Тема Небезпеки техногенного характеру



Скачати 313.85 Kb.
Дата конвертації30.12.2016
Розмір313.85 Kb.



Тема 3. Небезпеки техногенного характеру


План

1.Вплив техносфери на навколишнє середовище.

2.Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище.

3.Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин.

4.Аварії на транспорті.

5.Пожежі та вибухи.

1. Техносфера і вплив, спричинений нею.

П'ять тисячоліть тому, коли з'явились перші міські поселення, почала формуватися і техносфера сфера, що містить штучні технічні споруди на Землі.

Справжня техносфера з'явилась в епоху промислової революції, коли пара та електрика багаторазово розширили технічні можливості людини, дозволивши:

а) швидко пересуватися по земній поверхні і створювати світове господарство,

б) заглибитись у земну кору та океани,

в) піднятися в атмосферу,

г) створити багато нових речовин.

Виникли процеси, не властиві біосфері: отримання металів та інших елементів, виробництво енергії на атомних електростанціях, синтез невідомих досі органічних речових. Потужним техногенним процесом є спалювання викопного палива.

Аварії, спричинені порушенням експлуатації технічних об'єктів, за своїми масштабами почали набувати катастрофічного характеру вже в 20-30-х роках XX ст. Вплив цих аварій деколи переходить кордони держав і охоплює цілі регіони. Несприятлива екологічна обстановка, викликана цими аваріями, може зберігатися від декількох днів до багатьох років. Ліквідація наслідків таких аварій потребує великих коштів та залучення багатьох спеціалістів.

Аварія — це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об'єкті, території або акваторії загрозу для життя і здоров'я людей, призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Відповідно до розмірів заподіяної шкоди розрізняють легкі, середні, важкі та особливо важкі аварії. Особливо важкі аварії призводять до великих руйнувань та супроводжуються великими жертвами.

Аналіз наслідків аварій, характеру їх впливу на навколишнє середовище зумовив розподіл їх за видами:


  • аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин (аміаку, хлору, сірчаної і азотної кислот, чадного газу, сірчаного газу та інших речовин);

  • аварії з викидом радіоактивних речовин в навколишнє середовище;

  • пожежі й вибухи;

  • аварії на транспорті та ін.

Особливо важкі аварії можуть призвести до катастроф.

Катастрофа — це великомасштабна аварія, яка призводить до важких наслідків для людини, тваринного й рослинного світу, змінюючи умови середовища існування.

Глобальні катастрофи охоплюють цілі континенти, і їх розвиток ставить під загрозу існування всієї біосфери.

Щорічно в Україні відбувається близько 140-150 техногенних аварій і катастроф регіонального і державного рівня. Орієнтовна структура надзвичайних ситуацій техногенного характеру має такий вигляд: аварії з викидами СДОР – 4 %; пожежі й вибухи – 19,5 %; транспортні аварії– 17,7 %; аварії на системах життєзабезпечення – 17,3 %; аварії на радіаційних об'єктах – 8,4 %; аварії на комунальних системах та очисних спорудах – 17,3 %; надзвичайні ситуації на об'єктах інших видів – 15,8 %. Експертно встановлено, що щорічні народногосподарські втрати від аварій становлять 140-150 млн. грн

Рейтинг галузей промисловості за шкідливістю:



1. _________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________



2. _______________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________



3. ________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________



4. ________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________



5. _________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________



6. _________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

_________________________________________________________________________________

Найнебезпечнішими напрямками згубного впливу людини на природу (і його наслідками) є:


  • виснаження надр - протягом своєї історії, а особливо у ХХ столітті людство нещадно і в необмежених кількостях видобувало корисні копалини, що призвело до виснаження (близького до катастрофічного) внутрішніх резервів Землі (наприклад, запаси енергоносіїв нафти, кам'яного вугілля, природного газу можуть бути вичерпані вже через 80-100 років);

  • забруднення Землі, особливо водоймищ, атмосфери промисловими відходами;

  • знищення рослинного і тваринного світу, створення умов, за яких технічний розвиток (дороги, заводи, електростанції і т.д.) порушує звичні спосіб життя рослин і тварин, змінює природний баланс флори і фауни;

  • застосування атомної енергії як у військових, так і в мирних цілях, наземні і підземні ядерні вибухи.


2. Аварії з викидом радіоактивних речовин у навколишнє середовище

Найнебезпечнішими за наслідками є аварії на АЕС з викидом в атмосферу радіоактивних речовин, внаслідок яких має місце довгострокове радіоактивне забруднення місцевості на величезних площах.

Серед надзвичайних ситуацій особливе місце займають спричинені аваріями з викидом РР. Радіоактивне забруднення місцевості викликає необхідність швидкої евакуації населення, промислових підприємств, проведення дорогих засобів дезактивації місцевості, може призвести до численних жертв і захворювань населення.

В теперішній час аварії на виробництвах з викидом РР можливі на атомних електростанціях (АЕС), підприємствах з виготовлення ядерного палива, на підприємствах переробки та захоронення відпрацьованого ядерного палива і радіоактивних відходів (усі ці виробництва називаються підприємствами ядерного циклу — ПЯЦ), а також у науково-дослідних і проектних установах, які мають ядерні реактори, та на об'єктах транспорту, де використовуються ядерні енергетичні установки.

Найбільшу небезпеку для людини становлять аварії на АЕС.

Міжнародною комісією з атомної енергетики (МАГАТЕ) встановлено вісім рівнів небезпеки аварій на АЕС (аналогічно до сейсмічних показників оцінки землетрусу за Ріхтером).

Відлік починається з нульового рівня, куди відносяться події, які не мають істотного значення для безпеки. Рівні з першого по третій — це події чи інциденти незначного, середнього серйозного ступенів. Незначні інциденти називають ще аномаліями. Події з четвертого по сьомий рівні — це вже аварії: в межах АЕС, з ризиком для навколишнього середовища, важкі і глобальні.

Перші два рівні не завдають реальної загрози для людей і природи. Вони пов'язані лише зі зниженням готовності захисних систем енергоблоку. Події третього рівня — це часткова втрата одного з елементів глибоко ешелонованого захисту чи переопромінення персоналу станції, чи незначний викид радіоактивності, який не перевищує встановлених обмежень, тобто йдеться про потенційну (а не реальну) небезпеку.



Таблиця 1 Міжнародна шкала ядерних подій з прикладами конкретних радіаційних аварій різних рівнів

Рівень

Рівень аварії

Приклади конкретних радіаційних аварій різних рівнів

7

Велика аварія (глобальна аварія) з дуже великим збитком

ЧАЕС (1986)

6

Серйозна аварія

«Маяк» (1957)

5

Аварія з ризиком за межами проммайданчика

Пожежа на АЕС в Уїндскейлі (1957), аварія на АЕС «Три-Майл-Айленд» (1979)

4

Аварія без значного ризику за межами проммайданчика

Аварія на АЕС в Уїндскейле (1973), аварія на АЕС «Сен-Лорен» (1969,

1980), в Буенос-Айресі (1983)



3

Серйозний інцидент

Аварія на АЕС «Селлафілд» (2005), аварія на атомному підводному човні К-19 (4 липня 1961 року)

2

Інцидент

 

1

Аномалія

 

0

Нижче шкали – несуттєво для безпеки

 

Рівні з четвертого по сьомий (аварії) пов'язані з радіоактивними викидами і вони можуть бути спричинені пошкодженням реактора. Наприклад, Чорнобильська катастрофа належить до сьомого рівня. Аварія в США на АЕС «Три Майлс Айленд» у 1979 р. — до п'ятого.



На підприємствах атомної енергетики відбулися такі значні аварії:

3.03.1949 - Комбінат «Маяк» у Челябінській області, Масовий скид у річку Теча високоактивних рідких радіоактивних відходів, опроміненню піддалися близько 124 тисяч чоловік в 41 населеному пункті. Найбільшу дозу опромінення отримали 28100 чоловік, які проживали в прибережних населених пунктах по річці Теча; середня індивідуальна доза склала 210 мЗв, у багатьох опромінених були зареєстровані випадки хронічної променевої хвороби.

12.12.1952 - Реактор CANDU в районі р. Чок-Рівер, кипіння і розплавлення реактора в результаті ланцюгової реакції, Канада, Несправності в системі управління і помилкові дії технічного персоналу призвели до критичної ситуації, виникла некерована ланцюгова реакція, пікова потужність вийшла за межі, почалися процеси кипіння, оболонка паливної конструкції почала плавитися, через тріщини в корпусі реактора на землю вилилося близько 10000 Кі важкої води. Блок демонтували і вкрили саркофагом, забруднену місцевість деактивували.

1957рік — аварія у Віндскейлі (Північна Англія) на заводі по виробництву плутонію (зона радіоактивного забруднення становила 500 кв.км); Порушення технічного регламенту станції черговим персоналом викликало велику пожежу, що охопила 8 тонн уранового палива, в результаті чого відбулися перегрів графіту і палива, розплавлення активної зони, викид в атмосферу над акваторією Атлантичного океану близько 20000 Кі радіо- активних аерозолів, площа забруднення склала 520 км2, від раку загинуло 39 людей.

1957рік — вибух сховища радіоактивних відходів біля Челябінська; Порушення в роботі автоматичної системи охолодження бетонної ємності викликали вибух у сховищі, де містилося 75 тонн рідких радіоактивних відходів, злитих після переробки ядерного палива, руйнування бетонної кришки сховища; в навколишнє середовище потрапили радіонукліди загальною активністю 20 млн. Кі: 18 млн. Кі осіли біля сховища, 2 млн. Кі утворили Східно-Уральський довгоживучий радіаційний слід на території Челябінської, Курганської і Свердловської областей довжиною 300 і шириною 50 кілометрів, в зоні якого знаходилось 217 населених пунктів і проживало 272 тис. осіб.

1961 рік -  Айдахо-Фолсі (в реакторі відбувся вибух), США; Помилка персоналу призвела до досягнення надкритичного режиму і потужного радіаційного викиду; 3 особи загинуло, 12 км2 піддалося забрудненню. Реактор виведено з ладу.

28.03.1979рік — аварія на АЕС «Тримайлс-Айленд» у Гарисберзі, США (сталося зараження великих територій короткоживучими радіонуклідами, що призвело до необхідності евакуювати населення з прилеглої зони). Помилка персоналу викликала відмову обладнання (проектна помилка), втрату теплоносія, осушення активної зони і її часткове розплавлення, викид радіоактивних речовин в атмосферу.

1986 рік – аварія на ЧАЕС, Україна.

2011 рік – аварія на АЕС «Фокусіма 1», Японія.

Але найбільшою за масштабами забруднення навколишнього середовища стала аварія, яка відбулася в 1986р. на Чорнобильській АЕС. Історія людства ще не знала такої аварії, яка була б настільки згубною за своїми наслідками для довкілля, здоров'я та життя людей.

За оцінками спеціалістів, відбулись викиди 50 мегакюрі небезпечних ізотопів і 50 мегакюрі хімічно інертних радіоактивних газів. Сумарне радіоактивне забруднення еквівалентне випадінню радіоактивних речовин від вибуху декількох десятків таких атомних бомб, які були скинуті над Хіросімою. Внаслідок цього викиду були забруднені атмосфера, води, ґрунти, рослинність на сотні кілометрів. Під радіоактивне ураження потрапили території України, Білорусі, Росії, де тепер мешкає 5 млн. осіб.

Сьогодні радіоактивний стан об'єкта ЧАЕС такий: доза опромінення становить 15-300 мР/год, а на окремих ділянках — 1-5 Р/год. Проектний термін експлуатації укриття, яке захищає четвертий реактор, — 30 років. Планується будівництво об’єкта «Укриття-2», який повинен вмістити в себе об’єкт «Укриття-1» і зробити його безпечним. 15 грудня 2000 року Чорнобильську АЕС було „юридично закрито”.

Але слід пам'ятати, що попереду ще мільярди років, необхідні для перетворення станції та забруднених територій в екологічно безпечну зону, розв'язання безпрецедентних економічних, соціальних і суто людських проблем.

Першими наслідками цієї аварії стало опромінення осіб, які брали участь у приборканні пожежі та аварійних роботах на атомній станції. Гострою променевою хворобою тоді захворіло 238 осіб, 29 з них померло в перші місяці після аварії, ще 15 - згодом. Пізніше діагноз «гостра променева хвороба» був підтверджений у 134 хворих, з них важкого та дуже важкого ступеня — у 43.

Захворюваність дітей, які потерпіли від аварії на ЧАЕС, починаючи з 1992 року, на 20% перевищує звичайний рівень. За даними Міністерства охорони здоров’я України, майже 1,5 мільйона українських дітей тією чи іншою мірою відчувають на собі наслідки цієї техногенної катастрофи — лейкоз, анемії, захворювання ендокринної та серцево-судинної систем, вроджені вади, хвороби нервової системи та органів травлення. На обліку перебувають 2500 дітей-інвалідів Чорнобиля, зареєстровано близько тисячі випадків раку щитовидної залози, який до аварії у дітей практично не діагностувався.

Аналіз динаміки захворювань дорослих осіб свідчить про суттєвий ріст новоутворень, в тому числі злоякісних, хвороб органів травлення, дихання, кровотворення, щитовидної залози (рак щитовидної залози реєструється в 10 разів частіше ніж до 1986 року).

Одним з наслідків аварії на Чорнобильській станції є довгострокове (на мільярди років) опромінення малими дозами іонізуючого випромінювання за рахунок надходження в організм радіоактивних речовин, які містяться в продуктах харчування. Малі дози іонізуючого випромінювання призводять до поступового накопичення радіонуклідів в організмі людини та як наслідок кумулятивного ефекту (перехід кількості в нову якість – чисельні онкологічні захворювання), який зумовлює негативний вплив радіоізотопів протягом мільярдів років на стан здоров’я всіх поколінь нащадків. Понад 3 млн. громадян відчувають на собі дію малих доз опромінення й проживають в умовах постійного ризику для власного здоров’я та життя.

Проблема оцінки довгострокового впливу на організм малих доз радіоактивного випромінювання віднесена до числа найбільш невирішених. Усього, за сучасними даними, внаслідок Чорнобильської катастрофи в Україні постраждало майже 3,23 млн. осіб, з них 2,35 млн. мешкають на забрудненій території, більше 358 тисяч брали участь у ліквідації наслідків аварії, 130 тисяч були евакуйовані в 1986 р. або були відселені пізніше.

Наслідки аварій і руйнування об’єктів із ядерними компонентами характеризуються насамперед масштабами радіоактивного забруднення навколишнього середовища і опромінення населення. Вони залежать від геофізичних параметрів атмосфери, що визначають швидкість рознесення викиду; від розміщення людей, тварин, сільськогосподарських угідь, житлових, громадських і виробничих будівель у зоні аварії; від здійснення захисних заходів та ряду інших чинників.

Сучасна концепція радіозахисного харчування базується на трьох принципах:


  • обмеження надходження радіонуклідів з їжею;

  • гальмування всмоктування й накопичення радіонуклідів, прискорення їх виведення з організму;

  • підвищення захисних сил організму.

Третій напрям передбачає пошук та створення радіозахисних харчових речовин і продуктів, які мають антиоксидантну та імуностимулюючу активність і здатні підвищувати стійкість організму до несприятливої дії радіоактивного випромінювання (антимутагени та радіопротектори). До цих речовин належать: листя чаю, виноград, чорна смородина, чорноплідна горобина, обліпиха, банани, лимони, фініки, грейпфрути, гранати; з овочів — шпинат, брюссельська і цвітна капуста, боби, петрушка. Для того, щоб радіонукліди не засвоювались організмом, треба постійно вживати продукти, які містять пектини, зокрема яблука. Насіння соняшника належить до групи радіозахисних продуктів. Багаті на біорегулятори морські продукти, дуже корисний мед і свіжі фруктові соки. Добре харчування, щоденне випорожнення, вживання: відварів насіння льону, чорносливу, кропиви, проносних трав; соків з червоними пігментами (виноградний, томатний); чорноплідної горобини, гранатів, родзинок винограду; вітамінів А, Р, С, В, соку буряка, моркви; хрону, часнику; крупи гречаної, вівсяної; активованого вугілля (1-2 таблетки перед їжею); сирів, вершків, сметани; овочів й фруктів (знімати верхній шар до 0,5см, з капусти видаляти верхні три листки); цибуля й часник мають здатність поглинати з організму радіоактивні елементи; щедре пиття.
3.Аварії з витоком сильнодіючих отруйних речовин

Відповідно до Міжнародного Регістру у світі використовується в промисловості, сільському господарстві і побуті близько 6 млн. токсичних речовин, 60 тис. з яких виробляються у великих кількостях, в тому числі більше 500 речовин, які відносяться до групи сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) – найбільш токсичних для людей. Об’єкти господарювання, на яких використовуються СДОР, є потенційними джерелами техногенної небезпеки. Це так звані хімічно небезпечні об’єкти. При аваріях та руйнуванні цих об’єктів можуть мати місце масові ураження людей, тварин і сільськогосподарських рослин СДОР. До хімічно небезпечних об’єктів (підприємств) відносяться:

– заводи і комбінати хімічних галузей промисловості, а також окремі установки і агрегати, які виробляють або використовують СДОР;

– заводи (або їх комплекси) з переробки нафтопродуктів;

– виробництва інших галузей промисловості, які використовують СДОР;

– підприємства, обладнані холодильними установками, водонапірними станціями та очисними спорудами, де використовують хлор або аміак;

– залізничні станції і порти, де концентрується продукція хімічних виробництв, термінали і склади на кінцевих пунктах переміщення СДОР;

– транспортні засоби, контейнери і наливні поїзди, автоцистерни, річкові і морські танкери, що перевозять хімічні продукти;

– склади і бази, на яких знаходяться запаси речовин для дезинфекції, дератизації сховищ для зерна і продуктів його переробки;

– склади і бази із запасами отрутохімікатів для сільського господарства.

Основними причинами виробничих аварій на хімічно небезпечних об’єктах можуть бути:

вихід з ладу деталей, вузлів, устаткування, ємностей, трубопроводів;

– несправності у системі контролю параметрів технологічних процесів;

– несправності систем контролю і забезпечення безпеки виробництва;

– порушення герметичності зварних швів і з’єднувальних фланців;

– організаційні помилки та помилки персоналу;

– пошкодження в системі запуску і зупинки технологічного процесу, що може призвести до виникнення вибухонебезпечної обстановки;

– акти саботажу або диверсій з боку виробничого персоналу або сторонніх осіб;

– зовнішня дія сил природи і техногенних систем на обладнання. Існує можливість виникнення аварій внаслідок витікання (викиду) великої кількості хімічно небезпечних речовин. Це може статися внаслідок таких обставин:

– заповнення резервуарів вище норми через помилки персоналу і відмови систем безпеки, що контролюють рівень;

– пошкодження вагона – цистерни з хімічно небезпечними речовинами або ємностей для їх зберігання внаслідок відмови систем безпеки, що контролюють тиск;

– розриви шлангових з’єднань у системі розвантаження;

– полімеризація хімічно небезпечних речовин у резервуарах для їх зберігання;

– витікання хімічно небезпечних речовин із насосів.

Головним фактором ураження при аваріях на хімічно небезпечних об’єктах є хімічне зараження місцевості і приземного шару повітря.

Усього в Україні функціонує 1810 об’єктів, на яких зберігається або використовується у виробничій діяльності більше 283 тис. тонн СДОР, у тому числі – 9,8 тис. тонн хлору, 178,4 тис. тонн аміаку.

Ці об’єкти розподіляються за ступенями хімічної небезпеки:

- перший ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного з них мешкає більше 75 тис. чол.) – 76 об’єктів;

- другий ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає від 40 до 75 тис. чол.) – 60 одиниць;

- третій ступінь хімічної небезпеки (у зонах можливого хімічного зараження від кожного мешкає менше 40 тис. чол.) – 1134 одиниць;

- четвертий ступінь хімічної небезпеки (зони можливого хімічного зараження від кожного не виходить за межі об’єкта) – 540 одиниць.

Всього у зонах можливого хімічного зараження від цих об’єктів мешкає близько 20 млн. чол. (38,5% населення країни).

Крім отруйних, є багато легкозаймистих та вибухонебезпечних хімічних речовин. Внаслідок аварій великі кількості СДОР можуть потрапити в навколишнє середовище, що може бути причиною масових отруєнь працівників і населення. Небезпека ураження людей може виникнути при ліквідації хімічної зброї, складовою частиною якої є високотоксичні бойові отруйні речовини.

Одним з найяскравіших прикладів аварій може бути аварія, що трапилася на хімічному підприємстві американської транснаціональної корпорації «Юніон карбайд» в індійському місті Бхопалі в 1984р. Вночі в атмосферу потрапило декілька десятків тонн газоподібного метилізоціонату. Загинуло понад 2,5 тисячі осіб, 500 тисяч осіб отруїлося, з них у 70 тисяч отруєння зумовили багаторічні захворювання. Збитки від цієї техногенної катастрофи оцінюються в 3 мільярди доларів США. І це все через значні прорахунки в проектуванні підприємства, недосконалості системи попередження витоків отруйних газів. Місцева влада й населення не були заздалегідь попереджені про потенційну небезпеку для місцевих жителів, пов'язану з технологією виробництва отрутохімікатів.


5. Аварії на транспорті


Наявність в Україні розвиненої мережі транспортних комунікацій, перевезення ними у великій кількості потенційно небезпечних речовин, стан самих комунікацій і транспортних засобів часто ста- ють загрозливими для населення, економіки та природного середовища. Щорічно в Україні транспортом загального користування перевозиться понад 900 млн. вантажів (у тому числі небезпечних) і понад 3,0 млрд. пасажирів. На залізничний транспорт припадає близько половини вантажних перевезень, на автомобільний – 26 %, річковий і морський – 14 %, авіаційний – 10 %.

Види транспорту;

1. ________________

2. ________________

3. ________________

4. ________________

5. ________________

5.1. Автомобільний транспорт.

ДТП – подія, що сталася під час руху транспортного засобу та призвела до загибелі чи травмування людей і матеріальних збитків.

У світі щорічно внаслідок ДТП гине __________ людей і приблизно в ____________більша кількість отримує травми.

Причини дорожньо-транспортних подій:

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Щодоби в Україні відбувається в середньому близько 250 дорожньо-транспортних пригод (ДТП), в яких гине близько 5 осіб. Найбільше аварій відбувається в Києві, а найбільша кількість ДТП з потерпілими - в Донецькій області. Найспокійніша дорожня обстановка - в Кіровоградській області. Головні причини ДТП в Україні - перевищення швидкості, порушення правил дорожнього руху і водіння в нетверезому стані.
5.2. Залізничний транспорт.

Залізнична аварія – аварія на залізниці, яка призвела до загибелі людей чи отримання ними тілесних ушкоджень, псування рухомого складу і спричиняє повне припинення руху на час, що перевищує нормативний.

Причини:


_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

За останні роки різко зменшилося оновлення основних фондів залізничного транспорту. Ступінь зношення пасажирських вагонів складає 60%. Відпрацювали нормативний строк і підлягають списанню 50% вагонів електро- і 35% дизельних поїздів. Підлягає заміні більше 20% залізничних колій, 16% залізничних колій знаходиться в аварійному стані. Стан технічних засобів не забезпечує повною мірою безпечної експлуатації залізничного транспорту.

Аварійні ситуації при перевезеннях залізницею радіоактивних речовин, сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) найбільш небезпечні. Такі аварії можуть призвести до небезпечного опромінення людей і радіоактивного забруднення навколишнього середовища, а при виході СДОР у зовнішнє середовище - до гострих отруєнь пасажирів і хімічного зараження повітря, ґрунтів і об’єктів колійного господарства. Складна обстановка може скластися в результаті аварії в межах залізничної станції.

Пасажири залізничного транспорту також знаходяться в зоні підвищеної небезпеки. Зонами підвищеної небезпеки на залізничному транспорті є: залізничні колії, переїзди, посадочні платформи та вагони, в яких пасажири здійснюють переїзди. Постійну небезпеку становить система електропостачання, можливість аварій, зіткнення, отримання травм під час посадки або висадки.

Найбільшу небезпеку для пасажирів становлять пожежі в вагонах. Зумовлюється це тим, що в вагонах (замкненому просторі) завжди перебуває велика кількість людей. Температура в осередку пожежі дуже швидко підвищується з утворенням токсичних продуктів горіння. Особливо небезпечними є пожежі в нічний час на великих перегонах, коли пасажири сплять.

Дотримання правил безпеки як пасажирами і машиністами, так і пішоходами значно зменшує ризик потрапляння в надзвичайні ситуації, а саме:

• при русі вздовж залізничної колії не дозволяється підходити ближче ніж на 5м до крайньої рейки;

• на електрифікованих ділянках залізничної колії не підніматися на опори, а також не торкатися спуску, який відходить від опори до рейок, а також дротів, які лежать на землі;

• залізничні колії можна переходити тільки у встановлених місцях (по пішох­ідних містках, переходах тощо); перед переходом колій необхідно впевнитись у відсутності потяга або локомотива і тільки після цього здійснювати перехід;

• підходячи до переїзду, уважно простежте за світловою та звуковою сигна­лізацією та положенням шлагбаума; переходити колії можна тільки при відкри­тому шлагбаумі, а при його відсутності — коли не видно потяга;

• забороняється бігти по платформі вокзалу вздовж потяга, що прибуває чи відходить;

• під час проходження потяга без зупинки не стояти ближче двох метрів від краю, платформи;

• підходити до вагона дозволяється тільки після повної зупинки потяга;

• посадку у вагон та вихід з нього здійснювати тільки з боку перона і бути при цьому обережним, щоб не оступитися та не потрапити у зазор між посадочною площадкою вагона та платформою;

• на ходу потяга не відкривайте зовнішні двері тамбурів, не стійте на підніжках та перехідних майданчиках, а також не висовуйтесь з вікон вагонів; при зупинках потяга на перегонах не виходьте з вагонів;

• забороняється використовувати у вагонах відкритий вогонь та користува­тися побутовими приладами, що працюють від вагонної електромережі (чайники, праски і таке інше); перевозити у вагонах легкозаймисті та вибухонебезпечні матеріали;

• при екстреній евакуації з вагона зберігайте спокій, з собою беріть тільки те, що необхідно, великі речі залишайте у вагоні, тому що це погіршить швидкість евакуації надайте допомогу в евакуації пасажирам з дітьми, літнім людям, інва­лідам та іншим;,

• при виході через бокові двері та аварійні виходи будьте обережними, щоб не потрапити під зустрічний потяг.

Види уражень при залізничних катасрофах можуть бути наступні:

-механічні травми – 90,0%;

-механічні травми плюс темічні опіки – 10,0%;

-острі отруєння плюс хімічні опіки;

-радіаційні ураження;

-комбіновані та поєднанні ураження.



За інформацією Головного управління безпеки руху, статистика ДТП на перетинах автошляхів і колій впродовж останніх років мала тенденцію до зменшення. Так, 2008 року у 123 дорожньо-транспортних пригодах загинули 37 осіб, 45 - травмувалися. Натомість за 12 місяців 2013 року на залізничних переїздах сталося 83 дорожньо-транспортні пригоди, внаслідок  чого загинуло 23 особи і 27 травмовано.

Рейтинг най масштабніших залізничних аварій:

1. 26 грудня 2004 відбулося наймасштабніша аварія потягу в історії залізничного транспорту. Вона сталася з вини сумнозвісного цунамі, що обрушився на узбережжя Шрі-Ланки. В момент, коли пасажирський потяг стояв, чекаючи зеленого сигналу семафора у села Пераля, з океану на берег обрушилася гігантська хвиля цунамі, яка змела з залізничних колій величезний склад, що знаходився в 10 метрах від берега. 80-тонний тепловоз був відкинутий на 50 метрів, а 30-тонні вагони розкидало по околицях. Два вагони віднесло в океан. Лише на третій день рятувальники змогли підібратися до поїзда. В результаті стихії загинуло 1750 з 1900 осіб, що знаходилися в поїзді, вижило не більше 150.

2. 20 лютого 2002 в Єгипті звичайна поїздка за маршрутом Каїр - Луксор обернулася справжньою трагедією для пасажирів. У районі міста Аль-айятів один з вагонів третього класу загорівся. Оскільки машиніст спершу не помітив полум'я, він проїхав ще 10 кілометрів. У цей час, на швидкості полум'я почало розростатися все сильніше і сильніше, захоплюючи наступні вагони. Таким чином вогонь знищив сім вагонів. Жертвами катастрофи стали понад 380 осіб, кілька сотень отримали опіки і поранення.

3. 18 лютого 2004 в Ірані, в районі села Хайям, зійшли з рейок вагони з небезпечним вантажем: сіркою, бензином, нітратними добривами та бавовною. Так як до нещасного випадку цей вантаж не вважався вибухонебезпечним, то крім пожежників, на аварію прийшло подивитися безліч роззяв з села, журналісти і навіть політики, які вирішили на цьому нещасному випадку підняти собі рейтинги. Через сильну спеку від полум'я вибухонебезпечні вагони детонували. Експерти потім оцінили потужність вибуху в 180 тонн в тротиловому еквіваленті. В результаті вибуху село Хайям було зруйновано, а сам вибух чули навіть в 70 кілометрах від епіцентру. В результаті вибуху загинуло 295 людей і ще 460 людей отримали поранення.

4. 11 березня 2004 в Мадриді (Іспанія) в ранковий "час пік" в приміських електропоїздах прогриміло чотири потужні вибухи. Терористи-смертники, які їхали в різних поїздах таким чином хотіли добитися максимальної кількості жертв. Теракти були ретельно продумані: вони були проведені за три дні до парламентських виборів в Іспанії і рівно через 911 днів після атаки на США 11 вересня 2001 року («9/11»). Як виявилося, диверсію вчинили радикальні ісламісти, близькі до "Аль-Каїді". У результаті вибухів загинуло 192 людини з 17 країн світу, більш 2050 були поранені.

5. 25 квітня 2005 в Японії швидкісний потяг відставав від графіка, тому машиніст вирішив ризикнути і перевищив швидкість до 116 км / год на небезпечному повороті, де максимально дозволеною швидкістю було 70 км / год. В результаті поїзд зійшов з рейок і врізався в будівлю паркінгу недалеко від станції Амагасаки. Два перших вагона від удару були буквально розплющені, інші теж виявилися сильно пошкодженими. У поїзді перебувало близько 700 осіб, з них 107 загинуло, 562 отримали поранення.
5.3. Повітряний транспорт

Катастрофа авіаційна — небезпечна подія на повітряному судні, у польоті чи аеродромному циклі, внаслідок якої гинуть, зазнають тілесних ушкоджень чи безвісти зникають люди, зруйновано чи зіпсовано повітряне судно або матеріальні цінності, які на ньому перевозилися, наземні споруди.

Аварії і катастрофи повітряного транспорту можуть виникати, починаючи з моменту запуску двигунів, при розбігу по злітно-посадковій смузі, на зльоті, під час польоту і при посадці, аж до вимикання двигунів.

Світова статистика свідчить, що майже половина аварій і катастроф відбувається на льотному полі і половина в повітрі на різних висотах. До важких наслідків призводять руйнування окремих конструкцій літака, відмова двигунів, порушення роботи системи управління, електропостачання, зв’язку, пілотування, нестача палива, перебої життєзабезпечення екіпажу та пасажирів. Найнебезпечнішою трагедією на борту літака є пожежа та вибух.

Падіння літака (вертольота) може бути причиною жертв на його борту та на землі, а при падінні на житлову забудову може призвести до руйнування виробничих споруд і порушення виробничих процесів. Особливо небезпечне падіння їх на АЕС та об’єкти хімічної промисловості, тому що при цьому можливий вихід у зовнішнє середовище радіоактивних та хімічних речовин або СДОР.

Аналіз причин випадків авіакатастроф дозволив встановити , що у

50,0-60,0% вони пов’язані з ________________

15,0-30,0% з них виникають внаслідок __________________________

10,0-20,0% внаслідок _________________________________________

5,0-10,0% – через _________________________________.

При авіакатастрофах розмір загальних втрат може досягнути 80,0-90,0% загальної кількості людей , які перебувають на повітряному судні . Серед потерпілих особи з механічними пошкодженнями можуть становити 90,0% , у тому числі в стані шоку – 10,0% , з черепно-мозковою травмою – 40,0-60,0%, у 10,0-20,0% можуть бути сполучені травми та опіки.

Наслідки при авіакатастрофах для пасажирів можуть бути: від слабкого невротичного шоку до тяжких чисельних травм. У зв’язку з отриманими травмами біля 40,0% постраждалих будуть потребувати накладання пов’язок на рани, 50,0 – 60,0% - уведення знеболюючих засобів, 35,0% - іммобілізацію переломів, 60,0-80,0% - евакуацію на ношах і шитах.

У середньому щорічно в світі відбувається близько 60 авіаційних катастроф, в 35 з яких гинуть усі паса жири та екіпаж. Близько двох тисяч людських життів щорічно забирають авіаційні катастрофи, а на дорогах світу щорічно гине понад 250 тисяч чоловік. Отже, ризик потрапити під колеса автомобіля в 10-15 разів вищий від ризику загинути в авіакатастрофі.



Аналіз авіаційних катастроф у світовому масштабі показує, що загальний шанс на спасіння в авіакатастрофах при польотах на великих реактивних авіалайнерах значно вищий порівняно з невеликими літаками.

Найбільші авіакатастрофи в світовій історії

4 квітня 1933 — під час шторму в Атлантичному океані потерпів катастрофу жорсткий дирижабль «Акрон», що належав Військово-морським силам США. Із 76 чоловік, що знаходилися на борту, загинули 73. Найбільша катастрофа в історії повітроплавання.

27 березня 1977 — в аеропорту Лос-Родеос (Тенеріфе, Канарські острови) зіткнулися два Боїнги-747, загинули 583 людини. Ця авіакатастрофа стала найбільшою по числу жертв в історії цивільної авіації і найбільшою при зіткненні двох літаків на землі і найбільшою, якщо не рахувати загиблих поза літаком.

23 червня 1985 — біля побережжя Ірландії розбився (швидше за все, був підірваний) Boeing 747 авіакомпанії «Ейр Індія». Загинули 329 чоловік. На сьогодні це найбільша катастрофа одного літака над морем.

12 серпня 1985 — в гору врізався Boeing 747 японської авіакомпанії. Загинули 520 чоловік. На сьогодні це найбільша катастрофа одного літака.

3 липня 1988 — аеробус A300 Iran Air рейс IR655 Бендер-Аббас — Дубай (ОАЕ) збитий над Персидською затокою зенітною ракетою, випущеною з ракетного крейсера Vincennes ВМС США. Загинуло 290 чоловік, включаючи 15 членів екіпажа і 66 дітей. Найбільше число жертв в одному збитому літаку.

12 листопада 1996 — поблизу аеропорту Charki Dadri (Делі) в повітрі зіткнулися Boeing 747 авіакомпанії Saudi Arabian Airliners і вантажний Іл-76 авіакомпанії Ейр Казахстан. Загинули 312 чоловік на літаках і мінімум 37 на землі. На сьогодні це найбільша катастрофа двох літаків в повітрі.

25 липня 2000 року при зльоті в паризькому аеропорту Шарль де Голль уламок з американського літака ДС-10 компанії Continental Airlines потрапив в покришку Данлоп злітаючого Конкорда Ейр Франс, що починав міжконтинентальний рейс Париж-Нью-Йорк. Покришка лопнула на злеті, шматок армованого корду відлетів в двигун і запалив спочатку один, потім другий двигун лівого крила. Тяги двох двигунів правого крила не вистачило, літак з повною заправкою — 119 тонн палива — через три хвилини після зльоту звалився на землю. Загинули всі на борту (109) і 4 чоловіки в приміському готелі. Найбільша катастрофа надзвукового літака (і єдина катастрофа «Конкорда»).

11 вересня 2001 року — один Боїнг врізався в північну башту ВТЦ в Нью-Йорку, другий — в південну башту ВТЦ, третій — до Пентагону, четвертий розбився. Тільки в двох будівлях ВТЦ за офіційними даними загинули близько трьох тисяч чоловік. Найбільше число катастроф пасажирських лайнерів за один день, найбільше число жертв однієї авіакатастрофи, найбільше в світі число жертв за один теракт.

27 липня 2002 — під час авіашоу на аеродромі Скнилів недалеко від Львова літак Су-27 впав в натовп глядачів. Загинули мінімум 77 чоловік, зокрема 28 дітей. Найбільша катастрофа під час авіашоу.

19 серпня 2002 — в результаті ракетної атаки чеченських бойовиків над Ханкалою (Чеченська республіка) був збитий транспортний Мі-26 Збройних Сил РФ, що спланував на мінне поле. Загинуло 127 чоловік. Найбільша катастрофа вертольота, найбільша катастрофа в історії військової авіації РФ.

1 червня 2009 — найбільша в історії Air France авіакатастрофа, що відбулася 1 червня 2009 року. Аеробус А-330, що виконував рейс з Ріо-де-Жанейро до Парижа, впав у води Атлантичного океану. Загинули 228 чоловік.

10 квітня 2010 — поблизу військового аеродрому «Смоленськ-Сєвєрний» при заході на посадку потерпів катастрофу літак Ту-154М. В результаті катастрофи загинули 88 пасажирів і 8 членів екіпажу. Серед загиблих — президент Польщі Лех Качиньський, його дружина Марія, відомі польські політики, майже все вище військове командування, громадські, релігійні діячі. Це найбільша авіакатастрофа, в якій загинули перші особи держави.
5.4. Морський та річковий транспорт

Корабельна аварія (катастрофа) — аварія морського (річкового) об'єкта, внаслідок якої він затонув або сталося його повне конструктивне зруйнування.

Можливий ризик для безпеки життя людини на морських транспортних засобах значно вищий, ніж на авіаційних та залізничних видах, але нижчий, ніж на автомобільних. В світовому морському транспорті щорічно зазнають аварії понад _______ кораблів і гине з них понад ______ одиниць. Безпосередньої небезпеки для життя під час аварії зазнають понад ___________ чоловік, з яких ____ гине.

Основними причинами загибелі кораблів є

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

_______________________________________________________________________

Складна обстановка може виникнути при швидкоплинності аварійної ситуації, особливо у відкритому морі. Раптове перекидання корабля чи його надмірний крен призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Зниження рівня безпеки перевезення пасажирів і вантажів на водному транспорті в Україні в останні роки визначалось: збільшенням числа порушень правил водіння суден, технічної експлуатації, зниженням якості ремонту, зупинкою будівництва суден нового покоління. Середній вік суден – 22 роки, а за останні 11 років Чорноморське пароплавство не закупило жодного судна. Зараз десятки морських суден з екіпажами без засобів існування знаходяться в іноземних портах, що може привести до виникнення надзвичайних ситуацій на цих суднах.

Найтяжча в історії мореплавства катастрофа пасажирського судна «Дона Пас» в районі Філіппін забрала 3132 життя. Помилки екіпажу призвели до загибелі технічно справних кораблів «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов» при спокійному морі та ясній погоді.

У процесі розвитку аварії при виникненні загрози загибелі корабля постає необхідність вжити заходів для швидкої евакуації пасажирів. Операція з евакуації вже сама по собі пов'язана з ризиком для життя людей, особливо в умовах штормової погоди. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Неможливість залишити в таких випадках корабель призводить до того, що пасажири втрачають шанси на спасіння і потрапляють в надзвичайно складну ситуацію.

Ризик для життя пасажирів виникає при спуску на воду рятувальних засобів, а саме: при перекиданні шлюпки, сильних ударах об борт корабля і т.ін. Втрата шансів на порятунок може виникати внаслідок неправильного використання рятувальних жилетів або коли люди стрибають з висоти 6-15 м з борту корабля, який тоне.

Гіпотермія становить головну небезпеку для пасажирів, які рятуються в шлюпках або на плотах. Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання необхідно голову тримати якомога вище над водою, тому що понад 50% всіх тепловитрат організму припадає на голову. Утримувати себе на поверхні води треба так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля.



Перебуваючи на рятувальному плоті, шлюпці чи у воді, людина повинна намагатися подолати паніку, розгубленість, вірити в те, що її врятують. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси людини на виживання.
Список найбільших океанських, морських і річкових катастроф, що відбулися в XX столітті.

Судно

Країна

Рік

Число жертв

Причина загибелі

Гойя

Третій Рейх

1945, 16 квітня

7000

 СРСР атака ПЧ Л-3

Джунйо Мару

Японія

1944, 18 вересня

5620

 Велика Британія атака ПЧ HMS Tradewind

Тояма Мару, військовий транспорт

Японія

1944, 29 червня

3927 - 5300

 США атака ПЧ USS Sturgeon

Кап Аркона, корабель-в'язниця

Третій Рейх

1945, 3 травня

5594

 Велика Британія атака авіації

Вільгельм Ґустлофф, океанський лайнер

Третій Рейх

1945, 30 січня

5300

 СРСР атака ПЧ С-13

Вірменія, теплохід

СРСР

1941

5000 [1]

 Третій Рейх атака авіації

Русей Мару

Японія

1944, 25 лютого

4998

 США атака ПЧ USS Rasher

Донья Пас, паром

Філіппіни

1987

4375

Зіткнення з танкером і пожежа

Ланкастрія, військовий транспорт

Велика Британія

1940

4000

 Третій Рейх атака авіації

Штойбен, океанський лайнер

Третій Рейх

1945

3608-4200

 СРСР атака ПЛ С-13

Ямато

Японія

1945, 7 квітня

3061

 США атака авіації

Тільбек, суховантаж

Третій Рейх

1945, 3 травня

2800

 Велика Британія атака авіації

Ленін, пароплав

СРСР

1945, 27 липня

2500 [2]

 СРСР підірвався на міні

Зальцбург, суховантаж

Третій Рейх

1942

2000

 СРСР атака ПЛ М-118

Бісмарк, лінкор

Третій Рейх

1941, 27 травня

1995

 Велика Британія бій з кораблями

Шарнхорст

Третій Рейх

1943, 26 грудня

1932

 Велика Британія потоплений в ході битви при Нордкап

Титанік, океанський лайнер

Велика Британія

1912

1503

Зіткнення з айсбергом


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка