

У спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі (II ступінь) для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату тривалість навчання збільшується на один рік, що пов’язане зі сповільненим темпом психічного розвитку учнів, труднощами оволодіння окремими вміннями та навичками, внаслідок мовленнєвих і рухових порушень, а також необхідністю введення в навчальний план корекційно-розвиткових занять. У зв’язку зі збільшенням терміну навчання передбачається інший розподіл навчального матеріалу за роками навчання у порівнянні із загальноосвітньою школою.

Корекційно-розвитковий характер навчання спрямований на подолання відхилень у фізичному розвитку, пізнавальній та мовленнєвій діяльності. Організація навчального процесу у спеціальному загальноосвітньому навчальному закладі для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату передбачає використання спеціальних методів та прийомів навчання і виховання. Для успішної організації навчального процесу школярів з порушеннями опорно-рухового апарату учителю необхідно розуміти особливості їх психофізичного розвитку, а також найбільш характерні труднощі, що виникають у них під час оволодіння навчальним матеріалом і зумовлені захворюванням. Педагогу важливо знати причини та час виникнення труднощів у навчанні, а також їх вплив на засвоєння програмного матеріалу. Під час визначення характеру навчального навантаження вчитель орієнтується на появу стомлення як ознаку зміни уваги, яка має вагоме значення для продуктивності розумової праці школярів.

Визначення змісту навчання у закладі II ступеню для дітей з порушеннями функцій опорно-рухового апарату вимагає урахування як загальних завдань освіти та виховання учнів, так і спеціальних завдань.

До спільних рис, які визначають зміст навчання в загальноосвітній школі та школі для дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, належать:

- цензовий характер навчання школярів, що забезпечує освіту в обсязі відповідних ступенів загальноосвітньої школи;

- реалізація принципу послідовності вивчення предметів у навчальних планах і програмах;

- побудова змісту навчання у відповідності з принципом єдності системи освіти;

- відповідність програм основним дидактичним принципам.

Спеціальні корекційні завдання визначають зміст навчання учнів цієї категорії та передбачають обов’язкове врахування особливостей розвитку пізнавальної сфери учнів з порушеннями опорно-рухового апарату, а саме:

- порушень активної довільної уваги, які зумовлюють специфіку всіх стадій пізнавального процесу (від зосередження і довільного вибору під час прийому та переробки інформації до запам’ятовування, осмислення і т.д.), що суттєво ускладнює навчання;

- підвищеної виснажливості психічних процесів, яка супроводжується низькою інтелектуальною працездатністю, емоційною лабільністю, порушеннями пам’яті;

- сповільненості та інертності всіх психічних процесів, які викликають труднощі перемикання з одного виду діяльності на інший, патологічне застрягання на окремих фрагментах навчального матеріалу, «в’язкість» мислення.

Названі особливості належать до функціонально-динамічних порушень і разом з порушеннями вищих кортикальних функцій (недостатністю просторових та часових уявлень, гностичних відхилень) та мисленнєвими порушеннями визначають специфіку інтелектуальної діяльності учнів зазначеної категорії. З огляду на це, навчання учнів з порушеннями опорно-рухового апарату потребує від учителя поінформованості щодо нейропсихологічного діагнозу (латералізації та внутрішньопівкулевої локалізації ділянок мозку) школярів з органічним ураженням головного мозку, а також, пов’язаних з ним, знань методів та прийомів ефективного навчання таких учнів, які пропонуються нейропедагогікою.

В залежності від форми дитячого церебрального паралічу простежуються специфічні особливості пізнавальної діяльності школярів. Так, при спастичній диплегії спостерігається задовільний розвиток словесно-логічного мислення при вираженій недостатності просторового гнозису та праксису. Учні задовільно виконують завдання, що вимагають участі словесно-логічного мислення. Суттєві труднощі школярів мають місце під час виконання завдань на просторове орієнтування, копіювання форми предмета, зображення асиметричних фігур, засвоєння схеми тіла та напрямку. Вчителю доводиться враховувати труднощі глобального сприймання кількості учнями цієї категорії, порівняння цілого та його частин, засвоєння складу та розрядної будови числа тощо.

В учнів з правостороннім геміпарезом нерідко діагностується оптико-просторова дисграфія. Оптико-просторові порушення супроводжують процеси читання і письма: читання утруднене та сповільнене, письмо характеризується елементами дзеркальності тощо.

Своєрідністю вирізняється пізнавальна діяльність учнів з гіперкінетичної формою дитячого церебрального паралічу. Провідне місце у структурі порушень посідає недостатність слухового сприймання та мовленнєві порушення (гіперкінетична дизартрія). Труднощі школярів простежуються під час виконання завдань, які потребують мовленнєвого оформлення, однак, задовільно виконують візуальні інструкції. Навчальна діяльність школярів цієї групи визначається також задовільним розвитком праксису та просторового гнозису.

Таким чином, головними особливостями пізнавальної діяльності школярів з порушеннями опорно-рухового апарату слід розглядати виражену диспропорційність та нерівномірно порушений темп розвитку. В таких умовах, навчання як форма розвитку має на меті «вирівнювання» його порушень.

Обсяг змісту навчальних дисциплін усіх освітніх галузей відповідає загальноосвітній школі. Проте, особливості рухових і мовленнєвих порушень в учнів зумовлюють специфіку процесу навчання особливо з таких предметів як українська мова, фізичне виховання, трудове навчання, математика тощо.





Освітня галузь «Мови та літератури» у школі ІІ ступеня реалізується навчальними предметами «Українська мова», «Українська література», «Іноземна мова», «Зарубіжна література».

Велика різноманітність мовленнєвих порушень в учнів з порушеннями опорно-рухового апарату зумовлює різний рівень їх підготовленості до засвоєння програмового матеріалу з української мови.

Оскільки мовленнєва регуляція сприяє розвитку довільних рухів, урокам з української мови відводиться найважливіша роль, як у вигляді самостійної програми навчання, так і у викладанні всіх інших предметів. Засвоєння окремих розділів з української мови можливе лише за умови розв’язання ряду спеціальних завдань, обумовлених наявністю рухових, мовленнєвих та інших відхилень у психічному розвитку. Корекційна спрямованість навчання з названого предмету забезпечується спеціальними методами навчання, введенням спеціальних пропедевтичних занять, які передують вивченню окремих розділів та тем програми, а також введенням спеціальних індивідуальних і групових занять з корекції порушень мовленнєвого розвитку. Отримані школярами знання та навички закріплюються під час занять у класі. Вивчення складних розділів і тем супроводжується систематичним повторенням, що створює умови для узагальнення попередньо вивченого матеріалу та закріплення вивченого.

На етапі основної школи учні з порушеннями опорно-рухового апарату суттєво відрізняються за ступенем мовленнєвої підготовки: словниковим запасом, особливостями використання граматичних засобів мови, оволодінням зв’язним мовленням, ступенем сформованості рухової навички письма тощо.

Невід’ємною складовою формування узагальнених мовних знань, розвитку граматичного мислення, подолання стійких мовних труднощів учнів з порушеннями опорно-рухового апарату розглядається вивчення лексики. Робота вчителя з формування лексичних уявлень в учнів з церебральними паралічами – це сукупність цілеспрямованих та систематичних мовних вправ, які сприяють засвоєнню невідомих слів та їх значень, поглибленому розумінню вже відомих слів, з’ясуванню подібності та відмінності лексичних одиниць за значенням, активному їх використанню у власному мовленні. Враховуючи зазначене, провідна роль у вивченні лексики належить семантиці слів, оскільки з нею пов’язане правильне розуміння значення слова та його адекватне використання в мовленні. Вчитель повинен використовувати різні шляхи вивчення лексичних розділів шкільної програми, враховувати умови та ступінь підготовленості учнів, розширювати практичні завдання. Це дозволить ефективніше спиратись на лексику у вирішенні завдання мовного розвитку учнів, яка надто важлива на усіх етапах навчання.

Специфіка рухової навички письма в учнів з порушеннями опорно-рухового апарату висуває необхідність раціонального дозування виконання письмових і контрольних робіт. Це зумовлено тією обставиною, що характерні для початкових етапів навчання труднощі графічного написання букв, дотримання рядків залишаються порушеними і на наступних етапах навчання: письмо школярів уповільнене, неплавне. Вчителю слід мати на увазі, що складність описаних порушень не завжди корелює зі ступенем неврологічних проявів: вираженістю гіперкінезу у випадку гіперкінетичної форми дитячого церебрального паралічу або ступенем парезу у випадку спастичної диплегії. Тому, керуючись основною метою виявлення знань або якості засвоєння програмового матеріалу з цього чи інших предметів, педагог добирає обсяг і способи виконання індивідуальних завдань в кожному конкретному випадку.

Враховуючи рухові особливості школярів з порушеннями опорно-рухового апарату, їх швидку виснажливість, необхідно варіювати форми виконання письмових завдань (робота з картками; виконання письмових завдань на підготовлених альбомних аркушах; написання на дошці крейдою; викладання слів і речень на спеціальних магнітних дошках; виконання роботи на комп’ютері тощо).

Уповільнений темп письма в учнів з порушеннями опорно-рухового апарату визначає необхідність збільшення часу для виконання письмових робіт, а в окремих випадках частина відповіді учня може здійснюватись в усній формі.

Для більш адекватної оцінки знань з навчальних предметів цієї, а також інших освітніх галузей, необхідно ретельно дотримуватись індивідуального та диференційованого підходу. Під час проведення письмових робіт та оцінки їх виконання учнями, педагог виважено підходить до створення умов пред’явлення навчального матеріалу, його обсягу та способу виконання. За певних обставин, викликаних просторовими порушеннями та не сформованістю зорово-моторної координації, педагог спеціально позначає рядок і місце, з якого необхідно починати писати або малювати, визначає символами необхідну відстань між рядками або частинами завдання.

Засвоєння програмового змісту з української та зарубіжної літератур учнями з порушеннями опорно-рухового апарату ускладнюється порушеннями читання. В учнів середньої школи такі порушення якісно відрізняються від порушень читання у початковій школі та характеризуються недостатнім налагодженням лексико-граматичних (учні орієнтуються тільки на семантичне значення слова, без урахування флексійних та прийменникових відношень), а також синтаксичних зв’язків.



У складних випадках порушень звуковимови, спазмів під час вимови слів та фраз, а також інших труднощів висловлення, педагог повинен дати дітям час для підготовки до розгортання мовленнєвого акту. В подібних навчальних ситуаціях краще звернутись з запитанням до усього класу, заслухати відповідь учня з більш розгорнутим мовленням.

Українська мова
5-й клас

105 год. (3 год на тиждень)
Мовленнєва змістова лінія


п/п

К-ть год.

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

1.

28

Відомості про мовлення
Загальне уявлення про мовлення; види мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо); мета спілкування і адресат мовлення; мовлення монологічне і діалогічне, усне й писемне; основні правила спілкування (бути ввічливими, привітними і доброзичливими, уважно, не перебиваючи, слухати співрозмовника, заохочувати його висловити свою думку, зацікавлено й доброзичливо вислуховувати її, уміти висловити незгоду з позицією співрозмовника так, щоб не образити його; не розмовляти без потреби голосно, не вживати грубих слів, говорити про те, що цікаво адресатові мовлення та ін.) (практично). Тема й основна думка висловлювання; тема і мікротема. Ознайомлення з вимогами до мовлення (змістовність, логічна послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність). Помилки в змісті й побудові висловлювання (практично).

Учень:
розрізняє такі поняття, як мовлення, види мовленнєвої діяльності, монолог, діалог, адресат мовлення; усну та письмову, монологічну та діалогічну форми; тему та основну думку, тему й мікротему висловлювання; мовні засоби зв’язку речень у тексті; стилі мовлення, сферу їх використання, типи і жанри мовлення, особливості їх побудови; вимоги до мовлення;
визначає тему, основну думку висловлювання; стилі (розмовний, художній і науковий) мовлення, сферу їх використання, типи (розповідь, опис предметів і тварин, роздум) і жанри мовлення (оповідання, відгук, замітка, лист); адресата мовлення і мету спілкування; вимоги до мовлення;
знаходить взаємозумовлені змістові частини тексту — підтеми й мікротеми, засоби їх зв’язку між собою, зв’язку окремих речень у тексті;
ділить текст на абзаци.







Усна і письмова форми тексту (висловлювання). Простий план готового тексту.
Належність висловлювання до певного стилю: розмовного, наукового, художнього, публіцистичного, офіційно-ділового (загальне ознайомлення). Ознайомлення із розмовним, науковим і художнім стилями, сферою їх використання.
Типи мовлення (різновиди текстів): розповідь, опис, роздум. Особливості побудови розповіді на основі власного досвіду, опису окремих предметів і тварин, елементарного роздуму.
Жанри мовлення: оповідання, відгук, замітка, лист, особливості їх побудови.




2.




Види робіт
Сприймання чужого мовлення
Аудіювання (слухання-розуміння) текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до стилів: розмовного, художнього, наукового; типів: розповідь, опис (в т. ч. опис окремих предметів, тварин), роздум; жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, загадка; прислів’я, приказки (об’єднані певною темою).

Учень:
розуміє висловлювання інших людей або звукозаписи з одного прослуховування (тривалість звучання незнайомих текстів розмовного і художнього стилів 4—5 хв, наукового — 3—4 хв);
складає первинне уявлення про зміст почутого (що, коли, в якій послідовності відбувається);
уміє прогнозувати загальний характер змісту повідомлюваного на основі формулювання теми, основної думки;
визначає адресата і мету спілкування, причинно-наслідкові зв’язки, зображувально-виражальні особливості тексту;







Читання мовчки текстів діалогічного і монологічного характеру, що належать до таких стилів: розмовного, художнього, наукового;
типів: розповідь, опис (у т. ч. опис окремих предметів, тварин), роздум;
жанрів мовлення: оповідання, замітка, стаття, казка, легенда, переказ, пісня, вірш, загадка; прислів’я, приказки (об’єднані певною темою).

читає мовчки відповідно до його віку незнайомі тексти різних стилів, типів, жанрів мовлення зі швидкістю 100—150 слів за 1 хв;
виділяє і запам’ятовує у прочитаному головне, тему і основну думку тексту, деталі;
добирає заголовки до його частин (простий план);
ставить запитання до прочитаного, відповідає на них;
переглядає текст швидко і знаходить у ньому вказані елементи (цифри, слова у лапках, слова із зносками, слова, написані з великої літери, тощо);
оцінює прочитаний текст з погляду новизни, змісту, виразності мовного оформлення, задуму тощо.

3.




Відтворення готового тексту
Виразне читання вголос художніх, науково-популярних текстів різних типів мовлення, що належать до таких жанрів, як оповідання, замітка, стаття, легенда, переказ, казка, прислів’я, приказки, пісня, вірш, байка (вивчення деяких із них напам’ять або близько до тексту).
Перекази (навчальні й контрольні) за простим планом.

Учень:
виразно читає вголос** знайомі тексти різних стилів (розмовного, наукового і художнього), типів, жанрів мовлення із достатньою швидкістю (80—120 слів за хв), плавно, відповідно до орфоепічних та інтонаційних норм;
оцінює прочитаний уголос текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;







Говоріння.
Докладні перекази художніх текстів розповідного характеру з елементами опису тварин, роздуму.
Докладний переказ тексту наукового стилю.
Письмо.
Докладні перекази художнього тексту розповідного характеру з елементами опису предметів, тварин.

переказує докладно (усно й письмово) *** почуті і прочитані тексти художнього і наукового стилів мовлення (обсягом 100—150 слів) зазначених у програмі видів за самостійно складеним простим планом, підпорядковуючи висловлювання темі та основній думці, з урахуванням комунікативного завдання, дотриманням композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму;
помічає і виправляє недоліки в своєму мовленні;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.

4.




Створення власних висловлювань
Діалогічне мовлення
Діалог, його розігрування відповідно до запропонованої ситуації спілкування, пов’язаної із життєвим досвідом учнів (діалоги етикетного характеру, діалог-розпитування), за поданим початком, малюнками.

Учень:
складає, розігрує діалоги певного обсягу (орієнтовно 6—7 реплік для двох учнів) відповідно до запропонованої ситуації спілкування, зразку, за поданим початком, опорними словами, малюнком, досягаючи комунікативної мети (тривалість діалогу 3—5 хв);
дотримується теми висловлювання, норм української літературної мови;
використовує репліки для стимулювання, підтримання діалогу, формули мовленнєвого етикету;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення;







Монологічне мовлення
Твори (навчальні й контрольні) без плану.
Говоріння.
Твори-описи окремих предметів, тварин (у тому числі за картиною) в художньому стилі.
Відповідь на уроках української мови та інших предметів (за поданим планом або таблицею) в науковому стилі.

складає усні та письмові твори * * * (вказаних у програмі видів) з урахуванням мети й адресата мовлення, типу і стилю мовлення;
підпорядковує висловлювання темі та основній думці;
використовує вивчені мовні засоби зв’язку між реченнями в тексті;
вибирає відповідно до умов спілкування стиль мовлення (розмовний, науковий, художній);







Відгук про висловлювання товариша.
Твір-оповідання про випадок із життя.
Письмо.
Твір-розповідь на основі власного досвіду в художньому стилі.
Твори-описи окремих предметів, тварин у художньому і науковому стилях.
Твір-роздум на тему, пов’язану з життєвим досвідом учнів у художньому стилі.
Замітка в газету (із шкільного життя) інформаційного характеру.

додержується вимог до мовлення* та основних правил спілкування;
знаходить і виправляє недоліки та помилки в змісті, побудові й мовному оформленні власних висловлювань;
оцінює текст з погляду його змісту, форми, задуму і мовного оформлення.







Ділові папери. Лист рідним, друзям. Адреса.




  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка