Та художнього перекладу



Сторінка1/10
Дата конвертації11.05.2017
Розмір1.22 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


Міністерство освіти і науки України

Львівський національний університет імені Івана Франка


Факультет іноземних мов

Т Е З И

Міжнародної студентської наукової конференції

"АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

ЛІНГВІСТИКИ, СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ТА ХУДОЖНЬОГО ПЕРЕКЛАДУ"

(25–26 квітня 2014 р.)

Львів – 2014

Актуальні питання лінгвістики, світової літератури та художнього перекладу // Матеріали Міжнародної студентської наукової конференції (25-26 квітня 2014 р.) / Відп. ред. Глущенко Л. М. – Львів: ЛНУ ім. І. Франка, 2014. – 96 с.
До збірника увійшли тези доповідей студентів у галузі дериватології, дискурсознавства, контрастивної лінгвістики, лексичної семантики, лінгвопрагматики, лінгвостилістики, фразеології, історії, теорії та практики художнього перекладу, генології, теорії та історії літератури.

Відповідальний за випуск:

Глущенко Ліна Михайлівна, доцент, кандидат філологічних наук, заступник декана факультету іноземних мов Львівського національного університету імені Івана Франка.

Рекомендовано до друку Вченою радою факультету іноземних мов

Львівського національного університету імені Івана Франка

(протокол № 2 від 21 жовтня 2014 р).

Підп. до друку 21.10.2014 р. Формат 60х84/16. Папір друк.

Гарнітура Times New Roman. Умовн. друк. арк. 6,0. Тираж 100 прим.
Видавець та виготовлювач:

Львівський національний університет імені Івана Франка



вул. Університетська 1, м. Львів 79000
Свідоцтво про внесення суб’єкта видавничої справи до Держаного реєстру

видавців, виготівників і розповсюджувачів видавничої продукції

Серія ДК № 3059 від 13.12.2007 р.

ЗМІСТ
Бабяк Христина (Львів). ШЛЯХИ ЗАСВОЄННЯ ГРЕЦЬКОЇ

РИТОРИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ (НА МАТЕРІАЛІ ТРАКТАТУ

ЦИЦЕРОНА «ПРО ОРАТОРА») 7

Барна Вікторія (Львів). СИНОНІМІЯ У ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ

ПУБЛІЯ ОВІДІЯ 7



Бащук Уляна (Львів). ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ

НА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОМУ, СИНТАКСИЧНОМУ

І СТИЛІСТИЧНОМУ РІВНЯХ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ РОБЕРТА ВАЛЬЗЕРА "ПРОГУЛЯНКА" В ПЕРЕКЛАДІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА) 9

Блажчук Тетяна (Львів).THE OLD ENGLISH PERIOD. OLD ENGLISH

AS THE LITERARY VERNACULAR OF THE ANGLO-SAXONS 10



Боса Наталія (Львів). СЕМАНТИКА ПРИКМЕТНИКІВ ВЕЛИКОГО

ЗАГАЛЬНОГО РОЗМІРУ У ПОЕМІ ГОМЕРА “ОДІССЕЯ” 11



Бублейко Юлія (Львів). ЗАСОБИ ТВОРЕННЯ ХУДОЖНЬОГО СВІТУ

У МОДЕРНІСТИЧНОМУ РОМАНІ (В. ВУЛФ «МІСІС ДЕЛОУЕЙ») 12



Bufan Mariya (Lviv). REPRODUCTION OF THE SPEAKING NAMES

IN THE UKRAINIAN DUBBING

OF THE COMPUTER ANIMATED FILM “PLANES” 13

Ващишин Назар (Львів). АНТИЧНІ МОТИВИ ТА СЮЖЕТИ

В ОРИГІНАЛЬНІЙ ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ М.ЗЕРОВА 13



Werba Kateryna (Donezk). TIERBEZEICHNUNGEN

ALS PERSONENBEZEICHNUNGEN 14



Worobei Natalia (Lwiw). DEUTSCHE PHRASEOLOGISMEN

MIT BEZEICHNUNGEN DER NATURERSCHEINUNGEN 16



Golowko Aljona (Donezk). DIE UKRAINE IM SPIEGEL DER METAPHER 17

Honcharova Oleksandra (Lviv). FRANCISCO GOMES'

COMMENTARIES IN TV SHOW YOU THINK YOU CAN DANCE

IN SIMULTANEOUS INTERPRETATION BY SERHIY SARZHEVSKYI: TRANSLATOR’S FINDINGS 18

Hryniuk Inna (Lviv). KEY CONCEPTS OF ANGLOCULTURE 19

Гринюк Іванна ( Львів). ПОЕЗІЯ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

У ПЕРЕКЛАДІ ІВАНА ФРАНКА 21



Гудима Наталя (Львів). LES MOYENS LINGUO-STYLISTIQUES

DE L’EXPRESSION DE LA COHESION TEXTUELLE 22



Domashovets Liliya (Lviv). PECULIARITIES OF RENDERING

GEORGE ORWELL’S DYSTOPIAN NOVEL “1984”

INTO THE UKRAINIAN LANGUAGE 23

Друпова Карина (Львів). ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

В РОБОТІ ПЕРЕКЛАДАЧА ТЕХНІЧНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 24



Dubiw Oxana (Lwiw). VERBALISIERUNG DES GUTEN UND BÖSEN

IN DEN MÄRCHEN DER BRÜDER GRIMM 25



Зайцева Вікторія (Львів). ЕТРУСКИ ТА ЇХ КУЛЬТУРА 26

Заратуйченко Олена (Львів). ЖІНКИ В АНТИЧНОСТІ 27

Зяброва Тетяна (Львів). НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ

У РОМАНІ АНХЕЛЕС ІБІРІКИ «ПОМІЖ СНАМИ» 29



Іванова О. В. (Маріуполь). Прецедентні імена у грецькій пресі 30

Ігнатюк Галина (Львів). TRANSLATION OF THE ANGLOPHONE LITERATURE IN UKRAINE (1901-1917): SOCIOLOGICAL ASPECTS 32

Iltschuk Natalija (Lwiw). ARGUMENTATION UND DAS FELD

DER BEGRÜNDUNG IN DEUTSCHEN

UND UKRAINISCHEN WAHLWERBESPOTS 34

Kalinina Angelina (Lviv). RECREATING PERIPHRASES

OF CHARLES DICKENS’ NOVEL DOMBEY AND SON

IN THE UKRAINIAN TRANSLATION BY MYKOLA IVANOV 35

Квасник Х. О. (Львів). МОВНА РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ФРАЗЕОЛОГІЧНИХ ОДИНИЦЬ ЗІ ЗНАЧЕННЯМ ЧАСУ (НА МАТЕРІАЛІ НОВОГРЕЦЬКОЇ

ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ) 36



Kvasnjuk Natalija (Lwiw). PRAGMATISCHE FAKTOREN

BEIM ÜBERSETZEN VON REALIEN (AM BEISPIEL

DES ERZÄHLBANDES VON JUDITH HERMANN

„NICHTS ALS GESPENSTER“) 39



Ковалишин Юліана (Львів). ЕКВІВАЛЕНТНІСТЬ ТА АДЕКВАТНІСТЬ, НОРМАТИВНІ ВИМОГИ ТЕХНІЧОГО ПЕРЕКЛАДУ 40

Kovalinska Tetiana (Lviv). WORDPLAY IN ADVERTISING 42

Ковалюк Тарас (Чернівці). ЛІНГВОСТИЛІСТИЧНІ

ОСОБЛИВОСТІ ПОЕЗІЇ ШЕЙМАСА ГІНІ 43



Кравченко В.В. (Маріуполь). ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНІ

МЕХАНІЗМИ ВЕРБАЛІЗАЦІЇЇ СУГЕСТІЇ

У ГРЕЦЬКОМУ ТЕЛЕВІЗІЙНОМУ РЕКЛАМНОМУ ДИСКУРСІ 45

Kryval Yuliya (Lviv).E. A. POE'S SHORT STORY "THE OVAL

PORTRAIT" IN THE UKRAINIAN TRANSLATION

BY M. I. RUDNYTSKYI. TOWARDS THE REPRODUCTION

OF AUTHOR’S INDIVIDUAL STYLE 46



Кучковська М. І. (Вінниця). АНГЛІЙСЬКА МОВА У ХХ СТОЛІТТІ: ВАРІАТИВНІСТЬ І СТАНДАРТИЗАЦІЯ 47

Левицька Віра (Львів). ADÄQUATHEIT DER ÜBERSETZUNG

ANHAND DER ÜBERSETZUNGSTRANSFORMATIONEN 48



Макарова А. О. (Вінниця). ЖІНОЧА МЕМУАРИСТИКА ХХ СТОЛІТТЯ 50

Maksymiak Tetiana (Lwiw). SPRACHE DER WAHLPLAKATE 52

Марушенко Юрій (Львів). РЕЦЕПЦІЯ ТВОРІВ ЮДИТ ГЕРМАНН 53

Мегель Оксана (Львів). ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ГРУПА

“ВМІСТИЛИЩА” ПІДКЛАСУ ІМЕННИКІВ НА ПОЗНАЧЕННЯ

НЕЖИВИХ ПРЕДМЕТІВ У РОМАНІ АПУЛЕЯ “МЕТАМОРФОЗИ” 54

Мегель Оксана (Львів). ТРАНСФЕР “ЗАПОВІТУ” ТАРАСА ШЕВЧЕНКА НОВОГРЕЦЬКОЮ МОВОЮ (НА МАТЕРІАЛІ ПЕРЕКЛАДІВ

ГАЛИНИ МАСЛЮК ТА ЯННІСА РІЦОСА) 55



Мельничук Роксолана (Львів). NEOLOGISMO LÉXICO EN EL ÁREA

DE LAS NUEVAS TECNOLOGÍAS 57



Микитка М. (Львів). ЛІНГВІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ МОВИ

САЛЮСТІЯ У ТВОРІ “ЗМОВА КАТІЛІНИ” 58



Назарійчук Сергій (Львів). СИНТАКСИЧНІ ФУНКЦІЇ

ДІЄПРИКМЕТНИКІВ В ЛАТИНСЬКІЙ МОВІ 59



Наконечна Наталія (Львів). ПРОБЛЕМАТИКА РОМАНУ ЛОНГА «ДАФНІС І ХЛОЯ» 60

Nakonetschnyj Stepan (Lwiw). LEXIKALISCH-STILISTISCHE MITTEL

DER DARSTELLUNG DER KINDER IN WERKEN

VON HEINRICH BÖLL 61

Нижняк Марта (Львів). ПОЕТИКА ПОСТМОДЕРНІЗМУ

У ТВОРЧОСТІ ХУАНА ХОСЕ МІЛЬЯСА 64



Олійник В. В. (Маріуполь). ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТУ «ГРОШІ»

В ГРЕЦЬКІЙ ФРАЗЕОЛОГІЇ 65



Остра Тетяна (Львів). ПОЕМА Т. С. ЕЛІОТА “THE WASTE LAND”

В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ ІГОРЯ КОСТЕЦЬКОГО 67



Подгорська Ангеліна (Львів). ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ

ХУДОЖНЬОЇ РЕПРЕЗЕНТАЦІЇ «ВТРАЧЕНОГО ПОКОЛІННЯ»

У РОМАНАХ Е.М.РЕМАРКА 67

Padovska Yustyna (Lwiw). DIE ROLLE DER ERZÄHLPERSPEKTIVE

IN “FRAUEN“-NOVELLEN VON STEFAN ZWEIG 68



Попович Тетяна (Львів). LINGUISTIC ASPECTS OF ADVERTISING 70

Расіна Анастасія (Львів). ШЕВЧЕНКІВ «ЗАПОВІТ»

В АНГЛОМОВНИХ ПЕРЕКЛАДАХ 72



Роговська Софія (Львів). БЕЗСМЕРТНІ ПОМПЕЇ 73

Рубанович Аліна (Львів). ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ПЕРФОРМАТИВНИХ ВИСЛОВЛЮВАНЬ У ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ 74

Савілова К. А. (Маріуполь). ЗАСОБИ ВИРАЖЕННЯ ЕКСПРЕСИВНОСТІ

В ГРЕЦЬКОМУ ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ 76



Svidryk Maria (Lwiw). ÄQUIVALENZ DER ÜBERSETZUNG

DER STILISTISCHEN FIGUREN IM MÄRCHEN

VON E.T.A. HOFFMANN “DER GOLDENE TOPF” 77

Senchuk Oleksandra (Lviv). ADJECTIVE COMPARISON IN ENGLISH: VARIATION BETWEEN INFLECTIONAL AND PERIPHRASTIC FORMS 78

Середюк Анастасія (Львів). LOS HIPOCORÍSTICOS ESPAÑOLES: PARTICULARIDADES DE SU FORMACIÓN 79

Слава Марія (Львів). LA TYPOLOGIE ET LES PHRASES-SYNONYMES

DES PROPOSITIONS INFINITIVES 81



Стахів М. О. (Маріуполь). СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ КОМЕНТАР

ЯК ЗАСІБ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 82

Тітаєва Вікторія (Львів). MODE, MODALITÉ,

MODALISATION – MARQUEURS DE LA SUBJECTIVITÉ 83



Третевич Марія (Львів). ГОТИЧНИЙ ХРОНОТОП

У НОВЕЛІ ФРІДРІХА ДЕ ЛА МОТТА ФУКЕ «УНДИНА» 85



Хіта Оксана (Львів). СИМВОЛІКА МЕЧА

В РОМАНІ Т. МЕЛОРІ «СМЕРТЬ АРТУРА» 87



Khita Oksana (Lviv). THE NOTION OF EVALUATIVE MEANING

OF COLLOCATIONS 88



Чернюх Н. Б. (Львів). ЛЮБОВНІ НАПИСИ ПОМПЕ 90

Shvayka Olha (Lwiw). WIEDERGABE VON IDIOMEN DER DEUTSCHEN SPRACHE DES ROMANS VON BERNHARD KELLERMANN

„TOTENTANZ“ IN UKRAINISCHER ÜBERSETZUNG

VON KATERYNA HLOWATSKA 91

Шинкарчук Марія (Львів). КОНЦЕПТ «БІЛИЙ» ТА «ЧОРНИЙ»

У ГОМЕРІВСЬКОМУ ЕПОСІ 93



Якімчук А. О. (Львів). ВІРШ ТАРАСА ШЕВЧАНКА

«МЕНІ ОДНАКОВО, ЧИ БУДУ...» В ПЕРЕКЛАДАХ

РАУЛЯ ЧІЛАЧАВИ І ВІРИ РІЧ 94

Яремчук Катерина (Львів). ВІДТВОРЕННЯ НЕСТАНДАРТНОЇ

ЛЕКСИКИ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ ФІЛЬМУ

«ДЖАНГО ВІЛЬНИЙ» 95

Бабяк Христина (Львів)

ШЛЯХИ ЗАСВОЄННЯ ГРЕЦЬКОЇ РИТОРИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

(НА МАТЕРІАЛІ ТРАКТАТУ ЦИЦЕРОНА «ПРО ОРАТОРА»)

Кожна галузь завжди гостро відчуває потребу у термінах, які б адекватно відображали суть її основних понять. Творцями термінів є спеціалісти даної галузі науки. І таким творцем риторичної термінології в Давньому Римі був М. Туллій Цицерон, заслуги якого у розвитку теорії і практики ораторського мистецтва важко переоцінити.

Цицерон був новатором, і всі питання термінотворення в галузі риторики йому доводилося вирішувати самостійно. Він притримувався пуристичних тенденцій. Однак, не будучи крайнім пуристом, Цицерон вважав доцільним іноді збагачувати лексичний склад мови за рахунок грецьких слів. Зокрема, він вживає терміни rhetor, rhetoricus які вже корінилися в латинській мові і повністю підпорядкувалися її правилам. Іноді Цицерон вживає слова у грецькій транскрипції, але для того, щоб краще був зрозумілий латинський еквівалент. Наприклад, παρωνομασία для пояснення verbi immutatio – термін для позначення фігури мови, яка полягає у зближенні слів, що виявляють етимологічну, або тільки формальну подібність. Поряд з латинськими кальками principium, exordium, peroration Цицерон вживає також грецький термін prooemium для позначення вступу промови. До описових конструкцій вдається Цицерон, щоб передати назви частин риторики: εύρεσις – debere reperire, quid dicus, τάξις – inventa non solum ordine, sed etiam momento quodam atque iudicio dispensare atque componere, λέξις – vestire atque ornare і т. д. Деякі грецькі терміни Цицерон перекладає латинською мовою: μεταφορά – translatio i verbum translatum, μετωνυμία – traductio або in verbo immutatio, σχήμα – figura, forma, lumen.

Таким чином, повністю відмовитися від використання грецької риторичної термінології Цицерон не міг. Засвоюючи її, він вдавався до таких способів: використовує прямі запозичення, поряд з латинськими кальками вживає грецькі терміни в латинській транслітерації, звертається до описових конструкцій.


Барна Вікторія (Львів)

СИНОНІМІЯ У ПОЕТИЧНІЙ ТВОРЧОСТІ ПУБЛІЯ ОВІДІЯ

“…матимемо право назвати Овідія першим поетом, що написав вірш мовою, близькою до давньої й теперішньої української”.



(Іван Франко, “Публій Овідій Назон у Томіді”; 1915).

Розуміння класичної культури і, перш за все, літератури неможливе без ознайомлення із творчостю відомого римського поета Публія Овідія Назона. Його високохудожні, з філігранною технікою версифікації поеми, які здавна є відомими в цілім світі,як і в Україні, незмінно привертали і досі привертають до себе велику увагу освітян, учених, перекладачів та широкий загал ерудованих читачів.

На диво небагатої на документальні факти інформації про життя Вільяма Шекспіра достовірно те, що геніальний англійський драматург читав Овідія: “The middle ages had left it an heritage in the shape of a free grammar schools and here it is natural to suppose that W. Shakespeare obtained a sound enough education, with a working knowledge of Ovid in the original” (“Середньовіччя, як спадок по собі, залишило безкоштовні гімназії (граматичні школи), то ж природно припустити, що Вільям Шекспір здобув настільки солідну освіту, що міг вивчати Овідія безпосередньо з оригіналу”).

Палкими поціновувачами Овідієвої поезії були Феофан Прокопович, Микола Гоголь, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Микола Зеров, Максим Рильський, Григорій Кочур та багато інших представників вітчизняної культури та літератури.

Стиль Овідія, якого вважають засновником нового жанру античної поезії – суб’єктивної елегії, характеризується високою частотністю синонімів різного типу. Cинонімія проявляється не лише на лексичному, а й на інших мовних рівнях: морфологічному (“vivo, vivesco “оживаю”, fervo, fervesco “скипаю”), фразеологічному (“quam qui Iouis ignibus ictus” – “ніби громомом [Юпітера] вражений”), синтаксичному (“desierant imbres,fusca repurgato fugiebant nubila caelo”–“Опади перейшли, темні хмари втекли за обрій”), текстологічному.

Характеристику синонімів здійснено за трьома параметрами. Перший: за будовою або структурою, яка підрозуміває рівні їх граматичної складності, тобто, – морфологічний, лексичний, синтаксичний, семантичний. Другий: за їх комунікативними функціями, які поділяються на композиційну, специфікаційну та інтенсифікаційну (посилювальну). Третій: за їх контекстуальними і конотативними властивостями. Останній найбільше стосується індивідуальних, специфічно авторських синонімів і визначає поетичну манеру і творчу самобутність Публія Овідія Назона.

Неабияк примітно, що динаміка модифікації лексики латинської мови Овідієвого часу привела, урешті, до того явища у романських мовах старого періоду, яке характеризується “значною диференціацією книжної і розмовної лексики”, заміною “багатьох старих латинських слів, які не перейшли в романські мови”, через що “лексика живого мовлення виявляє тяжіння до експресивних, ваговитих слів, інтенсивних та префіксованих дієслів, дімінутивних іменників”, і що “слова короткі слова підміняются більш об’ємистими синонімами”. Таке ж розширення дієслівних основ спричинило постання синонімічних дієслівних форм, наприклад: fervo > ferveo “киплю” > fervesco “за-\с-кипаю”.

Однією з характерних особливостей поетичної манери Овідія є розмаїте ужиття синонімії на усіх мовних рівнях – перед нами – “найточніше дібрані слова” А.О. Содомора.



Бащук Уляна (Львів)

ПЕРЕКЛАДАЦЬКІ ТРАНСФОРМАЦІЇ НА ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНОМУ, СИНТАКСИЧНОМУ І СТИЛІСТИЧНОМУ РІВНЯХ (НА ПРИКЛАДІ ТВОРУ РОБЕРТА ВАЛЬЗЕРА "ПРОГУЛЯНКА" В ПЕРЕКЛАДІ ЮРІЯ АНДРУХОВИЧА)

Тема перекладацьких трансформацій належить до найбільш досліджуваних у галузі перекладознавства. У цілій низці праць випрацьовано теорії та класифікації у зазначеній ділянці дослідження. Однак тема залишається актуальною, особливо коли йдеться про художній переклад та його теорію, де особливу роль відіграє естетичний фактор, а дослівна передача тексту оригіналурідко можлива.

У пропонованому аналізі перекладацькі трансформації розглянуто радше з погляду перекладацької практики, тому особливу увагу звернено на доцільність використання трансформацій у перекладі, ступінь їхньої адаптації в цільовій лінгвокультурі. Важливо розуміти, що в перекладі не існує загальноприйнятих правил; перекладацькі трансформації – це всього лиш орієнтовні директиви, котрі в талановитого перекладача функціонують як мовні рефлекси, проте не витісняють свідоме використання тих чи інших відповідників у мові перекладу, інтуїцію та креативність. Вони пропонують перекладачеві низку шляхів вирішення певних проблем, пов’язаних із розбіжностями в структурах систем мов (як, наприклад, реалії, композити в німецькій), але до якої із них вдатися, – це особисте рішення кожного перекладача.

Вибір твору Роберта Вальзера «Прогулянка» в перекладі Юрія Андруховича був не випадковим. Вальзер належить до швейцарських письменників початку ХХ ст. із особливим авторським стилем. Його творчість не має відношення до масової літератури. Сюжетна лінія в розповіді «Прогулянка» неймовірно проста, та все ж твір не здається нудним саме через манеру написання. Щоб його зрозуміти, читач повинен відчути синтаксис оповідання, зуміти легко плавати у всіх цих коливаннях настрою. Багато літературознавців обґрунтовують таку манеру письма психічними відхиленнями, що згодом змусили Вальзера лягти в психіатричну лікарню. Окрім цього, твір є ще й певнич чином автобіографічним. Письменник багато подорожував пішки, всі зустрічі, вчинки, вся його філософія базуються на особистому досвіді, що досить чітко простежується в творі.

Відтворення естетичної цінності твору в перекладі не відбулося б без перекладацьких трансформацій. Тому темою цієї роботи стало дослідження перекладацьких трансформацій на лексико-семантичному, синтаксичному та стилістичному рівнях на основі порівняння текстів оригіналу й перекладу, визначення доцільності їх використання. З цією метою розкрито мотиви використання трансформацій, а також їхні основні типи, що знайшло відображення у відповідній класифікацій.
Блажчук Тетяна (Львів)

THE OLD ENGLISH PERIOD. OLD ENGLISH

AS THE LITERARY VERNACULAR OF THE ANGLO-SAXONS

Languages, like nations, have their own history. One cannot explain the structure and peculiarities of the contemporary English language without knowing the main lines of its centuries-old development. The topicality of our research is determined by the fact that Old English forms the historical basis of Modern English. The paper examines an early form of the English language that was spoken and written by the Anglo-Saxons and their descendants between the mid-5th century and the mid-12th century as well as the greatest pieces of Old English literature that have survived.



The aim of the research is to overview the historical events that influenced the development of the language; to explore the linguistic characteristics of Old English; to analyze its literary representation.

Old English is a West Germanic language, developing out of North Sea Germanic dialects from the 5th century. It was in that century that certain Germanic tribes, namely, the Angles, the Saxons, and the Jutes crossed the Cannel and settled on the lands belonging to the British Celts. The British Celts called the invaders “Saxons” at first, but in the 6th century the word “Angli” was used to mean the whole group of invaders. Later “Angli” became “Engle”. Today we call them “Anglo-Saxons”.

The Germanic tribes who settled in Britain in the 5th century spoke the very closely related Germanic tongues of their continental homelands. From these developed the English language, or Old English. Unlike other invaders, the Anglo-Saxons kept their own language and did not learn the language of the British Celts. They did not take many Celtic words into their dialects either; only about 20 Celtic words are found in Old English.

The arrival of Augustine and about 40 monks in 597 brought changes to Anglo-Saxon life in Britain and to Old English. They had come from Rome to teach the Anglo-Saxons about Christianity. The monks built churches and taught poetry, Greek, and Latin. As a result, a number of Latin words entered Old English: about 450 appear in Old English literature.

In the 8th century Britain was visited by the Vikings, or "Danes" as the Anglo-Saxons called them. King Alfred (the Anglo-Saxon king of Wessex from 871 to 899) won an important battle and made an agreement with the Vikings to separate England into two parts. After that, the northern and eastern part was controlled by the Vikings, and the rest of England was controlled by King Alfred. The Vikings and the English were able to communicate quite well, because their two languages, Old Norse and Old English, were both Germanic. One effect of this was that Old English became simpler. Many of the different word endings disappeared. Another result was that thousands of words from Old Norse entered Old English: between 4 and 5 hundred remain in use today

Under these conditions, various kinds of linguistic mixture occurred: phonological, lexical, syntactic, and so on. In other words, English took on sounds, words, and ways of constructing sentences from these other languages.



By the end of the Old English period (marked by the Norman Conquest), Old English had been established as a literary language with a remarkable polish and versatility. Old English literature consists of poetry, prose, charms, riddles, maxims, proverbs, and various other wisdom sayings. Most Old English poets are anonymous, and only four names are known with any certainty: Caedmon, Bede, Alfred the Great, and Cynewulf. Much ancient English literature has been lost or exists only in fragments. Cædmon's Hymn, composed in the 7th century according to Bede, is often considered the oldest extant poem in English. The poem Beowulf, which often begins the traditional canon of English literature, is the most famous work of Old English literature. Despite being composed in the Anglo-Saxon era, Beowulf continues to captivate modern audiences. Beowulf has been translated into numerous languages, including modern English, Dutch, French, German, Greek, Hungarian, Italian, Japanese, Russian and so on. The poem is much admired for the richness of its poetry – for the beautiful sounds of the words and the imaginative quality of the description.

Anglo-Saxon literature played a key role in the emergence of an English nation and identity and in transforming the world of writing from a Latin one to a vernacular one.


Боса Наталія (Львів)
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   10


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка