Стратегічне планування в страхових компаніях



Скачати 379.38 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації12.11.2016
Розмір379.38 Kb.
  1   2   3


ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ



імені Вадима Гетьмана”

Нечипоренко Віталій Ігорович
УДК: 368.03:005.21

СТРАТЕГІЧНЕ ПЛАНУВАННЯ В СТРАХОВИХ КОМПАНІЯХ

Спеціальність 08.00.08. – Гроші, фінанси і кредит

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

КИЇВ – 2008


Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі страхування ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” Міністерства освіти і науки України.


Науковий керівник: доктор економічних наук, професор

Осадець Семен Степанович,

ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”,

завідувач кафедри страхування

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Базилевич Віктор Дмитрович,

Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, декан економічного факультету
кандидат економічних наук, доцент

Шумелда Ярослав Павлович,

Центр підготовки і перепідготовки кадрів та інформаційно-аналітичного забезпечення страхової діяльності, завідувач кафедри страхування, м. Київ
Захист відбудеться _10_ березня 2008 р. о _12-00_ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ “Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” за адресою: 03113, Київ, вул. Дехтярівська 49-г, ауд. 601.

Автореферат розісланий „_10_” лютого 2008 року

В.о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук,

професор Алексеєнко М.Д.
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
Актуальність теми. Високі темпи, але нестабільні тенденції розвитку страхового ринку України, процеси глобалізації, зростання присутності іноземних страховиків (більшість з яких економічно й методологічно потужніші від вітчизняних), значні потенційні можливості цього ринку і необхідність більш повного страхового забезпечення соціально-економічних потреб держави вимагають від керівників вітчизняних страхових компаній аналітично обґрунтованих, виважених та ефективних дій щодо стратегічного розвитку очолюваних ними компаній. Проте за умов недостатності науково-теоретичних і методологічних розробок, нормативно-регуляторної бази зі стратегічного планування (далі – СП), а також практичного досвіду цього виду планування забезпечити відповідну фінансову надійність, конкурентоспроможність і цілеспрямований, обґрунтовано прогнозований розвиток страховика досить проблематично. Стратегічні рішення керівниками компаній здебільшого приймаються інтуїтивно, шляхом спроб та помилок, аналогів чи копіювання. Є підстави стверджувати, що у вітчизняному страхуванні теорія і практика СП не набули належного розвитку через, насамперед, недооцінку ролі та значення цієї сфери управління, брак фахівців (науковців і практиків) з СП, а також нестабільність макроекономічних процесів у державі.

Водночас, дослідження в галузі економічної теорії та науково-методичні розробки зі стратегічного менеджменту після належного доопрацювання можуть бути ефективно застосовані в СП вітчизняних страхових компаній. Значний внесок до цих наукових надбань зробили західні вчені-економісти та дослідники І.Адізес, Е.Демінг, Р.Джейкобс, Р.Каплан, Д.Кемпбел, М.Кеннерлі, Д.Кревенс, С.Левицьки, Г.Нів, П.Нівен, Е.Нілі, Д.Нортон, М.Портер, Гр.Рейтер, Дж. Стонхауз, Р.Уільямс, Б.Фелпс, Д.Хассі, Р.Холлі, Дж.Чампі, А.Чандлер, К.У.Чан. Серед українських вчених та дослідників – це В.Базилевич, О.Барановський, С.Бушуєв, К.Воблий, О.Гаманкова, В.Єрмілов, М.Клапків, В.Нємцов, С.Осадець, В.Савчук. З числа російських – І.Авєрчев, В.Гамаюнов, А.Гвозденко, А.Зубєц, В.Єлиферов, Є.Коломін, М.Ніколенко, В.Рєпін, С.Філонович, Т.Федорова, В.Хруцкій, В.Шахов, Р.Юлдашев. Проте наявні дослідження у практиці СП страхових компаній можуть бути використані лише ситуативно чи фрагментарно. Передусім бракує формалізації повної процедури СП, методів розробки місії, бачення, логічного ланцюга „цілі – план – корпоративна культура – мотивація – контроль – корегування…”. Окремого розгляду й адаптації потребують новітні розробки в галузі стратегічного менеджменту. Наукова і практична значимість цих питань визначили вибір теми дисертаційного дослідження, її мету і завдання.



Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планом науково-дослідних робіт кафедри страхування ДВНЗ „Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана” і є складовою тем „Удосконалення управління фінансами підприємств та розвиток ринку страхових послуг” (номер державної реєстрації – 0101V009213) та „Система страхового захисту в умовах розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки” (номер державної реєстрації – 0106U004360). Автором роботи систематизовані глосарій, суб’єкти СП, їх взаємовідносини, а також показники СП.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове обґрунтування теоретичних засад і практичних технологій, форм та методів СП страхової компанії з опрацюванням основних факторів і фінансових показників, які в цьому плануванні застосовуються. Для досягнення означеної мети ставилися такі завдання:

- вивчити та узагальнити відповідну теоретичну базу, на підставі чого конкретизувати понятійний апарат, об’єкт та суб’єкти процесу СП у страхових компаніях;

- за результатами аналізу принципів і міжнародних стандартів СП діяльності страховика обґрунтувати доцільність та розробити основні стадії і етапи процесу цього планування;

- на підставі отриманих даних сформувати основні фактори та кількісні показники в розробці та реалізації стратегії страховика;

- визначити взаємозв’язок СП із системою бюджетування та операційно-вартісним аналізом у страховій компанії;

- уточнити етапи й основні методи технології СП діяльності страхової компанії на базі SWOT-аналізу та системи збалансованих показників.



Об’єктом дослідження є стратегічне управління діяльністю страхової компанії.

Предметом дослідження є теоретичні основи та прикладні методичні підходи до організації процесу СП страхової компанії.

Методи дослідження. Методологічною базою теоретичного дослідження обрано діалектичний метод наукового пізнання і системний підхід до застосування положень економічної теорії, а саме макро- та мікроекономіки, економічного аналізу та прогнозування, фінансів підприємств, стратегічного менеджменту і страхування – при визначенні суті і значення СП страхової компанії; аналіз залежності, взаємозв’язку, ситуаційний, альтернативної гіпотези, ієрархічної кластеризації, декомпозиції – при розробці процедури СП, визначенні основних факторів і показників; ідеального об’єкта, інтерактивного ефекту та факторної моделі – при формуванні варіантів і декомпозиції стратегічної мети, оргструктури, критеріїв ефективності праці. Наочність і можливість порівняння забезпечувалися методами групування, графічного і табличного відображення даних. Ефективність значної частини розробок досліджувалась методами практичного впровадження, неформальних інтерв`ю, експертного опитування, анкетування та фокус-груп.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці і доведенні до впровадження комплексу системи методів СП в діяльності страхової компанії. Основні результати, одержані здобувачем у процесі розв’язання поставлених у дисертації завдань, що відображають наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано системне поєднання фінансових і нефінансових показників СП страхової компанії, застосування якого забезпечує вимірюваність, контрольованість і можливість поточних коректив у процесі розробки та реалізації стратегічного плану;

- доведено доцільність декомпозиції стратегічної мети страховика за ознаками „страхові продукти”, „регіональні підрозділи”, „канали продажів”, „клієнти” та формування на їх базі вертикалей функціонального підпорядкування в оргструктурі страховика з метою визначення пріоритетів у розподілі ресурсів, проблемних зон у діяльності страхової компанії та персоніфікації відповідальності при реалізації стратегічного плану;

- розроблено процедуру поточної оцінки стану основних бізнес-процесів страхової компанії та визначення на базі цієї оцінки ефективності адміністративних заходів страховика по досягненню стратегічної мети;



удосконалено:

- систему критеріїв ефективності роботи персоналу підрозділів страхової компанії, що формують дохід, та підрозділів забезпечення у фінансових і кількісних нефінансових показниках за методами процесного нормування, комплексної оцінки, оцінки по продуктах та відхилень;

- визначення поняття „бачення” у СП страховика та його характерних ознак, а саме: конкретизовано його функції, принципи, порядок розробки і застосування, а також орієнтовний перелік фінансових і нефінансових показників, що містить у собі бачення;

набули подальшого розвитку:

- методичний підхід до обґрунтування стратегічних планових показників страховика за статтею „валовий збір страхових премій” для регіональних підрозділів та по окремих видах страхування з використанням математичного апарату і побудови прогнозних та порівняльних трендів;

- технологічні прийоми, заходи й умови розробки СП страхової компанії, а саме: застосування корпоративних стандартів і ексклюзивних гарантій для забезпечення планових якісних показників по обслуговуванню внутрішніх і зовнішніх клієнтів; потреба та межі конфіденційності у процесі розробки і реалізації стратегії; застосування процесної форми організації роботи персоналу відповідно до унормованих політик, процедур і технологічних інструкцій; порядок складання стратегічної карти страхової компанії за методом системи збалансованих показників; класифікація факторів у SWOT-аналізі та метод бенчмаркінгу.

Практичне значення одержаних результатів дослідження. Науково-методичні результати дослідження, а також висновки і пропозиції роботи призначені для практичного застосування в діяльності страхових компаній та при підготовці фахівців галузі. Вони використані у розробці програми і методичних матеріалів курсу підготовки і підвищення кваліфікації керівників страхових компаній та взяті до подальшого використання у частині аналізу управління стратегічним розвитком й регулювання вимог до страховиків щодо забезпечення належної надійності і виваженості рішень у довготерміновій перспективі (довідка Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 23.10.07 р. № 11880/04-10).

Практичне впровадження отримали методика СП і аналіз основних факторів у діяльності Ліги страхових організацій України (довідка ЛСОУ № 584/ІІІ-6 від 23.10.07 р.). В ЗАТ „Страхова група „ТАС” у 2002 – 2007 рр. реалізовано стратегію розвитку мережі агентів-фізичних осіб, яка досягла чисельності понад 2500 осіб; проведено ряд сесій СП; впроваджено організаційно-штатну структуру компанії із застосуванням методу вертикалей функціонального підпорядкування; введено трирівневу систему регламентації діяльності „політики/процедури/технологічні інструкції”; впроваджено систему фінансових та нефінансових критеріїв ефективності праці персоналу (довідка ЗАТ „Страхова група „ТАС” № Г.02.00/2145/1 від 15.05.2007 р.). У ВАТ „Страхове товариство „Іллічівське” реалізовано метод декомпозиції стратегічної мети, формування вертикалей функціонального підпорядкування, визначення критеріїв ефективності праці персоналу, впроваджено процедуру СП (довідка № 2246-р від 25.10.2007 р.).

Результати дослідження використані також у педагогічній діяльності здобувача під час роботи в КНЕУ ім. Вадима Гетьмана, зокрема при підготовці розділу підручника “Страхування”, формуванні навчально-методичного магістерського комплексу “Страховий менеджмент”, темах лекцій із дисциплін “Страхування” та “Страховий менеджмент” (довідка КНЕУ ім. В.Гетьмана від 25.10.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійного наукового дослідження. Наукові положення, висновки і рекомендації, викладені в дисертації, належать особисто автору та є його внеском у розвиток теорії і практики стратегічного планування у страхових компаніях. Особистий внесок автора репрезентують також друковані роботи, список яких подано окремо.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертації представлені у вигляді доповідей на трьох міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародний форум „Інновації. Інвестиції. Інтеграція. Механізми та інструменти становлення інвестиційно-інноваційної моделі економічного розвитку України за умов глобалізації” (м. Київ, 2004 р.); Міжнародна науково-практична конференція „Формування нової парадигми страхування” (м. Київ, КНУ ім. Тараса Шевченка, 2005 р.); Міжнародна науково-практична конференція Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації” (м. Київ, КНУ ім.Тараса Шевченка, 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертації опубліковано у 19-ти наукових статтях загальним обсягом 6,54 д.а., з них: у 5-ти фахових наукових (1,5 д.а.) й 14-ти інших виданнях (5,04 д.а.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 178 сторінок комп’ютерного тексту і містить 25 таблиць на 13-ти сторінках, 11 рисунків на 5-ти сторінках і 14 додатків на 25-ти сторінках. Список використаних джерел включає 197 найменувань на 17-ти сторінках.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано її мету і задачі, визначено обєкт і предмет дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У розділі 1 „Базові вимоги та передумови до впровадження стратегічного планування страховика” проведено аналіз динаміки розвитку вітчизняного страхового ринку, що характеризується відсутністю стабільності і цілеспрямованого перспективного розвитку. Це стосується, передусім, кількості страхових компаній, що діють на ринку, обсягу зібраних страхових премій відносно ВВП держави, співвідношення зібраних премій і страхових виплат, знецінення резервів, які формують страховики, за умов, коли рівень інфляції перевищує приріст страхових премій, відставання темпів зростання вітчизняного „non-life” страхування від цього показника у країнах Центральної та Східної Європи. Зазначені процеси є наслідком: 1. Застосування заходів державного регулювання страхового ринку. 2. Конкуренції вітчизняних страховиків між собою та з іноземними колегами. 3. Недосконалої науково-теоретичної та нормативно-регуляторної бази СП. 4. Низької ефективності дій по залученню можливостей страхування для розвитку вітчизняної економіки. 5. Прояву суттєвих помилок і прорахунків у СП чи ігнорування цього виду стратегічного управління в окремих страхових компаніях. Якщо перші два чинники є конструктивними і бажаними для розвитку страхового ринку, третій – незадіяний резерв, то четвертий і п’ятий свідчать про наявні прогалини у розбудові страхового ринку з боку держави і безумовно руйнівні з огляду на втрату грошових ресурсів для інвесторів та дефіцит фахівців для галузі.

Цілком очевидно, що розв’язання вказаних проблем повинно впорядкувати СП страховика, проте у даній сфері менеджменту до цього часу відсутня не тільки досконала науково-теоретична та методично-прикладна бази, але й загально прийнятий глосарій. Останній дає таку кількість понять „стратегія” та „стратегічне планування”, які, за висловом Дж.Траута, для користувачів „не дають нічого, окрім розгубленості”. Проведене дослідження дало підстави автору запропонувати такі визначення:

Стратегія – це встановлені цілі, визначені ресурси і сплановані дії, співпов’язані і взаємозалежні, що мають бути узгоджені між собою в якісних характеристиках та чітко визначені і збалансовані у кількісних показниках.

Функція – виконання елементарної частини загальної роботи, що однозначно трактується виконавцями і замовниками, має вхід та вихід, або початок, зміну, кінець і власний під-продукт. Головною функцією стратегії є досягнення мети шляхом оптимального використання ресурсів у процесі надання продуктів споживачам.

Стратегічне планування (СП) – визначення довгострокових цілей, вибір оптимальних шляхів їх досягнення з найбільш ефективним використанням наявних ресурсів, аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища, а також коригування як обраних шляхів і цілей, так і поточної діяльності страховика.

В роботі у трьох напрямках проведено дослідження впливу урядових державних органів на формування і реалізацію стратегії страховими компаніями. Перший – історичний, на теренах сучасної України від 1786 р. до 90-х років ХХ сторіччя. Другий – нинішнього стану стратегічного менеджменту у страхуванні за кордоном, безпосередньо в 11-ти країнах. Третій – у вимогах і рекомендаціях Міжнародної асоціації органів нагляду за страховою діяльністю та Директивах ЄС. Висновок – в історії і сучасній практиці страхування пройдений чималий шлях розвитку і напрацьовано досвід, який можна використовувати у вітчизняній страховій практиці. Постає питання: хто передусім зацікавлений в організації СП страховика? Чи співпадають інтереси цих суб’єктів? Для визначення вказаних субєктів досліджено логічний ланцюг: замовник – мета – стратегічний план – реалізація – продукт – споживач. „Замовник” є родовим поняттям, яке включає: 1. Засновники; 2. Акціонери; 3. Топ-менеджери; 4. Персонал; 5. Страхувальники; 6. Партнери; 7. Державний регулятор; 8. Обєднання страховиків. Кожна із цих категорій має безпосереднє відношення і власні інтереси до діяльності страховика, які можуть бути: а) ідентичними; б) незалежними; в) протилежними. Типовими завданнями перелічених суб’єктів страховикові у дослідженні визначено наступні (табл.1):

1. Від засновників страховика (акціонерів): А. Ринкова вартість страхової компанії; Б. Прибуток; В. Фінансова надійність; Г. Рентабельність; Н. Стратегічне управління компанією.

2. Від акціонерів, додатково до завдань від категорії 1: Д. Наявність чіткої стратегії; Е. Ріст доходів на акцію; Є. Досвід керівників; Ж. Витрати на дослідження і розвиток; З. Частка ринку; И. Управління ризиками.

3. Від топ-менеджерів, окрім визначених категоріями 1 та 2: І. Обсяг доходів і баланс портфеля; Ї. Рівень збитковості; Й. Адміністративні витрати; К. Рівень неопераційних доходів; Л. Диверсифікація діяльності; М. Формування конкурентних переваг; О. Кваліфікований персонал; П. Власна „ринкова вартість”; Р. Частка отриманого прибутку; Т. Соціальний пакет.

4. Від персоналу завдання В, Д, Ж, З, І, Ї, Й, Л, М, Н, О, П, Т, а також: Р. Мотивація від прибутку; С. Кар’єрний ріст; У. Умови праці та власна безпека.

5. Від страхувальників завдання В, Є, М, Н, О, а також: Ф. Якість послуг, передбачуваність, простота; Х. Цінова привабливість.

6. Від партнерів завдання В, Д, Є, Ж, З, И, І, Л, М, Н, О, Ф, Х, а також: Ц. Цінова привабливість; Ч. Гарантії та стандарти обслуговування.

7. Від державного регулятора завдання Б, В, Д, Є, Н, О, Ф.

8. Від об’єднань страховиків завдання Б, В, Д, Є, Ж, И, Н, О, Ф, Ч, та Ш. Участь у заходах перспективного розвитку страхового ринку і пропаганди страхування як інституту соціального захисту.

Аналіз даних показує, що найбільш зацікавлені у результатах СП є топ-менеджери (21 завдання), персонал (16) та партнери (15). Усі вісім категорій замовників зацікавлені у фінансовій надійності компанії, а питання СП є осердям усієї системи менеджменту страховика. Його недооцінка негативно впливає як на інтереси зазначених категорій, так і на сам процес життєвого циклу страховика.


Таблиця 1

Категорії замовників типових завдань стратегічного плану страховика




Категорії

Завдання (продукти) стратегічного плану

Всього

А

Б

В

Г

Д

Е

Є

Ж

З

И

І

Ї

Й

К

Л

М

Н

О

П

Р

С

Т

У

Ф

Х

Ц

Ч

Ш

1

Засновники

+

+

56


+

+

5

6



+

+

+

+

+

+



















+


































11

2

Інвестори


+

+

56


+

+

5

6



+

+

5

6



+




+

+



















+


































10

3

Топ-мене-джери

+

+

56


+

+

5

6



+

+

5

6



+

+

1

2



+

+

+

+


+1

2


+

+

+

+

+

1

2



+

+

1

2






+



















21

4

Персонал







+




+








+

1

2



+




+

+


+1

2





+

+

+

+

+

+

1

2



+

+

+
















16

5

Страхуваль-ники








+










+

























+

+

+
















+

+

3

4












7

6

Партнери








+




+




+

+

+

+

+










+

+

+

+
















+

+

3

4



+

3

4



+




15

7

Держ-регулятор




+

+




+




+




























+

+
















+













7

8

Обєднання




+

+




+




+

+

1

2






+



















+

+
















+







+

+

11




Всього

3

5

8

6

7

3

7

5

5

5

3

2

1

1

3

4

8

5

1

1

1

1

1

4

2

1

2

1





Примітка: В таблиці цифра під знаком „+” вказує категорію замовника, завдання від якого є умовно протилежними до завдання даного замовника.
Одним із принципово важливих у діяльності керівників вищої ланки є вміння забезпечувати компроміс протилежних інтересів різних категорій. Тут постає питання конфіденційності в процесі СП. З огляду на практичне застосування мінімально необхідна і достатня конфіденційність у процесі СП має базуватися на засадах , викладених у таблиці 2.

При цьому мають бути реалізовані наступні принципи:1) Запропонована ідея з моменту подання стає власністю компанії, при відповідній мотивації автора; 2) Кожне обмеження у розповсюдженні інформації має бути обґрунтоване, унормоване та стимульоване; 3) Суть перемоги – у випередженні конкурентів; 4) Стратегія – це спочатку ідея, що потребує захисту і розвитку, далі – мета, що вимагає наполегливої праці колективу, і на завершення – відомий широким колам предмет корпоративної гордості.


Таблиця 2
  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка