Тема 10: Перша допомога при опіках, дії крайніх температур та ураженні електричним струмом. Перша допомога при отруєннях І укусах



Скачати 443.23 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації28.12.2016
Розмір443.23 Kb.
1   2   3

За тяжкістю та глибиною розрізняють чотири ступені обмо­роження.

I ступінь (легкий) характеризується ураженням шкіри, що супроводжується запаленням, набряком, болем. Такий стан триває кілька днів, потім поступово проходить.

При обмороженнях І ступеня спочатку відчувається хо­лод, потім поколювання та печіння. Обморожене місце втрачає чутливість, набуває білого забарвлення. При таких обмороженнях спеціального лікування не потрібно. Уражені ділянки тіла потрібно добре розтерти чистою рукою чи м'якою тканиною. При розтиранні не варто користува­тися снігом, тому що при цьому можна пошкодити шкіру та занести інфекцію. Якщо обморожені, наприклад, пальці рук або стопи, то постраждалого слід внести до теплого приміщення, уражену кінцівку помістити в теплу воду, під­вищуючи її температуру з 20 °С до 40 °С протягом 30 хв. Одночасно обморожену кінцівку потрібно масажувати чисто вимитими руками, а потерпілого змусити робити активні рухи пальцями чи стопою. Коли неможливо по­містити обморожену кінцівку у ванну, можна обмежи­тися її розтиранням, попередньо змочивши уражені ділянки спиртом або одеколоном. Розтирання продовжувати до почервоніння обмороженої частини. Потім необхідно насухо її витерти та накласти стерильну пов'язку, перенести у ліжко, тепло вкрити, дати гарячий солодкий чай, каву, молоко, можна тепле вино. Видужання настає через п'ять-сім днів. Проте обморожена ділянка шкіри стає більш чутливою до холоду.



II ступінь (середньої тяжкості) - крім ознак, характерних для обмороження I ступеня, до кінця першої – другої доби з’являються пухирі, наповненні прозорою рідиною. З'являється сильний біль. Серед загальних симптомів спостерігаються підвищення температури тіла, погані сон та апетит. З появою пухирів масаж робити не можна, інакше можна занести інфекцію й заподіяти непотрібний біль.

III ступінь (тяжкий) — характеризується змертвінням шкіри та прилеглих м’яких тканин. В перші дні спостерігається поява пухирців, заповнених темною рідиною. Через кілька днів з'яв­ляються ділянки вологої мертвої тканини. Хворі відчувають нестерпний біль. Захворювання супроводжується виділенням поту та ознобами, апатією.

IV ступінь (вкрай тяжкий) - характеризується змертвінням тканин до кістки. Ця частина тіла залишається холодною та абсолютно нечутливою. Шкіра вкривається пухирцями, запов­неними чорною рідиною. Через кілька днів уражена ділян­ка швидко чорніє і висихає. Відбувається муміфікація тканин. Процес загоєння такої рани надзвичайно тривалий (1,5—2 місяці).


Осіб з обмороженнями II, III і IV ступенів негайно слід направити до лікарні. Не можна змащувати ушкоджені ділянки тіла жиром або мазями.

Залізне обмороження”

Взимку реєструються холодові травми, що виникають при контакті теплої шкіри з холодним металом. Як тільки дитина візьметься голою рукою за залізяку або лизне її язиком, вона міцно прилипне до неї. Звільнитися можна тільки відірвавши предмет разом зі шкірою. Виникає жахлива картина

– дитина плаче від болю, скривавлені руки та обличчя призводять батьків до стану шоку. На щастя, „залізна” рана не часто буває глибокою, проте все одно її необхідно терміново продезінфікувати. Спочатку промийте рану теплою водою, потім перекисом водню, який очистить рану від бруду. Добре допомагає застосування гемостатичної губки, але можна використовувати складений у декілька шарів стерильний бинт, який необхідно притиснути до рани та тримати до повної зупинки кровотечі. Якщо поранення велике, необхідно звертатися до лікаря.

Якщо дитина самостійно не відірвала від себе залізяку, а голосно кличе на допомогу, ваші правильні дії допоможуть запобігти виникненню великих поранень. Не відривайте дитину від залізяки, а полийте на прилипле місце теплу воду. Метал після зігрівання звільнить свою жертву. Говорячи про металеві предмети, необхідно нагадати, що взимку вони відбирають у дитини тепло. Тому неможна давати дітям дитячі заступи з металевими ручками, металеві частини санчат накривайте тканиною. Не дозволяйте дітям довго кататися на каруселях та гойдалках, лазити металевими сходами споруд на ігрових майданчиках. Обов’язково захищайте руки дитини рукавичками.

Під час перебування на холоді треба закривати, де це мож­ливо, всі відкриті ділянки шкіри. Слід періодично перевіряти чутливість обличчя та кінцівок. Якщо ви використовуєте різні мазі для профілактики обморожень, пам'ятайте, що вони можуть дещо захистити від вітру, але не від морозу. Перед виходом на вулицю у холодну погоду слід ситно поїсти.

Важливими практичними заходами, що запобігають обмороженню, є профілактика пітливості ніг, справне, вільне, сухе взуття й одяг, а також активні рухи (ходіння, біг), гарячий чай та їжа. У зимовий період для захисту від холоду треба забезпечувати обов'язкові заходи для про­сушування одягу та взуття. В автомобілях з відкритим верхом потрібно сідати спиною до напрямку руху. На привалах слід виходити з машини та робити пробіжки. За низьких температур обмороження можуть трапитися при доторку голими руками до металевих частин при­ладів та інструментів. Щоб уникнути цього, потрібно всі роботи виконувати в рукавицях. При поєднанні обморожен­ня з охолодженням організму, передусім, необхідно спряму­вати зусилля на загальне зігрівання потерпілого.





4. Тепловий та сонячний удари. Симптоми. ПМД.

Коли людина перебуває у жаркому кліматі, особливо за підвищеної вологості повітря, або працює у ливарному цеху, де температура повітря дуже висока, виникає небезпека перегріву організму. Причини цього — відсутність руху повітря, підви­щене утворення тепла в організмі (під час важкої фізичної праці), тісний одяг.



Перегрівання — це стан, що характеризується по­рушенням теплового балансу: організм не може підтриму­вати температуру тіла в межах комфортного тепловідчуття. При цьому відзначається значна втрата води та солей з потом, яка спричиняє стан виснаження.

Перегріванню організму сприяють перебування в районах із жарким кліматом, інтенсивна м'язова робота, наявність повітронепроникного одягу, зменшення вживання рідини. Ступінь і швидкість перегрівання залежать і від інди­відуальних особливостей організму — наявності серцево-судинних або ендокринних захворювань, порушень об­міну речовин (ожиріння).

Серйозним станом, зумовленим загальним перегріван­ням організму, є тепловий удар. Важке ураження цен­тральної нервової системи, спричинене інтенсивним або тривалим впливом прямих сонячних променів на го­лову, свідчить про сонячний удар.

Тепловий удар — це гостре захворювання, спричинене пору­шенням терморегуляції організму за тривалої дії високої тем­ператури. В результаті виникають порушення у роботі життєво важливих систем організму. В нормальних умовах терморегу­ляція здійснюється виділенням поту, який, випаровуючись, охолоджує поверхню тіла, розширенням капілярів шкіри, час­тим диханням, що сприяє виведенню надлишку тепла.

Підвищення температури тіла за зовнішнього перегрівання відрізняється від підвищення температури під час хвороби. В останньому випадку — це захисний процес, спричинений запа­ленням, що відбувається під контролем центральної нервової системи. А розлади здоров'я, пов'язані з перегріванням, зумовлені зовнішніми факторами, за яких організм не може охолодитися до необхідної температури. Намагаючись самоохолодитися, організм виділяє більше поту, це, в свою чергу, призводить до зневоднення, порушення водно-сольового балан­су, зниження об'єму крові, яка, до речі, змінює свій хімічний склад.



Сонячний удар є різновидом теплового. Виникає за тривалої дії на незахищені ділянки тіла (особливо голову) сонячних променів. Подавати допомогу слід таким же чином, як і під час теплового удару. Якщо допомогу своєчасно не подано, людина може померти. Особливо це стосується дітей та літніх людей.

Симптоми легкої форми теплового чи сонячного удару:

- загальна слабкість;

- сонливість;

- загальмованість;

- головний біль;

- головокружіння;

- нудота.

Ознаки стану середньої тяжкості:

- невпевненість у рухах;

- інтенсивний головний біль;

- нудота;

- блювання;

- короткочасна втрата свідомості;

- помокріння та почервоніння шкіри;

- посилення потовиділення;

- підвищення температури тіла;

- пришвидшення пульсу та дихання.



Симптоми тяжкої форми:

- марення;

- галюцинації;

- збудження;

- судоми.

Цей стан може змінюватися короткочасною, а потім тривалою втратою свідомості. Дихання при цьому по­верхневе, прискорене, неправильне. Різко пришвидшений і послаблений пульс, почервоніння обличчя змінюється блідістю та синюватим відтінком, шкіра суха й гаряча чи вкрита липким потом, температура тіла дуже висока. При сонячному ударі в потерпілого можуть також ви­никати шум у вухах і розлад зору.

Надаючи першу допомогу, необхідно:

= винести постраждалу особу із зони перегрівання в прохолодне місце, у тінь, зробити навіс від сонця;

= покласти її з трохи піднятою головою, звільнивши від верхнього одягу;

= якщо вона при свідомості — напоїти холодною водою (краще мінеральною) чи водою із сіллю: 1 чайна ложка на 1 л води;

= змочити обличчя та голову потерпілого холодною водою, покласти холодні компреси на груди, голову, об­личчя, можна закутати у вологе простирадло;

= шкіру можна про­терти спиртом, оскільки він добре випаровується, і це ще більше охолодить тіло;

= можна накрити потерпілого мокрим простирадлом, дати йому понюхати нашатирного спирту;

= за відсутності свідомості слід забезпечити вільне проходження дихальних шляхів, надавши потерпілому стабільного бічного положення;

= при зупинці дихання негайно розпочати штучну вен­тиляцію легенів, при зникненні пульсу — непрямий масаж серця;

= викликати "швидку допомогу" чи доправити постраждалого до лікувального закладу.


5. Отруєння. Види отруєнь. Найхарактерніші ознаки отруєння. ПМД.

Бесіда про один із компонентів ЗСЖ – режим харчування

Останніми роками особливої гостроти набула проблема отру­єнь. Згідно з даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у європейських країнах з таким діагнозом потрапляє до лікарні одна людина з кожної тисячі, кількість жертв тут навіть більша, ніж при дорожньо-транспортних катастрофах! Особливо непо­коїть те, що ці нещасні випадки трапляються насамперед з молодими людьми.

Важке отруєння може настати при помилковому вживанні ліків, самолікуванні. Його можуть спричинити препарати по­бутової хімії, отрутохімікати та ін. токсичні речовини, неякісні продукти, деякі рослини, ягоди.

Токсичними можуть стати й культури, що вирощуються на присадибних ділянках і грядках. Скажімо, у позеленілих картоплинах, що пролежали зиму в землі, концентрується дуже небезпечна речовина — соланін, отрута міститься і в пророслому зерні. Не злічити драматичних і трагічних випадків, які ста­лися лише тому, що люди скуштували невідомі їм ягоди, гриби, а то й просто клали до рота стеблинку незнайомої рослини.

Доволі часто харчові отруєння трапляються у туристських походах. А призводить до біди нехтування елементарними правилами гігієни: пиття сирої води з рік, джерел або ж колодязів, давно полишених господарями, споживання на маршруті продуктів, що швидко псуються: ковбаси, сме­тани. Досить замінити їх консервами, овочами, свіжозваре­ними яйцями, скористатися спеціальними сумками-холодильниками, які масово випускає наша промисловість, щоб уникнути біди. Збираючись у похід, не забувайте взяти мило, рушник, невеличку аптечку, в якій мають бути бинти, сервет­ки, вата, бактерицидний пластир, розчин йоду й брильянто­вої зелені, нашатирний спирт, валідол, анальгін. Від укусів комарів вас захистить репудин, диметилфталат, мазі «Дета», «Тайга».
Отруєння — це порушення функцій організму, спричинене потраплянням з навколишнього середовища токсичних речо­вин, що не можуть бути знешкоджені внутрішніми силами ор­ганізму.

Дія отруйних речовин дуже різноманітна. Вона залежить від природи речовини, тобто її хімічної структури. Так, отрути можуть бути мінерального чи органічного походження, діяти на якісь окремі органи чи тканини (наприклад, кров, травну, нервову системи), завдавати шкоди загальному обмінові речо­вин. Залежно від того, де виготовляються, зберігаються і засто­совуються сильнодіючі речовини, отруєння можна умовно поділити на побутові, виробничі та отруєння речовинами, що застосовуються як зброя.



Побутові отруєння трапляються найчастіше. Це можуть бути отруєння, спричинені передозуванням лікарських препаратів, отруєння грибами, алкоголем, наркотичними ре­човинами, несвіжою чи зіпсованою їжею тощо.

Виробничі отруєння пов'язані із застосуванням на вироб­ництві шкідливих для організму людини рідин, газів, аерозолей; виникають, як правило, в разі недодержання правил безпеки під час роботи з ними, а також у разі аварій на заводах, транспорті тощо.

Отруєння речовинами, що є хімічною зброєю, виникають під час проведення бойових дій. Женевською конвенцією прийня­то рішення про заборону використання хімічної і бак­теріологічної зброї масового ураження, але арсенали, де зберігаються тисячі тонн отруйних речовин різного харак­теру дії, ще залишилися, тому залишається і ризик їх застосу­вання.

У побуті найчастіше зустрічаються харчові отруєння, причина яких полягає:

- у споживанні зіпсованих продуктів;

- у недотриманні правил зберігання продуктів;

- приготування їжі в антисанітарних умовах (можливе потрапляння в продукти стафілококів, кишкової палички, сальмонели та інших мікро­організмів, що починають швидко розмножуватися і в про­цесі життєдіяльності виділяти токсини, отруйні для людини).

Найпоширеніша бактерія — кишкова паличка — є всюди: у повітрі, на предметах. Вона наявна у кишечнику людини і тварин. Більшість культур цієї бактерії не завдає шкоди, навіть допомагає травленню. Але є й такі, що можуть спричинити харчові отруєння.

Літньої пори помітно зростає і кількість харчових отруєнь, збудники яких — мікроби. Близько третини всіх інфекційних захворювань нині — гострі шлункові. Щороку від них потерпає понад 500 мільйонів жителів планети.

Таким отруєнням значно легше запобігти, ніж лікувати їх. Яка тут профілактика?

Не випадково гострі шлункові захворювання називають «роз­ладами брудних рук». Скількох неприємностей, а то й стра­ждань можна уникнути, якщо старанно щодня мити руки з милом, особливо перед їдою. Важливо й правильно зберігати продукти. Готові м'ясні страви, приміром, бульйон, м'ясо, холодець, вінегрет, салат, делікатеси з кремом швидко псу­ються і стають чудовим середовищем для різних мікроор­ганізмів.

Тому такі продукти слід зберігати на нижній чи середній поличці холодильника при температурі +4 — +6°С, але не довше трьох діб. При кімнатній температурі ці страви можна зберігати упродовж 4—6 годин.

При температурі 0 — +8°С можуть зберігатися в холодиль­нику: варена Ковбаса, шинка — 48 год., ліверна або кров'яна ковбаса 12 год., напівфабрикати (котлети, шніцелі, біфштекси) — 72 год. У морозильнику яловичину, свинину й м'ясо птиці безпечно тримати не довше 5 діб, а рибу — 3 діб.

Не рекомендується тримати в холодильнику готові страви чи напівфабрикати в поліетиленових мішечках, оскільки в них порушується вентиляція, та й контакт продуктів з хімічними речовинами небажаний. Краще використати щільні паперові пакети, скляні баночки або ін. закритий посуд.

Молочні продукти також швидко псуються. Тому кефір, сирки, сир можуть лежати в холодильнику не довше 36 годин, а кип'ячене молоко, сметана — понад три доби. Вершкове масло за 0ºС не псується близько 10, сири — 15, яйця — 40 діб.

Нерідко продукти продають у полімерній упаковці, їх, не відкриваючи, можна тримати в холодильнику близько 48 годин.

Овочі й фрукти зберігайте в холодильнику чистими, але не­митими. Достатньо покласти їх в окремий посуд і закрити. Можна для цього скористатися целофановим кульком. , У народі віддавна шанують хліб. Адже у ньому праця ба­гатьох людей. Кожному треба дбати про те, щоб у нашому домі хліб не пропадав. Хліб та інші мучні вироби добре збе­рігати в спеціальних хлібницях чи в закритому емальованому посуді. Пшеничний і житній хліб краще тримати окремо. Поліетиленові пакети тут використовують лише на короткий час, інакше вони зволожать цінний продукт, нададуть йому неприємного запаху.

Не слід забувати, що низька температура в холодильнику не вбиває, а лише припиняє розмноження мікробів. Потра­пивши до організму людини, ці збудники хвороб за спри­ятливих умов починають розмножуватись і викликають захворювання. Це в першу чергу стосується м'ясних про­дуктів. Приміром, у грамі фаршу одразу після його при­готування міститься близько двох мільйонів мікробів, а вже через добу зросте в 50 разів!

Перші ознаки хвороби виникають раптово — загальна слаб­кість, нудота, багаторазове блювання, спазми у животі, пронос, блідість, спрага, підвищення температури до 38—40 °С, частий пульс, судоми. Блювання та пронос зневоднюють організм, що призводить до втрати солей і порушення водно-сольового балан­су. Кінцівки стають холодними, риси обличчя загострюються, спостерігаються судоми гомілкових м'язів.

У таких випадках негайно викликають швидку допомогу, а отруєному кілька разів промивають шлунок. Для цього його примушують випити близько двох літрів води, а потім викли­кають блювання подразненням кореня язика. Процедуру по­вторюють доти, доки не з'являться чисті промивні води. Після промивання рекомендується пити багато чаю, соків, але їсти забороняється. Для зігрівання хворого обкладають грілками. З лікарських препаратів можна давати тільки протипроносні та знеболювальні засоби.



З усіх харчових отруєнь найнебезпечнішим є отруєння гри­бами.

Вирушаючи з кошиком до лісу, не забувайте, що в кожного їстівного гриба є отруйний двійник. Навіть у лисичок, які, здавалося б, ні з чим не сплутаєш. У деякі сезони за посухи, частих вітрів та інших перемін клімату змінює свій вигляд і бліда поганка - смер­тельно отруйний гриб - широко відомий як тонкий білий гриб з характерною «спідничкою» на ніжці біля шляпки. Але це не найпоширеніший її різновид. Дуже легко сплутати молоду бліду поганку і молоду печерицю. Є різнови­ди, що вміло маскуються під сироїжку.

Одного такого «перевертня» на цілий кошик достатньо, щоб викликати тяжке отруєння, а токсичність по­ганки не знижується навіть після інтенсивного кип'ятіння.

Неприпустимо збирати гриби, яких не знаєш. Краще принести менше грибів, ніж поставити під загрозу власне жит­тя і життя близьких.

Отруєння грибами відбувається не тільки через вживання власне отруйних грибів, а й таких, що вважаються умовно їстівними (методика їх приготування інша), або їстівних, що зіпсувалися під час зберігання.

Перш ніж смажити гриби, їх слід відварити, потім злити воду і не зайве буде відварити ще раз.

Які ж симптоми отруєння грибами? їх треба знати, щоб вчасно допомогти потерпілому.

Підступність отруєння грибами полягає в тому, що перші симптоми проявляються не одразу, а через деякий час (так званий прихований період).

Клінічна картина отруєння блідою поганкою нагадує картину захворювання на холеру. Небезпечним є те, що отруєння блідою поганкою має свій прихований період. Тільки через 6—8 год. починаються блювання, сильний біль у животі, пронос, виділяється холодний піт. Далі спостерігаються уповільнення пульсу, судоми, послаблення серцевої діяль­ності. Через деякий час стан потерпілого поліпшується, але не надовго. Напади повторюються впродовж кількох днів і через 5—10 діб настає смерть.

Час тут воістину на вагу життя. Тому, коли виникла хоч найменша підозра на отруєння грибами, слід негайно викли­кати лікаря!

Та поки прибуде медична допомога, потерпілому треба очистити й промити шлунок, дати ковтнути активованого вугілля чи солоного розчину. Успіх у боротьбі за життя отруєного прямо залежатиме від швидкості виведення токсичних речовин із організму. Якщо ж потерпілий втратив свідомість або в нього розвинулися ознаки клінічної смерті, слід негайно починати реанімаційні заходи.

Серед побутових отруєнь чи не перше місце належить отруєнню етиловим спиртом, що міститься в усіх алкоголь­них напоях і застосовується як антисептик у медицині.

Кількість етилового спирту, що спричинює отруєння, різна для кожного окремого організму і залежить від кількості і якості вжитого алкоголю, індивідуальної реакції на нього, ступеня звикання тощо.

Під час отруєнь алкоголем середньої тяжкості виникає стан сп'яніння, який супроводжується порушенням нормальної діяльності нервової системи, що проявляється порушенням мови і рухів, відсутністю критичної оцінки. У більш тяжких випадках виникають загальне зниження функцій організму, байдужість до навколишнього, втрата больової чутливості, слухові та зорові галюцинації. Гостре тяжке отруєння супрово­джується непритомністю, порушенням діяльності серцево-судинної і дихальної систем.

Серед отруєнь алкоголем 40% припадає на отруєння на­поями, виготовленими у домашніх умовах (самогон, пиво, брага). У таких напоях міститься велика кількість побічних продуктів бродіння, які можуть спричинити гостре отруєння і смерть.

Низь­косортний спирт використовується з технічною ціллю, тому має ряд домішок, які утворюються під час його виготовлення. Так, спирт-сирець, гідролізний та сульфатний спирт, а також той, що виготовляється шляхом переробки деревини, містять 6—12 % метанолу. Вживання напоїв на основі цього спирту призводить до тяжких отруєнь і часто закінчується смертю.

30% випадків припадає на отруєння метиловим спиртом. Вони трапляються через вживання цієї рідини тому, що її час­то плутають з етиловим спиртом. 10 мл метанолу можуть інколи призвести до смерті. Також небезпечне вдихання пари метанолу. Через 10—12 год після отруєння виникають розши­рення зіниць, головний біль, запаморочення, зростаючий біль в очах, животі. Далі спостерігається порушення зору, втрата реакції зіниць на світло, послаблення серцевої діяльності. Якщо вчасно не подати допомогу, відбувається зупинка дихан­ня і настає смерть. У разі легких отруєнь біль може не з'явити­ся, але через кілька годин порушується зір, а протягом 1—2 діб настає повна сліпота, що, як правило, не виліковується. Якщо вжито одну склянку метилового спирту, прихованого періоду майже немає. Смерть настає в найближчі 2 год.

Коли виникли симптоми алкогольного отруєння, допомога полягає у видаленні спирту з організму. Для цього потрібно на­тискуванням пальцями на корінь язика штучно викликати блювання, дати випити велику кількість води чи молока і про­цес повторити. Необхідне також свіже повітря, вдихання нашатирного спирту і грілка до ніг. Під час гострого отруєння, що супроводжується непритомністю, потрібно стежити за тим, аби людина не задихнулася від блювотних мас (асфіксія), тому потерпілого треба вкладати так, щоб голова була повернута набік.



Отруєння нікотином буває не тільки у початківців, а й у тих, хто вже звик до паління значної кількості цигарок. Нікотин — отрута, що міститься у листках тютюну і впливає на централь­ну нервову систему, зокрема головний мозок. Смертельною дозою є 0,05 г. Серед симптомів отруєння нікотином — блідість, слабкість, головний біль, сухість у роті, слиновиді­лення, нудота, блювання. Зіниці в отруєного звужені, пульс уповільнений.

Під час подання допомоги треба забезпечити циркуляцію свіжого повітря. Рекомендується напоїти людину гарячою кавою. У тяжких випадках потрібна госпіталізація.



Отруєння лікарськими препаратами у побуті також зустрічаються доволі часто. Найпоширенішим є вживання всередину медикаментозних засобів, призначених для зовнішнього використання, або вживання надто великої дози препарату. Серед інших причин — порушення строків зберігання, вживання ліків з алкоголем, помилкове вживання одних препаратів замість інших.

У випадку передозування жарознижувальних засобів (бутадіону, анальгіну, аспірину тощо) хворий скаржиться на біль у верхній частині живота, нудоту, блювання (можливо, з домішками крові), дзвін у вухах. Може спостерігатися марення.

Під час вживання великої кількості снодійних (еуноктину, ноксирону, нембуталу, люміналу, реланіуму) та наркотичних речовин (морфіну, кокаїну та ін.) спостерігаються запа­морочення, звуження зіниць, сонливість, яка переходить у непритомність, поверхове дихання, що може у будь-який час зупинитися, слабкий пульс.

Якщо притомність зберігається, допомога полягає у про­миванні шлунка та його очищенні (ліки вживаються перорально, тобто через рот). Хворому дають 0,03 г фенаміну, 30 крапель кордіаміну, 0,5 г броміду камфори, міцну каву. Кладуть його якомога далі від джерел сильного шуму і світла, оскільки будь-які збуджувальні фактори можуть посилити кризу. Рекомендується дихання чистим киснем. У випадку порушення дихання слід провести штучне дихання і терміново доставити хворого у медичний заклад.

Людина під час роботи на виробництві контактує з різно­манітними розчинниками, фарбами, паливно-мастильними речовинами, препаратами побутової хімії, які можуть бути токсичними і у разі потрапляння в організм спричинити отруєння. Подання першої допомоги залежить від природи речовини та її дії на організм. Але слід пам'ятати, що в усіх випадках отруєнь категорично забороняється вживати всередину спирт і розчин соди!

1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка