Україна Красноармійська районна державна адміністрація Донецької області Відділ освіти Роль батька у вихованні дитини Чоловічі батьківські збори



Скачати 184.34 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір184.34 Kb.
Україна

Красноармійська районна державна адміністрація

Донецької області

Відділ освіти


Роль батька у вихованні дитини

Чоловічі батьківські збори

З досвіду роботи

вчителя початкових класів

Миролюбівської ЗОШ

Ι – ΙΙ ступенів

Чуприни Ірини Миколаївни

2007

Тема. «Роль батька у вихованні дитини»

Мета: сприяти розвиткові добрих відносин і взаєморозуміння в сім'ях учнів;

формувати культуру спілкування між батьками і дітьми; обговорити з

батьками шляхи виходу із складених ситуацій, пов'язаних з дітьми;

розширити уявлення про роль батька у вихованні дитини.



Обладнання: картки з завданнями, пам'ятки для батьків, плакати з

прислів'ями про сім'ю, про батька і матір, вислови видатних людей.



План зборів

Ι. Вступне слово класного керівника

«Сім'я – найперший вихователь»

ΙΙ. Виступ психолога: « У сім'ї росте дитина»

ΙΙΙ. Лекція «Роль батька у вихованні дітей»

ΙV. Психологічний тренінг спілкування.

V. Підсумок зборів. Вручення батькам пам'яток.

VΙ.Список використаної літератури.

VΙΙ. Додатки: № 1 Тест для батьків

«Ваш сімейний мікроклімат»

№ 2 Тест «Які ви батьки?»

№ 3 Стилі батьківської поведінки

№ 4 Десять «золотих правил» виховання щасливих дітей

№ 5 10 етичних «Не можна» для дітей за В. Сухомлинським

№ 6 «Десять заповідей батькам»

2

Ι. Роль сім'ї у вихованні дітей. Виступ класного керівника.

Сучасна сім'я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини. Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку молодого покоління. Конституційним обов'язком батьків є утримання дітей до повноліття. Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров'я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Сім'я, родина – найвища цінність на Землі, яка робить життя кожної людини щасливим, повноцінним, плодним.

Василь Олександрович Сухомлинський писав: « У сім'ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін, і гілки, і квітки, і плоди. Сім'я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Пам'ятайте, що дитина – дзеркало життя своїх батьків. Як у краплині води відбивається сонце, так у дітях відбивається вся організація життя сім'ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері і батька.


ΙΙ. Виступ психолога: « У сім'ї росте дитина»

ΙΙΙ. Лекція «Роль батька у вихованні дітей»

Виховання – процес закритий. Іноді батькам здається, що вони виховують, так як вони все роблять для своєї дитини: одягають, взувають, дарують іграшки, годують і, звичайно, повчають, сварять за погані вчинки. А дитина в цей час може дивитись вам в очі і думати про те, як вам догодити чи як уникнути спілкування з вами.

В багатьох сім'ях дітям все частіше не вистачає саме любові батька. Часто батьки не помічають, як подорослішали їх діти. І це погано, бо мить народження справжньої дружби між батьком і сином (донькою) втрачена: минув той час, коли батько міг увійти в життя своїх дітей, як найближча рідна людина, старший товариш, наставник, приклад для наслідування.

3

На жаль, виховання дітей стало найчастіше жіночим ділом. І це дає про себе знати вже сьогодні – у негативному ставленні до батьківства, до батьківського обов'язку, а отже, і до батьківського щастя.



Виховання дитини лише тоді може бути повноцінним, коли в ньому беруть участь і мама, і тато. Нашим дітям як повітря необхідне не просто спілкування з татами, але й спільна з ними діяльність. До 5 років хлопчик більше спілкується з мамою. Але потім внутрішній імпульс чоловічої програми розвитку виштовхує його з материнського гніздечка в батьківський світ. Відсутність чи присутність батька суттєво впливає на поведінку дитини.

Чоловічу програму в наших синів заклала природа, наше завдання – забезпечити умови для її реалізації. Як не дивно, значну роль тут має ласка. Хлопчики не менше, ніж дівчата, потребують батьківської ласки в дитинстві.

Діти, які постійно відчували прояви любові з боку батьків, мають більш розвинене почуття внутрішньої безпеки. Навіть при умові окремого проживання батьків, дитина повинна постійно відчувати їх увагу і піклування.

Існують різні типи батьківського ставлення до дитини.

Наприклад, батько – «найбільший друг».

Батьки – представники цього типу – вміють і з задоволенням спілкуються з дитиною – конструюють, грають в рухливі ігри, тощо. І на цьому зупиняються, впевнені в тому, що все необхідне вони зробили. А відвідування школи, допомога у виконанні домашніх завдань, відвідування лікарні – це не їх справа. Це справа мами. Такий тато – друг – це чудово, але враховуючи те, що в житті у дитини буде багато друзів для ігр і розваг, виникає питання, хто ж в його житті буде батьком?

Найбільш традиційним типом батьків є тип «голова сім'ї». Всі домашні справи його не цікавлять. Його цікавлять лише чоловічі справи. Він впевнений, що його присутність дає дитині відчуття безпеки. Крім того, він вчить дитину всьому необхідному.

4

Зустрічається і такий тип, як «винятковий батько». Це батько, який іноді краще мами знає толк в традиційних обов'язках. Звичайно, такі батьки ризикують стати ще одною мамою, тобто конкурентом, а не доповненням. А якщо батько займає мамине місце, то хто ж тоді буде на батьківському?



А ще бувають «вічно юні чоловіки» і тата, які заради сім'ї і дитини не готові відмовитись від друзів, улюблених занять. Крім того, вони не можуть позбавитись від враження, що мама дуже багато часу приділяє дитині.

Дивлячись на недоліки і переваги особливостей батьків різних типів, порівнюючи дітей, які росли з батьками чи без них, можна впевнено сказати, що присутність навіть некомпетентного, неуважного батька є дуже важливою. Відсутність батька негативно впливає на успішність навчання, самоповагу дітей, особливо хлопчиків. Їм важче дається засвоєння чоловічих ролей і відповідного стилю поведінки, що приводить до агресивності і жорстокості.

Важливою і цікавою є сфера виховання, пов'язана із взаємовідносинами батька і доньки.

Батько для дівчинки – це ще й втілення мужності взагалі. Завдяки йому вона буде думати про всіх чоловіків: чи то бути в захваті і поважати, чи то боятися і уникати. Адже хороший, добрий батько виховує майбутню дружину і матір із своєї доньки своєю поведінкою в особистому домі, своїм авторитетом.

Хлопчикам, щоб вони виросли справжніми чоловіками, необхідно чоловіча твердість, строгість, батьківське терпіння і взаєморозуміння, а ще чоловіча увага.

Хлопчиків батькам необхідно виховувати на особистому прикладі. В повсякденному спілкуванні з сином, необхідно знаходити час для розмов про мужність, честь, вірність, дружбу; привчати майструвати; вчити бути вірним даному слову, розуміти, що означає слово «треба».

Все шкільне життя дітей складається з різних проблем.

5

І хто, як не батько, повинен стати справжнім другом дитини з перших шкільних днів. Звичайно, спілкування з дитиною потребує нервової напруги; від нього у батьків виникає стомленість, а це може призвести до погіршення ставлення до дітей. Пам'ятайте, що батьківська стомленість викликає байдужість, призводить до втрати батьківського інтересу до деталей дитячого життя. А байдужість батьків до життя дитини – перший крок до відчуження.



Взагалі, складна це робота – бути батьком. Складна, але прекрасна. І тільки любов до дітей допоможе Вам виховати справжніх людей, гармонійно розвинених, високоморальних.

Батьки мають бути насамперед об'єктивні, однак справедливі, вимогливі до дітей. Бо ж ніщо не завдає такого морального болю, як незаслужена образа, покарання, недовіра найдорожчої людини. У дітей це може викликати появу неврозів, пригніченості ініціативи, виробити звичку пристосовуватись, підлещуватись, обманювати. Саме так починаєтьсчя відчуження дитини від одного чи обох батьків, віддалення інтересів, заглиблення у свій мікросвіт.

Отже, батькам потрібно проявити увагу і тактовність, уміння бути поряд і разом, ненав'язливо допомогти, підказати, осмислити ситуацію, в якій опинилась дитина, прийняти правильне рішення.

Як часто дорослі чомусь забувають, що в дитячій душі, як на благодатному ґрунті, все, що потрапляє, проростає. Посієш добре, розумне, вічне – збереш багатий урожай доброти, милосерддя, людяності, щирості.

Часто ж взаємні претензії батьків, бажання кожного з них більше прихилити до себе дітей, зробити їх тільки своїми спільниками веде до відчуження й лицемірства дітей. А потім ніяка суворість батька, ніяка ласка матері не допоможуть. Чудово, коли в сім'ї розумно поєднуються батьківський чоловічий авторитет і щира материнська ласка, турботлива лагідність бабусі і виважена мудрість дідуся. Єдність виховних впливів дорослих членів сім'ї на дітей – одна з найголовніших запорук їх морального розвитку, становлення характеру, формування високих людських якостей.

6

Загальновідомо, що атмосфера для нормального виховання дітей визначається насамперед нормальними взаєминами їхніх батьків (чоловіка і дружини).



То ж спробуємо за допомогою тесту визначити свій сімейний мікроклімат (додаток № 1).

Сім'я – особлива атмосфера, куди дитина несе свою радість і горе, роздуми, сумніви. Тому батькам слід задуматися над тим, чи справна їхня «машина сімейного виховання».

Автор книги «Християнська родина. Батьки і діти» Петро Мельничук, писав: «Кожна родина – подібна до годинника. Коли в годиннику всі коліщата належно обертаються, тоді годинник, хоч би нікелевий, є добрий, бо добре ходить. Коли всі коліщата родинні виконують совісно свої призначені обов'язки, чи то релігійні, чи то національні, чи то громадські, то така родина, хоч би найбідніша, буде найщасливішою і найліпшою і для Бога, і для Церкви, для всього народу і держави, в якій живе».

Народна мудрість говорить: «Яке дерево, такі й квіти, які батьки, такі й діти». Чи хочете ви, батьки, дізнатись про те, які ви батьки? Пропоную вам тест «Які ви батьки?» (додаток № 2)


ΙV. Психологічний тренінг.

1.«Знайомство». Всі стають у коло, кожен по черзі робить крок уперед, вітається, демонструє якийсь жест, називає своє ім'я.

Тоді всі інші разом роблять теж саме, що й перший гравець, намагаючись точно скопіювати його голос і жест.

Коли всі учасники таким чином привітаються, їм необхідно дати відповіді на питання:



  • Чи були у вас труднощі?

  • Який жест вам найбільше запам'ятався?

  • Чи важливі жест та інтонація у спілкуванні?

7

2. «Хто дивиться недоброзичливо?»

Ця вправа допомагає вирішити проблему встановлення контактів.

Один з батьків виходить за двері. Коли він повернеться, то повинен визначити, хто з учасників дивиться на нього недоброзичливо. (Група сама назначає, хто саме буде дивитись недоброзичливо.)

В обговоренні результатів вправи звертають увагу на ознаки, які були визначальними у встановленні бажання контактувати.

3. Поділ на групи. На столі лежать картки з написами: «Спорт», «Фантастика», «Музика», «Танці», «Комп'ютер». Учасники вибирають для себе одну картку і розподіляються на групи за захопленням. Потім кожна група малює емблему своєї групи і коротко розповідає про неї.

За цими емблемами робиться висновок, що кожний з учасників унікальний, так як і унікальна кожна дитина.

4. «Ми – психологи»

Кожна група отримує таблицю «Стилі батьківської поведінки»(додаток № 3) і завдання «Визначити стиль батьківської поведінки в даній ситуації».
Ситуація 1. «Одного разу син провинився і батько наказав йому піти і самому зірвати різку. Хлопчик пішов і довго не повертався. Нарешті він повернувся весь у сльозах і сказав: «Різки я не знайшов, але ось тобі камінь, який ти можеш у мене кинути». (Авторитарний)
Ситуація 2. «Ваша дитина приходить зі школи і скаржиться, що вчителька неправильно поставила оцінку. Батько говорить: «Яка несправедлива твоя вчителька. Я завтра ж піду до школи. Ніхто тебе більше не скривдить!». (Ліберальний)
Ситуація 3. «Ви повертаєтесь з роботи після важкого робочого дня, втомлені, роздратовані,заходите у вітальню, а там розкидані по підлозі іграшки.

8

Необережний крок – і Ви падаєте. Ваша дитина дуже рада, що ви прийшли, вибігає Вам назустріч, допомагає піднятися і говорить: «Таточку, вибач, будь ласка, я не навмисне. Я все зараз приберу». «Нічого, синку, буває й гірше. Добре, якщо ти більше не будеш розкидати іграшки!». (Авторитетний)


Ситуація 4. У гастрономі хлопчик років чотирьох випив склянку соку і довго дивився на продавщицю.

  • Ти щось хотів сказати? – усміхнулася продавщиця.

  • Може «дякую»?

І тут підійшов батько, який робив покупки в іншому відділі.

- За гроші «дякую» не кажуть! – відрубав він і взявши сина за руку, з гордим виглядом пішов до виходу . (Індиферентний)


Ситуація 5. «У тролейбусі поруч з батьком сидів хлопчик 5 років. На зупинці до салону зайшла літня жінка. Для неї не було місця. Помітивши, що жінка стоїть, хлопчик сповз із сидіння і, потягнувши її за руку, сказав:

- Сідайте.

Жінка посміхнулася і відповіла:

- Ні, ти вже сиди сам. Ти ще маленький.

Але хлопчик продовжував стояти. Жінка також не сідала. Втрутився батько дитини.

-Вам краще сісти. По- іншому мій син не поведеться,- сказав він твердо і, звертаючись до сина, додав схвально:

-Тримайся міцніше! (Авторитетний)

5. Гра «Моя дитина»

Кожен учасник повинен дібрати декілька якостей своєї дитини, що починається першою літерою з імені дитини.

Наприклад, Сергій – сила, скромність, самостійність, сентиментальність.


9

V. Підсумок зборів. Вручення батькам пам'яток. (додаток № 4, № 5, № 6)

Класний керівник:

Шановні батьки!

Підводячи підсумки наших сьогоднішніх зборів, мені хотілося б вірити в те, що ви зробите для себе правильні висновки щодо виховання дітей і оберете той стиль виховання, який принесе найкращі плоди. Я подарую вам пам'ятки, які допоможуть вам у вихованні дітей. І завершити мені хотілося б словами великого педагога Василя Сухомлинського: «Якою б відповідально складною і творчою б не була Ваша робота на підприємстві, пам'ятайте, що вдома Вас чекає ще більш відповідальніша, найтонша робота – виховання людини. Де б це не було, Вас можуть замінити іншим працівником: від сторожа тваринницької ферми до міністра. А справжнього батька не замінить ніхто!»

І пам'ятайте, що виховання дітей в сім'ї – не особиста справа батьків, а справа великої державної ваги, тому наші діти – це майбутнє України. Наші діти – це майбутні батьки, які теж будуть виховувати своїх дітей. Наші діти – це наша старість. Правильне виховання – це наша щаслива старість, погане виховання – це наші сльози, це наша провина перед іншими людьми і держовою.

10
VΙ.Список використаної літератури.

1. Гребенькова Л. О.Довідник класного керівника 1 – 4 класи. - Ранок,

2008р.
2.Організація роботи з батьками. - Тернопіль: Астон, 2002р.


3.Тренінги спілкування. - Київ: Редакція загальнопедагогічних газет,

2004р.
4. Навіщо батькам ходити до школи.- Київ: Шкільний світ, 2006р.


5. Сухарева Л. С. Родительское собрание в начальной школе.- Харьков,

2007г.


11

Додаток № 1

Тест для батьків «Ваш сімейний мікроклімат»

1.Чи можете ви сказати фразу: «Я батько. Мені простимо»? Або ж: «Я сказав,

так і буде»?

2. Чи застосовуєте ви фізичні методи покарання дітей?

3. Чи можете ви грубо перервати висловлювання дружини?

4. Чи приховуєте ви незначні суми від дружини на дрібні особисті потреби?

5. Якщо ви затримуєтесь на роботі або з друзями, чи обов'язково

попереджуєте дружину?

6. Чи можете ви погрозливо стукнути кулаком по столі в суперечці?

7. Чи бувають випадки, коли ви підвищуєте голос на родичів дружини?

8. Чи можете ви вийти з дому, не попрощпвшись лагідно з рідними?

9. З вами в місті живе родич, який захворів. Чи може трапитися так, що ви

чомусь не провідали його?

10. Чи вважаєте ви, що у вашої дружини не повинно бути своїх друзів?

11. Чи дратує вас за певних обставин необхідність довго чекати дружину?

Ключ до тесту (за кожну відповідь «так» - 1 бал).

9 – 11 балів – якщо на всі запитання ви відповіли «так», у вас в сім'ї процвітає командно – адміністративна система.

8 балів – ще не все втрачено і в будь – якому віці ще щось можна змінити.

Менше 6 балів – ви схильні до демократизму, хоча втомлені, і Вам необхідний відпочинок. Ви нервові, роздратовані, але рухаєтесь у правильному напрямі.

Перевірте себе, почніть нове життя.



Додаток № 2

Тест «Які ви батьки»

Шановні батьки! Виберіть ті фрази, які ви найчастіше вживаєте, спілкуючись із дітьми.



  1. Скільки разів тобі можна повторювати? (2)

  2. Порадь мені, будь ласка? (1)

  3. Не знаю, що б я без тебе робив? (1)

  4. І в кого ти вдався? (2)

  5. Які в тебе чудові друзі? (1)

  6. Ну на кого ти схожий? (2)

  7. Я у твої роки... (2)

  8. Ти моя опора і підмога. (1)

  9. Ну що за друзі в тебе?! (2)

  10. І про що ти думаєш? (2)

  11. Який ти у мене розумник! (1)

  12. А ти як вважаєш, сонечко? (1)

  13. У всіх діти як діти, а ти ... (2)

  14. Який ти у мене тямущий! (1)

Якщо ви набрали

7 – 8 балів. Ви живете з дитиною душа в душу. Вона поважає вас, любить. Ви допомагаєте їй зростати щасливою.

9 – 10 балів. Ваша дитина поважає вас, але не завжди відверта з вами – через вашу непослідовність у стосунках з нею. На її розвиток впливають випадкові обставини.

11 – 12 балів. Частіше спілкуйтеся з дитиною, цікавтесь її справами. Вона поважає вас. Однак їй потрібен не тільки ваш авторитет, а й любов. Інакше її розвиток залежатиме від випадковостей, а не від вас.
Додаток № 3

Стилі батьківської поведінки



Авторитетний



Високий рівень

контролю.

Теплі взаємини.

Визнають та заохочують самостійність власних дітей.

Відкриті до спілкування та обговорення з дітьми встановлених правил поведінки; допускають зміну своїх вимог у розумних межах.

Діти дуже добре адаптовані: упевнені у собі, у них розвинені самоконтроль і соціальні навички, вони добре навчаються у школі і мають високе самооцінювання.



Авторитарний


Високий рівень

контролю.

Холодні взаємини.

Віддають накази, сподіваючись на беззастережне виконання.

Закриті для постійного спілкування з дітьми; встановлюють жорсткі вимоги та правила, не допускають їх обговорення; дозволяють дітям лише мінімальну незалежність.

Їхні діти, як правило, відлюдькуваті, боязкі та похмурі, невибагливі та вразливі; дівчатка найчастіше залишаються пасивними та залежними у підлітковому та юнацькому віці; хлопчики можуть стати некерованими та агресивними.




Ліберальний


Низький рівень

контролю.

Теплі взаємини.

Недостатньо або зовсім не регламентують поведінку дитини; беззастережна батьківська любов.

Відкриті для спілкування з дітьми, але домінантна спрямованість комунікації від дитини до батьків; дітям надають необмежену свободу (за незначного керівництва); не встановлюють будь – яких обмежень. Діти схильні до неслухняності та агресивності, у присутності сторонніх поводяться неадекватно та імпульсивно, не вимогливі до себе; іноді стають активними, рішучими і творчими людьми.





Індиферентний


Низький рівень

контролю.

Холодні взаємини.

Не встановлюють жодних обмежень; байдужі до власних дітей.

Закриті для спілкування; обтяжені власними проблемами, не мають сил на виховання дітей.

Якщо байдужість батьків поєднується з ворожістю (яу у батьків, котрі нехтують власними дітьми), дитину ніщо не втримає від вияву найруйнівніших імпульсів та схильності до асоціальної поведінки.




Додаток № 4

Десять «Золотих правил» виховання щасливих дітей.

1.Стимулюйте інтелект дитини.

Створивши сприятливе середовище, можна підвищити розумовий розвиток дитини, тому – не гайте часу. В ранньому дитинстві мозок краще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше засвоїти все набагато важче.



2. Формуйте самоповагу.

Висока самооцінка додає сміливості братися за нове, ризикувати, і навіть, зазнавши невдачі, все – таки перемагати. Необхідно розвивати в дитині такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з – поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих.



3. Навчіть дитину спілкуватися.

Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички:

- щира любов до батьків дає відчуття захищеності;

- приязне ставлення до оточуючих, не лише до близьких і рідних;

- зовнішня привабливість: одяг, манери;

- можливість спостерігати правильне соціальне спілкування: батьків,

учителів, ровесників;

-висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі;

- мати хоча б середній запас слів, вміння підтримувати розмову.

4. Пильнуйте, щоб дитини не стала «телеманом».

Перегляд телепередач через міру гальмує у дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Телепередачам слід протиставляти заняття спортом, музикою, читанням, корисною домашньою роботою.



5. Виховуйте відповідальність і порядність.

Не лише повсякчас пояснюйте, що таке добре, а що – погано, а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки, тільки не різкою. За приклад дитині має слугувати гідна поведінка батьків, а пізніше-ровесників.



6. Навчіть дитину шанувати сім'ю.

Найкращий спосіб виявити батьківську любов – кохати матір своїх дітей. Жінка, зігріта чоловічою любов'ю і повагою, добре ставиться до сім'ї. Усе це краще за будь-яку лекцію дасть зрозуміти дитині, що сімейне життя – це, насамперед, рівноправ'я у стосунках, відповідальність перед коханою людиною, бажання зробити для неї добро, виявляти ніжність та взаємну повагу.



7. Живіть у хорошому оточенні.

Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні орієнтири і поведінку.



8. Будьте вимогливими.

Не будьте тиранами. Запам'ятайте, що відповідальними, розумними і слухняними діти стають не відразу. На це треба витратити роки.



9. Привчайте дитину до праці.

Подбайте, щоб діти без примусу набули трудових навичок, допоможіть заповнити їхнє життя цікавими і корисними справами, що вимагають певних зусиль на шляху до успіху. Але все це має бути цікавою, захоплюючою грою, а не важкою необхідністю.



10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі.

Нехай все перепробують, вчаться на власних помилках.



Додаток № 5

За В. Сухомлинським

10 етичних «Не можна» для дітей

  1. Не можна байдикувати, коли всі працюють.

  2. Не можна сміятися над старістю і старшими людьми.

  3. Не можна вступати в суперечку зі старшими.

  4. Не можна показувати незадоволення тим, що у тебе немає тої чи іншої речі.

  5. Не можна припускати того, щоб мама давала тобі те, чого вона не залишає собі.

  6. Не можна робити те, що засуджують старші.

  7. Не можна залишати старшу рідну людину самотньою.

  8. Не можна збиратися в дорогу, не спитавши дозволу і поради у старших.

  9. Не можна сідати обідати, не запросивши старших.

  10. Не можна чекати, поки з тобою привітається старший, ти повинен першим привітатися з ним.


Додаток № 6

Десять заповідей батькам.

  1. Не навчайте того, в чому не обізнані: для правильного виховання дитини потрібно знати її вікові та індивідуальні особливості.

  2. Не сприймайте дитину як свою власність, не ростіть її для себе. Ваша мета – виростити її для життя серед людей.

  3. Довіряйте вашій дитині, розтлумачуйте те, що вона робить краще, а що – гірше. Залишайте за нею право на власні помилки: дитина оволодіє вмінням самостійно їх виправляти.

  4. Не ставтеся до дитини зневажливо. Вона мусить впевнюватись у своїх силах поступово, і з неї виросте відповідальна особистість.

  5. Будьте терплячими.

  6. Будьте послідовними у своїх вимогах, однак запам'ятайте: твердість лінії у вихованні досягається не покараннями, а стабільністю обов'язкових для виконання правил, спокійним тоном спілкування, неквапливістю і послідовністю.

  7. Потурбуйтесь про те, аби ваша дитина накопичувала досвід у спокійному темпі. Дозволяйте їй відпочивати від ваших розпоряджень, зауважень, наказів. Нехай син або донька потроху самі вчаться розпоряджатися собою.

  8. Виключіть зі своєї практики вислів: «Роби, якщо я наказав», замініть цю форму вимоги іншою: «Роби тому, що не зробити цього не можна, це принесе користь».

Дитина має звикнути діяти не на догоду батьківському

розпорядженню, а тому, що це доцільно, розумно, потрібно.



  1. Оцінюючи дитину, кажіть їй не тільки про те, чим ви особисто

незадоволені, а й про те, що вас у ній радує. Ніколи не порівнюйте

свою дитину із сусідською, з її друзями, однокласниками. Порівнюйте з

тим, якою вона була вчора і якою вона є сьогодні. Це допоможе вам

швидше оволодіти азами батьківської мудрості.



10. Ніколи не кажіть, що вам ніколи виховувати свою дитину. Це все одно, що сказати: «Мені ніколи її любити».


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка