Сумський державний університет науково-теоретична конференція викладачів, аспірантів, співробітників та студентів кафедри фізичного виховання І спорту



Сторінка1/8
Дата конвертації28.12.2016
Розмір1.48 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8


МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНА КОНФЕРЕНЦІЯ

ВИКЛАДАЧІВ, АСПІРАНТІВ,

СПІВРОБІТНИКІВ ТА СТУДЕНТІВ

КАФЕДРИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ І СПОРТУ
ТЕЗИ ДОПОВІДЕЙ
(Суми, 25 квітня 2013 року)

Суми


Сумський державний університет

2013
ЗДОРОВ’Я ЯК ФІЛОСОФСЬКА КАТЕГОРІЯ

Доповідач: Смольнікова К.О., студентка гр.ЛС-904

Науковий керівник: Возний А.П.,доцент кафедри фізичного виховання та спорту
В даній роботі нами були розглянуті питання, пов’язані з проблемою індивідуального і громадського здоров’я і необхідність рішення їх за допомогою філософської методології. Також був встановлений історичний зв'язок розвитку науки про здоров’я і спроб філософського осмислення феномена здоров’я людини на протязі віків. Крім того, в роботі відображені ведучі сучасні концепції здоров’я, показаний взаємозв’язок різних факторів навколишнього світу і стану здоров’я. Були порушені питання необхідності розвитку медицини здоров’я, багатостороннього підходу до даної проблеми безпосередньою участю філософської науки.

Всі ми стали свідками, що облік XXI століття формує новітній шквал революції в науці про життя (молекулярна біологія, генетика, нейронаука, генна інженерія, когнітивні науки, біоінформатика і т.д.). З’являючись на базі цих наук ансамбль негуманітарних наук про людину ( таких, як геноміка, протеоміка людини, наномедицина, нанофармакологія та ін.) породили потужну індустрію над технологій, котрі відкривають доступ до спадкової інформації, закодованої в людських генах. Сьогодні такі технології, використовуються в цілях перетворення людини – тілесності, імунної системи, нейросистеми, інтелекту, імітують гуманотехнологіями.

Згідно нашим спостереженням, шквал нано- біо- гено- нейро-інформаційних та інших революцій виводить одвічне пізнання людської природи на новій рівень. Мова йде не тільки про пізнання генетики і її психіки, а також соціальної та культурної характеристики людського існування в світі. Осмислюючи їх, ми, безумовно, повинні спиратися на ті данні, котрі розробляються в науках про людину. На жаль, одних цих даних не достатньо. Адже багато, що ми знаємо з релігії і теології, з мистецтва та художньої літератури, нарешті, з повсякденного життєвого досвіду.

Тому проблема здоров’я людини в умовах прискореного науково-технічного прогресу являється однією з самих складних і актуальних.

Саме в епоху нового витка глобальної еволюції людства, новітнього шквалу науково-технологічних революцій, навколишній світ випробовує потребу в здоровій людині з позитивним, оптимістичним світосприйняттям і мисленням, що володіє знаннями про поняття і суть свого здоров’я.

Що таке здоров’я? Не завжди отримуючи точне логічне визначення, але в нашому розумінні – це стан життєвих сил людського тіла, при яких виконується повноцінна реалізація природних, біологічних, психологічних, соціальних і духовних функцій людини і суспільства в цілому при їх оптимальній працездатності та активності.

Тіло, в нашому розумінні – це набір інформаційних, енергетичних, системно - структурних и функціональних властивостей, що належать кожному людському організму.

Ми прийшли до висновку, що в абсолютному сенсі здоров’я не існує. Воно, як характеристика людини водночас кількісно і якісно, а значить вимірюване і не вимірюване, и тому допускають різні теоретичні інтерпретації.

Але саме філософія може в повній мірі відобразити всі складові людського здоров’я, його невід’ємні частини поєднати в єдине. Розширення предметного поля сучасної моделі філософії здоров’я, функціонуючої в системі “Людина – Наука - Біос”, дозволяє включити філософію здоров’я в систему “еко - орієнтованих ” галузях наукового знання. На фоні зміни загальнонаукових парадигм (визнання необхідності розумного поєднання принципів “антропоцентризма” і “біосфероцентризма” в пізнавальній діяльності людини) виразно простежується тенденція переключення біотичного пошуку на нову систему цінностей і формування інших філософських підходів. Цей процес виражений в трансформації ідейних підстав традиційної моделі філософської медицини. Перехід біомедичних досліджень до поглиблених вивчень живої матерії і навіть перетворенню “людськомерних” об’єктів, геному людини, екосистеми, біосфери в цілому, задає необхідність введення і детальної розробки ідеї, біобезпеці, зв’язаної з твердженням нової парадигми знання.

Правильне розуміння людством філософії життя і філософії здоров’я, їх об’єктивної реальності та взаємної обумовленості, їх нерозривної єдності буде являтися основним засадничим фактором в укріпленні і вдосконаленні здоров’я всього людства. Якщо необхідно назвати нову ціль, то можливо, підійде слово “трансгуманізм”: залишаючись людиною, вона піднімається над собою, реалізуючи нові можливості своєї людської суті.

Людина – це істота, котра здатна і встановлювати, і долати границі будь-яких своїх визначень. Так як визначення людини залежить і від її волі, то це означає , що будь-яке її визначення не остаточна. Людська воля здатна перетворювати будь-яку визначеність людини в невизначеність. Людське існування в світі, таким чином, представлене як щось багатолике, невизначене, пластичне, допускаюче перетворення за допомогою гуманотехнології.

Але в умовах швидкого розповсюдження нових технологій, що радикально змішує не тільки життєдіяльність, але і природу людини на рубежі століть виникла нова міждисциплінарна галузь знань – біоетика. Поява поняття біоетики зв’язана з книгою В.Р. Поттера “Біоетика – міст в майбутнє”. Автор визначив такий зміст біоетики, як нової етики, предметом якої було би виживання людства; нової етики, котра могла б протистояти виклику, кинутому людству науково – технічними прогресом, взяв до уваги вплив навколишнього середовища.

Аналіз тенденції розвитку біоетики за минулі тридцять років свідчить про те, що її зародження відбувалося в той період, коли виразно стала усвідомлювати обмеженість і некоректність принципу етичної нейтральності науки (кінець 60-х – початок 70-х), а аргументація, націлена лише на отримання нового істинного знання, почала з’являтись не тільки вузькою, але и небезпечною. Визнання соціальної небезпеки безцінного знання про живе відбувалося поступово. Спочатку, було зв’язано з біоетичним утрудненням в сфері медицини, відносилось лише до людини (розуміння не тільки біологічної, але і моральної загрози в генній інженерії, трансплантології, соціальної психіатрії, експериментування на людях та клонування людей), пізніше – співвіднесено зі всіма формами живої речовини.

Дослідження міждисциплінарного характеру біоетики дозволило виявити, що вона являється специфічною областю співтворчості біології, філософії, етики і права. Сучасна біоетика стверджує як життєво необхідна умова функціонування гуманістичного орієнтованого наукового пізнання в сфері живої матерії і альтернативи цьому не існує не для науки, не для людства, проте наука не може регулюватись лише на етичному рівні, її здатність до етичного самоконтролю не вирішує все. Обмежиться лише моральним зобов’язанням і персональними оцінками вченого уже неможна, виключити при цьому державні і громадські регламентації біомедичних досліджень.

Аналізуючи все сказане, ми можемо зробити висновки, що здоров’я людини (стан всіх його життєвих сил і функціональних особливостей) є функція часу. Стійкість цих сил завжди дискретна і схильна природному руйнуванню зі сторони зовнішнього середовища середовища: природної і соціальної. Ось чому стан здоров’я людини і суспільства в цілому завжди відносна і залежить від динаміки взаємодії внутрішнього і зовнішнього середовища.

Анатомия – базис всех в мире наук,

В ней загадка творца и величия друг

Всю вселенную эта наука включили:

Диалектику с логикой, все совместила.

В ней сияет гармония, смысла бытия

Философия жизни, живая струя.

Вся структура Вселенной подобная ей

Будь вершиной познанья, любовью моей!

Возный А.П.


ЛІТЕРАТУРА:


  1. Абу Али ибн Сина. Канон врачебной науки в 10-ти томах. Т.1, издание четвертое.-Одесса: Энио, 2003 – 800 с.

  2. Аристотель. О душе//Сочинения. – М.: Мысль, 1976. – Т.1. – 448 с.

  3. Спиноза Б. Этика. – М.: Азбука, 2012 г. – 352 с.

  4. Smith, Wesley D. The Hippocratic Tradition, Ithaca, N.Y. Cornell University Press, 1979 -264 p.


ФЕНОМЕН ЛЮДСЬКОЇ ТІЛЕСНОСТІ

Доповідачі: Ашурбекова В.А., студентка гр. ЛС-003

Виросткова А.В., студентка гр. ЛС-003

Науковий керівник: Возний А.П., доцент кафедри фізичного виховання і спорту
Людина, як відомо, - це найскладніша саморегулююча біосоціальна функціональна система, що виникла в результаті тривалого синтезу різних природно-культурних систем, що еволюціонували і розвивалися в родовому досвіді усіх попередніх поколінь людей. Людину можна вважати організаційною вершиною всіх систем, генетичним соціокультурним "спадкоємцем" яких вона є. Її організм складається з величезної безлічі функціональних підсистем, органів і тканин які представляють собою комбінації різних за будовою і функціями клітин з величезним числом їх спеціалізованих різноманіть. Кожна людина є щось абсолютно нове в світі, новий елемент в природі.

Проблеми, так чи інакше пов'язані з людським тілом, впродовж історичних епох розроблялися в різних сферах. Якщо дивитись на вивчення феномену людської тілесності в сучасній науці можна діяти висновку, що є потреба у переосмисленні цього питання. Людина розглядається як багаторівнева, саморозвиваюча і самоорганізуюча біосоціокультурна система.

В історії філософії можна виділити чотири основних типологічних підходи до проблеми людської тілесності. Одна з думок про підхід пов'язана з поданням про первинність тіла по відношенню до душі, тобто тіло служить фундаментом людської психіки. При цьому тіло розглядається як просте вмістилище духу, яке «облагороджує» тіло і дозволяє людині відрізнятися від тварин . Інший підхід до проблеми тілесності пов'язаний з поданням про дуалізм душі і тіла; і тіло і душа не володіють статусом повної суверенності, первинності або автономності. Тіло одухотворене, а душа тілесна. Інакше, тіло і душа - це взаємопов'язані початки єдиної людської істоти, єдиної людської цілісності .

В системі багатофакторних детермінат і способів прояву живих сил організму жоден з факторів не є самодостатнім, пріоритетним, домінуючим.

Сила духовності повинна бути органічно поєднана із силою тілесності і складати синерго-гармонійний синтез сил динамічної рівноваги живого в людському організмі.

Але різноманіття і системна цілісність живих сил людської тілесності розпадається як «ціле» на складові і органічно взаємодіючі її частини, такі як природна , поведінкова активність тіла ,психологічна адаптивність, психологічна сила , сила соціальної комунікації і творчої активності.

Духовна сила тілесності, в якій живі сили організму поєднуються з ідеальними силами та прагненнями зі спритністю, хитрістю, волею до досягнення мети, цілеспрямованою фізичними та біопсихологічними, фізико-культурними соціокультурними навичками

В.І. Вернадський вважав, що, розвиваючи і вдосконалюючи всі сфери своєї діяльності, людина впливає на всі оболонки біосфери, змінюючи їх. Таким чином, п'ять видів тіл взаємодіють і впливають одне на одного, а чотири з них - родина, організація, держава, ноосфера - самим безпосереднім чином впливають на тілесність.

Дослідження феномену тілесності ми можемо знайти у працях Бенедикта Спінози, Рене Декарта, М. Мерло-Понті.

Б.Спіноза дає принципово нове тлумачення сутності людського тіла в аспекті його множинності, тобто єдиного тіла, що складається з безлічі тіл, по-друге, в аспекті діалектичної I взаємозв'язку "внутрішнього" і "зовнішнього" стосовно тіла людського індивіда.

Р.Декарт намагався пояснити всі основні функції живого організму. Сьогодні добре відомо, наскільки істотно він розширив кордони в самому розумінні методів і сфери застосування фізики до пізнання біологічних закономірностей людського організму.

Декарт, крім відомих його власних відкриттів, мав намір «пояснити механізм нашого тіла так, щоб у нас було так само мало підстав відносити до душі рух, не пов'язаний з волею, як мало в нас підстав вважати, що у годинника є душа, яка змушує його показувати час ».

У працях Декарта-Лейбніца-Спінози був розвинений принцип нового підходу до розуміння живих сил людського організму в еволюції і різноманітті зв'язків людської тілесності з універсумом інших тіл, субстанцій та сил різної природи.

На сучасному етапі значний внесок у вивчення людської тілесності вносить культура спорту. Значний проміжок часу філософських класичних шкіл ігнорували спорт, вважаючи його занадто несуттєвим для їх інтелектуального пошуку істини. Сформований розрив між філософією та наукою про фізичну культуру і спорт, який продовжувався і в радянської часи, був обумовлений ​​політичною ідеологією та її войовничою нетерпимістю до всякого роду інакомислення. Тому в цей час сам термін «філософія спорту» був неприйнятний, оскільки він зародився в західноєвропейській культурі, а отже - носив тавро «буржуазної ідеології».

Тому філософія спорту не тільки була не затребуваною, а в окремих випадках і шкідливою для здійснення поставленого завдання, оскільки могла внести певний ідеологічний дисонанс.

Наука фізичного виховання і спорту нині бурхливо розвивається і нагромадила величезний емпіричний і теоретичний матеріал, що говорить в тому числі і про міцність тих вихідних світоглядних принципів, на яких вона ґрунтується.

За численними, поглибленими і різнобічними науковими дослідженнями фізичної (фізіологічної, біологічної, біохімічної, біомеханічної і т.д.) природи людини, її здібностей навичок та вмінь,наявних потенційних та резервних можливостей все ж залишається таємничою сутністю,непізнаною демонічною силою в світі.

Філософія спорту покликана у своєму єднанні відкрити завісу цієї таємничості.

Спорт як гра привідкриває завісу таємничої сутності душі, оскільки вона перетворює своє тіло в незвичні і незвичайні для нього ролі. .

Спорт декомпенсується, як і інші види мистецтва «включеність» людини в загальноколлективістский культурно-історичний творчий процес, створює ілюзію причетності в ньому. Спостерігаючий за спортивним видовищем таким чином ,співпереживає успіх і поразку виступаючих в змаганнях учасників.

Отже, постановка проблеми про сутність живої сили найбільш виразно була здійснена в кантівської філософії.

Проте, організм людини не зводиться до його тілесності. Він містить у собі не тільки фізіологічні «частини», такі як душа, тіло, розум. Саме вони втілюють у собі безліч якісно різних сфер і способів прояву живих сил людського організму.

Життєва сила організму є функція часу.

Людська тілесність лежить в основі будь-якого виду людської діяльності, отже, вона необхідно виступає як конструюючий компонент, як базовий шар у формуванні та вимірюванні її сутнісних сил.


ЛІТЕРАТУРА:
1. Спірін А.Д. Загальний курс філософії. - Іркутськ: Изд-во ВТУ, 1995, с. 204.

2. Вяземський Ю.П., Єршов П.М., Симонов П.В. Походження духовності. М., 1989.

3. Краєва О.Л. Діалектика потенціалу людини. - М.-Н. Новгород: Нижегородов. держ. с / х. академія, 1999, с. 32.

4. Стьопін В.С. Філософія та образи майбутнього / / Питання філософії, 1994, № 6, с. 10.



ПОНЯТТЯ «ФІТНЕС»

В СУЧАСНИХ ОЗДОРОВЧИХ ТЕХНОЛОГІЯХ

Доповідач: Крикуненко М.Г., студент гр. ЕП-11

Науковий керівник: Індик П. М., старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту
Здоров'я - безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. Наукові дані свідчать про те, що у більшості людей при дотриманні ними гігієнічних правил є можливість жити до 100 років і більше.

На жаль, багато людей не дотримуються найпростіших норм здорового способу життя. Одні стають жертвами малорухливості (гіподинамії), що викликає передчасне старіння, інші надмірності в їжі з майже неминучим у випадках розвитком ожиріння, склерозу судин, а у деяких - цукрового діабету, треті не вміють відпочивати, відволікатися від виробничих і побутових турбот, вічно неспокійні, нервові, страждають безсонням, що в кінцевому підсумку призводить до численних захворювань внутрішніх органів.

Деякі люди, піддаючись згубної звички до паління і алкоголю, активно вкорочують своє життям.

Медичною наукою встановлено, що систематичні заняття фізичною культурою, дотримання правильного рухового і гігієнічного режиму є потужним засобом попередження багатьох захворювань, підтримки нормального рівня діяльності та працездатності організму.

Єдиний тип тренінгу, який враховує всі ваші особливості фігури, який залежно від вашого соматотипу запропонує вам комплекс вправ, що включає в себе заняття з вагами і аеробіку - це фітнес. Поняття «фітнес» вже міцно увійшло в наше життя, створені фітнес-клуби, видаються журнали, проводяться фітнес турніри. Фітнес став способом життя, провідним до фізичного і ментальному здоров'ю людини. Фітнес включає в себе і заняття в тренажерному залі, і аеробіку, і правильне харчування - одним словом, фітнес - це спосіб життя, який прийнято називати «здоровим».

 Оздоровчий ефект фітнесу пов'язаний з підвищеною фізичною активністю, посиленням функцій опорно-рухового апарату, активізацією обміну речовин. В результаті недостатньої рухової активності в організмі людини порушуються нервово-рефлекторні зв'язки, закладені природою і закріплені в процесі важкої фізичної праці, що призводить до розладу регуляції діяльності серцево-судинної та інших систем, порушення обміну речовин і розвитку дегенеративних захворювань (атеросклероз і ін.)

Займаючись фітнесом людина потрапляє у світ нових відчуттів, позитивних емоцій, знаходить гарний настрій, бадьорість, життєрадісність, відчуває приплив сил.

Фітнес - це, в першу чергу, здоровий спосіб життя. Фітнес - відповідь людини на зростання темпів життя. Бажання бути у формі - природне бажання, тим більше актуальне зараз, коли хвороби та погані звички стали справжньою розкішшю. Фітнес - шанс змінити якість життя без радикалізму і надмірних зусиль; найдосконаліша на сьогоднішній день система тренувань, що увібрала в себе всі найефективніші прийоми "виховання тіла" [5].

Єдиного і остаточного визначення фітнес не існує. Досі спостерігається різночитання навіть у написанні слова "фітнес" і "фітнес".

 Часто в англійській мові використовується вираз "To be fit", що можна перекласти як "бути в формі". У підручнику Хоулі Е.Т., Френкса Б.Д. "Оздоровчий Фітнес" [7] можна прочитати таке визначення різним категоріям фітнесу: загальний фітнес - це прагнення до оптимальної якості життя, що включає соціальний, психічний, духовний і фізичний компоненти. Використовують так само термін "позитивне здоров'я".

Фізичний фітнес - прагнення до оптимального якості життя, яке включає досягнення більш високих рівнів підготовленості по станам тестування, малий ризик порушень здоров'я. Такий стан відомо також як гарний фізичний стан або фізична підготовленість.

 У російській мові слово "фітнес" придбало декілька значень. По-перше, під цим терміном мається на увазі сукупність заходів, що забезпечують різнобічний фізичний розвиток людини, поліпшення і формування його здоров'я. Як правило, це тренування з обтяженнями, спрямовані на зміцнення і збільшення м'язової маси; т.зв. "Аеробні" або "кардіо" тренування, спрямовані на розвиток серцево-судинної та дихальної систем; тренування гнучкості; формування культури харчування і здорового способу життя. Найбільш близьким до цього поняття "фітнес" у російській мові буде поняття "фізична культура" або "фізкультура".

По-друге, існує "фітнес" як вид спорту, що з'явився відносно недавно в рамках змагального бодібілдингу. Збільшення прихильників максимального розвитку фізичних якостей серед жінок, з одного боку, і стрімко йде на спад популярність змагального жіночого бодібілдингу, з іншого, виявили потребу у зміні форми і критеріїв, за якими могли б змагатися жінки. Реалізувалася ця тенденція у вигляді досить популярних зараз змагань з "фітнесу", де йде оцінка, як пропорцій тіла спортсменки, так і вміння володіти цим тілом, проявляється в т.зв. довільній програмі [5].

Хто стоїть біля витоків зародження фітнесу - точно не відомо, але є декілька версій історії фітнесу.


ЛІТЕРАТУРА:


  1. Актуальные вопросы физиологии мышечной деятельности /Под ред. Л.А. Иоффе.- М.- 1978. - С. 115-118.

  2. Гордеев Г.В. Аэробика. Фитнесс. Шейпинг. - М.: Вече, 2001. - С. 61 80.

  3. Закарьян Л.Х., Савенко А.Л. Фитнесс - путь к совершенству. - Ростов н/Д.: Феникс, 2001. - С. 101 - 104.

  4. Кислухина И.И. Аэробика и аэрофитнесс - новое направление в оздоровительной гимнастики //Физкультурное образование Сибири. - 1995. - № 2. - С. 21 - 23.

  5. Медина Е.Н. Правила здоровой жизни //Архитектура тела и развитие силы. - 200. - № 4. - С. 19 - 22.

  6. Одинцова И.Б. Аэробика и фитнесс. - М.: Эксмо, 2002. - 384с.

  7. Хоули Э.Т., Френкс Д.С. Оздоровительный фитнесс: Пер. с анг. - Яценко А.А.-Киев: Олимпийская литература, 2000. - С. 214 -218.

  8. Шихи К.К. Фитнесс - терапия. - М.: Тера - спорт, 2001. - 324с.



ОЗДОРОВЧА ЗАРЯДКА

ЯК ОДНА З ФОРМ САМОСТІЙНИХ ЗАНЯТЬ

ФІЗИЧНИМИ ВПРАВАМИ

Доповідач: Лугова А. О., студентка гр. ІТ-11/1;

Науковий керівник: Індик П. М., старший викладач кафедри фізичного виховання і спорту
У сучасному суспільстві людина відчуває на собі цілий комплекс несприятливих чинників: емоційні напруги, інформаційні перевантаження, погані екологічні умови. Ці фактори дуже часто поєднуються з недостатньою фізичною активністю. Сукупна дія несприятливих факторів навколишнього середовища і малорухливого способу життя надає надзвичайно негативний вплив на організм, порушуючи його нормальне функціонування і сприяючи розвитку різних захворювань.

У подібних умовах дуже важливо застосовувати комплекс різноманітних засобів, що сприяють збереженню і зміцненню здоров'я організму. Здорова людина - це повноцінний член суспільства, який відрізняється високим рівнем фізичної та розумової працездатності, хорошим самопочуттям, внутрішнім душевним комфортом.

Одним із заходів, що надають сприятливий вплив на здоров'я організму, є ранкова фізична зарядка. Крім специфічного впливу, що полегшує процес переходу від стану спокою до стану активного неспання, виконання вправ ранкової гімнастики збільшує рівень загальної фізичної активності людини.

У даній доповіді піде мова про оздоровчу зарядку, її значення для організму людини. Кожен з нас знає як важливо слідкувати за своїм здоров'ям, підтримувати свій життєвий тонус, як говорять, тримати себе у формі. Саме ранкова оздоровча зарядка та певні фізичні вправи допомагають мені слідкувати за собою.

Як і більшість впливів на організм, ранкова фізична зарядка корисна лише за умови її грамотного застосування, яке враховує специфіку функціонування організму після сну, а також індивідуальні особливості конкретної людини. Ранкова фізична зарядка необхідна кожній людині для поліпшення і підтримки нормального стану здоров'я. Ранкова фізична зарядка - одна з найбільш поширених форм застосування фізкультури.

Зарядка складається з комплексу фізичних вправ помірної навантаження, що охоплюють основну кісткову мускулатуру. Проведена зазвичай після сну, зарядка тонізує організм, підвищуючи основні процеси життєдіяльності .

Фізичні вправи зарядки - прості і доступні для людей різної фізичної підготовленості і різного стану здоров'я - добираються за певним планом з урахуванням віку, статі, стану здоров'я та характеру трудової діяльності. Ранкова фізична зарядка робить величезний вплив на здоров'я людини, на його самопочуття.

Основні завдання, які вирішуються за допомогою фізичних вправ ранкової зарядки:



  • прибрати деякі наслідки сну (набряклості, млявість, сонливість та ін);

  • збільшити тонус нервової системи;

  • покращити діяльність основних систем організму (серцево-судинної, дихальної, системи залоз внутрішньої секреції та інших).

Вирішення цих завдань дозволяє плавно і одночасно швидко підвищити розумову і фізичну працездатність організму і підготувати його до сприйняття значних фізичних і психічних.

Зарядка повинна проводитися в добре провітреній кімнаті, а якщо дозволяють умови - на свіжому повітрі. Виконувати вправи слід в легкій, що не стискує руху одязі. Після зарядки рекомендуються водні процедури - вологе обтирання, обмивання, прийом душу, влітку - купання. При виконанні зарядки необхідно стежити за самопочуттям і правильним диханням під час вправи. Основна мета зарядки - підвищити тонус нервової системи, активізувати діяльність інших органів, збільшивши тим самим розумову і фізичну працездатність організму. Виходячи з цієї мети, і слід підбирати навантаження ранкової гімнастики.

Найбільш простим способом оцінки адекватності обраної навантаження є самопочуття після зарядки. Якщо в результаті виконання комплексу вправ людина відчуває себе бадьорим, енергійним, в хорошому настрої і самопочутті, значить, навантаження була близькою до оптимальної. Комплекс вправ ранкової гімнастики слід починати з мало інтенсивних рухів (вправи на потягування, ходьба), поступово збільшуючи навантаження на організм. Вправи комплексу повинні включати в діяльність всі основні м'язові групи.

Можу запропонувати комплекс вправ, які виконую щоранку. 1. Ходьба на місці або з пересуванням з розмашистими рухами рук, стискаючи і розтискаючи пальці. Тривалість 1 хвилина.

2. Стоячи, ноги на ширині плечей. Ліву руку через сторону вгору, праву за спину, прогнутися і потягнутися, вдих; повернутися у вихідне положення, видих. Повторити, змінивши положення рук. Темп середній.

3. Стоячи підніматися навшпиньки, руки підняти через сторони вгору, прогнутися - вдих; повернутися у вихідне положення - видих.

4. Стоячи, ноги нарізно, ліву руку вгору праву на пояс; пружний нахил вправо; повторити те ж в інший бік. Дихання рівномірне, темп середній.

5. Стоячи, мах лівою ногою назад, руки махом вперед, кисті розслаблені - вдих; вихідне положення - видих; повторити те ж з правої ноги.

6. Стоячи піднятися навшпиньки, руки в сторони - вдих; випад правою ногою, нахил вперед, руками торкнутися підлоги - видих; вихідне положення - вдих; те ж з лівої ноги. Темп середній.

7. Сидячи на підлозі, руки до плечей. Три пружних нахилу вперед, узявшись руками за гомілки - видих; випрямиться, руки до плечей - вдих. Нахили поступово збільшувати. Ноги не згинати. Піднімаючи тулуб, розправте плечі. Темп середній.

8. Початкове положення - упор сидячи ззаду. Прогинаючись перейти в упор лежачи ззаду, зігнути праву ногу вперед; повторити те ж, згинаючи ліву ногу. Шкарпетки ніг відтягувати. Дихання довільне.

9. Початкове положення - упор стоячи на колінах. Нахиляючи голову вперед і піднімаючи праве коліно, вигнути спину; вихідне положення; випрямити праву ногу назад і прогнутися; вихідне положення. Те ж з іншої ноги.

10. Початкове положення - стійка на колінах. Руки вперед, вгору, в сторони, прогнутися з поворотом тулуба направо - вдих; повертаючись і сідаючи на п'яти, нахил вперед, руки назад - видих; вихідне положення. Те ж, роблячи поворот в інший бік. Темп повільний.

11. Стійка ноги нарізно, руки вперед, пальці переплетені. Поворот тулуба вліво - вдих; вихідне положення - видих; нахил назад, руки за голову - вдих; вихідне положення - видих. Те ж в інший бік. Темп середній.

12. Стоячи, руки на поясі. Стрибки по черзі на правій і лівій нозі. Дихання довільне. Темп середній.

13. Біг на місці або з пересуванням. Дихання рівномірне. Темп середній. Тривалість 40 - 50 секунд. Перехід на ходьбу з високим підніманням стегна 20 с або більше.

14. Стоячи ноги нарізно, руки на поясі, руки вперед. Піднімаючись на носки, лікті назад, прогнутися - вдих; вихідне положення - видих.

Таким чином, щоденне виконання комплексу ранкової гімнастики, розробленого з урахуванням закономірностей функціонування організму після сну та індивідуальних особливостей конкретної людини, дозволяє підготувати організм до майбутніх розумовим, фізичним та емоційним навантаженням, є хорошим засобом збереження і зміцнення здоров'я, профілактики і в окремих випадках - лікування захворювань, забезпечує високу розумову і фізичну працездатність протягом дня. Зарядка збільшує загальний рівень рухової активності людини, знижуючи несприятливі наслідки малорухомого способу життя. Грамотно складений комплекс ранкової зарядки не викликає негативних емоцій, одночасно підвищуючи настрій, самопочуття і активність людини. Ранкова фізична зарядка необхідна кожній людині для поліпшення і підтримки нормального стану здоров'я. Особливо актуальна вона для міських жителів, а також для тих чия робота передбачає тривале знаходження в одному положенні, так звана «сидяча робота».


ЛІТЕРАТУРА:


1. Ананьєв В.А. та ін Загальна валеологія: Конспект лекцій / За ред. Петленко В.П СПб.: Балтійська Педагогічна Академія, 2000. 10. Бондін В. І "Атлас фізичних вправ для краси та здоров'я", М.: Фізкультура і спорт, 1990р.

2. Блум Ф Лейзерсон А Хофстедтер Л. Мозок, розум і поведінку: Пер. з англ М.: Мир, 1988. 12. Микулич П. У Орлов Л. П "Гімнастика", М.: Фізкультура і спорт, 1959р.

3.Сологуб Е.Б Капустін В.С. Вплив музичного супроводу на процеси адаптації до навантажень і мобілізації системної діяльностімозку юних спортсменів / / Функціональні резерви спортсменів різної кваліфікації: Межвуз. СБ науч. тр. / ГДОІКФ ім. П.Ф. Лесгафта Л 1986.

4. Солодков А.С Сологуб Є.Б. Фізіологія спорту: Навчальний посібник / СПбГАФК ім. П.Ф. Лесгафта СПб 1999.


  1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка