Тема: Картопля Народногосподарське значення, ботанічна характеристика, біологічні особливості картоплі



Скачати 225.94 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір225.94 Kb.
ТЕМА: Картопля

  1. Народногосподарське значення, ботанічна характеристика, біологічні особливості картоплі.

  2. Технологія вирощування картоплі

Картопля є культурою універсального використання, її широко вирощують як продовольчу і кормову культуру, а також використовують як цінну сировину для переробної промисловості. З бульб картоплі виробляють крохмаль, патоку, клей, спирт, декстрин, глюкозу тощо. Бульби картоплі містять 12—25 % крохмалю, близько 2 % білка, багато вітамінів, мінеральних солей. Для згодовування худобі використовують бульби в сирому, вареному, запареному вигляді, згодовують також засилосовану гичку. Відходи технічної переробки (барда, мезга) також є цінним кормом для худоби. 100кг бульб відповідають 29,5 кормової одиниці, 100 кг силосу з гички — 8, 100 кг барди свіжої — 4, 100 кг мезги свіжої — 13,2, 100 кг мезги сухої — 95,5 кормової одиниці. Картопля є цінним попередником для багатьох культур (зернових, бобових, овочевих, кукурудзи, льону-довгунця та ін.).



Біологічні особливості, сорти

Картопля— багаторічна кущова рослина, належить до родини пасльонових. Вирощують її переважно як однорічну культуру. Розмножується вегетативне (бульбами). Насіннєве розмноження використовується в селекції.

Коренева система картоплі при вирощуванні з бульб — мичкувата, а насінням — стрижнева. Окремі корені проникають у грунт на глибину до 150 см, а взагалі коренева система слаборозвинена. Максимального розвитку коренева система досягає на період цвітіння рослини.

Бульба картоплі — це потовщене і вкорочене підземне стебло, на якому розміщуються вічка з 3—4 бруньками. На поверхні бульб багато невеликих сочевичок, через які здійснюється дихання та випаровування вологи. М'якоть бульби біла, кремово-біла, світло-рожева, жовта.

Картопля — рослина помірного клімату. Висока температура (понад 25°С), особливо в період бульбоутворення, шкідлива для неї. Оптимальна температура для росту бульб 17— 20 °С. Рослини гинуть при температурі мінус 1—2 °С.

Картопля є вологолюбною рослиною. Потреба у волозі залежить від розвитку рослин, і критичним є період початку цвітіння. Нестача вологи в цей період призводить до різкого зниження врожаю бульб. Навіть короткочасна посуха у фазі бутонізації зменшує врожай бульб на 17—25 %. Транспіраційний коефіцієнт картоплі — 400—550. Сприятливі умови для росту і формування високого врожаю бульб створюються при вологості грунту 70—80 %НВ.

Картопля вимоглива до вмісту в грунті поживних речовин. З урожаєм бульб 100 ц/га вона виносить з грунту 40—60 кг азоту, 18— 20 кг фосфору, 80—100 кг калію. Максимум поживних речовин картопля споживає в період цвітіння — утворення бульб. Кращими ґрунтами для картоплі є родючі, з високим вмістом гумусу, легкі за механічним складом, добре провітрювані чорноземи, а також окультурені дерново-підзолисті, сірі опідзолені, осушені торф'яники. Добре росте вона на ґрунтах із слабкокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 5—6).

Сорти картоплі залежно від господарського використання поділяють на столові (з високими смаковими якостями, бульби швидко розварюються, але не розсипаються, мають тонку шкірку і небагато вічок); технічні, або заводські (у бульбах не менше 18 % крохмалю); універсальні (бульби з підвищеним вмістом крохмалю і мають добрий смак). За часом достигання розрізняють сорти ранньостиглі (вегетаційний період —65—90 днів), середньостиглі (90— 120 днів), пізньостиглі (130—140 і більше днів).

В Україні районовані такі сорти картоплі: ранньостиглі — Гарт, Зов, Іскра, Ізора, Каскад поліський, Незабудка; середньостиглі — Гатчинська, Луговська, Огоньок, Українська рожева; середньопізні — Зарево; пізньостиглі — Темп, Ласунок; середньоранні — Світанок київський, Радомишльська, Остара, Невська, Мавка, Львів'янка.

Технологія вирощування.

Місце в сівозміні. Кращими попередниками для картоплі є озима пшениця, жито, люпин на зерно, одно-і багаторічні трави, льон-довгунець, овочеві культури. Картопля, в свою чергу, є добрим попередником для ранніх ярих (пшениці, ячменю, вівса), зернобобових, олійних та прядивних культур. Часто картоплю вирощують як парозаймаючу культуру, використовуючи для цього ранні сорти.

Обробіток грунту. Способи обробітку грунту залежать від грунтово-кліматичних умов, типу грунту, попередника, системи удобрення та ін. Після зернових та зернобобових культур основний обробіток передбачає лущення стерні та глибоку зяблеву оранку. Лущення проводять дисковими лущильниками на глибину 6—8 см одночасно або вслід за збиранням попередника. Через 2—3 тижні після лущення проводять оранку. На полях після нестерньових попередників оранку проводять відразу після їх збирання. На піщаних грунтах, де добрива вносять навесні, замість осінньої оранки проводять два лущення стерні: перше — відразу після збирання попередника на глибину 5—6 см, друге — через 20—30 днів на глибину 10—12 см лемішними лущильниками. Глибоку оранку проводять навесні з одночасним внесенням органічних добрив.

Глибина оранки під картоплю залежить від глибини орного шару. На легких дерново-підзолистих ґрунтах з неглибоким орним шаром його треба поглибити на 3—5 см з обов'язковим внесенням добрив. Навесні проводять боронування в 1—2 сліди. Для створення розпушеного шару проводять культивацію на глибину 14—16 см. На ґрунтах, які запливають, практикують весняне переорювання зябу, а в роки з невеликою кількістю опадів — оранку плугами без передплужників. При підвищеній вологості і затяжній весні крім переорювання перед садінням бульб грунт розпушують чизель-культиваторами або плугами без полиць на 16—18 см.



Підготовка бульб до садіння. Для садіння використовують здорові, не вироджені бульби. Перед закладанням на зберігання видаляють уражені хворобами та пошкоджені бульби. Навесні бульби знову переглядають, перебирають. Посадковий матеріал повинен бути типовим для даного сорту, без механічних пошкоджень і хвороб. Не рекомендується висаджувати бульби веретеноподібної форми, з блідим забарвленням та ниткоподібними проростками, тобто з ознаками виродження. Для садіння доцільніше використовувати бульби, середні за розмірами (60—80 г), однак висаджують дрібні (ЗО—50 г) і великі (більше 90 г). Бульби, неоднакові за розмірами, треба висаджувати окремо. Великі бульби розрізують на частини масою 20—30 г з 3—4 вічками. Розрізувати бульби треба напередодні або в день садіння. Розрізані бульби перед садінням обробляють ТМТД (2—2,5 кг на 1 т бульб) або 3—3,5 % водною суспензією (70 л на 1 т бульб).

Пророщування бульб перед садінням прискорює появу сходів, сприяє росту і розвитку надземної маси, коренів, столонів та бульб. Ефективне передсадивне пророщування в районах з нетривалим безморозним періодом, при пізніх строках садіння на торф'яних грунтах. Пророщують бульби на світлі або в темноті, на стелажах або в ящиках у спеціальних приміщеннях (яровизаторах), пристосованих для цього, інколи прикритих поліетиленовою плівкою. Бульби для пророщування закладають у 2—3 шари, а ящики складають у штабелі по 10 шт. На стелажах між штабелями ящиків розміщують блоки люмінесцентних ламп. У приміщенні підтримується температура 12—15 °С і вологість повітря 80—90 %. Для рівномірного освітлення бульби періодично перевертають. Крім того, бульби пророщують і у вологому середовищі (в тирсі, торфі, перегної), в поліетиленових мішках або рукавах, у сховищах і буртах з використанням генераторів для прогрівання тощо. Бульби ранньостиглих сортів пророщують за 35—45, а середньостиглих — за 45—60 днів до садіння.



Садіння. Бульби висаджують при температурі грунту на глибині 8—10 см 7—8 °С, а на легких грунтах (піщаних) —6—7 °С. Насамперед висаджують ранньостиглі, а потім середино- та пізньостиглі сорти.

Глибина садіння на легких грунтах становить 12—14 см, на важких вологих глинистих та суглинкових, а також на низинних — 7—8, у районах достатнього зволоження на чорноземних грунтах — 10— 12, у районах недостатнього зволоження та у південних та південно-східних районах— 12—15 см.

У районах, де випадає багато опадів і застоюється вода, застосовують гребеневе садіння картоплі. Найбільш поширений гребеневий спосіб садіння картоплі, при якому бульби заробляють у грунт на глибину 4—6 см, а потім насипають гребінь. Відстань від вершини гребеня до поверхні бульб становить 15—16 см. На гребеневих посівах догляд за картоплею можна здійснювати до появи сходів.

Для вирощування високих урожаїв картоплі велике значення має густота садіння картоплі. Оптимальна густота садіння для районів нечорноземної зони Полісся становить 50—55 тис. кущів на 1 га, для центральних та південних районів цієї зони — 45—55 тис. Площа живлення відповідно становить 70X26, 70X24, 70X30 см (ширина міжрядь — 70 см, 26, 24, 30 см — відстань між бульбами в рядку). На насінних посівах густоту стояння збільшують до 70— 80 тис. на 1 га.



Удобрення картоплі. Численні дослідження свідчать, що майже на всіх типах ґрунтів, поширених у районах вирощування картоплі, вона забирає з грунту найбільше азоту (на чорноземах глибоких та звичайних — фосфору). Протягом вегетації елементи живлення азоту, фосфору, калію рослини картоплі використовують у період бутонізації — цвітіння.

Під картоплю вносять органічні добрива. Найбільші прирости забезпечують органічні добрива на легких за механічним складом дерново-підзолистих ґрунтах. На дерново-підзолистих та сірих опідзолених ґрунтах високоефективні зелені добрива. Гній під картоплю вносять з розрахунку30—40 т/га (у південних районах — 15—20т/га).

Ефективність мінеральних добрив залежить від типу та ступеня окультуреності грунту, погодних умов, прийомів вирощування. Підвищення доз азотних і фосфорних добрив до 60—90.кг/га і калійних до 90—135 кг/га (діючої речовини) у нечорноземній смузі забезпечує значні прирости врожаю. Максимальні прирости врожаю від мінеральних добрив мають на дерново-підзолистих та сірих опідзолених ґрунтах.

З азотних добрив під картоплю найефективніші сечовина, сірчанокислий амоній, аміачна селітра, з калійних — сірчанокислий калій та калімагнезія. З фосфорних добрив під картоплю в більшості районів вносять суперфосфат, а на опідзолених ґрунтах — і фосфорне борошно.

Мікродобрива під картоплю ефективні на піщаних та супіщаних дерново-підзолистих ґрунтах. Слід зазначити, що найбільші прирости врожаю мають на ґрунтах, бідних на мікроелементи. Вносять мікродобрива різними способами: разом з мінеральними добривами під час оранки або позакореневого підживлення, обприскуванням садивного матеріалу розчином відповідних мікродобрив з розрахунку 50 л розчину на 2,5—3 т бульб.

Вапнування ґрунтів, як уже зазначалося, сприяє підвищенню врожаю та поліпшенню якості бульб. Вносити вапняні добрива треба під попередню культуру. Внесення високих доз добрив безпосередньо під картоплю спричинює розвиток актиноміцетів, внаслідок чого бульби уражуються паршею, погіршується калійне живлення рослин. Якщо вапняні добрива під попередню культуру з якихось причин не внесли безпосередньо під картоплю, їх можна вносити невеликими дозами (0,5 дози за гідролітичною кислотністю) під. оранку восени, взимку по снігу, навесні під час передпосівного обробітку грунту.

Строки і способи внесення добрив під картоплю залежать від грунтово-кліматичних умов, видів та форм добрив. На чорноземних ґрунтах повне мінеральне добриво, внесене восени, забезпечує такий самий урожай, як і при внесенні навесні. У західних областях та на дерново-підзолистих супіщаних ґрунтах нечорноземної зони фосфорні і калійні добрива можна вносити восени або навесні, азотні — навесні. На легких ґрунтах, а також на ґрунтах з високим рівнем залягання ґрунтових вод, де можливе глибоке промерзання грунту, в осінньо-зимовий період і навесні доцільно вносити не тільки азотні, а й фосфорно-калійні добрива.

За даними Інституту картопляного господарства, при оптимальній дозі добрив роздрібне їх внесення недоцільне. Зокрема, підживлення картоплі ефективне тільки тоді, якщо з якихось причин перед садінням картоплі добрива не вносили. Ефективне підживлення на легких піщаних ґрунтах Полісся України, особливо в роки з достатньою кількістю опадів (у ранніх фазах розвитку рослин) .



Догляд за насадженням картоплі починають з боронування, яке проводять 2—3 рази до і 1—2 рази після появи сходів. На гребеневих і напівгребеневих посівах на 6—8-й день після садіння використовують профільні, ротаційні та сітчасті борони, культиватори із стрілчастими лапами та лапами-бритвами.

Після з'явлення сходів проводять міжрядні розпушування: перше— на глибину 12—14, а наступні — 10—12 см. При недостатній вологості грунту глибину розпушування зменшують до 6—8 см.

Під час бутонізації рослини картоплі підгортають на 8—10 см. За умов недостатнього зволоження замість підгортання проводять неглибоке розпушування. Найбільш ефективне підгортання відразу після дощу.

Велике значення в системі догляду за картоплею має боротьба з бур'янами. На полях, засмічених злаковими -бур'янами, восени вносять 20—45 кг/га ТХА. Навесні під передпосівну культивацію вносять ТХАН (6—8 кг/га). До появи сходів використовують атразин, лінурон, прометрин (3—5 кг/га), пентахлорфенолят натрію (7 кг/га) або 2,4-Д (змінну сіль, 0,5—1 кг/га), розчинені в 400 л води. Можна використовувати суміш ТХАН з прометрином або лі-нуроном.

Для боротьби з колорадським жуком використовують децис (0,2—0,5 л/га), карате (0,1—0,2 л/га), фталофос (50 % змочуваний порошок (з.п.), 1,6—2 кг/га), фозалон (35% к. е. 1,5—2 кг/га), дилор (0,4—0,5 кг/га), деспіроль (0,3—0,4 кг/га). Використовують також біопрепарат боверин (2 кг/га) разом з хлорофосом (0,4 кг/га). Посіви обробляють два рази: перший раз — після появи ранніх сходів картоплі в період масового виходу з грунту та розселення жуків, другий — через 10—15 днів, при масовій появі личинок другого покоління.

Проти фітофторозу перше обприскування посівів проводять у період бутонізації — на початку цвітіння (відповідно до даних пункту прогнозів розвитку хвороб та шкідників або станції захисту рослин). Повторно посіви обробляють при появі на рослинах чорних плям. Потім поля обприскують через кожні 8—10 днів, якщо хвороба поширюється. Для боротьби з фітофторозом використовують 50 % з. п. каптану (3 кг/га), 80% з.п. купрозану (2,4 т/га),

75 % препарат полікарбацину (2,4 кг/га), 50 % препарат фталану (З—4 кг/га), 90 % з. п. хлорокису міді (2,4—2,6 кг/га), 80 % препарат цинебу (2,5 кг/га), 1 % бордоську рідину. При обприскуванні посівів наземними машинами на 1 га витрачають 400—500, а при авіаобприскуванні — 50 л робочого розчину на 1 га.

Збирання врожаю. Залежно від сорту та використання бульб картоплю збирають у різні строки. Ранні сорти, які використовують на продовольчі потреби, збирають до настання повної стиглості.

Збирати картоплю треба починати у період відмирання картоплиння з таким розрахунком, щоб закінчити його при температурі повітря 7—10 °С. Спочатку збирають насінну, а потім — продовольчу картоплю.

На продовольчих посівах за 3—4 дні, на насінних за 10—12 днів до початку збирання гичкозбиральною машиною КДР-1.5Б скошують бадилля картоплі. Збирають картоплю комбайнами та картоплекопачами прямим, роздільним, потоковим або комбінованим способом,

При збиранні прямим способом викопані комбайном бульби відокремлюються від грунту, гички і нагромаджуються в бункері. При роздільному збиранні викопані з кількох рядів (2, 4, 6) бульби складають у валок для наступного підбирання комбайнами. При комбінованому способі бульби з 2 або 4 рядків складають копачами у міжряддя двох невиконаних рядків, після чого ці рядки збирають прямим комбайнуванням.

Найбільш ефективним способом збирання є потоковий, при якому використовують систему машин для скошування бадилля, картоплекомбайн, сортувальний пункт КСП-15Б. Щоб поліпшити роботу комбайнів, за 2—3 дні до початку збирання міжряддя розпушують на глибину 14—16 см. На кожному полі працюють 2—З комбайни. З бункерів картоплю вивантажують у транспортні засоби і транспортують на сортувальний пункт, де бульби підсушують і сортують.

В Інституті картопляного господарства, у господарствах Боро-дянського, Баришівського, Бориспільського районів Київської області вивчали ефективність голландської технології вирощування картоплі. Ця технологія забезпечує збір бульб на 50—90 ц/га більше, ніж при звичайній технології. Основний обробіток грунту під картоплю, система удобрення при цій технології аналогічні традиційній. Різниця полягає лише в тому, що розпушений шар грунту створюється не під бульбою, а над нею. Висота цього шару грунту становить 18—20 см (при традиційній— 10—12 см). У такому гребені краще розвиваються столони, на яких утворюються більші бульби. У таких глибоких гребенях формування бульб менше залежить від погодних умов (посухи, перезволоження), що гарантує стабільність урожаїв.

Навесні замість переорювання, боронування і культивації проводять активне поверхневе розпушування грунту фрезерними знаряддями на глибину 12—14 см. Це дає можливість почати обробіток грунту, не чекаючи фізичної спілості грунту по всій глибині орного шару. Оброблений таким чином шар грунту прогрівається на 7—10 днів раніше, що дає змогу на кілька днів раніше почати садіння картоплі.

Розпушування грунту з одночасним вирівнюванням і коткуван-. ним за один прохід проводять культиватором КВФ-2,8 або КВФ-4,0 з трактором Т-150. Культиватор обладнують активними робочими органами з вертикальною віссю обертання.

Перед садінням бульби сортують на 3 фракції (масою 20—25 г, 50—80 г і більше 80 г), прогрівають протягом 12—15 днів на майданчиках біля кагатів. Великі і частково середні бульби за 2—3 дні до садіння або в день садіння розрізують на частини масою по 40— 50 г, протруюють 3—5 % суспензією 80 % ТМТД (20 л).

Висаджують бульби при прогріванні грунту до 6—8 °С саджалкою з нарізуванням гребенів КСМ-4 з трактором МТЗ-82. Ширина міжрядь становить 70 см, густота садіння — 70 тис. шт. на 1 га. Висаджують бульби на глибину 4—6 см у невисокі (8—10 см) гребені шириною ЗО—35 см, зроблені дисками саджалки. Неглибоке садіння і невеликі гребені прискорюють прогрівання грунту і проростання бульб.

Від садіння до збирання крім обробки гербіцидами проводять лише одну операцію: перед появою сходів або по сходах розпушують міжряддя з одночасним формуванням високо об’ємних трапецієподібних гребенів культиваторами КФК-2,8.

У міжряддях бур'яни знищують фрезами, а на гребенях засипають грунтом разом із сходами картоплі. Поверхню гребенів формують вирівняною і ущільненою, що при обробці гербіцидами забезпечує рівномірне покриття гребенів. При появі сходів вносять 70 % з. п. зенкору (1,5 кг/га).




ТЕМА: Цукрові буряки


  1. Народногосподарське значення, ботанічна характеристика, біологічні особливості цукрових буряків.

  2. технологія вирощування цукрових буряків.


Цукрові буряки – одна з найважливіших технічних культур. В Україні вони є основною сировиною для виробництва цукру. Корені їх містять 17 – 19 % цукру.

Загальна світова площа посівів цукрових буряків становить близько 9 млн га, з них 80 % розміщується в Європі. В Україні цукрові буряки займають близько 1,7 млн га.

Цукрові буряки вирощують і як кормову культуру. 100 кг коренеплодів відповідають 26 к.о. і містять 1,2 кг перетравного протеїну. Згодовують тваринам гичку свіжу і засилосовану, відходи переробки цукрових буряків — жом і мелясу. Мелясу використовують також для виготовлення спирту, гліцерину, кормових дріжджів, у кондитерській промисловості.

Після очищення соку цукрових буряків на заводах залишається дефекаційна грязь, яку використовують як добриво і для вапнування кислих ґрунтів.

Цукрові буряки мають велике агротехнічне значення. Введення їх у сівозміни підвищує культуру землеробства. Глибока оранка під цукрові буряки та систематичний догляд за посівами їх очищають поля від бур'янів.

Ботанічна характеристика. Цукрові буряки належать до родини лободових. Це дворічна рослина. У перший рік цукрові буряки формують потовщений корінь, багатий на поживні речовини (цукор), і розетку з 50—70 прикореневих листків. На другий рік, якщо корінь висаджують навесні, утворюється спочатку розетка листків, а потім квітконосні пагони (стебло) і плоди.

Квітконосні пагони характеризуються колосовидним типом прикріплення квіток (мал. 31). Буряки — перехреснозапильна рослина. Плід — горішок. Під час достигання плоди зростаються і утворюють супліддя-клубочок, який складається з 2—6 плодів (буває від 1 до 9). У практиці клубочки використовують як насіння буряків. При проростанні з кожного клубочка з'являється кілька паростків, тому необхідно проривати сходи.

Радянські селекціонери (О. К. Коломієць, В. П. Зосимович, Г. С. Мохан, А. В. Попов, С. П. Устименко) вперше в світі створили нову форму цукрових буряків з однонасінними плодами. Це внесло докорінні зміни у технологію вирощування цукрових буряків і відкрило великі можливості для комплексної механізації всіх процесів вирощування.

Коренева система цукрових буряків складається з потовщеного головного кореня і розгалужених бічних коренів з кореневими волосками. Коренева система проникає в грунт на 140—250 см і розгалужується до 120 см. Коренеплід конічної форми, в якому розрізняють головку і шийку стеблового походження та справжній потовщений корінь.

Листки у цукрових буряків черешкові, серцеподібної форми з хвилястими краями.

Біологічні особливості. Цукрові буряки належать до родини лободових.

Коренеплід цукрових буряків має конічну форму, маса становить 500—1000 г. У цукрових буряків сильно розгалужена коренева система, корені проникають у грунт на глибину 2—2,5 м і більше, розгалужуючись до 1 м.

Насіння цукрових буряків проростає при температурі 2—5 °С, але життєздатні сходи з'являються при 6—7 °С. Сходи витримують зниження температури до мінус 4—5 °С. Оптимальна температура для росту і фотосинтезу буряків 20—22 °С. Сума активних температур, необхідних для розвитку буряків, становить 2200—2700°.

Цукрові буряки — світлолюбна, посухостійка рослина, вимоглива до вологи. Для набубнявіння і проростання насіння вбирає води 150—170% власної маси. Транспіраційний коефіцієнт — 200—250. Найбільша потреба у волозі у буряків спостерігається в період посиленого росту (липень — серпень). Оптимальна вологість грунту для росту — 65—75 % НВ.

Буряки характеризуються підвищеними вимогами до вмісту в грунті поживних речовин. Для формування 100 ц врожаю (коренеплоди і гичка) на чорноземах у районах достатнього зволоження вони виносять з грунту 50—60 кг азоту, 15—20 кг фосфору, 55— 75 кг калію. Максимальну кількість поживних речовин буряки вбирають у липні — серпні (період найвищого приросту сухої речовини).

Найбільш придатними ґрунтами для цукрових буряків є структурні чорноземи, багаті на органічні речовини. Оптимальна реакція ґрунтового розчину — нейтральна або слабкокисла (рН 6,5—7,5). Цукрові буряки характеризуються підвищеною солестійкістю, високі врожаї їх вирощують і на солонцюватих ґрунтах.

Тривалість вегетації цукрових буряків на першому році життя становить 162—160, на другому— 100—125 днів.

При проростанні першими починають рости корінець і підсім'я-дольне коліно. Пізніше на поверхні грунту з'являються сім'ядолі, які зеленіють і функціонують протягом 6—8 днів. Цей період має назву фази сім'ядоль, або вилочки. Через 6—8 днів з бруньки, яка знаходиться між сім'ядолями, розвиваються справжні листки. За період вегетації у рослини буряків може сформуватися 50—90 листків і більше. Найбільш продуктивними є листки другого-третього десятків. Площа листків у липні оптимальна і становить 3— 6 тис. см2 на одній рослині.

У першій половині вегетації посилено росте листковий апарат, у другій — збільшується маса коренеплодів. Приріст може становити 5—10, а іноді й 15—20 г за добу. В останній місяць вегетації посилюється нагромадження цукру в коренеплодах.

Сорти та гібриди. В Україні вирощують такі сорти цукрових буряків: Білоцерківський однонасінний 34, Білоцерківський однонасінний 40, Білоцерківський однонасінний 45, Білоцерківський ЧС 32, Білоцерківський полігібрид 41, Верхняцький ЧС 14, ЛВЧС21, Ве-селоподолянський однонасінний 29, Індустріальний, ЛВ ЧС 31, Український ЧС 70, Уладівський однонасінний 35, Уладівський ЧС 5, Ювілейний, Ялтушківський однонасінний ЗО, Уладівський однонасінний 64 та ін. З них триплоїдиими є Білоцерківський ЧС 32, Білоцерківський полігібрид 41.

Інтенсивна технологія вирощування. Кращими попередниками для цукрових буряків у сівозміні є озимі після багаторічних трав одного року використання, ранні зайняті або чисті пари.

Удобрення. У бурякосійних господарствах західних областей України гній (30—40 т/га) вносять безпосередньо під цукрові буряки. У правобережних районах України (зона достатнього зволоження) ефективно вносити гній у зайнятому пару (40 т/га) та безпосередньо під буряки (20 т/га). У ланках з травами гній вносять лише під цукрові буряки з розрахунку 30—40 т/га.

У районах нестійкого зволоження на чорноземах з різною вилугуваністю гній (20—30 т/га) вносять у парових ланках сівозміни під попередню культуру (озиму пшеницю). Ефективне також додаткове застосування гною (15—20 т/га) безпосередньо під цукрові буряки. У ланках з багаторічними травами гній вносять під цукрові буряки (20—ЗО т/га). У районах недостатнього зволоження гній (20—ЗО т/га) вносять під озиму пшеницю, після трав та у паровому полі під парозаймаючу культуру.

На глибоких чорноземах західних областей України в ланці з паром річна норма мінеральних добрив по фону 30 т/га гною становить N140 Р170К140,

Фосфорні та калійні добрива в зоні достатнього зволоження треба вносити восени перед глибокою оранкою (близько 80 % річної норми), а азотні — навесні під культивацію. Решту добрив (N1оРІ5-2оК10) вносять у рядки під час сівби та в підживлення



Обробіток грунту. Найбільш поширеними є поліпшений та напівпаровий способи обробітку грунту. При поліпшеному способі проводять два лущення стерні та глибоку оранку. Перше лущення

виконують дисковими лущильниками у два сліди на глибину 5— 6 см, друге — лемішними (в агрегаті з важкими зубовими боронами, а в посушливу погоду і з кільчасто-шпоровими котками (ЗККШ-6) на глибину 12—14 см. Друге лущення проводять через 10—12 днів після обробітку грунту дисковими знаряддями. Зяблеву оранку проводять у третій декаді вересня — першій декаді жовтня плугами з передплужниками або двох'ярусними плугами на глибину 28—32 см після внесення органічних та мінеральних добрив.

Напівпаровий спосіб основного обробітку передбачає лущення стерні дисковими лущильниками у два сліди на глибину 5—6 см, внесення органічних і мінеральних добрив та оранку на глибину 28—32 см плугами з передплужниками або двох'ярусними плугами в агрегаті з зубовими боронами (у посушливу погоду з кільчасто-шпоровими котками). У третій декаді липня —другій декаді серпня в міру випадання опадів та з'явлення бур'янів поле 1—2 рази обробляють важкими зубовими боронами. Наприкінці осені треба провести безполицеве розпушування грунту на глибину 16—20 см плугами або лемішними лущильниками без полиць. Такий обробіток застосовують здебільшого на полях, забур'янених однорічними бур'янами.

Під час основного обробітку для боротьби з бур'янами застосовують гербіциди групи 2,4-Д (амінна сіль— 1 кг/га або бутиловий ефір — 0,6 кг/га д. р.). На полях, оброблених поліпшеним способом, гербіциди вносять у період від лемішного лущення до глибокої оранки, а на полях, оброблених напівпаровим способом,— у період масового відростання бур'янів.

Для боротьби з кореневищними бур'янами (пирієм повзучим, свинориєм та ін.) доцільно використовувати далапон (8—10 кг/га). На полях, оброблених поліпшеним способом, гербіциди вносять тоді, коли бур'яни знаходяться у фазі 1—2 листків (перед глибокою оранкою), а на полях, оброблених за типом напівпару,— після проведення 2—3 культивацій перед пізньоосіннім розпушуванням грунту.

Поліпшений спосіб основного обробітку грунту найбільш ефективний у зоні нестійкого зволоження з тривалим літньо-осіннім періодом. У зоні достатнього зволоження на полях з підвищеною забур'яненістю однорічними бур'янами рекомендується напівпаровий обробіток грунту.

Ранньовесняний обробіток грунту проводять для зберігання вологи, розробки верхнього (2—3 см) шару грунту до дрібногрудочкуватого стану з одночасним вирівнюванням поверхні поля. Ранньовесняний обробіток включає ранньовесняне розпушування грунту зубовими боронами і вирівнювання шлейф-боронами. Потім агрегатом, який складається із шлейф-борін та легких борін, вирівнюють і дещо ущільнюють грунт з таким розрахунком, щоб грудки грунту не засихали і добре кришилися. В обробленому шарі не повинно бути грудок розміром більше 20 мм.

Щоб зменшити засміченість посівів буряків, перед передпосівним обробітком вносять гербіциди або їх суміші. В зоні достатнього зволоження застосовують трихлорацетат натрію і піраміп (фе-назон) (відповідно 7 і 5 кг/га) за препаратом або 6,3 і 3 кг/га за діючою речовиною, трихлорацетат натрію з лепацилом 7 і 1,5— 2 кг/га за препаратом або 6,3 і 1,2—3,6 кг/га за діючою речовиною. Використовують також дихлоральсечовину (14—16 кг/га за препаратом або 7—8 кг/га за діючою речовиною) або трихлорацетат натрію (7—10 кг/га за препаратом або 6,3—9 кг/га за діючою речовиною).

У зоні нестійкого зволоження використовують трихлорацетат натрію з ленацилом (відповідно 7 і 1,5 кг/га за препаратом або 6,3 і 1,2 кг/га за діючою речовиною), а також суміш трихлорацетату натрію з ропітом (7,8—10 і 5,6—6,9 кг/га за препаратом або 7—9 і 4—5 кг/га за діючою речовиною). Якщо ленацилу або роніту немає, вносять трихлорацетат натрію (7—10 кг/га за препаратом або 6,3—9 кг/га за діючою речовиною).

У зоні недостатнього зволоження вносять ептам (4—5 кг/га за препаратом або 3—4 кг/га за діючою речовиною) та суміш трихлорацетату натрію з ронїтом (відповідно 7,9—10 І 5,6—6,9 кг/га за препаратом або 7—9 і 4—5 кг/га за діючою речовиною). Витрата робочої рідини становить 200—300 л/га. При використанні дихло-ральсечовини та піраміну дозу збільшують до 300—400 л/га. Зазначені гербіциди вносять універсальними підживлювачами-об-прискувачами ПОУ або обприскувачами ОВГ-1А, обладнаними шлангами.

Гербіциди заробляють у грунт знаряддями для передпосівного обробітку. Період між внесенням сумішей гербіцидів, до яких входять ептам і роніт, і загортанням їх у грунт не повинен перевищувати 5—7 хв. Такі суміші доцільно вносити і заробляти одним агрегатом.

Основним завданням передпосівного обробітку є розпушування грунту, заробка гербіцидів, знищення проростків та сходів бур'янів і вирівнювання поверхні грунту. Для цього обробітку застосовують культиватори-рослинопідживлювачі УСМК-5,4 або борони Радченка {з одночасною сівбою цукрових буряків). Культиватори для передпосівного обробітку грунту агрегатують з гусеничними тракторами. Глибина розпушування грунту не повинна перевищувати 4—5 см. У зоні достатнього зволоження на сильно ущільнених та перезволожених грунтах слідом за ранньовесняним боронуванням проводять розпушування культиваторами на глибину 6—8 см. Передпосівний обробіток грунту на цих полях здійснюють культиваторами УСМК-5,4А на глибину 4—5 см. Якщо грунт після передпосівного обробітку надмірно розпушений або в розпушеному шарі багато грудок діаметром більше 20 мм, проводять коткування котками СКГ-2.



Сівба і догляд за посівами. Цукрові буряки висівають пунктирним або пунктирно-гніздовим способом з шириною міжрядь 45 см, коли грунт на глибині 8—10 см прогріється до 5—6 °С. На окультурених, очищених від бур'янів полях при використанні недражовано-го або дражованого насіння з лабораторною схожістю не нижче 85 % висівають 12—17 насінин на 1 м рядка. На полях, засмічених однорічними бур'янами, при використанні одноросткового насіння з лабораторною схожістю 75—80 % норму висіву збільшують до 20— 25 шт., а зі схожістю 70—75 % —до 28—30 насінин на 1 м рядка. У зоні достатнього зволоження на грунтах, які слабко запливають, насіння загортають на глибину 3—4, а в умовах посушливої весни, коли верхній шар грунту швидко висихає,— 4—5 см. У зоні недостатнього зволоження оптимальна глибина загортання насіння — 4—5 см.

Одночасно з сівбою в рядки вносять повне мінеральне добриво: в зоні достатнього зволоження — МІоРІзКцо, нестійкого — МюРїбКю, недостатнього зволоження — Г^ІоРмКІо-

Під час сівби слід додержувати прямолінійності руху агрегату, що має велике значення для якісного виконання механізованих робіт з догляду за посівами та збирання врожаю.

Кожне поле рекомендується засівати в стислі строки. Для цього застосовують груповий метод сівби, під час якого па одному полі одночасно працює кілька посівних агрегатів. Після сівби проводять коткування кільчасто-шпоровим й або водоналивними гладкими котками. Цей прийом найбільш ефективний при недостатньому зволоженні.

Догляд за посівами здійснюється до і після появи сходів цукрових буряків. Суцільне розпушування грунту впоперек або вздовж напряму рядків проводять на 4—5-й день після сівби. Якщо після закінчення сівби випадає багато опадів, розпушування проводять відразу, як тільки це стане можливим. У разі похолодання в післяпосівний період, коли проростання насіння затримується, суцільне Досходове розпушування проводять кілька разів (на 3—4-й та 6— 7-й день після сівби). Залежно від ущільнення грунту для суцільного розпушування до появи сходів буряків використовують легкі зубові борони ЗОР-0,7, посівні зубові борони ЗБП-0,6А, а також ротаційні робочі органи РБ-5,4.

У період появи сходів для знищення бур'янів розпушують грунт У міжряддях. Починають розпушування, як тільки позначаться рядки, що дає змогу агрегату переміщуватися по міжряддях. Для цього використовують культиватори УСМК-5,4А або 2К.РС-2,8М, обладнані лапами-бритвами для обробітку грунту в міжряддях на глибину 2—3 см та ротаційними робочими органами РБ-5,4 для розпушування грунту в міжряддях та захисних зонах.

Після закінчення першого розпушування у фазі розвиненої вилочки проводять суцільне розпушування грунту легкими зубовими боронами ЗОР-0,7, посівними зубовими боронами ЗБП-0,6, середніми зубовими боронами БЗС-1,0 на тязі гусеничних тракторів або ротаційними робочими органами РБ-5,4, встановленими на культиваторах УСМК-5.4Б, 2КРН-2,8М.

Зубовими боронами грунт розпушують на глибину 2—3 см. Якщо верхній шар грунту нещільний, перед розпушуванням доцільно провести коткування легкими котками СКТ-2, спрямовуючи агрегат уздовж рядків.

Використання ґрунтових гербіцидів та їхніх сумішей під передпосівний обробіток не забезпечує повного знищення бур'янів. Бур'яни, які не знищилися або проросли, треба знищувати у міру їх появи. Для цього використовують гербіцид бетанал (6—8 кг/га за препаратом). Оптимальний строк використання бетаналу — фаза пер-шоі-другої пари справжніх листочків. Обприскування доцільніше проводити при температурі повітря 19—24 °С в тиху погоду. Бур'яни пригнічуються і гинуть через 5—6 днів після обробітку посівів. Густоту посіву треба формувати своєчасно і якісно. Цей процес передбачає механізоване проріджування сходів, видалення зайвих рослин у букетах, перевірку та прополювання посівів.

Механізоване проріджування сходів буряків проводять на початку утворення першої пари справжніх листочків. На посівах, де на 1 м рядка 7—8 шт. рослин, перевірку роблять вибірково з видаленням їх у найбільш загущених місцях. Якщо 8—12 шт. на 1 м, ефективне застосування автоматичних проріджувачів, а 12— 20 шт.— застосовують уздовжрядні механічні проріджувачі УСМП-5,4К або проводять поперечне проріджування за допомогою культиваторів УСМК-5,4А, 2КРН-2,8М за схемами 27X18, 23X22, 10X15 та ін.

На полях, де буряки висівали пунктирно-гніздовим способом, проводять лише перевірку. Щоб забезпечити оптимальну густоту, в букетах довжиною до 10 см залишають 1—2, а більше Ш см — 2— З рослини. Після цього розпушують грунт у міжряддях. Перше глибоке (10—12 см) розпушування проводять відразу після формування густоти посіву. В разі необхідності його проводять одночасно з підживленням сухими або рідкими азотними добривами. Кількість наступних розпушувань та їх глибина залежать від умов вирощування.

Збирання врожаю. Збирають буряки машинами без ручного доочищення потоковим, перевалочним або потоково-перевалочним способом. Для цього використовують комбайни КСТ-2А, КСТ-ЗА, а також комплекс шестирядних машин для роздільного збирання — начіпні гичкозбиральні БМ-6А та самохідні коренезбиральні К.С-6Б і РКС-6 машини.

При потоковому способі зібрані машиною коренеплоди транспортують безпосередньо на бурякоприймальні пункти, а гичку збирають у тракторні причепи і відвозять до місць силосування. Перевалочний спосіб передбачає вивезення коренеплодів від збиральних машин тракторними причепами на край або середину поля і вкладання в тимчасові польові кагати. Потім, у міру вивільнення автотранспорту, коренеплоди вивозять на бурякоприймальні пункти.



При потоково-перевалочному способі збирання частину буряків від збиральних машин відвозять на приймальні пункти, а решту — на перевалочний майданчик. Цей спосіб застосовують здебільшого в господарствах, недостатньо забезпечених автотранспортом.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка