Технологія організації та проведення тренінгу



Сторінка5/7
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

2. Прийняття правил роботи групи

Мета - створити сприятливу робочу атмосферу.

Хід вправи

Тренер зачитує правила (Додаток1), які написані на плакаті, і коментує їх після чого пропонує учасникам додати або викреслити деякі умови співпраці, які будуть потрібні саме цій групі для ефективної взаємодії, зміни фіксуються на плакаті з написом «Правила групи», після чого відбувається прийняття спільно вироблених правил.



3. Вправа «Галявина сподівань»

Мета: надати можливість учасникам визначити свої очікування

Тренер робить вступ: «Нашу психологічну та педагогічну роботу можна уявити як мальовничий та різноманітний ліс, де ми набуваємо досвіду, то йдучи протоптаними широкими дорогами, то блукаючи стежками особистісних пошуків, то виходячи на яскраві, освітлені нашим покликанням галявини. Тож уявімо собі, що ми вийшли на одну з численних галявин, де на ґрунті наших сподівань та очікувань виростають барвисті квіти професійного досвіду».

Тренер пропонує на стікерах у вигляді квітки написати свої очікування від тренінгу. Потім кожен озвучує свої сподівання та кріпить стікер на ватман – «галявину». Ведучий узагальнює сподівання учасників та підводить підсумки вправи.

4. Вправа «Щоб говорити правду»

Мета: надати можливість учасникам, які уже знайомі, дізнатися один про одного щось нове, активізувати учасників.

Хід вправи

Учасники по черзі повідомляють про себе чотири твердження. Три з них справжні, одне – вигадане. Інші учасники, слухають повідомлення та занотовують те, що вони вважають вигаданим твердженням. Після того, як усі висловилися, учасники порівнюють свої здогадки.



5. Вправа «Театр думок»

Мета: визначити загальні знання учасників щодо теми заняття та вмотивувати їх до отримання нових знань та умінь.

Хід вправи

Учасники об’єднуються в групи, яким дається завдання за 10 хвилин скласти казку про емоційне вигорання і продемонструвати її. Після того, як групи виконають завдання, тренер виносить на обговорення такі запитання:



  1. Що таке емоційне вигорання?

  2. Чи є ця тема актуальною для нас і чому?

Думки учасників тренер записує на ватмані. Таким чином створюється колективний образ поняття емоційне вигорання.

Висновок. Педагогічні працівники внаслідок професійної діяльності багато і інтенсивно контактують з іншими людьми, тому під час роботи вони зазнають сильних нервово-психічних навантажень, що проявляються в емоційній втомі і виснаженні. Як наслідок, змінюється поведінка, почуття, мислення, здоров’я. Змінюється ставлення до роботи, до оточуючих і до власного життя.

Тому педагогам потрібно уміти розпізнавати і розуміти суть проблеми та володіти засобами психологічної саморегуляції для профілактики емоційного вигорання.


6. Інформаційне повідомлення «Синдром емоційного вигорання»

Мета – розширити знання учасників щодо синдрому емоційного вигорання, його стадій та способів емоційного відновлення.

Після багатьох років роботи у ДНЗ багато педагогів відчувають своєрідне психологічне явище – емоційне вигорання. Емоційне вигорання – це синдром, що розвивається на тлі неперервного впливу на людину стресових ситуацій і призводить до інтелектуальної, душевної і фізичної перевтоми та виснаження. Можна сказати, що це-захисна реакція організму на постійну дію стресу. Емоційне вигорання виникає в результаті внутрішнього накопичення негативних емоцій без відповідної «розрядки» або «звільнення» від них. Численними дослідженнями встановлено, що до професійного вигорання більш схильні спеціалісти, які змушені в силу своєї професійної діяльності багато і інтенсивно контактувати з іншим людьми (педагоги, психологи, лікарі й інші), оскільки під час роботи вони зазнають сильних нервово – психічних навантажень, що проявляються в поступовій емоційній втомі і виснаженні.

Не є таємницею, що професія педагогів відноситься до категорії стресогенних. Педагогічна діяльність насичена різноманітними напруженими ситуаціями. До таких ситуацій відносять:


  • ситуації взаємодії вихователя і дитини (порушення дисципліни і правил поведінки, непередбачувані конфліктні ситуації, ігнорування вимог дорослого, тощо).

  • ситуації, що виникають у стосунках з колегами по роботі та адміністрацією(різкі розходження в думках, конфліктні ситуації, перенавантаження дорученнями, надмірний контроль, тощо).

  • ситуації взаємодії педагога з батьками дітей (відсутність уваги з боку батьків до процесу виховання дітей, тощо).

При досягненні певного рівня напруги, «вигораючий» починає шукати способи «економії емоцій». Це проявляється в неусвідомленому або усвідомленому бажанні зменшити або нормалізувати взаємодію з оточуючими. Якщо ж це йому не вдається, то спрацьовує певна захисна реакція організму, яка може виражатися в байдужості до людей, ігноруванні їх звернень, цинізмі і навіть агресії. Варто сказати, що люди намагаються боротися з вигоранням, але найчастіше «варварськими», негативними методами. Наприклад, професійний цинізм (проявляється навіть в особливих висловлюваннях, термінах). Прислухайтесь, як ви називаєте про себе дітей? Цю галасливу ватагу, яка вже забігає до групової кімнати і намагається перевернути все догори ногами?

Або інший негативний метод – фізичне і емоційне відчуження, прагнення тримати дітей на відстані , не допускати доторкань, не помічати їхньої фізичної оболонки, життєвих проблем, душевних станів. Хоча, хіба можна працювати з дітьми, не відчуваючи до них ніякої емоційної прихильності?

Ще один спосіб уникнути «розтрати себе» - ритуалізація. У спілкуванні з дітьми завжди дотримуватися ритуалу, заведеного порядку, вимагати беззаперечного виконання вказівок. Тоді робота йде як по рейках: зустрілися, попрацювати – і розбіглися.

Окремим працівникам допомагає також енергетичний «вампіризм». Тут немає ніякої містики, просто людина використовує момент чужої зніяковілості, страждання, приниження, невдачі, щоб підвищитися, самоствердитися. Тоді придушення навколишніх стає сильною і продуктивною мотивацією.



  • Буває, що людина справляється з вигоранням, підкреслюючи власну цінність, необхідність, незамінність своєї персони і роботи. У багатьох колективах є такий працівник, без бажання якого зробити нічого неможливо. Він абсолютно незамінний. Проте, приходить день, його змінює інший працівник, і все йде, як завжди, організація аж ніяк не розсипається на порох.

В окремих випадках емоційне напруження сягає критичного рівня і педагог втрачає самовладання. Це проявляється або в пасивно – захисній (сльози), або в агресивній формі (крик, нервове ходіння, різкі рухи тощо). Подібні емоційні реакції роблять педагогів практично професійно непридатними. Але і зовнішнє стримування емоцій, в той час як всередині відбувається сильний емоційний процес, не сприяє заспокоєнню, а лише, навпаки, підвищує емоційне напруження і негативно позначається на здоров’ї. Вихователі, як професійна група, відзначаються надзвичайно низькими показниками фізичного і психічного здоров’я. За даними багатьох досліджень основними і постійними хворобами, що супроводжують педагогів є: захворювання серцево – судинної системи, виразки, захворювання невротичного характеру.

Професійна допомога при емоційному вигоранні включає прийом лікувальних препаратів і різні види психотерапії. Однак, педагогу в більшості випадків потрібна не медична, а соціально – психологічна допомога по виробленню необхідних якостей і навичок, спрямованих на збереження та поповнення емоційних резервів в організмі.



Три стадії синдрому вигорання

Як уже було зазначено, професійне вигорання – поступовий процес. Згідно досліджень у ньому можна виділити три основні стадії.



Перша стадія. Всі ознаки та симптоми проявляються в легкій формі через турботу про себе, наприклад, шляхом організації частих перерв у роботі. Починається забування якихось робочих моментів(наприклад, невнесення потрібного запису в документацію).Зазвичай на ці першочергові симптоми мало хто звертає увагу. В залежності від характеру діяльності, сили нервово – психологічних навантажень і особистісних характеристик спеціаліста, перша стадія може формуватися протягом 3 – 5 років.

Друга стадія. Спостерігається зниження інтересу до роботи, потреби в спілкуванні (в тому числі і з близькими), «не хочеться бачити» тих, з ким спеціаліст працює, «в четвер відчуття, що вже п’ятниця», прогресування апатії до кінця тижня, поява стійких соматичних прийомів (немає сил, енергії, особливо в кінці тижня, головні болі вечорами, збільшення кількості простудних захворювань, підвищена дратівливість, людина «заводиться» з пів – оберта, хоч раніше подібного вона за собою не помічала). Симптоми проявляються регулярніше, мають затяжний характер і важко піддаються корекції. Людина може почувати себе виснаженою після доброго сну і навіть після вихідних. Час формування цієї стадії – від 5 до 15 років.

Третя стадія. Ознаки і симптоми третьої стадії вигорання є хронічними. Можуть розвиватися фізичні і психологічні проблеми типу виразок і депресій. Людина може почати сумніватися в цінності своєї роботи, професії та самого життя. Характерна повна втрата інтересу до роботи і життя взагалі, емоційна байдужість, відчуття повної відсутності сил. Спостерігаються порушення пам’яті і уваги, сну, особистісні зміни. Людина прагне до усамітнення. Стадія може формуватися від 10 до 20 років.

Способи емоційного відновлення

Яким же чином ми можемо допомогти собі уникнути вигорання? Найбільш доступним є використання способів саморегуляції та самовідновлення. Це так звана техніка безпеки для спеціалістів, що внаслідок своєї роботи мають численні та інтенсивні контакти з людьми. Існує два способи відновлення: природна регуляція і саморегуляція.



Природні способи регуляції організму. Багато з них використовуються інтуїтивно. Це тривалий сон, смачна їжа, відпочинок на природі, серед тварин, лазня, масаж, спорт, танці, музика та багато іншого. Але, на жаль, подібні способи не завжди можна використати на роботі чи безпосередньо в той момент, коли виникла напружена ситуація або накопичилася втома.

Саморегуляція. Це керування своїм психоемоційним станом, що досягається шляхом впливу людини на себе за допомогою слів, образів, управління м’язовою системою і диханням. На даному тренінгу ми розглянемо ці способи саморегуляції.
7. Вправа «Дерево»

Мета – надати можливість учасникам визначити свої особистісні якості, які характеризують «синдром емоційного вигорання».

Обладнання: кожному учаснику підготувати аркуші з намальованим деревом без листя і коренів, вирізані з паперу листочки на яких написані якості, що характеризують «синдром емоційного вигорання» та корені на яких написані протилежні якості (додаток 3).

Хід вправи: є небагато професій, що прирівнюються до професії педагога за тими емоційними навантаженнями, які кожного дня, кожної секунди він відчуває. Робочий день вихователя багатий на ситуації, які несуть у собі потенційну можливість підвищеного емоційного реагування. Вихователь, що працює в таких умовах, попадає під синдром емоційного вигорання, що призводить до професійної деформації особистості.

Серед особистісних якостей педагога, що характерні для професійної деформації, відзначимо наступні (додаток 2) (в процесі демонстрації презентації вихователям пропонується розкласти «листя», на яких написані ці якості, на деревах, що намальовані на аркушах паперу). Слід відзначити, що вихователь, що має цей «набір», не тільки сам відчуває негативні емоції, але і негативно впливає на тих, хто поруч. Але ми знаємо, що на кожну дію є протидія. Тому пропонуємо до кожної якості підібрати таку, яка є протилежністю.(Вихователям пропонують до кожного «листочка» підібрати «коріння». Таким чином, пара «листок» - «коріння» є парою антонімів. На цьому етапі кожний педагог вибудовує власний ланцюжок антонімів. Після закінчення роботи вихователям пропонується звірити свій варіант з «ключем»)(додаток 3) З кожної пари антонімів потрібно вибрати одне з двох (або «листочок», або «корінь») в залежності від того, що на даний час домінує в особистості. Кожний вихователь повинен оформити своє «дерево», додаючи «листя» та «корені».



  • Маючи дерево, спробуйте оцінити його стійкість. Бурю якої сили за шкалою від 0 до 10 балів воно зможе витримати? Поставте бал.

  • Спробуйте зробити дерево міцнішим. Подивіться, з яким «листочком» вам реально попрощатися вже найближчим часом? Заберіть його з крони. Посильте своє дерево «корінням», замініть ним відірваний «листочок».

Дерева збираються для наступного аналізу.
8. Рухлива вправа «Ситуації та емоції»

Мета – дати можливість учасникам розім’яти м’язи та відпочити.

Час – 5 хвилин.

Хід виконання: учасники стоять у колі; тренер просить кожного по черзі назвати одну емоцію, почуття тощо, і одночасно передати м’яч комусь іншому. Кожний учасник має запам’ятати ту емоцію, яку йому передав одночасно з кидком м’яча інший учасник. Коли всі по одному разу назвали якусь емоцію, передали її іншим, котрі запам’ятали сказане, тренер змінює завдання, наприклад: «А тепер кожний, одночасно з киданням м’яча іншому, називає не емоцію, а ситуацію. Той, хто спіймав м’яча, має повторити ситуацію та назвати емоцію, яку запам’ятав раніше».
9. Релаксаційні вправи. Взаємонавчання.

Мета – опрацювати практично матеріал про використання способів саморегуляції, навчити визначати, в яких випадках і з якою метою доцільно використовувати дані способи.

Час – 15 хвилин

Хід виконання: учасники об’єднуються в групи, кожна отримує теоретичний матеріал, в якому описані способи саморегуляції. Потрібно прочитати матеріал і практично представити його всім учасникам. Для опрацювання пропонується «Банк способів саморегуляції» (додаток 4).

10. Аналіз заняття. Підведення підсумків.

Мета –отримати зворотний зв’язок від учасників групи про проведений тренінг.

Хід вправи

Тренер просить учасників звернути увагу на «галявину», де «на ґрунті очікувань ростуть різноманітні та різнобарвні квіти набутого сьогодні досвіду» та пропонує по черзі підійти до «галявини», віднайти свою квітку, повідомити групі, наскільки виправдалися їхні очікування.


11 Історія для натхнення.

Мета – активізація процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

Чи повна банка

Професор філософії, виступаючи перед своїми студентами, наповнив п’ятилітрову скляну банку камінцями, кожний з яких був не менше 3 см в діаметрі.

Потім запитав у студентів, чи повна банка.

Вони відповіли, що так, повна.

Тоді він відкрив банку консервованого горошку і висипав його у велику банку, а потім трохи потряс її. Звичайно, горошок зайняв порожній простір між камінням. Професор знову запитав у студентів, чи повна банка.

Вони знову відповіли: так, повна.

Тоді він узяв коробку, наповнену піском, і висипав його в банку. Звичайно, пісок повністю зайняв вільне місце.

Ще раз професор запитав, чи повна банка.

Йому відповіли: так, і цього разу однозначно - банка повна.

Тоді він витягнув з-під столу двохлітрову пляшку з водою і вилив її всю до останньої краплі в банку.

Студенти засміялися.

І професор сказав: - А зараз я хочу, щоб ви зрозуміли таке:



  • банка - це ваше життя;

  • каміння - це найважливіші речі, які мають найбільше значення у вашому житті, цінності вашого життя: сім'я, здоров'я, свої діти, хобі - все те, що необхідно, щоб ваше життя залишалося повним навіть у випадку, якщо все інше загубиться;

  • горошок - це речі, які стали важливими особисто для вас: робота, будинок, автомобіль, гроші і щось ще;

  • пісок - це всі інші дрібниці.

Якщо спочатку наповнити банку піском, не залишиться місця, де могли б розміститися горошок і каміння. Так і в житті: якщо ви витрачаєте весь час і всю енергію на дрібниці, не залишається місця для найважливіших і цікавих справ.

Робіть те, що приносить вам щастя: грайтеся з вашими дітьми, проводьте час з супутниками життя, зустрічайтеся з друзями і цікавими людьми, читайте добрі книги, займайтеся улюбленою справою.

Ще буде час, щоб попрацювати, зайнятися прибиранням і т.д., і т.п.

Займайтеся, перш за все, камінням, тобто найважливішими речами в житті; визначте ваші пріоритети, решта - це тільки пісок.

Тоді студентка підняла руку і запитала:


  • А яке значення має вода?

  • Професор посміхнувся:

  • Я радий, що Ви запитали мене про це. Я зробив це, щоб показати вам: завжди буде ще й те, що привносить саме Життя!

Додаток 1

ПРАВИЛА РОБОТИ В ГРУПІ

Цінування часу



Завжди існує ліміт часу. Всім учасникам потрібно бути уважними, не відволікатися від теми обговорення, прагнути дотримуватися регламенту, говорити згідно з метою, висловлювати свою думку коротко і чітко.

Ввічливість



Сприяє створенню позитивної атмосфери взаємної поваги, збереженню часу. Учасники, поважаючи себе та інших, мають говорити по черзі, не перебивати один одного, пам’ятаючи, що думка кожного цінна і необхідна для поповнення спільної скарбнички групового досвіду.

Позитивність

Учасникам завжди краще висловлювати позитивні ідеї, здійснювати позитивні дії, ніж ініціювати негативні прояви.

Говорити від свого імені



Вислови на зразок «Всі так думають» не несуть конкретної інформації, найчастіше не відповідають дійсності, як правило, потребують багато часу для підтвердження чи спростування. Тому їх застосовувати на тренінгу вважається помилкою. Слід використовувати «Я-висловлювання» («Я вважаю», «Я так думаю», «На мій погляд» тощо). Якщо потрібно навести не власну думку або інформацію, потрібно послатися на конкретне джерело (людину, документ, книгу, статтю тощо).

Правило додавання



Нові вислови, думки додаються до тих, що були оприлюднені раніше, але не заперечують, не спростовують, не нівелюють їх. На одне запитання може бути багато різних відповідей, і кожний має право на власну думку та її висловлювання. Виняток становлять лише такі, які не стосуються теми тренінгу або принижують людську гідність.

Правило добровільної активності

Якщо для виконання якогось завдання тренеру потрібна особлива участь когось з учасників, присутні мають право пропонувати лише свою кандидатуру. Визначення міри власної активності в тренінгу є абсолютно незаперечним правом кожного члена групи.

Конфіденцій

ність


Всі учасники зобов’язуються у власних інтересах залишати у своєму колі і не виносити за його межі інформацію особистого характеру, яка може бути оприлюднена учасниками про себе в ході тренінгу.

Правило піднятої руки

Сигнал про наявність повідомлення учасник подає лише мовчки, підіймаючи руку вгору.

Зворотний зв’язок



Зворотний зв’язок – це висловлювання учасників щодо своїх міркувань стосовно сенсу та способів вирішення завдань, власного стилю навчальної діяльності, пошуку ефективних шляхів вирішення проблеми тощо. Такі висловлювання надають можливість учасникам пізнавати унікальний досвід інших людей, бачити себе їх очима.

Додаток 2

ОСОБИСТІСНІ ОСОБЛИВОСТІ



Особистісна особливість

Коментарі

1.

Нерішучість

Зниження здібності самостійно приймати рішення і реалізовувати їх в діяльності.

2.

Пасивність

Прагнення уникати витрат-емоційних та фізичних

3.

Консерватизм

Труднощі у зміні установок, втрачається гнучкість у спілкуванні, поведінці.

4.

Замкненість

Звернемося до образу-внутрішній світ людини-неприступна фортеця, ворота закриті, неможливо ні увійти, ні вийти.

5.

Підвищена мінливість настрою

На зміну настрою впливає будь – яка дрібниця.

6.

Роздратованість

Як форма прояву агресії.

7.

Емоційна холодність

Зниження яскравості почуттів.

8.

Надмірний контроль

Бажання контролювати не тільки інших, але і себе. Під забороною все те, що виходить за рамки уявлень про себе.

9.

Втомлюваність

Фізична і розумова.

10.

Тривожна навіюваність

Очікування несприятливого розвитку подій, постійне програвання ситуації невизначеної небезпеки.


Додаток 3

КЛЮЧ



Особистісна особливість

(листочки – корені)



Коментарі

1.

Нерішучість – впевненість

Усвідомлення: «Я сильний сам по собі, а не за рахунок того, що когось принизив.»

2.

Пасивність - активність

Активна життєва позиція, прагнення брати ініціативу до своїх рук.

3.

Консерватизм – прийняття нового

Усвідомлення того, що світ змінюється, готовність прийняти ці зміни.

4.

Замкненість – відкритість

Готовність до спілкування, взаємодії, співробітництва.

5.

Підвищена мінливість настрою – емоційна стабільність

Образ: спокійне рівне світло замість пульсуючого.

6.

Роздратованість – витримка

Свідома вольова організація психічних процесів, що регулюють діяльність в дезорганізуючих ситуаціях, що впливають на емоційну сферу.

7.

Емоційна холодність – емпатія

Прийняття емоційного стану іншого, проникнення у переживання іншої людини.

8.

Надмірний контроль – вміння розслаблюватися

Володіння прийомами релаксації.

9.

Втомлюваність – висока працездатність

Достатній запас психофізіологічних ресурсів для виконання доцільної діяльності на ефективному рівні.

10.

Тривожна навіюваність – здібність до ризику.

Прийняття ризику – активне надання переваги небезпечному (невизначеність вирішення ситуації і можливих несприятливих наслідків у випадку неуспіху) варіанту дії безпечному.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка