Стратегічні орієнтири розвитку неперервної екологічної освіти у навчальних закладах Чернівецької області



Сторінка33/43
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.98 Mb.
1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   43

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ ЗМІСТУ ПРИРОДНИЧО-НАУКОВОЇ ОСВІТИ – РЕЗУЛЬТАТ ЗАСТОСУВАННЯ ЕКОЛОГО-ЕВОЛЮЦІЙНОГО ПІДХОДУ

Формування у підростаючого покоління екологічно орієнтованого світогляду – найсуттєвіша потреба людства. Ми не знаємо, яким має бути нове мислення і новий світогляд, щоб забезпечити людству виживання в сучасних умовах техногенного суспільства. Але ми знаємо, що екологічній освіті належить роль випереджального чинника побудови ціннісних та світоглядних засад, спрямованих на усвідомлення і подолання тих глобальних екологічних проблем, з якими зіткнулося людство.

Екологічне виховання підростаючого покоління, становлення його екологічної культури нерозривно пов'язані з формуванням екологічного світогляду, що передбачає формування цінностей та ідеалів, орієнтованих на збереження довкілля, домінування екологічно-врівноважених норм поведінки особистості.

Останнє вимагає екологічної наповненості навчально-виховного процесу, переорієнтації цілей навчальних предметів на екологізацію їх змісту. Хоча аналіз вітчизняних навчальних програм з предметів природничо-наукового циклу засвідчує, що екологічній проблематиці у школі належить 8% з усього обсягу навчального матеріалу і 6% навчального часу. Такі кількісні показники не узгоджуються зі світовими тенденціями, що передбачають розширення екологічної проблематики в освітньому процесі.

В українській школі (основній її ланці) така проблема розкривається лише на міжпредметній основі, оскільки екологія і основи природокористування не виступають окремими навчальними предметами. Предмет екологія вивчається лише у профільній школі.

На сьогоднішній день існує чимало підходів до вирішення проблем взаємодії суспільства з природою, які упредметнюються різними типами навчання.

Так, технократичний підхід до природи упредметнюється в авторитарному типі навчання, екоантропоцентричний підхід – в гуманістичному, особистісно-орієнтованому, а природоцентричний підхід – в діяльнісному типі навчання.

Вирішення екологічних питань засобами шкільної природничо-наукової освіти вбачаємо у застосуванні еколого-еволюційного підходу (ЕЕП) до структурування її цілісності змісту. При цьому біорізноманіття природи вивчається у цілісності – це, перш за все, усвідомлення того, що кожен із компонентів природи тісно пов’язаний з іншими і вносить свій унікальний внесок у життєдіяльність усієї біосфери. Будь-яка форма життя на Землі – ланка єдиного ланцюга живлення, і його розрив призводить, як правило, до небезпечних наслідків. Тому кожний компонент природи необхідно розглядати у зв’язку з його довкіллям, що формує уявлення про цілісність природи, на основі яких в учнів формуються цілісні знання.

Проблему цілісності вчені пов`язують з уявленням, яке виникає при пізнанні об’єкта не як «самого по собі», а як цілісної системи до повного його розуміння через абстрактне пізнання його частин (Н.П. Депенчук); як «систему, сукупність об’єктів, взаємодія котрих обумовлює наявність нових інтегральних якостей, які не притаманні частинам, що складають її» (В.Г. Афанасьєв); як взаємопов’язану сукупність елементів складного об’єкта, що має характеристики, які відрізняються від простої суми характеристик окремих елементів, при цьому цілісність передбачає, що всі частини складної системи служать загальній меті (В.С. Крисаченко) [3].

Еколого-еволюційний підхід є тим систематизуючим чинником, який здатний об’єднати знання про природу, інтегрувати навчальний матеріал у цілісність. Результатом наявності цілісності знань про природу є розуміння засвоєних природничонаукових знань. Якщо такого взаємоузгодження не виникає, значить, розуміння не відбулося.

В основу ЕЕП покладені принципи філософії «екологічного реалізму» та еволюції, які виступають онтодидактичним стрижнем, навколо якого концентруються знання про дійсність, живу природу, довкілля, об’єднуючись у цілісність, систему. Усвідомлення цілісності природи через призму ідеї еволюції та екологізацію змісту навчального матеріалу є важливим компонентом сучасного мислення учнів, який дає змогу розкрити картину послідовного розвитку та взаємну спорідненість живих організмів.

Вивчення і пояснення природних систем на основі ЕЕП дає змогу логічно обґрунтувати розкриття зв’язків між системами різних рівнів організації живого. Це допомагає простежити появу в кожній природній системі нових властивостей, які не зводяться до суми якостей її складових, показати, як проявляються закономірності природи на кожному рівні ієрархії в природі в цілому. Так, у процесі навчання безперервно збільшується кількість зв’язків і відношень між елементами системи знань. При цьому сукупність знань не лише утворює ланцюг певних асоціацій, але й передбачає постійні зміни, доповнення і пояснення відповідно зі знаннями, які вже наявні в учня. Так формується система знань про природу з численними зв’язками, завдяки яким у свідомості учнів утворюється цілісний образ природи.

Екологізація змісту природничо-наукової освіти виступає як процес об'єднання різнорідних знань на єдиній концептуальній основі екологічного спрямування. Якщо процес еволюціонізації знань припускає застосування принципу історизму і пошуку еволюційного сенсу в знаннях, то екологізація веде за собою детермінацію особливостей пошуку і пояснення знань, виходячи із загальності і значимості відношення «організм – середовище».

Екологізація змісту природничо-наукової освіти на основі застосування ЕЕП передбачає:

– обов’язкове опанування учнями основ екологічних знань на всіх етапах навчання при вивченні кожного з предметів природничого циклу;

– впровадження принципів освіти для сталого розвитку, зокрема соціоприродної справедливості – формування культури безпечного ставлення до природи;

– залучення учнів на уроках та в позаурочний час до місцевих програм дослідження стану довкілля, включення до змісту навчального матеріалу питань про придатність води для споживання, санітарію, якість харчових продуктів та екологічні наслідки використання природних ресурсів;

– проведення уроків серед природи, у довкіллі, екскурсій на екологічній стежці (істинність знань про дійсність, природу ми пізнаємо лише в безпосередній взаємодії з довкіллям).

ЕЕП передбачає збалансованість змісту екологічного матеріалу, включення у змісті природничо-наукової освіти побутово-повсякденного рівня екологічної компетентності поряд з глобальним. А екологічна інформація глобального рівня виступає у цьому процесі допоміжною, обумовлюючи загально-світоглядну позицію особистості. Особливу роль при цьому відіграє усвідомлення особистістю власної причетності до вирішення екологічних проблем.

Літаратура

1. Висоцька О.Є. Освіта для сталого розвитку [Текст]: науково-методичний посібник / О.Є. Висоцька. – Дніпропетровськ : Роял Принт, 2011. – 200 с. // С. 43

2. Крисаченко В.С. Екологічна культура: теорія і практика / В.С. Крисаченко. – К. : Заповіт, 1996. – 352 с.

3. Пустовіт Н.А. Особистісно орієнтовані технології екологічного виховання підлітків / Н.А. Пустовіт // Наукові записки. Серія «Педагогіка і психологія. – Випуск 5. – Вінниця : РВВ ДП «Державна картографічна фабрика», 2001. – С. 59-62.



Н.І. Свояк, голова Черк МО ВЕЛ, к.б.н., доцент кафедри екології,

Н.М. Фоміна голова Черк ОО ВЕЛ, ст. викладач кафедри хімії

та хімічної технології неорганічних речовин,

Черкаський державний технологічний університет, м. Черкаси

М.І. Свояк, вчитель вищої категорії, старший вчитель

ЗОШ № 34, м. Черкаси

1   ...   29   30   31   32   33   34   35   36   ...   43


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка