Тема 10: Перша допомога при опіках, дії крайніх температур та ураженні електричним струмом. Перша допомога при отруєннях І укусах



Скачати 443.23 Kb.
Сторінка3/3
Дата конвертації28.12.2016
Розмір443.23 Kb.
1   2   3

Отруєння чадним газом можливе там, де він застосовується під час синтезу органічних речовин, у гаражах, якщо погана вентиляція, в домашніх умовах. Ранніми симптомами є головний біль, нудота, шум у вухах, важка голова. Пізніше спостерігаються прискорення пульсу, блювання, виникають сонливість, судоми, задишка, дихання стає - поверхневим, навіть може настати його параліч, що призводить до смерті. Допомога передбачає забезпечення надходження свіжого повітря, короткочасне вдихання пари аміаку, розтирання тіла, прикладання грілки до ніг та гаряче пиття. Хворий потребує госпіталізації, оскільки отруєння може негативно вплинути на легені та нервову систему.

Отруєння ацетиленом, що застосовується для газозварю­вальних робіт, відбувається в основному внаслідок утворення побічного продукту — фосфіну. Виникають синюшність об­личчя, звуження зіниць, задишка, судоми, нервовий тик. Потерпілому необхідне свіже повітря, але ні в якому разі не слід допускати переохолодження організму. Якщо зупиня­ється дихання, потрібне штучне дихання, бажано чистим киснем.

Нітросполуки спричинюють подразнення шкіри і слизових оболонок. У разі потрапляння їх розчинів всередину слід викликати блювання, дати хворому проносне. Неприпустиме вживання спирту, жиру, рослинної олії. Вдихаючи оксиди нітрогену, людина починає кашляти, у неї з'являється відчут­тя страху, слабкість, сильна спрага. їй необхідний повний спокій, вдихання чистого кисню.



Отруєння сірководнем спричинює почервоніння повік, світлобоязнь, сльозовиділення. Подразнюються слизові обо­лонки. Потерпілого слід винести на свіже повітря. Як екстре­ний захід можна запропонувати вдихати хлор, що міститься у хлорному вапні та деяких вибілювальних засобах.

Галогени (хлор, бром, йод) спричинюють різь в очах, кашель, біль у грудях, набряк слизових оболонок, задишку. У випадках отруєння ними необхідне дихання чистим киснем, навіть за незначних отруєнь, а також повний спокій. Як екст­рений захід можна запропонувати вдихання сірководню чи пари аміаку. У разі потрапляння галогенів всередину допома­гає крохмальний клейстер. Подразнення очей парою йоду можна зняти, промивши їх 1 %-вим розчином тіосульфату натрію (використовується як фіксаж для фото).



При отруєнні альдегідами виникає різке подразнення сли­зових оболонок, кашель. Потерпілому треба випити склянку 0,2 %-вого розчину аміаку, а через кілька хвилин — склянку молока. Потрапляння всередину 25 г альдегідів спричинює смерть.

Вдихання пари чи вживання рідкого аміаку спричинює задуху, запаморочення, опіки слизових оболонок, кашель, нежить. У тяжких випадках з'являються судоми, марення, спазми голосової щілини. Потерпілому слід дати випити слабкий розчин оцту чи лимонного соку, потім викликати блювання. Можна дати рослинну олію або яєчний білок. Наслідком потрапляння рідкого аміаку в очі може стати повна сліпота.

Бензол дає відчуття сп'яніння, запаморочення. Може швид­ко настати параліч дихання. У разі отруєння треба негайно викликати блювання, дати проносне. Якщо відсутнє дихання, необхідно застосувати штучну вентиляцію легенів чистим кис­нем. Якщо потерпілий не втратив свідомість, потрібно напоїти його міцною кавою.

У разі отруєння мінеральними кислотами через стравохід, що супроводжується печією у шлунку та кишечнику, потер­пілому потрібно дати прополоскати рот 5%-вим розчином гідрокарбонату натрію (соди), випити молока і бажано рослин­ної олії. Допомагає також рідке борошняне тісто.

Отруєння тетраетилсвинцем, що входить як добавка до па­лива для підвищення його октанового числа, має прихований період 10—12 год. Потім постраждалий відчуває слабкість, ну­доту, запаморочення, в нього виникають галюцинації, психоз, він бачить жахливі сновидіння. Розвивається набряк легенів, спостерігаються судоми. Температура підвищується до 40 °С. Тривалий контакт з невеликими концентраціями тетраетил-свинцю викликає у чоловіків імпотенцію. Тетраетилсвинець, що потрапив на шкіру, слід змити бензином чи гасом. Якщо ця речовина потрапила всередину, треба викликати блювання, промити шлунок, дати активоване вугілля. Необхідна госпіта­лізація. Перебіг такого отруєння важкий, повне одужання настає тільки через 1—2 місяці.

Ураження речовинами загальноотруйної чи задушливої дії можливе під час неграмотного використання сильних анти­септиків та інсектицидів. Для врятування життя необхідно застосувати специфічні протиотруйні речовини — антидоти. їх ефективність повною мірою виявляється тільки в разі введення у перші ж хвилини після появи ознак отруєння. Слід пам'ята­ти, що в разі отруєнь речовинами задушливої дії штучне дихан­ня протипоказане. При потраплянні отруйних речовин у шлунково-кишковий тракт проводять промивання за допомогою товстого зонда, якщо його немає, викликають блювання. Очі і рот промивають чистою водою. В усіх випадках хворих необхідно транспортувати у токсикологічні чи неврологічні відділення лікарень.



Отруєння ртуттю. Останнім часом почастішали випадки забруднення ртуттю приміщень, зокрема шкіл і дитячих садків. Це викликано недотриманням правил зберігання і поводження, халатним ставленням до приладів, в яких вона міститься. З іншого боку, вражає відсутність елементарних знань про її властивості, шкідливий вплив на організм людини. При кімнатній температурі в звичайних умовах металева ртуть — це блиску­чий сріблясто-білий метал, що скочується дрібними кульками по поверхні стола або на підлозі. Вона може вступати в з'єд­нання з іншими металами, утворювати сплави, які називають амальгамами. Давно відомо про небезпеку для здоров'я людини з'єднань і парів ртуті. А випаровується вона вже при 18°С, перетворюючись в безбарвну пару, що не має запаху. Пари ртуті важчі за повітря в 7 разів, вони легко проходять через дерево і штукатурку і поглинаються ними. У тих приміщеннях, де була розлита ртуть, відбувається її кругообіг: повітря — будівельні матеріали — повітря.

Шляхи надходження ртуті в організм різні. Людина в сучас­них екологічних умовах з різними продуктами харчування отримує її близько 0,005 мг. А міститься вона в маслі і молоці, в картоплі і хлібі, тобто в найпоширеніших продуктах на нашому столі. Більш високі концентрації ртуті виявляються в організмах прісноводних і морських риб. Приблизно таку ж кількість людина виділяє з організму протягом доби. У здорових людей, які ніколи не стикалися з ртутними препа­ратами або ртуттю, в крові, сечі і калі міститься деяка її кіль­кість. Якщо вона потрапляє в організм в підвищених кон­центраціях, то діє як небезпечна токсична речовина, викли­каючи отруєння. Найчастіше надходження ртуті в організм відбувається через органи дихання. Нерідко під час їжі — через забруднені руки, може і через шкіру.



У випадку потрапляння в організм у людини насамперед вражається нервова система: болить голова, знижується па­м'ять, падає працездатність, підвищується дратівливість, за­гальна слабкість і порушення сну. У декого з'являється мета­левий присмак у роті, запальні зміни ясен, в сечі виявляються підвищені виділення ртуті, від чого страждають нирки та інші внутрішні органи. З ртутними колбами часто граються діти, розбивають їх і цим заподіюють непоправну шкоду здоров'ю. Відзначаються обурливі випадки, коли учні влаштовують собі додаткові канікули, спеціально розбиваючи ємності з ртуттю в приміщенні школи. Демеркуризація — процес тривалий, поки будуть школу приводити в порядок, можна і нагулятися.

Необхідно суворо дотримуватися вимог до зберігання мета­левої ртуті, змісту і експлуатації приладів з ртутним запов­ненням. Недопустиме пошкодження медичних і технічних термометрів, люмінесцентних, кварцових та інших ламп і приладів, що її містять. Якщо діти на звалищі знайшли ємність зі ртуттю, вони повинні повідомити про це дорослих, ні в якому разі не брати руками.

Приміщення, забруднені ртуттю, потрібно негайно механічно очистити і при необхідності піддати хімічній обробці. Механічне видалення розлитої ртуті можна проводити будь-яким засмо­ктуючим пристроєм, гумовою грушею зі скляною «пасткою», заповненою підкисленою водою. Крапельки ртуті можна зібрати за допомогою лейкопластиря, який прикладається до забруд­неної ділянки. Краплини збирають від периферії забрудненої дільниці до його центру. Для повного видалення ртуті забруд­нені місця рекомендується обробити одним з розчинів: мильно-содовим (4% -ний розчин мила в 5% -ому водному розчині соди); 0,2%-ним водним розчином марганцевокислого калію, підкис­леного соляною кислотою (1% мл кислоти на 1 л розчину мар­ганцевокислого калію); 20% -ний розчин хлорного вапна. Через півтора-два дні оброблені поверхні ретельно вимивають теплим мильним розчином, а саме приміщення протягом тривалого часу провітрюють. Для зменшення випаровування ненавмисно пролитої ртуті необхідно, щоб температура повітря була не вище 18 градусів.
6. Укуси тварин і комах. ПМД.

На території СНД можна зустріти отруйних змій, що належать до таких родин:

1. Гадюкові. Характеризуються досконалим розвитком отруйного апарату. Нараховують велику кількість різнома­нітних змій. Найбільш небезпечні серед них гюрза та піщана ефа.

2. Аспідні. До них належать кобри, широковідома очкова змія та деякі інші. їх укуси надзвичайно небезпечні.

3. Ямкоголові. Включають велику групу щитомордників. Найбільш небезпечна гримуча змія, укус якої смертельний.

На території України існує тільки два види отруйних змій.

Перший вид — гадюка степова, поширений в степовій і част­ково лісостеповій зонах. Колір спини сірий, є темна зигзаго­подібна смуга вздовж тіла. Черевний бік чорного кольору з білими цяточками або сірого кольору з чорними плямами.

Дру­гий — гадюка звичайна. Має буруватий чи іржаво-червоний колір спини з темною зигзагоподібною смугою. Трапляється чорна гадюка. Оселяється найчастіше у ділянках лісу з дрібним чагарником, на лісосіках, болотах тощо.

Отруйних змій можна легко відрізнити від неотруйних за формою голови. Голова отруйних змій має яскраво виражену трикутну форму. Це пов'язано з анатомічним розміщенням от­руйних залоз. Отрута цих змій має швидку, але незначну дію. Приблизно половина всіх укусів не супроводжується тяжкими симптомами загального отруєння. Але, якщо не подати допо­моги, можливі тяжкі ускладнення.

Після укусу гадюки швидко розвиваються:


  • запалення,

  • набряк,

  • крововиливи.

Потім з'являються головний біль, запаморочення, нудота, блювання, пронос, кровотеча з носа, різке прискорення пульсу, падіння артеріального тиску. Часто настає шоковий стан, причина якого не стільки в дії отрути, скільки у нервовому зриві потерпілого, паніці.

Головним засобом лікування є введення протизміїної сиро­ватки, яку треба застосувати не пізніше 1,5—2 год. з моменту укусу. Однак це можливе тільки після доставки потерпілого в медичний заклад. Щоб перешкодити розповсюдженню отрути по тілу, слід негайно накласти стискальну пов'язку вище місця укусу.

Відразу після укусу слід видавити кілька крапель крові з ранки або відсмоктати отруту за допомогою спеціальної кровосисної банки. Якщо банки немає, можна скористатися звичайною медичною банкою або відсмоктати отруту ротом. Але слід пам'ятати, що невеликі подряпини у ротовій порож­нині, карієсні зуби тощо можуть призвести до отруєння того, хто надає допомогу.

Далі на рану накладають серветку, змочену розчином пероксиду гідрогену. Кінцівку краще іммобілізувати, для послаблення болю прикласти щось холодне.

Треба пам'ятати, що припалення місця зміїного укусу сірником чи розпеченим предметом неефективне, оскільки у змії зуби довгі і глибоко проникають у тканину. Таким чином, поверхневе припалення рани нічого не дасть.

Отруйні комахи та інші членистоногі на території України представлені багатьма видами. Найбільш поширені бджоли та оси. Вони відносно малотоксичні, однак навіть поодинокі їхні укуси можуть завдати значної шкоди організму, якщо, напри­клад, у людини підвищена чутливість до їх отрути.

Наслідки укусів цих комах найчастіше обмежують­ся місцевою реакцією — почервонінням і невеличким набря­ком, який швидко проходить. Але інколи можлива тяжка загальна реакція: виникнення сипу по всьому тілу, набряк обличчя і шиї. Набряк гортані і спазм бронхів ведуть до утруд­нення дихання, появи синюшного забарвлення обличчя, губ. Все це спричинюється індивідуальною алергічною реакцією людини на отруту. Таким потерпілим потрібна негайна допомо­га, інакше вони можуть померти.

Дія отрути комах залежить також від місця укусу та кількості отрути, що потрапила в організм. Так, укуси п'яти комах можуть спричинити тяжке отруєння, а сотні — смерть. Найнебезпечніші укуси у кровоносну судину.

Клінічні картини дії отрути доволі різноманітні. Най­частіше спостерігається сильний колючий або пульсуючий біль, тканина набрякає в радіусі 15—20 см, інколи набряк роз­повсюджується на всю кінцівку, збільшуються у розмірі лімфатичні вузли. Домінуючими ознаками є ураження цент­ральної нервової системи, дихання і кровообігу. Спостеріга­ються головний біль, запаморочення, нудота, зниження артеріального тиску, відчуття здавленості серця, задишка. Підвищується температура тіла. Якщо розвинеться гостра судинна недостатність, може наступити смерть. Під час численних укусів нерідко настає тяжке ускладнення — анафілактичний шок. У разі його виникнення допомогу слід подавати негайно, інакше через 10 хв. людину вже ніщо не вря­тує. Потерпілого кладуть на спину, опускають низько голову, а до ніг прикладають грілки. На кінцівку, вище місця укусу, накладають джгут і приступають до реанімаційних заходів.

Анафілактичний шок розвивається і від укусів ряду павуків, великих скорпіонів. Їх отрута спричинює мимовільне напру­ження м'язів, судоми, задишку, підвищене слиновиділення. Особливо небезпечні укуси павуків каракуртів, отрута яких руйнує еритроцити крові. Для попередження всмоктування отрути в кров доцільно припалити місце укусу сірником чи розпеченим предметом. Це може зруйнувати хімічну структуру отрути і знешкодити її.

В Україні отруйні павуки, що можуть завдати небезпечних укусів, трапляються переважно на півдні. Так, тарантул вели­кий степовий живе у Криму та частково в степовій та лісосте­повій зонах. Цей павук завдовжки 3—4 см має жовто-буре видовжене тіло, овальне черевце. У Криму та окремих місцях степової зони трапляється дуже небезпечний павук —каракурт — чорного кольору з червоними плямами на черевці. Найнебезпечнішими є статевозрілі самиці. На території України зустрічаються три види невеликих скорпіонів: кримський, карпатський та кавказький, поширені відповідно у Криму, Закарпатті та Одеській області. Укуси перелічених членисто­ногих можуть бути небезпечними, отже, вимагають радикаль­них заходів під час допомоги.

У випадку укусу спочатку видаляють жало пінцетом, голкою або лезом. Далі уражену ділянку протирають тампо­ном, змоченим у пероксиді гідрогену. Після цього до ранки прикладають серветку, змочену 10 % -вим спиртовим розчином ментолу чи валідолу. Ефективні також примочки з 0,25% -вого розчину аміаку, настойки календули. У більш-менш серйозних випадках необхідний огляд лікаря.

Укуси бджіл і ос

Для більшості людей укуси бджіл і ос не становлять небезпеки. Потрібно кілька сотень жалень, щоб отримати смертельну дозу бджолиної отрути. Та для осіб з підвище­ною чутливістю до отрути цих комах смертельним може виявитись і одне жалення. Особливу небезпеку становлять навіть поодинокі укуси в ділянці голови, шиї, в порожнині рота. На місці укусу виникає гострий біль, свербіж, набряк. Можуть розвинутися загальні токсичні реакції — запаморочення, пришвидшений пульс, утруднене дихання, набряк, який значно поширюється за межі укусу.

Перша медична допомога:

• видалити жало з ранки;

• обробити ранку антисептичним розчином або спиртом, ефіром, одеколоном і прикласти до неї холод. Біль та на­бряк зменшуються при нанесенні на шкіру гідрокортизонової мазі;

• хворим з алергічним фоном необхідна консультація лікаря.

При великій кількості укусів після надання першої допо­моги потерпілого слід направити до лікувального закладу.

IV. Закріплення нових знань і умінь студентів – 10 хв.

1. Що таке опік?

2. Який перебіг опікового шоку?

3. Який струм вважається небезпечним?

4. Розглянути малюнки і визначити, опіки яких ступенів зображені на них. За якими ознаками можна з'ясувати?

5. Надати допомогу товаришеві, у якого стався опік 2 ступеню, провівши знезараження ран, накладання пов'язок, напоївши чаєм чи мінеральною водою.

6. Назвати й умовно виконати заходи допомоги при опіках лугами та кислотами. Якими речовинами слід скористатись у цих випадках?

7. У людини виник тепловий або сонячний удар. Які їхні ознаки?

8. Умовно надати першу допомогу людині при перегріванні, використавши для цього холодний компрес, холодні напої, способи зниження температури тіла тощо.

9. Уявити, що у товариша сталось обмороження рук 2 ступеню. За якими ознаками можна це виявити? Надати умовно першу допомогу потерпілому. Що потрібно для цього зробити?

10. Яка послідовність дій для надання допомоги людині при загальному замерзанні?

V. Підсумок заняття – 5 хв.

Наголошення темі та % досягнення поставленої меті заняття.

Оголо­шення оцінок, особисті зауважен­ня, щодо відповіді студентів та термін усування недоліків.


VI. Домашнє завдання – 5 хв.

Підручник «Захист Вітчизни» ст.379 - 386.

Чуприна О.В., Основи медичних знань. К., 2006, ст.9-18

Коденко Я.В., Основи медичних знань. К., 2007, ст.56 – 67.




1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка