Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» – психологічне трактування вічних загальнолюдських проблем на українському матеріалі: проблема зв’язку людини із землею



Скачати 154.46 Kb.
Дата конвертації15.04.2017
Розмір154.46 Kb.
Тема. О. Кобилянська. Повість «Земля» – психологічне трактування вічних загальнолюдських проблем на українському матеріалі: проблема зв’язку людини із землею, проблема духовної деградації особистості через відступництво від традицій народної моралі.

Мета. Познайомити студентів з повістю О. Кобилянської «Земля», охарактеризувати суспільно-історичні умови буковинського села у другій половині XIX ст.; визначити тему, проблематику, головний конфлікт твору, порівняти події твору й сьогодення, з'ясувати новаторство Кобилянської у психологізації портретів, монологів, діалогів. Розвивати у студентів уміння давати глибокі зв'язні відповіді на поставлені запитання, виявляти своє ставлення до зображених автором подій і героїв, порівнювати літературні образи, визначати спільне в них.
Матеріально-технічне забезпечення: текст твору, картки, мультимедійна презентація.

Форма проведення: інтерактивне заняття.

Основні завдання:

  • комплексний аналіз художнього тексту;

  • визначення головного конфлікту повісті;

  • розвиток зв’язного мовлення студентів, творчої уяви, мислення.


Література

  1. Авраменко О. М., Пахаренко В. І. Українська література : підручник для 10 кл. загальноосвітн. навч. закл (рівень стандарту, академічний рівень). – К. : Грамота, 2010. – С.165 - 179.

  2. Корницька Г. Г. Українська література. 10 клас : плани-конспекти уроків. – Харків : Веста : Видавництво «Ранок», 2007. – С.153-179.

  3. Кобилянська О. Земля; Людина: для ст. шк. віку / передм. О. Колінченко – К. : Школа, 2006. – 368 с.

  4. Надурак С., Слоньовська О. Вивчення української літератури. 10 клас. – Харків : Ранок, Веста. – 2000.

  5. Семиног О., Дятленко Т. Земля і люди // Українська література в загальноосвітній школі – №4. – 2001. – С. 34 - 40.

5. Слоньовська О., Сушевський Б. Конспекти уроків з української літератури

для 10 х класів. – К. : Рідна мова. – 1997 – С. 207 – 214.



  1. Українська література : підручник для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. (профільний рівень)/ Г. Ф. Семенюк, М. П. Ткачук, О. В. Слоньовська [та ін.]; за заг. ред. Г. Ф. Семенюка. – К. : Освіта, 2010. – С. 223 – 253.

7. Усе для школи 10 клас. Ольга Кобилянська : ілюстрації, матеріали до

лекцій, тестові завдання.

8. Українська література : Хрестоматія : 10 клас / Автор. упорядн.

А. Б. Уліщенко. – Х : Світ дитинства, 2002. – 848 с.




Хід заняття

I. Організаційна частина

1. 1. Вступне слово

Ольга Юліанівна Кобилянська - класик української літератури кінця XIX початку XX століття, гірська орлиця рідного слова, сучасниця І. Франка, М. Коцюбинського. Лесі Українки. До свого визнання пройшла тернистий шлях, сповнений наполегливої праці і, маючи неповну середню освіту, стала однією з найосвіченіших для свого часу жінок. її називали «гірською орлицею» за горде серце, «пишною трояндою в саду української літератури» за метафоричність бачення. Себе ж вона називала скромно і просто – «робітницею свого народу», девізом якої були слова «Що люблю, люблю вже навіки».



1.2. Повідомлення теми заняття

Сьогодні ми з вами будемо працювати над повістю Ольги Кобилянської «Земля».



Ти не чув? А чути треба,

Як співають люди в горі,

Як співають люди в муках,

Як здіймаються до неба

Душі змучені та хворі

В довгих, вистражданих звуках,

Ти не знав?.. А треба знати,

Що за слізьми - крик одчаю,

Гнів і полум'я пожежі!

Г. Чупринка

II. Актуалізація опорних знань

2. 1. Робота з афоризмами

Доглядай землю плідну, як матір рідну.

Земля дає все і забирає все.

Не випускай землі з рук, бо діти прокленуть.

На чужій землі хліба не заробиш.

Хто на землі сидить, той не боїться, що впаде.

Ось так в народній творчості відображено те, чим жив селянин - хлібороб. Предковічне прагнення селянина мати землю відображено не тільки в у фольклорі, ця проблема широко розроблялась і в літературі.

Українська література кінця ХІХст. виробила широкий спектр трактувань поняття "земля": від образу того згорьованого клаптя ґрунту, на якому покладав своє життя вічно сповнений віри селянин-трудівник, до вищого символу буття й національної історії.


2.2. Назвіть автора та назву твору

1. Ось підійшов до однієї ниви, нахилився, вирвав при самім корені пучок жита, глянув на його, далі глянув на ниву, - і лице засвітилось одрадою: "Ось де моя праця, - немов казали його очі, - не марно потрачена, вона з мене чоловіка, хазяїна зробила!" Повертівши в руках вирване жито, він скинув очима на другий бік межі, знову глянув на свою ниву. наче рівнив дві ниви між собою...

Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?"

2. Гарна була земля. У своїх барвах жива й свіжа, шкода лиш, що не говорила, була люта, боявся її більше, як почорнілого неба, що віщує тучу, а бувала люта, коли надармо ожидала дощу, що мав її скропити, коли тижнями надармо тужила за холодними ситими краплями воли, і замість води жевріюче проміння сонця випивало її соки. Тоді стягатися її тут і там випуклі сустави і тріскали з гніву, вона ставала тверда й недоступна і не видавала ніяких плодів.

Ольга Кобилянська "Земля"

3. Де ж таки! Оце казали паші не стане! Торік три дні їхали вашою землею, їхали ми цілий день. "Чия земля" - питаємо. "Терентія Гавриловича." На другий день питаємо "Чия земля". "Терентія Гавриловича." І тільки на третій день, надвечір, почалася земля Гаврила Афанасійовича Чобота.

Іван Карпенко-Карий "Хазяїн"

4. І що я без землі? - вертілося у його похнюпленій голові. - Людський попихач, наймит... Без землі - нема волі... Земля тебе годує... земля хазяїном робить... А без землі - усе пропало... і моя надія пропала....

Панас Мирний "Хіба ревуть воли, як ясла повні?" 5.Так - так! Грошей нема, а земелька росте й росте! Люблю за предприїмчивость! Скуповуйте помаленьку, скуповуйте! Єй - Богу! Чого ви? Думаєте шуткую? Які тут шутки? Хазяйственний мужик - велике діло!

Іван Карпенко-Карий "Сто тисяч

6.Земля... Недалеко од Богуслава, коло Росі розкинулось село Семигори. Яр в'ється гадюкою між крутими горами, на дні того яру блищать рядочками ставки в очеретах, в осоці, зеленіють левади, греблі, обсаджені столітніми вербами. На високих гривах гір, кругом яру зеленіє старий ліс, як зелене море, вкрите хвилями. Глянеш на той ліс і здається, ніби на гори впала оксамитова зелена тканина.

Іван Нечуй-Левицький "Кайдашева сім'я"

2.3. Метод «Гронування»

  • Чим же є земля для селянина? Обґрунтуйте свою відповідь прикладами з художньої літератури.


. ІІІ.Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Тема землі хвилювала не тільки українських, а й зарубіжних авторів. Свого часу з'явились «Кайдашева сім’я» І. С. Нечуя-Левицького, «Fata morgana» М. Коцюбинського, «Хіба ревуть воли, як ясла повні?» Панаса Мирного, «Хазяїн», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Камінний хрест» В. Стефаника, «Земля» Е. Золя, «Мужики» А. Чехова, «Влада землі» Успенського, і т.д. Цю болючу та пекучу тему не обійшла і Ольга Кобилянська.

До кращих творів світової літератури віднесли митці повість О. Кобилянської. Прочитаймо уривки з листів та статей про «Землю» письменниці.
3.1. Уривки з листів та статей про «Землю» (зачитують студенти. Додаток 1).

3.2.Індивідуальні завдання

Витоки наших вчинків - у наших душах. Саме цю думку підтверджує О. Кобилянська епіграфом до повісті, запозиченим з творів норвезького романіста Юнаса Лі – «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша» – напрочуд промовистий. Центр уваги письменниці - не безодня навколо нас, а серце людини.

«Я вклала в «Землю» всю повагу душі своєї, се праця з народного буковинського життя, вірно змальована», – писала письменниця в листі до Осипа Маковея.

- Яким же постає буковинське село? (повідомлення студента) (Додаток 2).

З-під пера Кобилянської виходить повість «Земля», в якій письменниця на основі реальної трагедії братовбивства порушила вічну тем) влади землі над селянином. «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві...Я просто фізично терпіла біль під враженням тих фактів...Ох, як я хвилями ридала!»


(Історія написання повісті. Повідомлення студента. Додаток 3).
3.3. Теорія літератури

Соціально-психологічна повість — це один із різновидів епічних творів, в якому в складних, часто екстремальних життєвих ситуаціях розкриваються багатогранні характери та психологічні особливості героїв.

Проблематика твору – це коло проблем порушених у творі і тісно пов'язаних із задумом митця.

Психологізм у літературі – передавання художніми засобами внутрішнього світу персонажа, його думок, переживань, зумовлених зовнішніми і внутрішніми чинниками.

Прототип – (грец. перший образ) – письменник бере за основу модель для створення літературного типу, відкинувши випадкове нехарактерне для образу.

Прототипами повісті були люди, яких особисто знала Ольга Кобилянська. Такий нечуваний випадок стався в селі Димка Глибоцького району Чернівецької області. Подія стосувалася Костянтина Жижіяна та його синів Саву й Михайла. Була знайома письменниця і з коханою молодшого брата Маріукою Магас (Рахіра Чункач), а образ Анни списала з наймички, яка працювала в Кобилянських. Письменниця задумала написати продовження своєї відомої повісті, але вона залишилася лише на рівні задуму. Подальша доля прототипів нещаслива, отже земля, омита у крові рідного брата, не принесла щастя родині. Сава Жижіян, отримавши всю батькову землю, не втримавши докорів сумління, покинув все і вирушив до Канади, а Маріука залишилася одна із малими дітьми.



3.4. Повідомлення-дослідження студента «Новітня інтерпретація християнського мотиву братовбивства у повісті О. Кобилянської «Земля».

3. 5. Робота над змістом повісті

      1. Гра «Чиї це слова?»

1. Я тобі кажу, Саво, що не маєш чого боятися! Але як будеш дурним, будеш їм
усе лізти під ноги, будеш раз у раз хилитися перед ними, грати в їх трубу, то
певно будуть тебе лякати й воробцем на плоті. Покажи їм кулак, одному й
другому. (Рахіра)
2.Не для тебе, синку, була вона, а ти для неї! Ти ходив по ній, плекав її, а як
виріс і став годний, вона отворила паща й забрала тебе! Ходив, говорив, робив,
та й гадав, що для себе... Наймитом був ти, наймитом! (Івоніка)


  1. Може, я піду сього року із твоєю мамою на прощу до святого Івана... Так мені здається, якби лише там уступила, та й зараз би мені легше стало на душі. Аж там би я за наше щастя помолилася. Кажуть, люди, що кому вдасться святого поцілувати, той міцніє на тілі й на душі. (Анна)




  1. Тодорика не пияк, - потішала себе, - Тодорика порядний хлопець. А хоч він і негарний, і непоказний, зате він добрий. До того, в нього земля... незадовжене поле...їй буде добре за ним. Бог добрий і дасть, що їй пташці дрібній та милій добре буде! (Докія)




  1. У тебе велика гризота, але ще більша журба тебе і твойого чоловіка жде відтепер. Перед тобою лежать потоки сліз, вони висохнуть, і ти будеш кров'ю плакати. Пороги суду переступатимеш, за один раз витопчеш стежку до нього... такий тяжкий жаль нестимеш із собою тою стежкою. (Ворожка)

  2. Але та земля, на якій ми сього року ту пшеницю сіяли, дуже добра. Всі наші ґрунти дуже добрі! Я се вперше впізнав! Але той кусник - він лежить недалеко від бурдея і від нього найближче до цісарського гостинця - я б його дуже хотів мати. Я б хотів там поставити хату. Але, чи мені його тато дасть? (Сава)

      1. Визначення композиційних частин твору

Експозиція

Зав’язка

Розвиток дії

Кульмінація

Розв’язка

Епілог

Весілля Тодорика та Парасинки. Знайомство з головними і другорядними героями.

Перше побачення Михайла та Анни. Страх Анни перед чимось «з розжареними очима», що летіло з лісу.

Перебіг подій у житті героїв.

Сава й Михайло пішли до панського лісу. Другого дня Михайла знайшли вбитим у лісі.

Похорон Михайла

Розповідь про подальшу долю героїв.




      1. Визначення проблем повісті

В основі твору — морально-етична проблематика, заглиблення у філософську й навіть містичну царину. Це вкотре підтверджує епіграф твору «Кругом нас знаходиться якась безодня, що її вирила доля, але тут, у наших серцях, вона найглибша». Таким чином наголошується, що хоч проблема власності на землю соціальна, О. Кобилянська акцентує на морально-етичних проблемах, і для неї важливо пояснити причини того, що сталося, дослідити психологію кожного персонажа. Письменниця у повісті порушує такі проблеми:

  • сакрально-містичний зв’язок людини і землі;

  • влада землі над людиною;

  • фатум, влада долі над людиною;

  • життя і смерть;

  • гріх і святість;

  • злочин і спокута;

  • любов і ненависть;

  • сумлінна праця на землі як священний моральний обов’язок, єдиний засіб і виправдання буття селянина.

Але все ж разом з основною проблемою влади землі над людиною перед нами постає проблема братовбивства. Це гріхопадіння сягає ще часів перших людей на землі. Письменниця не ідеалізує героїв, а виводить їх у екстремальних ситуаціях, дає змогу проявити себе, показати свій характер.


      1. Технологія “Мозковий штурм”

Дайте відповідь на запитання “Що було головною причиною братовбивства?”, на підтвердження використовуйте цитати з твору. (Підсумок)


      1. Робота в парах

Складіть порівняльну характеристику персонажів, використовуючи метод «Кола Венна».

І ряд – Івоніки і Марійки.

ІІ ряд – Михайла і Сави.

ІІІ ряд – Рахіри і Анни.


ІV. Підсумок заняття

4.1. Дерево рішень








Бо ти на землі – людина.

Василь Симоненко



  • Розгляньте «дерево рішень». В його основі (біля кореня) розміщені слова Василя Симоненка.

  • Як ви розумієте ці слова?

  • Чи можна встановити зв'язок між ними та змістом повісті «Земля»? Який?

  • Які висновки потрібно зробити, щоб подібна трагедія не повторилася.

4.2. Незакінчені речення

Продовжіть і закінчіть думку.

Мене найбільше вразило в творі

Якби я була співавтором повісті «Земля», я



4.3. Мікрофон.

  • Які життєві цінності є найголовнішими для тебе?

«Земля» написана з великою вірою письменниці в народ, його невичерпні сили. «Я любила народ і люблю його до сьогоднішньої днини, і дивлюся на нього тими самими очима, що на деревину, цвіт і всю живучу часть природи. Де є народ, там і культура й сила буде, - де його нема, не буде й биту нації».



4.4. Домашнє завдання

1. Виписати з повісті символи та пояснити їх.

2. Творче завдання: скласти поетичний твір або акровірші з елементами характеристики персонажа.
Додаток 1

М.Коцюбинський. З листа до О.Кобилянської (12.10.1902р)

«Пишу до Вас під свіжим враженням од Вашої повісті «Земля». Я звичайно багато читаю, але признаюся, що давно читав щось таке гарне, таке захоплююче, як «Земля». Я просто зачарований Вашою повістю, - все: і природа, і люди, і психологія їх – все це робить таке сильне враження, все це виявляє таку свіжість і силу таланту, що, од серця дякуючи за пережиті емоції, я радів за нашу літературу.»



Гнат Хоткевич. З листа до О.Кобилянської (грудень 1902р.)

«У Ваших творах я бачив те, що так рідко зустрічаєш у наших доморослих українських авторів – пульсація живої мислі, почуття краси і тонке її розуміння.»



Христя Алчевська. Зі статті «Майстри слова»

«Ольга Кобилянська – міцна, незалежна гірська натура, шляхетна й гордовита, як думка орлів. Поважна мрійність, задума, меланхолійність, смуток.»



Леся Українка. Зі статті «Малорусские писатели на Буковине»

«У романі Кобилянська справді якнайповніше виявила риси свого таланту, Але на мою думку, досягла його меж. Концепція роману задумана тонко і добре викладена, персонажі твору окреслені чітко, і хоч, змальовуючи події, письменниця не виходить за межі одного села, щоб дати картину широкого рівня буковинського народу. Цілісність його пройнята таким емоційним настроєм, що це надає «Землі» особливого гонору».



Додаток 2

Яким же постає буковинське село?
Буковина. Синьоокі Карпати. Близькі й дорогі серцю кожного, хто хоч раз побачив, вдихнув їх п’янкого чистого повітря. Певно, якби Ольгу запитали, з чого вона почала усвідомлювати своє життя, вона відповіла б – із звуків! Звуків ніжної маминої мови, батькових пісень, із найрізноманітніших звуків долин і лісів. І перш за все – високих карпатських смерек. А хто в змозі забути тужливий голос трембіти та веселий спів сопілки? Кому не причувається стрімкий і гучний біг гірських потоків, солодкий присмак джерельної води. Оповита красою, овіяна славою Буковина чула багато веселих, сумних пісень, знала, що таке кров і піт людський, тому й не дивно, що про буковинський край складено чимало легенд і казок.

Нічим не відрізнялося від інших сіл і село Димка. У Димці найзаможніші господарі не мали більше чотирьох гектарів землі на всю родину. Люди жили надголодь.

Більше половини земель було в руках поміщиків, церкви й держави. Не знаходячи заробітку в ріднім краї, селяни масами емігрували в інші країни, де їх чекала підневільна праця, злидні й голодна смерть. У селі 100 дворів. Село, хоч і розкинулося в долині, здавна терпіло від нестачі землі.

Єдиним дідичем, що мав маєток поблизу Димки, був Юліан Кобилянський, до простої напівселянської хатини якого прилягало 30 десятин орної землі.



Додаток 3

Історія написання повісті «Земля»

Соціально-психологічна повість О. Кобилянської «Земля» - надзвичайно цікаве літературне явище, твір, який приніс письменниці славу і повагу. Цей найкращий твір Ольги Юліанівни був написаний протягом 1898-1901років на місцевому матеріалі: в селі Димка нинішнього Глибоцького району Чернівецької області, що знаходиться за 27км. від Чернівців, стався нечуваний злочин: брат вбив брата. Ольга Кобилянська мала в Димці родичів, особисто знала старого Костянтина Жижіяна та його синів Михайла і Саву (правда, є інформація, що справжнє прізвище прототипів було Жижіяну і що вони молдавани за національністю). Була знайома письменниця й з коханкою молодшого брата Маріукою Магас (у творі це Рахіра Чункач), а образ Анни списаний з наймички, яка довгий час працювала у Кобилянських. Робота над повістю вимагала великого напруження нервів. Авторка сама зазначала: «Факти, що спонукали мене написати «Землю», правдиві. Особи майже всі до одної також із життя взяті. Я просто фізично терпіла під з'явиськом тих фактів, і коли писала - ох, як хвилями ридала!...»

Радянські дослідники повісті «Земля» перекручували її зміст, свідомо зміщували акценти, беззапеляційно заявляючи, що брат убив брата виключно через землю. А тим часом конфлікт у повісті значно глибший, проблематика ширша. До того ж Ольга Кобилянська задумувала написати другу частину цього твору, який, навіть наявний у незначних уривках, цілком руйнує прорадянську версію злочину через приватну власність. Задум не здійснився.

У лютому 1906р. Письменниця скаржилася М.Павликові: «Почала-м другу частину оповідання «Земля» писати, та через недугу матері перервала. Коли закінчу - не знаю. Часом думки роєм налітають, але писати годі...» Ще навіть у двадцяті роки письменниця поверталася до роботи над другою частиною, але так її не завершила.

«Земля» - соціально-психологічна повість, а це означає, що всі вчинки, помисли і дії героїв ґрунтуються не стільки на матеріальних факторах, скільки на психологічних. Ось чому, читаючи твір, треба вдуматись, зіставляти, аналізувати, щоб знайти істину.

Ольга Кобилянська цілком сприймала ставлення селян до землі як до найбільшої цінності, поділяла їхні помисли. У творі вона висвітлила, що земля може не тільки годувати, а й виховувати, давати повагу від людей, авторитет у громаді.

Цікаво, що навіть легковажна Рахіра в другій частині була задумана як найкраща господиня й робітниця в селі. Так вплинула на нії одержана земля.

Взагалі, життя прототипа Рахіри - Маріуки Магас - склалося дуже погано. Сава Жижіян поволі божеволів, не міг працювати на землі, йому ввижалася кров і голос брата.. Не витримавши тортур совісті, він задумав поїхати в Канаду, бо мріяв, що чужина дасть шанс забути про злочин. Старий Жижіян умовляв тепер уже єдиного сина не їхати, навіть віддав йому найкраще поле, але Сава емігрував, став шахтерем і загинув під час обвалу, Маріука мучилася з дрібними дітьми, була ображена на Кобилянську, що так непривабливо вивела її в творі. Але поле обробляла сумлінно і мала найкращі врожаї на селі. Коли прийшла радянська влада, Магас, погрожуючи виселенням в Сибір, примусили здати в колгосп худобу, поле та ще й написати заяву від імені Рахіри Чункач. Як тільки В. Василько інсценізував "Землю" О. Кобилянської, Маріуку почали возити в Чернівецький театр, перед виставою чи після виводити на сцену, змушували признаватися в тому, що намовляла коханого заради землі вбити брата. До речі, Магас відмовчувалася або заперечувала. Цілком ймовірно, що ця жінка не мала жодного відношення до злочину, а версія письменниці була художнім домислом.



Ольга Кобилянська та сім'я її батьків були знайомі з Жижіянами ще до злочину Сави. Костянтин просив Кобилянського посприяти, щоб Михайла не взяли до війська, але батько письменниці відмовився це зробити, мотивуючи тим, що армія дасть молодому селянинові добру школу життя. Коли ж 12 листопада 1894року Михайло загинув, старий Жижіян прийшов у Чернівці й вблагав Кобилянського допомогти врятувати сина-вбивцю, єдиного спадкоємця. Кобилянський розумів, що Саву жде шибениця, а тому порадив, щоб той мовчав і не признавався. Зробив це Юліан не заради вигоди, а заради старих батьків, які божеволіли від горя і розпуки.

Твір має складну композицію. Є багато відступів, пейзажів, портретів.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка