Технологія організації та проведення тренінгу



Сторінка3/7
Дата конвертації05.03.2017
Розмір0.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

5. Протидія груповій тенденції


Під час тренінгу в групі можуть виникати самі різні настрої — від підйому, що надихнув, до спаду настрою. Ці настрої схожі до закону маятника: чим сильніше один, тим буде сильнішим протилежний. Продовження ведучим роботи в руслі групової тенденції (при емоційному підйомі в групі намагатися учасників ще більше «підняти») веде до загасання динаміки групи, тоді як зустрічний рух сприяє подальшій активізації групи. Іншими словами, не чекаючи, поки черговий настрій піде на спад (у момент його максимального підйому), психолог може запропонувати ситуацію з полярним настроєм: емоційну взаємодію змінити на раціональну, жваву розмову перевести в мовчання, фізичну активність замінити малорухливою діяльністю, перейти від зовнішнього спілкування, до спілкування з самим собою.

Наприклад, якщо в групі виник веселий настрій, то рано чи пізно він зміниться, наприклад, серйозністю. Якщо тренер, йдучи в руслі групової тенденції, продовжуватиме посилювати веселощі, йому доведеться долати наростаючу приховану серйозність. Виникатиме гальмування групової динаміки. Але якщо він, вловивши початок зміни, сам перейде до полярної дії, то ефект буде набагато сильнішим. Таке «хвилеподібне чергування» настроїв дозволяє збільшувати діапазон групової динаміки.

Окрім послідовного, можливе і одночасне використання цих способів. Наприклад, задаючи форму спілкування, ви розбиваєте групу на підгрупи і пропонуєте відповідне розташування в просторі. Таким чином, значно посилюється можливість тренера впливати на процеси в тренінговій групі.

Можливо, самий вищий клас впливу полягає у відсутності технологій, впливає тільки особистість тренера – при певному масштабі цієї особи.

Але на початковому етапі тренерської роботи неминуче застосування технологій дії, про які необхідно знати і якими треба грамотно користуватися.
Робота в групах «Взаємонавчання»

Мета: ознайомити учасників із рекомендаціями для тренера щодо керівництва груповим процесом, навчити визначати, на яких стадіях динаміки групи доцільно їх використовувати.

Хід вправи

Тренер об’єднує учасників у групи, кожна з яких отримує завдання, використовуючи роздатковий матеріал з порадами для тренера щодо керівництва груповим процесом, які виписані в хаотичному порядку, обговорити і розподілити поради в хронологічному порядку стосовно стадій динаміки груп та представити результати, заповнивши таблицю (Додаток 5)


Після того, як всі учасники спробують себе в ролі ведучого (для цього, можливо, потрібно провести ще одне заняття залежно від кількості учасників), тренер робить аналіз допущених помилок, проблем, з якими вони стикнулися, і спільно з учасниками виробляються рекомендації для тренера.

У кінці другої частини навчання учасники заповнюють анкету для учасників тренінгу (Додаток 6)



Домашнє завдання

Мета : надати можливість учасникам застосувати отриману інформацію на практиці.

Тренер пропонує учасникам розробити і провести в своїх закладах освіти авторські тренінги.




Заняття ІІІ

Підсумкове заняття можна провести у формі фестивалю, на якому учасники презентуватимуть власні проекти тренінгів і ділитимуться враженнями від проробленої роботи. Авторів найкращих розробок тренінгів нагородити заохочувальними призами.

Додаток 1

На допомогу тренеру

Термін «тренінг» походить від англійського «too train» – навчати, тренувати. Тренінг – дуже захоплюючий процес! Людина, що хоча б раз у житті брала участь у тренінгу, запам’ятовує цю подію надовго. Тренінг – це, перш за все, навчання, яке спирається на досвід людини, а також передбачає, що присутні на тренінгу люди, крім отримання нової інформації, мають можливість одразу ж використовувати її на практиці, виробляючи нові навички. Тренінгова форма навчання розвиває здатність людини до пошуку нових знань, до творчості.



Тренінг – це одночасно:

  • цікавий процес пізнання себе та інших;

  • спілкування;

  • уфективна форма опанування знань;

  • інструмент для формування умінь та навичок;

  • форма розширення досвіду.

Мета тренінгу

  • інформування та набуття учасниками тренінгу нових навичок та умінь;

  • опанування нових технологій;

  • зменшення чогось небажаного;

  • зміна погляду на проблему;

  • зміна погляду на процес навчання як такий, що може приносити наснагу та задоволення;

  • підвищення здатності учасників до позитивного ставлення до себе та життя;

  • пошук ефективних шляхів вирішення проблем.


Тренінгові техніки, які забезпечують активну участь і взаємодію учасників:

  • ситуаційна вправа;

  • групове обговорення;

  • рольова гра;

  • презентація інформації;

  • структуроване практичне заняття;

  • індивідуальна робота.

Атрибути тренінгу

  • тренінгова група;

  • тренінгове коло;

  • спеціальне прилаштоване приміщення та приладдя;

  • тренер;

  • правила групи;

  • атмосфера взаємодії та спілкування;

  • інтерактивні методи навчання;

  • структура тренінгового заняття;

  • оцінювання ефективності тренінгу.

Додаток 2

Тренінгові техніки

Презентації

На відміну від лекцій, які надають знання з багатьох аспектів певної теми, їх взаємозв'язку з метою створення цілісного, теоретично обґрунтованого погляду на певне явище, презентації спрямовані на надання нових результатів, нової інформації з конкретного, досить вузького, практичного аспекту теми, яка є предметом навчання. Успішна презентація вимагає від того, хто її проводить:



  • заздалегідь потренуватися у проведенні презентації, аби виглядати і почувати себе впевнено;

  • заздалегідь організувати всі необхідні умови для проведення презентації (підготувати робоче місце, засоби наочності - плакати, слайди, демонстраційну апаратуру тощо);

  • в ході роботи періодично запитувати аудиторію щодо зрозумілості нової інформації, підтримувати постійний зворотний зв'язок;

  • виявляти гнучкість, бути готовим до непередбачуваних обставин, адже презентована нова інформація для когось може виявитися такою, що заперечує його усталеним поглядам.

Колективні презентації

Це така форма представлення матеріалу, коли кілька (троє або більше) осіб разом (по черзі) повідомляють інформацію аудиторії. Згідно з вказівками ведучого, який регулює черговість виступів, кожний, хто презентує, робить доповідь певної тривалості. Як правило, кожне повідомлення присвячене якомусь одному з кількох аспектів (вимірів, поглядів) однієї теми. Наприкінці колективних презентацій передбачаються запитання аудиторії кожному доповідачу.


Успішні презентації

Базовий план підготовки

  • Визначте Вашу мету (для себе);

  • Визначте Вашу тему (для учасників);

  • Поясніть учасникам, про що Ви збираєтесь говорити;

  • Говоріть про це;

  • Поясніть учасникам, про що Ви говорили.

Структура презентації

Вступ

  • Визначте Вашу ціль та тему;

  • Покажіть, яке значення вона має для учасників.

Основна частина

  • Окресліть та поясніть головні питання;

  • Зробіть своє повідомлення зрозумілим, коротким та простим;

  • Використовуйте приклади, які мають відношення до слухачів;

  • Впевніться, що всі обговорювані питання стосуються головної теми.

Висновок

  • Підведіть підсумок та підкресліть основні питання;

  • Зробіть акцент на важливих аспектах;

  • Наведіть конкретні приклади реагування;

  • Мотивуйте учасників на дії;

  • Подякуйте.


Групове обговорення

Групове обговорення в тренінгу — це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дає змогу прояснити (можливо, змінити) думку, позиції та установки учасників групи в процесі безпосереднього спілкування. У тренінгу групова дискусія може бути використана як із метою надання можливості учасникам побачити проблему з різних сторін (це уточнює взаємні позиції, зменшуючи опір новій інформації від ведучого та інших членів групи), так і в ролі засобу групової рефлексії через аналіз індивідуальних переживань (збільшуючи згуртованість групи й одночасно полегшуючи саморозкриття учасників). Між цими завданнями є низка інших, проміжних.

Обговорення в тому чи іншому вигляді використовується майже на всіх етапах тренінгу. Воно виникає тоді, коли кожен учасник висловлює свою думку з тієї чи іншої теми на основі своїх знань і досвіду. Це обмін думками.

У структурованих обговореннях задають тему, а іноді чітко регламентують порядок проведення обговорення (форми, організовані за принципом «мозкового штурму»).

У неструктурованих обговореннях тема обирається самими учасниками. Час обговорення формально не обмежений.
Мозковий штурм (генератор ідей)

Мозковий штурм являє собою гарний засіб швидкого включення всіх членів групи в роботу на основі вільного вираження своїх думок щодо питання, яке розглядається.

Основні правила проведення «Мозкового штурму»:


  • сформулювати питання/завдання;

  • фіксувати/записувати всі пропозиції, що надходять від учасників;

  • висловлені думки і пропозиції не критикуються і не оцінюються.


Поради досвідченого тренера:

необхідно бути уважним, записуючи пропозиції, що надходять, і не пропустити жодної з них. Тому що іноді людина, переборовши сором'язливість, висловлює свою думку і сподівається, що вона буде прийнята до уваги під час обговорення, але, виявляється, її не помітили. Цього може бути достатньо, щоб ця людина замкнулася.



Спрямовуйте обговорення:

  • заохочуйте до участі;

  • контролюйте занадто балакучих учасників;

  • підбадьорюйте сором'язливих учасників;

  • тактично поводьтеся з недоречними висловлюваннями;

  • уникайте особистісних спорів;

  • підтримуйте обговорення;

  • часто робіть резюме;

Цей метод гарний тим, що допомагає демократично і ненав'язливо обговорювати багато проблем. Він також допомагає визначити рівень знань і основні напрямки інтересів учасників групи.

Зібрана інформація може бути основою для більш глибокої змістовної роботи і дискусій.



Ситуаційна вправа
Що таке ситуаційна вправа?

Це – інструмент тренінгу, який надає учасникам можливість поставити себе на місце тих, хто приймає рішення або вирішує проблему та розвиває в них аналітичні та методологічні навички;

Як інструмент тренінгу, ситуаційну вправу можна порівняти з роботою студентів – медиків в анатомічному театрі.
Принципи використання ситуаційних вправ та їхня характеристика

Ситуаційні вправи використовуються у випадках, коли проблеми є настільки складними, що самі лише теоретичні пояснення не створюють належної основи, щоб знайти їх рішення.



  • Умови, в які потрапив «той, хто приймає рішення», повинні бути описані;

  • Ці умови повинні бути настільки складними, що існуватиме більш ніж один прийнятний вихід із ситуації;

  • Повинна бути проблема, яка потребує вирішення;

  • Ситуаційні вправи наводяться на різних етапах прийняття рішення;

  • Окреслення проблеми;

  • Аналіз/діагноз;

  • Оцінка/прийняття рішення;

  • Реалізація.

Проведення ситуаційних вправ у процесі тренінгу повинно мати узагальнюючий ефект, який учасники тренінгу зможуть використати в своїй майбутній практичній роботі.

Питання для аналізу ситуаційних вправ

  • Що відбувається?

  • Чи існує проблема взагалі?

  • Яка саме проблема існує?

  • Що спричинило виникнення цієї проблеми?

  • Ми розглядаємо причини або симптоми проблеми?

  • Які основні питання?

  • Чому ці питання важливі?

  • Кого стосується проблема?

  • Що треба зробити?

  • Які з можливих сценаріїв вирішення проблеми можна застосувати?

  • Наскільки реалістичним є кожен із запропонованих сценаріїв?

  • Які можливі наслідки?

Рольова гра

Рольові ігри - це невеликі сценки довільного характеру, що відображають моделі життєвих ситуацій.



У рольових іграх учасникам надається можливість:

  • показати існуючі стереотипи реагування в тих чи інших ситуаціях;

  • розробити і використовувати нові стратегії поведінки;

  • подолати свої внутрішні побоювання і проблеми.

Рольова гра – це гарне напрацювання варіантів поведінки в тих ситуаціях, у яких можуть опинитися учасники тренінгу. У рольовій грі учасник виконує роль якогось персонажу, а не свою власну. Це допомагає людині вільно експериментувати і не боятися, що його поведінка буде безглуздою.

Коли проводяться рольові ігри, то дотримуються таких правил:

  1. Чітко інструктують учасників (описують сценарій ситуації, характери персонажів, вибудовують мізансцену).

  2. Розподіляють ролі таким чином, щоб кожен учасник міг змінити своє амплуа, спробувати зіграти чужу роль, змінити ставлення до проблеми.

Наприклад: підлітку, у якого проблеми взаємин з батьками, можна дати роль «батька».

  1. Необхідно стежити за тим. щоб ігрова ситуація чи поведінка учасників не травмували кого-небудь. Якщо це відбувається, слід втрутитися, зупинити процес, обговорити з учасниками їхню стратегію поведінки. Після закінчення гри актори і глядачі обмінюються враженнями і думками з приводу спектаклю. Далі йде спільне обговорення і вироблення найбільш ефективних стратегій поведінки в подібних ситуаціях.

Граючи, важливо не перестаратися, тому треба:

  • після гри «акторів» повернути до реальності, нагадати їм, що це була лише гра, тренування;

  • не дозволяти тому самому учаснику кілька разів грати однотипні ролі, щоб він не залишився цим персонажем в очах товаришів;

  • установити ліміт часу на гру, втручатися чи припиняти її, якщо щось пішло не так і може нашкодити учасникам.

Додаток 3

Тренінгові техніки-резюме


Техніка

Опис

Плюси

Мінуси

Ситуаційна вправа

Учасникам надається інформація щодо певної ситуації та завдання прийняти рішення щодо виходу з певної проблеми, пов’язаної з цією ситуацією. Вправа може буде короткою або довготривалою.

  • Вимагає активної участі.

  • Може стимулювати необхідний післятренінговий результат.

  • Процес навчання є очевидним.

  • Вимагає точної та найновішої інформації, час, необхідний для завершення вправи учасниками.

  • Ситуація, що є предметом розгляду під час вправи, може занадто сильно захопити учасників.

Групове обговорення

Тренер координує обговорення учасниками певної теми. Обговорення може проходити в парах.

  • Підтримує інтерес та активність серед учасників.

  • Може допомогти у виявленні потенціалу учасників та обміні інформацією з ними.

  • Процес навчання є очевидним.

  • Інформація, що подається, може не запам’ятовуватися учасниками або призводити до сум’яття серед них.

  • Може призвести до домінування під час обговорення з боку декількох учасників.

  • Важко регулювати часові рамки.

Рольова гра

Одні учасники «розігрують» певну ситуацію, в той час як інші споглядають та аналізують.

  • Вимагає активної участі.

  • Може стимулювати необхідний післятренінговий результат.

  • Надає учасникам можливість «випробувати» свої нові навички.

  • Може сприйматися учасниками як погроза або непотрібна річ.

  • Учасники можуть грати свої ролі недобросовісно.

  • Вимагає ретельного планування та адміністративного регулювання.

Структуроване практичне заняття

Учасники виконують вправу, яка надає їм можливість попрактикуватися у застосуванні отриманих знань.

  • Допомагає запам'ятати отриману інформацію.

  • Надає можливість контрольованого застосування отриманих знань на практиці.

  • Забезпечує високий рівень залучення учасників.

  • Вимагає час на підготовку.

  • Може викликати труднощі при приведенні у відповідність до потреб учасників.

  • Вимагає час, достатній для завершення вправи та зворотного зв’язку.

Презентація

Тренер подає учасникам нову інформацію в усній формі.

  • Тримає групу разом та концентрує увагу всіх її членів на одному питанні.

  • Корисна для великих груп (20 та більше учасників).

  • Може викликати почуття нудьги серед учасників, якщо триває занадто довго без їхнього залучення.

  • Не дає можливості чітко визначити реальний рівень сприйняття інформації учасниками.

  • Обмежені можливості запам’ятовування.

Додаток 4


Структура соціально-просвітницького тренінгу



Етапи

Мета

Опис

Вступна частина

Вступ

Налаштувати на роботу в групі.

  • Розкажіть про тему, мету, завдання заняття.

  • Повідомте про організаційні моменти.

  • Задайте темп роботи.

Знайомство

Створити сприятливий психологічний простір, налагодити зворотній зв’язок.

  • Познайомте учасників один з одним.

  • Надайте учасникам можливість відкрито висловлюватися.

Правила

Визначити та прийняти правила, які сприятимуть ефективній роботі групи.

  • Познайомте учасників з основними правилами, які подані чітко у письмовому вигляді.

  • Обговоріть запропоновані правила і за потребою внесіть корективи.

  • З’ясуйте, чи всі учасники погоджуються із правилами.

Очікування

Визначити очікування учасників від тренінгу.


  • Надайте можливість учасникам висловити свої очікування від тренінгу.

  • Підведіть підсумки.

Основна частина

Актуалізація знань

Визначити загальні знання учасників щодо теми тренінгу або їхній досвід у відповідній сфері.

  • Надайте учасникам можливість розповісти про свій досвід або знання стосовно теми заняття.

  • Визначте потенційні можливості групи.

Актуалізація проблеми

Встановити зв'язок між інформацією, що подається в рамках тренінгу, та учасниками, який би їх мотивував до участі та отримання нових знань.

  • Зробіть короткий опис того, що матиме місце в рамках заняття.

  • Розкажіть про мету (цілі) навчання.

  • Поясніть, чому матеріал, який подаватиметься, є важливим для учасників.

Презентація

Поінформувати учасників тренінгу у такий спосіб, який допоміг би їм засвоїти та запам'ятати її.

  • Презентуйте зміст заняття за принципом «розкажіть, а потім покажіть». Розкажіть учасникам, що та як треба зробити.

Практичне заняття

Надати учасникам тренінгу можливість застосувати отриману інформацію на практиці з метою засвоєння ними відповідних навичок.

  • Надайте учасникам можливість попрактикуватися у застосування своїх нових знань.

  • Висловіть свої враження від того, як вони це робили.

Заключна частина

Резюмування

Підвести підсумки щодо змісту роботи.

  • Дайте відповіді на запитання.

  • Підсумуйте заняття з акцентом на ключових питаннях.

  • Оцініть зміну їхнього рівня інформованості.

Отримання зворотного зв’язку

Підвести підсумки щодо процесу роботи.

  • З’ясуйте, чи реалізувалися очікування учасників.

  • Зробіть перехід до наступного заняття, якщо таке відбудеться, або проведіть обговорення з приводу того, як учасники можуть застосувати свої знання в роботі.

  • Проведіть вправи на відновлення сил активізації процесу самопізнання та самоактуалізації учасників.

Додаток 5



Поради тренеру щодо керівництва груповим процесом

Стадії динаміки групи

Поради тренеру

Початкова фаза - орієнтації та залежності


  1. Заохочувати всі спроби учасників відкрито висловлюватися;

  2. Застосовувати роботу в парах, тому що учасникам легше говорити один з одним, а не з цілою групою;

  3. Пам’ятати про те, що найбільший опір роблять незахищені учасники, у яких, можливо, є психологічні проблеми;

  4. Не квапитися.

Перехідна фаза – «притирання» і конфлікту.


  1. Допомогти учасникам зрозуміти, чого вони хочуть досягти під час роботи в групі;

  2. Звертати увагу учасників на ті моменти, коли група почуває себе як єдине ціле;

  3. Ще раз з’ясувати очікування групи від тренінгу;

  4. Запропонувати навчальні вправи і таким чином, дати можливість учасникам спробувати нові прийоми, стратегії поведінки в безпечній обстановці в групі;

  5. Не залишати без уваги всі почуття, що виражають учасники в групі;

  6. Сприймати учасника таким, який він є.

Робоча фаза - співробітництва і цілеспрямованої діяльності.

  1. Заохочувати спроби учасників відпрацювати отриманні навички.

  2. Сприяти розвитку довірливих стосунків;

  3. Не залишати без уваги те, що відбулось у групі.

Завершальна фаза - інтеграція особистих інтересів і вимог групи.


  1. З’ясувати в учасників що ще варто зробити;

  2. Попросити учасників оцінити ефективність роботи;

  3. Підготувати процедуру закінчення;

  4. Зробити так, щоб всі учасники подякували один одному;

  5. Забезпечити інформацією про систему підтримки і подальшої роботи;

  6. Дати зрозуміти учасникам, що ви завжди раді їм допомогти.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка