Тема Роль батьків в подружніх стосунках дітей



Скачати 173.58 Kb.
Дата конвертації31.12.2016
Розмір173.58 Kb.
Тема 4.

Роль батьків в подружніх стосунках дітей.

  1. Техніки покращення стосунків з батьками чоловіка.

  2. Спільне складання генограм міжособистісних стилів.

  3. Сесії з батьківською сім’єю.

  4. Присутність батьків чоловіка/дружини на терапевтичних сесіях.




  1. Техніки покращення стосунків з батьками чоловіка.

Відносини з родичами впливають на людину щонайменше у двох важливих напрямках.

По-перше, людина змушена розвивати близькі сімейні відносини з некровними родичами, яких вона не вибирала, але які стають частиною її "родини". Ці змушені відносини рідко можна назвати союзом родинних душ.

По-друге, відносини з родичами, з боку чоловіка, можуть робити прямий або непрямий вплив на відносини між подружжям, викликаючи ворожість і напругу між людьми, кожен з яких має культурні й емоційні прихильності у своєму клані. Проте, родичі з боку чоловіка/дружини представляють людині постійні можливості для росту, так само як й є причиною виникнення багатьох проблем. Вся складність полягає в тім, щоб залишилися тільки ті аспекти, які пов'язані з ростом, а проблеми були усунуті.

Відносини з родичами чоловіка будуються інакше, ніж багато інших відносин. І тут можна виділити три головних відмінності. По-перше, свою половину й друзів ми вибираємо самі; родичі зі сторони чоловіка/дружини являють собою якесь обов'язкове доповнення до чоловіка. По-друге, зв'язку між батьками й дитиною являє собою складне явище, і родичі виступають як додаткова сполучна нитка у вже існуючій складній картині відносин. По-третє, особливо коли люди одружуються у віці двадцяти років, батьки й дорослі діти намагаються відокремитися друг від друга, намагаючись направити взаємозалежність у більше зручне для себе русло. Зяті/невістки звичайно додають додаткову вагу, що ще більше порушує рівновагу убік сепарації, що найчастіше приводить до коригувальних маневрів з боку батьків, зусилля яких спрямовані на зближення.


Бузормені-Наги й Спарк вважають, що один з найбільш очевидних і важливих питань, які молода пара повинна вирішити, полягає в тім, як відповідні вихідні родини будуть включені в нову сімейну структуру або виключені з неї. Проблема, пов'язана з родичами чоловіка/дружини, стає проблемою досягнення рівноваги в трьох областях: лояльність стосовно вихідної родини чоловіка, лояльність чоловіка стосовно своєї власної вихідної родини й лояльність чоловіка й жінки один до одного.

Незважаючи на те, що ситуація й так досить заплутана, деякі схильні вважати, що батьки їхнього чоловіка/дружини або зятя/невістки дають їм до певної міри другий шанс. Ці люди намагаються зі своїми новими родичами розв'язати питання, які не були вирішені в їхній власній родині. Вони прагнуть до того, щоб нові родичі компенсували неадекватні відносини. І замість того, щоб стати п'ятим колесом, ці родичі стають ні чим іншим, як віссю "чортова колеса".


КОМБІНАЦІЯ РОДИННИХ ВІДНОСИН

Відносини між тещею й зятем (Випадок з фото тещі на стадіоні).

Анекдоти про тещу приносять величезне полегшення чоловікам, які відчувають на собі утиск тещі і її вторгнення в особисте життя. Після Другої світової війни конфлікти між тещею/зятем були розповсюдженим явищем, оскільки чоловік і жінка часто починали спільне життя в родині дружини або жили поблизу з родиною дружини. Молода подружня пара часто економічно залежала від батьків, а батьки надавали молодим різну допомогу. Молоді чоловіки випробовували фрустрацію, тому що теща вважала, що лише вона може навести порядок у своєму сімействі, а вони не можуть бути хазяями в будинку. Коли в чоловіків складаються залежні відносини з тещами, існує більше ймовірності того, що в них виникнуть проблеми. Чоловікам, які вважають, що вони відповідають за забезпечення своєї нової родини, буде особливо важко приймати допомогу від нових родичів.
Відносини між свекрухою й невісткою (хто винен – невістка!).

Однак у наші дні найбільш проблемні відносини - це відносини між дружиною й свекрухою. Цьому явищу є три пояснення. По-перше, жінки є головними охоронницями сімейного вогнища, і саме їм належить останнє слово в щоденному розподілі обов'язків у родині. Майже завжди вони планують сімейні ритуали, займаються готуванням їжі, запрошують родичів, купують подарунки й т.д., іншими словами створюють сімейне вогнище. Створення сімейного вогнища - заняття творче й індивідуальне. Тому, коли родичі чоловіка намагаються нав'язати свої смаки й ідеї, конфлікти неминучі доти, поки не буде знайдений спосіб об'єднати новий стиль і потреби нового члена родини.

По-друге, емоційна прихильність між матір'ю й дитиною традиційно вважається більше сильної, ніж між батьком і дитиною. Ситуація змінюється, але в наш час свекрухи як і раніше звичні до традиційних зв'язків, тому, є більше ймовірності в тім, що дружина й свекруха будуть суперничати за увагу з боку чоловіка/сина, чим чоловік і тесть - за увагу дружини/дочки.

По-третє, традиційно дочки більше залежать від своїх матерів, коли вони виходять заміж, ніж їхні брати, коли вони женяться. Ця залежність може привести до того, що чоловік і свекруха будуть виключені із числа тих, до кого жінка звертається за порадою й підтримкою.

Незважаючи на те, що передбачалося виявити розходження у відносинах між новими родичами в різних культурах, з'ясувалося, що існує багато загального в тім, як сприймається свекруха в культурах таких країн як Судан, Кувейт, Єгипет, Сполучені Штати Америки і Північній Кореї. Незважаючи на обережне, загалом , відношення до свекрухи, зв'язку між свекрухою/невісткою дуже складні. Найчастіше відносини з родичами чоловіка/дружини стають найбільш напруженими після розлучення, коли люди, швидше за все, будуть продовжувати спілкуватися, особливо якщо є онуки.
Відносини між тестем і зятем

Тесть і зять, очевидно, мають найкращі можливості для встановлення позитивних або нейтральних відносин. У самих різних американських субкультурах чоловіка як і раніше є "гостями" на сімейних ритуалах й, як правило, вирішують прикладні завдання, наприклад, ремонт машини, або разом грають у гольф, дивляться телевізор і так далі. Вони ладять один з одним, як якби вони були колегами по роботі. Від них потрібно дуже мало особистої участі, і вони рідко ділять сфери впливу.


Відносини між свекром і невісткою

Подібним образом і свекри рідко вторгаються в життя своїх невісток. Чому? Можливо, усі чоловіка хочуть, щоб їх любили молоді жінки, і тому намагаються ніяк образом не зачіпати їх. Можливо, у чоловіків немає необхідності проявляти свою владу в сімейній системі в такому ступені, як це роблять жінки. Можливо, батьки воліють не втручатися в ті області, у яких вони передали свої повноваження своїм синам. Невістка представляє сферу інтересів сина, і тільки він може проявляти яку-небудь владу відносно цієї жінки.


ФАКТОРИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ВІДНОСИНИ З БАТЬКАМИ ЧОЛОВІКА: адаптація чоловіка й жінки, характер і тип сімейних ритуалів, залежність від своїх батьків, залежність від родичів чоловіка/дружини, стратегії, використовувані для дозволу проблем з родичами з боку чоловіка/дружини й міжособистісні стилі встановлення зв'язків.

Подружня адаптація

Деякі теоретики прийшли до висновку, що існує взаємозв'язок між адаптацією чоловіка й жінки й адаптацією до родичів з боку чоловіка/дружини. Але очевидно, що ці відносини не є простими або лінійними. Одні чоловік і жінка можуть бути задоволені тим, що вони виключили нових родичів зі свого життя або ізолювалися від них, у той час як інші будуть зміцнювати зв'язки з новими родичами й будувати взаємозалежні відносини. Оптимальний рівень взаємодії також буває різним для однієї й тієї ж пари на різних етапах сімейного життя. У цьому зв'язку, незважаючи на те, що багато пар воліють зберігати деяку дистанцію спочатку подружнього життя, коли в родині з'являються діти, вони хочуть більше спілкуватися як зі своїми батьками, так і з родичами чоловіка/дружини.

На відміну від розповсюджених стереотипів, жінки й чоловіки можуть розділяти ці дві області сімейних відносин так, щоб одна не робила сильного впливу на іншу. Клініцистам зустрічаються пари з порушеннями, у яких до чоловіка ставляться так само, як "до всіх інших членів його/її родини", але в той же час їм доводиться працювати з парами, у яких один не може зрозуміти, чому чоловік так сильно відрізняється від своїх батьків, що викликають виняткову повагу.


Якість взаємин з іншими членами родини

На взаємини з новими родичами у великому ступені впливають зв'язки із власними батьками. Фішер звертав увагу на те, що відносини мати - дочка й невістка - свекруха схожі в тім, що й ті, і інші представляють інтеграційні зв'язки між жінками, обмежені й обумовлені родинними узами. Оскільки в цих відносинах багато загального, а відносини мати - дочка виникли раніше, жінка може взяти за основу свої відносини з матір'ю й розвивати відносини зі своєю свекрухою. Жінки, що залежать від своїх матерів, можуть прагнути саме до такого типу відносин зі свекрухою. Цілком імовірно й те, що вони можуть скоротити допомогу й підтримку з боку свекрухи, тому що покладаються тільки на свою матір.

Проте, перенос позитивних батьківських відносин на відносини з батьками чоловіка/дружини - явище досить розповсюджене. Уомбл припустив, що чоловік і жінка, що мають гарні відносини зі своїми батьками, швидше за все, встановлять гарні стосунки з новими родичами, у той час як недозволені напружені моменти у відносинах батько - дитина іноді переносяться на відносини з батьком чоловіка/дружини тієї ж самої статі.
Батьки чоловіка вносять свої власні обмеження в ці відносини. Іноді вони стиснуті рамками певних очікувань від невістки/зятя, коли в главу кута ставиться власний досвід відносин з батьками чоловіка/дружини. У них є якийсь образ відносин, які могли б складатися або повинні існувати між новими родичами. Безумовно, всі батьки хочуть, щоб діти уникли повторення того жаху, через який їм колись довелося пройти самим. Але якби все було б так просто, відносини з родичами складалися б досить легко. Щораз, коли нова сімейна структура оцінюється не по її власних можливостях, а за основу беруться старі подання про те, що варто робити батькам, і що не слід робити, неминучим наслідком усього цього стає сильна напруга.

Інше джерело напруги у відносинах з родичами чоловіка/дружини пов'язане з відносинами між батьками і їхніми іншими дітьми. Якщо свекруха посвячена в усі справи обох дочок, то її невістка може бути виключена або почувати себе не при справах. Якщо батько розчарувався у власних синах, він може сподіватися, що зять виправдає очікування родини. Брати й сестри можуть ревнувати або бути вороже настроєними, що може знаходити своє вираження через батьків. Коли діти розводяться й повторно одружуються, відносини з родичами, поза всяким сумнівом, стають ще більш складними й продовжують залишатися головним джерелом конфлікту.
Стратегії рішення проблем

Розходження, які виникають у представників різних поколінь у питаннях виховання дітей, цінностях і стилі життя, можуть ставати причиною конфліктів серед членів розширеної родини. Як правило, у людей відзначається тенденція до того, щоб вдосконалювать типові для них способи дозволу проблем у певних відносинах. До чотирьох найпоширеніших стратегій дозволу конфліктів з новими родичами ставляться наступні стратегії: тактовне впевнене поводження, поступки або захисти. Наприклад, коли свекруха говорить невістці, що дитину варто покарати, невістка може пояснити, як вона збирається вирішити цю проблему, але визнати, що стратегії свекрухи могли бути ефективними, коли та виховувала своїх дітей (тактовне впевнене поводження); спокійно вислухати й піти з будинку (уникання); визнати, що свекруха права, навіть якщо вона так не вважає (поступки) або сказати свекрухи, що вона недостатньо підкована в області дитячої психології й не розуміє, що буде правильним для її онука/внучки (захисту). Коли обидві (і свекруха, і невістка) використають стилі дозволу проблеми, які дратують іншого, їм буде набагато складніше встановити гарні стосунки.

Джексон і Берг-Крос прийшли до висновку, що коли невістка йшла на поступки, дотримуючись такої стратегії дозволу проблеми, у неї були дуже гарні відносини з її свекрухою. Хоча, як й очікувалося, найчастіше жінки повідомляли про використання ними стратегії впевненого поводження як у спілкуванні з матір'ю, так і зі свекрухою. Ці молоді жінки, очевидно, почували себе спокійно, коли прибігали до стратегій упевненого поводження в конфліктних ситуаціях, навіть якщо в спілкуванні зі свекрухою їм відплачували належне за поступливість. Використання стратегії поступок означає прийняття на себе ролі підлеглого в конфлікті. Можливо, жінка почуває себе спокійніше, приймаючи цю роль у відносинах зі своєю матір'ю, оскільки історично такі відносини були зручні для них. У відносинах зі свекрухою дорослі дочки прагнули до рівності (щоб при розбіжності в поглядах позбавити свекруха тих переваг, які та має в силу свого віку), хоча поступки й сприяли б установленню кращих відносин.
Поведінка – допомога.

Донедавна батьки були основним джерелом підтримки для молодих людей, що вступають у шлюб. Згодом дорослі діти ставали єдиним джерелом підтримки для своїх батьків. У міру того як позиції розширеної родини слабшали, знижувалася й одержувана відтіля підтримка. Сьогодні безпосередня допомога усе ще має місце, але вже в значно меншому ступені, чим у попередніх поколіннях. І в наші дні національна політика спрямована на те, щоб батьки більше допомагали своїм дорослим дітям і родичам з боку чоловіка/дружини, а не навпаки. Створюється враження, що гроші поступово перетікають із батьківської кишені в кишеню дітей. Що стосується допомоги, те тут можна говорити про те, що відносини повинні будуватися більшою мірою на взаємовигідній основі. Так чи інакше, допомога, переважно виявляється в кризових ситуаціях і триває недовго. Наприклад, Чанг виявив, що тайваньські свекрухи, мабуть, так само як їхні власні матері, або навіть із більшим ступенем імовірності, будуть допомагати жінці, що народила близнюків.

Геттинг проводила дослідження зв'язків, які виникають між чоловіками й членами їхніх вихідних родин, і прийшла до висновку, що поточні відносини не спричиняють інтенсивної допомоги, в основному надається мінімальна безпосередня підтримка. Вона звернула увагу на те, що зв'язок батьків з дочкою продовжує залишатися найбільш сильної. З боку батьків дружини відзначається тенденція представляти більше допомоги, чим з боку батьків чоловіка. Батьки дружини також частіше звертаються по допомогу й одержують неї. Однак, на відміну від попередніх поколінь, бабусі не так сильно залучені в процес виховання дітей, хоча усе більше молодих матерів потребують допомоги по догляду за дитиною, чим коли-небудь, раніше. Самі бабусі ще працюють або чимсь активно займаються на пенсії. Багато хто не хочуть і не почувають необхідності брати на себе обов'язку по вихованню своїх онуків.

Геттинг (1990) говорить про те, що батьки надають найбільшу допомогу своїм дітям протягом перших десяти років їхнього шлюбу. Найбільш відчутну фінансову допомогу роблять у перші роки шлюбу, а потім превалює допомога іншого роду. В одному дослідженні було виявлено 79% батьків, які надавали скромну фінансову й іншу допомогу молодим дружинам, допомагали придбати меблі, побутове встаткування, виплатити великі суму за будинок або машину. До допомоги іншого роду можна було віднести догляд за садом, фарбування будинку, ремонт будинку, а також спільне проводження часу з дітьми під час канікул. Бабусі й дідусі також надають найбільшу підтримку дітям дошкільного віку. Таким чином, спочатку спостерігається сплеск допомоги, а потім батьки перестають допомагати регулярно, а роблять це лише в крайніх випадках. Існує одна група чоловіків, що викликають зневагу нових родичів, це чоловіки, які ставляться до робітничого класу. На будь-якому етапі існування шлюбу вони одержують найменше підтримки, причому як від своїх батьків, так і нових родичів.


Коли батьки старіють й їм потрібений догляд вдома, вони в першу чергу звертаються по допомогу до сина або невістки. За жінками, які розриваються між доглядом за своїми дітьми й старіючими залежними батьками, а також батьками чоловіка/дружини, закріпилася хльостка назва "покоління сендвичів", і не без підстави. Вони відчувають себе затиснутими в лещата, - що для них дуже болісно, - між двома силами, які визначають форму й зміст їхнього життя. Багато пар по досягненні досить похилого віку дійсно одержують допомогу від своїх дітей, коли виникає необхідність, але інтенсивність надаваної допомоги залежить від етнічних, географічних факторів, приналежності до соціального класу й інших життєвих ситуацій.

Більшість родин у Сполучених Штатах не можуть надати довгостроковий догляд за хворим батьком, тому що для цього часто потрібно понад тридцять годин у тиждень.


Міжособистісні стилі встановлення зв'язків

Людині властиво вдосконалювати свій власний стиль встановлення зв'язків з іншими людьми. Відповідно до Шульца такий міжособистісний стиль складається із трьох потреб: у любові, у включенні й у контролі. Ці три потреби з, залежно від того, наскільки людина виражає їх іншим людям і наскільки вони бажані іншими людьми. У своїй сукупності ці потреби й визначають індивідуальний стиль установлення зв'язків з іншими людьми. Таким чином, для міжособистісних стилів установлення зв'язків характерні шість параметрів: виражене включення інших, виражений контроль за іншими, виражена прихильність до інших, бажання бути включеним іншими, бажання передати контроль іншим (залежність) і бажання одержувати знаки уваги від інших.


ТЕРАПЕВТИЧНА ІНТЕРВЕНЦІЯ

ТЕХНІКИ ДЛЯ ПОЛІПШЕННЯ ВІДНОСИН З БАТЬКАМИ ЧОЛОВІКА

Наступні вказівки можуть бути використані як стимул для обговорення із клієнтами.

Розвивайте особисті відносини з родичами чоловіка.



Емоційний гнів, спрямований на батька, що контролює вашого чоловіка, може бути не таким яскраво вираженим, коли мають місце прямі відносини, а не ті відносини, обумовлені тільки шлюбом. Коли батьки чоловіка знаходять заняття або теми, якими вони можуть поділитися зі своїм зятем/ невісткою, у них розвиваються глибокі відносини, які перестають носити характер придаткових. Набагато легше спілкуватися зі свекрухою, що просить молоду пару провести з нею всі вихідні, якщо невістка знає, що вона може з користю провести цей час, якщо вона разом зі своєю свекрухою відправитися по магазинах або подивиться з нею недільні телевізійні шоу. Батьки, які віддалилися від своїх дітей, заявляють про те, що не мають нічого спільного зі своїми зятями/невістками. Докладний аналіз звичайно виявляє хоча б кілька можливих точок дотику Непросте завдання терапевта полягає в тім, щоб мотивувати батьків побудувати незалежні відносини й постаратися пізнати ту людину, що зненацька ввійшла у його або її життя.
Коли батьки чоловіка не поважають один одного, головним завданням буде докладно виробити мету, що показує їхні кращі якості у важкій ситуації. Необхідно направити всі сили на пошук ресурсів, замість того щоб злитися на те, що в чоловіка такі батьки, і це несправедливо.
Ідіть на поступки: дотримуйте обережності у своїх баталіях Можливо, дійсно вірно те, що поступки в будь-яких відносинах з батьками чоловіка приводять до мирної взаємодії Джексон і Берг-Крос (1988) прийшли до висновку, що коли невістка йде на поступки, швидше за все, можна прогнозувати позитивні відносини між невісткою й свекрухою. Але які довгострокові наслідки поступливості? Якщо невістка/ зять просто будуть виконувати нав'язливі вимоги батьків чоловіка, чи не стануть відносини закручуватися в спіраль, роблячи ситуацію ще гірше? І так, і ні. Очевидно, деякі люди, схильні до контролю, можуть без кінця висувати різні вимоги й ні за яких умов не підуть на те, щоб звертатися з людиною, що йде на поступки, на рівні.
Не утворюйте трикутників зі своїм чоловіком для вирішення тих проблем, які в нього виникають з батьками.
Створіть чіткі границі, які можна буде змінювати в міру того, як у родинах відбуваються зміни. Якщо мати не з, щоб її дитина й чоловік/дружина її дитини підштовхували її до того, щоб вона пішла на пенсію, їй необхідно сказати їм про те, що зараз це не відповідає її бажанням. Коли границі між родинами, що представляють різні покоління, є очевидними, обидві сторони можуть навчитися прийняття прав на збереження недоторканності особистого життя й незалежності. Часто труднощі виникають тоді, коли існують явно суперечливі границі між тими, хто "належить до клану" й " не приналежними" до нього. Коли мати приймає будь-які ради, які їй дає син, але не хоче чути про яку-небудь участь із боку невістки, мати й син виявляються в рівному положенні, тому що невістка виявляється в певнім віддаленні. Невістку виключають із емоційного життя розширеної родини, що обмежує відкриту комунікацію між чоловіками
Саморозкриття. Найчастіше партнери побоюються розкриватися перед батьками чоловіка, але в батьків не буде можливості довідатися нового члена родини, якщо той представляє себе тільки у вузькій ролі "дружини Джоні" або "чоловіка Сью". Нам не подобаються люди, що контролюють нас тоді, коли ми не знаємо їх або почуваємо, що вони не знають нас. Чим більше люди розкриваються один одному, тим менш важливим стає збереження контролю й тем більше ймовірність, що пропозиція буде інтерпретуватися як "допомога", а не як "втручання".


  1. Спільне складання генограм міжособистісних стилів.

Чоловіки й дружини прагнуть встановити нові стосунки з батьками чоловіка, і тому генограма, що дозволяє парі уважно вивчити взаємодію всіх родичів, часто може дати пояснення тому, чому вони "застрягають" у певних стилях поводження.

Багато чоловіків, вивчаючи своє сімейне древо, виявляють, що їхні предки не підтримували відносин з батьками своїх дружин. Для деяких жінок є шоком, коли вони довідаються, що кілька поколінь жінок у їхній родині почувалися зрадницями стосовно матері, якщо в них установлювалися близький контакт зі свекрухою. Іноді людина довідується рольову модель, що дозволяє їй підтримувати успішні відносини у важких обставинах. Вивчення життя декількох поколінь родини дозволяє парі розширити й зробити більш глибокими власні відносини, коли вони намагаються побудувати модель відносин зі своїми батьками.





  1. Сесії з батьківською сім’єю.

Якщо проблеми з батьками чоловіка виявляються в центрі дійсних конфліктів пари й деякі питання між дорослими дітьми і їхній батьками залишаються недозволеними, то проведення сесії з вихідною родиною може відкрити істотні можливості для необхідних змін. Доросла дитина повинен протистояти образам, які можуть надходити з боку його батьківської родини, а не підставляти свого чоловіка/дружину як мішень. Сесії з вихідною родиною були розроблені Джеймсом Фрамо (James Framo, 1994) для того, щоб надавати допомогу дорослим дітям й їхнім батькам у тім, щоб вони визнали й навчилися справлятися з обмеженнями й травмами розвитку, які представляють частину сімейної історії.

На цих сесіях звичайно присутня вся вихідна родина: мати, батько і їхні діти. Навіть коли батьки розлученні, їх обох просять бути присутнім на сесії. Коли є вітчим або мачуха, їх також просять бути присутнім. По можливості залучаються тітки, дядьки або двоюрідні брати/сестри, поруч із якими пройшло дитинство клієнта, і які виступали в якості "прямих родичів".

Ціль таких сесій полягає в тому, щоб допомогти членам родини побачити, що вони зупинилися на певному етапі свого розвитку, і зрушитися з його, а також визнати свої помилки, навчитися просити пробачення й перейти до рішення насущних проблем родини.

Тривалість таких сесій становить від одної до чотирьох годин. Звичайно сесія починається з того, що хтось зі членів родини добровільно розповідає про те, як виглядало їхнє сімейне життя, коли підростали діти. Всі інші потім роз'ясняють, підтверджують або розширюють представлену точку зору Досить швидке обговорення виходить на основну проблематику родини. Це може бути родина, один із членів якої страждав хронічним захворюванням, родина, що намагалася боротися з алкоголізмом батька, родина, де мати психологічно придушувала дітей і чоловіка, і т.д. Основні рани родини відкриваються дуже швидко. Терапевт працює директиво, щоб кожна людина усвідомила й визнала свій біль. Ненавмисний характер багатьох подій, які заподіювали біль, розкривається таким чином, що стає можливим попросити про прощення й одержати його.

Ціль цієї сесії, спрямованої на переживання катарсису, полягає в тому, щоб дозволити родині, відклавши убік минуле, подивитися вперед, у майбутнє, відкрита й чесно Ситуація з батьками чоловіка переноситься на завершальний етап сесії для того, щоб зрозуміти поточний конфлікт у контексті всієї історії родини. Обидві сторони можуть у відкритій формі виражати свої побоювання й бажання Терапевт допомагає вихідній родині знайти способи для того, щоб установити ефективні зв'язки, включивши зятя/невістку в процес внутрісімейної взаємодії. Терапевт також працює над тим, щоб надати парі необхідний простір для нормального функціонування їхнього шлюбу.




  1. Присутність батьків чоловіка/дружини на терапевтичних сесіях.

Коли батьки чоловіка живуть поблизу, часто буває корисним, щоб вони теж були присутні на сесії. Тоді терапевт може направляти їхнє спілкування на дозвіл проблеми. На цих сесіях всі присутні (чоловік, дружина й батьки дружина) повинні висловити свою точку зору й переконатися в тім, що її помітили й почули. Іноді кожний розповідає про те, що йому легше всього дається у відносинах з родичами, а що викликає найбільші складності. Іншим разом учасників просять описати, що в цих відносинах виводить їх із себе, як вони справляються із гнівом й якими результатами приносить обрана ними стратегія керування гнівом.

Після того як кожний висловить своє бачення даної ситуації, необхідно визначити, що ці люди могли б зробити для того, щоб допомогти іншому перебороти розпач. Потім всі учасники аналізують витрати й винагороди, пов'язані з таким "альтруїстичним" поводженням. Наприклад, теща, що випробовує божевільну любов до своєї дочки, передбачаючи будь-яку її потребу (поїздки в аеропорт, збирання по будинку, подарунки родичам), сприймається її зятем як людина, що усюди ходить за ними по п'ятах. Теща пропонує, що вона могла б допомогти зятеві перебороти це почуття, якщо буде запитувати дозвіл перед тим, як поспішати робити чергову добру справу. Всі учасники приймають цю можливість за основу, і теща готовить до наступної сесії серйозний список послуг, за які вона була б дуже вдячна, включаючи те, що вона хоче відчути, що її вираження любові цінують.


На сесіях робиться акцент на тім, що рішення, що виникають у процесі, є всього лише "припущенням" того, що може виявитися ефективним або неефективним. Ціль сесії полягає в тому, щоб розробити якнайбільше таких "припущень", а події, які відбудуться після сесій, уже визначать, наскільки вони ефективні Наприкінці сесії терапевт поздоровляє кожного учасника за поступки, на які він пішов, і рішення, які були прийняті.
Питання для професійного росту (Відносини чоловіка й жінки і їхніх батьків)

1. Коли відзначаються порушення у відносинах з батьками чоловіка/ дружини у зв'язку з розходженнями в очікуваннях з погляду культури, як варто побудувати процес терапії, щоб допомогти подружжю вийти з тупикової ситуації?

2. У яких обставинах ви вважаєте за необхідне присутність на сесії батьків чоловіка/дружини або проведення сесії із представниками різних поколінь?

3. На які етичні моменти варто звернути особливу увагу, коли в процес подружньої терапії включаються батьки чоловіка/дружини?



4. Говорячи про дошлюбне подружнє консультування, які аспекти відносин з батьками чоловіка/дружини, на ваш погляду необхідно в першу чергу обговорити: з молодою парою (біля двадцяти років); з парою, що перебуває в тім віці, коли звичайно робиться кар'єра (біля тридцяти років); з парою, коли люди не перший раз одружуються; і з віковою парою (біля шістдесяти років)?





База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка