Ústav slavistiky становлення української лінгвістичної термінології



Сторінка9/12
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.29 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12

5.5Системні явища в українській лінгвістичній термінології


В останньому розділі практичної частини зосередимось на аналізі різних системних явищ, тобто антонімії, омонімії, паронімії та синонімії, які були виявлені протягом нашого дослідження в українській лінгвістичній термінології.

5.5.1Випадки синонімії в українській лінгвістичній термінології


Найчастішим з системних явищ, з якими ми зустрілись при розгляді зібраного матеріалу та укладанні словника, стала синонімія. Вона відзначається повним або частковим збігом значень двох або більше слів, між якими існує різниця в звучанні. Синонімами можуть виявитися не лише окремі слова, але й словосполучення або фразеологізми. Сукупність синонімів, споріднених за значенням слів, потім створює так званий синонімічний ряд ( словник – лексикон – словар - глосарій).

У загальновживаній мові синонімія виступає як найважливіша системоформуюча категорія. Що стосується термінологічних систем, синонімія в них сприймалася довгий час як небажане явище, тому що основною ознакою терміна є точно найменувати тільки одне поняття. Сьогодні негативне ставлення до даної проблеми значно покращилося та процес заміни нових термінів за застарілі, котрі увійшли з ужитку, сприймається як природна закономірність у формуванні термінів та терміносистем.

Існує кілька класифікацій синонімічних явищ, але ми вирішили зосередитись в рамках аналізованої лінгвістичної термінології тільки на два аспекти дослідження – синхронічний та діахронічний. Обидва погляди на терміни здійснюються в межах лексичних синонімів.

З діахронічного погляду синонімічну пару або ряд становить термін застарілий та термін новий, активно вживаний. В лінгвістичній термінології слід зосередитись на історичний аспект, тому що для дослідження та орієнтування в різних мовознавчих проблемах, треба знати не тільки новотвори, але й терміни, які наводять старі граматики. У нашому матеріалі можемо навести наступні синонімічні ряди, представлені застарілим та новим словами:



  • словник (актуально вживаний термін) – словар (імовірно залишився з часів СРСР) – лексикон – глосарій (назви про словники в давньому минулому, наприклад, Лексис Памва Беринди або Лексикон латинський),

  • абетка (вживаний український термін) - азбука – алфавіт (запозичені в минулому терміни, вживаються при називанні абеток інших мов) – абєцадло (історичний термін, зазначений у Памва Беринди)

  • граматика (інколи вживається ще у значенні підручника) – буквар – азбучникъ – алфавитникъ - алфавитаръ (старі терміни, що означають підручники, за якими вивчалася граматика).

Синхронічний аспект присвячений зіставленню власне українських термінів із термінами, запозиченими з інших мов. Хоча за сучасної доби досить сильно діють тенденції активного запозичення слів з різних мов з метою стандартизації термінології в окремих мовах, власне українські терміни й надалі зберігаються у вживанні. З таблички видно, що в більшості випадків українськими термінами користуємось набагато частіше, ніж запозиченими.

Український термін

Запозичений термін

сила

інтенсивність

орудний відмінок

інструменталь

словоскладання

композиція

іменник

субстантив

надгортанник

епіглотис

ілюстрація

ексемпліфікація

протиставлення

антитеза

звертання

апострофа

Інші типи синонімії в лінгвістичній термінології трапляються тільки поодиноко. Поява синонімії в аналізованому матеріалі спричинила проблему при укладанні майбутнього словника, зокрема при упорядкуванні термінів в реєстрі. Ми вирішили залишити в словнику всі знайдені форми, щоб вони створювали саме синонімічні ряди. На першому місці завжди стоїть найвідповідніший та найуживаніший із термінів.


5.5.2Випадки паронімії в українській лінгвістичній термінології


Паронімія належить до явищ, які більшою мірою, ніж в окремих терміносистемах, проявляються в рамках загальновживаної мови. Пароніми – це слова, які досить близькі за своїм звучанням, але відрізняються значенням. використання паронімів спрямовано в більшості випадків для створення каламбурів у художній літературі. Саме тому пояснюється їх відсутність у термінології, котра належить до іншого функціонального стилю.

В українській лінгвістичній термінології можна знайти декілька термінів, які входять у паронімічні пари. Другим елементом не завжди буває лінгвістичний терміни, але звичайно слова з іншої мовної сфери – найчастіше із загальновживаної мови.



В аналізованому матеріалі представлені пароніми, які поділяються за звуковим складом на однокореневі, тобто такі, які відрізняються тільки префіксами та суфіксами:

  • палаталізований («пом’якшений», про звук) – палатальний («який завжди вимовляється з додатковим піднесенням середньої частини спинки язика до твердого піднебіння»),

  • особовий («такий, що стосується особи») – особливий («характерний, специфічний, такий, що відрізняється від інших») ,

  • мовний (прикм. від слова мова) – мовленнєвий («той, що стосується мовлення»),

  • препозиція («положення, позиція») – пропозиція («те, що пропонується чиїй-небудь увазі») ,

  • префікс («значуща частина слова, яка стоїть перед коренем») – суфікс («значуща частина слова, що стоїть між коренем та закінченням»)

та різнокореневі, які відрізняються одним або двома звуками:

  • граматичний (прикм. до граматика) – драматичний («сповнений драматизму»),

  • епонім («назва речі, процесу або функції, утворена від імені людини») – етнонім («слово на позначення назви племені, народності чи народу»),

  • ексклюзивний («єдиний у своєму роді; той, що належить тільки одній людині») – експлозивний («такий, що створює враження вибуху»),

  • речення («мовна одиниця, яка є засобом формування та вираження думки») – рішення («результат дії; вирок суду»),

  • ступінь («порівняльна величина характеризуючи розмір, інтенсивність чогось») – степінь («добуток декількох однакових співмножників»).

Ми також зіткнулися з лексичними паронімами, передусім антонімічними паронімами (слова з протилежним значенням):

  • макродіалект («територіально поширений діалект») – мікродіалект («різновид мови, вживаний невеликою кількістю населення»),

  • префікс – суфікс,

та семантично різними паронімами (зовсім різні слова за своїм значенням):

  • формат («розмір») – формант («частина слова, що змінює лексичне й граматичне значення кореня або основи»),

  • адресат («той, кому є щось адресоване, надіслане») – адресант («той, хто посилає щось кому-небудь»).

5.5.3Випадки полісемії та омонімії в українській лінгвістичній термінології


У склад української лінгвістичної термінології входять крім вищенаведених одиниць також багатозначні або полісемічні слова. На відміну від антонімів та синонімів вони не виступають як засіб збагачення лексичного фонду мови. Полісемічні слова – це слова, які мають більше, ніж одне значення, котрі обов’язково пов’язані між собою. Такий зв’язок проявляється в тому, що значення мають якусь спільність – спільні семантичні компоненти (ручка – 1) «письмовий засіб»; 2) «ручка у дверей»; 3) «підлокітник» - тобто частини предмета, за яку його держать або беруть рукою).

В лінгвістичній термінології полісемія виявляється дуже рідко, тому що основним завданням кожного терміна є бути спрямованим до однозначності, тобто протилежної риси, ніж означає полісемія. Якщо в термінології зустрінемо полісемію, то у більшості випадках йдеться про терміни, які вживаються не тільки в зазначеній терміносистемі, але котрі найчастіше первісно створені в загальновживаній мові.

Як приклад полісемії у лінгвістичній термінології можливо навести термін склад, який тут може виступати у значенні: склад (відрізок звукового потоку мови, що складається з одного або кількох звуків) та словниковий склад (сукупність слів якоїсь мови). Спільним значенням наведених слів є кількість будь-яких одиниць складених в якусь групу.

Віддаленим наслідком полісемії являється омонімія. Омоніми – слова з однаковим звучанням, але зовсім різним значенням. У рамках аналізованої вибірки лінгвістичних термінів ми не виявили наявність омонімії (з даної причини зовсім не представлена також полісемія), тому що термінологія користується іншомовними словами, які походять від грецької або латинської термінології та мають певне стабільне значення.


5.5.4Випадки антонімії в українській лінгвістичній термінології


Антоніми – різнокореневі слова з протилежним значенням. Разом із синонімами належать до стилістичних багатств мови. На відміну від синонімів, які створюють групи, антоніми існують в більшості випадках тільки в парах. Основною сферою вживання антонімів вважається художня література та фольклор. Але і в нашій аналізованій вибірці з лінгвістичної термінології ми зустрілися з її випадками.

В лінгвістичній термінології антоніми представлені як термінами-одночленами, тобто іменниками та прикметниками; так і термінологічними сполученнями. Найчастіше це слова, котрі мають якісне або кількісне значення. Нами знайдені антоніми можливо розглядати за різними аспектами. З одної точки зору антоніми слід поділити за структурою на однокореневі (префікс – суфікс; голосний – приголосний (про звук); закритий – відкритий (про склад); підрядний – сурядний (про речення)) та різнокореневі (м’який приголосний – твердий приголосний; природна мова – штучна мова; загальний – конкретний, просте речення – складне речення ).

Слід звернути увагу також на антоніми-інтернаціоналізми, які становлять незначну групу антонімів, як наприклад: префікс – суфікс, мікросегмент – макросегмент. Численно представлені антоніми, утворені приєднанням заперечної частки не- (в іншомовних словах однакову функцію виконує префікс а-) до початкової форми слова: палаталізований – непалаталізований; тематичний – атематичний; повнозначний – неповнозначний. Для вираження протилежності використовуються також префіксоїди: однозначний – багатозначний.

Крім вище наведених дихотомічних типів антонімів, у лінгвістичній термінології трапляються також антоніми, які створюють не тільки пари. В окремих випадках можливо протиставити більше термінів. Такі слова взагалі не є протилежними, антонімія здійснюється тільки в якомусь контексті або в нашому випадку в певному середовищі чи ситуації. Як приклади можна навести окремі ступені (при ступенюванні прикметників або прислівників): нульовий ступінь – перший ступінь – другий ступінь; або категорію числа (у дієслів): однина – двоїна – множина. Такі антоніми потім називаємо трихотомічними. В матеріалі було знайдено подальші випадки, які нараховують ще більше, ніж три одиниці. Такими можливо вважати назви частин мови (іменник – прикметник – займенник – числівник – дієслово – прислівник – прийменник – сполучник – частка – вигук) або окремих відмінків (називний – родовий – давальний – знахідний – орудний – місцевий – кличний).


1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка