Тетяна Качинська Ольга Абрамчук Фізіологія (внд та вікова) з основами гігієни Робочий зошит для практичних робіт Луцьк 2013



Сторінка1/5
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.85 Mb.
  1   2   3   4   5


Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Біологічний факультет

Кафедра фізіології людини і тварин

Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни

Робочий зошит для практичних робіт
студента (-ки) 1 курсу (______ групи)

Педагогічного інституту

денної форми навчання

(прізвище, ім’я, по-батькові)



Луцьк 2013


Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

Біологічний факультет

Кафедра фізіології людини і тварин

Тетяна Качинська

Ольга Абрамчук


Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни
Робочий зошит для практичних робіт


Луцьк

2013
УДК 519.1:612:613(076)

ББК 28.903я73-5+51.20я73-5

К–30

Рекомендовано до друку науково-методичною радою



Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки

(протокол № 1 від 18 вересня 2013 р.)



Рецензенти:

Сухомлін К. Б.кандидат біологічних наук, доцент кафедри зоології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки;

Шкарлатюк К. І.кандидат психологічних наук, доцент кафедри медичної психології та психодіагностики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки


Качинська Т. В.

К–30 Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни : робочий зошит для практичних робіт / Т. В. Качинська, О. М. Абрамчук. – Луцьк : ПП Іванюк, 2013. – 43 с.




Анотація: Робочий зошит для практичних робіт розроблений згідно з навчальною програмою курсу “Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни” відповідно до вимог кредитно-модульної системи навчання. Містить методичні вказівки для виконання практичних робіт, перелік запитань для контролю знань під час самостійного вивчення окремих розділів навчального курсу, перелік індивідуальних завдань, питання для підготовки до заліку та список рекомендованої літератури.

Рекомендовано студентам 1 курсу Педагогічного інституту напряму підготовки (спеціальності) «Дошкільне виховання».


УДК 519.1:612:613(076)

ББК 28.903я73-5+51.20я73-5

© Качинська Т. В., Абрамчук О. М., 2013

© Східноєвропейський національний

Університет імені Лесі Українки, 2013


ЗМІСТ
Пояснювальна записка……………………………………………………………5

Практична робота № 1……………………………………………………………6

Практична робота № 2…………………………………………………………....9

Практична робота № 3…………………………………………………………..13

Практична робота № 4…………………………………………………………..16

Практична робота № 5…………………………………………………………..21

Практична робота № 6…………………………………………………………..23

Практична робота № 7…………………………………………………………..25

Практична робота № 8…………………………………………………………..28

Індивідуальні завдання………………………………………………………….30

Питання для підготовки до заліку………………………………………………31

Рекомендована література………………………………………………………33

Додаток А………………………………………………………………………...35

Додаток Б…………………………………………………………………………41



ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА
Робочий зошит для практичних робіт розроблений згідно з навчальною програмою курсу “Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни” із спеціальності «Дошкільне виховання» відповідно до вимог кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Кожен протокол практичного заняття має порядковий номер, тему, мету заняття, матеріали та обладнання, а також завдання, що виконуються в ході практичної роботи. Хід виконання роботи включає в себе складання схем, замальовку рисунків та підписи до них, розрахунок показників та індексів. Протокол практичного заняття закінчується висновками.

Після практичних робіт у робочому зошиті подано перелік запитань для контролю знань при самостійному вивченні окремих розділів програми, перелік індивідуальних завдань та питання для підготовки до заліку (підсумкового контролю), який студенти будуть складати в І семестрі. У кінці зошита додається список основної і додаткової літератури, що допоможе більш глибоко засвоїти матеріал з курсу “Фізіологія (ВНД та вікова) з основами гігієни”.

Сподіваємося, що цей робочий зошит допоможе студентам чітко оформити кожне практичне заняття, а також систематизувати і поглибити, отримані практично, знання й уміння про будову, функції та гігієну дитячого організму.

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 1
Тема: Визначення біологічного віку людини.

Мета роботи: визначити особистий біологічний вік, порівняти його із загальногруповими значеннями та хронологічним віком.

Матеріали та обладнання: тонометр, фонендоскоп, секундомір, вага, калькулятор.
Хронологічний вік – це період (у роках, місяцях, днях), прожитий від дня народження до певного відлічуваного моменту.

Біологічний вік визначається сукупністю анатомічних і фізіологічних особливостей організму, що відповідають віковим нормам для даної популяції.

За ступенем співвідношення біологічного та хронологічного віку розрізняють:

- акселерантів ( або акселератів) – дітей і підлітків із прискореним розвитком, коли біологічний вік випереджає хронологічний,

- медіантів – розвиток (біологічний вік) відповідає паспортному віку;



- ретардантів – затримка розвитку (біологічного віку) порівняно з паспортним віком.

У середньому біля 13-20% від загальної кількості дітей є акселератами. Стільки ж і дітей ретардантів. Основну частину складають медіанти.


Література.

  1. Антонік В. І. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури : [навч. посібник] / В. І. Антонік, І. П. Антонік, В. Є. Андріанов. – К. : Професіонал, Центр учбової літератури, 2009. – С. 7–20.

  2. Лысова Н. Ф. Возрастная анатомия, физиология и школьная гигиена [Текст] : Учеб. пособие / Н. Ф. Лысова, Р. И. Айзман, Я. Л. Завьялова, В. М. Ширшова. – Новосибирск : Сиб. унив. изд-во, 2009. Т. 1. – С. 10–24. – (Университетская серия).

  3. Прищепа И. М. Возрастная анатомия и физиология : [учеб. пособие] / И. М. Прищепа. – Минск : Новое знание, 2006. –С. 73–77. : ил.

  4. Псеунок А. А. Основы анатомии и физиологии детей и подростков : лекции / А. А. Псеунок. – Майкоп : изд-во АГУ, 2006. – С. 5–28.

  5. Решетюк А. Л. Визначення функціонального віку та темпів старіння людини /А. Л. Решетюк, О. А. Поляков, Г. В. Коробейніков // Методичi рекомендації. – К. : МОЗ України, 1996. – 8 с.


Контрольні питання.

  1. Основні фізіологічні поняття.

  2. Поняття про організм і його фізіологічні функції.

  3. Рівні фізіологічної організації.

  4. Організм людини – єдине ціле.

  5. Організм як саморегульована система.

  6. Поняття росту і розвитку.

  7. Гетерохронність та гармонійність розвитку.

  8. Вікова періодизація.

  9. Критичні періоди розвитку.

  10. Предмет, мета та завдання гігієни.

  11. Методи гігієнічного дослідження.


ХІД РОБОТИ

Завдання 1. Визначення біологічного віку.

Біологічний вік (БВ) з невеликою похибкою можна визначити за формулою запропонованою В. Г. Грібаном (2005).


Для чоловіків: БВ = 27,0+0,22·АТс+0,72·СЗ–0,15·СБ
Для жінок: БВ = 1,46+0,42·АТп+0,25·М+0,7 СЗ–0,14·СБ
де, АТс – артеріальний тиск, систолічний; АТп – артеріальний тиск, пульсовий; СЗ – самооцінка стану здоров’я здійснюється в балах з допомогою анкети; СБ – статичне балансування із закритими очима на лівій нозі без взуття, с; М – маса тіла, кг.
БВ=_______________________________________________________________

__________________________________________________________________
Самооцінка стану здоров’я здійснюється за допомогою анкети, яка включає 29 запитань. Ідеальному самопочуттю власного здоров’я відповідає величина самооцінки, що дорівнює “0” балів, у випадку різних порушень самопочуття величина показника може збільшуватися. З віком СЗ різко погіршується.

Для перших 28 питань можливі відповіді “Так” або “Ні”. Несхвальною вважається відповідь “Так” на запитання 1–25, відповідь “Ні” на запитання 26–28. На 29 запитання несхвальною вважаються відповідь: “погане”, “дуже погане”. Після відповідей на питання порахуйте загальну кількість несхвальних. Число несхвальних відповідей, виражено цифрою від 0 до 29, входить у формулу для обрахунку БВ.



  1. Вас турбують головні болі?

  2. Чи легко Ви прокидаєтеся від незначного шуму?

  3. Чи турбує Вас біль в області серця?

  4. Чи вважаєте Ви, що в останні роки у Вас погіршився зір?

  5. Чи вважаєте Ви, що в останні роки у Вас погіршився слух?

  6. Чи намагаєтеся Ви пити лише кип’ячену воду?

  7. Чи поступаються Вам місцем в громадському транспорті молодші за віком?

  8. Чи турбує Вас біль в суглобах?

  9. Чи буваєте ви на пляжі?

  10. Чи впливають на стан Вашого самопочуття зміни в погоді?

  11. Чи бувають у Вас такі періоди, що через хвилювання Ви втрачаєте сон?

  12. Чи турбують Вас запори?

  13. Чи вважаєте Ви, що нині такі ж працездатні, як і раніше?

  14. Чи турбує Вас біль в області печінки?

  15. Чи бувають у Вас головокружіння?

  16. Чи вважаєте Ви, що зосередитися нині Вам стало важче, ніж у минулі роки?

  17. Чи бувають у Вас періоди, коли Ви почуваєтеся радісно збудливими, щасливими?

  18. Чи відчуваєте Ви у різних частинах тіла зуд, поколювання, “повзання мурашок”?

  19. Чи турбує Вас погіршення пам’яті, забудькуватість?

  20. Чи турбує Вас шум чи дзвін у вухах?

  21. Чи зберігаєте Ви у домашній аптечці наступні медичні препарати: валідол, нітрогліцерин, серцеві краплі?

  22. Чи бувають у Вас набряки на ногах?

  23. Чи відмовляєтеся Ви від деяких страв?

  24. Чи буває у Вас прискорення дихання під час швидкої ходьби?

  25. Чи турбує Вас біль в області попереку?

  26. Чи приходиться Вам споживати в лікувальних цілях будь яку мінеральну воду?

  27. Чи турбує Вас неприємних смак в ротовій порожнині?

  28. Чи можна сказати, що Вам легко заплакати?

  29. Як Ви оцінюєте стан свого здоров’я (добре, задовільно, погано, дуже погано)?

Відповіді



запитання

Так

Ні

запитання

Так

Ні

запитання

Так

Ні

1







11







21







2







12







22







3







13







23







4







14







24







5







15







25







6







16







26







7







17







27







8







18







28







9







19







29







10







20











Висновок (за індивідуальними та загальногруповими результатами проведеного дослідження):


ПРАКТИЧНА РОБОТА № 2
Тема: Методика електроенцефалографії (ЕЕГ)

Мета роботи: Ознайомитись з методикою реєстрації електроенцефалографії та її змінами при дії різних видів подразників як фізичного, так і розумового характеру.

Матеріали та обладнання: електроенцефалограф «Нейроком», шолом, електроди, бинт, спирт, вата, гель.

Об’єкт дослідження: людина.

Електроенцефалографія – метод реєстрації сумарної електричної активності головного мозку. Можливість запису електричної активності головного мозку людини вперше у 20-х роках ХХ сторіччя показав німецький психіатр Ганс Бергер (Hans Berger), який справедливо вважається засновником електроенцефалографії.

Електроенцефалограма є записом електричної активності кори головного мозку в місці встановлення електроду. У стані спокійного неспання має вигляд синусоїди, що відповідає гармонійним коливанням. Проте, більш детальне вивчення ЕЕГ свідчить, що це є нерегулярна крива складної структури. ЇЇ сусідні ділянки можуть досить суттєво відрізнятися один від одного по частоті та амплітуді.

Частота (Гц) хвиль визначається їх кількістю в записі за одиницю часу. Амплітуда, або вольтаж (мкВ) визначається співставленням висоти хвилі між її найвищою і найнижчою точкою (тобто від піка до піка) з висотою коливання, що записується при подачі на реєструючий прилад потенціалу певної величини.

Залежно від частоти, амплітуди та форми розрізняють кілька типів хвиль на електроенцефалограмі, основні з яких:


  • Дельта-хвилі – частота 0,5 Гц, амплітуда не менше 20 мкВ;

  • Тета-хвилі – частота 4-7 Гц, амплітуда не менше 20 мкВ;

  • Альфа-хвилі – частота 8-13 Гц, амплітуда 50-100 мкВ;

  • Бета-хвилі – частота 14-30 Гц, амплітуда до 50 мкВ.



Дельта-ритм Тета-ритм



Альфа-ритм Бета-ритм

Альфа-ритм реєструється в умовах повного спокою (стан спокійного неспання), досліджуваний знаходиться в темряві з заплющеними очима, але не спить. Будь-який зовнішній подразник, особливо зоровий, в тому числі і розумова робота та настороження, десинхронізують цей ритм та призводять до його депресії.

Бета-ритм домінує на ЕЕГ під час нервового напруження, інтенсивної фізичної та розумової роботи, неспокою.

Тета-ритм відображає зниження активності кори та спостерігається в дорослих людей під час засипання.

Дельта-ритм звичайно реєструється у малих дітей, а у дорослих його можна спостерігати у стані сну та гіпнозу.

Реєстрація ЕЕГ проводиться у світло- та звукоізольованій екранованій кімнаті в положенні сидячі. ЕЕГ представляє собою безперервний запис величини різниці потенціалів між двома точками мозку. Відведення потенціалів здійснюють за допомогою спеціальних контактних електродів, що прикладаються до поверхні голови при допомозі еластичного шолому, який забезпечує надійну фіксацію електродів.

Електроди накладаються за загальноприйнятою методикою ЕЕГ – системою “10–20%” (Jasper, 1957). Активні відвідні електроди розміщуються на симетричних точках голови у потиличній (О), тім’яній (Р), скроневій (Т), центральній (С) та лобовій (F) частках лівої (s) та правої (d) півкуль кори головного мозку.

Рис. 1. Схема розміщення електродів за системою “10–20%” (Jasper, 1957)

F1, F2– передньолобові, F3, F4 – задньолобові, F7, F8 – латеральні лобові, Т3, Т4 – передньоскроневі, С3, С4центральні, Т5, Т6 – задньоскроневі, Р3, Р4 – тім’яні, О1, О2 – потиличні, Fz, Cz, Pz – сагітальні відведення.

Для запису електричної активності кори головного мозку використовуються електроенцефалографи різної потужності та модифікації. Реєстрація кривої ЕЕГ в наших дослідженнях буде проводиться за допомогою апаратно-програмного комплексу „НейроКом”, розробленого науково-технічним центром радіоелектронних медичних приладів і технологій „ХАІ-Медика”.



Література.

  1. Антонік В. І. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури : [навч. посібник] / В. І. Антонік, І. П. Антонік, В. Є. Андріанов. – К. : Професіонал, Центр учбової літератури, 2009. – С. 24–51.

  2. Гнездицкий В. В. Обратная задача ЭЭГ и клиническая электроэнцефалография / Виктор Васильевич Гнездицкий. – Таганрог : [б. и.], 2000. – С. 21–45.

  3. Горго Ю. П. Основи психофізіології : Навч. посібник / Ю. П. Горго, Г. М. Чайченко. – Херсон : Персей, 2002. – С. 45-80.

  4. Лысова Н. Ф. Возрастная анатомия, физиология и школьная гигиена [Текст] : Учеб. пособие / Н. Ф. Лысова, Р. И. Айзман, Я. Л. Завьялова, В. М. Ширшова. – Новосибирск : Сиб. унив. изд-во, 2009. Т. 1. – С. 43–61. – (Университетская серия).

  5. Прищепа И. М. Возрастная анатомия и физиология : [учеб. пособие] / И. М. Прищепа. – Минск : Новое знание, 2006. –С. 299–344. : ил.

  6. Псеунок А. А. Основы анатомии и физиологии детей и подростков : лекции / А. А. Псеунок. – Майкоп : изд-во АГУ, 2006. – С. 29–79.

  7. Психофизиология : Уч. для вузов / Под ред. Ю. А. Александрова. – СПб. : Питер, 2001. –С. 28–35.


Контрольні питання.

  1. Значення нервової системи.

  2. Загальний план будови нервової системи.

  3. Основні етапи розвитку нервової системи.

  4. Будова спинного мозку.

  5. Функції спинного мозку.

  6. Розвиток спинного мозку.

  7. Будова головного мозку.

  8. Будова і функції стовбура мозку. Вікові особливості.

  9. Будова і функції кінцевого мозку. Вікові особливості.

  10. Цитоархітектоніка кори головного мозку. Вплив середовища на розвиток ЦНС.

  11. Ділянки кори головного мозку, їх функції.


ХІД РОБОТИ

Реєстрацію проводимо в спеціальній екранованій камері, яка захищає людину від впливу зовнішніх електричних і магнітних полів. Готуємо електроенцефалограф до роботи згідно інструкції. Закріплюємо на голові досліджуваного електроди за допомогою шолома. Запис здійснюємо у різних експериментальних станах.



Завдання 1. Запис фонової ЕЕГ (стан спокійного неспання).

Просимо досліджуваного заплющити очі і розслабитися. Записуємо біопотенціали головного мозку та здійснюємо аналіз отриманої електроенцефалографічної кривої.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________



Завдання 2. Запис ЕЕГ під час реакції відкривання очей.

Після того, як записали фонову ЕЕГ, просимо досліджуваного періодично заплющувати і розплющувати очі. Спостерігаємо зміни на електроенцефалограмі та здійснюємо її аналіз.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________


Завдання 3. Запис ЕЕГ при розумовій діяльності.

Після запису фонової ЕЕГ пропонуємо досліджуваному розв'язати завдання на усне множення двозначних чисел (запис ЕЕГ продовжуємо). Спостерігаємо зміни на електроенцефалограмі та здійснюємо її аналіз.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________



Висновок (на основі отриманих змін в електроенцефалограмі, залежно від умов проведення експерименту та виду діяльності, досліджуваного):

ПРАКТИЧНА РОБОТА № 3

Тема: Фізіологія, гігієна та вікові особливості зорового аналізатора.

Мета роботи: навчитися визначати гостроту зору та здатність людини розрізняти кольори. Здійснити гігієнічну оцінку навчального приміщення за світловим коефіцієнтом та коефіцієнтом природного освітлення.

Матеріали та обладнання: таблиця для визначення гостроти зору Головіна-Сивцева, указка, поліхроматичні таблиці Рябкіна для визначення кольорового зору, стілець, сантиметрова стрічка, люксметр, калькулятор.

Об’єкт дослідження: людина.
Інструментальним показником стану зору людини є гострота зору, тобто здатність чітко бачити предмети. Критерієм гостроти зору прийнята здатність ока розрізняти дві найменші точки, як окремі, що досягається, коли зображення цих точок на сітківці ока буде таким, що викличе збудження двох рецепторних клітин (колбочок), між якими буде лише одна не збуджена. Критерієм гостроти зору є кут, який утворюється між променями, що йдуть від двох точок предмета до ока. Чим менший цей кут, тим вища гострота зору. Оптимальною є гострота зору, коли чітко розрізняються предмети (точки) від яких промені в око потрапляють під кутом не більше ніж в 1 кутову хвилину (11). Таку гостроту зору слід вважати нормальною і її позначають 1,0. При короткозорості гострота зору може бути від 0,1 до 0,9, а при далекозорості – більше одиниці. На практиці гостроту зору прийнято визначати за допомогою таблиці Головіна-Сивцева, яка має ряди літер (для дітей – малюнків) розміри яких здатні посилати в око промені під кутом в 1 хвилину (11) з різної відстані (від 5 до 50 метрів). Якщо людина чітко бачить з 5 м літери відповідного цій відстані розміру, то її зір нормальний; якщо за цих умов людина бачить ще більш дрібні літери, то констатується далекозорість, а якщо більш великого розміру – то має місце короткозорість. Наприклад, якщо людина з 5 м бачить чітко тільки ті літери, які нормально око розрізняє з 50 м, то це означає, що фактична гострота зору в неї у 10 разів нижче нормальної і становить 0,1. Дослідження гостроти зору проводять окремо для правого і лівого ока і записують у вигляді дробу (ОD/OS).

Кольоровий зір пояснюється тим, що в сітківці є три види колбочок: одні збуджуються червоним світлом, другі – зеленим, треті – синім. Відчуття всіх інших кольорів виникає внаслідок збудження цих колбочок у різних співвідношеннях. Бувають випадки, коли людина не розрізняє деяких кольорів – кольорова сліпота, дальтонізм. Це пов’язано з порушенням функцій колбочок певного виду.



Література.

  1. Антонік В. І. Анатомія, фізіологія дітей з основами гігієни та фізичної культури : [навч. посібник] / В. І. Антонік, І. П. Антонік, В. Є. Андріанов. – К. : Професіонал, Центр учбової літератури, 2009. – С. 52–94.

  2. Вартанян И. А. Физиология сенсорных систем: [руководство] / Вартанян И. А. – СПб. : Издательство «Лань», 1999. – С. 22–105. – (Серия «Мир медицины»).

  3. Лысова Н. Ф. Возрастная анатомия, физиология и школьная гигиена [Текст] : Учеб. пособие / Н. Ф. Лысова, Р. И. Айзман, Я. Л. Завьялова, В. М. Ширшова. – Новосибирск : Сиб. унив. изд-во, 2009. Т. 1. – С. 104–138. – (Университетская серия).

  4. Прищепа И. М. Возрастная анатомия и физиология : [учеб. пособие] / И. М. Прищепа. – Минск : Новое знание, 2006. –С. 359–407. : ил.

Контрольні питання.

  1. Значення сенсорних систем для організму людини.

  2. Будова аналізатора.

  3. Властивості рецепторів.

  4. Загальний план будови зорового аналізатора.

  5. Будова ока.

  6. Оболонки ока.

  7. Оптична система ока.

  8. Гострота зору. Кольоровий зір.

  9. Вікові особливості зорового аналізатора.

  10. Гігієна зорового аналізатора.

  11. Загальний план будови слухового аналізатора.

  12. Зовнішнє, середнє та внутрішнє вухо.

  13. Вікові особливості слухового аналізатора.

  14. Гігієна слухового аналізатора.

  15. Вестибулярний аналізатор.

  16. Нюховий аналізатор.

  17. Смаковий аналізатори.


ХІД РОБОТИ

Завдання 1. Визначення гостроти зору.

Досліджуваний сідає на стілець на відстані 5 метрів від таблиці для визначення гостроти зору. Кожне око досліджують спершу окремо, а потім бінокулярно. Експериментатор указкою показує букви і пропонує назвати їх. Ряд найменших правильно названих букв використовують для обчислення гостроти зору за формулою:



,

де V – гострота зору, d наявна відстань від пацієнта до таблиці досліджень гостроти зору, D відстань, з якої відповідний ряд літер повинно бачити нормальне око. Нормальна гострота зору – 1,0 і вище, занижена – 0,8 і нижче, підвищена – 1,5-2,0.



Результат: ліве око__________________, праве око______________________, гострота бінокулярного зору _________________________________________

Завдання 2. Визначення кольорового зору.

Досліджуваний сідає спиною до світла, держить голову прямо. Експериментатор показує йому 20 кольорових таблиць по черзі, запитує, що на них зображено. Кожна таблиця закріплюється на рівні ока досліджуваного, на відстані 1 м від нього. Тривалість експозиції однієї таблиці в середньому 5 с. Кожне око обстежується окремо, для цього друге око закривається екраном. За результатами дослідження оформіть протокол.



Таблиця 1

Схема читання поліхроматичних таблиць



таблиць





Читання таблиць


Позначення відповідей досліджуваних

Нормальні трихромати

Протанопи

Дейтера-

нопи

Нормальні трихромати

Протанопи

Дейтера-

нопи

Праве око

Ліве

око

1

16

16

16

+

+

+







2

кт

кт

кт

+

+

+







3

9

5

5

+

-

-







4

т

кл

кл

+

-

-







5

13

6,8

6,8

+

-

-







6

клт

-

-

+

-

-







7

тк

-

-

+

-

-







8

96

96

96

+

+

+







9

9

6,8

6,8

+

-

-







10

25

-

-

+

-

-







11

т

кл

кл

+

-

-







12

12

-

12

+

-

+







13

клт

-

-

+

-

-







14

30

106

16

+

-

-







15

клт

ттк

тк

+

-

-







16

96

9

6

+

-

-







17

ткл

т

кл

+

-

-







18

9-16

3,5 і 7

1,2,4,6 і 8

+

-

-







19

14

14

14

+

+

+







20

9

9

9

+

+

+







Скорочення: кл – коло; т – трикутник; к – квадрат; ткл – трикутник, коло; клт – коло, трикутник; тк – трикутник, квадрат; кт – квадрат, трикутник; ттк – трикутник, трикутник, квадрат.

Результат:_______________________________________________________
Завдання 3. Визначення світлового коефіцієнта.

Світловий коефіцієнт – це відношення площі заскленої поверхні вікон до площі підлоги. Його гігієнічні норми:



  • для класів та аудиторій – 1/4 – 1/5;

  • для спортивних приміщень – 1/5 – 1/6.

Вимірюємо площу вікон та підлоги з допомогою сантиметрової стрічки чи рулетки. Приклад: площа п’яти вікон аудиторії становить 30 м2 (площа кожного вікна – 6 м2). Площа підлоги – 162 м2 (зал розміром 9м×18м). Світловий коефіцієнт дорівнює 30/162=1/5,4=1:5.

Площа вікон_______________________________________________________

Площа підлоги_____________________________________________________

Світловий коефіцієнт________________________________________________



Завдання 4.Визначення коефіцієнта природного освітлення (КПО).

Люксметр – прилад для визначення освітлення. Він складається з світлочутливої пластинки і гальванометра. Пластинка має шар селену і платини чи золота. Принцип роботи приладу полягає в перетворенні енергії сонця в електричну. Під час потрапляння світла на пластинку між шаром селену і платини виникає потік електронів, які передаються на гальванометр, що має шкалу, з якої знімаються покази. Вимірювання можна провести в трьох діапазонах – від 0 до 25 лк, від 0 до 100 лк, від 0 до 500 лк. У випадку яскравого світла пластинка має захисну пластинку, при цьому показники, отримані на шкалі, перемножуються на 100.

Коефіцієнт природного освітлення (КПО) – це відношення освітлення всередині приміщення одночасно до освітлення зовні приміщення, виражене в процентах.

КПО=Ов/Оз×100%, де

Ов – освітлення всередині приміщення, Оз – освітлення зовні приміщення, на відкритому місці. Внутрішнє і зовнішнє освітлення визначають люксметром.

Приклад: за показами люксметра освітлення всередині приміщення 200лк, зовні – 5000лк.

КПО=200/5000×100%=4%

Ов____________лк

Оз____________лк

КПО=_____________________________________________________________

Зробити письмовий висновок до проведеної практичної роботи згідно з отриманими результатами.

Висновок:

  1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка