Теорія та практика збереження



Сторінка14/16
Дата конвертації30.12.2016
Розмір3.83 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16

Розглядаючи самовиховання як необхідну умову самозбереження особистості, потрібно окремо розглянути таке поняття як “психічне самоуправління”. Опираючись на думку В. М. Панкратова [211, с. 34], ми під психічним самоуправлінням розуміємо свідомий вплив людини на її психічні явища (процеси, стани, властивості), на діяльність, поведінку для підтримки (збереження) чи зміни характеру їх протікання (функціонування). Отже військовослужбовець повинен бути суб’єктом самоуправління (саморегулювання), а в якості об’єкта - притаманні йому психічні явища, особиста діяльність чи поведінка. На нашу думку, важливо звернути увагу на те, що процеси психічного самоуправління (саморегулювання) обов’язково будуть носити свідомий і цілеспрямований характер. Особливістю самоуправління є конкретизація мотивів поведінки і діяльності, постановка відповідних цілей, вибір шляхів (програм) їх досягнення. Ведучи мову про самоуправління в контексті дослідження психічного здоров’я особистості, ми вважаємо, що самоуправління для суб’єкта – це вирішення питань про те, що і яким чином робити для того щоб зберегти своє здоров’я. Специфікою саморегуляції є виконання того, що було намічено. Перехід від самоуправління до саморегуляції – це перехід від замислу (ідеї) до реалізації їх в життя.


Формування психічного здоров’я потребує від людини не тільки гігієни тіла, а й психогігієни, самовиховання духовної сфери та активної життєвої позиції. Як вказує В. М. Панкратов, шлях до психічного здоров’я – це шлях до інтегральної особистості, яку не розривають з середини конфлікти мотивів, сумнівів, відсутність віри в себе. Для того, щоб здорове тіло і здоровий дух досягли гармонії, потрібно приділяти спеціальну увагу і тому, і іншому, терпеливо і регулярно працюючи над собою [211, с. 37]. Військовослужбовець повинен знати свої найбільш сильні та слабкі характерологічні особливості, вміти адекватно оцінювати реальний рівень своїх фізичних і психічних можливостей. Він повинен вміти керувати своїм психічним здоров’ям. Це передбачає тренування своєї психіки, розкриття та розвиток її резервів, удосконалення психічних процесів (пам’яті, мислення, уваги, уяви та інших), виховання в себе вольових якостей, дисципліни розуму і почуттів. Військовослужбовець повинен навчитися активної, усвідомленої психічної саморегуляції, з чітким розумінням її цілей і характеру впливу, оволодіння її технікою як невід’ємним компонентом культури поведінки. Слід зазначити, що орієнтація на зовнішню допомогу (лікарів, психотерапевтів, психологів) роблять військовослужбовця пасивним та залежним у вирішені особистих психологічних проблем. Військовослужбовець повинен вірити в свої сили, свої можливості і вміти ними розпоряджатися. Поряд з цим одностороннє захоплення прийомами психологічного захисту не може бути надійним засобом формування здорової психіки.

Продовжуючи розмову про самозбереження військовослужбовця, слід окремо звернути увагу на його вміння організувати поведінку та міжособистісні взаємини таким чином, щоб вони не тільки не становили загрози психічному здоров’ю, а й сприяли б його оздоровленню. Особливо це стосується поведінки військовослужбовця в колективі та в сім’ї, де потрібно створювати сприятливий соціально-психологічний клімат. Адже несприятливий соціально-психологічний клімат породжує негативні емоції у людей, кожна з яких може бути згубною, якщо вона повністю керує поведінкою людини, цілком володіє нею. Саме тому є необхідність, щоб кожен військовослужбовець розвивав в собі саногенне, тобто оздоровче, мислення, яке сприяє подоланню негативних емоцій, а отже сприяє самозбереженню особистості. Військовослужбовець не зможе виступати в ролі суб’єкта збереження власного психічного здоров’я, якщо сам не навчиться керувати станом своєї душі, своїми емоціями та думками. Саногенне мислення має спиратися на внутрішні цілі, на досягнення більш повної інтеграції уявлення військовослужбовця про себе, про суб’єктивні чинники своєї поведінки та діяльності. Воно потребує значно більшої особистісної напруги, бо реалізується не як мимовільний процес, а як довільне, свідоме мислення, що потребує певної організації та попереднього навчання й виховання.

Загалом ступінь активності власних зусиль військовослужбовця, спрямованих на подолання життєвих труднощів, почуття особистої відповідальності, пов’язане із вірою в успішне майбутнє. Актуального значення вони набувають в процесі соціальної адаптації до умов військової служби, в розвитку спроможності гнучко адаптуватись до різних змін. Ці характеристики часто є визначальними в соціально-психологічних реакціях на значущі події життя і здебільшого можуть суттєво впливати на процес соціальної регуляції поведінки.

За результатами дослідження ми прийшли до висновку, що військовослужбовцю для ефективного збереження власного психічного здоров’я важливо відповідати таким вимогам:

1. Знати: про своє психічне здоров’я, розуміти роль цього здоров’я для життєдіяльності; основні фактори, які можуть негативно чи позитивно впливати на психічне здоров’я людини; види психогігієни та специфічних засобів впливу на себе.

2. Вміти: контролювати свої почуття та психічні стани; використовувати оптимальні для себе методи саморегуляції.

3. Дотримуватися здорового способу життя і свідомо реалізовувати програму самозбережувальної поведінки:

уникнути несприятливих умов життєдіяльності;

займатися спортом;

організовувати відпочинок;

уникати деструктивних стосунків у сім’ї та у військовому колективі;

позбавлятися шкідливих звичок (вживання алкоголю, наркотичних речовин, тютюнокуріння);

уникати фізичного, морального і психічного перевантаження.

В умовах військової служби знання про психічне здоров’я військовослужбовець може отримати з різних джерел, перш за все, в бібліотеці військової частини (в інших бібліотеках), а також, у психолога військової частини.

Щодо можливостей уникати несприятливих умов життєдіяльності, то для військовослужбовців, особливо строкової служби, це не завжди є реальним (наприклад, несення служби в наряді, вартової служби, перебування на полігоні). Однак тут на допомогу можуть прийти різні техніки, пов’язані з активізацією саногенного мислення. Через те військовослужбовці повинні знати і вміти використовувати техніки по управлінню негативними емоціями. Специфіка військової діяльності суттєво обмежує військовослужбовця у вільному часі, тому ми пропонуємо використовувати вправи, які не вимагають багато часу. Такими можуть бути такі вправи як “Розчинення почуття образи”, “Подолання роздратування”, “Подолання почуття приниження” (В. М. Панратов) [211, с. 320].

Виконання вправи “Розчинення почуття образи” має за мету позбутися почуття образи і передбачає наступний алгоритм дій:

Розслабтесь, закрийте очі. Дихайте спокійно і ритмічно. Уявіть, що ви в затемненому театрі і перед вами невелика стіна. Поставте на сцену людину, яка вас образила. Викличте в пам’яті її образ. Промовте про себе наступну формулу: “Перед моїм внутрішнім світом з’являється людина (той чи інший образ). Повторіть це п’ять раз. Після цього подумки вимовте “Образ стає все більш чіткішим”.

Коли ви ясно побачите цю людину, уявіть, що з нею відбувається щось хороше, те, що для цієї людини має велике значення. Уявіть її усміхненою та щасливою. Затримайте цей образ у вашому уявленні 2-3 хвилини, а потім хай він зникне. Для цього промовте наступну формулу: “Образ поступово іде, образ зникає” (2-4 рази).

Після того, коли людина, яку ви хочете пробачити, покине сцену, поставте туди себе. Уявіть, що з вами відбувається тільки хороше. Уявіть себе щасливим і усміхненим.

Вправу пропонується робити один раз на день протягом місяця.

Вправа “Подолання роздратування” має за мету позбавити людину роздратування. Її зміст наступний:

Закрийте очі. Сконцентруйтесь на своїх переживаннях. Уявіть ситуацію, коли ви більш за все дратуєтесь, або ж конкретну людину, яка викликає у вас таке відчуття. Викличте образ за прикладом попередньої вправи. Максимально активізуйте уяву, переживіть ситуацію, коли відчуваєте, що ця людина сильно дратує вас. Розслабте обличчя і руки, дайте своїй волі наказ заспокоїтись і уявіть, що ви абсолютно терплячі і не піддаєтесь ні на які його виклики. Щоб він не робив у вашій уяві для того щоб роздратувати вас, ви маєте бути терплячим. Вам це вдається. Похваліть себе, відчуйте задоволення. Зафіксуйте те, що вам подобається ваша нова поведінка. Посміхніться. Розчиніть у вашій уяві викликаний образ, опустіть його. Ще раз похваліть себе. Повторяйте цю вправу у різних варіантах і з різними людьми до тих пір, поки ви перестанете відчувати роздратування у відповідь на дрібні неприємності повсякденного життя. Таким чином ви маєте змогу постійно працювати над собою, змінюючи себе.

Вправа “Подолання почуття приниження” має за мету позбутися почуття приниження. Зміст вправи:

Сконцентруйтесь на своїх переживаннях і усвідомте ті з них, через які ви відчуваєте почуття приниження. Розслабте обличчя, руки. Заспокойтесь. Відчуйте, що ви людина, яка здатна керувати своїми внутрішніми станами. Відчуйте гордість від цього почуття. Згадайте про що не будь приємне та посміхайтесь. Посміхайтесь з глузуванням. Така посмішка може бути достатньо хворобливою для вашого співрозмовника. Навчіться за допомогою зневажливої посмішки захищатися від людей, які бажають принизити вашу людську гідність.

Для тих військовослужбовців, кому на початковому етапі важко виконувати запропоновані вправи рекомендується займатися мотиваційно-переконуючою вправою, а саме:

1. Усвідомте, наскільки недосконалими є ваші вміння керувати собою, ваші знання самого себе, наскільки слабка ваша воля і характер. Скільки помилок, неприємностей, зривів вони принесли вам і скільки ще можуть принести. Скільки раз ви намагалися займатися своїм здоров’ям, а потім опускали руки?

Усвідомте: ваші проблеми були пов’язані з тим, що ви не володієте наукою самовдосконалення і самокерування. Намагайтесь зрозуміти, що без спеціальних і свідомих зусиль з їх виправлення, які ґрунтуються на наукових знаннях, у вас нічого не зможе змінитися. Ви ризикуєте залишитися на тому самому рівні, постійно страждаючи від недосконалості. Сконцентруйте свідомість, думки та емоції на цій темі. Спостерігайте за собою – який внутрішній відгук у вас виникає? У випадку, якщо ви як і раніше не можете нічого змінити, спробуйте намалювати картину власного майбутнього.

2. Намагайтесь зрозуміти, що застосування запропонованих вправ здатне принести користь не тільки вам особисто, а й оточуючим людям, а також військовій службі, справі, якою ви займаєтеся. Сконцентруйтесь на цій думці як можна глибше і постарайтесь відчути її абсолютну достовірність і реальність.

3. Намагайтесь зрозуміти особливу необхідність вміння зберігати стан душевного благополуччя в наш час, коли життєва ситуація ускладнюється і провокує виникнення особистісних проблем: нервово-психічної нестійкості та психічних порушень.

4. Приймаючи рішення зайнятися психічним тренуванням і самовихованням, сформулюйте для себе індивідуальну ціль – удосконалення своєї особистості для того, щоб принести користь сім’ї, друзям та колегам. Прийміть дану ціль як найкращу на рівні свідомості.

5. Намагайтесь весь час оновлювати підхід до удосконалення і саморегуляції за рахунок використання інших прийомів та вправ. Не давайте собі перетворювати заняття на відбування добровільної повинності. Намагайтесь отримати задоволення від долання життєвих перешкод.

Отже збереження психічного здоров`я вимагає від військовослужбовця рішучих дій і, перш за все, не бути покірним заручником життєвих обставин, а свідомо проявляти турботу про своє душевне благополуччя і навчати цьому своїх підлеглих (своє оточення). Військовослужбовець повинен вміти ефективно використовувати власний інтелект, творчість, увесь особистісний потенціал для розв’язання власних життєвих проблем, для психічного самооздоровлення та оздоровлення свого оточення.


5.4. Удосконалення змісту керівних документів з питань збереження психічного здоров’я військовослужбовців
Враховуючи, що недосконалість керівних документів, зокрема Військових Статутів Збройних Сил України (Статуту), з питань збереження психічного здоров’я негативно впливає на психіку десятків тисяч військовослужбовців (див. підрозділ 2.4), вважаємо за необхідне розробити пропозиції щодо змін та доповнень деяких їх статей.

На нашу думку, перш за все, з метою задоволення фізіологічних потреб військовослужбовців потрібно доповнити та внести зміни у всі статті Статуту, в яких мова йде про сон військовослужбовців. Доповнення обов’язково мають відображати таке важливе питання як необхідність дотримання командирами та начальниками норми тривалості сну (кількості годин), або ж час підйому та відбою підлеглого особового складу. Для цього пропонуємо внести до Статуту внутрішньої служби такі зміни:

1. В обов’язках командира роти (корабля 4 рангу) (ст. 112) 18-й пункт подати у наступному вигляді “Створювати умови для забезпечення восьмигодинної тривалості сну підлеглих, періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній перевірці в роті (кораблі)”.

2. Початок статті 201 “У розпорядку дня має бути передбачений час для …” змінити на “Розпорядок дня має обов’язково включати час для: …”.

3. Статтю 207 закінчити висловленням “Тривалість сну військовослужбовців має бути не меншою 8 годин”.

Що стосується тривалості відпочинку військовослужбовців під час проведення заходів, пов’язані із забезпеченням бойової та мобілізаційної готовності військової частини, то ми пропонуємо внести зміни до закінчення статті 201, замінивши “не менше ніж 4 години відпочинку на добу” на “не менше ніж 6 годин відпочинку на добу”.

Для того, щоб загально батальйонні або полкові вечірні перевірки не були причинною пізнього відбою особового складу, або способом його муштри через самодурство посадових осіб військової частини у Статуті потрібно визначити періодичність та загальну тривалість таких перевірок. Для цього перше речення статті 209 пропонуємо доповнити і подати у такому вигляді “Періодично, не частіше одного разу на місяць, за планом командира полку проводяться загальні батальйонні або полкові вечірні перевірки тривалістю до тридцяти хвилин”. Це дозволить, на законних підставах, обмежити бажання командира частини перетворювати загально батальйонну або полкову вечірню перевірку на щотижневу стройову підготовку. Відповідно не буде переноситися вечірній туалет і відбій військовослужбовців. Загалом все це буде сприяти збереженню психічного здоров’я військовослужбовців.

Щодо тривалості відпочинку в осіб, які кожну добу несуть службу у добовому наряді, то з метою усунення передумови для виникнення у військовослужбовців, які несуть службу у добовому наряді, фізичного та психічного навантаження, вважаємо за потрібне внести зміни до статті 293, замінивши “дозволяється відпочивати лежачи (спати) за час чергування по 4 години кожному” на “дозволяється відпочивати лежачи (спати) за час чергування по 6 годин кожному”. На нашу думку, збільшення часу для відпочинку осіб добового наряду до 6 годин буде, також, сприяти усуненню передумов для виникнення грубих порушень військової дисципліни. Адже збільшення можливостей для задоволення природної потреби організму у відпочинку зменшить періодичні (свідомі чи несвідомі) порушення вимог Статуту, військовослужбовці не будуть засипати при виконанні службових обов’язків у добовому наряді.

Вважаємо за необхідне чітко визначити у Статуті обмеження щодо кількості нарядів військовослужбовців у вихідні та святкові дні протягом місяця. Для цього пропонуємо доповнити статтю 279, закінчивши її словами “наряди розподіляються серед особового складу рівномірно, причому їх загальна кількість для кожного військовослужбовця у вихідні та святкові дні протягом місяця не повинна бути більшою за два. На нашу думку таке обмеження дозволить військовослужбовцям мати не менше двох вихідних на місяць, що дозволить їм відновляти свої сили, мати можливість спілкуватися з близькими та рідними, а також планувати свою діяльність.

З метою задовольнити потребу військовослужбовців відчувати свободу від загроз, особливо це стосується безпеки від страху перед покаранням та свавіллям (самоправством, самодурством) командира (начальника), пропонуємо внести до Статуті ряд змін, а саме:

1. Чітко визначити права військовослужбовців щодо його дій у випадках віддання посадовою особою явно злочинного наказу (розпорядження). Для цього старий зміст статті 20 щодо права військовослужбовців під час виконання службових обов’язків застосовувати зброю перенести на початок статті 21, де розкривається порядок застосування зброї. Новий зміст статті 20 доцільно сформувати у такому вигляді “У випадках віддання командиром (начальником) явно злочинного наказу військовослужбовці мають право його не виконувати. Про це вони мають повідомити посадових осіб, які є старшими за службовим становищем та юриста частини”.

2. Розкрити у статті 21 конкретні ознаки злочинного наказу, які б дозволили військовослужбовцям відрізняти його від законного. Ці ознаки мають бути юридично обґрунтованими.

3. Внести зміни до статті 36, передбачивши можливості захисту військовослужбовця у випадках, коли командир (начальник) намагається шляхом демонстрації переваги своїх прав і повноважень держати підлеглого у постійному страху перед покаранням, виявляти так званий “авторитет придушення”. Для цього потрібно доповнити зміст статті такою думкою “Крім цього командир (начальник) несе відповідальність за зловживання, пов’язані з демонстрацію перед підлеглими своїх прав і повноважень”.

Окрему увагу потрібно приділити відображенню у Статуті питань звільнення військовослужбовців строкової служби. Необхідно чітко визначити їх право на мінімальну кількість звільнень з розташування військової частини протягом місяця. З цією метою пропонуємо внести до статті 217 наступні доповнення:

1. У перше речення “військовослужбовці строкової служби, які не мають дисциплінарного стягнення у вигляді позбавлення права на чергове звільнення, користуються правом на звільнення з розташування військової частини” внести зміни, доповнивши “… користуються правом на звільнення з розташування військової частини не менше двох разів протягом кожного місяця”.

2. Виключити зі змісту статті речення “Одночасно з підрозділу може бути звільнено не більше як 30 відсотків особового складу” через його абсурдність. Адже кількість звільнених військовослужбовців (не залучених до несення служби в добовому наряді та бойового чергування) не може суттєво впливати на підтримання бойової готовності військової частини в мирних умовах.

Щодо інших положень Статуту, то вважаємо, що з метою полегшення фізичного та психологічного навантаження на особовий склад, потрібно звернути увагу на таке важливе питання як організація щоденного прибирання території військового містечка та прилеглих до нього вулиць, особливо в осінній та зимовий періоди, коли опадає листя та йде сніг. Враховуючи поверхове відображення цього питання у Статуті пропонуємо:

1. В обов’язки заступника командира полку (окремого батальйону) з озброєння (інженерно-авіаційної служби) – начальника технічної частини (стаття 74) додати пункт “планувати та організовувати технічне забезпечення прибирання території військового містечка та прилеглих до нього вулиць”.

2. Внести зміни у статтю 173, відобразивши в ній особливості організації технічне забезпечення прибирання розташування військової частини Для цього пропонуємо закінчення цієї статті доповнити наступним чином “Прибирання стройового плацу, територій, які обладнані для зберігання, обслуговування, ремонту і підготовки до бойового застосування озброєння, бойової та обслуговуючої техніки, а також інших складних ділянок території військової частини проводиться спеціально оснащеною технікою”.

3. В обов’язках чергового частини пункт “стежити за чистотою і порядком у казармах і в розташуванні військової частини” замінити на “організовувати технічне забезпечення прибирання території військового містечка та прилеглих до нього вулиць, а також стежити за чистотою і порядком у казармах та розташуванні військової частини”.

Для вирішення проблем, пов’язаних з прибиранням туалетів (що є не тільки не приємним процесом, а й шкідливим для здоров’я військовослужбовців) пропонуємо внести доповнення до статті 170. Суть доповнення у тому, що слід після речення “інвентар для їх прибирання зберігається у спеціально визначеному місці (шафі)” додати ще речення, яке визначає склад цього інвентарю “Цей інвентар обов’язково має складатися з ганчірки, щітки, відра, резинових рукавиць та спеціальної одежі”. Це дозволить виключити випадки, коли через відсутність інвентарю військовослужбовці змушені мити унітази голими руками, без спеціальних рукавиць, чобіт та інших предметів.

Вважаємо за потрібне, також, внести зміни до деяких положень Стройового статуту Збройних Сил України.

З метою зменшення передумов для виникнення багаточасової муштри військовослужбовців на стройовому плацу (для досягнення чіткості та злагодженості їх дій у строю, що породжує не тільки значні фізичні, а й психологічні навантаження, пропонуємо доповнити зміст статті 1 наступним “Розміщення військовослужбовців у строю для рухом стройовим кроком має враховувати ріст військовослужбовців, а також швидкість психофізіологічних реакцій”.

Для організації у військовій частині заходів психологічного та психофізіологічного розвантаження пропонуємо:

- ст. 134 Статуту ВС розпочати з наступного “У кожній військовій частині обладнуються кабінети психологічного та психофізіологічного розвантаження…”;

- до основних напрямків діяльності командирів (начальників) щодо створення здорових умов служби і побуту військовослужбовців (ст. 236) додати наступні пункти: “організація роботи кабінету психологічного та психофізіологічного розвантаження”; “профілактика втоми, перевтомлення, а також негативних впливів служби на психічне здоров’я військовослужбовців”.

Загалом, на нашу думку, потрібно:

а) враховуючи те, що Статути ЗС України стали правонаступниками Статутів ЗС СРСР, в яких майже повністю нівелювався гуманістичний підхід до розгляду людини (її життя та здоров’я) як найвищої цінності суспільства, пропонуємо створити спеціальну комісію з представників Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків чорнобильської катастрофи для оновлення змісту Статуту відповідно з вимогами сьогодення;

б) весь зміст Статуту зорієнтувати не на службу, а на людину, створюючи всебічні умови для максимального задоволення потреб військовослужбовців;

в) включити в авторський колектив, який буде працювати над новим змістом Статуту, фахівці з психології та психофізіології. Крім цього прізвище авторів вказати у вихідних даних;

г) визначати права та обов’язки військовослужбовців, правила внутрішнього порядку у військовій частині та ін., враховуючи відмінності між поняттями “бойова готовність особового складу у мирний час” та “бойова готовність особового складу у військовий час”.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   16


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка