Стратегічні орієнтири розвитку неперервної екологічної освіти у навчальних закладах Чернівецької області



Сторінка14/43
Дата конвертації02.04.2017
Розмір2.98 Mb.
1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43

ЕКОЛОГІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНО-ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ – ВИМОГА СЬОГОДЕННЯ




Жити щасливо і жити в злагоді з Природою – одне й те саме

Сенека

У кожного часу свої цінності та моральні принципи. Єднальним елементом усіх часів і народів є шанобливе ставлення до природи, примноження її багатства. Наша епоха увійде в історію цивілізації не лише як ера великих досягнень людства, а й, на жаль, як доба глобальної екологічної кризи. За останні десятиріччя спостерігається значне погіршення екологічної ситуації в країні. Нині вже нікого не доводиться переконувати в тому, що людство впритул зіткнулося з глобальною екологічною кризою і проблема ця потребує негайного вирішення. Подальше загострення протиріччя стимулює пошук оптимального варіанту взаємовідносин природи і суспільства.

Людству необхідна нова філософія життя – екологічна.

Суспільство досягло такого рівня розвитку, що, на жаль, не може існувати, не змінюючи природних умов. Тому надалі люди будуть змушені робити це обдумано, передбачаючи далеку перспективу, і використовувати знання основних екологічних законів, адже інших шляхів виходу з екологічної кризи людство не має.

Теперішнім школярам варто пам’ятати слова римського мислителя

Л. Сенеки: «Жити щасливо і жити в злагоді з Природою – одне й те саме.»

Відчуття краси, розуміння природи не приходить саме собою. Його потрібно виховувати з перших років життя, коли інтерес до навколишнього світу в дитини найбільший. Це завдання і стоїть перед шкільною освітою.

Формування екологічних знань, екологічної культури учнів – це завдання вчителя. Саме він має навчити дитину віднайти ту межу в спілкуванні з природою. за яку людина не має переступати, якщо хоче бути Людиною. Саме тому загальноосвітня школа покликана вже сьогодні проявити наполегливість у вихованні нового покоління, якому властиве особливе бачення світу як об'єкту його постійної турботи. Вважаю формування екологічної свідомості найважливішим завданням школи в даний час, і здійснювати екологічне виховання, на мою думку, треба через системний підхід. Тільки тоді набуті знання можуть перетворитися в міцні переконання.

Одне з основних завдань школи − формування системи знань, поглядів, переконань учнів, які забезпечать громадську відповідальність за стан навколишнього середовища як основи існування держави, розвиток готовності поліпшити довкілля шляхом прийняття необхідних екологічно грамотних рішень на основі нового стилю мислення і життя у злагоді з природою (цю провідну ідею ми розвиваємо від початкової освіти до закінчення школи); відродження кращих традицій українського народу у взаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної природи.

Основною метою екологічного виховання є формування навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як до універсальної, унікальної цінності.

Сьогодні цій проблемі в усьому світі приділяється велика увага. Можна сказати, що наш час − це період тотального екологічного всеобучу, коли основи екологічних знань викладають усім, починаючи з дитячого віку − в школах та інститутах, на різних семінарах і курсах, по радіо та телебаченню.

В більшості країн світу екологія стала обов’язковою дисципліною в усіх школах і вищих закладах освіти.

ЗОШ №25 м. Чернівці є винятково уважною як до нових реалій і тенденцій суспільного розвитку, так і до нововведень у сфері змісту, форм і методів навчання та виховання. У нашій школі вже давно сформувалась стійка система екологічного виховання, яка в 2010/2011 навчальному році логічно привела нас до запровадження екологічного профілю навчання у старшій школі. З метою забезпечення якісного профільного навчання учнів укладена угода з факультетом біології, екології та біотехнологій Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.

Для реалізації екологічного виховання в ЗОШ №25 впроваджена ідея «екологізації» навчально-виховного процесу. Під екологізацією освіти розуміємо систему заходів, спрямованих на забезпечення у навчально-виховному процесі всіх рівнів освіти (початкова, основна, старша) належних екологічних знань та їх практичного застосування.

Це означає, що екологію треба вивчати як окрему фундаментальну дисципліну на всіх рівнях освіти, а при навчанні інших предметів, навчальних курсів і тем увести, "вплести" (де це доцільно) питання, пов'язані з екологічною проблематикою. Відповідно до завдань Болонського процесу, необхідно забезпечити розвиток освіти й науки з глибокою екологізацією навчальних курсів. З метою озброєння учнів новими знаннями і новим еколого-економічним мисленням варто застосовувати належний навчально-виховний екологічний підхід.

Світовий досвід визначає два таких підходи до розгортання змісту екологічної освіти:



  • мультидисциплінарний (через екологізацію існуючих навчальних дисциплін);

  • внутрішньодисциплінарний (через введення в навчальні плани окремої дисципліни екологія).

Програма "Екологія", яка запропонована для профільного навчання у 10-11 класах, завершує шкільну екологічну освіту, основою якої є визначення місця України у сучасному світі за ступенем екологізації природокористування. Запропонований курс відповідає синтезу трьох основних тенденцій:

  • тенденції формування сучасних екологічних уявлень;

  • тенденції формування нового ставлення до природи;

  • тенденції формування нових стратегій взаємодії з природою.

Загальна мета курсу: формування екологічної культури старшокласників, навичок, фундаментальних екологічних знань, екологічного мислення і свідомості, що ґрунтуються на ставленні до природи як унікальної цінності.

Провідні ідеї програми: розвиток сучасної екології у напрямках її гуманізації, соціологізації, економізації, включення учнів у соціально значиму і відповідальну практичну діяльність.

Структура і зміст програми "Екологія" базуються на принципах неперервності і наступності шкільної екологічної освіти, її інтеграції на основі внутрішньопредметних і міжпредметних зв’язків, гуманізації, диференціації навчального матеріалу залежно від практичної спрямованості.

Даний курс розрахований на 142 години (2 години тижневого навантаження у 10-11 класах) й охоплює 5 взаємопов’язаних розділів. Кожен розділ акцентує увагу на теоретико-прикладних особливостях програми з розглядом основних тенденцій і закономірностей соціально-еколого-економічного розвитку на глобальному і регіональному рівнях.

Практична частина програми є важливою й обов’язковою її складовою. Практичні роботи передбачають розв’язання нескладних екологічних й економічних задач, здійснення порівняльного аналізу, проведення спостереження, міні-дослідження, соціологічного опитування, дискусій, конференцій, семінарів, презентацій, експертиз, "круглих столів", референдумів, ділових ігор, моніторингових досліджень, написання творчих робіт, розробки індивідуальних і колективних проектів. Мета проведення цих робіт може бути різною: мотиваційна, контролююча тощо.

За своїм характером курс «Екологія» є системоутворюючим. Він узагальнює екологічні знання та вміння, набуті учнями під час оволодіння іншими предметами та об’єднує їх у систему, яка відповідає сучасній науковій картині світу.

Екологізацію навчального процесу вважають вимогою сучасності. Це не данина моді, а потреба вдосконалення системи освіти. Вона сприяє виробленню в учнів соціальної активності, формує необхідні навички надання допомоги природі, дозволяє виявити екологічні проблеми, створює умови для активного залучення школярів до природоохоронної освіти, виховує гуманне ставлення до людей і природи.

Екологічна освіта школярів здійснюється шляхом екологізації змісту шкільних навчальних дисциплін (географії, біології, хімії, фізики). Шкільні програми складні таким чином, що в зміст кожного навчального предмета закладені можливості для здійснення екологічної освіти учнів і екологічного виховання. Чільне місце в екологічній освіті та вихованні належить курсу біології, до змісту якого входять теоретичні і рефлексивні основи організації правильної взаємодії людини з природою, довкіллям. Біологічна освіта має всі можливості для сприятливого впливу на серце і розум дитини. Пізнання природи, взаємозв’язків у ній дарує не тільки знання, а й високу насолоду тим, хто знайомиться з нею ближче.

Важливою умовою досягнення оптимальних результатів екологічного виховання є комплексне використання в навчанні міжпредметних зв’язків. У школі склалася система інтеграційних процесів, кожний з яких може бути як самостійним напрямом педагогічної діяльності вчителів школи, так і частиною цілої освітньої системи. Напрацьований досвід був гідно представлений на міському семінарі – практикумі вчителів біології на тему: «Використання міжпредметних зв’язків на уроках біології та природознавства.»

Ідея «екологізації» передбачає організацію роботи з екологічного виховання учнів так, щоб вона була цікавою, емоційно привабливою. Цьому сприяють: виступи екологічної агітбригади «Дзвіночок», яка неодноразово є призером міських конкурсів, проведення екологічних конференцій, екскурсій, експедицій, випуск листівок, стінгазет, презентації науково-дослідницьких робіт. Акції екологічного змісту «Прибери планету», «Мій голос на захист природи», «Посади своє дерево», «Збережи ялинку», «Птахи − наші друзі», «Первоцвіти» вирішують завдання виховання школярів, спрямованого на формування екологічної свідомості, необхідних почуттів, організацію їх позитивної діяльності у природі.

Виховна ефективність екологічної діяльності зростає за тієї умови, коли учні є не лише виконавцями, а й її організаторами. Саме тому потрібно давати більше творчих завдань, котрі вирішуються колегіально, у співпраці, спонукають до пошуку об'єктів впливу, до раціоналізаторських ідей і розв'язання проблем.

Важливу роль в екологічному вихованні і екологічній освіті учнів відіграють екологічні екскурсії, які дають можливість в конкретних умовах спостерігати результати впливу антропогенних факторів на природу і забезпечують встановлення зв'язку між вивченим теоретичним матеріалом і місцевими проблемами довкілля. Вони збуджують інтерес і стимулюють пізнавальну активність учнів у вивченні проблем навколишнього середовища, сприяють розвитку дослідницьких навиків, формують спостережливість у вивченні явищ природи, сприяють закріпленню набутих знань, формуванню екологічної поведінки.

Темою екологічної екскурсії може бути будь-яка екологічна проблема. Традиційними стали екскурсії на Цецино, під час яких учні ліквідовують стихійні сміттєзвалища, очищують русло річки Клокучка, яка протікає поблизу школи, досліджують стан води та видовий склад її мешканців.

Цікавими та повчальними є екскурсії у ботанічний сад ЧНУ, зоологічний музей ЧНУ, національний парк «Софіївка» м. Умань, природничий музей с. Зеленів, лебедине озеро с. Чортория.

Ми включили екологічні аспекти до складу практично всіх навчальних дисциплін. В основу процесу екологізації покладено дидактичні, психологічні та методичні принципи.

«Екологізація» не тільки поглиблює рівень екологічної освіти, але й забезпечує усвідомлення старшокласниками взаємозалежності екології та економіки, визначення груп професій за впливом на довкілля в світлі обраної майбутньої професії.

Інновації, які широко впроваджуються в навчально-виховному процесі, не виникають самі собою, а є результатом наукових пошуків, аналізу, узагальнення педагогічного досвіду.

Питанням екологічного виховання займається увесь колектив. Роблять колеги це по-різному і в плані підходу, і в плані відповідальності, але робота проводиться систематично і результативно. І головне те, що за всім цим розмаїттям методів і прийомів роботи учні стають більш екологічно грамотними.

Із вищезазначеного можна зробити наступні висновки:


  • забезпечення належної екологічної грамотності, екологічної культури, екологічного мислення неможливе без екологізації освіти;

  • екологізація освіти, екологічна свідомість та екологічна культура є необхідними умовами для подолання негативних змін, що відбуваються у природному середовищі;

  • від якості і темпів екологізації освіти та формування екологічної свідомості залежить збереження нашої планети;

  • політика держави має бути зорієнтована на забезпечення прискореного розвитку та практичного застосування екологізації освіти.

Література:

1. Корсак К. В. Основи сучасної екології / К. В. Корсак, О. В. Плахотнік. – Київ, 2006. – 429с.

2. Основи екології та екологічного права / Ю. Д. Бойчук [та інші].– Суми, 2004. – 521с.

3. Гавриленко Б.Б. Соціальна екологія / Б.Б. Гавриленко. – Запоріжжя, 2001. – 327с.



Інна Дутчак, кандидат історичних наук, доцент ІІТІЗО МОНмолодьспорту України, Чернівецька філія, м. Чернівці

1   ...   10   11   12   13   14   15   16   17   ...   43


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка