Тернопільська загальноосвітня школа I-III ступенів №2 Тернопільської міської ради Тернопільської області Конспект уроку



Скачати 246.64 Kb.
Дата конвертації05.03.2017
Розмір246.64 Kb.


Тернопільська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2

Тернопільської міської ради Тернопільської області


Конспект уроку

«Бразилія. ЕГП. Природно-ресурсний потенціал та його використання. Особливості населення та урбанізація. Рівень економічного розвитку»

Підготувала і провела

у 10-А класі

вчитель географії

Корнійчук О. М.

Мета:

  • сформувати в учнів систему знань про особливості географічного положення, населення і господарства Бразилії;

  • продовжити формування умінь учнів самостійно складати комплексну характеристику країни;

  • удосконалити навички аналізу й узагальнення вивченого матеріалу;

  • розвивати практичні навички роботи учнів з тематичними картами атласу;

  • виховувати ціннісне ставлення до суспільства і держави.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

Обладнання: політична карта світу, економічна карта Південної Америки, атласи, таблиця «План характеристики країн», комп’ютер.
Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань і умінь учнів.

Бесіда:

  1. Які субрегіони виділяють у межах регіону Америка?

  2. Які країни входять до складу регіону Англо-Америка?

  3. Які території входять до складу субрегіону Латинська Америка?

  4. Які відносини пов’язують США і країни Латинської Америки?

  5. Які країни Латинської Америки відносяться до нових індустріальних? (Робота з політичною картою світу).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Кожна країна є неповторна й індивідуальна. Сьогодні на уроці ми познайомимось із країною нової індустріалізації, яка відноситься до регіону Латинська Америка, а саме Бразилією.



А зараз короткий туристичний огляд пам’ятками культури Бразилії (розповідь, показ слайдів).

Португальські завойовники принесли до Бразилії свої звичаї, мову, релігію, архітектуру. Португальські культурні традиції сильно вплинули на формування бразильської художньої літератури, музики і т.д. Проте бразильська національна культура – це перш за все сплав португальських, індіанських і африканських елементів. Упродовж століть у країні відбувалося їх взаємопроникнення, злиття і утворення якісно нової, змішаної за своїм характером культури. У її розвитку в даний час спостерігаються дві тенденції. Перша з них – консервація багатьох місцевих традицій і звичаїв. Інша тенденція направлена на розмивання цих місцевих відмінностей і заміну їх загальнонаціональними культурними традиціями. У цілому індіанський і африканський вплив на формування бразильської національної культури дуже великий.

Засноване у 1502 році португальцями Ріо-де-Жанейро залишається вже 4 століття столицею Карнавалу, краси і центром туризму Південної Америки. Визначні пам'ятки:

Цукрова голова – гора заввишки 395 метрів, що асоціативно отримала свою назву, – одна з яскравих рис ландшафту, розташована в гирлі бухти Гуанабара. Підійнятися туди можна по підвісній дорозі. На вершині – ресторан, бари, сувенірні магазини.

Ботанічний сад, заснований у 1808 році, – оазис у серці величезного міста, в якому зібрано більше 7000 рослин зі всього світу. Своїми тінистими алеями, озерами і фонтанами сад здобув популярність як улюблене місце відпочинку.

Знамениті океанські пляжі Копакабана, Іпанема і Лобний; велика кількість будівель з колоніальною архітектурою, зоопарк .У Ріо-де-Жанейро Ви побачите величну статую Ісуса Христа. Гігантська статуя Ісуса Христа поглядає з висоти на життєрадісне місто.

Статуя Христа Спасителя – символ Ріо. На висоті 710 метрів споруджена знаменита статуя Христа, що вітально розкинув руки. Корковадо – частина національного парку Тіжуки, що займає площу більше 3000 гектарів. Досягти вершини пагорба можна на машині або по свого роду єдиній в світі підвісній дорозі.

Статуя Спасителя на вершині пагорба широко простягнула руки, ніби обіймаючи і оберігаючи місто. Але це і жест тріумфування на честь століття національної незалежності.

«Бог створив світ за шість днів. А на сьомій він створив Ріо-де-Жанейро». Так жартують бразильці, маючи на увазі справді казкове місцеположення і красу свого міста, яке до 1960 року, коли було побудоване місто Бразилія, був і столицею країни. У цього міста і насправді є все, щоб стати дійсним земним раєм.. Символом міста по праву вважається статуя Спасителя (Cristo Redentor). Вона стоїть на вершині пагорба Корковаду (Corcovado означає «горб» і досить влучно характеризує його форму) на висоті 704 метри. Висота самої статуї – 30 метрів, не рахуючи семиметрового постаменту .

Ідея цієї споруди зародилася в 1922 році, коли святкувалося століття незалежності Бразилії. Відомий тижневик оголосив тоді конкурс проектів на кращий монумент – символ нації. Переможець, Ектор та Сілва Коста, висунув ідею статуї Христа, що простягнув руки, обіймаючи все місто. Цей жест виражає співчуття і одночасно радісну гордість.

Практично всі великі міста мають музеї.

Найцікавішими є:



  • Музей Пауліст - де принц Педру, майбутній імператор Педру I, проголосив незалежність Бразилії.

  • Музей мистецтва - музей містить чудову колекцію мистецтва, зібрану починаючи з часів Другої світової війни.

Музей зображень та звуку - музей присвячений збору і збереженню музичних творів, кіно, фотографії та прикладів графічного дизайну, музей проводить концерти, фестивалі кіно - і відеофільмів, фотографії та графіки. Популярним є кінорежисер Гу́то Пашко - президент Асоціації відео та кінематографії штату Парана, національний директор бразильської Асоціації документального кіно. Гуто Пашко є найстаршою дитиною в родині з 11 дітьми — 5-м поколінням переселенців з Тернопільщини. Виховувався на традиційних українських мовних, моральних, етичних і релігійних засадах.

  • Зоологічний музей Університету - тут зібрані тварини - представники тропічної та субтропічної фауни країни, музей також містить бібліотеку, що спеціалізується на зоології.

  • Палац Бандейрантів - будівля, в якій розташований уряд штату Сан-Паулу та офіс губернатора штату. Крім того, у палаці розташований музей історії та мистецтва. Музей має велику колекцію творів бразильських художників.

Найвідомішими театрами Бразилії є:

Муніципальний театр — один з найвідоміших театрів Південної Америки та одна з визначних пам'яток міста Сан-Паулу. Театр відомий як за архітектуру своєї будівлі, так і за історичну цінність, тут проводився Тиждень сучасного мистецтва в 1922 році, що змінив погляд на мистецтво Бразилії. Будівля є домом для Муніципального оркестру Сан-Паулу, Ліричного хору (Coral Lírico) і Балету міста Сан-Паулу.

Симфонічний оркестр (бразильський симфонічний оркестр). Оркестр був заснований у 1954 році за активною участю Жуана ді Соуза Ліми. Під керівництвом протягом 24 років Елеазара де Карвалью оркестр увійшов на міжнародний рівень. З 1999 року домашнім майданчиком оркестру є Зала Сан-Паулу. Зараз оркестр щороку проводить понад 130 концертів та є одним з найвідоміших в Латинській Америці.

На початку 21 століття оркестр здійснив ряд гастрольних поїздок, зокрема по Європі (2003) і США (2002, 2006) та відзначив своє 50-ліття туром по столицях 14 штатів Бразилії. З 2005 року під патронажем оркестру проводиться конкурс диригентів. У тому ж році керівництво оркестром перейшло до спеціального фонду (порт. Fundaзгo OSESP), Президентом якого став колишній Президент країни Фернанду Енріке Кардозу.



Бібліотека Маріо ді Андраді. Вона була заснована в 1925 році, частково на основі колекції Муніципальної Ради Сан-Паулу та з часом стала одною з найважливіших культурних установ Бразилії.

Біржа Bovespa була заснована 23 серпня 1890 року і стала першою біржею країни.



Багатосистемний термінал Палмейрас — Барра-Фунда (порт. Terminal Intermodal Palmeiras-Barra Funda) — транспортний термінал у місті Сан-Паулу, що об'єднує станцію Лінії 3 метро Сан-Паулу та станції поїздів CPTM і Socicam.

Кафедральний собор римо-католицький собор у Бразилії, збудований в геоготичному стилі, хоча деякі елементи собору ближчі до стилю Ренасанс. Собор Сан-Паулу вважається четвертим за висотою неоготичним собором у світі.

Парки

Національний парк Іґуасу містить один з водоспадів світу - водоспад Іґуасу.

Національний парк Емас (порт. Parque Nacional das Emas) — національний парк в бразильських штатах Гояс і Мату-Гросу-ду-Сул. Парк був заснований в 1961 році наказом президента Жуселіну Кубічека і з 2001 року внесений до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

Національний парк Пантанал-Мату-Гросу (порт. Parque Nacional do Pantanal Mato-Grossense) — національний парк в Бразилії, розташований на території Пантанала, найбільшої заболоченої території у світі. Парк розташований в мініципалітеті Поконе штату Мату-Гросу, між затокою Сан-Маркус і гирлом річки Гурупі. Разом із Приватним парком SESC-Пантанал з 2000 року парк належить до Світової спадщини ЮНЕСКО.

У туристичному плані країна досить цікава, а попереду у нас характеристика економічного розвитку, і ми дамо відповідь на запитання: «Чому Бразилія є найбільш розвинутою країною у Латинській Америці?»



IV. Вивчення нового матеріалу.

Повідомлення теми (робота у зошитах)

Давати характеристику країни ми будемо згідно плану вивчення країни, регіону (Розгляд таблиці «План вивчення країни, регіону»).

Міні-тренінг:


  • Користуючись картами атласу, дайте характеристику ЕГП Бразилії.

1. “Бразилія”

(Економіко-географічне положення)

Офіційна назва - Федеративна Республіка Бразилія.

Державний устрій - президентська федеративна республіка.

Географічне розташування - розташована у центрі Південної Америки, займає майже половину континенту.

Бразилія - найбільша за площею і чисельністю населення держава Південної Америки. На півночі межує із заморським департаментом Франції Гвіаною (довжина кордону - 673 км), Сурінамом (597 км), Гайаною (1119 км), Венесуелою (2200 км) і Колумбією (1643 км); на заході - з Перу (1560 км); на південному заході - з Болівією (3400 км), Парагваєм (1290 км), Аргентиною (1224 км) і Уругваєм (985 км). На сході Бразилія омивається Атлантичним океаном.

Загальна протяжність кордону - 14691 км. Довжина берегової лінії від кордону з Гвіаною до кордону з Уругваєм - 6840 км.

Площа території - 8,5 млн. кв. км.

Найвища вершина - Ла-Неблина на північному заході (3014 м).

Адміністративно-територіальний розподіл - 26 штатів і 1 федеральний округ, де розташована столиця.

Чисельність населення за оцінками на 2001 рік становила 174,5 млн. чоловік.

Столиця - Бразиліа - 2,1 млн. чоловік.

Найбільші міста: Сан-Паулу - 10,1 млн. чоловік, Ріо-де-Жанейро - 6,0 млн. чоловік, Салвадор - 2,5 млн. чоловік, Белу-Орізонті - 2,3 млн. чоловік, Форталеза - 2,2 млн. чоловік,

Державна мова - португальська. Поширені також англійська, німецька, італійська.

Віросповідання - католицизм. Католики становлять - 89% населення (багато католиків африканського походження дотримуються також культу «кандомбле»), є протестанти (лютерани, методисти) й іудеї.



Картографічний практикум:

На контурну карту нанесіть країни, з якими межує Бразилія, підпишіть назви їх столиць (Під музичний супровід Бразильських виконавців).

Поміркуйте:

  1. Як природні умови впливають на розвиток господарства та умови життя населення?

  2. Визначити забезпеченість мінеральними ресурсами Бразилії.

2. Природно-ресурсний потенціал

На території країни є дві природні області: екваторіальні рівнини Амазонії (пн.) та тропіки Бразильського плоскогір’я. У східній частині є ліси, велику територію займають болота. На заході країни є поклади нафти і бурого вугілля, на сході – руди чорних та кольорових металів, боксити. “Залізним серцем” називають східний район у центральній частині штату Мінас-Жерайс.

Основні промислові центри: Сан Пауло, Ріо-де-Жанейро, Белу Орізонті.

За даними ООН, Бразилія належить до групи нових індустріальних країн. За обсягом ВВП (375 млрд. дол.) Бразилія посідає 10 місце в свiтi. Частка промисловості в ВВП досягає 43%, с/г – 10%. У 1992 р. кам'яновугільні запаси становили приблизно 20 ,5 млрд. т. Бразилії належить одне з провідних місць у світовому господарстві за запасами залізної руди, марганцю, бокситів, цинку, берилу, нікелю, урану, золота. Добувають нафту на шельфі.



Міні-тренінг:

Користуючись тематичними картами атласу, дайте характеристику населення.



  1. Населення

Чисельність населення за оцінками на 2001 рік становила 174,5 млн. чоловік. У країні проживає приблизно половина населення Південної Америки, або третина населення Латинської Америки.

Згідно з першим переписом, проведеним в 1582 році, тобто через 50 років після початку європейської колонізації, на території сучасної Бразилії проживало лише 57 тис. чоловік, включаючи 14 тис. невільників, привезених з Африки (індіанське населення не враховувалося). Через три століття, за переписом 1900 року, населення Бразилії становило 17,3 млн. чоловік, а за переписом 1980 року - 119 млн. чоловік. За чисельністю населення з 1996 року Бразилія входить до першої п'ятірки країн у світі.

Густота населення становить 20,5 чоловік на кв. км. Населення розміщується нерівномірно: 86,6% бразильців проживають на територіях північного й південного сходу та півдні, які в сукупності займають лише 36% площі країни. Крім того, в цих районах населення сконцентровано у прибережній зоні шириною декілька сотень кілометрів.

Найбільш густо заселені вологі землеробські прибережні райони на північному сході Бразилії між містами Ільєус і Натал. У цій прибережній зоні, де розташовані плантації цукрової тростини, густина населення становить 100 чоловік на 1 кв. км, що у п'ять разів перевищує середній показник для всієї країни. Другий густозаселений район - південний схід із численними кавовими плантаціями.

Найменш заселеною є західна Амазонія, район вологих тропічних лісів.

Українці у Бразилії. Перші переселенці з України прибули до Бразилії більше як 100 років тому. У 90-х роках ХІХ століття поодинокі українські родини прибули на цю землю з Галичини, потім почалася масова імміграція, а нині в країні проживає близько 500 тисяч українців (переважно у штаті Парана).

Структура населення за віком і за статтю. Бразильці у віці до 14 років складають 28,57% усього населення, від 15 до 64 років - 65,98%, 65 років і більше - 5,45%.

На 100 жінок припадає 97 чоловіків (у віці до 15 років: на 100 жінок - 104 чоловіки, від 15 до 64 років: на 100 жінок - 97 чоловіків, 65 років)

Демографічні показники. У складі населення Бразилії переважає молодь, і цим пояснюються високий коефіцієнт народжуваності - 18,45 новонароджених на 1000 чоловік, але коефіцієнт смертності немовлят є також високим - 36,96 померлих на 1000 новонароджених. Коефіцієнт смертності становить 9,34 померлих на 1000 осіб, річний приріст населення - 0,91%. Середня тривалість життя - 63,24 роки (чоловіків - 58,96, жінок - 67,73). Середня кількість дітей в однієї жінки - 2,09 і більше: на 100 жінок - 68 чоловіків).

Країна славиться на весь світ своїми футболістами (Розповідь про знаменитостей, перегляд слайдів на комп’ютері).

Серед одних з найвідоміших футболістів Бразилії є: Діда, Ілсінью, Кака, Кафу, Пеле, Роналду та Роналдіньо. Але найбільше уваги я хотів би приділити Кака, Пеле, Роналду та Роналдіньо.

Отже : Кака.

Повне ім'я - Рікарду Ізексон дус Сантус Лейті

Рікарду Ізексон дус Сантус Лейті народився 22 квітня 1982 року у столиці Бразилії місті Бразиліа. Згодом сім'я переїхала до Сан-Пауло. Перші ігри за основну команду «Сан-Пауло» у чемпіонаті Бразилії він провів у сезоні 2001.Добру гру помітив наставник збірної Бразилії Луїс Феліпе Сколарі і включив Кака до списку учасників чемпіонату світу 2002. Гравець «Сан-Пауло» кілька разів вийшов на заміну і став разом з командою чемпіоном світу. Влітку 2003-го «Мілан» підписує таланта за 8,5 млн. доларів. 2007 рік став вершиною кар'єри Рікарду Ізексона дус Сантуса Лейті — впевнена перемога у опитуванні «Золотого м'яча», титул найкращого футболіста планети на думку ФІФА, Суперкубок Європи та перемога на чемпіонаті світу серед клубів у грудні 2007 року. Щоб не бути у клубі легіонером він, 12 лютого 2007 прийняв італійське громадянство.

Далі я вам хочу розповісти про Пеле. Повне ім'я - Едісон Арантіс ду Насіменту.

Народився 23 листопада 1940 р. у Трес Корасоес — містечку в штаті Мінас-Жерайс. Під час хрещення йому дали ім'я Едісон. У сім'ї всі кликали хлопця «Діко». Прізвиськом «Пеле» його почали називати друзі у 9-річному віці.

У 1947 р. сім'я Пеле переїжджає до Бауру. Саме в цьому місті Діко починав проводити свої перші матчі — на вулиці, де й мешкає. Коли Пеле виповнилось 15 років, до міста прибув Вальдемар ді Бріту з пропозицією. Юним нападником цікавився «Сантус». Спочатку він грав за молодіжну команду. Після травми форварда «Сантуса» тренер почав випускати Пеле в основному складі. 8 квітня 1957 року підписав професіональний контракт з «Сантусом». 1959 рік став найрезультативнішим у всій кар'єрі нападника. До 1965 року Едісон Арантес ду Насіменту став одною з найвідоміших персон Бразилії та світу. Із шістдесятих років футболіст дедалі частіше знімається у рекламах та відкриває власний бізнес. 2 жовтня 1974 року на 20 хв. гри з «Понте Прета» Пеле несподівано схопив м'яч в руки і побіг до центра поля — він став на коліна і подякував глядачам за їхню відданість і прихильність. 7 липня 1957 р. Пеле вперше одягнув футболку національної збірної Бразилії, вийшовши на заміну проти Аргентини. У 1999 році Міжнародний олімпійський комітет визнав Пеле «Атлетом століття» попри те, що той жодного разу не брав участі в Олімпійських іграх. Французький спортивний журнал «Екіп» (фр. L'Equipe) назвав бразильця «спортсменом сторіччя».

Наступним, про кого я вам хочу розповісти, буде Роналду.

Повне ім'я Роналду Луїс Назаріу ді Ліма.

Народився 22 вересня 1976 року в Бенту-Рібейру, бідній околиці Ріо-де-Жанейро. Юнаком виступав за місцеві команди Сосіал Рамос і Сан-Крістован. У березні 1994 року 17-річний нападник «Крузейру» дебютує за збірну Бразилії. Поїхавши у складі збірної на чемпіонат світу 1994, він, не відігравши жодної хвилини, теж здобув титул чемпіона світу. Сезон 1994/95 нападник розпочав вже в Європі — голландський ПСВ виплатив за гравця 6 мільйонів євро. Там Роналду здобуває звання найкращого бомбардира ліги і виграє Кубок Голландії 1996.У сезоні 1996/97 він грав за «Барселону», де здобув Кубок володарів кубків, забивши у фіналі вирішальний м'яч. У липні 1997 Роналду стає найдорожчим придбанням за історію футболу — міланський «Інтер» заплатив за бразильця 30,5 млн. євро. У грудні він здобув Золотий м'яч журналу «France Football» і титул найкращого гравця за версією ФІФА. Після чемпіонату світу1998 року нападник підписує контракт з «Реалом». У 2002 році він вдруге здобув Золотий м'яч і втретє нагороду ФІФА як найращий гравець світу. У січні 2007 року він переходить до італійського Мілана.

І наступним з відомих футболістів буде Роналдіньо.

Повне ім'я - Роналду ді Ассіс Морейра Роналдіньо народився в бразильському місті Порту-Алегрі. Футболом захопився з дитинства і почав виступати за команди різних вікових груп. 1997 року Роналдіньо став найкращим бомбардиром на чемпіонаті світу серед юнаків до 17 років, а через рік дебютував у «дорослому» футболі, зігравши п'ять матчів за основну команду «Ґреміу». 26 червня 1999 року Рональдіньо провів перший поєдинок за національну збірну своєї країни. 2001 року переїхав до Європи, підписав контракт із паризьким клубом «Парі Сен-Жермен». У липні 2003 року Рональдіньо уклав контракт з іспанською «Барселоною» . За яскраву гру у Лізі Чемпіонів і чемпіонаті Іспанії 2004/05 журнал «France Football» нагородив його Золотим м'ячем.А у 2008 році переходить у італійський Мілан.

Декілька слів про діячів мистецтва, художників (Розповідь про знаменитостей, перегляд слайдів на комп’ютері).

Вікто́р Ме́йрелліс ді Лі́ма (порт. Victor Meirelles de Lima, Флоріанополіс *18 серпня 1832, Ріо-де-Жанейро, 22 лютого 1903) — відомий бразильський художник. Він був позашлюбною дитиною португальського іммігранта Антоніо Мейрелліса (Antônio Meireles de Lima e Maria da Conceição). Переїхав до Ріо-де-Жанейро в 1847 році, коли там була сформована Імператорська академія витончених мистецтв, продовжив навчання в Парижі, Римі та Флоренції. Він малював різні історичні події між 1852 і 1900 роками. Віктор Мейрелліс належав до школи бразильського неокласицизму, яка з'явилася у середині 19 століття, та став відомим у 1970 роках, разом з такими художниками, як Педру Америку і Алмейда Молодший.

Пе́дру Аме́рику ді Фігейре́ду і Ме́лу (порт. Pedro Américo de Figueiredo e Melo, Арея, 29 квітня 1843 — Флоренція, 7 жовтня 1905) — бразильський художник, письменник і поет.

Походить з простої небагатої сім'ї, син Даніела Едуарду ді Фігуейреду, артиста та мизуканта, та Фелісіани Сірне. Брат іншого відомого художника Франсиско Ауреліо ді Фігуейреду і Мелу.

Після прибуття до Ріо-де-Жанейро в 1854 році Педру поступив до Колегії Педру II. Його перші роботи дуже сподобалися німецькому художнику Біндзелю, завдяки якому він зумів вступити до Імператорської Академії Образотворчих Мистецтв, де він навчався з 1859 до 1864 року. Після цього, залишивши Бразильську імперію, Педру Америку відправився навчатися до Європи, де він навчався в Парижі та отримав звання доктора наук.

Педру Америку одружився в 1869 році в Лісабоні на Карлоті ді Араужу Порту-Алегрі (1844 — 1918), дочці Мануела ді Араужу ді Порту-Алегрі, також відомого художника. Мав трьох дітей.

Він помер в 1905 році у Флоренції. Його тіло було доставлене до Ріо-де-Жанейро, і поховане на кладовищі Сан-Жуана Батісти.

Картини Педру Америку здебільшого присвячені біблійним та історичним темам. Також він автор кількох портретів бразильських імператорів Педру II і Педру I, найбільш відома з яких «Незалежність або смерть» (Independência ou Morte), 1888 року, що зараз знаходиться в музеї Сан-Паулу (Museu Paulista).

Він отримав кілька нагород — став кавалером ордена Корони Німеччини та великим кавалером римського ордена Священної могили.

Педру Америку належить до академічної школи, і хоча навчався в Європі часів імпресіонізму, він залишився вірним традиціям Академії Образотворчих Мистецтв. Його найбільш відомі роботи:



  • «Битва при Аваї» («A Batalha do Avaí»);

  • «Битва при Кампу-Гранді» («A Batalha do Campo Grande»);

  • «Незалежність або смерть» («Independência ou Morte»);

  • «Мир та згода» («Paz e Concórdia»);

  • «Червертований Тірадентіс» («Tiradentes esquartejado»).

Кожен із нас мріє побувати на фестивалі самби в Ріо-де-Жанейро та познайомитись із звичаями та традиціями Бразилії (Розповідь та перегляд слайдів на комп’ютері).

Бразильська музика, сформована мелодійними впливами трьох континентів, характеризується широкою різноманітністю і продовжує створювати і розвивати оригінальні інновації. Самба, що користується популярністю з 1930 років, є поєднанням кадансу, іспанського болеро і ритму африканської музики. Найяскравішою в цьому напрямі була Кармен Міранда. Ріо-де-Жанейро – міжнародний центр, що залучає своїми карнавалами мільйони іноземних туристів. Щороку в кінці лютого, перед початком Великого посту, вся Бразилія занурюється у найгаласливіше, яскраве і веселе свято, найграндіозніше шоу на планеті - Карнавал. У «епіцентри» Бразильського карнавалу (Ріо і Салвадор) літаки щодня доправляють тисячі туристів із США, Аргентини і країн Європи. Готелі переповнені, не зважаючи на ціни, що «зашкалюють». Традиційна самба на п'ять днів проникає в кров всіх учасників і гостей карнавалу. Це 250 чоловіків, одягнених в жіноче плаття. Їх виступ безупинно йде 10 годин. Та все ж головна подія карнавалу - парад шкіл самби в Ріо-де-Жанейро.

Офіційна релігія в Бразилії - католицизм, але на практиці бразильці підтримують індіанський анімізм, африканські культи. На португальській мові, перемішаній з індіанськими і африканськими мовами, говорять всі бразильці. Основні Бразильські продукти - це білий рис, чорні боби і маніокова мука, які зазвичай подаються з біфштексом, куркою або рибою. Бразилія, як найбільший в світі виробник кави, здавалося б, абсолютно далека від чаю. Але життя розпорядилося інакше; і за останніх 30 років в країні зростає число шанувальників. Місцеві жителі відмінно освоїли мистецтво прожити життя в ритмі танцю. Головна особливість цього народу - його неймовірна музичність. Музика, любов, традиції - на цих трьох китах тримається розважальна культура Бразилії.

Міні-тренінг: за допомогою карт атласу визначити основні галузі спеціалізації Бразилії. Заповніть таблицю.

Назва промислової галузі

Чинники розміщення

Райони й центри розміщення











4. Господарство Бразилії.

У постколоніальний період у традиційній структурі господарства Бразилії відбулися значні зміни - країна стала на шлях індустріалізації. Промисловий розвиток в державі розпочався з галузей легкої і харчової промисловості.

Бразилія володіє значним промисловим потенціалом. Його основу становлять такі галузі важкої промисловості, як гірничовидобувна, нафтовидобувна і нафтопереробна, чорна і кольорова металургія, машинобудування та ін. У 80-х роках XX ст. в Бразилії виникли наукомісткі галузі виробництва - радіотехніка, мікроелектроніка, біотехнологія, аерокосмічна промисловість.

За виробництвом багатьох видів промислової продукції вона входить до першої десятки країн світу. У світовому рейтингу виробників промислової продукції Бразилія посідає за випуском суден третє місце, тракторів - п'яте, автомобілів - сьоме, верстатів - десяте.



Гірничорудна промисловість. Найбільше значення в країні має видобуток залізної руди, марганцю, бокситів, олова і золота. За цими видами корисних копалин Бразилія входить до першої десятки країн світу.

Бразилія займає друге місце в світі за видобутком залізної руди (Мінас-Жерайс). Недавно в країні почали освоювати найбільш перспективну високоякісну залізну руду в районі Каражасу.

Бразилія входить до числа головних світових виробників олова. Головні райони видобутку знаходяться в штатах Рондонія і Каражас. Близько половини видобутого олова споживається на внутрішньому ринку.

Переважно для потреб внутрішнього ринку видобувають боксити, мідь, свинець, цинк, нікель, золото. Видобуток руд кольорових металів в Бразилії контролюють іноземні компанії.

Видобуток золота в країні наближається до 100 т в рік. Головні райони видобутку - штати Пара, Гояс і Мінас-Жерайс.

Бразилія є важливим продуцентом та експортером алмазів і напівдорогоцінного каміння. Головний район їх видобутку — штат Мату-Гросу. Найбільшими імпортерами напівдорогоцінного каміння є Японія, США, Німеччина.



Паливна промисловість. Серед паливних галузей країни провідне місце займає нафтова промисловість. За видобутком нафти Бразилія займає третє місце в Латинській Америці. Видобуток природного газу в Бразилії зовсім не забезпечує власних потреб.

Кам'яне вугілля. Бразилія видобуває 7,2 млн. т за рік. Основні його запаси зосереджені в штатах Ріу-Гранді-ду-Сул, Санта-Катаріна. Коксівне вугілля країна імпортує.

Енергетика. В електроенергетиці країни різко переважає гідроенергетика, на частку якої припадає понад 95 % усього виробництва електроенергії. Енергетика Бразилії не задовольняє потреб країни.

Чорна металургія. Бразилії працює на власній залізній руді і привізному коксівному вугіллі. Країна входить до числа найбільших продуцентів експортерів чорних металів в Латинській Америці.

За виробництвом сталі Бразилія посідає сьоме місце в світі. Половину загального виробництва чорних металів споживають на внутрішньому ринку, решту — експортують. Майже всі підприємства чорної металургії Бразилії розташовані на південному сході країни. Найбільшим виробником і експортером чорних металів є штат Мінас-Жерайс.



Кольорова металургія. Бразилії виробляє олово, алюміній, мідь, свинець, цинк і нікель. Виробництво кольорових металів не забезпечує внутрішніх потреб, тому значну їх частину імпортують.

Найбільше розвинена алюмінієва промисловість. Бразилія увійшла до числа найбільших світових виробників (6-е місце у світі) і експортерів алюмінію. Щорічно виробляють 1,2-1,3 млн. т алюмінію.

У машинобудуванні провідне місце належить транспортному, перш за все автомобілебудуванню, це Сан-Паулу, штат Мінас-Жерайс.

Авіабудівна промисловість - одна з провідних галузей транспортного машинобудування. У країні налагоджено випуск пасажирських, сільськогосподарських, військових і військово-транспортних літаків. Половина від загального виробництва літаків експортується. За цим показником Бразилія займає шосте місце в світі. Експортує їх у 30 країн світу - Латинської Америки, Європи, Африки, в т. ч. у США.

Суднобудівна промисловість країни спеціалізується в основному на виробництві балкерів (для експорту залізної руди), нафторудовозів і танкерів. Крім суднобудівної промисловості, у Бразилії добре розвинена судноремонтна галузь, за потужностями якої вона займає перше місце в регіоні. Найбільший центр суднобудівної і судноремонтної промисловості - Ріо-де-Жанейро.

За останні десятиліття у Бразилії зросло виробництво засобів виробництва. За випуском верстатів вона займає дев'яте в світі. Важливе значення у випуску продукції цієї галузі мають фірми Німеччини, а також США, Італії, Франції. Освоєння нових технологій дало змогу випускати найсучасніші засоби виробництва, в т.ч. верстати з числовим програмним управлінням.



Хімічна промисловість повністю контролюється іноземним капіталом і виробляє всі види продукції: соду, кислоти, барвники, азотні і фосфатні добрива, синтетичні волокна, пластмаси тощо.

Нафтопереробна промисловість. Понад 2/3 потужностей нафтопереробних заводів зосереджені на південному сході. Нафтопереробні заводи працюють в основному на привізній нафті.

Харчова промисловість працює на власній сировині. Деякі галузі: цукрова, м'ясна, тютюнова і олійна — мають експортне значення. За виробництвом цукру Бразилія займає друге місце в світі (після Індії).

Міні-тренінг: за допомогою карт атласу визначити спеціалізацію рослинництва і тваринництва Бразилії. Вкажіть райони їх розміщення.

Назва рослинницької культури / напрямку тваринництва

Район вирощування / розведення








5. Сільське господарство

Сільське господарство Бразилії може задовольняти основні потреби населення в продуктах харчування, крім пшениці. За обсягом аграрного експорту країна поступається тільки США і Франції. Бразилія - важливий постачальник на світовий ринок кави (1-е місце), какао (5-е місце), цукрової тростини (2-е місце), бавовни, тютюну (3-є місце), апельсинів (1-е місце), бананів (2-е місце).

У структурі сільського господарства переважає рослинництво ( 2/3 вартості сільськогосподарської продукції). Спеціалізація сільського господарства визначається вирощуванням експортних культур - кави, какао, бавовнику, цукрової тростини і сої.

У структурі посівних площ домінують продовольчі культури - кукурудза, рис, пшениця, квасоля і маніок. Їх вирощують на невеликих ділянках на всій території країни. Головна зернова культура - кукурудза. Головний виробник зернових — штат Парана.

Головна експортна культура Бразилії – кава, перше місце у світі - 25 % світового виробництва.

За виробництвом какао Бразилія посідає друге місце в світі. Майже всі плантації какао зосереджені в штаті Байя.

На тваринництво припадає третина вартості сільськогосподарської продукції. Провідні галузі — розведення ВРХ, свинарство і вівчарство.

У країні переважає екстенсивно-пасовищне м'ясне скотарство. Бразилія має друге за кількістю голів ВРХ і коней стадо в світі.

На півдні Бразилії розвивається вівчарство м'ясо-шерстяного напрямку. Головна продукція його експорту - шерсть.

Поміркуйте: Які види транспорту займають провідне місце у вантажо - та пасажироперевезенні країни?

6. Транспорт

Високе транспортне освоєння характерне тільки для прибережних районів півдня, південного сходу і північного сходу. Основну роль відіграє автомобільний транспорт, на частку якого доводиться переважна частина перевезень пасажирів. Загальна довжина автомобільних шляхів - понад 2 млн. км, з них лише близько 10% із твердим покриттям. Велике значення для освоєння Амазонії має не так давно побудований Трансамазонський шлях, який, однак, поки не весь забезпечений твердим покриттям.

Довжина мережі залізниць становить близько 30,5 тис. км, із яких 24,7 тис. км - вузькоколійні. Загальна довжина електрифікованих залізниць - близько 2,5 тис. км.

Довжина річок, судноплавних у будь-яку пору року, становить понад 31 тис. км, однак найбільш зручні водні шляхи (Амазонка з притоками, Сан-Франсіску, Парана, Парагвай) віддалені від основних економічних центрів Бразилії. Велике значення мають каботажні перевезення вздовж Атлантичного узбережжя країни. Зовнішні зв'язки обслуговуються морським і повітряним транспортом. Найбільші морські порти - Сантос, Ріу-Гранді, Ріо-де-Жанейро, Віторія, Ресіфі, Сан-Луїс, Манаус.

Широко розвинене повітряне сполучення між 150 містами країни. Тільки найбільших аеропортів нараховується 29.

Міні-тренінг: за допомогою карт атласу складіть схему зовнішньоекономічних зв’язків Бразилії.

7. Зовнішня торгівля

Зовнішньоекономічні зв'язки. На регіональному ринку країна виступає головним постачальником продукції машинобудування і промислових товарів. Провідну роль відіграє експорт автомобілів і запасних частин до них, в основному на ринок Аргентини. В останні роки Бразилія експортує технологічні лінії, навіть цілі підприємства. Крім того, вона займає п'яте місце в світі за вартістю експорту продукції військової промисловості. Технології і продукція військової техніки експортуються в основному в країни Африки та Близького Сходу.

Вагомі позиції займає Бразилія на світових ринках мінеральної сировини і металів - залізної і марганцевої руд, олова і чорних металів. В останні роки країна закріпилася на новому ринку металів - алюмінію.

У світовій торгівлі Бразилія продовжує залишатися важливим експортером сільськогосподарської сировини і продовольчих товарів - кави, цукру, какао, бананів, сої, яблук і винограду. На Бразилію припадає 1/3 світового експорту апельсинового соку.

Основні зовнішньоторговельні партнери Бразилії - країни ЄС (27% товарообігу), Латинської Америки (21%), США (20%) і країни Азії (15%).

Основні статті експорту: залізняк, боксити, чавун, сталь, автомобілі, літаки, електронні прилади, кава, цукрова тростина, соя, какао, тропічні фрукти, апельсиновий сік.

Головні експорт-партнери: США, Аргентина, Німеччина, Нідерланди, Японія.

Основні статті імпорту: промислова сировина (нафта, вугілля, кольорові метали), машини й обладнання, хімічні продукти, напівфабрикати, зерно.

Головні імпорт-партнери: США, Аргентина, Німеччина, Японія, Італія.

Торгівля з Україною.

Основні статті імпорту Бразилії з України: добрива, продукція металургійного комплексу та хімічної промисловості, електричне обладнання, насоси, частини до двигунів, синтетичні алмази, колагени.

Основні статті експорту Бразилії до України: боксити, кава, тютюн, медичне обладнання, інструменти, оптичні прилади.



V. Узагальнення і систематизація.

Бесіда:

  1. Назвіть головні особливості галузевої структури Бразильської економіки?

  2. Яка спеціалізація характерна для сільського господарства Бразилії?

  3. Які зміни, на ваш погляд, можуть відбуватися в економіці країни?

  4. У яких напрямках може розвиватися співпраця Бразилії і України?

Мікрофон: Про що цікаве і корисне я довідався на сьогоднішньому уроці.(Перегляд слайдів).
VI. Домашнє завдання:

  • опрацювати конспект і текст підручника,

  • позначити на контурній карті великі промислові центри Бразилії та їх спеціалізації,

  • сформулювати головні соціальні та економічні проблеми регіону.




База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка