Тема: СРСР у роки “відлиги ” (1953-1964рр.) та “застою” (1964 1985 рр.) Мета: навчальна



Скачати 300.93 Kb.
Дата конвертації28.12.2016
Розмір300.93 Kb.
Тема: СРСР у роки “відлиги ” (1953-1964рр.) та “застою” (1964-

1985 рр.)
Мета:

навчальна: з’ясувати основні тенденції розвитку СРСР у 1953 –1985 рр.;

розкрити суть періодів “відлиги” і “застою”; охарактеризувати реформи М.Хрущова та розкрити роки правління Л.Брежнева; розглянути особливості дисидентського руху в СРСР;



розвиваюча: привити вміння розглядати явища суспільних процесів в конкретно-історичних умовах використовуючи різні джерела: підручник, основну та додаткову літературу, архівні та історичні документи; визначати роль особистості в історії;

виховна: виховувати студентів в дусі патріотизму, національної свідомості і гідності, гармонійному поєднанні національних та загальнолюдських цінностей.
Тип заняття: лекційне.
Основні поняття і терміни: “відлига”, десталінізація, реабілітація, реформи М.Хрущова, лібералізація, “застій”, стагнація, дисидентський рух.
Основні дати і події: 5 березня 1953 р. – смерть Й.Сталіна, 1953-1964 рр. – перебування при владі М.Хрущова, 1956р.- ХХ з’їзд КПРС, критика «культу особи Сталіна», 1964-1985 рр. – період «застою»: правління Л.Брежнева (1964-1982 рр.); Ю.Андропова (1982-1984 рр.); К.Черненка (1984-1985 рр.), 1977 р. –прийняття Конституції СРСР, 1976р. – заснування Московської та Української Гельсінських Спілок.

Обладнання заняття: підручник, опорний конспект, політична карта світу, атлас, презентація.


Література:

    • Ладиченко Т.В. Всесвітня історія. 11 клас. – К., 2003.

    • Гісем О.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія. Плани-конспекти уроків. 11 клас. – Харків; 2004.

    • Воронянський О.В. Всесвітня історія ХХ століття. – Харків., 2007.

    • Земерова Т.Б. Всесвітня історія. За всією шкільною програмою. – Харків., 2009.

ХІД ЗАНЯТТЯ

Слайд 1


І. Організаційний момент.
ІІ. Перевірка домашнього завдання.
1. Історичний диктант.

  1. Тестовий контроль.

  2. Усне опитування.


Підведення підсумку перевірки знань по темі.

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.


  1. Активізація опорних знань студентів.

Періодизація історії Радянського Союзу пов'язана з політичними лідерами: В.Ульянов (Ленін), Й.Джугашвілі (Сталін), М.Хрущов, Л.Брежнєв, Ю.Андропов, К.Черненко, М.Горбачов, які очолювали комуністичну партію і державу. В історії СРСР були політичні діячі, які створили цю державу – В.Ленін, Й.Сталін; політичні діячі, які намагалися її реформувати – М.Хрущов, М.Горбачов; політики, які не хотіли змін – Л.Брежнєв, Ю.Андропов, К.Черненко.
2. Повідомлення теми та плану заняття.
На минулому занятті ми розглядали період сталінської епохи, яка тривала до 1953 року та характеризувалася диктатурою та толітаризмом. Три десятиліття після смерті Сталіна можна поділити на два періоди, які мають суттєві відмінності між собою – період «відлиги» та період «застою». Якщо перший, пов’язаний з постаттю М.Хрущова був частковою спробою реформувати тоталітарну радянську систему, то другий, пов’язаний з Л.Брежнєвим, – став часом політичного та ідеологічного застою, прогресуючого занепаду що привів до розпаду радянської системи.

Тема заняття: СРСР в період “відлиги” (1953-1964рр.) та “застою”(1964-1985рр.)
(Студенти записують тему заняття)
Вступне слово викладача.

Кожна історична епоха розкривається не тільки через окрему особу - керівника держави, а і через людей які своєю працею і творчістю формують велич держави. На сьогоднішньому занятті ми розкриємо суть періодів “відлиги” і “застою”, дамо характеристику проведених реформ, ознайомимося з новим поняттями та термінами, з’ясуємо місце і роль особистості в історії, розглянемо і зіставимо історичні матеріали та явища, що і буде метою нашого заняття.


(Студенти записують план заняття)
План.

1. Особливості періоду “відлиги”. Прихід до влади М.Хрущова. Десталінізація та лібералізація радянського суспільства.

2. Соціально-економічні реформи в СРСР у другій половині 1950-х рр.

3. Відсторонення М.Хрущова від влади.

4. Доба “застою”. Л.Брежнєв.

5. Характерні риси “застою”.

6. Дисидентський рух.

ВІДЛИГА” (1953 – 1964 рр.)


Відлига” (термін запроваджено відомим письменником І.Еренбургом) - потепління у суспільно-політичному житті країни, яке прийшло після холодів диктатури.

Цей період у історичному житті Радянського Союзу наступив після смерті Й.Сталіна. Керівниками основних структур держави запропоновано три основних напрями подальшого розвитку держави:


Альтернативні програми розвитку СРСР

Програма

Л.Берії

(голова МВС)

Програма Г.Маленкова

(голова Ради мІністрів)

Програма

М.Хрущова

(секретар ЦК КПРС)

- розвінчання культу особи Й.Сталіна;

- амністія 1,2 мільйона осіб;

- припинення «справи лікарів»;

- сумнів у ефективності колгоспної системи;

- обмеження витрат на військово-промисловий комплекс;

- порозуміння з лідерами національно-визвольних рухів у західних регіонах СРСР;

- зменшення ролі партійних органів;

- об’єднання ФРН та НДР;




    • скасування культу особи Й.Сталіна, лібералізація суспільно-політичного режиму;

    • колективне керівництво країною;

    • реабілітація незаконно репресованих;

    • розвиток легкої, харчової промисловості та сільського господарства;

    • інтенсифікація виробництва;

    • зменшення ролі партійних органів;

    • недопущення світової війни із використанням ядерної зброї;

    • скасування культу особи Й.Сталіна, лібералізація суспільно-політичного режиму;

    • реабілітація незаконно репресованих в тому числі незаконно репресованих народів та національних меншин;

    • розширення прав союзних республік;

    • децентралізація управління економікою;

    • курс на будівництво комунізму;

    • зміцнення партійного апарату;

    • скорочення армії;

    • підтримка національно-визвольних рухів незалежних колоніальних країн;

зниження напруги у міжнародних відносинах;

Перемогу у політичній боротьбі за владу отримав М.Хрущов і наступила епоха, пов’язана з його керівництвом.



Політичний портрет М.Хрущова
Слайд 2


Микита Сергійович Хрущов народився в 1894 році в селянській родині на Курщині. З 16 років став працювати слюсарем. Під час громадянської війни воював на Південному фронті, став політпрацівником.

На передодні Другої світової війни обіймав посаду першого секретаря ЦК компартії України. Під час війни був членом військових рад різних фронтів. Після війни Хрущов знову очолює парторганізацію України.

В 1949 році на партійну роботу перейшов до Москви. У 1952 році обраний до Президії Центрального Комітету Комуністичної Партії Радянського Союзу. За життя Сталіна Хрущов був вірним виконавцем його доручень, чим і заслужив довіру могутнього диктатора.

Після смерті Сталіна в 1953 році обраний Першим секретарем ЦК КПРС. Одночасно з 1958 до 1964 року очолює уряд – Раду Міністрів СРСР. Історичний портрет Хрущова є суперечливим, так як сучасники відзначають його прагнення вирішувати масштабні проблеми, його бурхливу енергію та настирливість, що межувала з грубістю, боротьбу зі сталінізмом і утвердження власного авторитаризму, непослідовність у спробах лібералізації радянського режиму.

З іменем Хрущова пов’язані широкомасштабні компанії, перебудова управління промисловістю і сільським господарством, намагання провести соціально – економічні реформи. Однак ці заходи або не мали успіху, або сам він не доводив їх до кінця. Найбільшими заслугами Хрущова були викриття культу особи Сталіна на ХХ з’їзді КПРС та відносна лібералізація суспільно-політичного життя країни. Майже всі реформи Хрущова зазнали невдач, що наочно продемонструвало принципову неможливість реформування радянської системи.

Очоливши державу після смерті Сталіна, М.Хрущов розумів, що продовження політики “закручування гайок”, терору і репресій безперспективне і таїть в собі небезпеку соціальних вибухів. Попереджувальним дзвінком стало повстання в’язнів Воркути (1953 р.) та інших концтаборів ГУТАБу. Нове керівництво пішло на послаблення режиму і почало з політики десталінізації.


ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ РАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА
В широкому розумінні, десталінізація – це відхід від крайніх проявів тоталітарного режиму в усіх сферах життя – політичній, економічній, духовній. У вузькому розумінні десталінізація – це критика культу особи Сталіна.

Найпомітніші заходи десталінізації


  • Амністія ув’язнених до 5 років, неповнолітніх (до 18 років), жінок, які мали дітей до 10 років.

Амністія (з гр. - прощення) – звільнення від покарання певної категорії осіб.


  • Скасовано позасудові органи засудження (“трійки”, “п’ятірки”, Особливу Нараду МВС); Закон про судову відповідальність за прогул без поважних причин;




  • Початок реабілітації засуджених (5,5 млн. справ переглянуто, 58% реабілітовано).

Реабілітація – заходи щодо відновлення доброго імені і прав осіб, необгрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності як за життя, так і після їхньої смерті.


  • Кульмінаційний момент “відлиги”- ХХ з’їзд КПРС (лютий 1956 р.) –

Слайд 3

доповідь М.Хрущова на закритому засіданні “Про культ особи Сталіна та його наслідки”: критика сталінської політики як злочинної, засудження масових репресій, наголошено, що причина культу особи – сам Сталін і риси його характеру, а не радянська система; радянське керівництво не несе відповідальності за сталінські злочини.

Більшість людей вітали критику сталінізму. Але чимало людей, запаморочених сталінською пропагандою, розвінчання великого вождя сприйняли вороже. У жовтні 1953 р. у Тбілісі відбулася просталінська демонстрація, яку було у сталінських традиціях розстріляно військами МВС.


  • Звільнення більшості політичних в’язнів ГУТАБу;

Колишні в'язні, позбавлені надії на майбутнє, масово повертаються додому, до своїх сімей. Повертаються засуджені та депортовані із західноукраїнських земель.

Повернення на історичну Батьківщину репресованих народів: чеченців, інгушів, карачаївців, балкарців, калмиків.

Були серед них і ваші родичі.

На домашнє завдання - провести історичне дослідження із розповідей родичів.



Суперечливість політики дестабілізації


  • Виступивши на ХХ з'їзді КПРС з критикою Сталіна, інформація про сталінські злочини не була донесена до народу. Доповідь М.Хрущова на ХХ з'їзді КПРС була опублікована в пресі лише в 1989 році.

  • Процес десталінізації проходив непослідовно і мав обмежений характер. Поряд з критикою Сталіна говорилось про його позитивну роль в історії партії і держави.

  • Поряд з амністією засуджених, боячись антипартійних виступів, зокрема на західноукраїнських землях, 600 осіб з амністованих було повернуто для відбування покарання.

  • Не реабілітовані кримські татари, турки-месхетинці, німці Поволжя та інші народи.


1953 – 1964 рр. – період відносної лібералізації

суспільно- політичного життя у СРСР
Лібералізм – від лат. liberalis – вільний.

  • У Москві в 1957 р. відбувся VI Всесвітній фестиваль молоді і студентів, розпочали роботу московські кінофестивалі, відновлено іноземний туризм.

  • Поновилось видання журналу “Иностранная литература”, “Молода гвардія”, “Юность”.

  • В Москві відкрито театр “Современник”.

  • Поява руху “шестидесятників” – молодого покоління, що у різних формах відкрито висловлювали свої погляди, які часто не співпадали з офіційними.


Суперечливість лібералізації


  • Цькування літераторів. Б.Пастернака, автора роману “Доктор Живаго”, поета Й.Бродського.

  • Переслідування художників-авангардистів, інших митців, що відхилялися від партійних канонів (поети А.Вознесенський, Б.Ахмадуліна, режисер М.Хуцієв, скульптор Е.Неізвесний);

Основа будь-якої держави – це економіка. Тому М.Хрущов розумів необхідність проведення економічних і соціально-політичних реформ.




Економічні і суспільно – політичні реформи М.Хрущова


У промисловості:

У сільському господарстві:

У соціальній сфері:

- ліквідовано галузеві міністерства і створено територіальні органи управління промисловістю – раднаргоспи (об’єднання однієї або декількох областей). На території СРСР утворено 105 раднаргоспів;

- розширено права республік і місцевих органів влади.




- підвищено закупівельні ціни на с/г продукцію;

- ліквідовано трудодні, введено грошову оплату праці колгоспників;

- сільському населенню видали паспорти;

- здійснено спробу реалізації трьох “надпрограм”: освоєння цілини (1954р.), “кукурудзяна епопея”, “м’ясна компанія”.




- встановлено семигодинний робочий день, робочий тиждень – 5 днів; робітники одержали право звільнятися за власним бажанням;

- здійснено пенсійну реформу (1956 р.), доходи пенсіонерів зросли у 2 рази. Продовженням пенсійної реформи стало зниження пенсійного віку – 55 для жінок, 60 - для чоловіків;

- отримали право на відпустку та пенсійне забезпечення колгоспники;

- розпочато широке житлове будівництво, запроваджено блочне і панельне будівництво. Люди з бараків та комунальних квартир переїжджали у власні, хоча і малогабаритні квартири.


Ефективність діяльності політика, тим більше реформатора, перевіряється наслідками його реформ.



Наслідки реформ М.Хрущова


Позитивні

Негативні

- Ріст у 2 рази заробітної плати.

- У вільній продажі з’являються телевізори, холодильники, пральні машини, автомобілі. Але ці товари коштували дорого і не кожна сім’я могла собі дозволити їх купляти.

- Підвищення життєвого рівня трудящих в порівнянні зі сталінськими часами.

- Вражаючими були досягнення СРСР в освоєнні космосу, галузі військової техніки, ядерній фізиці. У 1953 році СРСР випробував водневу зброю. Її конструктором був академік А.Сахаров, який згодом став активним борцем за мир. Під керівництвам академіка Ігора Курчатова було збудовано першу атомну електростанцію.

- В 1957 року було запущено перший штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 року у космос полетіла перша людина – радянський космонавт Ю.Гагарін.


- Посилення податкового тиску на селян, курс на ліквідацію присадибних господарств. Хрущов вважав, що селяни погано працюють в колгоспах, тому що зайняті в своєму господарстві. Тому почали обрізати городи, вводити податки на худобу, птицю. Поголів’я корів на селянських подвір’ях скоротилося з 22 до 10 млн. голів.

- З 1962 року закупівля продовольчого і фуражного зерна за кордоном через нестачу власної продукції. Через збільшення посівів кукурудзи були зменшені посіви зернових. Врожайність на цілинних землях почала падати через ерозії грунтів.

- Підвищення цін на продукти харчування (масло-50%, м’ясо-40%).

- Грошова реформа 1961 року спровокувала ріст цін на товари широкого вжитку.

- В 1962 році масові народні виступи: Теміртау, Кривий Ріг, Новочеркаськ. Ці виступи показали, що народ стомився від свавілля властей та від непослідовних реформ.


Надії на те, що через 20 років в СРСР буде побудовано комунізм, як стверджувалось новій програмі партії, не справджувались. Це відчував і народ, і партійне керівництво. Тому 12.10.1964 р. на засіданні Президії ЦК КПРС М.Хрущова було знято з усіх посад. Першим секретарем ЦК КПРС обрано Л.І.Брежнєва.

Запитання до аудиторії для закріплення поданої інформації:


  • Дайте оцінку політичній діяльності М.Хрущова.

  • Які, на вашу думку, основні причини відсторонення М.Хрущова від влади?


Висновок : Причини провалу хрущовських реформ - радянську систему реформувати неможливо.

Політичний портрет Л.Брежнєва
Слайд 4

Леонід Ілліч Брежнєв народився 1906 року в м. Каменське (нині Дніпродзержинськ) у родині робітника. Працював землеміром, брав участь у колективізації. Вступивши до комуністичної партії, Брежнєв розпочав партійну кар’єру й доріс до секретаря з оборонної промисловості Дніпропетровського обкому партії. На початку війни був призначений начальником політвідділу 18-ї армії, разом з частинами якої висадився на Малій землі під Новоросійськом 1943 року, у подальшому роль малоросійського десанту була звеличена і поставлена на один рівень зі Сталінградською битвою. Закінчив війну генерал – майором.

Після війни продовжив партійну роботу в Україні. Підлеглим подобався його стиль керівництва: без конфліктів та зайвого втручання у справи нижчих парторганізацій. До ЦК КПРС він потрапив з посади Першого секретаря компартії Молдови, а 1954 р. очолив компанію із освоєння цілини Казахстану. У 1963 р. Хрущов фактично призначив Брежнєва своїм наступником, а у жовтні 1964 р. Брежнєв обраний першим секретарем ЦК КПРС. Вірний традиціям і консервативний по своєму складу, він більше всього побоювався різних рухів, крутих поворотів, великих змін. Він насамперед подбав про те, щоб звести нанівець радикальні починання Хрущова, відновити те, що довело свою ефективність ще в сталінські часи. Радянський Союз вступив в період “застою”, коли були відкинуті будь-які пошуки вдосконалення соціалістичної моделі держави.

Як людина вкрай амбіційна, Брежнєв мав пристрасть до нагород, почесних титулів, звань. Він чотири рази став Героєм Радянського Союзу, Героєм Соціалістичної праці, кавалером 220 орденів та медалей. Непомірні звеличення на його адресу породжували безліч анекдотів. Групі відомих журналістів було доручено написати спогади Брежнєва (“Мала земля”, “Відродження”, “Цілина”), покликані зміцнити його політичний авторитет.

З середини 70 –х років здоров’я Брежнєва різко погіршилось, а на початку 80–х років він був уже недієздатний як політик. Його фізичну немічність, нездатність керувати державою і адекватно оцінювати ситуацію використовували у своїх інтересах у ході боротьби за владу впливові члени політичного керівництва.

Помер Брежнєв в 1982 році. Похований біля Кремлівської стіни на Красній площі Москви.



- На д/Н

ПЕРІОД “ЗАСТОЮ” (1964 – 1985 рр.)
Стагнація (від лат. stagnum – болото, стояча вода ) – застій у виробництві, торгівлі, інших галузях господарства.

Слово викладача: Ця назва не зовсім точно відображає процеси, що відбувалися в другій половині 1960-х - першій половині 1980–х років, але відбиває загальну тенденцію соціально-економічного та політичного розвитку радянської системи, для якої в цей період характерним з одного боку є картина відносної соціальної та матеріальної стабільності економіки із виконанням та перевиконанням п’ятирічних планів та проведенням масштабного будівництва при пристойному, порівняно з попередніми періодами, рівнем життя основної маси населення при тотальній кризі радянської моделі суспільно-політичного розвитку.
Етапи періоду «Застою»


Етапи

Період

Зміст

І - й

1965-1970рр.

Реформи О.Косигіна (голови Ради міністрів СРСР) для подолання негативних наслідків реформ М.Хрущова.

ІІ - й

1970 – 1982рр.

Наростання кризових явищ.

ІІІ - й

1982 – 1985рр.

Зміна в партійному керівництві, розуміння глибокої кризи суспільства.

Реформи О.Косигіна:


  1. Удосконалення системи планування;

  2. Посилення матеріальної зацікавленості в результатах праці;

  3. Підвищення закупівельних цін на зерно, м'ясо, молоко;

  4. Розвиток особистий підсобних ділянок;

  5. Обмеження самостійності в управлінні, відновлення міністерств.



ХАРАКТЕРНІ РИСИ “ЗАСТОЮ”
Соціально-економічна сфера

  • Екстенсивний шлях розвитку: залучення нових джерел сировини і робочої сили за рахунок доходів від продажу на зовнішніх ринках нафти, газу, золота, алмазів.

  • Мілітаризація економіки (ВПК – 60% ресурсів країни).

  • Зростання реальних доходів не забезпечене товарною масою, дефіцит покривався імпортними товарами.

  • Сільськогосподарська криза: закупки за кордоном зерна, м'яса, риби, цукру

  • Гостра житлова проблема.

  • Різке падіння трудової дисципліни.


Суспільно-політична сфера

  • Твердження про побудову в СРСР “розвиненого соціалістичного суспільства”, закріплене Конституцією 1977 р.

  • Фіктивність більшості прав і свобод.

  • Корупція управлінського апарату, формування “тіньової економіки” (10% ресурсів, 20 % національного доходу).

  • Політика русифікації.

  • Формування подвійної моралі.


Результати

  • Стагнація економіки, відставання від провідних держав (промислове виробництво СРСР – 33% від США, с/г – 14%)


Складові та прояви структурної кризи радянської моделі суспільно-політичного розвитку


Криза

прояви

Економічна

      • дефіцит товарів;

      • повільне впровадження нових технологій, або відмова від них;

      • невисока якість товарів;

      • продовольча криза;

      • хронічна криза сільського господарства;

      • зростання ціни на товари при незмінній заробітній платі (прихована інфляція);

      • висока енерго та матеріалоємність виробництва;

      • прояви тіньової економіки («цеховики»);

Політична

      • воєнні авантюри та нездатність з них вийти (Ангола, Ефіопія, Афганістан);

      • нездатність вищого керівництва реагувати на нові тенденції світового розвитку;

      • недієздатність законодавчих органів;

      • втрата динамічності у розвитку радянської моделі та відповідно її привабливості для інших країн;

      • корупція у вищих ешелонах влади: криміналізація, хабарництво, просування по службовій родині за родинними зв’язками та по знайомству і особистій відданості;

      • посилення репресій проти інакомислячих;

Ідеологічна

      • розчарування в правильності обраного шляху комуністичного будівництва;

      • розходження між комуністичними догмами та реаліями життя;

      • усвідомлення нереальності досягнення мети побудови комунізму;

      • зростання десидентського руху та настроїв у суспільстві;

- посилення ідеологічного тиску на суспільство;

Екологічна

      • бездумне використання природних ресурсів;

      • відсутність наукового обґрунтування розміщення потужностей виробництва;

      • руйнування природного середовища для життя людей (забруднення водоймищ, атмосфери);

      • неконтрольоване використання продукції хімічної промисловості при вирощуванні сільськогосподарської продукції;

- поступова деградація нації (генетичні захворювання, зростання дитячих захворювань та народження хворих дітей, скорочення народжуваності, збільшення хронічної захворюваності);

Моральна

      • виникнення явища подвійної моралі (безвідповідальність, прагнення перекласти відповідальність на іншого, розбіжність між декларованим стилем поведінки та реальними установками);

      • зростання престижності професій, посад, які дають змогу отримувати нетрудові доходи;

      • зростання кількості побутових злочинів;

      • прагнення досягати мети незаконним шляхом;

      • зростання кількості економічних та господарських злочинів;

      • наростання споживацьких натроїв;

      • поширення пияцтва і алкоголізму.

Основний історичний урок, який ми можемо винести з періоду “застою”, в тому, що держава, яка перестає розвиватися, приречена на кризи, революції та розпад. У кінцевому результаті розпад СРСР почався не в 1990-х роках, а набагато раніше, в 1970-х роках у період “застою”.




ДИСИДЕНТСЬКИЙ РУХ
Дисидент (від лат. dissident – незгодний) – той, хто не погоджується з існуючими в державі ідеями та цінностями)
Дисидентство – це рух громадян, незгідних з політикою керівництва СРСР, за дотримання прав людини, за демократичні свободи; духовний, інтелектуальний, моральний спротив радянській системі. Він існував у формі інакодумства. Це була єдина допустима форма опору, оскільки репресивна машина держави (КДБ, МВД) придушувала найменші прояви незадоволення.

Дисидентський рух виник в СРСР за часів хрущовської “відлиги”.

Це були незгодні, юнаки і дівчата, зрілі люди, освітчені ( 80% мали вищу освіту), які не боячись арештів, тюрем, заслань, боролися за права людей, за можливість жити у національній державі, вірити в Бога.

“Мов метелики на світло, летіли самозречені юнаки і дівчата за теплим вітром відлиги, летіли і осідали, і падали під стужним віянням зими, що так і не спромоглася на омріяну весну”




Микола Олійник “Хрест”

Виходячи з мети, яку ставили перед собою дисиденти, дисидентський рух можна поділити на течії.


Течії дисидентського руху:

Слайд 5



За демократичний соціалізм, “соціалізм з людським обличчям”, повернення до тих ідей, з якими здійснювалась жовтнева революція “Свобода, рівність, братерство”, де головною цінністю є людина праці (П.Григоренко, Р.Медведєв).

Слайд 6
Національно – визвольна – за створення незалежних держав (Л.Лук’яненко, З.Гамсахурдіа, Л.Тер-Петросян).


Слайд 7

Правозахисна – за реалізацію конституційних прав і свобод людини (А.Сахаров, О.Солженіцин, А.Марченко, Л.Богораз, В.Буковський, В.Чорновіл).

Слайд 8
Релігійна - за свободу віросповідання (православна церква (Г.Якунін), греко – католицька церква (Й.Сліпий, Й.Тереля), протестантська церква, католицьке духовенство Литви).




Методи боротьби – ненасильницькі


  • Самвидав” – підготовка і поширення забороненої літератури, відомостей про порушення прав людини у СРСР (журнали «Хроника текущих событий», “Український вісник” (В.Чорновіл), Л.Костенко, В.Висоцький, Й.Бродський, І.Дзюба, Є.Сверстюк та ін);




  • тамвидав” – друк дисидентських матеріалів за кордоном (Б.Пастернак “Доктор Живаго”, О.Солженіцин “Архіпелаг ГУЛАГ”, В.Войнович, Ю.Даніель, А.Синявський);




  • прослуховування іноземних радіостанцій (через брак правдивої інформації) – “Голос Америки”, “Бі-Бі-Сі”, “Свобода”;




  • демонстрації протесту. Вперше демонстрація відбулася 5 грудня 1965 р. біля пам'ятника О.Пушкіну в річницю прийняття сталінської конституції з лозунгом “Поважайте власну Конституцію”, за дотримання прав громадян, формально задекларованих і сталінською, і брежнєвською Конституціями.

Слайд 9

У 1968 р. 8 осіб вийшло на Красну площу протестувати проти введення радянських військ у Чехословаччину під лозунгом “За нашу і вашу свободу”.


Слайд 10
Через 40 років в серпні 2008 року, протестуючи проти введення військ Росії в Грузію, під тим самим лозунгом вийшло на Красну площу 7 чоловік. Вони були відправлені до відділення міліції.

Слайд 11
1979 р. – демонстрації протесту проти введення військ СРСР в Афганістан.




  • Створення правозахисних організацій

Гельсінських Спілок, метою яких був захист прав людини. Їх учасники боролися за дотримання зобов’язань, які взяв на себе СРСР, підписавши підсумковий документ Гельсінської наради з питань безпеки і співробітництва в Європі.

Слайд 12
У травні 1976 р. в м. Москві заснована Гельсінська Спілка. Її заснували фізик Юрій Орлов, робітник Анатолій Марченко, філолог Лариса Богораз.


Слайд 13

У листопаді 1976 р. заснована Українська Гельсінська Спілка. Її заснували письменник Микола Руденко, поет Василь Стус, журналіст В'ячеслав Чорновіл, юрист Іван Кандиба - всього 37 чоловік.




  • Вивішування національних прапорів

(м. Київ, м. Чортків).

Слайд 14


- 22 січня 1979 р. у річницю акту Злуки УНР та ЗУНР жителі села Росохач Чортківського району Володимир Мармус і 8 його товаришів вивісили 4 синьо-жовті прапори в м. Чорткові.

Авторитарна держава не могла дозволити своїм громадянам інакодумства, тому застосовувала проти дисидентів репресії.


Форми репресій з боку держави


  • Арешти, судові процеси (А.Синявський, Ю.Даніель), ув’язнення (А.Марченко, В.Стус, Л.Лук’яненко).

  • Висилка з СРСР (О.Солженіцин, А.Сахаров (м. Горький)).

  • Позбавлення радянського громадянства (М.Растропович, О.Любимов).




  • Звільнення з роботи, позбавлення права на професію.




  • Поміщення в психіатричну клініку

(П.Григоренко, Л.Плющ).

Результати діяльності

Рух не став масовим , діяльність замовчувалась. Відносно відомими були лише лідери, чия діяльність спотворювалась. Дисидентський рух свідчив про глибоку кризу соціалістичної системи.




IV. Закріплення нових знань і умінь.

На сьогоднішньому лекційному занятті ми ознайомилися з періодами “відлиги” та “застою” і прийшли до висновку що хрущовські реформи так і не внесли кардинальних змін у розвиток країни, а лише ліквідували деякі прояви сталінського режиму.

Реформи 60-х років не усунули негативних проявів радянської системи, яка потребувала реформ. Радянське керівництво «законсервувало» існуючу систему, що призвело до її всеохоплюючої кризи.

Запитання до аудиторії:


  1. Чим були зумовлені зміни у внутрішньому житті СРСР після смерті Й.Сталіна ?

  2. Чому період 1964 – 1985 рр. історії СРСР отримав назву періоду “застою”?



V. Підсумки заняття.
Головною причиною провалу хрущовських реформ - радянську систему реформувати неможливо.

Основний історичний урок, який ми можемо винести з періоду “застою”, в тому, що держава, яка перестає розвиватися, приречена на кризи, революції та розпад. У кінцевому результаті розпад СРСР почався не в 1990-х роках, а набагато раніше, в 1970-х роках у період “застою”.



VІ. Домашнє завдання:


  1. Опрацювати опорний конспект лекції.

  2. Опрацювати історичне джерело «Рукописні записи виступів учасників засідання Президії ЦК КРПС 13-14 жовтня 1964 року» та скласти запитання до документу.

  3. Скласти порівняльну характеристику періодів “відлиги” та “застою” у вигляді таблиці.

  4. Провести історичне дослідження із розповідей родичів.

  5. Скласти словник та пояснень до нових термінів.

  6. Підготувати випереджальне завдання: повідомлення по темі «Перебудова та розпад Радянського Союзу».


VІІ. Література.


  • Ладиченко Т.В. Всесвітня історія. 11 клас. – К., 2003.

  • Гісем О.В., Мартинюк О.О. Всесвітня історія. Плани-конспекти уроків. 11 клас. – Харків; 2004.

  • Воронянський О.В. Всесвітня історія ХХ століття. – Харків., 2007.

  • Земерова Т.Б. Всесвітня історія. За всією шкільною програмою. – Харків., 2009.


ІІ. ПЕРЕВІРКА ДОМАШНЬОГО ЗАВДАННЯ
ІСТОРИЧНИЙ ДИКТАНТ


  1. Назвіть території які увійшли до складу СРСР після Другої світової війни.

  2. Чи сприяла Друга світова війна зміцненню сталінського режиму?

  3. В якому році почалась відбудова народного господарства СРСР після війни?

  4. Яку п’ятирічку називали «п’ятирічкою відбудови»?

  5. Назвіть головні джерела швидкої відбудови народного господарства в СРСР.



ТЕСТОВИЙ КОНТРОЛЬ
1.Відновлення народного господарства СРСР почалося:

а) в міру звільнення території;

б) 1943 р.;

в) 1944 р.;

г) 1945 р.
2.Основним джерелом швидкої відбудови народного господарства СРСР стало:

а) використання праці військовополонених і в'язнів ГУТАБу;

б) репарації з Німеччини та її союзників;

в) трудовий героїзм і самопожертва радянських людей;

г) позики в населення.
3. Арешт і розcтріл Л.Берії був викликаний тим, що він:

а) очолив змову проти країни і КПРС;

б) був агентом англійської розвідки;

в) був серйозним суперником у боротьбі за владу для М.Хрущова;

г) ) намагався здійснити державний переворот.
4. Після Другої світової війни СРСР приєднав такі території:

а) Закарпатську Україну, Кенігсберг, Півд. Сахалін, Курильські острови;

б) Латвію, Литву, Естонію;

в) Фінляндію, Південний Сахалін, Монголію;

г) Західну Україну, Північну Буковину.

5. Після смерті Й.Сталіна першим секретарем ЦК КПРС став:

а) Л.Брежнєв;

б) М.Хрущов;

в) Л.Берія;

г) Г.Маленков.


6. Карткову систему після війни було скасовано в:

а) 1945 р.;

б) 1946 р.;

в) 1948 р;

г) 1950 р.
7. У період відбудови зруйнованого війною господарства пріоритет надавався:

а) легкій промисловості;

б) важкій промисловості;

в) сільському господарству;

г) харчовій промисловості.
8. На території яких республік у 1940 – 1950 рр. існував збройний рух опору:

а) Україна, Білорусія, країни Прибалтики;

б) Росія, Україна, Білорусія;

в) Грузія, Білорусія, країни Прибалтики;

г) Україна, Білорусія, Молдавія.
9. Людські втрати СРСР у Другій світовій війні склали:

а) від 20 до 27 млн. чоловік;

б) від 27 до 47 млн. чоловік;

в) від 47 до 65 млн. чоловік;

г) від 65 до 67 млн. чоловік.
10. Відбудову народного господарства СРСР завершено до:

а) 1948 р.;

б) 1949 р.;

в) 1950 р.;

г) 1950 р.
11. Які народи були депортовані зі своїх етнічних територій сталінським режимом:

а) українці, білоруси, росіяни;

б) латвійці, литовці, естонці;

в) кримські татари, поволзькі німці, чеченці, інгуші;

г) росіяни, українці, кримські татари.
12. Який політичний режим існував в СРСР в роки правління Й.Сталіна:

а) демократичний;

б) авторитарний,

в) тоталітарний.


13. СРСР в роки війни втратив...(продовжіть речення) національного багатства

а) 30 %;

б) 40 %;

в) 50 %;


г) 60 %;
14. На території якої республіки діяла УПА:

а) Естонія;

б) Білорусія;

в) Україна;



г) Білорусія.

УСНЕ ОПИТУВАННЯ:


  1. З’ясуйте основні риси сталінізму на завершальному етапі (1945 – 1953 рр.). Що нового з’явилося порівняно з попередніми роками?

  2. Порівняйте особливості відбудови СРСР та країн Європи після ІІ світової війни.

  3. Чи була “ждановщина” закономірним явищем? Чому?

  4. Якими були наслідки Другої світової війни для СРСР?

  5. Розкажіть про відбудову зруйнованого війною господарства СРСР.

  6. Охарактеризуйте суспільно-політичне і культурне життя в СРСР повоєнних років.


Робота з історичним джерелом

Засідання Президії ЦК КПРС 13-14 жовтня 1964 р.

(Рукописні записи виступів учасників засідання, стенограми не велося)

Тов. Шелест. У 1957 р. ставилося завдання догнати і перегнати Америку, а отримали провал, що діяльність нашу дискредитує, говорили про житло – не виконали.

Тов. Воронов. У результаті неправильного і непартійного ставлення тов. Хрущова створилося нестерпне становище. Виник новий культ особи Хрущова. По суті колективного керівництва немає. Не терпить ніяких зауважень.

Тов. Козлов. .... Припинити практику зосередження влади в одних руках. Відпустити на пенсію – я б проголосував.

Тов. Шелепін. У Вас зосереджена влада, ви нею стали зловживати. Нестерпне становище. Культ особи повністю склався. Довіра до вас падала, падала. Темп за 10 років впав. Національний дохід – з 11 до 4 % упав. Кубинська криза – авантюра, жонглювання долею народу....

Тов. Кириленко. Мова йде про серйозні помилки – грубо став порушувати ленінський стиль керівництва. Немає виправдання зосередження влади в одних руках, підлабузництво любите. А людей чесних відштовхуєте....

Тов. Мазуров. Стиль роботи – записки, нездорові змагання – догнати і перегнати Америку. Безперервні реорганізації. Критики в ЦК немає.

Тов. Єфремов. ... Ви грубіяните кадрам. Гра у вождізм...

Тов. Суслов. Все позитивне приписується Хрущову, недоліки – обкомам. ... Шумиха у пресі. Самореклама.

Тов. Гришин. Газети заповнені вашими виступами, фотографіями. Урядові органи паралізовані.

Тов. Полянський. Іншим Хрущов став. Останнім часом захотів піднятися над партією, став грубим, Сталіна хаїть до непристойності. Незадовільні справи на селі. Тепер ви інший. Захворіли манією величі.

Тов. Мікоян. Ні – помсті! Йде на сміливе висування людей. Неправильне відкинути, Хрущова розгрузити, повинен залишитися.

Тов. Рашидов. У вашому характері протиріччя. Товаришів ображаєте.

Тов. Косигін. Стиль тов. Хрущова не ленінський. Все сам, все сам. Вас звільнити з усіх посад.

Тов. Брежнєв. Згоден з усіма. ...Звільнити тов. Хрущова з усіх посад, що обіймає.

ЗАПИТАННЯ ДО ДОКУМЕНТА.

  1. Які головні звинувачення були висловлені М.Хрущову? Чи були вони справедливими?

  2. Чого у виступах членів ЦК було більше: критики політичної діяльності чи особистих якостей М.Хрущова?

  3. Які, на вашу думку, основні причини відсторонення М.Хрущова від влади?

Словникова робота:
Десталінізація – це відхід від крайніх проявів тоталітарного режиму в усіх сферах життя – політичній, економічній, духовній. У вузькому розумінні десталінізація – це критика культу особи Сталіна.

Амністія (від гр. - прощення) – звільнення від покарання певної категорії осіб.

Реабілітаціязаходи для відновлення доброго імені і прав осіб, необґрунтовано притягнутих до кримінальної відповідальності як за життя, так і після їхньої смерті.

Лібералізм(від лат. liberalis - вільний) - система поглядів, яка захищає права і свободи громадян, демократію.

Стагнація (від лат. stagnum – болото, стояча вода ) – застій у виробництві, торгівлі, інших галузях господарства.

Дисидент (від лат. dissident – незгодний) – той, хто не погоджується з існуючими у державі ідеями та цінностями.





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка