Тренінгових занять для педагогічних працівників



Сторінка2/2
Дата конвертації02.04.2017
Розмір0.53 Mb.
1   2
Тема: Тренінг саморегуляції.
Мета: створити умови для оволодіння способами психічної саморегуляції, для відновлення внутрішніх ресурсів, усвідомлення своїх проблем і способів їх подолання, встановлення нервово – психічної рівноваги.
Обладнання: музичний центр, диски з релаксаційної та інструментальної музикою, ручки, прості олівці, кольорові олівці, папір формату А4, клей, ножиці.

Хід заняття.

Вступна частина.

Мета: Налаштувати учасників на заняття. Зняти емоційне напруження. Згуртувати групу.

Вправа № 1. «Самооцінка фізичного і психологічного стану» - заповнення протоколу заняття.

Вправа 2. «Розкажи про свій стан.»

Вправа 3. «Здрастуй, я хочу тобі сказати!»

Учасники вільно розташовуються в кімнаті.



Інструкція.

Кожен з вас зараз буде підходити до будь-якого учасника і, починаючи фразу: «Здрастуйте, я хочу тобі сказати!» продовжить її компліментом, побажанням, розповіддю про себе або будь-якою цікавою історією. Важливо поспілкуватися з усіма учасниками. Рухатися можна по всій площі кімнати. Після того як всі поспілкувалися, кожен учасник (можна за бажанням) ділиться з іншими інформацією, яка найбільше запам'яталась.



Коментарі для тренера.

Ця вправа чудово знімає емоційну напругу і згуртовує групу та підвищує мотивацію до навчання, підвищує комфортність перебування в тренінговому просторі.



Основна частина.

Мета: продовжити навчання прийомам і способам саморегуляції. Сприяти розвитку позитивної самооцінки. Розвивати уміння вступати в контакт з самим собою.

Вправа 1. «Портрет» (арт – терапевтична техніка)

Учасники сидять у кріслах по колу. Звучить приємна інструментальна музика.



Інструкція.

Візьміть прості олівці, аркуші паперу А4, розділіть їх вертикальною лінією навпіл.

У лівій частині намалюйте себе сьогодні, а в правій намалюйте себе в майбутньому. Ви можете зобразити себе рослинами, тваринами, схематично або за допомогою техніки колажу. Для роботи Ви можете використовувати журнали, клей, ножиці, кольорові олівці, крейду, кольоровий папір. Пам'ятайте, що, створюючи свій портрет, Ви повинні отримувати задоволення. Важливо не те, як Ви намалюєте, а що Ви покажете. Ніхто не буде оцінювати ваші роботи, намагайтеся малювати так, як хочеться вам.

Коментарі для тренера.

Після завершення роботи кожен учасник показує свою роботу і розповідає про неї групі. Тренер та інші учасники можуть задати питання тому, хто висловлюється. Тренер може надати психологічну допомогу учаснику, чиє емоційне відреагування на свій портрет виявиться дуже сильним і глибоким.



Вправа 2. «М'язова релаксація» (повторення вправи, дивись заняття 2).

Вправа 3. «Діафрагмальне дихання» (повторення, дивись заняття 2).

Вправа 4. «Релаксаційна дихання» (повторення, дивись заняття 2).

Вправа 5. «Аутогенне тренування» (повторення дивись заняття 2).

Вправа 6. «Роза» (медитація на образі).

Троянда – древній символ поваги, уваги та любові. Даруючи троянду, ми побічно показуємо: «Я ціную тебе і твої унікальні якості». Коли ми бачимо красу чи даруємо її людям, то самі відчуваємо свою цінність.



Інструкція.

Зробіть три глибокі вдихи, закрийте очі.«Уявіть, що ви йдете по дорозі. Погода прекрасна, світить сонце... Легкий вітерець колише листя на деревах, ви насолоджуєтеся красою природи... Нарешті ви підходите до розарію з маленькою хвірткою. Увійдіть всередину і подивіться на сотні трояндових кущів. Відчуйте запах троянд, прислухайтеся до дзижчання комах, які збирають нектар і квітковий пилок...

Подивіться навколо, і ви побачите одну абсолютно особливу троянду...»

( 15 секунд).


Ви дізнаєтеся її по тому, що вона притягує вашу увагу як магніт... Подивіться на неї уважніше... Якого кольору її бутони ? Якого вона розміру ? Якщо хочете, можете обережно потрогати її листя та стебло з шипами... Вдихніть її аромат і заповніть їм свої легені... Мовчки скажіть троянді, як вона прекрасна і досконала...

Нехай вона теж скаже вам щось приємне. Що вона Вам говорить, коли Ви стоїте перед нею, занурені в увагу та благоговіння?

Подякуйте своїй троянді за те, що вона Вас чекала, і попрощайтеся з нею. Ви знаєте, що завжди зможете знайти її і цей сад, коли захочете на мить відчути себе щасливим...

А тепер вийдіть з розарію, пройдіть по вулиці та знову поверніться в кімнату. Потягніться, зробіть глибокий вдих і відкрийте очі».



Коментарі для тренера.

Медитація дозволяє знімати емоційну напругу, зупиняти потік думок. Медитація – це стан, при якому досягається вища ступінь концентрації уваги або ж, навпаки його розосередження. Можна використовувати різноманітні модифікації медитацій, важливо розуміти, які з них будуть ефективними в умовах, що склалися. Місцем для проведення медитації може бути сенсорна кімната або приміщення, де створені умови для приємного затишного і спокійного медитування. Поза для медитації в умовах даного тренінгу вибирається така ж, як і у вправі «Аутогенне тренування», тим більше що медитація є продовженням АТ, яке поступово переходить у медитацію. [3, 5]



Заключна частина «Рефлексія»

Мета: встановити зворотний зв'язок, посилити позитивний емоційний стан, створити умови для підтримки цього стану поза занять.

Підвести підсумки заняття.



Вправа 1. «Розкажи про свій стан» (див. початок заняття 2).

Вправа 2. «Самооцінка фізичного і психологічного стан» (див. початок заняття 2 – заповнення протоколу).

Вправа 3. «Підсумки заняття» (див. кінець заняття 2).

Ритуал прощання.

Вправа «Спасибі за приємне заняття»

Інструкція.

Будь ласка, встаньте в коло. Зараз один з вас стане в центр, інший підійде до нього, потисне руку і скаже: «Спасибі за приємне заняття!». Обидва учасники залишаються в центрі, тримаючись за руки. Потім підходить третій учасник, бере за вільну руку або першого, або другого учасника, потискує її і каже: «Спасибі за приємне заняття! «Таким чином, група в центрі кола збільшується. Всі тримаються за руки. Коли до групи приєднається останній учасник, ведучий замикає коло і завершує церемонію безмовним міцним триразовим потиском рук.

Коментарі для тренера.

Ця вправа сприяє вираженню учасниками тренінгу дружніх почуттів і подяки один одному. В такий спосіб створюється тепла і доброзичлива обстановка, учасники заряджаються позитивною енергією.



Заняття 4.

Тема: Тренінг саморегуляції

Мета: створити умови для оволодіння способами психічної саморегуляції, для відновлення внутрішніх ресурсів, усвідомлення своїх проблем і способів їх подолання, встановлення нервово-психічної рівноваги.

Обладнання: музичний центр, диски з релаксаційною та інструментальної музикою, ручки, прості олівці, папір формату А 4.

Хід заняття.

Вступна частина

Мета: Налаштувати учасників на заняття. Зняти емоційне напруження. Підняти настрій.

Вправа 1. «Самооцінка фізичного і психологічного стану» – заповнення протоколу заняття (дивись заняття 2).

Вправа 2. «Розкажи про свій стан» (повторення, дивись заняття 2).

Вправа 3. «Подарунок»

Інструкція.

Кожен учасник дарує уявний подарунок своєму сусідові зліва (по черзі). При цьому він торкається рук учасника, ніби передаючи уявний подарунок, і словами образно характеризує його. У цій вправі важливий творчий підхід і щире бажання зробити іншому щось дуже приємне і незвичайне.

Коментарі для тренера.

Краще, якщо цю вправу почне сам ведучий. Він може показати, як можна дарувати уявний подарунок, використовуючи свої творчі здібності, так щоб учаснику було дуже приємно.



Основна частина.

Мета: сприяти усвідомленню учасниками власних ресурсів, закріпити прийоми м'язової релаксації, аутотренінгу та дихальної гімнастики; продовжити навчання медитативним технікам.

Вправа 1. «Я володію, знаю, вмію! »

Інструкція.

Візьміть аркуші паперу А 4, розділіть ручкою на три рівні частини по вертикалі. Потім у першій колонці напишіть «Я володію», у другій – «Я знаю», в третій – «Я думаю». Заповніть ці колонки у відповідності з їх назвами. Намагайтеся робити це завдання із задоволенням.

Я впевнена, що у Вас все вийде, адже в кожній людині є дуже багато переваг. Час виконання 7 – 10 хвилин.

Коментарі для тренера.

Після завершення роботи, учасники зачитують те, що написали. Йде обговорення. Ведучому важливо підтримати тих, у кого занижена самооцінка, допомогти їм знайти в собі кращі сторони. Дана вправа дуже ефективна саме в групі, тому що кожен може почути про достоїнства інших учасників і знайти в собі ще дуже багато всього позитивного, що сприяє підняттю самооцінки й особистісному зростанню.


Вправа 2. «М'язова релаксація» (дивися заняття 2)

Вправа 3. «Діафрагмальне дихання» (дивися заняття 2)

Вправа 4. «Релаксаційна дихання» (дивися заняття 2)

Вправа 5. «Аутогенне тренування» (дивися заняття 2)

Вправа 6. «На березі моря» (медитація)

Зробіть три глибокі вдихи. Закрийте очі.

Уявіть, що ви перебуваєте на березі тропічного острова... Навколо ростуть пальми, перед вами чисте зеленувато-прозоре море... Пісок білий і теплий... Ви не бачите нічиїх слідів... Можливо, Ви перша людина, що ступила на цей острів...

Небо над вами темно-блакитне, легкий вітерець пом'якшує жар сонячних променів, він піднімає маленькі хвилі й розгойдує листя пальм з боку в бік...

Ви відчуваєте промені сонця на шкірі й хочете рухатися... Ви біжите по воді вздовж берега, бризки води охолоджують розпалене тіло. Ваші рухи все ширше, темп – швидше. Ви відчуваєте свою силу і дивуєтесь тому, що вам хочеться рухатися ще швидше. Великими стрибками ви переміщується по пляжу й відчуваєте – щоб злетіти, вам достатньо розкинути руки... Невидима сила піднімає вас вище й вище... Ви керуєте своїм польотом за допомогою легких рухів рук і ніг... Позаду ви бачите зелений острів, оточений намистом білого піску, в центрі острова піднімаються пагорби...

Ви дивуєтеся своєму спокою і відчуттю щастя... Потоки вітру забирають вас, і ви стаєте все більш легким і спокійним... Ви ковзаєте по повітрю і насолоджуєтеся тишею... Ви думаєте про те, що повинні відчувати великі морські птахи, які летять у небі... сонце над собою... море і пісок внизу... що буря силою вітру, який допомагає їм описувати кола в небі... На якусь мить ви забуваєте про час і не можете сказати, скільки хвилин триває ваш політ...

Ви виявляєте, що за допомогою найтонших рухів свого тіла ви можете керувати польотом...

Якийсь шум нагадує вам, що пора повертатися. Може бути, Ви почули крик морського птаха або рівномірний шум прибою пробудив вас від заглибленості в себе... Ви спускаєтеся на землю по великій спіралі все нижче і нижче, поки не починаєте ковзати уздовж берегової лінії... Щоб сповільнити темп, ви використовуєте руки... Ногами Ви відчуваєте пісок під собою, Ваш політ переходить у швидкий біг, і Ви радієте успішному приземленню... Ви біжите по воді... і фарби навколо стають яскравішими... вода ще більше Вас освіжає... Вам хочеться лягти на пісок, закрити очі і відпочити... Можливо, Ви думаєте, що іноді мрії стають дійсністю...» (1 хвилина.)

«Ви знаєте, що настав час повернутися в сенсорну кімнату. Потягніться і зробіть три глибокі вдихи... Відкрийте очі та подивіться навколо...».

Коментарі для тренера.

Тренер в праві вибирати різні медитації для групових занять. Важливо враховувати контингент учасників, їх віковий склад і запити. Краще всього використовувати медитації, пов'язані зі звичними і приємними образами, які добре знайомі учасникам («Крапля роси на весняній квітці», «Очищення водою», «Повернення в дитинство», «Водоспад світла «та інші). Тексти медитацій ведучий може створювати і свої. Все залежить від уяви і творчості самого ведучого. Після медитації не можна робити різких швидких рухів. Необхідно спокійно і повільно переходити до наступного етапу тренінгу.



Заключна частина «Рефлексія»

Мета: Встановити зворотний зв'язок, посилити позитивний емоційний стан, створити умови для підтримки цього стану поза занять. Підвести підсумки заняття.

Вправа 1. «Самооцінка фізичного і психологічного стану» (дивися початок заняття 2 – заповнення протоколу).

Вправа 2. «Розкажи про свій стан» (дивися початок заняття 2).

Вправа 3 «Підсумки заняття» (див. кінець заняття 2).

Ритуал прощання: вправа «Аплодисменти» (див. кінець заняття 2)

Заняття 5.

Тема: Тренінг саморегуляції

Мета: створити умови для оволодіння способами психічної саморегуляції, для відновлення внутрішніх ресурсів, усвідомлення своїх проблем і способів їх подолання, встановлення нервово – психічної рівноваги, підвести підсумки семінару-тренінгу.

Обладнання: музичний центр, диски з релаксаційної та інструментальної музикою), протоколи занять, ручки, прості олівці, папір формату А 4.

Хід заняття.

Вступна частина

Мета: налаштувати учасників на заняття, зняти емоційну напругу, підняти настрій.

Вправа 1. «Самооцінка фізичного та психологічного стану» – заповнення протоколу заняття (дивись заняття 2).

Вправа 2. «Розкажи про свій стан» (повторення, дивись заняття 2).

Вправа 3. «Лист другу»

Інструкція.

Візьміть аркуші А 4, розташуйте їх вертикально, внизу чітко напишіть своє ім'я. Передайте лист сусідові зліва. Зараз у кожного знаходиться лист, підписаний чиїмось ім'ям. Напишіть цій людині короткий лист (2 – 3 пропозиції). Це може бути комплімент, побажання. Можливо, що Ви поділитеся чимось таємним з цією людиною. Потім поверніть двічі верх аркуша так, щоб не було видно вашого запису, і передайте сусідові зліва. До вас прийде наступний лист, напишіть кілька рядків автору, передайте далі і т.д. Таким чином, лист кожного з вас обійде по колу всіх присутніх і повернеться до господаря. Коли всі отримають свої листи, можна їх відкрити і прочитати.

Коментарі для тренера.

Тренер спостерігає, щоб листи довго не затримувалися, і чітко передавалися за годинниковою стрілкою. Важливо, щоб усі учасники одночасно відкрили свої листи. У даній вправі може брати участь і ведучий, для якого це чудова підтримка і додатковий зворотній зв'язок



Основна частина.

Мета: Формувати позитивне прийняття себе; закріпити прийоми м'язової релаксації, аутотренінгу і дихальної гімнастики, медитації, розвивати вміння візуалізувати.

Вправа 1. Візуалізація «Приємні спогади».

(звучить тиха інструментальна музика, бажано незнайома)

Використання образів пов'язане з активним впливом на центральну нервову систему почуттів та уявлень. Безліч наших позитивних відчуттів, спостережень, вражень ми не запам'ятовуємо, але якщо пробудити спогади і образи, з ним пов'язані, то можна пережити їх знову і навіть посилити. І якщо словом ми впливаємо в основному на свідомість, то образи, уява відкривають нам доступ до потужних підсвідомих резервів психіки.

Інструкція.

Щоб використовувати образи для саморегуляції:

- Спеціально запам'ятовуйте ситуації, події, в яких відчували себе комфортно, спокійно, розслаблено, – це ваші ресурсні ситуації.

- Робіть це в 3 -х основних напрямках притаманних людині.

Для цього запам'ятовуйте:

1) зорові образи події (що ви бачите – хмари, квіти, ліс);

2) слухові образи (які звуки ви чуєте – спів птахів, дзюрчання струмка, шум дерев, музика);

3) відчуття в тілі (що ви відчуваєте – тепло сонячних променів на своєму обличчі, бризки води, запах квітучих яблунь, смак полуниці).

А зараз сядьте зручно. По можливості закрийте очі. Дихайте повільно і глибоко. Згадайте одну з Ваших ресурсних ситуацій. Проживіть її заново, згадуючи всі відчуття (зорові, слухові, тілесні). Побудьте всередині цієї ситуації кілька хвилин (5 хвилин).

А тепер відкрийте очі та відчуйте, як змінився ваш стан.



Коментарі для тренера.

Візуалізація – це та ж медитація, тільки для створення образів медитування важливо навчитися спеціально запам'ятовувати певні образи, які можуть бути дуже яскравими, красивими, незвичайними і значущими для людини. Іншими словами, важливо створювати для себе банк образів (зорових, слухових, тілесних), щоб успішно використовувати їх для медитацій. Дана вправа дуже ресурсна для учасників, тому необхідно приділити достатньо часу на її пояснення і виконання. Можливо, вона підійде не всім, але ведучий повинен переконати учасників у тому, що необхідно розвивати свою уяву, тому що саме розвинена уява є потужним ресурсом для будь-якої людини.



Вправа 2. «М'язова релаксація» (дивися заняття 2).

Вправа 3. «Діафрагмальне дихання» (дивися заняття 2).

Вправа 4. «Релаксаційна дихання» (дивися заняття 2).

Вправа 5. «Аутогенне тренування» (дивися заняття 2).

Заключна діагностика рівня психічного вигорання педагогів (див. додаток 1)



Коментарі для тренера.

Тренер заздалегідь готує матриці для опитувальника. Важливо чітко проговорити інструкцію й далі виконати всі дії за тією ж схемою, що і на першому занятті.



Заключна частина «Рефлексія»

Мета: Отримання зворотнього зв'язку. Підведення підсумків семінару-тренінгу.

Вправа № 1. «Самооцінка фізичного і психічного стану» (дивися заняття 2 ).

Вправа 2. «Розкажи про свій стан» (дивися заняття 2).

Вправа 3. «Анкета-відгук» (див. додаток 3).

Коментарі для тренера.

Тренер пропонує учасникам заповнити анкети-відгуки, в яких кілька питань. Важливо переконатися, що учасники зрозуміли запитання анкети. Учасники до моменту заповнення анкети можуть відчувати втому від розумової роботи, тому важливо їх підтримати, заспокоїти, допомогти, якщо хтось відчуває труднощі у заповненні анкети.



Вправа 4. «Поради психолога»

Тренер роздає учасникам пам'ятки і дає рекомендації щодо їх застосування (див. Додаток 7).



Вправа 5. «Заключне підведення підсумків»

Коментарі для тренера.

У кінці заняття підводиться остаточний підсумок. Тренер ділиться своїми враженнями від тренінгу. Важливо знайти для кожного учасника кілька приємних слів і побажань.

Ритуал прощання: чаювання.

Використана література

1. Авидон И. Сто разминок, которые украсят ваш тренинг [Текст] /.И. Авидон, О. Гончукова. – СПб.: Речь, 2007. – 256 с.

2. Агеева И.А. Успешный учитель: тренинговые и коррекционные программы [Текст] /. И.А. Агеева. - СПб.: Речь, 2006. – 208 с.

3. Ананьев В.А. Практикум по психологии здоровья [Текст]: методическое пособие по первичной специфической и неспецифической профилактике / В.А. Ананьев. – СПб.: Речь, 2007. – 320 с.

4. Аралова М.А. Формирование коллектива ДОУ [Текст]: психологическое сопровождение. – М.: ТЦ Сфера, 2006. - 64 с.

5. Ахмедов Т. Практическая психотерапия: внушение, гипноз, медитация [Текст] / Тариэл Ахметов. - М.: Торсинг, 2003. – 448 с.

6. Богданович В.Н. Истории и метафоры в помощь ведущему тренинга [Текст] / В.Н. Богданович. - СПб.: Речь, 2006. - 223 с.

7. Головин С.Ю. Словарь практического психолога [Текст] / С.Ю. Головин. – Минск: Харвест; М.: ООО АСТ, 2003. – 800 с.

8. Грачева В.Н. Телесно-ориентированный тренинг [Текст] / В.Н. Грачева. - СПб.: Речь, 2006. - 144 с.

9. Дунилова Р. Путь к вершине [Текст]: практико-ориентированный семинар для педагогов / Р. Дунилова, Л. Бобрикова, Т. Щепкова // Школьный психолог. – 2007. - № 11. – С. 38-41.

10. Евтихов О.В. Грааль мудрости [Текст]: кн. 2 истории и метафоры / О.В. Евтихов, Т.В. Трепашко. СПб.: Речь, 2005. – 306.

11. Иванов А.Н. Притчи и истории для тренера и консультанта [Текст] / А.Н. Иванов. – СПб.: Речь, 2007. – 192 с.

12. Журавлева Н.В. Научное обоснование и основные подходы к оснащению и использованию сенсорных комнат [Текст] / Журавлева Н.В., Юнусов Ф.А., Чернышева Т.В. - М.: Немецко-Российское общество физиотерапии и реабилитации, 2000. – 17 с.

13. Зеленова И.В. Программа деятельности педагога-психолога в образовательном учреждении по сохранению психического здоровья педагогов [Текст] / Зеленова И.В. и [др.] // Школьный психолог. – 2005. - № 13. – С. 2- 22.

14. Кацудзо Ниши Искусство омоложения [Текст]: система здоровья Ниши / Кацудзо Ниши. – СПб.: Вектор, 2008. – 156 с.

15. Киселева М.В. Арт-терапия в практической психологии и социальной работе [Текст] / М. В. Киселева. - СПб.: Речь, 2007. – 331 с.

16. Колесникова Г.И. Психологическое консультирование [Текст]: учеб. пособие для студентов вузов / Г.И. Колесникова. - Ростов-на-Дону: Феникс, 2004. – 284 с.

17. Копытин А.И. Руководство по групповой арт-терапии [Текст] / А.И. Копытин. – СПб.: Речь, 2003. – 320 с.

18. Краснощеков М.Ю. 1001 способ поднять настроение [Текст]: книга сюрпризов / М.Ю. Краснощеков. – Ростов-на-Дону: - Феникс, 2006. – 256 с.

19. Лебедева Л.Д. Практика арт-терапии: подходы, диагностика, система занятий [Текст] / М.В. Лебедева. - СПб.: Речь, 2005. – 254 с.

20. Лебедева Л.Д. Энциклопедия признаков и интерпретаций в проективном рисовании и арт-терапиии [Текст] / Л.Д. Лебедева, Ю.В. Никонорова, Н.А. Тараканова. – СПб.: - Речь, 2006. – 335 с.

21. Мерзлякова Е.Л. Чему и как учить учителей [Текст]: тренинг эффективного педагогического общения / Е.Л. Мерзлякова. – СПб.: Речь, 2007. – 290 с.

22. Монина Г.Б. Коммуникативный тренинг [Текст]: педагоги, психологи, родители / Г.Б. Монина, Е.К. Лютова-Робертс. – СПб.: Речь, 2007. – 224 с.

23. Орел В.Е. Синдром психического выгорания личности [Текст]: руководство / В.Е. Орел. - М.: Институт психологии РАН, 2005. – 330 с.

24. Орел В.Е. Опросник психического выгорания для работников социальных профессий изд. [Текст] / Орел В.Е., Сенин И.Г. – Ярославль: Научно-производственный центр «Психодиагностика», 2005. – 12 с.

25. Рукавишников А.А. Опросник психического выгорания для учителей [Текст]: руководство / А.А. Рукавишников. – Ярославль: Научно-производственный центр «Психодиагностика», 2001. – 14 с.

26. Осухова Н. Профилактика профессионального выгорания [Текст]: практико-ориентированный семинар / Наталия Осухова, Виктория Кожевникова // Школьный психолог. – 2006.- № 16. – С. 18-32.

27. Прутченков А.С. Трудное восхождение в себе [Текст]: методические разработки и сценарии занятий социально-психологических тренингов / Прутченков А.С. - М.: Российское педагогическое агентство, 1995. – 140 с.

28. Рогов Е.И. Учитель как объект психологического исследования [Текст]: пособие для школьных психологов по работе с учителем и педагогическим коллективом / Е.И. Рогов. - М.: ВЛАДОС, 1998. – 494 с.

29. Родионов В. Психология здоровья школьников: технология работы [Текст]: особенности проведения профилактической работы с педагогами и родителями / Родионов В., Ступницкая М.А. // Школьный психолог. – 2007. - № 23. – С. 37-44.

30. Самоукина Н.В. Психологический тренинг для учителя [Текст]: советы психолога / Н.В. Самоукина. – 2-е изд., испр. - М.: Психотерапия, 2006.- 187 с.

31. Селевко Г.К. Управляй собой [Текст] / Г.К. Селевко, В.И Болдина, О.Г Левина. - М.: Народное образование, 1999. – 168 с.

32. Сенсорные комнаты «Снузлин [Текст]: сборник статей и методические рекомендации. – М.: ООО Фирма «Вариант», 2001. – 154 с.

33. Лаврова О. Синдром национального выгорания и методы его предотвращения [Текст] / Ольга Лаврова // Социальная работа. – 2006. - № 4. - С. 56-60.

34. Таланов В.Л. Справочник практического психолога [Текст] / В.Л. Таланов, И.Г. Малкина-Пых. - СПб.: Сова; М.: ЭКСМО, 2002. – 928 с.

35. Тимошенко Г.В. Работа с телом в психотерапии [Текст] / Г.В. Тимошенко, Е.А. Леоненко. - М.: Психотерапия, 2006. – 364 с.

36. Титарь А.И. Игровые развивающие занятия в сенсорной комнате [Текст] / А.И. Титарь. – М.: АРКТИ, 2008. – 88 с.

37. Алиева М.А. Тренинг развития жизненных целей [Текст]: программа психологического содействия социальной адаптации / М.А. Алиева, Т.В. Гришанович, Л.В. Лобанова, Н.Г. Травникова, Е.Г. Трошихина; под ред. Трошихиной. – СПб.: Речь, 2001. – 216 с.

38. Хухлаева О. Давайте учиться «не гореть» [Текст] / Ольга Хухлаева. д-р пед. наук // Школьный психолог. - 2006. - № 4. – С. 20-29.

39. Филина С.В. О синдроме профессионального выгорания» и технике безопасности в работе педагогов и других специалистов социальной сферы [Текст] // Школьный психолог. - 2003. - № 36. – С. 12-13.

40. Фопель К. Чтобы дети были счастливы [Текст]: психологические игры и упражнения для детей школьного возраста / К. Фопель; пер. с нем. - М.: Генезис, 2006. – 255 с.

41. Чуричков А. Копилка для тренера [Текст]: сборник разминок, необходимых в любом тренинге / Чуричков А., Снегирев В. – СПб.: Речь, 2007. – 208 с.

42. Шевцова И.В. Упражнения и рекомендации для тренинга личностного роста [Текст] / И.В. Шевцова. – СПб.: Речь, 2007. – 192 с.

43. Шитова Е.В. Работа с детьми – источник удовольствия [Текст]: методические рекомендации по работе воспитателей с детьми и родителями / Е.В. Шитова. - Волгоград: Панорама, 2006. – 176 с.


Методичний матеріал для інформаційних повідомлень.

Інформаційне повідомлення до заняття 1.

Інформаційне повідомлення А

Синдром професійного вигорання (СПВ) – це стан психічного, емоційного і фізичного виснаження, що виявляється в професіях групи «людина – людина». СПВ – найнебезпечніша професійна хвороба тих, хто працює з людьми: вчителів, соціальних працівників, психологів, менеджерів, лікарів, журналістів, бізнесменів і політиків, – всіх, чия діяльність неможлива без спілкування. Невипадково перша дослідниця цього явища Кристина Маслак назвала свою книгу: «Емоційне згорання – плата за співчуття».


Симптоми СПВ: відчуття хронічної втоми, зростання захворюваності, дратівливість, порушення сну, апетиту, тривожність, негативне ставлення до клієнтів, зубожіння репертуару робочих дій, втрата інтересу до професійних досягнень.

Ці симптоми можна об'єднати в три групи:

1. Виснаження як почуття спустошеності, втоми і «сухості «людини при її спілкуванні з іншими людьми.

2. Деперсоналізація, яка передбачає негативне чи байдуже ставлення до клієнтів.

3. Редукція, яка проявляється у виникненні почуття некомпетентності у своїй професійній сфері, усвідомлення неуспіху в ній, зниження прагнення до професійної саморегуляції [].

Причини виникнення синдрому професійного вигорання:

1) тривале навантаження на основні аналізатори (слух, зір тощо), концентрація уваги, пам'ять, великий обсяг інформації, співучасть емоцій та інтелекту і, як наслідок, нервово-психічне і фізичне напруження;

2) етика спілкування (рамки спілкування). Людина не вибирає собі тих, з ким вона взаємодіє. З етичних міркувань емоційна «розрядка» неможлива. Накопичення негативних емоцій веде до виснаження емоційно-етичних та особистісних ресурсів.

Три умови (фактора) професійного вигорання.

Особистісний чинник – це, перш за все, почуття власної значущості на робочому місці, можливість професійного просування, автономія та рівень контролю з боку керівництва. Якщо фахівець відчуває значущість своєї діяльності, то він стає досить невразливим по відношенню до емоційного вигорання. Якщо ж робота виглядає в його власних очах незначущою, то синдром розвивається швидше. Його розвитку сприяє також незадоволеність своїм професійним зростанням, зайва залежність від думки оточуючих і недолік автономності, самостійності.

Рольовий фактор. Дослідження показали, що на розвиток вигорання суттєво впливають конфлікт ролей і рольова невизначеність, а також професійні ситуації, в яких спільні дії співробітників значною мірою не узгоджені: відсутня інтеграція зусиль, але при цьому присутня конкуренція. А ось злагоджена, узгоджена колективна робота в ситуації розподіленої відповідальності ніби охороняє педагогічного працівника від розвитку синдрому емоційного вигорання, незважаючи на те, що робоче навантаження може бути істотно вищим.

Організаційний фактор. На розвиток синдрому впливає багатогодинна робота, але не будь-яка, а невизначена (нечіткість функціональних обов'язків) або не отримує належної оцінки. При цьому негативно позначається стиль керівництва, при якому шеф не дозволяє співробітнику проявляти самостійність (за принципом «ініціатива карається») і тим самим позбавляє його почуття відповідальності за свою справу і усвідомлення значущості, важливості виконаної роботи.
Групи ризику.

I група. Співробітники, які за родом служби змушені багато й інтенсивно спілкуватися з різними людьми, знайомими і незнайомими. Це керівники, менеджери з продажу, медичні працівники, соціальні працівники, консультанти, викладачі тощо.

Причому особливо швидко «вигорають «співробітники, що мають інтровертований характер, індивідуально-психологічні особливості, які не узгоджуються з професійними вимогами комунікативних професій. Вони не мають надлишку життєвої енергії, характеризуються скромністю і сором'язливістю, схильні до замкнутості і концентрації на предметі професійної діяльності. Саме вони здатні накопичувати емоційний дискомфорт.

II група. Люди, які відчувають постійний внутрішньоособистісний конфлікт у зв'язку з роботою. Це – жінки, що переживають внутрішнє протиріччя між роботою та сім'єю, а також пресинг у зв'язку з необхідністю постійно доводити свої професійні можливості в умовах жорсткої конкуренції з чоловіками.

III група. Працівники, професійна діяльність яких проходить в умовах гострої нестабільності та хронічного страху втрати робочого місця. Також працівники, що займають на ринку праці позицію зовнішніх консультантів, вимушених самостійно шукати собі роботу.

IV група. На тлі перманентного стресу синдром вигорання проявляється в тих умовах, коли людина потрапляє в нову, незвичну обстановку, в якій вона повинна проявити високу ефективність. Наприклад, після лояльних умов навчання у вищому навчальному закладі на денному відділенні молодий спеціаліст починає виконувати роботу, пов'язану з високою відповідальністю, і гостро відчуває свою некомпетентність. У цьому випадку симптоми професійного вигорання можуть проявитися вже після шести місяців роботи.

V група. Жителі великих мегаполісів, які перебувають в умовах нав'язаного спілкування і взаємодії з великою кількістю незнайомих людей у громадських місцях.

Стадії професійного вигорання. Синдром професійного вигорання розвивається поступово. Він проходить три стадії.

перша стадія

- Починається приглушення емоцій, згладжування гостроти почуттів і свіжості переживань; спеціаліст несподівано помічає: начебто все поки нормально, але нудно й порожньо на душі;

- зникають позитивні емоції, з'являється деяка відстороненість у відносинах з членами сім'ї;

- виникає стан тривожності, незадоволеності; повертаючись додому, все частіше хочеться сказати: «Залиште мене у спокої!»

- спостерігаються окремі збої на рівні виконання функцій, довільної поведінки: забування якихось моментів, збої у виконанні будь-яких рухових дій. Через побоювання помилитися, це супроводжується підвищеним контролем і багаторазовою перевіркою виконання робочих дій фахівцем на тлі відчуття нервово-психічної напруженості.

друга стадія

- Виникають непорозуміння з клієнтами, професіонал у колі своїх колег починає зі зневагою говорити про деяких з них;

- неприязнь починає поступово проявлятися в присутності клієнтів – спочатку це антипатія, що насилу стримується, а потім і спалахи роздратування. Подібна поведінка професіонала – це неусвідомлюваний ним самим прояв почуття самозбереження при спілкуванні, що перевищує безпечний для організму рівень;

- у фахівця падає інтерес до роботи, до спілкування (бажання «ніхто б мене не чіпав»);

- відбувається порушення сну, головні болі по вечорах;

- підвищується дратівливість;

- збільшується число простудних захворювань.

Третя стадія (власне вигорання)

- Притупляються уявлення про цінності життя, емоційне ставлення до світу «ущільнюється», людина стає небезпечно байдужою до всього, навіть до власного життя;

- проявляється повна втрата інтересу до роботи, емоційна байдужість, отупіння, небажання бачити людей і спілкуватися з ними, відчуття постійної відсутності сил;

- поява хронічних захворювань (серцево-судинна система, шлунково-кишковий тракт тощо).



Профілактика та психологічна допомога.

1. Фізична та психологічна спрямованість:

- Освоєння різних способів зняття напруги та різних способів саморегуляції (психічна саморегуляція).

2. Формація й стереотипізація:

- розвиток творчого підходу до діяльності;

- креативність (перевага нестандартного підходу до справи над стандартним);

- відновлення сенсу роботи (отримання зворотного зв'язку про свою діяльність).

3. Уміння спілкуватися з людьми:

- Взаємодія та взаємообмін (тренінг ефективної взаємодії).

4. Отримання енергії та простору від природи.

Якості, які допомагають фахівцю уникнути професійного вигорання.

По-перше:

- хороше здоров'я і свідома, цілеспрямована турбота про свій фізичний стан (постійні заняття спортом, здоровий спосіб життя);

- висока самооцінка і впевненість у собі, своїх здібностях і можливостях.

По-друге:

- досвід успішного подолання професійного стресу;

- здатність конструктивно змінюватися в напружених умовах;

- висока мобільність;

- відкритість;

- товариськість;

- самостійність;

- прагнення спиратися на власні сили.

По-третє: здатність формувати і підтримувати в собі позитивні, оптимістичні установки та цінності – як щодо самих себе, так й інших людей і життя взагалі.

Психічна саморегуляція. Одним з найбільш ефективних способів профілактики синдрому професійного вигорання є саморегуляція. Саморегуляція може здійснюватися як мимоволі (тобто, на рівні функціонування природних механізмів, без участі свідомості), так і довільно, за участю свідомості. Цей другий вид саморегуляції зазвичай називають психічною саморегуляцією.

Психічна саморегуляція – це управління своїм психоемоційним станом, яке досягається шляхом впливу людини на саму себе за допомогою слів, уявних образів, управління м'язовим тонусом і диханням. Здійснюється саморегуляція за допомогою природних або спеціально сконструйованих прийомів і способів.

У результаті саморегуляції можуть виникнути три основних ефекти:

- ефект заспокоєння (усунення емоційної напруженості);

- ефект відновлення (ослаблення проявів втоми);

- ефект активізації (підвищення психофізіологічної реактивності).

Сучасна саморегуляція виступає своєрідним психогігієнічним засобом, що запобігає накопиченню залишкових явищ перенапруження, сприяючи повноті відновлення сил, що нормалізує емоційний фон діяльності, а також підсилює мобілізацію ресурсів організму.

Важливо розібратися, якими природними механізмами зняття напруги і розрядки, підвищення тонусу фахівець вже володіє, але робить це безсистемно, від випадку до випадку, не усвідомлюючи, що вони є «технікою безпеки» для його роботи. Потім усвідомити їх. Перейти від спонтанного застосування природних способів регуляції до свідомого використання в цілях управління своїм станом. А потім освоїти способи психічної саморегуляції.



Інформаційне повідомлення Б

Субшкала «Емоційне виснаження».

Високий рівень свідчить про наявність почуття втоми та емоційної порожнечі, депресивного настрою. У педагога відсутнє бажання йти на роботу, він фізично і психологічно не здатний працювати повний робочий день, з'являється дратівливість і холодність по відношенню до оточуючих людей, можуть з'явитися симптоми фізичного нездоров'я (головні болі, безсоння.

Низький рівень говорить про зворотні процеси. Педагог може тривалий час продуктивно працювати, не відчуваючи втоми. Він сповнений оптимізму і енергії, активний в контактах з оточуючими людьми.

Субшкала «Деперсоналізація».

Високий рівень свідчить про небажання педагога взаємодіяти з оточуючими людьми. Це проявляється у зменшенні контактів з колегами, появі почуття дратівливості та нетерпимості в спілкуванні з учнями. З'являються зайва конформність, почуття залежності, підвищується негативізм, скепсис, а часом і прояв цинічності, дратівливості та нетерпимості при спілкуванні з дітьми. Проявляється байдужість до бід і проблем колег та вихованців.

Низький рівень показує спрямованість педагога на взаємодію з оточуючими людьми. Він має хороші контакти з учнями. Охоче ​​приймає проблеми оточуючих на себе і прагне допомогти у їх вирішенні.

Субшкала «Редукція особистих досягнень».

Високий рівень говорить про відсутність у педагога інтересу до роботи, про зниження рівня самооцінки (низько оцінюють успіхи своєї власної роботи і ступінь своєї професійної компетентності), про прояв негативного ставлення до роботи, про зниження творчої активності, професіоналізму та продуктивності роботи. Проявляється незацікавленість у результатах своєї праці, небажання вдосконалювати свою професійну діяльність.

Низький рівень свідчить про включеність у роботу, про зацікавленість у результатах своєї праці, про бажання постійно вдосконалювати свою професійну майстерність. Ступінь оцінки своєї успішності та професійної компетентності досить висока. Свою професію і власний внесок оцінюють позитивно.

Отже, якщо випробуваний має високий рівень вигорання за всіма трьома субшкалами, то можна говорити про високий рівень психічного вигорання педагога. Крім того, методика дозволяє побачити провідні симптоми вигорання. Подальшим кроком може стати психокорекція та профілактика синдрому професійного вигорання педагогів.

Додатки

Додаток 1



Синдром «вигорання» у професіях системи «людина-людина» за К. Маслач в адаптації Водоп’янової

Мета заняття. Оволодіння методикою виміру професійного «вигорання» відповідно до тривимірної моделі даного синдрому.

Оснащення. Опитувальник і ключ.

Порядок роботи. Дослідження проводиться індивідуально або в групах персоналу «сервісних» чи комунікативних професій: медперсонал, вчителі, директори, менеджери, викладачі, психологи, консультанти, агенти й ін.

Випробуваним видається лист для відповідей (форма 1) і опитувальник з інструкцією.

Форма 1

Лист для відповідей



Прізвище І. Б.

Професія


Вік

Стаж


Номер твердження

Бали

1

0 2 1 3 4 5 6







22

0 2 1 3 4 5 6

Обробка й інтерпретація результатів. Відповідно до ключа підраховуються суми балів за трьома субшкалами.

Інтерпретація результатів виконується на підставі порівняння отриманих оцінок по кожній із субшкал із середніми значеннями в досліджуваній групі або з даними, представленими в табл. 1 і 2.



Таблиця 1

Рівні «вигорання» (дані американської вибірки)

Субшкала

Рівень

низький

середній

високий

Емоційне виснаження

0-16

17-26

27 і більше

Деперсоналізація

0-6

7-12

13 і більше

Редукція особистих досягнень

39 і більше

38-32

31-0

Таблиця 2

Середні значення по субшкалах для трьох професійних груп (дані російської вибірки)

Група

Вік

Стаж

Субшкали

Емоційне виснаження

Деперсоналі­зація

Редукція особистих досягнень

Менеджери

32

3

21,1

10,7

31,5

Державні службовці

43

7

17,0

7,6

32,5

Лікарі-терапевти

45

18

15,2

6,0

33,0

Опитувальник MBI

Інструкція. Мета даного дослідження полягає в тому, щоб визначити, як люди професій типу «людина — людина» розглядають свою роботу і людей, з якими вони тісно співробітничають. Вам пропонуються 22 твердження про почуття і переживання, пов'язанні з роботою. Будь ласка, прочитайте уважно кожне твердження і вирішіть, чи почуваєте Ви себе в такий спосіб щодо Вашої роботи. Якщо у Вас не було такого почуття, у листі для відповідей відзначте позицію 0 — ніколи. Якщо у Вас було таке почуття, укажіть, як часто Ви його відчували. Для цього закресліть чи обведіть кружком бал, що відповідає частоті переживань того чи іншого почуття:



0

1

2

3

4

5

6

ніколи

дуже рідко

Рідко

іноді

часто

дуже часто

завжди

1. Я почуваю себе емоційно спустошеним.

2. До кінця робочого дня я почуваю себе як “вичавлений лимон”.

3. Я почуваю себе втомленим, коли встаю ранком і повинен йти на роботу.

4. Я добре розумію, що почувають мої учні і колеги, і використовую це в інтересах справи.

5. Я спілкуюся з моїми учнями чисто формально, без зайвих емоцій і прагну звести спілкування з ними до мінімуму.

6. Я почуваю себе енергійним і емоційно натхненим

7. Я вмію знаходити правильне рішення в конфліктних ситуаціях.

8. Я почуваю пригніченість і апатію.

9. Я можу позитивно впливати на продуктивність роботи моїх учнів і колег.

10. Останнім часом я став більш черствим, байдужим стосовно тих, з ким працюю.

11. Як правило, люди, які оточують мене, багато очікують від мене або маніпулюють мною, вони скоріше стомлюють, ніж радують мене.

12. У мене багато планів на майбутнє, і я вірю в їхнє здійснення.

13. Я переживаю усе більше життєвих розчарувань.

14. Я відчуваю байдужість і втрату інтересу до багатьох речей, що радували мене раніше.

15. Буває, що мені дійсно байдуже те, що відбувається з деякими моїми учнями і колегами.

16. Мені хочеться усамітнитися і відпочити від усього і усіх.

17. Я легко можу створити атмосферу доброзичливості і співробітництва при спілкуванні з моїми учнями і колегами.

18. Я легко спілкуюся з колегами незалежно від їхнього статусу і характеру.

19. Я багато чого встигаю зробити.

20. Я відчуваю себе на межі можливостей.

21. Я багато ще зможу досягнути у своєму житті.

22. Буває, що учні і колеги перекладають на мене вантаж своїх проблем і обов'язків.


Ключ


Субшкала

Номери тверджень


Емоційне виснаження

1, 2, 3, 6, 8, 13, 14, 16, 20

Деперсоналізація

5, 10, 11, 15, 22

Редукція особистих досягнень

4, 7, 9, 12, 17, 18, 19, 21

Додаток 2

Тест САН (модифікований)


Протокол успішності тренінгу психічної саморегуляції

Дата:


Ф.І.

до заняття

Відпочивший 3 2 1 0 1 2 3 Втомлений

Спокійний 3 2 1 0 1 2 3 Заклопотаний

Свіжий 3 2 1 0 1 2 3 Зморений

Розслаблений 3 2 1 0 1 2 3 Напружений

Задоволений 3 2 1 0 1 2 3 Незадоволений

Настрій гарний 3 2 1 0 1 2 3 Настрій поганий

Самопочуття гарне 3 2 1 0 1 2 3 Самопочуття погане
після заняття

Відпочивший 3 2 1 0 1 2 3 Втомлений

Спокійний 3 2 1 0 1 2 3 Заклопотаний

Свіжий 3 2 1 0 1 2 3 Зморений

Розслаблений 3 2 1 0 1 2 3 Напружений

Задоволений 3 2 1 0 1 2 3 Незадоволений

Настрій гарний 3 2 1 0 1 2 3 Настрій поганий

Самопочуття гарне 3 2 1 0 1 2 3 Самопочуття погане

Додаток 3

Анкета-відгук

1. Чого Ви навчилися на заняттях?

2. Які способи психічної саморегуляції стали для Вас найбільш ефективними?

3. Чи змінився Ваш стан за час заняття? Якщо «так», то яким чином?

4. Що найбільше запам'яталося?

5. Чи вважаєте Ви ці заняття ефективними і потрібними. Чому?

6. Ваші пропозиції та зауваження.

Департамент освіти і науки, молоді та спорту

Чернівецької обласної державної адміністрації

Інститут післядипломної педагогічної освіти Чернівецької області

ПРОГРАМА

тренінгових занять для педагогічних працівників



Корекція синдрому професійного вигорання педагогічних працівників загальноосвітніх навчальних закладів




Виконала: практичний психолог

Чагорської ЗОШ І-ІІІ ст.

Гамалюк Крістіна Костянтинівна


Начало формы




1   2


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка