Ústav slavistiky становлення української лінгвістичної термінології



Сторінка4/12
Дата конвертації05.03.2017
Розмір1.29 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12

3.1Термін


Термін (лат. terminus – «рубіж, межа») – слово або словосполучення, що позначає поняття певної галузі науки, техніки тощо. Основними ознаками терміну є : системність, наявність дефініції, тенденція до однозначності в межах свого термінологічного поля, тобто термінології певної галузі.6 Зазначені ознаки наявні тільки в конкретних терміносистемах, але за їх межами термін втрачає вказані характеристики і стає загальновживаним словом. Слід також зазначити, що основна функція терміна – номінативна та що терміни у більшості випадках позбавлені емоційного забарвлення.

Відомо що, «терміни протипоставлені загальній лексиці також у тому відношенні, що вони пов’язані з визначеною науковою концепцією: в термінах відбиваються результати наукових досліджень і їх теоретичне осмислення».7

У мовознавстві використовується значна кількість пояснень поняття термін. Вони є здебільшого досить подібними та відрізняються тільки в деталях.

Термін – одиниця лексичного складу мови, завданням котрої є називати реалії даної спеціальності та бути підставою для наукового висловлювання. Без цих найменувань неможливо здійснювати наукову роботу. У науковому тексті термін виступає як стабільний елемент, який приєднують до одиниць загальновживаного лексичного складу мови. Відзначаються дві основні сфери функціонування термінів: сфера внутрішньо-наукова та сфера зовнішніх зв’язків мови.

«Кожен термін є результатом розумової діяльності людини, зокрема діяльності, спрямованої на узагальнення і абстрагування».8

Якщо розглядати терміни за частиномовною приналежністю, то безумовно вони найбільше представлені іменниками та прикметниками, менше прислівниками та дієсловами.

Терміни виникають у певному середовищі. Їх укладання не може бути випадковим, але мусить відповідати нормам словотвору національної мови. Нові, правильно утворені терміни, включаються до лексичного фонду мови та збагачують термінологічну систему окремих галузей.

Слід мати на увазі те, що в кожній із галузей конкретний термін має інше семантичне значення, котре може збігатися із значенням у загальній мові або може відрізнятися від нього. Варто також зазначити, що на зміну значення терміна впливають мовні та і позамовні фактори.


3.1.1Типологія термінів


Терміни можна угруповувати за різними критеріями. Найчастіше зустрічаємось з нижченаведеною класифікацією:

За формою :

  • однослівні: артикуляція, означення, наголос

  • багатослівні або термінологічні словосполучення (найчастіше двослівні терміни): родовий відмінок, складносурядне речення

За сферою вживання9:

  • офіційні, повні, стандартні терміни: заява, оголошення

  • напівофіційні терміни (кальки запозичених термінів, літературно-розмовні варіанти термінів, додатків, нестандартні терміни – назви, професіоналізми)

    • кальки: супермагазин (superstore), грошова допомога (allowance)

    • професіоналізми: гранки (сфера поліграфії), розкрутити (розрекламувати – сфера шоу-бізнеса)

  • неофіційні терміни (розмовно-фамільярні, жартівливі, просторічні)

    • мобільничка (мобільний телефон), бараболя (картопля)

За походженням:

  • питомий лексичний фонд мови: скарбниця, м’яз, комаха, брунька,

  • інтернаціоналізми: слово або сполучення, яке належить до лексичного фонду багатьох мов: інтернет, фізика, спонсор,

  • неологізми: новоутворена або запозичена лексична одиниця, котра з‘являється для позначення нових фактів: довкілля, аудит, торговий дім, акціонерне товариство, інновація, українонімий віце-прем’єр, новий українець, євросоюзівці, тіньвики.

Виникнення неологізмів пов‘язано із прогресом науки, культури й суспільства. Вони утворюються для найменування нових реалій, чіткішого окреслення існуючих понять і т. д. Частина неологізмів, які належать до технічної або наукової термінології, поступово переходить в інші сфери життя народу.

  • індивідуалізми: терміни, штучно утворені вченими, письменниками, поетами: окремішність, банкнотно-зелена ідеологія, окрадений.

Кожна наука має свою систему понять, якій би мала відповідати рівноцінна система термінів. протягом термінотворення треба дбайливо вибирати афікси та складати термінологічні сполучення зі зручних слів, враховуючи, перш за все, фонетичні закони та парадигматику конкретної мови.

3.1.2Формування термінів


Формування та виникнення термінів є довгим і складним процесом, який здійснюється такими способами:10

  1. утворюванням похідних слів: додавання префіксів та суфіксів до існуючих слів

Це найчастіший спосіб утворення нових термінів. Із основних слів можливо створити повні групи термінів. Окремі афікси, за допомогою яких виникають нові слова, можна поділяти на продуктивні або непродуктивні. Продуктивні – це афікси, які постійно й дуже активно використовуються для укладання нових термінів. Непродуктивні – афікси, які в минулому вживалися досить часто, але за сучасної доби вже застаріли.

  1. складанням слів у термінологічні словосполучення

Цей спосіб належить до найпродуктивніших способів словотвору. Два або більше слів зливаються в одне словосполучення. Окремі слова втрачають у словосполученні свою самостійність та їх питоме значення зникає. У новому сполученні його члени набувають нового змісту, який є в даній формі однозначний. термінологічні словосполучення, як правило, поділяють на номінативні та дієслівні. Кожне термінологічне словосполучення виступає у мові як певна форма, тобто неможливо його члени пересувати або заміняти синонімами.

  1. об’єднуванням слів у композити – складені слова

Йдеться про один з найпродуктивніших способів творення нових слів, котрі виникають складанням двох, винятково більше основ. Об‘єднуються передусім іменники та прикметники. Складені слова зберігають усі ознаки однослівних термінів та можуть стати базою для утворення дальших термінів. Звичайно композити поділяються на приєднальні та єднальні.

У приєднальних композитах один із членів, переважно перший, уточнює значення другого члена. Між окремими членами існують певні відношення, що можуть бути: означальні, прислівникові та додаткові. Деякі приєднальні композити знаходяться на межі літературної та нелітературної мов. Це складені слова, які утворилися від чужих виразів (авто, електро, фото : автозавод, електролічильник) або також міжнародні композити, які мова прийняла ( фотограф, автомат). Яскравими прикладами тому можуть бути терміни: носоглотка, правообертальний.

Менш представленою є група єднальних композитів, між членами яких є зв’язок сурядності. Тут зустрічаємось здебільшого з прикметниками, і якщо вони належать до системи термінології, то їх пишемо через дефіс, напр., чесько-український.

Великою групою є також композити, члени яких пов’язані граматичною конструкцією. Можемо їх також вважати як проміжний ступінь між термінами похідними та складеними: акцентологія, законодавець, електромотор.



  1. використанням скорочених слів або скорочень

Скорочення творять обмежену групу термінів. Їх завданням є в згущеній формі висловити складне термінологічне сполучення, що допомагає кращій комунікації. Найчастіше зазначені номени виникають із початкових літер або з початкових складів окремих членів термінологічного сполучення: ООН – Організація Об’єднаних Націй, універмаг – універсальний магазин.

  1. перенесенням значення

В цьому випадку загальновживане слово в термінології набуває нового перенесеного значення, а саме на підставі якогось подібного знаку. Досить часто, зокрема, використовуються в переносному значенні частини людського тіла – голова, зуб, тіло, а також вживаються назви тварин, частини одягу тощо.

Вживання метафорічних назв у термінології є дуже активним, але далі ця лексика не розростається. Більшість цих переносних найменувань було утворено в далекому минулому. Використання слів у перенесеному значенні в термінології дає можливість краще запам’яти терміни і тому вони легше фіксуються у суспільстві, напр., голова організації, зуб пили.



  1. запозиченням слів з інших мов

Термінологічна лексика збагачується також іншомовними словами. Йдеться, зокрема, про іменники та прикметники, але й також про дієслова, які пристосуємо мові тим, що додамо до них, властиві данїй мові, дієслівні суфікси. Ці запозичені слова свідчать про зв‘язки на міжнародному рівні.

Значну роль у формуванні термінології кожного народу відіграли, зокрема, латинські та грецькі терміни. Через свою достатню точність вони стали однією з важливих частин лексичного складу термінології, в першу чергу лікарської. Але й ці терміни формуються під впливом тієї мови, до якої увійшли.

Іншомовна лексика займає у термінології важливу роль. Але вона інколи ускладнює розуміння, адже значна кількість іншомовних слів досить часто незрозумілі для широкого загалу. Інша проблема – форма таких слів може спричиняти труднощі для вимови та їх важко запам’ятати. Це саме стосується також орфографії.
При створенні нового терміна, на думку вчених, є важливим, щоб новотвір відповідав таким вимогам:


  • термін мусить бути однозначним,

  • одному поняттю мала б відповідати тільки одна назва,

  • подібні за значенням поняття слід виражати одним терміном,

  • термін повинен бути простим і милозвучним, тобто мовно досконалим,

  • уніфіковане вживання терміна у певній терміносистемі, яка б мала бути в даній галузі спільною і в інших світових мовах,

  • термін повинен бути стилістично нейтральним та відповідати словотворчим та синтаксичним правилам даної мови.

Важливу роль у термінології займає сленг. Скільки є професій, стільки є сленгів. Кожний з них має своєрідну лексику, яка знаходиться поза межами літературної мови. На думку вчених, для термінології сленг небезпечний там, де не існує розвинута термінологічна система, тому що він потім порушує структуру мови.

Актуальним питанням у термінологіі стала синонімія. Найчастіше синоніми утворюються в результаті співіснування питомого слова та запозичення (асиміляція – уподібнення, машина – автомобіль). Інший різновид представляють синоніми, які виникли у зв’язку з появою поряд з багатослівним ще й однослівного терміна. Синонімія також наявна там, де один термін застаріє та його замінюють іншим або коли виникає нове слово та внаслідок цього створюється синонімічний ряд. Слід зауважити, що термінологічними синонімами вважаються тільки такі, котрі входять до літературної мови. Треба сказати, що синонімія не є для термінології занадто бажаним явищем.

Створення термінів підлягає певним нормам. Нормалізація термінології є власне свідоме піклування про перелік та систематичне формування термінів. Якщо намагаємось стандартизувати термінологію, то слід брати до уваги наступні основні її недоліки : незадовільну кількість наукових виразів для нових наукових понять, нестабільність термінів, невідповідність деяких назв, орфографічну та граматичну неєдність. Їх під час роботи слід відстороняти. Укладанням термінів займаються спеціальні наукові комісії, створені з мовознавців. Основними завданнями їх діяальності є намагання стабілізувати терміни щодо їх точності, щоб вони не відхилялися від лексичного складу даної мови та органічно входили в термінологічну систему даної спеціальності.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   12


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка