Тип заняття, лекція. Методи проведення



Скачати 44.59 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір44.59 Kb.
Тема заняття: складальне креслення та його призначення.

Навчальна мета, навчити учнів виконувати складальні креслення та грамотно читати їх.

Виховна мета, привити учням любов до старанного виконання складальних креслень та їх читання.

Тип заняття, лекція.

Методи проведення, лекція з елементами бесіди, пояснення.

Унаочнення, плакати, схеми, вузли.

СТРУКТУРА ЗАНЯТТЯ


  1. Організаційна частина: перевірка присутності учнів і готовності їх до уроку.

  2. Повторення пройденого матеріалу, вступний інструктаж:

    1. На основі яких ознак відрізняють деталі від інших видів виробів?

    2. Які елементи деталей належать до конструктивних?

    3. Назвати основні види документів.

  3. Актуалізація опорних знань студентів:

    1. Позначення матеріалів на кресленнях.

    2. Правила оформлення креслення згідно ГОСТу.

  4. Мотивація пізнавальної діяльності студентів: потреба в знаннях по оформленню складальних креслень і вмінні читати їх, виконувати складальні креслення.

  5. План викладу нового матеріалу, виконання роботи:

    1. Призначення та зміст складального креслення.

    2. Зображення на складальних кресленнях

    3. Умовності та спрощення на зображеннях складальних креслень.

    4. Розміри на складальних кресленнях.

    5. Номери позицій і специфікація.

  6. Домашнє завдання: В. К. Сидоренко „Технічне креслення" §12.1-12.5.

  7. Підведення підсумків, закріплення матеріалу, заключний інструктаж:

    1. Що називають складальним кресленням?

    2. Які вимоги висувають до головного зображення складального креслення?

    3. Які розміри наносять на складальних кресленнях?

    4. Що називають специфікацією? Для чого вона призначена?

Складальне кресленнядокумент, який містить зображення складальної одиниці та інші дані, потрібні для її складання (виготовлення) і контролю. У конструкторських бюро за складальними кресленнями виконують робочі креслення деталей а далі технічні відділи підприємств використовують їх для підготовки виробництва, розробки технологічної документації, контролю і приймання готових виробів.

За призначенням складальне креслення повинно містити:



      1. зображення складальної одиниці яке дає уявлення про розміщення і взаємозв'язок складових частин, забезпечує можливість здійснення складання та контролю складальної одиниці, при потребі на складальних кресленнях маж бути додаткова схема з'єднання і розміщення складових частин виробу;

      2. розміри з їхніми граничними відхиленнями та інші параметри та вимоги, які мають бути виконані чи проконтрольовані за даним складальним кресленням;

      3. вказівки про характер спряження і методи його виконання, якщо точність спряження забезпечується в процесі складання виробу не заданими граничними відхиленнями, а підбиранням та пригінкою деталей тощо;

      4. вказівки про спосіб з'єднання нерозмірних частин виробу (зварних, паяних та ін.);

      5. номери позицій складових частин виробу;

      6. основні характеристики виробу (при потребі).

Розрізи та перерізи на складальних кресленнях служать для виявлення внутрішньої будови складальної одиниці, взаємозв'язку її деталей.

Розріз на складальному кресленні — це сукупність розрізів окремих деталей складальної одиниці, зображеної на кресленні.

Розміри, які наносяться на складальних кресленнях, поділяються на дві групи:

розміри, які повинні бути виконані чи проконтрольовані за даним складальним кресленням називаються виконавчими;

розміри, які не підлягають виконанню за даним складальним кресленням і для більшої зручності користування наносяться кресленням називаються довідковими.

До першої групи належить-, монтажні розміри, розміри елементів деталей, які виконуються у процесі чи після складання і розміри спряжених елементів деталей, які зумовлюють характер з'єднання.

До другої групи розмірів належать: габаритні розміри, встановлювальні та приєднувальні розміри, характерні розміри (напр.: розміри профілю спеціальної різьби).

На складальному кресленні всі складові частини виробу нумерують відповідно до номерів позицій, які зазначені у специфікації складальної одиниці. Номери позицій наносять на полички ліній виносок, які проводять від зображень складових частин виробу.

Кожне складальне креслення супроводжують специфікацією. Специфікація— це документ, який визначає склад складальної одиниці. Він потрібний для виготовлення, комплектування конструкторських документів і планування запуску у виробництво складових частин складальної одиниці. Специфікація має вигляд таблиці, до якої заносять номери позицій, позначення робочих креслень деталей, що входять до складальної одиниці. Виконують її на окремих аркушах формату А4 за формою і заданими розмірами.

На навчальних кресленнях до специфікації здебільшого заносять розділи „Документація", „Деталі", „Стандартні вироби", „Матеріали".

Кожне складальне креслення супроводжується основним написом. Форма основного напису та його розміри для специфікації відрізняються від основного напису для креслень.

При штрихуванні кожної деталі складальної одиниці додержуються таких правил: перерізи двох стичних металевих деталей заштриховують у різні боки, причому перерізи однієї і тієї ж самої деталі штрихують на всіх проекціях обов'язково в один і той самий бік.



Для набуття навичок у читанні складальних креслень потрібно вміти уявляти собі за кількома зображеннями креслення складальної одиниці, її просторову форму в цілому та кожної окремої деталі, що входить до неї. Передусім знайомляться з основним написом креслення, зі складною одиницею в цілому, з її призначенням, розташуванням усіх виглядів і розмірів, а також з усіма написами та технічними вимогами на кресленні. Після цього визначають з яких деталей складається вузол, яку форму має кожна з цих деталей та як вони з'єднанні між собою. Далі з'ясовують, як працює виріб, в якій послідовності його треба складати і розбирати.



База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка