Укоопспілка полтавський університет споживчої кооперації україни моїм рідним І друзям-кооператорам присвячується Пантелеймоненко Андрій Олексійович аграрна кооперація в україні: теорія І практика Монографія Полтава 2008



Сторінка1/30
Дата конвертації27.03.2017
Розмір5.1 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30
УКООПСПІЛКА

ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

Моїм рідним і друзям-кооператорам

присвячується

Пантелеймоненко Андрій Олексійович

АГРАРНА КООПЕРАЦІЯ В УКРАЇНІ:

теорія і практика

Монографія


Полтава - 2008


УДК 334

ББК 65.9(4Укр)08

Рекомендовано до друку вченою радою Пол­тав­ського університету споживчої коопе­рації Ук­раї­ни від 20 лютого 2008 року., протокол № 2


Рецензенти: В.В. Гончаренко, професор кафедри грошового обігу
і кредиту Полтав­ського університету споживчої кооперації України, д.е.н.; Перебийніс В.І., професор кафедри загальноекономічних дис­цип­лін Полтавського університету споживчої кооперації України, д.е.н.

Пантелеймоненко А.О.

П16      Аграрна кооперація України: теорія і практика: Монографія. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2008. – 347 с.

ISBN 978-966-7971-67-0

Монографія охоплює широке коло питань теорії та прак­тики ук­раїнського кооперативного руху. На ос­нові цілого комплексу джерел, значна частина з яких використана впер­ше, відображено досвід вітчизняних кооперативних організацій, набутий у різний час і за різ­них економічних умов. Показано вплив державної політики на роз­виток кооперативного руху. Зроблено акцент на сучасних проблемах і тенденціях розвитку кредитних, сільськогосподарських і споживчих кооперативів, а також можливих перспективах співпраці між ними.

Книга розрахована на викладачів, студентів, членів і працівників ко­­оперативів, а також усіх тих, хто зацікавлений у відродженні ефек­тивної обслуговуючої кооперації в Україні.





УДК 334

ББК 65.9(4Укр)08

ISBN 978-966-7971-67-0



© Полтавський університет споживчої кооперації України, 2008 р.





© Пантелеймоненко А.О., 2008 р.

ЗМІСТ

Вступ 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ АГРАРНОЇ
КООПЕРАЦІЇ 6


1.1. Сутність понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки 6

1.2. «Аграрна кооперація» як узагальнюючий термін для кооперативів аграрного сектора економіки 14

1.3. Кооперативні принципи – основа діяльності кооперативу 17

1.4. Неприбуткова природа кооперативів у працях еко­номістів 31



РОЗДІЛ 2. ЗАРОДЖЕННЯ АГРАРНОЇ КООПЕРАЦІЇ
В УКРАЇНІ 36


2.1. Сільськогосподарські асоціації, товариства та артілі М. Левитського – перші сільськогосподарські кооперативи України 36

2.2. Утвердження сільських споживчих товариств в українських губерніях Російської імперії та західно-українських землях 59

2.3. Початок і зміцнення кредитної кооперації в
українському селі 75

2.4. Процес формування української кооперативної системи 94


РОЗДІЛ 3. ЕКОНОМІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ КООПЕРАТИВІВ УКРАЇНИ ДОРАДЯНСЬКОГО ПЕРІОДУ 113

3.1. Нефінансові послуги аграрних кооперативів 113

3.2. Організація кооперативного кредитування сільськогосподарського населення 155

3.3. Поширення агроекономічних знань та просвітницька робота 172

3.4. Внутрішнє управління у кооперативах аграрного сектора економіки та загальна характеристика їхнього членства 193
РОЗДІЛ 4. ОСОБЛИВОСТІ КООПЕРАТИВНОЇ ПРАКТИКИ
В ПЕРІОД ФОРМУВАННЯ РАДЯНСЬКОЇ КОМАНДНО-АДМІНІСТРАТИВНОЇ СИСТЕМИ 215

4.1. Обслуговуючі аграрні кооперативи часів «воєнного


комунізму» та непу 215

4.2. Особливості сільськогосподарської виробничої кооперації


у період становлення радянської влади 242

4.3. Утвердження колгоспів та їхня некооперативна сутність 252



РОЗДІЛ 5. ВІДРОДЖЕННЯ ТА РОЗВИТОК АГРАРНОЇ КООПЕРАЦІЇ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 261

5.1. Відродження і перспективи розвитку кредитної кооперації


в аграрному секторі економіки України 261

5.2. Проблеми становлення та перспективи розвитку сучасної сільськогосподарської обслуговуючої кооперації 282

5.3. Реформаційні процеси у системі споживчої кооперації та можливі моделі співпраці з іншими видами аграрної
кооперації 306
Заключення 328

Література 330

ВСТУП

Кооперація як суспільно-економічне явище є важливим компо­нен­том ринкових відносин, і перш за все, на селі. Вона виникає і набуває бурхливого розвитку тоді, коли у сферу цих відносин втягуються ши­рокі верстви населення, у той момент, коли значна частина людей починає відчувати потребу в об’єднанні з метою колективного вирі­шення економічних проблем, актуальних для більшості. Глибоке та всебічне осмислення особливостей українського кооперативного руху дозволяє зробити цілком обґрунтований ви­сновок про те, що набутий у різний час і за різних економічних умов кооперативний досвід, важливо враховувати сьогодні для зміцнення позицій дрібного та середнього сільськогосподарського товаровиробника в умовах ринку. Вивчаючи його, важливо враховувати й ту обставину, що віт­чиз­няний коопе­ративний рух на селі виник і розвивався саме у період утвердження ринкових відносин, і був індикатором змін в економічній державній політиці. Подібна ситуація має місце в Україні зараз. А проблеми сучасних дрібних і се­редніх сільськогосподарських товаро­виробників, просто звичайних жите­лів села успішно вирішувалися попередніми поколіннями вітчизняних кооператорів за допомогою сільськогосподарських, спожив­чих і кредит­них кооперативів. Напра­цьований у мину­лому та сучасний кооперативний досвід, без пере­більшення, має не тільки науково-теоретичне значення. Він може бути корисний і творчо використаний у кооперативній практиці. За умови врахування проблем становлення і розвитку кооперативів, кращих традицій мину­лого та сучасних досягнень, кооперація може відіграти важливу роль у процесі розвитку аграрної сфери економіки України.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ


АГРАРНОЇ КООПЕРАЦІЇ

1.1. Сутність понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки

У суспільстві незалежно від рівня його економічного розвитку ма­ють місце взаємодії, пов’язані з певним видом спільної діяльності чи співпрацею людей (окремих суб’єктів) між собою. Узагальнюючим для цієї категорії відносин є термін «кооперація», який походить від латинського «соореrаtio» (тобто – співпраця, співробітництво). За три­валий проміжок часу кооперація пройшла в своєму розвитку кілька етапів: від найпростішого об’єднання індивідуальних фізичних зусиль до складних сучасних форм співпраці між суб’єктами економіки.

Питання еволюції та переваги кооперації в господарській діяль­нос­ті детально розглядалися в працях багатьох представників світової еко­но­мічної думки, у тому числі й сучасних українських учених-ко­опе­ра­торів1. Тому немає необхідності вдаватися до детальної харак­те­рис­тики розроблених аспектів. У загальних рисах висновки, зроблені у попередніх дослідженнях, свідчать про те, що при простій коопе­рації:


  • зростає інтенсивність і результативність праці кожного з учас­ни­ків процесу виробництва;

  • скорочуються затрати праці, необхідної для виробництва пев­но­го товару;

  • стає можливим виконання багатьох робіт, для яких не­достатньо фізичних можливостей окремої людини або тих, які потребують періоду часу, більшого за тривалість людського життя;

  • відкривається можливість виконання робіт, які повинні бути закінчені у визначений (і до того ж короткий) період часу;

  • учасники групи здобувають нові можливості, відсутні у кожного з них окремо;

  • під керівництвом досвідчених у веденні справ фахівців об’єд­на­на група осіб значно ефективніше може виконати певний обсяг робіт, економлячи на витратах;

  • товаровиробники здатні отримати вигідні ціни на свою про­дук­цію.

При складній кооперації, що відображає вищий рівень виробничих відносин, до переваг простого об’єднання праці додаються ще й особ­ливі переваги, властиві спеціальному поділу праці (мануфактура, фаб­рика тощо).

Проте слід зауважити, що незважаючи на поважний вік кооперації та її очевидні переваги й суспільне значення, масового застосування цей термін почав набувати значно пізніше – лише з другої половини XIX ст., саме у той час, коли кооперація вийшла на якісно новий рі­вень, втілившись у масовому суспільно-економічному русі. Цей рух, будучи результатом об’єктивної необхідності нових форм співпраці і товаровиробників, і споживачів за умов активізації ринкових від­но­син, охопив значну частину країн Європи, а пізніше набув світового значення.

Пожвавлення інтересу економістів та юристів до терміну «коопе­рація» припадає на кінець XIX – початок XX ст. Це значною мірою зумовлювалося законотворчими процесами, що відбувалися в ба­гатьох країнах Європи в галузі кооперативного законодавства. Крім того, саме кооперативний рух став привабливим для різних по­лі­тич­них партій, особливо соціал-демократичного спрямування. Все це зу­мовило появу численних (часто ідеалізованих) визначень, у яких під­креслювалося суспільне значення кооперації. Наявність різних погля­дів на завдання, суспільне значення та зміст кооперації2 породило серед економістів Російської імперії жваві дискусії. Визнаючи нега­тив­ність такої ситуації, один із авторів «Вестника кооперации» Е. Ле­він зазначав: «Відсутність ясного і чіткого визначення поняття ко­операції – не дрібниця у нашому кооперативному знанні, а факт, що є дже­релом великих непорозумінь, взаємного нерозуміння і хаосу»3. Інший автор – В. Вартанянц, будучи противником ототожнення ко­опе­рації з соціалізмом, із безапеляційною категоричністю зауважував: «Коопе­ра­ція – не соціалізм»4.

Уявлення про зміст кооперації, дискусійний характер окремих ви­значень другої половини XIX – початку XX ст., що вміщувалися на сто­рінках тогочасної економічної літератури, можна по­дати у такий спосіб:



Пажитнов К. «Кооперація – будь-який прояв співпраці і взаємо­до­помоги. Кооперація – результат процесу чи саме поєднання осіб і речей у господарську спілку, що має завданням протистояння капі­та­лістичному ладу виробництва, тобто найманому виробництву то­варів».

Тотоміанц В. «Кооперація – це спільна дружна робота. Там, де двоє дружними зусиллями підняли важкий для кожного з них окремо камінь, відбулася кооперація».

Проф. Железняков. «Кооперацією можна вважати будь-яке об’єд­нання зусиль кількох осіб у напрямі до спільної господарської мети».

Британська енциклопедія (Епсусlореdiа Britапіса). «Кооперація оз­начає асоціацію певного числа осіб чи товариств для взаємної вигоди чи з метою придбання і розподілу предметів споживання або ви­роб­ництва предметів чи надання кредитів працівникам».5

Гибнер Н.П. «Кооперація – спільна робота, співпраця. Кооперація – система нових самостійних угрупувань людей, організованих ними для організації спільної роботи в галузях виробництва й обміну цінностей при умові оплати прибутком не вкладеного у справу капіталу, а осо­бистої роботи кожного учасника, надаючи капіталу лише спра­вед­ли­вий процент, зумовлений грошовим ринком. Кооперація – це орга­ні­за­ція праці з підпорядкуванням їй капіталу».6

Гдишинський А. «Кооперація – засіб до встановлення усуспільнення господарства країни».7

Прокопович С. «Кооперація є засобом підвищення продуктивності та дохідності праці своїх членів і самозахисту їх від експлуатації капіталу».8

Горбунов-Посадов І. «Кооперація – це будь-яке добровільне спів­ро­біт­ництво для всіляких корисних суспільних цілей».9

Луцатті Л. «Кооперація – це засіб соціальної емансипації».10

Пекарський В. «Кооперація – сума діяльності кооперативів».11

На основі цих визначень кооперації можна зробити наступний ви­сно­вок. Термін «кооперація» має два значення: по-перше, це специ­фічний процес, який передбачає узгодженість спільних дій людей (суб’єктів) у вирішенні певної проблеми; по-друге, це сукупність особливих орга­нізаційно-правових форм, тобто кооперативів.

Розглядаючи основні базові терміни, пов’язані з кооперативним рухом, що застосовуються у спеціальній літературі поряд з терміном «кооперація», слід, насамперед, виділити термін «кооператив». В окре­мих випадках ці поняття фігурують як тотожні, що призводить до термінологічної плутанини. Оперуючи названими поняттями, слід бра­ти до уваги те, що кооператив є лише особливою формою коопе­рації, а остання далеко не завжди втілюється саме у ньому. Коопе­ра­тив утворюється тільки тоді, коли група осіб (фізичних чи юри­дич­них) з однаковими господарськими проблемами має на меті їх вирі­шення через добровільне демократичне об’єднання.

Поява перших спроб визначення кооперативу (як і самої коопе­ра­ції) належить до другої половини XIX – початку XX ст., коли ко­опе­ративи як нова організаційно-правова форма («особливий тип еконо­мічної організації»12) почали функціонувати у сфері економіки євро­пейських країн. Наголошуючи на важливості найбільш точного ви­значення кооперативу як особливої організаційно-правової форми, В. Пекарський підкреслював, що саме він, як юридична особа, може виступати «в якості позивача…, відповідача, чи підсудного...», чим не може бути кооперація.13



Представники світової кооперативної думки, вчені-економісти, юрис­ти, практики майже за півтора століття сформулювали десятки визначень поняття кооперативу. Незважаючи на різні підходи, до­слідники в цілому однаково відобразили особливість кооперативу, що полягає у демократичній неприбутковій його природі. Узагальнення існуючих визначень кооперативу містять сучасні праці окремих віт­чиз­няних і зарубіжних учених, зокрема таких, як В. Гончаренко, В. Зі­новчук, Е. Мендле та ін. Окремі визначення кооперативу, які на­лежать до різних періодів розвитку міжнародного кооперативного руху, ма­ють такий вигляд:

Автор і його визначення

Короткий коментар
автора дисертації

Анциферов А. «Кооперативце віль­не об’єд­­нання групи осіб для досяг­нен­ня спіль­­них гос­подарських цілей, яке ґрун­тується на прин­ци­пах повної рівно­прав­ності учасників і само­уп­рав­лінні, в якому кожен із членів бере безпо­середню осо­бис­ту участь і несе мате­ріальну від­по­ві­дальність, а одер­жаний в ре­зультаті гос­подарських опе­рацій чистий при­буток не йде на винагороду капіталу».14

Зроблено акцент на со­ці­аль­­­но-економічному зна­чен­­ні ко­опе­ративу. В ос­но­ву ви­зна­чен­ня по­кла­дено базові ко­опе­ра­тивні прин­ципи.

Боеттхер Е. «Кооператив є об’єд­нан­­ням пев­­­­ної групи суб’єктів еко­но­міки, які корис­ту­ються послугами спіль­но утримуваного під­приємства для сприяння їхнім власним гос­по­дар­ствам (домогосподарствам чи під­при­ємствам)».15

Розкрито зміст кооперати­ву як об’єднання суб’єктів еко­но­­­мі­ки, що діє на ос­но­ві прин­­­­ципу само­допо­мо­ги.

Вартанянц В. «Кооперативизак­ла­ди, які ба­зуються на основах най­шир­шого само­вря­ду­вання, в яких за всіма членами ви­зна­ються рів­ні права і рівні обов’язки».16

Підкреслено соціальний зміст ко­­оперативу. Не ві­до­­бра­же­но економічну сто­­рону його діяль­ності.

Голубничий В. «Кооперативиспеціальні об’єднання, які веденням спільного під­при­ємства намагаються або заощадити ви­дат­ки своїх членів, або підвищити прибутки з їх праці».17

Чітко визначено еконо­міч­ний зміст кооперативу.

Гончаренко В. «Кооперативце відкрите об’єднання осіб з метою самозабезпечення необхідними послугами, яке здійснює госпо­дарську діяльність на неприбуткових заса­дах від імені та в інтересах своїх членів, що є його власниками-користувачами».18

Вдало відображено соці­аль­но-економічний зміст коопе­рати­ву. Наголошено на ви­зна­чаль­ній його особливос 
ті – не­при­бутковому харак­тері діяль­нос­ті.

Гірке О. «Кооперативособливий вид еко­номічної асоціації, що базується на взає­мо­допомозі об’єднаних економічним шляхом слабких сил для спільної економічної діяль­ності певного напряму».19

Вказує на економічний по­тен­ці­ал взаємодопомоги між об’єд­­­наними у кооперативі суб’єк­тами економіки.

Драхайм Г. «Кооперативи є підпри­єм­ст­ва­ми, навколо яких об’єднуються індивіди як суб’єк­ти економіки, що мають спільне під­при­ємство».20

Є досить поверховим. Не ві­до­бражає специфіки ко­опе­­ра­­ти­ву.

Дюлфер Е. «Кооператив є об’єднанням кіль­­кох сільсько­господарських підприємств чи до­могосподарств для надання їм послуг через спільне підприємство».21

У загальних рисах відо­бра­жає економічну сторону ді­яль­ності кооперативу.

Закон України «Про кооперацію» 2003 р. «Ко­­оператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх еко­но­мічних, соціальних та інших потреб на за­са­дах самоврядування».22

Відображено соціально-еко­номічну природу коопе­ра­ти­ву та демократичний зміст його управління.

Зассен І. «Кооперативоб’єднання осіб з нефіксованою кількістю членів, побудоване на принципах самодіяльності й демо­кра­тич­ної рівноправності, і яке має на меті до­по­мо­гу своїм членам шляхом організації спіль­ного виробничого чи розподільчого під­при­єм­ства».23

Зроблено акцент на від­кри­то­му членстві та інших важ­ливих кооперативних прин­ципах.

Зіновчук В. «...У сільському господарстві кооператив є підприємством корпора­тив­но­го типу, створеним шляхом добровільного об'єд­нання матеріальних внесків і зусиль сільськогосподарських товаровиробників (гро­­мадян та юридичних осіб), організації де­мо­кратичного управління і поділу ризику та до­ходів відповідно до участі в госпо­дар­ській діяльності цього підприємства».24

Визначено соціально-еконо­міч­ну природу кооперативу, ві­дображено його найваж­ли­віші базові принципи.

Зомбарт В. «Кооперативвільне пер­со­наль­­не об’єднання суб’єктів економіки з ме­тою ство­рення великого підприємства для удос­коналення ведення їхнього гос­по­дар­ства».25

Відображено основне зав­дан­­­ня кооперативу – спри­ян­ня гос­подарствам його членів.

Німецький кооперативний закон 1889 р. «Ко­­оперативице товариства з відкритим членством, які мають на меті сприяння у по­стачанні та веденні господарств-членів че­рез спільне підприємство».26

Лаконічно визначено при­ро­ду кооперативу, вказуючи на його обслуговуючі функ­ції, що відо­бражає не­при­бут­ковість.

Прокопович С. «Кооперативи ­­­– вільні й змін­ні об’єднання осіб, що свідомо і доб­ро­вільно приєднуються до цієї економічної ор­ганізації, а також вільно виходять з неї».27

Підкреслено принципи до­бро­­вільності та «відкритих две­рей», притаманні ко­опе­ративу.

Тотоміанц Ф. «Кооператив є вільним об’єд­нанням, яке сприяє господарствам-чле­нам і виключає прагнення до прибутку, причому його членство і капітал змінні».28

Акцентовано на обслу­го­вую­чій функції кооперативу, по­казано добровільність всту­пу до ньо­го та від­кри­тість щодо нових членів.

Туган-Барановський М. «Кооператив – це таке господарське підприємство декількох добровільно об'єднаних осіб, яке має за мету не одержання найбільшого прибутку на вкла­дений капітал, а збільшення завдяки спіль­ному веденню господарства трудового до­ходу своїх членів або зменшення їхніх витрат на споживчі потреби».29

Підкреслено, що кооператив є шляхом до підвищення при­­бутковості особистих го­с­подарств-членів через взає­­мо­допомогу та скорочення їхніх витрат.

Чаянов О. «Кооперативце, перш за все, об’єднання господарств, і господарства, які належать до такого об’єднання, від цього не зникають, а залишаються дрібними трудо­ви­ми господарствами. У кооперативах тіль­ки частина виробництва – та частина, де ве­ли­ке господарство має переваги над дріб­ним, об’єднується в спільну органі­за­цію».30

Вказано на те, що коопе­ра­тив вирішує ті питання, які не можуть одноосібно ви­рі­шити товаровиробники, при цьому, об’єднуючи зусилля, вони за­лишаються власни­ка­ми своїх господарств.

Шаарс Марвін А. «Кооперативце під­при­ємство, що знаходиться у добровільній влас­ності його членів-клієнтів, що здійснює свою діяльність у їхніх інтересах і їхніми зусил­ля­ми на неприбутковій основі».31

Підкреслено дві важливі осо­б­ливості кооперативу: а) його члени є одночасно і влас­ни­ка­ми, і клієнтами; б) він діє на неприбутковій ос­нові.

Шульце-Деліч Г. «Кооператив – об’єднання малозабезпечених представників пере­важ­но трудових класів, які прагнуть об’єднати малі поодинокі зусилля для досягнення еко­номічних переваг великої сили».32

Відображено соціально-еко­но­­мічне значення коопе­ра­ти­ву як засобу вирішення їх­ніх економічних проблем, які ок­ремі представники ма­ло­за­без­печених категорій на­се­лен­ня не здатні ви­рі­шити са­мостійно.

Хенцлер Р. «Кооператив є персональним об’єд­нанням з відкритим членством, що діє за їхнім дорученням через спільне під­при­ємство».33

Вказує на те, що кооператив є продовженням особистих гос­подарств його членів і діє за їхнім дорученням.

Аналізуючи існуючі в економічній науці визначення кооперативу, варто звернути увагу на те, що дослідники називають його «об’єд­нанням» або «підприємством». При цьому слід зауважити, що прак­тично всі вони відображають концептуальну позицію М. Туган-Ба­рановського та О. Чаянова про те, що кооператив є «підприємством не капіталістичного типу», діяльність якого не спрямована на отри­ман­ня прибутку. У даному разі обидва терміни мають синонімічне зна­чення.

Проте за сучасних умов при визначеннях (юридичному й еконо­мічному) кооперативу вітчизняним юристам та економістам бажано враховувати таке: у чинному законодавстві України зазначено, що ме­тою підприємства є отримання прибутку.


Юридичне визначення

Економічне визначення

Підприємство – самостійний господарю­ючий статутний суб’єкт, який має права юри­­дич­ної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку та комерційну діяль­ність з ме­тою одержання відповідного при­бутку (до­ходу)34.

Підприємство – самостійна, іні­ці­ативна, системна діяль­ність з випуску продукції, на­данню по­слуг, торгівлі з метою отри­мання прибутку35.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   30


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка