Стратегічні орієнтири розвитку неперервної екологічної освіти у навчальних закладах Чернівецької області



Сторінка7/43
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.98 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43

ФОРМУВАННЯ ЕКОЦЕНТРИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СТУДЕНТІВ

Екологічні проблеми належать до числа найболючіших і глобальних проблем сучасності. Природа жорстоко карає людину за споживацьке ставлення до себе, забруднення довкілля, нерозумний егоїзм. Коли на догоду швидкому промисловому розвитку приносилися в жертву багатства живої природи, людям здавалося, що це робиться в ім'я високого життєвого рівня. Виявилося ж, що доступність благ і зовнішній комфорт – ніщо у порівнянні із погіршенням стану довкілля і самопочуття людини.

Людству потрібні нова філософія життя, висока екологічна культура і свідомість, а отже і екологічний гуманізм. Згідно з ним людина є лише частиною природи, з законами якої вона повинна рахуватися, співпрацювати, а не владарювати над нею. Вища школа посідає особливе місце у формуванні екоцентричної свідомості і культури студентів, бо саме вони відзначаються особливою сенситивністю до сприйняття природничих цінностей. Екологія все більше набуває міждисциплінарного характеру, що створює об'єктивні передумови для формування екоцентричного ставлення до природи на базі всіх наук.

Гострота екологічної ситуації постійно зростає. Саме у формуванні екологічної культури особистості природо-центричного типу сьогодні вбачається можливість подолання екологічної кризи, вирішення екологічних проблем.

Результатом формування екологічної свідомості та цінностей людини є формування мотивів, потреб, звичок цілеспрямованої екологічної поведінки та природоохоронної діяльності, здорового способу життя.

Основою екологічного виховання студентів є екологічно зорієнтована педагогіка. Вона охоплює принцип природовідповідності, екологію соціального середовища, екологію внутрішнього світу людини, екологізацію навчання та виховання.

Формування екологічної свідомості — тривалий і поступовий процес, що припускає добре організовану систему поетапно проведених заходів для засвоєння екологічних знань і виховання екологічно правильної поведінки. Провідними елементами формування екологічної свідомості є такі: знання (засвоєння основних наукових понять про природу, екологічних проблем); усвідомлення (виховання свідомого ставлення до довкілля); ставлення (розуміння природи як унікальної цінності і джерела матеріальних і духовних сил людини); навички (здатність практичного засвоєння довкілля і його охорони); діяльність (участь у вирішенні екологічних проблем). Екологічну свідомість можна успішно формувати на основі ідеальної динамічної моделі майбутнього типу відносин суспільства і природи, окремої людини і природи, базованої на понятті "ноосфера". Внутрішній світ кожної людини пов'язаний з ноосферою і впливає на неї. Виховання екології внутрішнього світу людини сприятливо впливатиме на ноосферні процеси. Отже, біосфера змінюється під впливом людської думки і людської праці.

З аналізу визначень ноосфери можна зробити висновок: науково-технічна революція буде спрямована на прогрес тоді, коли її здійснюватиме гуманістично спрямована особистість. Постає завдання формування такої особистості за допомогою родини, школи, вищого навчального закладу, довкілля. Саме застосовувані у ВНЗ екологічно спрямовані форми і методи виховання, навчання можуть запустити механізм позитивної моральної і суспільної поведінки, а також сформувати своєрідний захисний механізм, що перешкоджає деформації моральних цінностей і поведінки.

Практична взаємодія зі світом природи здійснюється з акцентом на оволодінні технологіями естетичного засвоєння природних об'єктів: прояву почуттєво-естетичної сприйнятливості до них; індивідуально-значеннєвої оцінки їх вітальних (життєвих) станів; емоційної чуйності в ситуаціях спілкування з ними; і, нарешті, в умінні знайти культурну форму збереження і вираження свого враження про ці об'єкти (у малюнках, віршах, фотографіях, музиці і т. ін.).

Психологічні особливості процесу формування екологічної свідомості в юнацькому віці детермінують концентрацію педагогічних зусиль на формуванні відповідної системи уявлень і на освоєнні систематичних технологій взаємодії особистості зі світом природи. При цьому використовуються методи формування суб'єктивного ставлення до природи: екологічна ідентифікація, екологічна емпатія, екологічна рефлексія.

Метод екологічної ідентифікації полягає у створенні умов, коли особистості необхідно поставити себе на місце якого-небудь природного об'єкта, унаслідок чого формується відповідна поведінка стосовно природних об'єктів.

Метод екологічної емпатії полягає в актуалізації співпереживання особистістю природних об'єктів, а також співчуття їм. Формується суб'єктифікація природних об'єктів через емоційну сферу особистості.

Метод екологічної рефлексії передбачає самоаналіз особистістю своїх дій і вчинків, спрямованих на світ природи, з погляду їх екологічної доцільності.

Людина має відчути на собі, що спілкування з природою підвищує настрій, лікує, знімає втому, перенапруження. Крім того, почуття цінності довкілля збагачує духовний світ людини. Отже, природа є необхідною, але не достатньою умовою формування гармонійно розвиненої особистості, а також джерелом здоров'я, творчості людей.

Відомо, що виховні й освітні процеси тісно взаємопов'язані, взаємозалежні, відбуватися окремо не можуть. З огляду на це, до змісту навчання з різних предметів логічно включити екологічні знання. У такий спосіб буде вирішено два завдання — "озброєння" студентів знаннями в галузі екології і формування екологічної культури.

Предмети як природничонаукового, так і гуманітарного циклу, мають бути екологічно орієнтовані. Під час їх вивчення вибирають для розгляду ті питання екології, що відповідають змісту певного навчального предмета. У курсі біології розглядають взаємозв'язок людини і біосфери, стан і охорону окремих природних ресурсів (рослинного і тваринного світу, світу ґрунту тощо), взаємодію між живими організмами і середовищем їх життя. Вивчити методи боротьби із забрудненням довкілля дасть можливість хімія. У процесі роботи над формуванням екологічних завдань відбувається постійний обмін інформацією між студентами. Важливо те, що вони обмінюються один з одним інформацією, одержаною ними самостійно, цікавою для них за змістом. Це відбувається у процесі творчої діяльності, атмосфері загальної зацікавленості. Одержана інформація стає особистісно значущою.

З погляду синергетики сполучення репродуктивної і творчої діяльності дає бурхливий сплеск інформації, а внаслідок її цілеспрямованого добору й інтегрування відбувається утворення і становлення чогось нового. Отже, якщо інформація, що надходить, — екологічна, то відбувається становлення екологічної культури.

Література


  1. Шишкина Е. А. Социокультурные практики как фактор формирования экологической культуры // Социол. исслед. – 2008. – № 9. – С. 15-18.

  2. Копилець Є. До використання поняття „екологічні цінності" в теорії екологічного виховання // Гуманізація навчально – виховного процесу: [зб. наук. пр.]. – Вип. ХLI / За заг. ред. проф. В. І. Сипченка. – Слов'янськ: СДПУ, 2008.

  3. Кулібабчук В. В. Моральне виховання молоді як проблема української освіти / В. В. Кулібабчук // Гуманізм та освіта – 2006: Матер. VIII наук.-практ. конф. ВНТУ: [Електроний документ].



Ольга Бурченко, заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель-методист, вчитель біології ЗОШ І-ІІІ ступенів, с. Василівка

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   43


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка