Сумський державний університет науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів кафедри фізичного виховання І спорту



Сторінка2/8
Дата конвертації28.12.2016
Розмір1.48 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8

ВИДИ ВЗАЄМОВІДНОСИН

У СПОРТИВНІЙ КОМАНДІ

Доповідач: Лавський В., студент гр. ЖТ-02

Науковий керівник: Денисенко В.І., ст. викладач кафедри фізичного виховання та спорту
Спортивна команда - це завжди спортивна група; спортивна група стає командою тоді, коли бере на себе функції представництва якоїсь організації на тих чи інших змаганнях. Спортивній команді притаманні всі ті соціально-психологічні закономірності, які властиві малим групам. Тому все, про що тут йдеться стосовно спортивних групп, прямо відноситься до спортивних команд.

Взаємовідносини у спортивній команді поділяються на відносини між спортсменами (горизонтальний рівень), або відносини в системі «спортсмен-спортсмен», і відносини спортсменів з тренером (вертикальний рівень), або взаємини в системі «тренер-спортсмен».

Кожен з цих видів відносин може, в свою чергу, поділятися на формальний і неформальний.

Формальні відносини в системах «спортсмен-спортсмен» і «спортсмен-тренер» заздалегідь «запрограмовані» та обумовлені вимогами діяльності, підпорядковані її завданням, і «сценарій», за яким вони повинні розвиватися, для кожного виду спорту загалом відомий. Значно важче передбачити, як в цих системах будуть складатися відносини у неформальній сфері, адже розвиток їх відбувається спонтанно, на основі нерегульованих симпатій і антипатій, уподобань, спільних інтересів і захоплень. Для деяких тренерів, особливо початківців, неформальні відносини нерідко викликають значні труднощі, обумовлені самим характером діяльності тренера, в якій він займає неоднозначну позицію: з одного боку, він керівник, особа, що визначає і планує стратегію дій колективу, з іншого - він рівноправний член даного колективу. Ця обставина ускладнюється також тим, що іноді наставнику команди доводиться виступати в ролі «граючого тренера». Кордон між тренером і спортсменами в цій ситуації може виявитися досить розмитим, що загрожує зниженням дисципліни, порушенням режиму, небажанням відповідати перед тренером за свої вчинки і т. д. Тренер, якщо він «грає», повинен володіти багатьма моральними і педагогічними якостями, щоб зберегти субординацію, своєчасно попередити прояви панібратства і фамільярності по відношенню до себе. У такій ситуації тренеру необхідно стежити не тільки за своїми діями (технічними і тактичними), діями своїх підопічних, але і буквально за кожним своїм і їх жестом, словом, вчинком, тобто за всім, що формує міжособистісні відносини. Однак суворість і збереження дистанції у відносинах не повинні сприяти ізоляції тренера від групи, створювати образ людини недоступної, без почуттів та емоцій, «застебнутого на всі ґудзики». Доброзичливість і участь у долі спортсмена, вміння зрозуміти свого учня і надати йому допомогу словом чи ділом, справедливість і послідовність у вимогах - ось той далеко не повний перелік особистісних якостей тренера, які формують у спортсменів почуття поваги до нього.

Ряд досліджень, проведених у спортивних командах дозволив встановити, що в них є особи, які користуються значно більшими симпатіями, повагою і авторитетом у своїх товаришів, ніж будь-хто інший. Це лідери команди. Разом з тим в командах, як правило, є спортсмени, які не користуються ніяким авторитетом. Більш того, до них ставляться найчастіше негативно, намагаючись уникнути тривалих контактів, спілкуються з ними вимушено, до їхньої думки і суджень не прислухаються. Це аутсайдери групи. Крім цих двох категорій є спортсмени, які займають так би мовити середнє, проміжне положення. Вони не мають популярності лідерів, але їх не ігнорують, як аутсайдерів.

Усі взаємовідносини в команді формуються з урахуванням статусу, який має кожен її член. Вони характеризуються міцністю тільки там, де особи, які беруть участь у спілкуванні мають приблизно однаковий статус. У командах, де проводилися дослідження, і лідери і аутсайдери у виборі партнерів не тільки для спільних тренувань, офіційних змагань, але і для проведення вільного часу орієнтувалися, як правило, на тих, хто мав приблизно такий же статус, що й вони самі.

Такий характер міжособистісних контактів пояснюється насамперед прагненням представників кожної підгрупи підтримувати зв'язки з собі подібними.

Спільне виконання тренувальних вправ, спортсменами занадто різної кваліфікації негативно впливає на їх психічний стан. Для лідерів це пов'язано з втратою задоволення і радості від успішно виконаних елементів, технічних прийомів, зниженням інтересу, емоційного настрою і бажання тренуватися. Свій вибір партнерів у формальній сфері спілкування вони пояснюють тим, що із спортсменами низьких розрядів нецікаво тренуватися, так як у їх діях багато технічного браку, вони виконують завдання з меншою швидкістю і т.д.

Аутсайдери своє небажання виконувати змагальні та тренувальні вправи з лідерами групи пояснюють тим, що останні сковують їх рухи, гнітюче діють на психіку, а своїми саркастичними зауваженнями і виразом невдоволення вносять нервозність і метушливість. Тому на змаганнях, в яких беруть участь і лідери, і аутсайдери, думки аутсайдерів концентруються не на майбутніх технічних діях і результаті, а на порівнянні шансів на успіх, оцінці своїх можливостей, реакції близьких людей, глядачів і т.д.

У зв'язку з цим для проведення навчально-тренувальних занять на високому рівні, з найбільшою користю для спортсменів будь-якої кваліфікації тренеру необхідно формувати команду з урахуванням тих відносин, які можуть виникнути через різний рівнень спортивної майстерності її членів. Разом з тим якщо сформувати тренувальні підгрупи з рівних за майстерністю спортсменів, то лідери отримають, по-перше, можливість удосконалювати свої професійні якості, а по-друге, максимальне задоволення від занять. Аутсайдери ж, хоча і потраплять в умови хорошого соціально-психологічного клімату, не матимуть можливостей для швидкого зростання спортивної майстерності.

Тому тренери застосовують спаринги аутсайдерів зі спортсменами, які стоять трохи вище за рівнем майстерності з тими, хто відноситься до середини ієрархічної структури групи.

Відносини, що складаються в спортивних командах, не бувають непорушними, раз і назавжди усталеними. Вони постійно в динаміці, безперервно змінюються. Зміни ці відбуваються або у відповідь на якісь внутрішні події, або під впливом факторів суб'єктивного порядку (зміни особистісних якостей, поведінки, мотивації, мети і т.д.). Іноді те що віббувається йде всім на користь, а іноді, навпаки, ефективність діяльності окремих членів або навіть всієї команди падає. Задля запобігання непередбачуваності у розвитку даного процесу необхідно керувати відносинами в команді, направляти їх у потрібне для команди русло. Тренер повинен постійно стежити за динамікою відносин, вловлювати підвищення конфліктності, психологічної напруги і вживати відповідних заходів. Робота ця важка, вимагає окрім педагогічних і психологічних знань великого професійного досвіду, такту, щирості та зацікавленості.

Розвиток суспільства, колективу, особистості неможливий без боротьби протилежних ідей та позицій, зіткнень різних точок зору і думок, подолання протиріч і розбіжностей, застою і відсталості.

Безконфліктне життя - ілюзія. Особливо ілюзорною вона являється в спорті. По-перше, тому, що сенс спортивної діяльності, її головна змістовна сторона полягає в прагненні спортсмена АБО команди до перемоги, першості, зверхності над супротивником, яке досягається в результаті змагання ідей та стратегій, суперництва в силі, спритності, технічній майстерності. По-друге, спорт, як будь-яка соціальна система, схильний до тих же законів поступального розвитку, що й все суспільство. У спорті, як і скрізь, нове, прогресивне відстоює право на існування в боротьбі, в подоланні консерватизму та усталених форм і поглядів.

Отже, що ж таке конфлікт?

Конфлікт - це зіткнення протилежних інтересів, поглядів, прагнень. Це активне неприйняття ідей, методів і способів діяльності, суперечки і розбіжності в питаннях моралі, моральності і манери поведінки. Аналіз різних конфліктних ситуацій дозволив виділити деякі їх різновиди. Перш за все конфлікти слід розрізняти за спрямованістю, значимим системам цінностей, потребам, ідейними переконаннями тих людей, які в них беруть участь. Природно, масштаб конфліктів і кількість людей, що беруть участь в них можуть бути різними. За цією ознакою можна виділити: соціальний, міжгруповий, міжособистісний і внутрішньоособистісний конфлікти. Всі ці різновиди конфліктів властиві спорту і в тій чи іншій формі проявляються в ньому.

Міжгруповий конфлікт виникає в момент змагання команд або спортивних груп. Він проявляється не тільки в командних, але і в індивідуальних видах спорту, не тільки в єдиноборствах, але й там, де спортсмени позбавлені контактів один з одним.

Міжособистісний конфлікт - це зіткнення інтересів і поглядів двох або більше особистостей, несумісність їх моральних начал і норм поведінки, незадоволення значущих для них потреб і цінностей. Міжособистісні конфлікти можуть відбуватися як між спортсменами різних команд, так і всередині однієї команди.

Своєрідною, неповторною, а деколи і непередбачуваною буває поведінка спортсмена або тренера в міжособистісному конфлікті.

Конфлікт, як крайня форма негативних взаємовідносин, загострює всі суперечності і незгоди, підвищує емоційну збудливість і психічну напругу осіб, які конфліктують, всього колективу. Підвищена емоційна збудливість заважає розумінню сенсу слів і вчинків, загострює почуття образи і незадоволення. Спортсмен, будучи в стані психічного напруження, в будь-якій дії, жесті супротивника бачить негативний зміст, ворожість, робить необґрунтовані і перебільшені узагальнення, приписує йому неіснуючі негативні риси, судить про нього завжди категорично, без глибокого аналізу, причин його поведінки. Кожен з конфліктуючих осіб гостро відчуває тільки те, що зазнає у конфлікті він, які страждання і переживання доводиться відчувати йому. Власні відповідні дії здаються незначними, не приносять бажаного ефекту. Для їх посилення розроблюється такі шляхи, засоби і методи впливу на супротивника, які зможуть принести йому більше страждань, неприємностей і шкоди.

У таких негативних взаєминах вдосконалюється негативна емпатія - здатність завдавати супротивнику страждань, усвідомлюючи і розуміючи, що він повинен при цьому відчувати.

Міжособистісні конфлікти можуть бути: за часом тривалості - тривалими і короткочасними; за спрямованістю - обопільними, двосторонніми, і односторонніми; за формою прояву - прихованими і відкритими; за наслідками - руйнівними і творчими; за задумом - навмисними, тими, що мають мету, і ненавмисними. За сферою, в якій вони виникають, - діловими і побутовими, неформальними. Запропонована класифікація конфліктів далека від повноти і завершеності; це надзвичайно складна і багатостороння проблема, абсолютно не вивчена в спорті.

Конфлікти перерахованих видів відбуваються і проявляються в спілкуванні, у взаємодії особистості з іншими людьми. До цієї групи конфліктів не відноситься тільки внутрішньоособистісний конфлікт, який характеризується внутрішньою боротьбою в людині відношень до двох цінностей, обов’язку і бажання, системи цінностей і вимог ситуації, принципів життя і потреб. У кінцевому рахунку, така боротьба призводить до вибору, формування їдкої точки зору, визначеному вчинку, який потім може стати для особистості життєвою позицією, нормою поведінки.

Однак внутрішньоособистісний конфлікт несе в собі не тільки руйнівні, але й творчі начала. Нерідко оцінка та переоцінка своїх слів і вчинків розвиває критичність, здатність подивитися на себе з боку, вчить рахуватися з думкою оточуючих, прагнути досконалості, боротися з труднощами, які виникають. У конфлікті перевіряється людина, її гідність і порядність, її ставлення до людей та подій. Іншими словами, через конфлікт особистість може змінюватися і удосконалюватися. Тільки в гранично оголеній ситуації, якою є конфлікт, можна дізнатися, як спортсмен долає фрустрируючі бар'єри. Чи шукає він правильний вихід із становища або з легкістю, не думаючи, приймає будь-яке поверхневе рішення.

Міжособистісні конфлікти також мають свої позитивні та негативні сторони. Одні з них допомагають спортсменам і тренерам досягти взаєморозуміння, з'ясувати принципові позиції і усунути непорозуміння, налагодити гарні відносини і покласти початок здоровій критиці і самокритиці. Інші, навпаки, знижують активність і продуктивність діяльності як окремого спортсмена, так і всього колективу, призводять до неврастенії і різних патологічних реакцій, піднімають емоційну напруженість і тривогу, сприяють формуванню угруповань і розвитку таких ницих якостей, як злість, мстивість, бажання завдати біль та образу, розкладають дисципліну і т.д. Перші можна віднести до творчих конфліктів, другі - до руйнівних. Якщо творчі конфлікти не тільки не є небезпечними, але й корисними, то руйнівні небажані, їх необхідно всіляко уникати. Однак і вони можуть надавати позитивний вплив на особистість конфліктуючого, можуть виховувати наполегливість у досягненні поставленої мети, психічну стійкість, почуття солідарності, вміння знаходити аргументи та відстоювати свої погляди і т. д.

У зв'язку з тим, що не всі конфлікти бажані та корисні, не всі вони благотворно впливають на особистість і колектив, постає питання про управління конфліктами – попередженні шкідливих за своїми наслідками конфліктів і умінні розвивати корисні.

Усунення конфлікту - справа надзвичайно тонка, що вимагає великої педагогічної майстерності та володіння цілим комплексом необхідних якостей.

РОЗВИТОК РОЛЕР СПОРТУ В УКРАЇНІ

Доповідач: Дробницький А.Д., студент групи М-23

Науковий керівник: Бойко В.М., старший викладач кафедри фізичного виховання
Спорт – це не тільки засіб оздоровлення людей, досягнення результатів, перемог, але й змога активно проводити дозвілля. Протягом останніх 10 років у світі виникло багато нових видів спорту, які стають все більш популярними. Прикладом цього є і ролер спорт. Цей вид спорту виник і став поширюватися зовсім недавно. В останні роки він активно розвивається не тільки в Європі, Америці, Азії, але й в Україні.

Ролер спорт в нашій країні не є ще досить масовим, але прихильників цього виду спорту стає все більше, зокрема серед молоді. Великий вибір рухових дій i методів їх застосування, що складають зміст ролер спорту, дозволяє цілеспрямовано впливати на розвиток всіх основних функцій організму, розвивати координаційні здібності, підіймати життєвий тонус. Завдяки емоційності та в деякому сенсі екстремальності, зацікавленість студентської молоді ролер спортом зростає, чим і зумовлена актуальність нашого дослідження.



Об’єктом дослідження в нашій роботі став розвиток ролер спорту як в Україні, так і за її межами та його вплив на фізичний стан організму людини.

Мета роботи полягає в тому, аби ознайомити більше людей з цим новим видом спорту, показати тенденцію збільшення кількості ролерів в Україні за останні 7 років, показати сприятливий вплив на організм і здоров’я людини, яка займається ролер спортом.

Зі створенням Української федерації роликового спорту, яка функціонує з 27 серпня 2007 року, в ролер спорті ведеться розвиток таких напрямків:



  • СПІДСКЕЙТИНГ - швидкісний біг, який є одним із найпопулярніших та найстаріших видів ролерного спорту;

  • СЛАЛОМ – катання між фішками із виконанням складних художніх елементів;

  • ІНЛАЙН ХОКЕЙ – хокей на роликах;

  • ФРІСКЕЙТИНГ - різні види стрибків, трюків, ігрові дисципліни;

  • АРТИСТИК - фігурне катання на роликових ковзанах.

Федерація, яку очолює майстер спорту СРСР міжнародного класу зі швидкісного бігу на ковзанах, багаторазовий чемпіон України, СРСР та міжнародних змагань Олександр Симоненко, за свій термін існування досягла багатьох успіхів: створила осередки  та федерації в інших містах України, клуби та школи, регулярно проводить заходи та змагання різного рівня. Одним з таких є традиційний «КИЇВСЬКИЙ РОЛЕР МАРАФОН», який збирає більш ніж 500 учасників з різних країн світу - Німеччини, Росії, Білорусії, Естонії, Латвії, Чехії, Словаччини та інші.

На першому етапі нашого дослідження було виявлено як впливає ролер спорт на розвиток функціональних можливостей людини. Можна виділити загальні групи м’язів, які розвиваються при заняттях: литкові, стегнові м’язи, м’язи стопи, сідниць, рук, а також поперекові м'язи та м’язи пресу. Як було сказано, ролер спорт поділяється на декілька дисциплін. Тож займаючись слаломом, укріплюється робота вестибулярного апарату, серцево-судинної системи, покращується та виробляється рівновага через виконання ролером кругових вправ тощо; займаючись фріскейтингом, розвивається витривалість, більший розвиток мають стегнові м’язові масиви, а також литкові м’язи через виконання ролером стрибкових вправ у висоту, або в довжину, вільне катання та ін; спідскейтингом – до розвитку всього вище сказаного додається поліпшення координації, розвиток дихальної системи через бігові вправи спортсмена (ролера). Сюди слід добавити, що заняття ролер спортом формують у людини правильну осанку через постійне напруження м’язів спини, а також те, що катання в помірному темпі дозволяє людині витрачати 350-450 кілокалорій за годину, а при швидкому катанні та напружених тренуваннях – 800-900 кілокалорій.

На другому етапі дослідження ролер спорту було виявлено, що кількість людей, які займаються та є зацікавленими у ньому виросло в декілька разів. За останні 7 років в Україні в цілому кількість ролерів збільшилася в десятки разів. На прикладі нашого міста 7 років тому, в Сумах було всього 2 ролери, зараз же їх кількість виросла приблизно до 100 чоловік, які займаються цим видом спорту професійно, а кількість зацікавлених у ньому зараз набагато більша.

Причинами збільшення кількості спортсменів можуть бути наступні: надання умов для тренувань, створення ролердромів, проведення спортивних заходів, зборів, спортивних змагань на місцевих ролердромах, обладнаних доріжках в парках, створення ролер шкіл тощо.

На основі соціологічного опитування було виявлено, що 25% ролерів – діти, 65% - це люди віком від 17 до 30 років, та 10% - це люди, старші 30 років, а це значить, що найголовнішою причиною збільшення кількості ролерів є те, що ролер спорт – насамперед, молодіжний вид спорту.

Висновки:

Таким чином, можна зазначити, що популярність ролер спорту в Україні невпинно зростає та ведеться розвиток таких напрямків як: слалом, фріскейтинг, спідскейтинг, інлайн хоккей та ін, Розвиток цього виду спорту врегульовано Українською федерацією ролер спорту, що виводить ролер спорт в нашій країні на новий рівень.


ЛІТЕРАТУРА:




  1. Детская академия роллер спорта [Электронный ресурс] – Режим доступа: http://www.miniroller.ru/selftutor/2-uncategorised/47-state1.html

  2. Лейкин А.Л. Роликобежный спорт [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://gatchina3000.ru/great-soviet-encyclopedia/bse/097/532.htm

  3. Материал из Википедии [Электронный ресурс]. – Режим доступа:http://ru.wikipedia.org/wiki/Катание_на_роликовых_конька



ВПЛИВ ВЕГЕТО-СУДИННОЇ ДИСТОНІЇ НА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОРГАНІЗМУ

Доповідачі:  Дяченко І.О., студентка групи ПР-11,

Красовська А.О., студентка групи ПР-12,

Никоненко К.І., студентка групи ПР-11

Науковий керівник: Малигін А.О., старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту
„Усі хвороби від нервів” – цей вислів став майже крилатим. І, справді, з кожним роком, із вдосконаленням медицини, лікарі все більше погоджуються з цим твердженням. Відомо, що нервова система людини складається з двох базових органів – головного і спинного мозку. Головний мозок виконує роль аналізатора – збирає й опрацьовує інформацію з усього організму  й дає імпульси  „розпорядження” для всіх органів і систем, а спинний мозок є провідником  інформації від кожної клітини тіла до головного мозку і назад, забезпечуючи їх зв’язок. Як бачимо, нервова система має тісний взаємозв’язок з кожною системою людського організму, і будь-які збої у її роботі призводять до різноманітних розладів.

Найпоширенішим порушенням нервової та серцево-судинної систем є вегето-судинна дистонія (ВСД) або вегетативний невроз. У майже 70 % хворих зараз діагностують це захворювання. Найчастіше від цього страждають люди, які займаються розумовою працею, водії та пілоти, а також школярі, особливо в перехідному віці [1, с. 178].



Мета: повною мірою розкрити зміст даного захворювання та методики його лікування.

Найбільш часто хворих на вегето-судинну дистонію турбують головні болі, підвищена дратівливість, плаксивість, схильність до депресії, запаморочення, шум у голові, зниження здатності до концентрації уваги, відчуття холоду, зміна забарвлення кінцівок, відчуття припливів, болі в серці, прискорене серцебиття, коливання тиску, відчуття нестачі повітря, порушення сечовипускання, зниження статевої активності, порушення сну, швидка стомлюваність.

І хоча це захворювання не вважається небезпечним і при комплексній діагностиці часто не виявляється, воно приносить великий дискомфорт в життєдіяльність людей, негативно позначається на роботі та навчанні.

Переважно застосовують не медикаментозні методи: нормалізація способу життя, загартовуючі процедури, заняття фізкультурою і деякими видами спорту (плавання, легка атлетика). Використовується фізіотерапія, бальнеотерапія, санаторно-курортне лікування. При дратівливості, розладах сну – препарати валеріани, собача кропива (рос."пустырник"), валокордин, іноді транквілізатори.

1. Збалансований режим дня, сон – найкращий відпочинок (8-10 годин).

2. Адекватна фізична активність. Позитивний ефект дає заняття в басейні, біг, лижі, аеробіка, танці, лижі. Можна використовувати велотренінг.

3. Масаж голови, спини. Тривалість сеансів 8-10-15 хв., курс – 18-20 процедур.

4. Фітотерапія: валеріана, калина червона, півонія,кропива собача.

5. За відсутності покращення самопочуття необхідно переходити до медикаментозної терапії.

Крім цього, це захворюванням є передумовою виникнення міопії або короткозорості. Короткозорість – це оптичне порушення роботи ока, при якому погіршується чіткість зору вдалину. При погляді на будь-який предмет від його поверхні відбиваються промені штучного або природного освітлення, вони проходять передній відділ ока, заломлюються системою очних лінз, через зіницю проникають всередину та фокусуються в одну точку на задньому полюсі очного яблука, вистеленому нервовою оболонкою – сітківкою. Завдяки чіткому фокусуванню людина отримує чітке зображення.

При короткозорості порушується фокусування світлових хвиль на сітківці, що призводить до нечіткості зору вдалину. Розвиток міопії ґрунтується на спазмі акомодації, який виникає внаслідок дії  несприятливих чинників внутрішнього (інфекція, інтоксикація, ВСД) та  зовнішнього (недостатнє освітлення, неправильна посадка за партою) [2, с. 51].

Щоб уникнути прогресування міопії дослідники оздоровчої системи хуашаньской школи дао розробили ряд вправ. Виконуючи методику цієї китайської школи, людина не лише покращує зір, але й фізично й морально оздоровлюється. Ці вправи були випробувані на власному досвіді і довели свою ефективність. Рівень міопії не погіршувався, а навпаки стабілізувався.

Вправа "Сяйво трьох зірок".

Початкове положення: встати спокійно, ноги разом, розправити груди,підтягнути живіт, розслабити м'язи, на обличчі посмішка. Руки спокійно опущені вздовж тулуба. Дихати повільно, розмірено. Погляд спрямований вперед. Руки повільно піднімаються нагору, долоні вниз. Коли руки піднімуться вище голови, долоні повернути вгору - пальці проти пальців. Пальці стулити, руки випрямити. П’ятки трохи відірвати від землі. Одночасно розправити груди, втягнути живіт, вдихнути якомога більше повітря. Вдих робити повільно, беззвучно. Закінчивши вдих, руки повільно опустити вниз, потій ж лінії, що й піднімали. Повернутися в початкове положення. Одночасно зробити видих. Виконати вправу поспіль 3 рази.

Вправа " Орел точить кігті ".

Вихідне положення – як у вправі "Сяйво трьох зірок ". Рухи цієї вправи є продовженням попереднього. Коли руки з положення вище голови опускаються вниз і доходять до рівня колін, долоні з'єднуються і поміщаються між ними. Тіло нахиляється вперед, коліна згинаються і сильно стискають кисті рук. Після цього п'яти обох ніг відриваються від землі і тут же знову опускаються. Одночасно долоні труться одна об одну. Повторити ці рухи безперервно 8 разів. Під час тертя одна долоня переміщається щодо інший не більш ніж від центру до кінчиків пальців, долоню від долоні не відривається.

Вправа "Підтримка небесного склепіння".

Початкове положення: встати вільно. Трьома пальцями обох рук (вказівним, середнім, безіменним) проводиться поглажування від брів вгору, в сторони, а потім до скронь. Всього 8 разів. Вправа впливає на біологічно активні точки, що знаходяться на лобі, а також покращує циркуляцію крові та живлення ока [2, c. 104].

Отже, найбільш дієві способи лікування короткозорості – спеціальні вправи для очей в комплексі з загально розвиваючими фізичними вправами і здоровим образом життя. Тільки в цьому випадку буде відчутний ефект. Лише при раціональному використанні фізичних вправ відбувається поліпшення і розвиток зорових функцій.

Що ж до хвороби нирок, то вегето-судинна дистонія має неабиякий вплив на життєдіяльність та роботу цих органів.

Перш за все, необхідно сказати, що хронічна хвороба нирок – це пошкодження нирок або зниження їх функцій протягом 3 місяців і більше. Причинами таких порушень може стати будь-що. Наприклад, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, ожиріння, куріння, інфекції нижніх сечових шляхів, гостра ниркова недостатність, літній вік, токсичні ураження нирок, ну і звичайно порушення роботи судинної та нервової системи. Саме функціональні розлади вегетативного відділу нервової системи, судин, серця, центральної нервової системи змінюють роботу всього організму.

Високий кров’яний тиск примушує серце працювати більш інтенсивно, ніж зазвичай, для забезпечення нормальної циркуляції крові у кровоносних судинах. Саме таке тривале підвищення тиску спричинює хронічне захворювання нирок, тим самим порушуючи видільну функцію нирок та знижує швидкість клубкової фільтрації. Навіть помірне підвищення артеріального тиску пов’язане зі зменшенням очікуваної тривалості життя. Зміна режиму харчування та способу життя можуть поліпшити контроль тиску і знизити ризик ускладнень для здоров’я. Тим не менш, медикаментозне лікування часто буває необхідним для людей, які страждають захворюванням нирок, адже для них зміна способу життя є неефективною або недостатньою.

Та все ж таки, людям із хворобою нирок дозволено займатися спортом, який не обтяжує і не сильно втомлює їх, адже правильно підібраний комплекс вправ допоможе підтримувати хворий організм в тонусі.

На заняттях лікувальною гімнастикою при тренуючому руховому режимі застосовуються різні вихідні положення, амплітуда рухів повна, темп повільний та середній, кількість повторень 5 – 6 разів, тривалість заняття не більше 20 – 25 хвилин [4, c.45]. Для повної амплітуди рухів застосовують гімнастичне приладдя, вправи біля гімнастичної стінки. Широко використовуються вправи на координацію рухів, рівновагу, тренування вестибулярного апарату, дихальні вправи. Застосовуються окремі елементи спортивних ігор: кидки, передача м’яча, гра через сітку, але необхідно пам’ятати про емоційний характер ігор і вплив їх на організм і, також, строгий контроль і дозування [3, c. 234].

Особливо корисними є наступні вправи:



  1. лежачи на животі («велосипед», почергове приведення та відведення зігнути в коліні ніг до грудної клітки, ноги разом, руки уздовж тулуба, по черзі підіймати то одну, то іншу ногу);

  2. ходьба на місці, не відриваючи пальців ніг від підлоги;

  3. ходьба на місці. Руки в сторону – вдих, руки опустити – видих;

  4. стоячи, руки вздовж тулуба. Спочатку мах правою ногою у бік, руки в сторону, а потім мах лівою ногою, і так 5 – 6 разів;

  5. стоячи, нахил тулуба вперед і виконання вправи «Млин».

При середньому ступені стомлення потрібно зменшити кількість повторень вправ, амплітуду і швидкість рухів, а також скоротити загальний час заняття. При ознаках перевтоми необхідно тимчасово припинити заняття і порадитися з лікарем. Для досягнення позитивних результатів займатися ЛФК необхідно протягом 5 – 6 місяців, причому систематично і без тривалих перерв. Якщо заняття лікувальними вправами будуть проводитися від випадку до випадку, користі вони не принесуть. При різкому погіршенні стану, підйомі температури, загостренні захворювання, поганому самопочутті заняття лікувальною гімнастикою потрібно тимчасово припинити. Після поліпшення стану, заняття відновлюються.

В ході роботи зазначено та детально розширено специфічні прояви симптомів ВСД, такі як панічні атаки, змінений стан свідомості. Ці симптоми негативно позначаються на якості життя хворого, однак по суті не мають помітних фізіологічних наслідків. Також зазначені вище симптоми науково досліджені досить недавно і на даний час мають велику актуальність у медицині. У роботі вказані методи подолання як вегето-судинної дистонії в цілому, так і окремих її симптомів, визначено методику фізичного лікування.

ЛІТЕРАТУРА:


  1. Кучанская А.В. Вегетососудистая дистония. – Санкт- Петербург: «Весь», 2002. – 376 с.

  2. Демірчоглян Г. Г. Очі: школа здоров'я. – Москва: «Олімпія Press», 2000. – 127 с.

  3. Мурза В.П. Фізична реабілітація. Навчальний посібник. – Київ: «Олан», 2004. – 559 с.

  4. Правосудова В.П. Підручник інструктора лікувальної фізичної культури. – М.: Фис, 1990. – 86 с.


1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка