УкооПспілка полтавський університет споживчої кооперації україни Кафедра маркетингу В. І. Перебийніс



Сторінка1/27
Дата конвертації22.04.2017
Розмір4.6 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


УкооПспілка

ПОЛТАВСЬКий університет

споживчої кооперації україни

Кафедра маркетингу

В. І. Перебийніс

Л. М. Болдирєва

О. В. Перебийніс

ТРАНСПОРТНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

І ТРАНСПОРТНИЙ МАРКЕТИНГ

ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

МОНОГРАФІЯ

Полтава


РВЦ ПУСКУ

2008


УДК 658.114.25

ББК 65.290-21

П27


Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України від 19 листопада 2008 року, протокол № 11


Рецензенти: Опря А.Т., професор Полтавської державної аграрної академії, д.е.н.

Ульянченко О.В., завідувач кафедри Харківського національ­ного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, професор, д.е.н.

Перебийніс В.І., Болдирєва Л.М., Перебийніс О.В.

П27 Транспортний менеджмент і транспортний маркетинг виробничо-комерційної діяльності: Монографія. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 201 с.
ISBN 978-966-184-039-2

У монографії досліджуються теоретико-методологічні, методичні та практичні аспекти транспортного менеджменту та транспортного маркетингу виробничо-комерційної діяльності підприємств. Обґрунтовуються основні напрями підвищення ефективності управління транспортним забезпеченням підприємств, маркетингу на ринку транспортних послуг, поліпшення використання транспортних засобів, зменшення транспортних витрат.

Розраховано на науковців, виробничників, викладачів, аспірантів, студентів.

УДК 658.114.25

ББК 65.290-21
ISBN 978-966-184-039-2 ã Перебийніс В.І., Болдирєва Л.М.,
Перебийніс О.В.


ã Полтавський університет споживчої кооперації України, 2009 р.

ЗМІСТ

Вступ 5


РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади транспортного менеджменту та транспортного маркетингу 7

1.1. Сутність і засади розвитку транспортної логістики,


транспортного менеджменту та транспортного маркетингу 7

1.2. Державне регулювання ринку транспортних послуг 23

1.3. Управління якістю транспортних послуг 36

Висновки до розділу 47



РОЗДІЛ 2. Методичні основи ефективного управління транспортним забезпеченням підприємств 49

2.1. Роль транспорту в функціонуванні підприємств 49

2.2. Економічні особливості виробничої діяльності та їх вплив на ефективність використання транспорту 59

2.3. Управління формуванням та функціонуванням


вантажопотоків на підприємствах 68

2.4. Методичні засади економічної оцінки використання


транспортних засобів 77

Висновки до розділу 83



РОЗДІЛ 3. Стан транспортного забезпечення виробничо-комерційної діяльності підприємств 86

3.1. Місце автомобільного транспорту в структурі перевезених вантажів 86

3.2. Рівень забезпечення підприємств транспортними засобами та пальним 98

3.3. Обсяги перевезень вантажів на підприємствах 116

3.4. Закономірності та тенденції використання
транспортних засобів 127

Висновки до розділу 145



РОЗДІЛ 4. Напрями підвищення ефективності транспортного менеджменту та транспортного маркетингу 148

4.1. Удосконалення структури управління та функцій керівників на транспорті 148

4.2. Аутсорсинг транспорту 159

4.3. Напрями підвищення ефективності перевезень вантажів 168

4.4. Управління ресурсовикористанням на
транспортних операціях 176

Висновки до розділу 184



Список використаних джерел 187

Вступ

Транспорт відіграє ключову роль у функціонуванні підприємств. В умовах ринкової трансформації аграрної економіки, зокрема, суттє­вого подорожчання нафтопродуктів й інших ресурсів, актуального значення набуває удосконалення управління транспортним забезпе­ченням виробничо-комерційної діяльності товаровиробників, від чого значною мірою залежить їх конкурентоспроможність на ринках продукції.

Вагомий науковий внесок у розробку теоретико-методологічних та практичних аспектів проблеми підвищення ефективності транс­портних засобів зробили такі вчені, як Є.А. Бузовський, О.В. Го­берман, В.О. Ем, Л.Г. Зайончик, Л.Ф. Кормаков, В.І. Котелянець, О.І. Пилипченко, М.І. Пугачов та ін.

Окремі аспекти транспортного забезпечення виробництва розглядали В.П. Беглиця, І.В. Бугай, О.І. Бурлай, В.Г. Василенко, М.Г. Вергун, В.М. Власенко, П.М. Власюк, А.В. Голубєв та І.В. Го­лубєва, А.Г. Зубченко, М.С. Капланович, Т.В. Косарєва, О.В. Коте­лянець, О.М. Криворучко, М.Н. Малиш, Т.В. Мірзоєва, С.К. Миронюк, Є.М. Сич, В.П. Сухараба, Н.В. Усата, Б.Г. Ходасевич, В.Н. Шалягін, А.О. Шевченко, В.Ф. Шпак та інші дослідники.

Разом із тим необхідність підвищення ефективності управління транспортним забезпеченням підприємств у нових умовах господа­рювання вимагає відповідного наукового забезпечення. Це й обумовило вибір теми монографічного дослідження, визначило її спрямованість, логіку побудови.

Метою монографічного дослідження є розробка теоретичних і науково-методичних рекомендацій щодо удосконалення транс­портного менеджменту та транспортного маркетингу виробничо-комерційної діяльності підприємств.

У монографії вперше: обґрунтовано доцільність дослідження структури вантажопотоків у підприємствах за допомогою АВС-аналізу, який застосовується в логістиці, через знаходження акумульованих обсягів перевезених вантажів кожної групи (А, В, С) та поділу кожної з них на дві підгрупи в залежності від того, куди розподіляється продукція, що дозволяє визначити найбільш пріори­тетні перевезення вантажів.

У монографічному дослідженні удосконалено:

  • методику визначення доцільності використання власного чи залученого транспорту (аутсорсингу), яка, на відміну від існуючих, передбачає врахування двох критеріїв – мінімуму транспортних витрат та мінімуму логістичних витрат на виробничо-комерційну діяльність підприємства;

  • систему показників оцінки діяльності транспортних підпри­ємств шляхом введення такого показника як рентабельність транс­портного засобу; доведена доцільність визначення рентабельності транспортного підприємства двома способами: з урахуванням обсягів транспортних послуг або власного капіталу підприємства;

  • класифікацію економічних особливостей у залежності від їх впливу (прямого чи побічного) на використання транспортних засо­бів, обґрунтування варіантів організації транспортування вантажів на підприємствах (із врахування транзитних перевезень та пере­везень з використанням консолідуючого центру та пункту розподілу вантажопотоків);

  • класифікацію транспортно-розподільчих процесів (з урахуван­ням наявності транспортних, транспортно-технологічних і розпо­дільних машин) й транспортно-збиральних процесів (залежно від кількості транспортних засобів і збиральних машин, їх типів) у рослинництві;

  • систематизацію особливостей формування вантажопотоків на внутрішньогосподарських перевезеннях, що враховують місце розташування вантажовідправних і вантажоотримуючих об’єктів і транспортних засобів, періодичність освоєння вантажів.

У монографії набули подальшого розвитку:

  • типові завдання діяльності керівників транспортних підрозділів підприємств, які враховують такі функції менеджменту «Плану­вання», «Організація», «Мотивація», «Контроль»;

  • методичні підходи до визначення раціональних меж викорис­тання різних видів транспорту в сільському господарстві за двома критеріями: продуктивності транспортних засобів, собівартості перевезень;

  • з’ясування закономірностей і тенденцій використання транс­портних засобів на підприємствах регіону, обумовлених особливос­тями трансформаційного періоду реформування економіки.

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ
ЗАСАДИ ТРАНСПОРТНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ ТА ТРАНСПОРТНОГО МАРКЕТИНГУ


1.1. Сутність і засади розвитку транспортної
логістики, транспортного менеджменту та
транспортного маркетингу

Світоглядними та методологічними результатами реформування економік розвинених країн у ХХ ст. є, зокрема, поява нових наукових теорій і дисциплін, наприклад: загальна теорія систем, кібернетика, дослідження операцій, менеджмент, маркетинг, логістика тощо.

В останні 20–30 років на Заході логістика, її методологічні підходи, відповідний тип мислення, на думку А.І. Семененка [164], відіграє роль навіть важливішу, ніж маркетинг і менеджмент. Логістика як наука і практика господарської діяльності є результатом інтеграційних процесів економічного життя розвинених країн, інструментом оптимізації ресурсозабезпечення і ресурсовикористання та реалізації продукції.

Нами [138] встановлено, що логістика розглядається керівниками корпорацій, по-перше, як один з важливих підходів щодо зменшення витрат виробництва, як інструмент конкурентної боротьби.

По-друге, логістика вважається топ-менеджерами компаній як внутрішньокорпоративна логіка планування, розміщення і контролю виробничих ресурсів. Цьому сприяє й комп’ютеризація виробничо-комерційної діяльності.

Є декілька причин застосування логістики у діяльності підприємств.

По-перше, це розвиток конкуренції між господарюючими суб’єк­тами і як наслідок необхідність підвищення конкурентноздатності підприємств, зокрема, шляхом зменшення витрат на переміщення сировини і продукції та підвищення рівня надійності і якості поста­чання. Це стало наслідком переходу ринкової економіки від «ринку продавця» до «ринку покупця».

По-друге, енергетична криза на Заході в 70-ті рр. ХХ ст., що викли­кало в кілька разів підвищення цін на нафту і відповідно на світлі нафтопродукти. Зростання собівартості вантажообігу зумовило пошуки шляхів зменшення витрат на переміщення матеріалів і продукції за рахунок узгодження дій усіх учасників логістичного процесу.

По-третє, комп’ютеризація процесів управління виробництвом, постачання і збуту шляхом створення локальних інформаційних мереж на підприємствах, які дозволяють здійснювати моніторинг усіх фаз руху матеріалів в процесі перетворення їх у продукцію.

Аналіз публікацій свідчить про різноманітні підходи до поняття «логістика» та її аспектів. Метою зазначеної статті є спроба визна­чити основні підходи до змісту цього поняття, зокрема, управ­лінських, економічних та фінансових аспектів логістики.

Логістика має глибоке історичне коріння та неоднозначну етимо­логію.

Так, «Словник іншомовних слів» [170] подає, що логістика похо­дить від грецької – майстерність лічби, і наводить двоє значень цього терміну: по-перше, те саме, що й математична логіка; по-друге, ідеалістичний напрям філософії математики.

У праці «Логистика. Справочная книга по логике» [141] викладено концептуальний нарис не логістики, а логіки.

Синонімами логістики в зарубіжній літературі є: фізичний розпо­діл, логістика маркетингу, менеджмент матеріалів, логістичний інжи­нирінг, промислова логістика, бізнес-логістика, комерційна логістика, логістичний менеджмент, менеджмент в інтегрованій логістиці, ме­неджмент постачання, менеджмент логістичного каналу, менеджмент розподілу, інтегрована дистриб’юція, логістика ланцюга постачання, менеджмент в інтегрованій логістичні мережі, закупівельна логістика, виробнича логістика, збутова (маркетингова або розподільча) логіс­тика, транспортна логістика [107]. В Німеччині використовується термін «логістичні засоби» як синонім транспортних (авіаційних, залізничних, автомобільних) засобів [180].

Таку різноманітність визначень логістики А.Г. Кальченко пояснює тим, що ця наука перебуває на стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована [80]. І. Сабуров, зазначаючи, що такого різнокольорового «букета» визначень неможливо знайти ні для жодної науки, ні для жодного виду діяльності, висловлює думку щодо назрілої необхідності уніфікації та реєстрації визначень професійної мови логістики – її основних термінів [159].

На думку Є.А. Голікова, багаточисельність та різноманіття визна­чень характерні для логістики як галузі знань і практики, що динамічно розвивається. Але одні вбачають в логістиці поглиблення сутності, інші – панацею, механістичне, чисто поверхневе пристосу­вання своїх минулих знань та умінь до нового «модного» поняття [46].

Семененко А.І. відмічає три аспекти логістики: по-перше, як мислення і науку, по-друге, як галузь науки, по-третє, як науку раціональної організації виробництва і реалізації продуктів [163].

На думку А.А. Смехова [171], є кілька причин різних підходів до визначення поняття логістика. По-перше, специфіка та різні масшта­би завдань, які прагнуть вирішити окремі фірми у сфері збуту товару, його перевезення, складування тощо. По-друге, існуючі відмінності в національних системах організації та управління рухом товару, також рівні досліджень логістики у різних країнах. По-третє, множинність функціональних напрямків діяльності у зовнішньому середовищі логістичної системи: логістика та електронна обробка даних, закупів­ля сировини і матеріалів, планування матеріально-технічного поста­чання, планування виробництва продукції, удосконалення якості про­дукції, планування і управління виробництвом, складські системи, планування збуту, ринок збуту, маркетинг, структура сервісу, органі­зація обслуговування клієнта, планування фінансів, поточна фінансова діяльність, структура кадрової системи, планування і управління кадрами.

За формою тлумачення всю сукупність визначень М.П. Гордон роз­поділяє на два напрямки. Перший напрямок зводиться до трактування логістики як господарської діяльності з управління матеріальними та інформаційними потоками у сфері виробництва та обігу. Другий напрямок представляє логістику як міждисциплінарний науковий напрям, що має прагматичний характер і пов’язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності потокових процесів будь-якого характеру [155].

На думку ряду фахівців в даній галузі можливі два визначення логістики – в широкому та вузькому розумінні [87, 107, 130].

Анікін Б.А. зазначає, що за рубежем виділяють два напрямки розвитку логістики. Перший напрямок ґрунтується на функціо­нальному підході до руху ресурсів, який полягає в управлінні операціями руху товарів. Другий напрямок розвитку логістики окрім управління рухом товарів включає питання маркетингу, зокрема, аналіз ринків ресурсів і продукції, регулювання взаємодії учасників ринку як учасників процесу руху товару [107].

Окландер М.А. тлумачить логістику як триаспектне поняття, що відображає концепцію або філософію бізнесу, систему управління, науку:



  • концепція або філософія бізнесу, орієнтована на поставку «точно вчасно»;

  • система управління, спрямована на забезпечення поставки «точно вчасно»;

  • сукупність рекомендацій, використання яких на практиці забезпечує поставку «точно вчасно» [126].

Можна погодитися з Є.В. Крикавським, який існуючі визначення логістики класифікує за трьома ознаками:

  • функціональна – філософія мислення і концепція управління переміщенням майна та інформації, тобто реалізація функцій планування, керування, організування і контролю;

  • предметна – інтегрований процес товарних, інформаційних і фінансових потоків;

  • інструментальна – засіб підвищення конкурентноздатності за рахунок підвищення сервісу та раціоналізації логістичних витрат.

Спільним для поданих класифікаційних визначень логістики, на думку дослідника, є те, що вони, по-перше, виокремлюють сферу і структуру предмету логістичної діяльності (просторово-часову транс­формацію майнових та інформаційних потоків); по-друге, передба­чають інтегровану оптимізацію функцій, сфер, потоків, підсистем тощо; по-третє, забезпечують «матеріалізацію» синергетичного ефекту від прийняття інтегрованих логістичних рішень [99].

Виокремлюють управлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти логістики:



  • управлінський аспект логістики підтримує ряд вчених США та Національна рада США з управління матеріальним розподілом. На наш погляд, найближче до управлінського аспекту є формулювання логістики німецьким професором Пфолем, який пов’язує воєдино процеси планування і контролю руху матеріальних цінностей зі скороченням витрат на їх переміщення та інформаційне забезпечення [213];

  • економічний аспект логістики підтримують французькі вчені. Логістику вони трактують як сукупність різних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції за певний час і в певному місці, де існує конкретна потреба в даній продукції [213];

  • оперативно-фінансовий аспект логістики враховує час розрахун­ків з партнерами по бізнесу і діяльність, пов’язану з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів в госпо­дарському обороті з моменту виплати коштів постачальнику до часу одержання коштів за доставку кінцевої продукції споживачеві [108].

На рис. 1.1 зображено схему функціонування підприємства, що розглядається з позиції його реальної або можливої взаємодії з основ­ними контрагентами. Підприємство тут представлено як логістична система-реалізатор і споживач матеріальних, грошових, інформа­ційних потоків, пов’язаних з виробництвом та збутом продукції.

Впровадження сучасної концепції логістики викликає зміну пріоритетів в діяльності підприємств. Зокрема, традиційні підходи щодо поділу операційних процесів на основні та допоміжні не відпо­відають вимогам логістики. Тому лише їх розгляд, як матеріального потоку забезпечує високу ефективність функціонування підприємства.



Рис. 1.1. Схема зовнішніх зв’язків підприємства як логістичної системи (М – матеріальний потік;


Г – грошовий потік; І – інформаційний потік)

Джерело: [83].

В ринкових умовах підприємство, як суб’єкт господарювання не тільки виробляє продукцію, але й здійснює функції матеріально-технічного постачання (з метою забезпечення себе необхідними ресурсами) та збуту виробленої продукції (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Логістична структура підприємства

Джерело: власна розробка.

Рух матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача слід розглядати як єдиний матеріальний потік, що забезпечується транспортними засобами. Зазначене є основою, на якій ґрунтується транспортна логістика.

На наш погляд, місце транспортної логістики можна подати наступним чином (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Схема взаємозв’язку заготівельної, внутрішньовиробничої, розподільчої і транспортної логістики

Джерело: власна розробка.

Зазначена схема свідчить про інтегруючу роль транспортної ло­гістики, яка опікується транспортними і транспортно-технологічними операціями, що забезпечують постачання ресурсів (заготівельну логістику), виробництво (внутрішньовиробничу логістику) та збут продукції (розподільчу логістику).

Доцільно виділити певну специфіку підходів – логістики і транспортної логістики. Специфіка підходів транспортної логістики на відміну від «чисто» логістичних підходів передбачає наявність ключових елементів:


  • транспортного забезпечення постачання, виробництва і збуту, як інтегруючої ланки в структурі транспортно-логістичної системи;

  • вантажопотоку, як різновиду матеріального потоку, що функціонує в межах транспортно-логістичної системи;

  • транспортно-логістичного менеджменту, як інструменту управління транспортно-логістичною системою (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Два підходи: логістики і транспортної логістики

Поняття

Логістика

Транспортна логістика

Система

Логістична система

Транспортно-логістична система

Управління системою

Логістичний менеджмент

Транспортно-логістичний менеджмент

Потік

Матеріалопотік

Вантажопотік

Потоковий процес

Функціонування матеріального потоку

Перевезення вантажу (просування вантажного потоку)

Ключові ланки логістичного ланцюга

Постачання, виробництво і збут

Транспортне забезпечення постачання, виробництва і збуту

Джерело: власна розробка.

Однією з основних категорій транспортної логістики є її функції. Саме через них виявляється зміст і сутність транспортної логістики, її завдання і мета, як економічної, управлінської науки. Самі ж функції визначаються особливостями предмета транспортної логістики, її місцем та роллю у системі логістики.



Функцією транспортної логістики доцільно вважати основні напрями діяльності, що характеризують сутність, зміст та призначення транспортної логістики, її завдання і мету у системі економічних і управлінських наук.

На наш погляд, функції транспортної логістики мають наступні ознаки:



  • є основними напрямами науково-пізнавальної (як галузь науки) та навчальної (як навчальна дисципліна) діяльності;

  • у них проявляються сутність і зміст транспортної логістики;

  • визначають місце транспортної логістики у системі логістики;

  • вказують мету і завдання транспортної логістики як економічної та управлінської науки.

Можна виділити наступні функції транспортної логістики: еврис­тичну, онтологічну, прогностичну, комунікативну, системоутво­рюючу.

Евристична функція транспортної логістики полягає у тому, що наукова діяльність у сфері транспортної логістики базується на теоретичних положеннях, сукупність яких дозволяє спрямовувати цю діяльність на відкриття нових закономірностей та встановлення тенденцій, які виникають у процесі функціонування транспортно-логістичних систем.

Онтологічній функції транспортної логістики властиве те, що вона призначена пізнавати транспортні процеси, як економічне явище у системі логістики, тобто дослідити предмет транспортної логістики, дати пояснення результатів даного дослідження.

Прогностична функція транспортної логістики полягає у тому, що, охоплюючи певну систему знань у цій сфері та оволодіваючи певними закономірностями функціонування транспортно-логістичних систем, транспортна логістика, як наука визначає тенденції і напрямки розвитку транспорту у системі логістики.

Комунікативна функція транспортної логістики дає змогу вико­ристовувати нові знання та досягнення інших галузей науки (економічних, управлінських, технічних та ін.) у сфері транспортної логістики і, навпаки, – використовувати результати розвитку транс­портної логістики, як науки для розвитку зазначених наук.

Системоутворююча функція транспортної логістики визначає місце, роль і значення транспортної логістики у системі логістики та характеризує певну побудову транспортної логістики, як системи.

Очевидно, даний перелік функцій транспортної логістики не є вичерпним. У процесі розвитку цієї науки вони будуть уточнятися і доповнюватися.

Розуміння транспортної логістики, як галузі науки неможливе без з’ясування такої категорії, як принципи. На наш погляд, під прин­ципами транспортної логістики варто вважати керівні засади, теоре­тичні ідеї, яким притаманні універсальність і загальна значущість, що відображають суттєві положення транспортної логістики.

Принципи виражають основу організації транспорту, як складової частини транспортно-логістичної системи, визначають сутність складних взаємин усередині цієї системи. Принципи транспортної логістики мають собою узгоджену систему, що складається з елементів, які перебувають у взаємозв’язку, забезпечуючи певну їх цілісність і єдність.

Система принципів транспортної логістики, на наш погляд, має включати принципи відповідальності, планування, доцільності.

Принцип відповідальності транспортної логістики полягає у тому, що учасники транспортного процесу (і як господарюючі суб’єкти, і як фізичні особи) несуть відповідальність у межах чинного законо­давства за дотриманням угод, правил дорожньої безпеки, екологічної безпеки тощо.

Принцип планування транспортної логістики являє собою складову планомірно пропорційного формування і функціонування транспортно-логістичної системи, свідому цілеспрямовану діяльність з визначення пропорцій розвитку матеріально-технічної бази транс­порту та її використання шляхом розробки, затвердження і доведення внутрішньовиробничих планів до їх виконавців.

Принцип доцільності транспортної логістики полягає у тому, що транспортно-логістична система і транспорт (як її компонент) мають своєчасно, повно і якісно забезпечувати потреби споживачів у транспортних послугах.

Опрацювання наукових джерел дозволило дійти висновку, що сучасними підходами транспортної логістики є:



  • використання автомобільних перевезень малих партій вантажів за принципами «від дверей до дверей», «точно вчасно» тощо;

  • застосування систем автоматичного контролю переміщення вантажів, що використовують спеціально закодовані накладні на кожний вантаж;

  • впровадження систем контролю місцезнаходження транс­портних засобів (глобальної автоматизованої супутникової системи, що дозволяє визначати широту та довготу місцезнаходження транспортного засобу);

  • створення загальнонаціональних комп’ютерних мереж з контролю за пересуванням вантажів;

  • використання систем забезпечення безпеки руху транспортних засобів на базі ЕОМ та сучасних систем зв’язку;

  • розвиток комплексних систем транспортування вантажів, що об’єднують у межах однієї макрологістичної мережі підприємства різних видів транспорту;

  • спеціалізація транспортних засобів та транспортних об’єктів у процесі переходу транспортних компаній до перевезення дрібних партій вантажів та індивідуалізації обслуговування споживачів;

  • формування універсальних логістичних підприємств, які забез­печують увесь комплекс логістичних операцій – закупівлю товарів, перевезення, зберігання, страхування вантажів, їх сортування і комплектування, інформаційне обслуговування, розміщення замов­лень на виробництво тощо;

  • створення транснаціональних логістичних систем, як наслідок глобалізації економіки.

На наш погляд, основними напрямами удосконалення транс­портно-логістичної діяльності в Україні є:

  • інвестування в оновлення основних фондів транспорту та дорожнього господарства з метою приведення їх до сучасних вимог;

  • міжгалузева координація розвитку транспортної інфраструктури з метою раціонального використання транспортних ресурсів різних видів транспорту;

  • впровадження новітніх транспортних технологій, пов’язаних з сучасними виробничими, складськими та митними технологіями;

  • інформатизація транспортного процесу.

Виробничо-комерційна діяльність підприємства складається з окремих процесів, що з точки зору логістики представлені різними потоками (матеріальними, енергетичними, інформаційними, фінансо­вими, кадровими). На наш погляд, кожен операційний процес має управлятися і відповідно може бути поданий певним видом управління (табл. 1.2).

Таблиця 1.2
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   27


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка