Тема лекції «Надзвичайні ситуації» Надзвичайна ситуація



Дата конвертації22.04.2017
Розмір97.3 Kb.
Тема лекції «Надзвичайні ситуації»
Надзвичайна ситуація – порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об’єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат.

Надзвичайні ситуації за походженням поділяються на такі.



Надзвичайні ситуації природного характеру – небезпечні геологічні, метеорологічні, гідрологічні морські та прісноводні явища, деградація грунтів чи надр, природні пожежі, зміна стану повітряного басейну, інфекційна захворюваність людей, сільськогосподарських тварин, масове ураження сільськогосподарських рослин хворобами чи шкідниками, зміна стану водних ресурсів та біосфери тощо.

Небезпечне природне явище – це подія природного походження або результат природних процесів, які за своєю інтенсивністю, масштабом поширення і тривалістю можуть уражати людей, об’єкти економіки та довкілля.

Надзвичайні ситуації техногенного характеру - транспортні аварії (катастрофи), пожежі, неспровоковані вибухи чи загрози, аварії з викидом (загрозою викиду) небезпечних хімічних, радіоактивних біологічних речовин, раптове руйнування споруд та будівель, аварії на інженерних мережах і спорудах життєзабезпечення, гідродинамічні аварії на греблях, дамбах тощо.

Потенційно небезпечний об’єкт – це такий об’єкт, на якому використовуються, переробляються, зберігаються або транспортуються небезпечні радіоактивні, пожежовибухові речовини та біологічні препарати , гідротехнічні і транспортні споруди, транспортні засоби, а також інші об’єкти, що створюють реальну загрозу виникнення надзвичайної ситуації.

Аварія – це небезпечна подія техногенного характеру, що створює на об’єкті або території загрозу для життя і здоров’я людей і призводить до руйнування будівель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення виробничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Катастрофа – великомасштабна аварія чи інша подія, що призводить до тяжких трагічних наслідків.

Відповідно до територіального поширення, обсягів заподіяних або очікуваних економічних збитків, кількості людей, які загинули, визначаються чотири рівні надзвичайної ситуації за класифікаційними ознаками.



  1. Надзвичайна ситуація загальнодержавного рівня це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох та більше областей або загрожує транскордонним перенесенням, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості окремої області, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

  2. Надзвичайна ситуація регіонального рівня - це надзвичайна ситуація, яка розвивається на території двох або більше адміністративних районів або загрожує перенесенням на територію суміжної області України, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні й технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості одного району, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету.

  3. Надзвичайна ситуація місцевого рівня – це надзвичайна ситуація, яка виходить за межі потенційно безпечного об’єкта, загрожує поширенням самої ситуації або її вторинних наслідків, які впливають на довкілля, сусідні населенні пункти, інженерні споруди, а також у разі, коли для її ліквідації необхідні матеріальні та технічні ресурси в обсягах, що перевищують власні можливості потенційно небезпечного об’єкта, але не менше одного відсотка обсягу видатків відповідного бюджету. До НС місцевого рівня також належать віс надзвичайні ситуації, які виникають на об’єктах житлово-комунальної сфери та ін.., що не входять до затверджених переліків потенційно небезпечних об’єктів.

  4. Надзвичайна ситуація об’єктового рівня – це надзвичайна ситуація, яка розгортається на території об’єкта або на самому об’єкті й наслідки якої не виходять за межі об’єкта або його санітарно-захисної зони.

Крім того, класифікація природних та техногенних надзвичайних ситуацій може бути проведена і за такими ознаками: загальна причина виникнення, вид, наслідки, терміни та масштаби прояву.

Основними причинами виникнення надзвичайних ситуацій в Україні є:

  • Надзвичайне техногенне навантаження території;

  • Значний моральний та фізичний знос основних виробничих фондів більшості підприємств України;

  • Погіршення матеріально-технічного забезпечення, зниження виробничої і технологічної дисципліни;

  • Незадовільний стан збереження, утилізації та захоронення високотоксичних, радіоактивних та побутових відходів;

  • Ігнорування економічних факторів, вимог, стандартів;

  • Недостатня увага керівників відповідних органів державного управління до проведення комплексу заходів, спрямованих на запобігання надзвичайним ситуаціям природного та техногенного характеру та зниження їх наслідків;

  • Відсутність сучасних систем управління небезпечними процесами;

  • Низька професійна підготовка персоналу та населення до дій в екстремальних умовах;

  • Дефіцит кваліфікованих кадрів;

  • Низький рівень застосування прогресивних ресурсозберігаючих і екологобезпечних технологій.

На території України можливе виникнення практично всього спектру небезпечних природних явищ і процесів геологічного, гідрогеологічного та метеорологічного походження. До них відносяться великі повені, катастрофічні затоплення, землетруси та зсувні процеси, лісові та польові пожежі, великі снігопади та ожеледі, урагани, смерчі та шквальні вітри, тощо.

На сьогодні на території України діють 5 атомних електростанцій та більше 8-ми тисяч підприємств і організацій, які використовують у виробництві, науково-дослідній роботі та медичній практиці різноманітні радіоактивні речовини, а також зберігають та переробляють радіоактивні відходи.



Близько 2000 об’єктів господарювання України зберігають або використовують у виробничій діяльності сильнодіючі отруйні (ядучі) речовини, у тому числі хлор, аміак.

Правилами техніки безпеки і контролю суворо регламентуються виробництво, транспортування і зберігання отруйних речовин. Але аварії, катастрофи, пожежі та стихійні лиха можуть призводити до руйнування виробничих споруд, складів, місткостей, трубопроводів, технологічних ліній. Тому отруйні речовини можуть потрапити в навколишнє середовище – на грунт, різноманітні об’єкти, в повітря і поширитися на населені пункти, що може призвести до масового отруєння людей і сільськогосподарських тварин.

Потенційно небезпечним є накопичення, зберігання і ліквідація хімічної зброї.

В Україні понад 1500 великих вибухо- та пожежонебезпечних обєктів, на яких знаходиться понад 13,6 млн. т твердих і рідких вибухо- та пожежонебезпечних речовин. Ці об’єкти розташовані в цетральних, східних і південних областях країни, де сконцентровані хімічні, нафто- і газопереробні, коксохімічні, металургійні та машинобудівні підприємства, розгалужена мережа нафто-, газо-, аміакопроводів, експлуатуються нафтогазоппромисли і вугільні шахти.

За певних умов, у процесі виробництва стають небезпечними і легко спалахують деревний, вугільний, борошняний, зерновий, амонієвий, торф’яний, льняний та бавовняний пил.

Причиною загоряння, вибухів, руйнувань і пожеж може бути наявність у виробничих приміщеннях парів легкозаймистих рідин або газів і джерела запалення. Імовірність вибуху і його небезпечність визначаються такими характеристиками парів, рідин і газів, які бувають у виробничих приміщеннях агропромислового комплексу: межами вибухової концентрації в повітрі парів ( у відсотках до об’єму); щільністю парів і газів відносно щільності повітря, яка приймається за одиницю; температурою самоспалахування парів і газів; температурою само загоряння парів рідин – нижня межа температури, при якій можливе спалахування від стороннього джерела запалювання.

Більш небезпечні рідини з низькою точкою загоряння – тому, що їхні пари можуть спалахувати при температурі навколишнього повітря. Небезпечні важкі гази, які можуть збиратися до вибухової концентрації в підвалах, погрібах, ярах, долинах; менш небезпечні гази, які мають щільність менуш від шільності повітря, вони швидко піднімаються і розсіюються у верхніх шарах атмосфери.



З метою визначення масштабів руйнування, обсягів, термінів і черговості, а також сил і засобів для проведення рятувальних та невідкладних робіт проводиться оцінка інженерної обстановки.

Перш за все необхідно визначити ступені руйнування населеного пункту і об’єктів господарювання. Знаючи ступені руйнування, можна визначити величину збитків, обсяги рятувальних і невідкладних робіт.

Розглянемо характеристику ступенів руйнування.

Повні руйнування – це руйнування всіх елементів будівель, у тім числі й підвальних приміщень, ураження людей, що знаходяться в них, збитки становлять більше 70% вартості основних виробничих фондів. Подальше їх використання не можливе.

Сильні руйнування – це руйнування частини стін і перекриття поверхів, деформація їх, виникнення тріщин у стінах, ураження значної кількості людей, що знаходяться в них. Збитки від 30 до 70%.

Середні руйнування – це руйнування переважно другорядних елементів будівель і споруд(покрівлі, вікна, двері, перегородки), виникнення тріщин у стінах. Підвальні приміщення зберігаються, перекриття залишаються. Люди уражаються уламками конструкцій. Збитки становлять 10-30%.

Слабкі руйнування – це руйнування вікон, дверей та перегородок. Ураження людей можливе уламками конструкцій. Підвали і нижні поверхи не пошкоджуються. Збитки до 10%.
Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій

Захист населення – це створення необхідних умов для збереження життя і здоров’я людей у надзвичайних ситуаціях.

Головна мета захисних заходів – уникнути або максимально знизити ураження населення.

Законодавство України у сфері захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного природного базується на Конституції України, Законі України «Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру», Законі України «Про правовий режим надзвичайного стану» та інших нормативно-правових актах.

До системи захисту населення і територій, що проводяться в масштабах держави у разі загрози та виникнення надзвичайних ситуацій належать: інформація та оповіщення, спостереження і контроль, укриття в захисних спорудах, евакуація, інженерний, медичний, психологічний, біологічний, екологічний, радіаційний і хімічний захист, індивідуальні засоби захисту, самодопомога, взаємодопомога в надзвичайних ситуаціях.

З метою запобігання виникненню надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру здійснюються заходи інженерного захисту під час проектування та експлуатації споруд та інших об’єктів господарювання, наслідки діяльності яких можуть шкідливо впливати на безпеку населення і довкілля.



Для запобігання ураженню людей або зменшення його ступеня, своєчасного надання медичної допомоги постраждалим, забезпечення епідемічного благополуччя в зонах надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру необхідно проводити такі заходи: планування і використання наявних сил і засобів закладів охорони здоров’я незалежно від форм власності і господарювання; розгортання в умовах надзвичайної ситуації необхідної кількості лікувальних закладів; завчасне застосування профілактичних медичних препаратів та санітарно-епідеміологічних заходів, контроль якості харчових продуктів, продовольчої сировини, питної води і джерел водопостачання, стану атмосферного повітря та опадів, стану довкілля, санітарно-гігієнічної та епідеміологічної ситуації тощо.

Біологічний захист передбачає своєчасне виявлення біологічного зараження, проведення комплексу адміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічних та медичних заходів. Запровадження карантину, знезаражування осередку уражених людей, тварин, урожаю, своєчасну локалізацію зони біологічного ураження та інше.

Радіаційний та хімічний захист передбачає виявлення та оцінювання радіаційної та хімічної обстановки, організацію та проведення дозиметричного і хімічного контролю, розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобами індивідуального та колективного захисту, організацію та проведення знезаражування.

Головним і невід’ємним елементом всієї системи захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру є інформація та оповіщення.

Зміст інформації мають становити відомості про надзвичайні ситуації, що прогнозуються або вже виникли, з визначенням їхньої класифікації, меж поширення і наслідків, а також заходи реагування на них. Таку інформацію через засоби масової інформації надають центральні та місцеві органи виконавчої влади.

Для своєчасного попередження населення введені сигнали попередження населення у мирний і воєнний час:

- Увага всім! – повідомляє населення про надзвичайну обстановку в мирний час і на випадок загрози нападу противника у воєнний час;

- Аварія на атомній електростанції – повідомляються місце, час, масштаби аварії, інформація про радіаційну обстановку та дії населення;

- Аварія на хімічно небезпечному об’єкті повідомляється місце, час, масштаби аврії, інформація про можливе хімічне зараження території, напрямок та швидкість можливого руху зараженого повітря, райони, яким загрожує небезпека;

- Землетрус – Подається повідомлення про загрозу землетрусу або його початок. Населення попереджається про необхідність відключити газ, воду, електроенергію, взяти необхідний одяг, документи, продукти харчування, вийти на вулицю і розміститися на відкритій місцевості на безпечній відстані від будинків, споруд, ліній електропередачі.



- Затоплення – Повідомляється район в якому очікується затоплення в результаті підйому рівня води в річці чи аварії дамби.. Населення, яке проживає в даному районі, повинне взяти необхідні речі , документи, продукти харчування, вроду, виключити електроенергію, відключити газ і зібратись у вказаному місці для евакуації.

- Штормове попередження – Подається інформація для населення про посилення вітру. Населенню необхідно зачинити вікна, двері. Закрити в приміщеннях сільськогосподарських тварин. Повідомити сусідів. Населенню, по можливості перейти в підвали, погреби.



- Радіаційна небезпека - Подається сигнал в населених пунктах і в районах, в напрямку яких рухається радіоактивна хмара, що утворилася від вибуху ядерного боєприпасу.

У містах та інших населених пунктах, де є об’єкти підвищеної безпеки, при неповному забезпечені захисними спорудами основним способом захисту населення є евакуація і розміщення його в зонах, безпечних для проживання людей і тварин.



Евакуація – це упорядковане виведення чи вивезення людей з об’єктів і населених пунктів, перебування в яких стає небезпечним для життя. Основна мета евакуації – забезпечення безпеки кожної людини і всіх. Евакуації підлягають цінності, документація та архівні матеріали.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка