УкооПспілка полтавський університет споживчої кооперації україни Кафедра маркетингу В. І. Перебийніс

Полтава

2008

УДК 658.114.25 ББК 65.290-21 П27

Рекомендовано до друку вченою радою Полтавського університету споживчої кооперації України від 19 листопада 2008 року, протокол № 11

Рецензенти: Опря А.Т., професор Полтавської державної аграрної академії, д.е.н.

Ульянченко О.В., завідувач кафедри Харківського національ­ного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, професор, д.е.н.

Перебийніс В.І., Болдирєва Л.М., Перебийніс О.В.

П27 Транспортний менеджмент і транспортний маркетинг виробничо-комерційної діяльності: Монографія. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 201 с.
ISBN 978-966-184-039-2

У монографії досліджуються теоретико-методологічні, методичні та практичні аспекти транспортного менеджменту та транспортного маркетингу виробничо-комерційної діяльності підприємств. Обґрунтовуються основні напрями підвищення ефективності управління транспортним забезпеченням підприємств, маркетингу на ринку транспортних послуг, поліпшення використання транспортних засобів, зменшення транспортних витрат.

Розраховано на науковців, виробничників, викладачів, аспірантів, студентів.

УДК 658.114.25

ББК 65.290-21
ISBN 978-966-184-039-2 ã Перебийніс В.І., Болдирєва Л.М.,
Перебийніс О.В.

ã Полтавський університет споживчої кооперації України, 2009 р.

ЗМІСТ

Вступ 5

1.1. Сутність і засади розвитку транспортної логістики,

1.2. Державне регулювання ринку транспортних послуг 23

1.3. Управління якістю транспортних послуг 36

Висновки до розділу 47

2.1. Роль транспорту в функціонуванні підприємств 49

2.2. Економічні особливості виробничої діяльності та їх вплив на ефективність використання транспорту 59

2.3. Управління формуванням та функціонуванням

2.4. Методичні засади економічної оцінки використання

Висновки до розділу 83

3.1. Місце автомобільного транспорту в структурі перевезених вантажів 86

3.2. Рівень забезпечення підприємств транспортними засобами та пальним 98

3.3. Обсяги перевезень вантажів на підприємствах 116

3.4. Закономірності та тенденції використання
транспортних засобів 127

Висновки до розділу 145

4.1. Удосконалення структури управління та функцій керівників на транспорті 148

4.2. Аутсорсинг транспорту 159

4.3. Напрями підвищення ефективності перевезень вантажів 168

4.4. Управління ресурсовикористанням на
транспортних операціях 176

Висновки до розділу 184

• 
  методику визначення доцільності використання власного чи залученого транспорту (аутсорсингу), яка, на відміну від існуючих, передбачає врахування двох критеріїв – мінімуму транспортних витрат та мінімуму логістичних витрат на виробничо-комерційну діяльність підприємства;
  
• 
  систему показників оцінки діяльності транспортних підпри­ємств шляхом введення такого показника як рентабельність транс­портного засобу; доведена доцільність визначення рентабельності транспортного підприємства двома способами: з урахуванням обсягів транспортних послуг або власного капіталу підприємства;
  
• 
  класифікацію економічних особливостей у залежності від їх впливу (прямого чи побічного) на використання транспортних засо­бів, обґрунтування варіантів організації транспортування вантажів на підприємствах (із врахування транзитних перевезень та пере­везень з використанням консолідуючого центру та пункту розподілу вантажопотоків);
  
• 
  класифікацію транспортно-розподільчих процесів (з урахуван­ням наявності транспортних, транспортно-технологічних і розпо­дільних машин) й транспортно-збиральних процесів (залежно від кількості транспортних засобів і збиральних машин, їх типів) у рослинництві;
  
• 
  систематизацію особливостей формування вантажопотоків на внутрішньогосподарських перевезеннях, що враховують місце розташування вантажовідправних і вантажоотримуючих об’єктів і транспортних засобів, періодичність освоєння вантажів.
  

• 
  типові завдання діяльності керівників транспортних підрозділів підприємств, які враховують такі функції менеджменту «Плану­вання», «Організація», «Мотивація», «Контроль»;
  
• 
  методичні підходи до визначення раціональних меж викорис­тання різних видів транспорту в сільському господарстві за двома критеріями: продуктивності транспортних засобів, собівартості перевезень;
  
• 
  з’ясування закономірностей і тенденцій використання транс­портних засобів на підприємствах регіону, обумовлених особливос­тями трансформаційного періоду реформування економіки.
  

Світоглядними та методологічними результатами реформування економік розвинених країн у ХХ ст. є, зокрема, поява нових наукових теорій і дисциплін, наприклад: загальна теорія систем, кібернетика, дослідження операцій, менеджмент, маркетинг, логістика тощо.

В останні 20–30 років на Заході логістика, її методологічні підходи, відповідний тип мислення, на думку А.І. Семененка [164], відіграє роль навіть важливішу, ніж маркетинг і менеджмент. Логістика як наука і практика господарської діяльності є результатом інтеграційних процесів економічного життя розвинених країн, інструментом оптимізації ресурсозабезпечення і ресурсовикористання та реалізації продукції.

Нами [138] встановлено, що логістика розглядається керівниками корпорацій, по-перше, як один з важливих підходів щодо зменшення витрат виробництва, як інструмент конкурентної боротьби.

По-друге, логістика вважається топ-менеджерами компаній як внутрішньокорпоративна логіка планування, розміщення і контролю виробничих ресурсів. Цьому сприяє й комп’ютеризація виробничо-комерційної діяльності.

Є декілька причин застосування логістики у діяльності підприємств.

По-перше, це розвиток конкуренції між господарюючими суб’єк­тами і як наслідок необхідність підвищення конкурентноздатності підприємств, зокрема, шляхом зменшення витрат на переміщення сировини і продукції та підвищення рівня надійності і якості поста­чання. Це стало наслідком переходу ринкової економіки від «ринку продавця» до «ринку покупця».

По-друге, енергетична криза на Заході в 70-ті рр. ХХ ст., що викли­кало в кілька разів підвищення цін на нафту і відповідно на світлі нафтопродукти. Зростання собівартості вантажообігу зумовило пошуки шляхів зменшення витрат на переміщення матеріалів і продукції за рахунок узгодження дій усіх учасників логістичного процесу.

По-третє, комп’ютеризація процесів управління виробництвом, постачання і збуту шляхом створення локальних інформаційних мереж на підприємствах, які дозволяють здійснювати моніторинг усіх фаз руху матеріалів в процесі перетворення їх у продукцію.

Аналіз публікацій свідчить про різноманітні підходи до поняття «логістика» та її аспектів. Метою зазначеної статті є спроба визна­чити основні підходи до змісту цього поняття, зокрема, управ­лінських, економічних та фінансових аспектів логістики.

Логістика має глибоке історичне коріння та неоднозначну етимо­логію.

Так, «Словник іншомовних слів» [170] подає, що логістика похо­дить від грецької – майстерність лічби, і наводить двоє значень цього терміну: по-перше, те саме, що й математична логіка; по-друге, ідеалістичний напрям філософії математики.

У праці «Логистика. Справочная книга по логике» [141] викладено концептуальний нарис не логістики, а логіки.

Синонімами логістики в зарубіжній літературі є: фізичний розпо­діл, логістика маркетингу, менеджмент матеріалів, логістичний інжи­нирінг, промислова логістика, бізнес-логістика, комерційна логістика, логістичний менеджмент, менеджмент в інтегрованій логістиці, ме­неджмент постачання, менеджмент логістичного каналу, менеджмент розподілу, інтегрована дистриб’юція, логістика ланцюга постачання, менеджмент в інтегрованій логістичні мережі, закупівельна логістика, виробнича логістика, збутова (маркетингова або розподільча) логіс­тика, транспортна логістика [107]. В Німеччині використовується термін «логістичні засоби» як синонім транспортних (авіаційних, залізничних, автомобільних) засобів [180].

Таку різноманітність визначень логістики А.Г. Кальченко пояснює тим, що ця наука перебуває на стадії формування і її базова термінологія ще не уніфікована [80]. І. Сабуров, зазначаючи, що такого різнокольорового «букета» визначень неможливо знайти ні для жодної науки, ні для жодного виду діяльності, висловлює думку щодо назрілої необхідності уніфікації та реєстрації визначень професійної мови логістики – її основних термінів [159].

На думку Є.А. Голікова, багаточисельність та різноманіття визна­чень характерні для логістики як галузі знань і практики, що динамічно розвивається. Але одні вбачають в логістиці поглиблення сутності, інші – панацею, механістичне, чисто поверхневе пристосу­вання своїх минулих знань та умінь до нового «модного» поняття [46].

Семененко А.І. відмічає три аспекти логістики: по-перше, як мислення і науку, по-друге, як галузь науки, по-третє, як науку раціональної організації виробництва і реалізації продуктів [163].

На думку А.А. Смехова [171], є кілька причин різних підходів до визначення поняття логістика. По-перше, специфіка та різні масшта­би завдань, які прагнуть вирішити окремі фірми у сфері збуту товару, його перевезення, складування тощо. По-друге, існуючі відмінності в національних системах організації та управління рухом товару, також рівні досліджень логістики у різних країнах. По-третє, множинність функціональних напрямків діяльності у зовнішньому середовищі логістичної системи: логістика та електронна обробка даних, закупів­ля сировини і матеріалів, планування матеріально-технічного поста­чання, планування виробництва продукції, удосконалення якості про­дукції, планування і управління виробництвом, складські системи, планування збуту, ринок збуту, маркетинг, структура сервісу, органі­зація обслуговування клієнта, планування фінансів, поточна фінансова діяльність, структура кадрової системи, планування і управління кадрами.

За формою тлумачення всю сукупність визначень М.П. Гордон роз­поділяє на два напрямки. Перший напрямок зводиться до трактування логістики як господарської діяльності з управління матеріальними та інформаційними потоками у сфері виробництва та обігу. Другий напрямок представляє логістику як міждисциплінарний науковий напрям, що має прагматичний характер і пов’язаний з пошуком нових можливостей підвищення ефективності потокових процесів будь-якого характеру [155].

На думку ряду фахівців в даній галузі можливі два визначення логістики – в широкому та вузькому розумінні [87, 107, 130].

Анікін Б.А. зазначає, що за рубежем виділяють два напрямки розвитку логістики. Перший напрямок ґрунтується на функціо­нальному підході до руху ресурсів, який полягає в управлінні операціями руху товарів. Другий напрямок розвитку логістики окрім управління рухом товарів включає питання маркетингу, зокрема, аналіз ринків ресурсів і продукції, регулювання взаємодії учасників ринку як учасників процесу руху товару [107].

Окландер М.А. тлумачить логістику як триаспектне поняття, що відображає концепцію або філософію бізнесу, систему управління, науку:

• 
  концепція або філософія бізнесу, орієнтована на поставку «точно вчасно»;
  
• 
  система управління, спрямована на забезпечення поставки «точно вчасно»;
  
• 
  сукупність рекомендацій, використання яких на практиці забезпечує поставку «точно вчасно» [126].
  

• 
  функціональна – філософія мислення і концепція управління переміщенням майна та інформації, тобто реалізація функцій планування, керування, організування і контролю;
  
• 
  предметна – інтегрований процес товарних, інформаційних і фінансових потоків;
  
• 
  інструментальна – засіб підвищення конкурентноздатності за рахунок підвищення сервісу та раціоналізації логістичних витрат.
  

Виокремлюють управлінські, економічні та оперативно-фінансові аспекти логістики:

• 
  управлінський аспект логістики підтримує ряд вчених США та Національна рада США з управління матеріальним розподілом. На наш погляд, найближче до управлінського аспекту є формулювання логістики німецьким професором Пфолем, який пов’язує воєдино процеси планування і контролю руху матеріальних цінностей зі скороченням витрат на їх переміщення та інформаційне забезпечення [213];
  
• 
  економічний аспект логістики підтримують французькі вчені. Логістику вони трактують як сукупність різних видів діяльності з метою одержання з найменшими витратами необхідної кількості продукції за певний час і в певному місці, де існує конкретна потреба в даній продукції [213];
  
• 
  оперативно-фінансовий аспект логістики враховує час розрахун­ків з партнерами по бізнесу і діяльність, пов’язану з рухом та зберіганням сировини, напівфабрикатів і готових виробів в госпо­дарському обороті з моменту виплати коштів постачальнику до часу одержання коштів за доставку кінцевої продукції споживачеві [108].
  

Впровадження сучасної концепції логістики викликає зміну пріоритетів в діяльності підприємств. Зокрема, традиційні підходи щодо поділу операційних процесів на основні та допоміжні не відпо­відають вимогам логістики. Тому лише їх розгляд, як матеріального потоку забезпечує високу ефективність функціонування підприємства.

Рис. 1.1. Схема зовнішніх зв’язків підприємства як логістичної системи (М – матеріальний потік;

Джерело: [83].

В ринкових умовах підприємство, як суб’єкт господарювання не тільки виробляє продукцію, але й здійснює функції матеріально-технічного постачання (з метою забезпечення себе необхідними ресурсами) та збуту виробленої продукції (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Логістична структура підприємства

Джерело: власна розробка.

Рух матеріальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача слід розглядати як єдиний матеріальний потік, що забезпечується транспортними засобами. Зазначене є основою, на якій ґрунтується транспортна логістика.

На наш погляд, місце транспортної логістики можна подати наступним чином (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Схема взаємозв’язку заготівельної, внутрішньовиробничої, розподільчої і транспортної логістики

Джерело: власна розробка.

Зазначена схема свідчить про інтегруючу роль транспортної ло­гістики, яка опікується транспортними і транспортно-технологічними операціями, що забезпечують постачання ресурсів (заготівельну логістику), виробництво (внутрішньовиробничу логістику) та збут продукції (розподільчу логістику).

Доцільно виділити певну специфіку підходів – логістики і транспортної логістики. Специфіка підходів транспортної логістики на відміну від «чисто» логістичних підходів передбачає наявність ключових елементів:

• 
  транспортного забезпечення постачання, виробництва і збуту, як інтегруючої ланки в структурі транспортно-логістичної системи;
  
• 
  вантажопотоку, як різновиду матеріального потоку, що функціонує в межах транспортно-логістичної системи;
  
• 
  транспортно-логістичного менеджменту, як інструменту управління транспортно-логістичною системою (табл. 1.1).
  

Однією з основних категорій транспортної логістики є її функції. Саме через них виявляється зміст і сутність транспортної логістики, її завдання і мета, як економічної, управлінської науки. Самі ж функції визначаються особливостями предмета транспортної логістики, її місцем та роллю у системі логістики.

На наш погляд, функції транспортної логістики мають наступні ознаки:

• 
  є основними напрямами науково-пізнавальної (як галузь науки) та навчальної (як навчальна дисципліна) діяльності;
  
• 
  у них проявляються сутність і зміст транспортної логістики;
  
• 
  визначають місце транспортної логістики у системі логістики;
  
• 
  вказують мету і завдання транспортної логістики як економічної та управлінської науки.
  

Очевидно, даний перелік функцій транспортної логістики не є вичерпним. У процесі розвитку цієї науки вони будуть уточнятися і доповнюватися.

Розуміння транспортної логістики, як галузі науки неможливе без з’ясування такої категорії, як принципи. На наш погляд, під прин­ципами транспортної логістики варто вважати керівні засади, теоре­тичні ідеї, яким притаманні універсальність і загальна значущість, що відображають суттєві положення транспортної логістики.

Принципи виражають основу організації транспорту, як складової частини транспортно-логістичної системи, визначають сутність складних взаємин усередині цієї системи. Принципи транспортної логістики мають собою узгоджену систему, що складається з елементів, які перебувають у взаємозв’язку, забезпечуючи певну їх цілісність і єдність.

Система принципів транспортної логістики, на наш погляд, має включати принципи відповідальності, планування, доцільності.

Принцип відповідальності транспортної логістики полягає у тому, що учасники транспортного процесу (і як господарюючі суб’єкти, і як фізичні особи) несуть відповідальність у межах чинного законо­давства за дотриманням угод, правил дорожньої безпеки, екологічної безпеки тощо.

Принцип планування транспортної логістики являє собою складову планомірно пропорційного формування і функціонування транспортно-логістичної системи, свідому цілеспрямовану діяльність з визначення пропорцій розвитку матеріально-технічної бази транс­порту та її використання шляхом розробки, затвердження і доведення внутрішньовиробничих планів до їх виконавців.

Принцип доцільності транспортної логістики полягає у тому, що транспортно-логістична система і транспорт (як її компонент) мають своєчасно, повно і якісно забезпечувати потреби споживачів у транспортних послугах.

Опрацювання наукових джерел дозволило дійти висновку, що сучасними підходами транспортної логістики є:

• 
  використання автомобільних перевезень малих партій вантажів за принципами «від дверей до дверей», «точно вчасно» тощо;
  
• 
  застосування систем автоматичного контролю переміщення вантажів, що використовують спеціально закодовані накладні на кожний вантаж;
  
• 
  впровадження систем контролю місцезнаходження транс­портних засобів (глобальної автоматизованої супутникової системи, що дозволяє визначати широту та довготу місцезнаходження транспортного засобу);
  
• 
  створення загальнонаціональних комп’ютерних мереж з контролю за пересуванням вантажів;
  
• 
  використання систем забезпечення безпеки руху транспортних засобів на базі ЕОМ та сучасних систем зв’язку;
  
• 
  розвиток комплексних систем транспортування вантажів, що об’єднують у межах однієї макрологістичної мережі підприємства різних видів транспорту;
  
• 
  спеціалізація транспортних засобів та транспортних об’єктів у процесі переходу транспортних компаній до перевезення дрібних партій вантажів та індивідуалізації обслуговування споживачів;
  
• 
  формування універсальних логістичних підприємств, які забез­печують увесь комплекс логістичних операцій – закупівлю товарів, перевезення, зберігання, страхування вантажів, їх сортування і комплектування, інформаційне обслуговування, розміщення замов­лень на виробництво тощо;
  
• 
  створення транснаціональних логістичних систем, як наслідок глобалізації економіки.
  

• 
  інвестування в оновлення основних фондів транспорту та дорожнього господарства з метою приведення їх до сучасних вимог;
  
• 
  міжгалузева координація розвитку транспортної інфраструктури з метою раціонального використання транспортних ресурсів різних видів транспорту;
  
• 
  впровадження новітніх транспортних технологій, пов’язаних з сучасними виробничими, складськими та митними технологіями;
  
• 
  інформатизація транспортного процесу.