Укоопспілка полтавський університет споживчої кооперації україни 140-річчю споживчої кооперації України присвячується Пантелеймоненко Андрій Олексійович історико- економічні аспекти



Сторінка1/26
Дата конвертації22.04.2017
Розмір4.04 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


УКООПСПІЛКА
ПОЛТАВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ СПОЖИВЧОЇ КООПЕРАЦІЇ УКРАЇНИ

140-річчю

споживчої кооперації України

присвячується


Пантелеймоненко Андрій Олексійович


ІСТОРИКО- ЕКОНОМІЧНІ АСПЕКТИ

ПОЛТАВА – 2006




УДК 334

ББК 65.9(4Укр)08

Рекомендовано до друку вченою радою Полтав­ського університету споживчої кооперації України від 17 травня 2006 року., протокол № 6


Рецензенти: В.В. Гончаренко, професор кафедри кооперації Полтав­ського університету споживчої кооперації України, д.е.н.; В.С. Жученко, професор кафедри економічної теорії Полтавського державного педагогічного універ­си­тету, д.е.н.; М.В. Аліман, доцент кафедри ко­опе­рації Полтавського університету споживчої кооперації України, к.е.н.

Пантелеймоненко А.О.

П16         Становлення кооперації в українському селі: історико-еконо­мічні аспекти: Монографія. – Полтава: РВЦ ПУСКУ, 2006. – 227 с.

ISBN 966-7971-38-4

Монографія охоплює широке коло питань теорії, історії та прак­тики українського кооперативного руху другої половини ХІХ – по­чат­ку ХХ ст. Основний акцент зроблено на процесі становлення сільської кооперації, яка займала домінуюче місце у дорадянський час. На ос­нові цілого комплексу джерел, значна частина з яких використана впер­ше, відображено роль кооперативних організацій в процесі зміц­нення ринкових відносин на селі. Піднято цілий комплекс питань тео­рії організації споживчих, сільськогосподарських та кредитних ко­опе­ративів і їхніх об’єднань.

Книга розрахована на викладачів, студентів, членів і працівників ко­оперативів, а також всих тих, хто зацікавлений у відродженні ефек­тивної обслуговучої кооперації в Україні.






УДК 334

ББК 65.9(4Укр)08

ISBN 966-7971-38-4

© Полтавський університет споживчої кооперації України, 2006 р.




© Пантелеймоненко А.О., 2006 р.

ЗМІСТ

Вступне слово автора 5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КООПЕРАЦІЇ 6


1.1. Сутність понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки 6

1.2. «Аграрна кооперація» як узагальнюючий термін для кооперативів аграрного сектора економіки 14

1.3. Кооперативні принципи – основа діяльності кооперативу 17

1.4. Неприбуткова природа кооперативів у працях вчених-еко­номістів ХХ – початку ХХІ ст. 31



РОЗДІЛ 2. СІЛЬСЬКІ СПОЖИВЧІ КООПЕРАТИВИ
УКРАЇНИ НА РУБЕЖІ ХІХ–ХХ ст. 36

2.1. Процес становлення сільської споживчої кооперації 36

2.2. Джерела формування обігових коштів і загальна характеристика діяльності споживчих товариств 48

2.3. Особливості соціально-економічної природи та організаційної


будови споживчих товариств. Загальна характеристика членства 59

2.4. Формування національної системи споживчих товариств в українських губерніях на початку ХХ ст. 71

РОЗДІЛ 3. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ КООПЕРАТИВИ УКРАЇНИ ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ ХІХ – ПОЧАТКУ
ХХ ст. 86

3.1. Становлення сільськогосподарських асоціацій та їх загальна характеристика 86

3.2. Основні напрями діяльності сільськогосподарських
асоціацій 102

3.3. Загальна характеристика діяльності


сільськогосподарських товариств 135

3.4. Специфічність кооперативної природи


сільськогосподарських артілей М. Левитського 138

РОЗДІЛ 4. СІЛЬСЬКІ КРЕДИТНІ КООПЕРАТИВИ УКРАЇНСЬКИХ ГУБЕРНІЙ РОСІЙСЬКОЇ


ІМПЕРІЇ (КІНЕЦЬ ХІХ – ПОЧАТОК ХХ ст.) 142

4.1. Зародження та розвиток сільських ощадно-позичкових і кредитних товариств в українських губерніях Російської імперії 142

4.2. Загальна характеристика організації, управління,
соціального складу та району дії
кредитних кооперативів 163

4.3. Ощадно-позичкові та кредитні товариства як форма кредитування сільського населення 176

4.4. Постачальницько-збутові операції сільських кредитних кооперативів 192

4.5. Культурно-просвiтня робота ощадно-позичкових і


кредитних товариств 200

4.6. Формування української кредитно-кооперативної


системи. Спілки кредитних кооперативів 207

Заключення 208



Література 209

ВСТУПНЕ СЛОВО АВТОРА
Ця монографія є підсумком п’ятнадцятирічної науково-прак­тичної діяльності автора на кооперативній ниві. Її поява стала можливою завдяки особистому глибокому переконанню в економічній доціль­нос­ті та суспільній необхідності кооперації як ефективної форми спів­пра­ці між людьми. У монографії не просто сконцентровано набір іс­то­ричних фактів з кооперативного життя. Одним із головних завдань при її написанні було здійснення аналізу багаторічного досвіду до­ра­дянських кооператорів, який і сьогодні не втратив своєї актуальності. Іншим, не менш важливим серед широкого кола визначених науко 
во-теоретичних завдань, було використання якомога більшої кількості джерел та спеціальної літератури. Значна частина з них опрацьована у період стажувань у системі навчальних закладів і кооперативних ор­ганізацій Канади та Німеччини.

Сердечна дяка українським та зару­біжним колегам, які надали допомогу у цій надзви­чайно цікавій, але нелегкій роботі. Сло­ва подяки адресуємо друзям-ко­легам М.В. Аліману, В.В. Гонча­рен­ку, В.С. Жученку, В.В. Зіновчуку, М.А. Якименку, кожен з яких зробив важливий внесок у форму­вання кооперативного світогляду автора. А надані ними матеріали допо­могли повніше розкрити обрану тему. Зі щирою вдячністю згадуємо нині покійного професора С.С. Бакая, з яким не раз ми дискутували, обговорюючи «кооперативні теми». Дякуємо родині за терпіння і віру в результат, який втілився у цій монографії.

Автор щиро сподівається, що навіть випадкові читачі, ознайо­мив­шись із матеріалами книги, переконаються в унікальності кооперації, у її пере­вагах і можливостях, побачать у ній «шлях добробуту» для багатьох людей.
А. Пантелеймоненко

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ КООПЕРАЦІЇ

1.1. Сутність понять «кооперація» та «кооператив» у працях представників світової кооперативної думки

У суспільстві незалежно від рівня його економічного розвитку ма­ють місце взаємодії, пов’язані з певним видом спільної діяльності чи співпрацею людей (окремих суб’єктів) між собою. Узагальнюючим для цієї категорії відносин є термін «кооперація», який походить від латинського «соореrаtio» (тобто – співпраця, співробітництво). За три­валий проміжок часу кооперація пройшла в своєму розвитку кілька етапів від найпростішого об’єднання індивідуальних фізичних зусиль до складних сучасних форм співпраці між суб’єктами економіки.

Питання еволюції та переваги кооперації в господарській діяль­нос­ті детально розглядалися в працях багатьох представників світової еко­но­мічної думки, у тому числі й сучасних українських учених-ко­опе­ра­торів1. Тому немає необхідності вдаватися до детальної харак­те­рис­тики розроблених аспектів. У загальних рисах висновки, зроблені у попередніх дослідженнях, свідчать про те, що при простій коопе­рації:


  • зростає інтенсивність і результативність праці кожного з учас­ни­ків процесу виробництва;

  • скорочуються затрати праці, необхідної для виробництва пев­но­го товару;

  • стає можливим виконання багатьох робіт, для яких не­достатньо фізичних можливостей окремої людини або тих, які потребують періоду часу, більшого за тривалість людського життя;

  • відкривається можливість виконання робіт, які повинні бути закінчені у визначений (і до того ж короткий) період часу;

  • учасники групи здобувають нові можливості, відсутні у кожного з них окремо;

  • під керівництвом досвідчених у веденні справ фахівців об’єд­на­на група осіб значно ефективніше може виконати певний обсяг робіт, економлячи на витратах;

  • товаровиробники здатні отримати вигідні ціни на свою про­дук­цію.

При складній кооперації, що відображає вищий рівень виробничих відносин, до переваг простого об’єднання праці додаються ще й особ­ливі переваги, властиві спеціальному поділу праці (мануфактура, фаб­рика тощо).

Проте слід зауважити, що незважаючи на поважний вік кооперації та її очевидні переваги й суспільне значення, масового застосування цей термін почав набувати значно пізніше – лише з другої половини XIX ст., саме у той час, коли кооперація вийшла на якісно новий рі­вень, втілившись у масовому суспільно-економічному русі. Цей рух, будучи результатом об’єктивної необхідності нових форм співпраці і товаровиробників, і споживачів за умов активізації ринкових від­но­син, охопив значну частину країн Європи, а пізніше набув світового значення.

Пожвавлення інтересу економістів та юристів до терміну «коопе­рація» припадає на кінець XIX – початок XX ст. Це значною мірою зумовлювалося законотворчими процесами, що відбувалися в ба­гатьох країнах Європи в галузі кооперативного законодавства. Крім того, саме кооперативний рух став привабливим для різних по­лі­тич­них партій, особливо соціал-демократичного спрямування. Все це зу­мовило появу численних (часто ідеалізованих) визначень, у яких під­креслювалося суспільне значення кооперації. Наявність різних погля­дів на завдання, суспільне значення та зміст кооперації2 породило се­ред економістів Російської імперії жваві дискусії. Визнаючи нега­тив­ність такої ситуації, один із авторів «Вестника кооперации» Е. Левін зазначав: «Відсутність ясного і чіткого визначення поняття коопера 
ції – не дрібниця у нашому кооперативному знанні, а факт, що є дже­релом великих непорозумінь, взаємного нерозуміння і хаосу»3. Інший автор – В. Вартанянц, будучи противником ототожнення кооперації з соціалізмом, із безапеляційною категоричністю зауважував: «Коопе­ра­ція – не соціалізм»4.

Уявлення про зміст кооперації, дискусійний характер окремих ви­значень другої половини XIX – початку XX ст., що вміщувалися на сто­рінках тогочасної економічної літератури, певною мірою можна по­дати у такий спосіб:



Пажитнов К. «Кооперація – будь-який прояв співпраці і взаємо­до­помоги. Кооперація – результат процесу чи саме поєднання осіб і речей у господарську спілку, що має завданням протистояння капі­та­лістичному ладу виробництва, тобто найманому виробництву то­варів».

Тотоміанц В. «Кооперація – це спільна дружна робота. Там, де двоє дружними зусиллями підняли важкий для кожного з них окремо камінь, відбулася кооперація».

Проф. Железняков. «Кооперацією можна вважати будь-яке об’єд­нання зусиль кількох осіб у напрямі до спільної господарської мети».

Британська енциклопедія (Епсусlореdiа Britапіса). «Кооперація оз­начає асоціацію певного числа осіб чи товариств для взаємної вигоди чи з метою придбання і розподілу предметів споживання або ви­роб­ництва предметів чи надання кредитів працівникам».5

Гибнер Н.П. «Кооперація – спільна робота, співпраця. Кооперація – система нових самостійних угрупувань людей, організованих ними для організації спільної роботи в галузях виробництва і обміну цінностей при умові оплати прибутком не вкладеного у справу капіталу, а осо­бистої роботи кожного учасника, надаючи капіталу лише спра­вед­ли­вий процент, зумовлений грошовим ринком. Кооперація – це орга­ні­за­ція праці з підпорядкуванням їй капіталу».6

Гдишинський А. «Кооперація засіб – до встановлення усуспільнення господарства країни».7

Прокопович С. «Кооперація є засобом підвищення продуктивності та дохідності праці своїх членів і самозахисту їх від експлуатації капіталу».8

Горбунов-Посадов І. «Кооперація – це будь-яке добровільне спів­ро­біт­ництво для всіляких корисних суспільних цілей».9

Луцатті Л. «Кооперація – це засіб соціальної емансипації».10

Пекарський В. «Кооперація – сума діяльності кооперативів».11

На основі цих визначень кооперації можна зробити такий висно­вок. Термін «кооперація» має два значення: по-перше, це специфічний процес, який передбачає узгодженість спільних дій людей (суб’єктів) у вирішенні певної проблеми; по-друге, це сукупність особливих орга­нізаційно-правових форм, тобто кооперативів.

Розглядаючи основні базові терміни, пов’язані з кооперативним рухом, що застосовуються у спеціальній літературі поряд з терміном «кооперація», слід насамперед виділити термін «кооператив». В окре­мих випадках ці поняття фігурують як тотожні, що призводить до термінологічної плутанини. Оперуючи названими поняттями, слід бра­ти до уваги те, що кооператив є лише особливою формою коопе­рації, а остання далеко не завжди втілюється саме у ньому. Коопе­ра­тив утворюється тільки тоді, коли група осіб (фізичних чи юри­дич­них) з однаковими господарськими проблемами має на меті їх вирі­шення через добровільне демократичне об’єднання.

Поява перших спроб визначення кооперативу (як і самої коопе­ра­ції) належить до другої половини XIX – початку XX ст., коли ко­опе­ративи як нова організаційно-правова форма («особливий тип еконо­мічної організації»12) почали функціонувати у сфері економіки євро­пейських країн. Наголошуючи на важливості найбільш точного ви­значення кооперативу як особливої організаційно-правової форми, В. Пекарський підкреслював, що саме він, як юридична особа, може виступати «в якості позивача.., відповідача, чи підсудного...», чим не може бути кооперація.13



Представники світової кооперативної думки, вчені-економісти, юрис­ти, практики майже за півтора століття сформулювали десятки визначень поняття кооперативу. Незважаючи на різні підходи, до­слідники в цілому однаково відобразили особливість кооперативу, що полягає у демократичній неприбутковій його природі. Узагальнення існуючих визначень кооперативу містять сучасні праці окремих вітчизняних та зарубіжних учених, зокрема таких, як В. Гончаренко, В. Зіновчук, Е. Мендле та ін. Окремі визначення кооперативу, які на­лежать до різних періодів розвитку міжнародного кооперативного руху, мають такий вигляд:


Автор і його визначення:

Короткий коментар
автора монографії:

Анциферов А. «Кооператив – це віль­не об’єднання групи осіб для досяг­нен­ня спіль­них господарських цілей, яке ґрунтується на принципах повної рівноправності учасників і само­уп­рав­лінні, в якому кожен із членів бере безпосередню особисту участь і несе матеріальну відповідальність, а одер­жаний в результаті господарських опе­рацій чистий прибуток не йде на винагороду капіталу».14

Зроблено акцент на соці­аль­­но-економічному значенні ко­опе­ративу. В основу ви­зна­чен­ня покладено базові ко­опе­ра­тивні принципи.

Боеттхер Е. «Кооператив є об’єд­нан­­ням певної групи суб’єктів еко­но­міки, які корис­туються послугами спіль­но утримуваного підприємства для сприяння їхнім власним госпо­дар­ствам (домогосподарствам чи під­при­ємствам)».15

Розкрито зміст кооперативу як об’єднання суб’єктів еко­но­­­мі­ки, що діє на основі прин­­­ципу самодопомоги.

Вартанянц В. «Кооперативи – зак­ла­ди, які базуються на основах най­шир­шого само­вря­дування, в яких за всіма членами ви­зна­ються рівні права і рівні обов’язки».16

Підкреслено соціальний зміст ко­­оперативу. Не відо­бра­же­но економічну сторону його діяль­ності.

Голубничий В. «Кооперативи – спеціальні об’єднання, які веденням спільного під­при­ємства намагаються або заощадити ви­дат­ки своїх членів, або підвищити прибутки з їх праці».17

Чітко визначено економічний зміст кооперативу.

Гончаренко В. «Кооператив – це відкрите об’єднання осіб з метою самозабезпечення необхідними послугами, яке здійснює госпо­дарську діяльність на неприбуткових заса­дах від імені та в інтересах своїх членів, що є його власниками-користувачами».18

Вдало відображено соціально-економічний зміст кооперати­ву. Наголошено на визна­чаль­ній його особливості – не­при­бутковому характері діяль­нос­ті.

Гірке О. «Кооператив – особливий вид еко­номічної асоціації, що базується на взає­мо­допомозі об’єднаних економічним шляхом слабких сил для спільної економічної діяль­ності певного напряму».19

Вказує на економічний потен­ці­ал взаємодопомоги між об’єд­­­наними у кооперативі суб’єк­тами економіки.

Драхайм Г. «Кооперативи є підпри­єм­ст­ва­ми, навколо яких об’єднуються індивіди як суб’єкти економіки, що мають спільне під­при­ємство».20

Є досить поверховим. Не відо­бражає специфіки коопе­ра­ти­ву.

Дюлфер Е. «Кооператив є об’єднанням кіль­­кох сільсько­господарських підприємств чи домогосподарств для надання їм послуг через спільне підприємство».21

У загальних рисах відображає економічну сторону діяльності кооперативу.

Зассен І. «Кооператив – об’єднання осіб з нефіксованою кількістю членів, побудоване на принципах самодіяльності й демо­кра­тич­ної рівноправності, і яке має на меті до­по­мо­гу своїм членам шляхом організації спіль­ного виробничого чи розподільчого під­приємства».22

Зроблено акцент на від­кри­то­му членстві та інших важливих кооперативних принципах.

Зіновчук В. «...У сільському господарстві кооператив є підприємством корпора­тив­но­го типу, створеним шляхом добровільного об'єднання матеріальних внесків і зусиль сільськогосподарських товаровиробників (гро­мадян та юридичних осіб), організації демократичного управління і поділу ризику та доходів відповідно до участі в госпо­дар­ській діяльності цього підприємства».23

Визначено соціально-еконо­міч­ну природу кооперативу, ві­дображено його найважливіші базові принципи.

Зомбарт В. «Кооператив – вільне пер­со­наль­не об’єднання суб’єктів економіки з ме­тою створення великого підприємства для удосконалення ведення їхнього гос­по­дар­ства».24

Відображено основне завдан­ня кооперативу – сприяння гос­подарствам його членів.

Німецький кооперативний закон 1889 р. «Ко­оперативи – це товариства з відкритим членством, які мають на меті сприяння у по­стачанні та веденні господарств-членів че­рез спільне підприємство».25

Лаконічно визначено природу кооперативу, вказуючи на його обслуговуючі функції, що відо­бражає неприбутковість.

Прокопович С. «Кооперативи ­­­– вільні й змін­ні об’єднання осіб, що свідомо і доб­ро­вільно приєднуються до цієї економічної ор­ганізації, а також вільно виходять з неї».26

Підкреслено принципи добро­вільності та «відкритих две­рей», притаманні кооперативу.

Тотоміанц Ф. «Кооператив є вільним об’єд­нанням, яке сприяє господарствам-чле­нам і виключає прагнення до прибутку, причому його членство і капітал змінні».27

Акцентовано на обслуговуючій функції кооперативу, показано добровільність вступу до ньо­го та відкритість щодо нових членів.

Туган-Барановський М. «Кооператив – це таке господарське підприємство декількох добровільно об'єднаних осіб, яке має за мету не одержання найбільшого прибутку на вкладений капітал, а збільшення завдяки спільному веденню господарства трудового доходу своїх членів або зменшення їхніх витрат на споживчі потреби».28

Підкреслено, що кооператив є шляхом до підвищення при­бутковості особистих гос­подарств-членів через взає­мо­допомогу та скорочення їхніх витрат.

Чаянов О. «Кооператив – це, перш за все, об’єднання господарств, і господарства, які належать до такого об’єднання, від цього не зникають, а залишаються дрібними трудо­ви­ми господарствами. У кооперативах тіль­ки частина виробництва – та частина, де ве­лике господарство має переваги над дріб­ним, об’єднується в спільну органі­за­цію».29

Вказано на те, що коопе­ра­тив вирішує ті питання, які не можуть одноосібно вирішити товаровиробники, при цьому, об’єднуючи зусилля, вони за­лишаються власни­ка­ми своїх господарств.

Шаарс Марвін А. «Кооператив – це під­приємство, що знаходиться у добровільній власності його членів-клієнтів, що здійснює свою діяльність у їхніх інтересах і їхніми зусиллями на неприбутковій основі».30

Підкреслено дві важливі особ­ливості кооперативу: а) його члени є одночасно і влас­ни­ка­ми, і клієнтами; б) він діє на неприбутковій основі.

Шульце-Деліч Г. «Кооператив – об’єднання малозабезпечених представників пере­важ­но трудових класів, які прагнуть об’єднати малі поодинокі зусилля для досягнення еко­номічних переваг великої сили».31

Відображено соціально-еко­но­­мічне значення коопе­ра­ти­ву як засобу вирішення їхніх економічних проблем, які ок­ремі представники мало­за­без­печених категорій насе­лен­ня не здатні вирішити са­мостійно.

Хенцлер Р. «Кооператив є персональним об’єднанням з відкритим членством, що діє за їхнім дорученням через спільне під­при­ємство».32

Вказує на те, що кооператив є продовженням особистих гос­подарств його членів і діє за їхнім дорученням.

Аналізуючи існуючі в економічній науці визначення кооперативу, варто звернути увагу на те, що дослідники називають його «об’єд­нанням» або «підприємством». При цьому слід зауважити, що прак­тично всі вони відображають концептуальну позицію М. Тугана-Бара­новського та О. Чаянова про те, що кооператив є «підприємством не капіталістичного типу», діяльність якого не спрямована на отри­ман­ня прибутку. У даному разі обидва терміни мають синонімічне зна­чення.

Проте за сучасних умов при визначеннях (юридичному і еконо­мічному) кооперативу вітчизняним юристам та економістам бажано враховувати таке: у чинному законодавстві України зазначено, що ме­тою підприємства є отримання прибутку.


Юридичне визначення

Економічне визначення

Підприємство самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юри­дич­ної особи та здійснює виробничу, науко 
во-дослідницьку і комерційну діяльність з ме­тою одержання відповідного прибутку (до­ходу)33.

Підприємство самостійна, іні­ці­ативна, системна діяльність з випуску продукції, наданню по­слуг, торгівлі з метою отри­мання прибутку34.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   26


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка