Тема. Фізіологія аналізаторних систем. Мета Освітня



Скачати 233.82 Kb.
Дата конвертації16.04.2017
Розмір233.82 Kb.
Тема. Фізіологія аналізаторних систем.

Мета

Освітня: закріпити і систематизувати знання студентів про сенсорні системи, їх структуру, будову органа зору на основі міжпредметних зв’язків; сформувати поняття про розвиток органів чуття як спеціальних фізіологічних апаратів, значення органів чуття для нормального функціонування організму людини, розглянути різноманітність рецепторів, які сприймають подразнення зовнішнього і внутрішнього середовища, з’ясувати психофізичну позицію

Й. Мюллера, пояснити суть його принципу «специфічної енергії органів чуття»; застосовувати знання про сенсорні системи для пояснення структурних основ зорової рецепції, процесу аналізу зорових відчуттів, акомодації, адаптації та виникнення колірного зору.



Розвиваюча: розвивати вміння спостерігати, порівнювати, узагальнювати, логічно мислити, обґрунтовувати свою думку, робити висновки; співпрацювати у групах, оцінювати знання одногрупників.

Виховна: формувати пізнавальний інтерес до вивчення теми, цілеспрямованість, працелюбність, культуру поведінки, вміння встановлювати комунікативні зв’язки.

Обладнання: таблиці «Зорова сенсорна система», «Аналізатори. Органи чуттів. Значення органів чуття», «Орган зору», презентація «Фізіологія органа зору», малюнок «Розвиток органів чуття», відеоматеріали.
Тип заняття: лекція-дослідження.

Форми роботи: індивідуальна, групова.
Хід заняття

І. Організаційна частина.

Викладач. Я рада вас бачити сьогодні на занятті здоровими, усміхненими з вогником допитливості в очах. Ми з вами співпрацюємо уже другий рік і на наших заняттях окремо існувати не можемо. У нас усе добре виходить: записувати лекції, готуватись до практичних занять, здавати екзамени, бо ми разом.

Тому і сьогодні ми об’єднаємо свої зусилля для сумісної співпраці на занятті. Я розраховую на вашу активність і сподіваюсь, що дух співробітництва допоможе нам досягти поставленої мети.

А девізом нашого заняття будуть слова Генрі Форда. Прочитайте їх на дошці.

Студент. «Зібратися разом – це початок, триматися разом – це прогрес, працювати разом – це успіх».

Викладач. Адже для нас Успіх – це

Студенти. У – уміння плідно навчатись;

С – співпраця в групах;

П – подолання труднощів;

І – інформованість та ініціативність;

Х – хороший піднесений настрій.

ІІ. Повідомлення теми та очікуваних результатів.

Викладач. Тема сьогоднішньої лекції – дослідження «Фізіологія аналізаторних систем». На ній ми ознайомимось із загальними питаннями, які розкривають механізми роботи аналізаторів, а також розглянемо функціонування людського ока як складно побудованого дистантного аналізатора, який відіграє важливу роль в пізнанні оточуючого світу та в правильному орієнтуванні в зовнішньому середовищі.

А щоб досягти успіху сьогодні на занятті, ми повинні чітко визначити, що ми повинні знати.

Зверніть увагу на таблицю «Очікувані результати», яка є у вас на столах. В кінці заняття ви повинні будете дописати продовження тверджень.
Студенти зачитують твердження



Питання для вивчення

Відповіді

Бали

1.


Я знаю:

Що сенсорна система – це…..









2.

Що вчення про аналізатори розроблене…………







3.

Що аналізатор складається з трьох відділів……







4.












ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Викладач. Отже як видно з нашої таблиці дорога до мети довжиною в одну навчальну пару буде напруженою, насиченою, цікавою і результативною.

На фініші, як кажуть у Вас спортсменів нас чекає перемога, тобто знання. Що ж нам потрібно щоб дістатися фінішу? Прослухайте притчу, яка допоможе Вам дати відповідь на це запитання.

Один правитель, у якого не було спадкоємців, вирішив обрати собі наступника дивним способом. Він оголосив, що його наступником буде той, хто пройде по стінах міського муру з посудиною, повною води, на голові та при цьому не проллє ані краплини. Зібралося багато охочих, та ніхто не міг виконати волю правителя. Тоді захотів спробувати раб. «Хай спробує» - сказав правитель. Раб виконав волю правителя. Коли його запитали, як у нього все це вийшло, то він відповів: «Я дуже хотів стати правителем».


  • Чому вчить ця невеличка притча?

  • Чому рабу вдалося виконати волю правителя?

  • Як він це зробив?

  • Чи легко йому це вдалося?

Ця проста притча доводить, що досягти чогось в житті можна лише тоді, коли цього дуже хочеш і докладаєш максимум зусиль. Тому ми сьогодні будемо плідно працювати, щоб здобути знання, які стануть основою формування ваших професійних знань і навичок.

ІV. Вивчення нового матеріалу.


  1. Поняття про аналізатори.

  2. Розвиток органів чуттів. Робота в домашніх групах

  3. Значення органів чуттів.

  4. Рецептори, їх класифікація і властивості.

  5. Закон “специфічної енергії органів чуття” (І.Мюллер). розповідь

  6. Зоровий аналізатор. викладача

Самостійне опрацювання

  1. Слуховий аналізатор.

  2. Нюховий аналізатор.

  3. Фізіологія смаку.



Викладач. Тема лекції дуже обширна, тому для більш ефективної роботи ми розбили її на такі 3 блоки: перші 3 питання досліджували студенти вдома, наступні 3 питання розглянемо разом на занятті і 3 питання відводиться на самостійне опрацювання.

Ви працювали в групах, будете звітувати про свою роботу тому нагадаємо правила роботи у групі (на дошці плакат, на якому написані правила роботи в групі ).

Правила роботи в групі

Членів групи об’єднує:

М

Е

Т

А



Колективізм

Повага


Тактовність

Злагодженість

Оперативність

Результативність


Група має право:

  1. Консультуватися з викладачем.

  2. Використовувати різні джерела знань.

  3. Вирішувати, хто буде представляти результати дослідження.


На попередньому занятті студенти записали план лекції, отримали домашні завдання і заготовили в зошитах лекційну таблицю. Кожна група записала до неї результати свого дослідження.




Питання плану

Результати дослідження

Бали

1.

Поняття про аналізатори.








2.

Розвиток органів чуття.







3.

Значення органів чуття.









Домашні завдання виконували в групах. Утворили три дослідницькі групи.

І група - Поняття про аналізатори.



ІІ група - Розвиток органів чуття.

ІІІ група - Значення органів чуття.

Лекція розпочинається з того, що студенти-дослідники представляють результати своєї домашньої роботи, записані в лекційній таблиці, презентації, відеоматеріали. Дають іншим студентам записати стислий конспект відповіді. Доповідь регламентована.


  1. Поняття про аналізатори.

Конспект доповіді студента І групи.

Система, яка забезпечує сприймання, передачу і перероблення інформації про явища навколишнього середовища, називають аналізатором, або сенсорною системою (від лат. sensus — відчуття, сприй­няття). Вчення про аналізатори розроблене І.П. Павловим.


А периферичний відділ

Н рецептора — периферичного сприймального

А апарату, який сприймає подразнення і перетворює

Л його в нервовий процес збудження;

І провідниковий відділ

З провідника збудження — доцентрового

А нервового волокна, яке передає збудження в

Т головний мозок;

О центральний відділ

Р нервового центру — ділянки кори головного мозку, в якій відбувається тонкий аналіз збудження і виникають відчуття.

Сенсорна система вводить інформацію в мозок і аналізує її.



Робота сенсорної системи

Сприйняття рецепторами фізичної або хімічної енергії



трансформація її в нервові сигнали передача їх в мозок

через ланцюг нейронів формується відповідна реакція

організму.



  1. Розвиток органів чуття.

Конспект доповіді студента ІІ групи. Презентація результатів дослідження у вигляді схематичного малюнка.
Організм в значній мірі залежить від оточуючого його середовища. Щоб пристосуватися до нього, вижити, він повинен постійно одержувати інформацію про стан умов зовнішнього і внутрішнього середовища і про величину і напрям його змін. Всі подразники, які діють на організм ззовні і які виникають у ньому самому сприймають спеціальні фізіологічні апарати – органи чуттів.

Уже перші живі організми володіли

подразливістю,тобто примітивною чутливістю

Вони не могли самостійно рухатися.




Навколишнє середовище



було більш-менш постійне
Розвиток органів чуття тісно

пов᾿язаний з рухом




Набуття здатності до самостійного руху




ускладнило процес пристосування організмів

до навколишнього середовища.

Часті


значні зміни звичних умов проживання.

виникають спеціалізовані органи чуття




Особливо високого розвитку

ця здатність набула у людини


Руховий апарат пристосований до

руху в певному напрямку
особливого значення набув

головний відділ тіла


Тому більшість органів чуття поступово

зосереджуються в ньому.


Розвиток органів чуття характеризується такими основними рисами: по-перше, їх диференціацією; по-друге, їх зосередженістю в головному

( передньому) відділі тіла; по-третє, координацією їх діяльності з рухами.

Органи чуття забезпечують постійний приток подразників в центральну нервову систему. Організм може існувати тільки за умови постійної дії певного числа подразників. У людини при відсутності подразників, наприклад, при порушенні діяльності більшості органів чуття, порушується здатність концентрувати увагу, логічно мислити, виконувати розумові завдання, при цьому у неї виникають галюцинації, а іноді вона впадає у сонний стан.


  1. Значення органів чуття.

Конспект доповіді студента ІІІ групи. Представлення результатів у вигляді презентації.

Органи чуття людині природою дано для хорошої адаптації в навколишньому світі. Раніше, в первісному світі, органи чуття давали можливість уникнути смертельної небезпеки і допомагали у видобутку прожитку. Органи чуття об'єднані в п'ять основних систем, завдяки яким ми можемо бачити, відчувати запахи, дотики, чути звуки, відчувати смак споживаної їжі.

Людина все більше пізнає навколишній світ. Вона опускається на морські глибини, піднімається на найвищі вершини гір, проникає в космічний простір, розкриває таємниці атома, спостерігає за життям мікроорганізмів. Про багатство навколишнього світу, його звуках і барвах, запахах і температурі, величині і відстані і про багато-багато іншого ми дізнаємося завдяки органам чуттів. Органи чуття дають людині можливість орієнтуватися в навколишніх умовах. Якби людина позбулася всіх органів чуття, вона не знала б, що відбувається навколо неї, не могла б спілкуватися з оточуючими людьми, знаходити їжу, уникати небезпек. Знаменитий російський лікар Боткін описав рідкісний випадок втрати всіх видів чутливості, крім зору одним оком і дотику на невеликій ділянці руки. Коли хвора закривала око і ніхто не торкався до її руки, вона засинала. Втрата навіть одного органу чуття, наприклад зору, або порушення його нормальної роботи ускладнює виконання таких, здавалося б, простих і звичайних дій, як ходьба по вулиці, читання та ін. У повсякденному житті ми не помічаємо, наскільки сильна потреба отримувати враження про навколишній світ. Коли ми дивимося на ті чи інші предмети, слухаємо музику або звернену до нас мову, то все це здається само собою зрозумілим, і ми рідко задумуємося над тим, як при цьому працюють наші органи чуття. А вони дійсно працюють, і робота ця дуже складна.

Елементарна рефлекторна діяльність людини, її складні поведінкові акти і психічні процеси залежать від функціонального стану його органів чуття: зору, слуху, нюху, смаку, соматичної і вісцеральної чутливості, за допомогою яких здійснюється сприйняття і аналіз нескінченного потоку інформації з навколишнього нас матеріального світу і внутрішнього середовища організму. Органи чуття - це «вікна», через які зовнішній світ проникає в нашу свідомість. «Інакше, як через відчуття ми ні про які форми речовини і ні про які форми руху нічого дізнатися не можемо». Без цієї інформаціі була б неможлива оптимальна організація як найпримітивніших, «тварин», функцій нашого організма, так і вищих пізнавальних психічних процесів людини, що дають їй необмежені можливості у природі.



Вправа комплімент.

Викладач. Однією з умов роботи в групах є хороший настрій, я думаю, що настрій ваш покращився, адже студенти розповіли в цікавій формі про свої дослідження. Нам було дуже цікаво, а вони готувались і дуже хвилювались. Оцініть їх внесок у наше заняття з точки зору майбутніх фахівців (комплімент діловим якостям ).



Викладач. Продовжимо розглядати питання лекції разом.

Розповідь лектора супроводжується показом презентації та відеоматеріалів.

  1. Рецептори, їх класифікація і властивості.

Периферичний відділ аналізато­ра представляють органи чуття із закладеними в них рецепторами, за допомогою яких людина пізнає навко­лишній світ, одержує інформацію про нього. Вони називаються органами зовнішнього чуття, або екстеро­рецепторами.

Екстерорецептори (від лат. exter—зовнішній, receptor—той, що сприймає) — чутливі утворення, що здійснюють сприйняття подразнень від довкілля. До них належать сприймаючі клітини сітківки ока, вуха, рецептори шкіри (дотику і тиску ), органів нюху, смаку.Інтерорецептори (від лат. interior — внутрішній, receptor — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сприймають зміни внутрішньо­го середовища організму.

Інтерорецептори розташовані в тканинах різних внутрішніх органів (серця, печінки, нирок, кровоносних судин та ін.) і сприймають зміни внутрішнього середовища організму і стан внутрішніх органів. У ре­зультаті надходження імпульсів від рецепторів внутрішніх органів відбу­вається саморегуляція дихання, артеріального тиску, діяльності серця.



Пропріорецептори (від лат. proprius — власний, особливий, receptor — той, що сприймає) — чутливі утворення, що сигналізують про положення і рух тіла; містяться в м'язах, суглобах і сприймають скорочення і розтягнення мускулатури.

Таким чином, у людини є такі органи чуття: зору, слуху, відчуття положення тіла в просторі, смаку, нюху, шкірної чутливості, м'язово-суг­лобове чуття.

За характером взаємодії з подразником рецептори поділяються на контактні і дистантні;  за видом енергії, що трансформується в ре­цепторах — механорецептори, хеморецептори, фоторецептори та інші.

Контактні рецептори можуть одержати інформацію про влас­тивості предмета, явища, дістати подразнення тільки при контакті, безпосередньому стиканні з агентом середовища. Це — хеморецепто­ри язика, дотикові рецептори шкіри.

Завдяки дистантним рецепторам можна дістати інформацію на відстані: агент середовища поширює хвильову енергію — світлову, звуко­ву. Саме її і вловлюють дистантні органи чуття, наприклад, око, вухо.



Механорецептори трансформують механічну енергію в енергію нервового збудження (наприклад, рецептори дотику), хеморецептори — хімічну (рецептори нюху, смаку), фоторецептори — світлову (рецеп­тори органа зору), терморецептори — теплову (холодові і теплові рецептори шкіри).

Рецептори відрізняються дуже високою збудливістю щодо адек­ватних подразнень. Специфічні для певного рецептора подразники, до яких він спеціально пристосований у процесі філо- і онтогенезу, назива­ються адекватними. При дії адекватних подразників виникають відчут­тя характерні для певного органа чуття (око сприймає тільки світлові хвилі, але не сприймає запахи, звук).

Крім адекватних, існують неадекватні подразники, які зумовлю­ють тільки примітивні відчуття, властиві певному аналізатору. Наприк­лад, від удару у вухо виникає дзвін у вухах.

Збудливість рецепторів залежить як від стану всього аналізатора, так і від загального стану організму. Найменша різниця в силі двох под­разників одного виду, яка може сприйматись органами чуття, називається порогом розрізнення. Проте більшість імпульсів від рецепторів внут­рішніх органів, досягаючи кори великого мозку, не спричиняє психічних явищ. Такі імпульси називаються субсенсорними: вони нижче порога відчуттів і тому не зумовлюють відчуттів.

Рецептори здатні звикати до сили подразника. Цю властивість на­зивають адаптацією (від лат. adaptatio — пристосування), при якій зменшується або збільшується чутливість рецепторів. Найбільша швидкість адаптації для рецепторів, які сприймають дотик до шкіри, найменша — для рецепторів м'язів. Найповільніше адаптуються ре­цептори кровоносних судин і легенів, що забезпечує постійну саморегу­ляцію артеріального тиску і дихання. Зумовлена адаптація, насампе­ред, змінами в кіркових відділах аналізаторів, а також процесами, які здійснюються у самих рецепторах.

Провідниковий відділ сенсорних систем складається з доцентро­вих (аферентних) нервових волокон у складі чутливих нервів та деяких підкіркових утворень (ядер гіпоталамуса, таламуса та ретикулярної формації). У цьому відділі імпульс від рецепторів не тільки проводить­ся, але й кодується та перетворюється.

У центральному відділі аналізатора нервові імпульси набува­ють нових якостей та відображаються у свідомості, у вигляді відчуття. На основі відчуття виникають складніші суб'єктивні образи: сприйман­ня, уявлення.

Вправа «Сніжна грудка» ( слово – речення – питання – відповідь)

5.Закон “специфічної енергії органів чуття” (І.Мюллер).

Фізіологія стала експериментальною дисципліною в 30–х роках минулого століття — переважно під впливом німецького фізіолога Йоганна Мюллера (1801–1858), який обстоював застосування експериментальних методів у фізіології. І у фізіології, і у психології важливого значення мав сформульований Мюллером принцип «специфічної енергії органів чуттів». Мюллер припустив, що порушення певного нерва викликає характерне відчуття, оскільки у кожному   рецепторному відділі нервової системи закладено власна «специфічна енергія».За ідеєю Мюллера, відчуття залежить не від якості подразника, а від специфічної енергії органу чуття, на який впливає цей подразник. Отже, Мюллер робить висновок, що  не існує схожості між нашими відчуттями і предметами зовнішнього світу. Тобто відчуття є лише символами, умовними знаками останніх.   Насправді ж, хоча факти, які наводить Мюллер, цілком слушні, вони не мають загального значення. По-перше, не всі подразники є такими універсальними, як електричний струм або механічний подразник. Звуки, запахи та інші подразники, діючи на око, не зумовлять зорових відчуттів. Аналогічно світло і запах не можуть спричинити слухових відчуттів. Отже, такі відносно універсальні подразники, як електричний струм і механічний подразник, є рідкісними винятками. По-друге, відчуття, зумовлені різними подразниками, що впливають на один і той же рецептор, не однакові за якістю. Зокрема, механічний удар або електричний струм, впливаючи на вухо, спричиняють грубе слухове відчуття, яке не можна порівняти з багатством слухових відчуттів, зумовлених повітряними коливаннями.   Слід розрізняти подразники, адекватні для певного органа чуття і неадекватні для нього. Сам цей факт свідчить про тонку спеціалізацію органів чуття до відображення того чи іншого виду енергії, певних властивостей предметів і явищ дійсності. Спеціалізація органів чуття - продукт тривалої еволюції, а самі органи чуття - продукт пристосування до дій зовнішнього середовища і тому за своєю структурою і властивостями адекватні цим діям.   У людини тонке диференціювання у ділянці відчуттів було пов?язане з історичним розвитком людського суспільства, із суспільно-трудовою практикою. Обслуговуючи процеси пристосування організму до середовища, органи чуття можуть успішно виконувати свою функцію лише за умови правильного відображення її об?єктивних властивостей. Отже, тут діє принцип не «специфічних енергій органів чуття», а «органів специфічних енергій». Інакше кажучи, не специфічність органів чуття породжує специфічність відчуттів, а специфічні якості зовнішнього світу породили специфічність органів чуття.





  1. Зоровий аналізатор.

Студент.

Как много нам о людях говорят


Их лица и, особенно, глаза -
Неповторимо разный взгляд
И даже оброненная слеза.

Глазами нежно любят и поют,


И, если надо, бешено кричат…
Боятся, убивают, нагло врут,
И просто, понимают и молчат.

Глаза людей загадочно прекрасны,


Порой непостижимо глубоки.
И, как алмаз, всегда чисты и ясны,
И, как Вселенная, бескрайне велики.

Глаза людей всегда необычайны:


В них светятся красивые мечты,
Цветные сны и сказочные тайны,
И лучики небесной чистоты.

Как много нам о людях говорят


Их откровенные глаза.
Их искренний и добрый взгляд,
И даже оброненная слеза.

( Александр Гехт



Загальна характеристика зорового аналізатора. Око – складний дистантний аналізатор, який відіграє важливу роль в пізнанні оточуючого світу і в правильній орієнтації в зовнішньому середовищі.

За допомогою ока людина одержує уявлення про форму і величину предмета, про відстань на якій він знаходиться, про напрям і швидкість його руху, про освітлення і колір.

Щоб визначити стан звичайної для нас їжі не обов’язково куштувати її – достатньо на неї подивитися. Колір розжареного металу сигналізує про його температуру.

Відео « Сенсорна система зору».

Зорова сенсорна система має три частини: 1) периферичну, яка складається з власне рецепторного апарату (палички і колбочки сітківки ока); 2) провідникову, що складається з чутливого зорового нерва, зоро­вого тракту, що міститься в головному мозку, таламусу; 3) центральну, яка знаходиться у потиличних ділянках кори головного мозку. Функцією зорового аналізатора є зір — здатність сприймати світло, колір, величину, взаємне розташування та відстань між предметами за допомогою органа зору — ока.



Будова очного яблука. Око міститься в заглибині черепа – очній ямці. Розрізняють до­поміжний апарат ока і власне очне яблуко. Очні яблука розташовані в очних ямках і спереду захищені від механічних пошкоджень повіками. Очне яблуко має майже кулеподібну форму. Зверху воно вкрите трьома оболонками, які прилягають одна до одної: зовнішня – фіброзна, середня – судинна, внутрішня – сітківка.

Зовнішня оболонка складається із міцної сполучної тканини і називається білковою оболонкою або склерою, яка надає оку певну форму і захист. На задній стороні в ній є отвір, через який проходить зоровий нерв. На передній стороні склера стає прозорою і переходить у рогівку. Рогівка захищає від пошкодження внутрішні частини ока та пропускає світло.

Під склерою лежить судинна оболонка, в якій велика кількість кровоносних судин і міститься пігмент, який надає їй певного забарвлення, яке зумовлює колір очей.
Студент. Цікава інформація « Про що говорить колір очей ».
Якщо пігмент відсутній, то очі набувають червоного кольору, який обумовлений кольором крові, яка знаходиться у кровоносних судинах. Люди з такими очима – альбіноси погано переносять світло, страждають світлобоязню, але в темноті відрізняються високою гостротою зору. В судинній оболонці розташовані кільцеві і радіальні м’язи.

За рогівкою судинна оболонка утворює райдужну оболонку, в середині якої є отвір – зіниця. Скорочення м’язів змінює її діаметр – кільцеві м’язи звужують, а радіальні розширюють. Завдяки цьому зіниця здатна регулювати кількість світла, яке потрапляє до ока; чим яскравіше світло, тим менше світла потрапляє до ока і навпаки. Це відбувається рефлекторно. За райдужною оболонкою розташований кришталик. Він складається із напіврідкої речовини, яка оточена тоненькою прозорою капсулою і має форму двояко випуклої лінзи, його задня поверхня більш опукла. Спеціальними зв’язками кришталик прикріплений до війчастого тіла.

Внутрішня порожнина ока заповнена прозорою желеподібною масою – скловидним тілом.

Третя оболонка ока – сітчаста або сітківка – вистилає внутрішню порожнину ока. Вона утворена десятьма шарами. Її найважливішими елементами є спеціальні світлочутливі клітини – палички і колбочки.

На сітківці є сліпа пляма. Це місце входження зорового нерва. Місце найкращого бачення на сітківці називають жовтою плямою.

Рогівка, зіниця, кришталик і скловидне тіло складають оптичну систему ока.



Допоміжний апарат ока. Роль допоміжних органів ока виконують м’язи, за допомогою яких здійснюються рухи очного яблука, повіки і слізні залози. Рухи очей здійснюються за допомогою шести м’язів, які знервуються черепно-мозковими нервами.

Очне яблуко змочується слізною рідиною, яка виробляється слізними залозами. Вона складається із води – 97,8 %, органічних речовин – 1,4 %, солей – 0,8 % і особливої речовини лізоциму,яка володіє антибактеріальними властивостями. При емоційних хвилюваннях, механічних і термічних подразненнях сльозовиділення посилюється. Центр регулювання виділення слізної рідини знаходиться у довгастому мозку



Оптичний апарат ока. Оптичний апарат ока здатний заломлювати світлові промені, які проходять через нього. Заломлення світлових променів називають рефракцією. Значення оптичного апарата ока полягає у фокусуванні сонячних променів і у забезпеченні чіткого зображення предметів на сітківці.

Щоб на сітківці ми отримали чітке зображення предмета, світлові промені повинні сфокусуватися на її задній поверхні. Це відбувається при нормальній рефракції ока. Якщо довжина очного яблука велика, то фокус виникає перед сітківкою. Таке порушення рефракції зору називають короткозорістю. У випадку зменшення довжини очного яблука фокус світлових променів виникає за сітківкою. Таке порушення рефракції ока називають далекозорістю. У обох випадках відсутнє чітке зображення предмета.



Акомодація. Акомодація – це пристосування ока до ясного бачення предметів на різних відстанях. Вперше ця властивість ока була відкрита і вивчена знаменитим німецьким фізіологом Г. Гельмгольцем. Акомодація існує за рахунок збільшення заломлюючої сили кришталика шляхом зміни його кривизни; при цьому він стає більш випуклим. Зміни кривизни кришталика відбуваються у результаті скорочення війкового м’язу, який знервується парасимпатичними волокнами очного нерва. З віком здатність ока до акомодації зменшується; чітке виділення предметів, які знаходяться на близькій відстані, стає неможливим. Такий стан називається старечою далекозорістю. Вона викликана віковими змінами кришталика і його зв’язкового апарату. Цей недолік зору компенсується носінням спеціальних окулярів з відповідними лінзами.

Сітківка. Головна функція сітківки полягає в одержанні чіткого зображення предмета, на який ми дивимося. В сітківці близько 120 млн. паличок і приблизно 10 млн. колбочок. Палички довші і тонші за колбочок. Вони мають високу чутливість до світла і забезпечують нормальне бачення у сутінках і темноті. Колбочки потрібні для розрізнення дрібних деталей предметів і дуже чутливі до світла; вони функціонують при денному світлі.

При порушенні нормальної діяльності паличок погіршується бачення предметів у сутінках – розвивається так звана «куряча сліпота». ЇЇ лікують додаванням до їжі вітаміну А.

Палички і колбочки розташовані в сітківці нерівномірно – в зоні жовтої плями переважають колбочки, в центральній ямці жовтої плями розташовані тільки колбочки, паличок там немає. Ця ділянка сітківки забезпечує найбільш гострий зір. Палички розташовані по всій сітківці за винятком центральної ямки жовтої плями.

Центральний і периферичний зір. Розрізняють центральний і периферичний зір. Центральний зір характеризується значною гостротою і розпізнаванням кольорів. Це дає можливість за допомогою зору оцінити предмети зовнішнього світу. В умовах достатнього освітлення людина користується центральним зором. Воно здійснюється за допомогою колбочок.

Периферичний зір забезпечується за допомогою паличок. Його характеризують мала гострота зору і безколірність зорового сприйняття. Периферичний зір використовується в умовах недостатньої освітленості і забезпечує загальне орієнтування в просторі.

Периферичний зір має велике значення в спортивній діяльності, особливо в спортивних іграх. Вміння «бачити потилицею» поле або майданчик є показником майстерності спортсмена: в грі він повинен бачити не тільки те, що знаходиться перед ним, але і збоку, щоб правильно оцінити обстановку і виробити програму найбільш доцільних дій, залежно від ситуації.

Адаптація зору. Око не тільки реагує на світло, але і розрізняє ступінь його яскравості. Чутливість ока до світла не постійна. Вона залежить від ступеня освітленості: в темноті вона підвищується, а при яскравому освітленні знижується. Пристосування ока до бачення при різній освітленості називається адаптацією ока. Переходячи із яскраво освітленої кімнати в темне приміщення, людина перестає щось бачити. Через деякий час вона починає розрізняти контури предметів, а трішки пізніше і їх деталі. Це обумовлено підвищенням світлової чутливості ока, тобто виявленням темнової адаптації. Протилежне явище відбувається при різкому переході від темноти до яскравого освітлення. В перші секунди людина нічого не бачить; при яскравому освітленні навіть виникає біль в очах. Вмикаються захисні пристосування ока: змикаються повіки, збільшується виділення сліз. Через 1-2 хвилини зір відновлюється. Це світлова адаптація. Вона проявляється в зменшенні чутливості ока до світла.

Колірний зір. Людське око пристосоване розрізняти колір. Виникнення того або іншого колірного відчуття залежить від довжини світлових хвиль, які діють на око. Довгі хвилі викликають відчуття червоного кольору, короткі – фіолетового. Хвилі проміжної довжини викликають відчуття інших п’яти кольорів спектра. Якщо предмет одночасно відбиває всі хвилі спектра, він здається нам білим; якщо вбирає – чорним.

В наш час при поясненні колірного зору користуються трикомпонентною теорією Ломоносова – Юнга – Гельмгольца. В 1756 р. М.В. Ломоносов вперше запропонував, що в природі існують всього три відчуття трьох основних кольорів – червоного, жовтого і блакитного. Око містить три особливі елементи, кожний з яких сприймає один із цих основних кольорів. Всі інші кольори утворюються від змішування основних.

Згідно із сучасними уявленнями, в сітківці є три види колбочок, кожний з яких сприймає певний колір – червоний, синій або зелений. Відбувається це за участі особливих хімічних речовин. В одних колбочках міститься хімічна речовина, яка розкладається при дії довгохвильових променів, які відповідають червоному кольору. В інших під дією короткохвильових, які відповідають синьому. Ці речовини подразнюють нервові закінчення зорового нерва і викликають у них збудження. Хвиля збудження, яка поступає до мозкового відділу зорового аналізатора, викликає відчуття кольору, яке відповідає довжині діючих хвиль. Відчуття проміжного кольору виникає при одночасному, але неоднаковому подразненні колбочок різних типів.

Бувають порушення колірного зору. Вперше подібне явище у 1794 році описав відомий фізик Дальтон. З тих пір порушення відчуття кольору почали називати дальтонізмом. Воно зустрічається приблизно у 8 % чоловіків і 0,5% жінок.

Зустрічається і повна колірна сліпота: людина бачить всі предмети сірими.

Здатність ока розпізнавати кольори дуже велика. Працівники текстильної промисловості можуть розрізняти до 100 відтінків чорного кольору, а деякі садоводи до 5 тис. відтінків троянд.



Бінокулярний зір. Зорова орієнтація в просторі можлива тільки при бінокулярному зорі. В порівнянні з монокулярним зором воно збільшує поле і підвищує гостроту зору, забезпечує високу чутливість до світла в умовах темнової адаптації, збільшує точність оцінки розмірів об’єкта і відстаней, покращує сприйняття об’ємності об’єктів.

Висновки. Відповіді на запитання таблиці «Очікувані результати». Студенти разом з викладачем формулюють висновки до лекції, відповідаючи на запитання.
V. Узагальнення і систематизація знань.
Вправа « Хто? Що? Де? Коли? Як? Чому? »

Спробуйте дати відповідь на ці запитання, застосовуючи знання фізіології сенсорних систем.


VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати конспект лекції. Виконати завлання для самостійного опрацювання.


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка