Тема 1 І. Філософська герменевтика



Сторінка4/5
Дата конвертації30.12.2016
Розмір0.71 Mb.
1   2   3   4   5
ТЕМА 21.

І. Форми раціонального пізнання.

Відповідаючи на це питання необхідно звернути увагу на обмеженість чуттєвих форм пізнання. Пізнання здійснюється також шляхом раціонального (абстрактного) мислення. Ці форми раціонального пізнання і слід розкрити ширше за допомогою понять, суджень, умовиводів. Треба також зазначити, що людське пізнання в цілому – це єдність чуттєвого і раціонального моментів.

Більш докладно див. в літературі:


  1. Алексеев П.В. Теория познания и диалектика.-М.,1991,гл.X

  2. Диалектика процесса познания.-М.,1995,гл.ІІІ

  3. Спиркин А.Г. Основы философии.-М.,1988,с.284

Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995, с.322

ІІ. І. Кант про процес пізнання.

Спочатку необхідно розкрити погляди “докритичного” Канта (матеріалізм, діалектика, віра в можливість людини пізнати світ). На основі критичного аналізу пізнавальних можливостей людини він переходить на позиції дуалізму і агностицизму. Відповідно цим поглядам поза нами існують “речі в собі”, які людина пізнати не може. Люди пізнають тільки свої відчуття: останні упорядковуються в систему через початково притаманні субєкту апріорні (додосвідні) форми чуттєвості (час і простір) і розсудку (категорії) та розуму (умовисновки, ідеї)

Більш докладно див.:


  1. Антология мировой философии.-М.,1970,т.3

  2. Гулыга А.В. Немецкая классическая философияю-М.,1986

  3. Бертрам Рассел. Історія західної філософії.-К.,1995,с.584

  4. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.) - К.,1993, с. 134

  5. Философская энциклопедия (статьи: Кант, априори, агностицизм).

ІІІ. Світогляд Лесі Українки.

Аналіз світогляду Лесі Українки можна побудувати за таким планом:



  • відношення до надприродних сил, релігії

  • єдність людини і природи

  • віра в пізнавальні можливості людини

  • ідея національного поступу

  • проблеми творчості і суспільного обовязку митця. Правдивість і совість - найсуттєвіша умова художньої творчості.

Ці питання можна розкрити опрацювавши слідуючу літературу:

  1. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.) - К.,1993, с.290

  2. Горський В.С. Історія української філософії.-К.,1996

  3. Історія філософії України (Хрестоматія).-К.,1993,с.407

  4. Історія філософії України. Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.).- К., 1994,с.302

  5. Чижевський Д.І. Нариси з історії філософії на Україні.-К.,1993

ТЕМА 22.

І. Людина, її концепції.

Необхідно підкреслити, що людина стоїть в центрі гуманістичного світогляду, показати функції філософії в становленні системи людинознавства. В подальшому необхідно розкрити такі філософські концепції людини: психологізм, конвенціоналізм, субєктивний антропологізм, натуралізм, соціологізм, антропологічний матеріалізм, волюнтаризм, релігійний антропологізм.

Література:


  1. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995, с.260

  2. Нестеренко В.Г. Онтологія людини-К.,1996

  3. Сержантов В.Ф. Человек, его природа и смысл бытия.-Л.,1990

  4. Философская энциклопедия.-М.,1957,т.1-5

  5. Философский энциклопедический словарь.-М.,1989

ІІ. В чому відмінність між сенсуалізмом і раціоналізмом?

Сенсуалізм – напрямок теорії пізнання, згідно якому почуття є головною формою достовірного знання. В подальшому викладі цього питання необхідно дати характеристику двом різновидам сенсуалізму – матеріалістичного і ідеалістичного, назвати представників обох напрямків та дати коротеньку характеристику поглядів Локка, Гольбаха, Дідро, Берклі. Протилежним напрямком в теорії пізнання є раціоналізм, який визнає розум основою пізнання. В роботі необхідно дати коротеньку характеристику поглядів основних представників раціоналізму – Декарта, Спінози, Лейбніца. Роблячи висновки, необхідно зазначити, що достовірне знання можна отримати лише поєднуючи дані органів почуттів з діяльністю мислення.

Література:


  1. Алексеев П.В. Теория познания и диалектика.-М.,1991

  2. Бертрам Рассел. Історія західної філософії.-К.,1995

  3. Гусєв В.І. Історіія західноєвропейської філософії XV- XVII ст.-К.,1994

  4. Диалектика процесса познания.-М.,1995

  5. Філософія. Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997, с.275

  6. Философский энциклопедический словарь.-М.,1989,с.545,579

ІІІ. Вчення Вернадського про Всесвіт, людство, ноосферу.

В.І.Вернадський в своїх роботах виходив з того, що з виникненням людського розуму починається новий етап розвитку Всесвіту. Під впливом діяльності людини біосфера поступово перетворюється в нове середовище – ноосферу (сферу розуму), що приведе до радикальних змін в самій біосфері. В понятті “ноосфера” підкреслюється необхідність розумної організації взаємодії суспільства і природи на противагу стихійному, хижацькому відношенню до оточуючого середовища. Зароджуючись на планеті, ноосфера має тенденцію до постійного розширення. Становлення ноосфери В.І. Вернадський повязує з потребою формування єдиної науки як могутньої історичної і геологічної сили, звертає увагу на потребу органічного звязку науки з досягненнями світової цивілізації. Праці В.І. Вернадського орієнтують на необхідність вироблення планетарного мислення. В.І. Вернадський виступав проти втручання держави в наукову працю.

Література:


  1. Баландин Р.К.Вернадский: жизнь, мысль, бессмертие.-М.,1988

  2. Вернадский В.И. Начало и вечность жизни.-М.,1989

  3. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995,с.103

ТЕМА 23.

І. Етика Канта.

Етична система Канта викладена в його роботі “Метафізика моралі” (1785). В цій книзі Кант розробляє положення про “Категоричний імператив”. Кант прагне “цілком ізольованої” метафізики моралі, не змішаної з будь-якою теологією чи фізикою, чи гіперфізикою. Всі моральні уявлення, стверджує Кант, апріорно притаманні розумові і породжені ним. Моральність досягається тільки тоді, коли людина діє, корячись обовязкові. Сутність моралі – коритися волі. Категоричний імператив формулюється так: “Дій тільки відповідно до принципу, корячись якому, ти можеш водночас прагнути, щоб він став загальним законом”.Або “Дій так, немов принцип твоєї поведінки завдяки твоїй волі має стати загальним законом”. Необхідно також викласти сутність гіпотетичного імперативу Канта.

Література:


  1. Кант. Сочинения.-М.,1965,т.4

  2. Рассел Б. Історія західної філософії.-К.,1995,с.592

  3. Философский энциклопедический словарь.-М.,1989,с.254

  4. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995

ІІ. Філософські погляди Ф.Прокоповича.

Розкриваючи це питання необхідно акцентувати увагу на слідуючих положеннях, що характеризують філософські погляди Ф.Прокоповича:



  • проблема матерії, її залежність від форми

  • роль чуттєвого досвіду, споглядання й фантазії в пізнанні істини. Проблема методу пізнання і двоїстості істини

  • елементи стихійної діалектики в філософії Ф.Прокоповича (проблема руху, рух як атрибут матерії, протиріччя, їх боротьба в розвитку матерії)

  • антропоцентричний характер філософії Ф.Прокоповича. Виняткове місце людини у Всесвіті, що поріднює її з самим Богом

  • етика Ф.Прокоповича (проблема щастя, роботи за покликанням і примусова, що відображає державний інтерес)

  • проблема держави, її функцій, абсолютної монархії (монарх – філософ на троні). Відношення держави до церкви.

Література:

  1. Горський В.С. Історія української філософії.-К.,1996

  2. Історія філософії України (Хрестоматія).-К.,1993

3. Історія філософії України. Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.).- К., 1994

ІІІ. Політична філософія Д.Донцова.

Розглядаючи це питання, необхідно мати на увазі, що філософським фундаментом поглядів Д.Донцова був волюнтаризм і ірраціоналізм. Основні положення його поглядів можна звести до слідуючих тез:

а) не розум, а воля є рушійною силою розвитку суспільства

б) виходячи з положень універсального закону боротьби за існування, який він застосовує до взаємин між націями, приходить до висновку: “Право сили – закон життя націй”

в) основні риси націоналізму – романтизм і фанатизм.

Особливу увагу треба звернути на ідею панівної нації, національної еліти, націократичної диктатури (“інтегральний націоналізм”).

Література:


  1. Горський В.С. Історія української філософіїю-К., 1994

  2. Історія філософії України. Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.).- К., 1994

ТЕМА 24.

І. Глобальні проблеми сучасності та їх специфіка.

Проблеми, які називають глобальними, є одним із аспектів проблеми буття, буття людини зокрема. Тому важливо найперше зясувати, що таке глобальна проблема, її філософський зміст. Тоді вже слід назвати головні проблеми сучасності і розкрити їх зміст. Попри неоднозначність переліку цих проблем у різних авторів, обовязково належить розглянути проблему війни, екологічну і демографічну проблеми. Важливо не просто навести приклади, а показати філософське осмислення цих проблем сьогодні.

Література:

1. Дилегенский Г.Г. Конец истории или смена цивилизации? //Вопр.философии - 1991, №3

2. Загладин В.В., Фролов И.Т. Глобальные проблемы современности: научный и социальный аспект. - М., 1981

3. Философский энциклопедический словарь. - М., 1985

4. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995

5. Філософія. Підручник (за ред. Н.Я.Горбача) - Л., 1997

6. Фролов И.Т. О человеке и гуманизме. - М., 1989

7. Штемпель Д. Население мира в 2000 году. - М.,1988



ІІ. Діалектика Г.Гегеля.

У вченні Гегеля визначальне значення має його діалектичний метод. Ідеалістична система Гегеля визначила і ідеалістичний характер його діалектики. Разом з тим, і це потрібно вказати в контрольній роботі, Гегель підкреслював, що діалектика носить всезагальний характер, проявляється у всьому, що нас оточує. Тому належить показати гегелівське трактування виявів діалектики у сфері логічних категорій та сферах природи та розвитку духу. Через гегелівські визначення категорій кількості, якості, міри слід показати діалектику взаємопереходу кількісних і якісних змін. Обовязково наголосити в роботі на важливість вчення Гегеля про суперечності як джерелі розвитку, а також розумінні ним розвитку як чередування діалектичних заперечень.

Література:


  1. Краткий очерк истории философии. - М., 1960

  2. Філософія. Курс лекцій: Навч. Посібник. (Бичко І.В. та ін.) - К., 1993

  3. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995

  4. Філософія. Підручник (за ред. Н.Я.Горбача) - Л., 1997

  5. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. - М.,1986

  6. Введение в философию. Учебник для вузов. В 2-х ч., ч.1. - М., 1990

ІІІ. Філософські погляди І. Вишенського

Безпосередньому викладу філософських поглядів І.Вишенського належить подати короткий аналіз конкретних історичних обставин, в яких він жив і творив, зумовленість ними появи полемічної літератури. Розкриваючи філософію І.Вишенського необхідно показати антикатолицьку спрямованість його світогляду, зупинитися на інтерпретації ним Бога, розумінні природи людини, його гносеології. Важливо вказати і на деякі недоліки в світогляді Вишенського.

Література:


  1. Горський В.С. Історія української філософії. - К.,1996

  2. Історія філософії на Україні. У 3-х т., т.1. - К., 1987

  3. Історія філософії України. Хрестоматія.- К., 1993

  4. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995

  5. Філософія. Підручник (за ред. Н.Я.Горбача) - Л., 1997

  6. Чижевський Д.. Нариси з історії філософії на Україні. - К., 1992

ТЕМА 25.

І. Сенс життя.

Відповідь на це питання передбачає розкриття філософського змісту понять «сенс життя», «мета життя», «цінність життя». Відповідь повинна базуватися на аналізі вічних проблем філософії про співвідношення смерті та безсмертя людини, скільки жити людині, як жити, в імя чого жити, проблеми «права на смерть». Вказані проблеми, а також способи або намагання вирішити їх повинні спиратися на певну історичну типологію сенсу життя, а саме: а) тип сенсу життя, орієнтований на задоволення інтересів особистості (гедонізм, епікуреїзм, екзистенціалізм); б) тип сенсу життя, орієнтований на задоволення потреб суспільства (конфуціанство, платонізм, марксизм); в) тип сенсу життя, орієнтований на задоволення інтересів духовного Абсолюту (крішнаїзм, християнство, іудаїзм).

Література:


  1. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.). - К., 1993

  2. Введение в философию (под ред. И.Т.Фролова), т.2. - М., 1990

  3. Словарь по этике («Смысл жизни»). - М., 1983

  4. Етика. Навч.посібник (під ред. Т.Г. Аболіна, В.В.Єфіменко). - К., 1992

ІІ. Сутність філософської системи Гегеля.

Друге питання слід розкрити шляхом визначення таких моментів:



  1. Обгрунтування змісту і характеру філософської системи Гегеля, тобто чому вона зветься «класичний, абсолютний, обєктивний діалектичний ідеалізм»?

  2. Більш детально розглянути триадичний метод, тому що уся гегелівська філософська конструкція уявляє собою приблизно таку триадичну схему:

теза - антитеза - синтез

буття - сутність - поняття

чуттєвість - розсудок - розум

перехід - рефлексія - розвиток

У вигляді такої схеми можна предствити будь-яку категорію гегелівської філософії.


  1. Окремо проаналізувати головну суперечність між філософською системою та діалектичним методом Гегеля.

Література:

  1. Гегель Г.В. Энциклопедия философских наук. Т.1, введение. - М., 1975

  2. Гулыга А.В. Немецкая классическая философия. - М., 1986

  3. Гулыга А.В. Гегель. - М., 1969

  4. Філософія: Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997

ІІІ. Міфологія східних словян в дохристиянський період.

Специфічні риси міфології східних словян слід аналізувати як сукупність передумов формування філософської думки в Україні. Тому треба виділити ті елементи, які знайшли подальше відображення в філософському світогляді. Можна виділити чотири основні рівня словянської міфології, відповідно основним персонажам та їх функціям в певних міфах, починаючи з увлення про природу богів (Перуна, Велеса, Сварога, Даждьбога та ін.) і закінчуючи персоніфікованими космоетичними поняттями Долі, Лиха,Правди, Кривди та ін. Треба акцентувати увагу на міфах світоглядного рівня, де знаходять тлумачення уявлення про виникнення світу та закони його існування, виникнення людини та морально-етичні проблеми її буття.

Література:


  1. Горський В.С. Історія українськоії філософії. - К., 1995

  2. Лосев А.Ф. Диалектика мифа. - М., 1990

  3. Нечуй-Левицький І. Світогляд українського народу. Ескіз української міфології. - К., 1992

  4. Історія філософії України. Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.).- К., 1994

ТЕМА 26.

І. Принцип детермінізму.

Детермінізм - вчення про всезагальний закономірний взаємозвязок і причинову обумовленість як природних так і соціальних явищ. Ідеї детермінізму зявляються ще в стародавній філософії (антична атомістика). Розкривши сутність детермінізму, слід показати його протилежність індетермінізму, який заперечує загальний характер обумовленості, а також принципову відмінність детермінізму від телеології і фаталізму. Необхідно вказати на недопустимість абсолютизації детермінізму: детермінізм не тільки не заперечує випадковостей, а навпаки, включає їх.

Література:


  1. Введение в философию. Ч.2. - М., 1989

  2. Філософський словник. - К., 1986

  3. Философский энциклопедический словарь. - М.,1983

  4. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995, с.214

ІІ. Сутність антропологічного матеріалізму Л.Фейєрбаха.

Невдоволення Л.Фейєрбаха - видатного представника німецької класичної філософії - ідеалізмом Гегеля та вульгарним матеріалізмом приводить його до створення нової форми матеріалістичної філософії, яка орієнтується на людину. Природа виступає як «базис людини». Фейєрбах апелює до чуттєвості. Людська природа розуміється як вічна, а не історична. З цих же позицій філософ розглядає питання: що таке життя, щастя, любов, смерть? Розкриваючи сутність філософії Фейєрбаха, слід також показати його ставлення до релігії: намагаючись подолати релігію, він пропонує нову релігію основану на почутті загальної любові; заперечуючи Бога, він ставить на його місце людину.

Література:


  1. Філософія: Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997

  2. А.Гулыга. Немецкая классическая философия. - М., 1986

  3. Философский энциклопедический словарь. - М., 1983

  4. Введение в философию. Ч.1. - М., 1989

ІІІ. Філософія в Україні 20-30 рр. ХХ ст.

В 20-ті роки в Україні було багато зроблено для відродження національної культури і, зокрема, філософії. Помітними постатями цього періоду були В.Юринець, С.Семковський, М.Хвильовий, М.Скрипник та ін. Коло їх інтересів - проблеми філософії природознавства, філософії культури, естетики, осмислення теорії Ейнштейна, зарубіжної філософії (психоаналіз Фрейда, феноменологія Гуссерля).Однак, перетворення України в колонію російської радянської імперії, насадження тоталітарного мислення, примусове навязування «єдино наукової філософії» - марксистсько-ленінської; нечувана політизація філософії, фізичне винищення українських письменників і філософів, жорстокі репресії, висилання за кордон професорів, закриття університетів - все це приводить до того, що в 30-х роках філософське життя в Україні завмирає. Цей період отримав назву «розстріляне відродження».

Література:


  1. Горський В.С. Історія української філософії. - К., 1996

  2. Історія філософії України. Підручник. (Тарасенко М.Ф. та ін.).- К., 1994

ТЕМА 27.

І. Структура суспільної свідомості.

Спочатку необхідно дати визначення суспільної свідомості; показати діалектику суспільної свідомості і суспільного буття. Власне структурний вимір суспільної свідомості бажано розглядати в слідуючій послідовності (або за слідуючою схемою):



  • індивідуальна свідомість і безпосередньо суспільна свідомість;

  • емпірична (здоровий глузд) і теоретична суспільна свідомість;

  • суспільна психологія та ідеологія.

Крім компонентів і рівнів суспільна свідомість включає в себе форми, тобто окремі її види, кожен з яких характеризується співвідношенням цінностей, знань і норм, які існують як на стихійному так і на усвідомленому рівні. Студент повинен дати коротеньку характеристику політичній, моральній, правовій, етстетичній та релігійній формам суспільної свідомості.

Література:



  1. Андрущенко В.П., Михайльченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К., 1996

  2. Общественное сознание и его формы. - М.,1986

3. Філософія: Підручник (Г.А.Заїченка та ін.) — К., 1995

ІІ. Філософія життя Ф.Ніцше.

В основі філософії Ніцше знаходяться не воля до життя, а воля до влади. Він прибічник сильних особистостей, таких, як герой його книги «Так казав Заратустра». Логіка його роздумів така:

чим далі від природи до людини, тим більше затухає імпульс до життя, а сама людина - це вже пряме виявлення хвороби. Вихід один - виховувати сильні особистості, які здібні вести за собою слабовольні маси людей. Ніцше прийнято рахувати декадентом, тобто представником того напрямку в культурі, який відрізняється індивідуалістським песимізмом, аморальністю, естетизацією кризових явищ. Прийнято рахувати Ніцше нігілістом, тобто людиною, яка заперечує всі цінності, що встоялися, і не пропонує нових прогресивних цінностей. Багато авторів звинувачують Ніцше у культивуванні фашизму.

Ніцше рішуче воює проти «малокровних» ідеалів християнства, моралі, науки. Але він підтримує мораль і релігію інстинкту (волю до влади). Вищі порядки, в т.ч. фашистський, він не збирається встановлювати. Хоча за Ніцше, «бог вмер»: і ми хочемо - хай живе зверх людина. Необхідно підкреслити, що в цілому філософія Ніцше - яскравий варіант філософії життя, що протистоїть раціоналізму.

Література:


  1. Філософія: Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997, с.122

  2. Канке В.А. Философия. - М., 1996

  3. Ніцше Ф. Так казав Заратустра. - К.,1993

  4. Ницше Ф. Воля к власти. - М.,1994

  5. Философский энциклопедический словарь. - М., 1989

ІІІ. Філософські ідеї в культурі Київської Русі.

Розглядаючи це питання слід показати вплив на формування філософської думки Київської Русі народної культури, християнства та античності. Далі необхідно дати аналіз таким оригінальним творам, багатим на філософські ідеї, як «Слово про закон і благодать» Ілларіона, «Повість временных лет» Нестора, «Повчання» Володимира Мономаха. Крім оргінальних творів, значний вплив на формування філософських поглядів мала й перкладна література: «Ізборнік» 1073 та 1076 рр., «Шостиднев» Йоана екзарха Болгарського, «Діалектика» Йоана Дамаскіна.

Література:


  1. Горський В.С. Філософські ідеї в культурі Київської Русі ХІ - поч. ХІІ ст. - К.,1988

  2. Горський В.С. Історія української філософії. - К., 1996

  3. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.) - К.,1993

  4. Історія філософії України: Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.). - К., 1994

  5. Історія філософії України. Хрестоматія. - К., 1994

ТЕМА 28.

І. Індивідуальна та суспільна свідомість.

Суспільна свідомість - це економічні, соціальні, політичні, правові, моральні, художні, релігійні, філософські, наукові та інші погляди, а також уявлення,настрої, традиції, ідеї й теорії. В роботі необхідно показати невиправдавність абсолютизації суспільного буття і суспільної свідомості та їх протиставлення. Суспільна свідомість не тільки відображає суспільне буття, а й творить його, здійснюючи випереджаючу, прогностичну та регулятивну функції щодо суспільного буття. Важливою рисою відносної самостійності суспільної свідомості є наступність у її розвитку. Але суспільна свідомість здатна виступати і деструктивною силою (навести конкретні приклади з історії суспільного розвитку). Суспільна свідомість може існувати тільки тоді, коли є конкретні її носії - людина, соціальні групи, тобто тільки в індивідуальному, через індивідуальну свідомість, що є духовним світом даної конкретної особистості, її поглядам, почуттям, уявленням, настроям. Індивідуальна свідомість включає в себе неповторні, властиві тільки цій людині особливості, що формуються на основі специфічних особливостей її конкретного буття. Індивідуальна свідомість формується на основі засвоєння сукупності знань, культури, цінностей, норм, здобутих людством у процесі історичної еволюції. Разом з тим індивід має певний рівень автономії і свободи. Саме тому індивідуальна свідомість не є спрощеним повторенням суспільної свідомості, а суспільна свідомість не просто сума індивідуальних свідомостей.

Література:


  1. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія. - К ., 1996

  2. Общественное сознание и его формы. - М., 1986

  3. Філософія: Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997

ІІ. Механіцизм філософії Нового часу.

Розкриваючи це питання, необхідно звернути увагу на особливості філософської парадигми Нового часу, зумовленість її формування утвердженням буржуазного способу виробництва в Західній Європі, науковою революцією ХУІ-ХУІІ ст., становленням експериментального природознавства. В той час саме механіцизм набув головного панівного напрямку в філософському мисленні не тільки про природу, а й про суспільство і людину, що зумовлено особливим положенням в цей період механіки як науки, яка раніше інших отримала закінчену систематичну розробку і широке практичне застосування. На перший план механістичне тлумачення реальності висувається у Томаса Гоббса. Людина ним тлумачиться як частина природи, функції якої зведені до найпростішої (механістичної) форми руху, а закони розуму - до законів математики. Лінія механіцизму знайшла своє продовження в філософії.

Література:


  1. Гусєв В.І. Історія західноєвропейської філософії ХУ-ХУІІ ст. - К., 1994

  2. Рассел Б. Історія західноєвропейської філософії. - К., 1996

  3. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.) - К.,1993

  4. Філософія: Навч.посібник (Надольний І.Ф. та ін.) - К, 1997

ІІІ. Філософські ідеї в творах мислителів української діаспори.

Серед багатьох українських мислителів, що жили і творили за межами країни, перш за все необхідно назвати В.Липинського, Д.Донцова, Д.Чижевського. В основі поглядів Липинського лежить його орієнтація на монархію, еліту, що єдина здатна повести за собою пасивну більшість. Державницька ідея, вважав він не може успішно реалізуватися без мессіанської ідеології. Д.Донцов розглядав націоналізм як світогляд українського народу. Центральний пункт теорії Донцова - принцип волі. Грунт національної ідеології - воля нації до життя, влади, експансії, боротьба за самостійність є справою «активної меншості», тобто еліти нації. Інтереси нації Донцов ставить на перше місце, формулює головні підстави інтегрального націоналізму (див. Горський В.С. Історія української філософії. - К.,1996, с.266) На відміну від вищеназваних мислителів української діаспори, Д.Чижевський не брав активної участі в політичному житті, був філософом «академічного» типу. В роботі студентам необхідно звернути увагу на його дослідження проблем історії української та російської філософії («Нариси з історії філософії на Україні», «Філософія Сковороди»), на вивчення впливу і специфіки сприйняття німецької філософії в Росії і Україні («Гегель в Росії»). Багато Чижевський працював у сфері вивчення етнонаціональних характеристик філософського знання.

Література:


  1. Горський В.С. Історія української філософії. - К., 1996

  2. Історія філософії України: Підручник (Тарасенко М.Ф. та ін.). - К., 1994

  3. Історія філософії України. Хрестоматія. - К., 1994

  4. Філософія. Курс лекцій: Навч. посібник (Бичко І.В. та ін.) - К.,1993

  5. Чижевський Д. Нариси з історії філософії на Україні.- Мюнхен, 1983

1   2   3   4   5


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка