Ústav slavistiky становлення української лінгвістичної термінології



Сторінка7/12
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

5Спеціальна частина


На початку практичної частини слід зазначити, що аналіз нижченаведених термінів здійснено на основі нами зібраного матеріалу. загальна кількість його перевищує 5000 термінів, тому було вирішено вибрати для аналізу тільки частину їх, конкретніше українські відповідники до чеських лінгвістичних термінів, які починаються літерами А, E, F, J, M, S (всього 1333 терміни). У зазначеній вибірці представлено більшість явищ, які мали б бути предметом даного аналізу. Знайдемо тут терміни різні за походженням, утворені різними дериваційними способами, багато словосполучень, тобто термінів-багаточленів.

У рамках практичної частини дипломної роботи зосередимось на аналізі зібраних лінгвістичних термінів з погляду синтаксичної структури, словотворення та етимології. Також звернемо увагу ще на системні явища, котрі можуть виявитися у системі українських лінгвістичних термінів.

Аналізований матеріал включає в себе терміни з різних галузей мовознавства, тобто фонетики, граматики, синтаксису, морфології, лексикології та ін.

5.1Система українських лінгвістичних термінів


Лексика української лінгвістичної термінології дуже різноманітна. До її складу входять не тільки суто лінгвістичні терміни, але тут зустрічаємо також загальновживані слова, котрі виконують функцію терміна чи складової частини терміна (напр., слова час і минулий, пор. термін минулий час та загальвживане минулий тиждень). Певну частину термінології представляють слова, запозичені з інших мов, найчастіше грецької та латинської, тому що на основі саме їх була сформована термінологія переважної більшості європейських мов.

З погляду частин мови, українські лінгвістичні терміни найчастіше представлені іменниками, прикметниками, поодиноко у мовознавстві зустрічаємось із термінами-дієсловами та термінами-прислівниками.

Так, зокрема, іменники у лінгвістичній термінології виступають повнозначними одиницями мови та можуть функціонувати як окремі терміни (мова, аналіз, вираження, словник, епітет). Терміни-прикметнники належать завжди до секундарних слів, тому що їх утворено від інших частин мови - іменників або дієслів. Зазначені терміни нечасто в термінології використовуються самостійно, частіше пов’язуються з іншими словами та створюють словосполучення (пояснувальне речення, простий іменник, видова назва). У нами зібраному матеріалі фігурує тільки одне дієслово-термін – означати. Що стосується прислівників, то вони входять у склад словосполучень, але як самостійні терміни не вживаються.

Говорячи про частиномовну приналежність лінгвістичних термінів, слід ще згадати дієприкметники, котрі не належать до термінів, але які у складі термінології можливо знайти, а саме в довгих описових термінологічних словосполученнях (напр., майбутній час у минулому часі або композит, утворений із словосполучення).


5.2Синтаксична будова українських лінгвістичних термінів


За синтаксичною структурою лінгвістичні терміни можна класифікувати як терміни-одночлени або терміни прості, та терміни-багаточлени або терміни-словосполучення. Прості терміни далі поділяються на похідні (абревіація, суфікс, плеоназм, конверсія, консонантизм) та непохідні (приставка, зімкнення, означення, найменування, короткість, мова, ясна).

На думку вчених, більш ніж 70 % усіх термінів становлять словосполучення. Такі типи термінів можливо ще класифікувати за кількістю компонентів на двочленні та багаточленні. У лінгвістичній термінології перевищують двочленні терміни (конкретний іменник, складносурядне речення, внутрішній додаток), але існує також декілька багаточленних термінів, які найчастіше виникли внаслідок відсутності точного найменування предмета, явища; тобто їх слід описувати більше словами (інвентар одиниць мовної системи, прикметники ступеня надмірного впливу, кореляція за участю голосу). На об’єднанні слів у терміни-композити зосередимось в окремому розділі практичної частини.


5.3Способи утворення українських лінгвістичних термінів


Словниковий склад української лінгвістичної термінології збагачується за рахунок створення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу української мови. Сьогодні можна розрізняти такі основні способи творення нових слів21: морфологічний, морфологічно-синтаксичний, лексико-синтаксичний та лексико-семантичний. Деякі інші способи словотвору термінів ми вже навели в теоретичній частині, але не всі з них використовуються у лінгвістичній термінології. Існують ще подальші розподіли та класифікації словотворчих процесів, але вони не є предметом нашого дослідження. Зосередимось тільки на способах словотворення, котрі реалізуються в лінгвістичній термінології та проілюструємо їх на окремих прикладах.

5.3.1Морфологічний спосіб утворення похідних слів


Морфологічний спосіб вважається одним з найпродуктивніших способів творення нових слів. Тут українська мова користується багатим реєстром різних словотворчих формантів, за допомогою котрих можуть виникати певні групи термінів. У лінгвістичній термінології цей спосіб творення також представлений, хоча в останні роки дедалі більше мовознавці схиляються до запозичування слів з інших мов. До морфологічного способу творення слів належать передусім префіксальний, суфіксальний, префіксально-суфіксальний та безафіксний способи. Префікси та суфікси змінюють семантичне значення терміна, тобто його модифікують (мова – промова – прамова – мовець – мовознавство). Зазначені форманти традиційно поділяють на продуктивні та непродуктивні. Що стосується абревіації, котра також належить до морфологічних способів, то окремо не будемо про неї говорити, тому що у лінгвістичній термінології цей спосіб творення практично не використовують, можливі лише поодинокі випадки. До зазначеного дериваційного способу слід внести ще словоскладання та основоскладання, тому що в такий спосіб утворена переважна більшість лінгвістичних термінів.

5.3.1.1Префіксальний спосіб


Префіксальний спосіб полягає в тому, що до самостійного слова додається префікс, за допомогою якого виникає нове слово. Префіксальним способом створюємо іменники, прикметники, дієслова та прислівники. Кожна з частин мови користується властивими їй префіксами.

У лінгвістичній термінології префіксальний спосіб утворення здійснюється в іменниках та прикметниках, тому що інші частини мови тут зовсім не представлені. В порівнянні з іншими способами творення, його на сучасному етапі вважаємо малопродуктивним, тому що вказаний спосіб використовує значно обмежену кількість префіксів. В останні роки більш активізувалося вживання іншомовних префіксів. За допомогою власне українських префіксів у лінгвістичній термінології виникали нові слова у минулому, сьогодні вони вживаються лише зрідка.

Продуктивними українськими префіксами можна назвати хіба що тільки: при-(приіменний, придієслівний), від-(віддієслівний), під-(підтекст). Особливе місце займає у системі префіксів не-, який має значення або протилежності, або неприналежності того, що є найменуваним (нерізкість, неяскравий).

Більшу продуктивність проявляють префікси іншомовного походження. В останній час дериваційну потенцію активно проявляють, зокрема: архі- : виражає найбільший ступінь виявлення властивості (архіфонема, архілексема); мета-: вживається як вираження узагальнення (метамова, металінгвістика, метатекст, метабаза). Менш вживаними є, наприклад, суфікси супра-(супрасинтаксис, супраморфема); супер-(суперстрат); анти-(антиметабола, антиклімакс).

У створенні іменників (потенційно і прикметників) в лінгвістичній термінології беруть участь також префіксоїди мікро-: виражає зменшення (мікродіалект, мікросегмент, мікролінгвістика, пор. можливі відіменні утворення мікродіалектний, мікросегментний, мікролінгвістичний) та напів- (представлений одним терміном напівзв’язка).

Зазначені іншомовні префікси (крім останнього напів-) приєднуються зазвичай до запозичених слів, тому виникає проблема стосовно того, чи ці слова віднести до цього способу словотвору, чи їх вважати тільки словами іншомовного походження. Відповідно до підручників (Mluvnice současné ukrajinštiny, Курс сучасної української мови – Морфологія) терміни, створені в такий спосіб, будемо зараховувати не тільки в терміни іншомовного походження, але й в слова, що виникли префіксальним способом.


5.3.1.2Суфіксальний спосіб


Одним з найпродуктивніших морфологічних способів утворення нових термінів вважається суфіксація, котра полягає в тому, що до кореня слова приєднуються словотворчі суфікси, за допомогою яких може виникати слово з новим поняттям (слово – словник) або таким способом утворені слова виражають тільки певні відтінки значення початкового кореня (пор. загальновживані язик – язичок).

В лінгвістичній термінології цей спосіб вважаємо досить продуктивним. За допомогою українських суфіксів у лінгвістичній термінології створюються терміни як від власне українських, так і від іншомовних слів. Суфікси виступають також як засіб пристосування іншомовних слів мові та її правилам. Найчастіше суфіксальний спосіб вжито в іменниках та прикметниках.


5.3.1.2.1Суфіксальний спосіб в іменниках

Найпоширеніший спосіб творення термінів, тобто іменників-одночленів, є суфіксальний спосіб. Іменники в лінгвістичній термінології можуть створюватися від повнозначних частин мови, тобто

  • іменників за допомогою суфіксів:

    • -ник, продуктивний суфікс, який зазвичай бере участь в утворенні групи слів на позначення назв речей, предметів і знарядь. У лінгвістичній термінології найбільш представлені в цій групі назви частин мови (слово – словник; склад – складник; прикмета – прикметник; сполука – сполучник; ім’я – іменник).

Крім наведеного суфіксу, існує ряд суфіксів непродуктивних, якими є передусім -ина: (обстава – обставина), -ач/-яч: (дія – діяч), -к-: (карта –картка, риса – риска).

Більша продуктивність характерна для іншомовних суфіксів, які найчастіше приєднано до коренів іншомовних слів. Продуктивними можна дефінувати -изм/-ізм, які найчастіше називають джерело походження слів, частину слова чи варіант його або мовознавчі напрямки (інтернаціоналізм, полонізм, менталізм, синкретизм); -ант (формант, альтернант), -ат (адресат).



  • прикметників за допомогою суфіксів:

    • -ість, який належить до між найпродуктивніших суфіксів при створюванні термінів-іменників. Слова, що виникли таким способом, часто походять від віддієслівних прикметників. Кінцеві субстантиви називають якості чи стани, або ж є носіями якості (перервний – перервність; довільний – довільність; милозвучний – милозвучність; благозвучний – благозвучність; частотний – частотність; одномовний – одномовність; узгоджений – узгодженість),

    • -ота: Створює назви якостей або носіїв якості (частий – частота).

  • дієслів за допомогою суфіксів:

    • -ення: до таких термінів зараховуються назви результату дії (обрамити – обрамлення; уособити – уособлення; протиставити – протиставлення; спростити – спрощення; висловлювати – висловлення; означити – означення; мовити – мовлення; замістити – заміщення)

    • -(a)ння: цей суфікс трапляється в значній кількості іменників-назвах дії, тобто назвах результату дії або знарядь (звертати – звертання; наголошувати – наголошування; порівняти - порівняння; відмінювати – відмінювання; прилягати – прилягання; додавати – додавання; підпорядкувати – підпорядкування).

Наведені суфікси -ення та -(a)ння, -іння виявились найвживанішими при створюванні віддієслівних термінів. Завдяки ним виникає приблизно 35,5 % простих власне українських термінів.

Менш продуктивним виявились, наприклад, суфікс -к- (зв’язати – зв’язка; прикладати – прикладка) та -чик (показати – покажчик), -т- (терти – тертя), котрі представлені тільки одним словом.



  • числівників за допомогою суфікса:

    • -ин: представлений словами, які виражають категорію числа (один – однина; пор. давнє много – множина)

Окремо слід виділити численну групу іменників, які виникли внаслідок пристосування іншомовних слів до українського середовища за допомогою власне українських суфіксів. Йдеться, передовсім, про іншомовні назви наук, дій, процесів, які набирають суфікси -ацій-/-ізацій- (абревіація, афіксація, персоніфікація, мультивербізація, монофтонгізація); -ій- (енциклопедія, експлозія, флексія, філологія).


5.3.1.2.2Суфіксальний спосіб у прикметниках

Значно представлений суфіксальний спосіб творення слів у прикметниках, де він здійснюється додаванням формантів до основ слів. Прикметники, що виникають в термінології внаслідок такого словотворчого процесу, утворюються тільки від іменників. За сучасної доби спостерігається тенденція утворення прикметників-термінів від похідних запозичених слів.

Зібраний нами матеріал дозволяє стверджувати, що високою продуктивністю без сумніву відзначаються суфікси:



    • -н-: за його допомогою створені якісні й відносні прикметники від субстантивів і дієслів. З наведеним словотвором пов’язано чергування звуків (алфавіт – алфавітний; абстракт – абстрактний; граматика – граматичний­; емоція – емоційний; дієслово – дієслівний; аблатив – аблативний; перерва – перервний; склад - складний).

    • -ов-: супровідним явищем цього словотворчого процесу є чергування о – Ø. (прикметник – прикметниковий; присудок – присудковий; іменник – іменниковий; прислівник - прислівниковий)

    • -ськ- (-цьк-, -зьк-): зазначені суфікси вживаються при утворенні іменників від географічних назв. У лінгвістичній термінології найчастіше їми позначають назви окремих мов. (Македонія – македонська мова; Німеччина – німецька мова; Франція – французька мова). Суфікс -ськ- крім наведеного, використовується також для вираження загального відношення (автор – авторський; місто – міський).

Між іншими продуктивними суфіксами для творення термінів на основі запозичених слів в лінгвістичній термінології також знаходиться:

    • -ичн-/-ічн- (енциклопедія – енциклопедичний; етимологія – етимологічний; стилістика – стилістичний)

    • -альн-/-іальн- (територія - територіальний; момент – моментальний; норма – нормальний)

    • -ивн- (аудит – аудитивний; регресія – регресивний)

    • -арн- (альвеоли – альвеолярний; регуляція – регулярний).

Хоч ці слова утворені в українській мові додаванням суфіксів, в них постійно залишається іншомовний корінь, тобто з погляду походження їх надалі будемо розглядати як іншомовні слова.

5.3.1.3Префіксально-суфіксальний спосіб


Префіксально-суфіксальний спосіб у лінгвістичній термінології виступає як малопродуктивний. Це власне спосіб творення похідних слів одночасним додаванням суфікса та префікса до основи слова. В аналізованому матеріалі зустрічаємо лише декілька термінів, утворених в такий спосіб: над + основа + ник : надгортанник; при + основа + ник: прислівник (одночасно вказаний термін треба зараховувати до кальок); на + основа + й: наріччя (від дієслова ректи – чергування к та ч).

5.3.1.4Безафіксний спосіб


Крім різних афіксальних утворень, українській мові властиве також безафіксне творення нових слів, котре відбувається внаслідок скорочення твірної основи слів. Таким способом виникає в лінгвістичній термінології певна група іменників, які походять від дієслів та прикметників. Найчастіше від дієслів утворюються іменники чоловічого роду (наступити – наступ; перелічити – перелік; родити – рід, наголосити – наголос, вибрати - вибір), але зустрічаємо також іменники жіночого роду (будувати – будова; замінити – заміна; оповідати – оповідь). Поодиноко трапляються відприкметникові форми (придиховий – придих).

5.3.1.5Складання слів або основ в композити


Цей словотворчий процес у лінгвістичній термінології вважається малопродуктивним та представлений лише кількома одиницями. Він полягає в поєднанні твірних основ слів за допомогою інтерфікса (о або е) – основоскладання (мовознавство, єдинопочаток) або без нього – словоскладання (речення-складник). Продуктивними вважаємо такі словотворчі процеси в іменниках та прикметниках. Досить часто їх супроводжує суфіксація. Найчастіше деривація реалізується за такими моделями, подекуди з використанням інтерфіксів, які не знайшли відображення у нижченаведених моделях:

І м е н н и к + і м е н н и к

(словозміна, словоскладання, словотвір, дієслово, словоформа, словосполучення)


П р и с л і в н и к + п р и к м е т н и к

(високотональний, взаємопротиставлений)


Ч и с л і в н и к + і м е н н и к

(єдинопочаток, єдинозакінчення, багаточленний, багатомовність)


Ч и с л і в н и к + п р и к м е т н и к

(двоскладний, одновидовий, однократний, двомовний).

Другий спосіб, за яким можливо класифікувати утворені (похідні) лінгвістичні терміни, базується на синтаксичному зв’язку між словами, котрий може бути:



  • сурядний

    • Слова можуть об’єднуватись безпосередньо (речення-складник, дієслово-зв’язка) або за допомогою інтерфіксів (дієслово),

  • підрядний

    • Полягає в об‘єднанні нерівноправних основ, з яких одна залежить від другої (єдинопочаток, високотональний).

5.3.2Морфолого-синтаксичний спосіб словотворення


В поодиноких випадках зустрічаємось в лінгвістичній термінології з таким словотворчим способом, який реалізується тільки переходом прикметників в іменники, тобто субстантивізацією. Прикметники, що завжди виступають у сполуці із іменником, починають вживатися самостійно та мають те саме значення, як ціле словосполучення: означуюче, означуване (означуючий та означуваний предмет, явище), приголосний (приголосний звук).

5.3.3Складання слів у термінологічні словосполучення


Найхарактернішим способом збагачування лінгвістичної термінології є створювання термінологічних словосполучень. У лінгвістичній терміносистемі вони займають певне місце та творять 69,9 % усіх термінів. Багатослівні лінгвістичні терміни в більшості випадків створюють закрите словосполучення, до якого неможливо включити інші елементи або заміняти окремі його елементи іншими словами (дієслово доконаного виду, адміністративний стиль). Тільки в окремих випадках (словотворчий процес – спосіб словотворення) з’являються в термінології вільні словосполучення, в яких можливо окремі слова замінити синонімами. Але як в усіх термінах, так і в словосполученні, відбувається уточнення, тобто краще було, якби кожний термін передавав лише одне поняття.

У кожному термінологічному словосполученні окремі слова втрачають свою самостійність, деякі слова більше або менше стають опорою одне другому. Причому дослівне значення окремих слів часто не зберігається.



явищем, вартим уваги, в лінгвістичній термінології є поступове розширювання терміна, тобто зростання кількості його лексичних одиниць (дієприкметник – активний дієприкметник - активний дієприкметник теперішнього часу), яке здебільшого спричинено конкретизацією терміна. Окремі слова, які входять у склад нового терміна, можливо зворотно поділити на окремі повнозначні термінологічні одиниці.

За кількістю членів можливо термінологічні словосполучення поділити на дво-, три- та багаточленні. Найчастіше в лінгвістичній термінології трапляються двочленні словосполучення, які за синтаксичною будовою слід поділити на дві моделі:



П р и к м е т н и к + і м е н н и к

(когнітивна лінгвістика, односкладне речення, мотивована основа)
І м е н н и к + і м е н н и к

(контекстуальність комунікації, методи лінгвістики, оператор порівняння)


Тричленні термінологічні словосполучення можуть бути побудовані таким способом:

І м е н н и к + п р и к м е т н и к + і м е н н и к

(розповідь від першої особи, дієслово доконаного виду, актуалізація мовних засобів)
П р и к м е т н и к + п р и к м е т н и к + і м е н н и к

(додатковий орієнтаційний момент, дієслівне двоскладне речення, актуальний теперішній час)


П р и к м е т н и к + і м е н н и к + і м е н н и к

(відокремлений член речення, пасивний стан дієслова, стягнена форма прикметника)

Крім двочленних та тричленних словосполучень, досить часто в лінгвістичній термінології виникають чотиричленні терміни, структура котрих може виглядати:

П р и к м е т н и к + і м е н н и к + п р и к м е т н и к + і м е н н и к

(словниковий склад літературної мови, стилістичне транспортування мовних засобів, позачасове вживання теперішнього часу, односкладне речення з допоміжним дієсловом)
П р и к м е т н и к + і м е н н и к + і м е н н и к + і м е н н и к

(аналітичне творення ступенів порівняння)


І м е н н и к + п р и й м е н н и к + і м е н н и к + і м е н н и к

(графіка із застосуванням диграфів, прикметник із значенням можливості )


В окремих випадках зустрічаємо лінгвістичні терміни, котрі складені з п’яти або шести одиниць: прикметники ступеня недостатнього вияву інтенсивності ознаки або іменне односкладне речення з допоміжним дієсловом.

У зв’язку з тим, що дієслова у лінгвістичній термінології майже не трапляються, то й сполучення з ними у термінологічній системі не існують. Те саме можна сказати й про прислівник, який випадково з’являється у сполученні із іменниками, напр. (стилістично нейтральний мовний засіб).

Для ілюстрації додаємо статистичний коментар стосовно синтактичної будови лінгвістичних термінів.


Розподіл термінів за

синтаксичною будовою

Процентуальне вираження із загальної кількості (1333 терміни)

Одночленні терміни

30,0 %

Двочленні терміни

Тричленні терміни

Багаточленні терміни


56,1 %

9,6 %


4,3 %

5.3.4Калькування


зрідка в українській лінгвістичній термінології спостерігаємо появу кальок. Калька означає слово, яке виникло дослівним перекладом з іншої мови (словотворчі кальки), або слово, побудоване на підставі чужого прикладу. В рамках лінгвістичної термінології та нами аналізованого матеріалу зустрічаємо тільки окремі випадки кальок. Словотворчими кальками вважаємо терміни прислівник, який виник дослівним перекладом латинського терміна adverbium; термін обставина, який є калькою французького слова circonstance або німецького слова Umstand; азбука, утворена від двох перших кириличних літер «аз» та «буки» аналогічно до алфавіт від назв перших літер грецької абетки, та термін підмет, калькуванням латинського слова subjectum.

5.3.5Запозичення термінів з інших мов


На сучасному етапі розвитку української лінгвістичної термінології найважливіше місце в словотворі нових слів займає запозичення іншомовних термінів. В аналізованому матеріалі запозичені слова представляють 72,3 % із простих термінів. Основними для запозичування в лінгвістичній термінології стали грецька та латинська мови, терміни яких творять більш, ніж 60 % усіх простих термінів. Менший вплив потім становлять західноєвропейські мови – точніше французька, німецька та англійська. Приблизно у 7,7 % простих термінів не було з’ясовано походження чи вони були запозичені по одному з різних мов (нагуатль, санскрит, африканс). До цієї групи ми також включили терміни, які складаються з компонентів різних мов, тобто неможливо їх занести до конретних груп (протоформа, макролінгвістика, метатекст, монолінгвізм).
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка