Співтворчість вчителя та учнів на уроках світової літератури через активізацію їх пізнавальних



Скачати 353.68 Kb.
Дата конвертації22.02.2017
Розмір353.68 Kb.
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Хустський професійний ліцей



Співтворчість

вчителя та учнів на уроках

світової літератури через

активізацію їх пізнавальних

інтересів, потреб і

позитивних мотивацій навчання.

З досвіду роботи

викладача світової

літератури

Прокопів Б.Л.
м.Хуст

2010 – 2011 н.р.


1. Прізвище, ім’я, по – батькові: Прокопів Борис Леонович.


2.Дата народження - 24 серпня 1956 року.
3. Освіта – вища, по спеціальності вчитель російської мови і літератури,

викладач світової літератури.


4. Присвоєно кваліфікацію – викладач вищої категорії, старший викладач.
5. Стаж педагогічної роботи – 35 років.
6. Місце роботи – Хустський професійний ліцей.
7. Результати попередньої атестації – спеціаліст вищої категорії; педагогічне

звання – старший викладач.


8. Кількість проведених відкритих уроків – п’ять :
15.10 - Створення християнських цінностей у романі Ф. Достоєвського

« Злочин і кара»

26.10 - Життя і творчий шлях Ф. Достоєвського

29.10 – Л.М. Толстой. «Війна і мир» - історична епопея.

19.10 – А. Чехов. Життевий і творчий шлях письменника.

06.12 - Поезія середини ХІХ століття.Ф Тютчев « Іще горить в душі

бажання…»

Зміст

І. Вступ…………………………………..


ІІ. Теоретична частина…………………..

ІІІ. Практична частина……………………

ІV. Література……………………………
V Додатки:………………………………

а) конспекти уроків;…………………

б) позакласний захід………………….

Вступ
Сучасному виробництву потрібні працівники, які володіють широким технічним світоглядом, здатні оперативно реагувати на будь – які зміни в технологічному процесі, спроможні передбачити наслідки цих змін, планувати свої дії, самостійно визначати найбільш раціональні прийоми трудових дій. Усе це вимагає від працівника ґрунтовних знань з даної професії.

У кінці ХХ століття професійна освіта перетворилася в один з найважливіших соціальних інститутів суспільства. Професійна компетенція є вирішальною передумовою виробництва високоякісних товарів і надання населенню сучасних послуг. Високий рівень професійної освіти слугує важливим чинником стимулювання економічного розвитку й забезпечення конкурентоздатності економіки в міжнародному масштабі.

Результативність професійної освіти не вимірюється тільки економічними параметрами. Вона є найважливішим фактором особистісного розвитку, забезпечення активної життєвої позиції кожної людини, засобом її індивідуальної самореалізації. У цьому зв’язку нова політика у галузі професійної освіти повинна спрямовуватись на досягнення таких взаємопов’язаних цілей: сприяти розвиткові особистості, суспільно – політичному прогресу держави, забезпеченню країни кадрами необхідного рівня кваліфікації.

У Законі України «Про професійно - технічну освіту» (1998р.) йдеться про те, що професійно – технічна освіта – це складова системи освіти України, яка спрямована нам формування в громадян професійних знань, умінь та навичок, розвиток їхньої духовності, культури, відповідного технічного, технологічного й екологічного мислення з метою створення умов для їхньої професійної діяльності.

Сучасна система професійно – технічної освіти зорієнтована на те, щоб задовольняти потреби різних галузей господарства України в робітничих кадрах на рівні сучасних і перспективних вимог, стати одним з важливих засобів реалізації державної політики зайнятості та соціального захисту населення. В умовах переходу до ринкових відносин головними завданнями професійно – технічної освіти є підготовка кваліфікованих робітників з високим рівнем професійних знань, умінь, та навичок.

Перебудова української школи передбачає реалізацію комплексних завдань у навчально - виховній сфері, потребує опрацювання і впровадження нової концепції професійно – технічної освіти, її стандартів, навчальних планів, програм, підручників, навчальних посібників. Це стосується навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації, в тому числі й професійно – технічних училищ.

У процесі навчання у професійно – технічних закладах повинні враховуватись головні соціально – культурні тенденції розвитку сучасного суспільства, зокрема, такі як підвищення гуманітарного потенціалу людини в її спілкування з оточуючим середовищем.

Особливе значення у професійно – технічній освіті приділяється вивченню літератури. Література – це той предмет, який заставляє учнів думати, аналізувати, характеризувати, а також допомагає їм вільно спілкуватися з оточуючими, пізнавати світ і бути гідними громадянами своєї країни – країни майбутнього.

Теоретична частина

« Література – художнє відображення життя»
На уроці літератури засоби опанування матеріалу, стосунки вчителя та учнів мають особливий характер, зумовлений, насамперед тим, що література є одним із видів мистецтва. Тому саме вчителю літератури випала доля залучити учнів до мистецтва, подбати про їхній літературно – творчий духовно – моральний, загальнокультурний розвиток, а також формування культури почуттів, фантазії, уяви, творчих спроможностей, етики спілкування. Реалізація цієї мети потребує комплексного підходу до організації всієї навчальної діяльності учнів, насамперед на уроці.

Дитина, яка пізнає світ через художній світ, сприймає його не тільки розумом, свідомістю, інтелектом, а й усіма своїми органами почуттів. Адже слово ми бачимо, чуємо, відчуваємо, а не тільки розуміємо.

Осягнення художніх творів мусить здійснюватися адекватно самій його природі через образ. Він сприймається як на логічному рівні ( насамперед тому, що подає інформацію), так і на почуттєвому ( читання викликає переживання ). Технологія вивчення художнього тексту і має забезпечити розвиток як логічного так і образного мислення учнів з перевагою образного, емоційного. Тож на уроці літератури слід використовувати методи і прийоми, спрямовані на розвиток сенсорного апарату особливості учня. Потрібно з’ясувати що він чує, бачить, відчуває, які в нього образи, асоціації, настрої виникають в процесі сприйняття й аналізу тексту художнього твору. Для цього протягом всього заняття кожному учневі надається можливість, працюючи над окремим епізодом, уривком, розділом, вишукувати власні звукові, зорові, словесні ряди, за допомогою яких здобуваються літературознавчі знання. Теоретичні поняття і категорії набувають особистісного змісту, тому що вони розглядаються крізь призму власного відчування і розуміння.

Учень має стати певною мірою співавтором тексту, включитися в співтворчу діяльність, досягнувши емоційного стану співпереживання.






Практична частина


Прокопів Борис Леонович – викладач світової літератури, старший викладач, вища категорія, Хустський професійний ліцей.


Міжпредметні і міжлітературні зв’язки на уроках світової літератури

Предмет «Світова література» - важлива складова літературної освіти учнів. Вивчаючи кращі твори зарубіжних авторів, учні долучаються до цінностей культури, здобувають загальне уявлення про перебіг літературного процесу.

Викладач літератури прагне творчо підходити до викладання курсу світової літератури, пробудити зацікавленість учнів цим предметом.

Не потрібно забувати, що література – це мистецтво, єдність правди і краси, а отже, і урок літератури повинен поєднувати в собі правду, зміст і форму, що поєднує у собі кожний високохудожній твір.

Викладання світової літератури має утверджувати українську національну ідею, виховувати повагу до інших народів і їх культур. Література повинна залишитись видом мистецтва, а не предметом який виконує суспільно – політичну роль.

Викладач повинен пам’ятати, що основним чинником навчання і виховання є: виховання людини нового часу, національно свідомої, високоосвіченої, творчої, гуманної особи, творцем доброти, любові та високої моралі.

Вважаю, що в групах першого курсу ефективно можна використати на уроках світової літератури різні види та методи роботи. Під час вивчення великих за обсягом творів викладач допомагає учням з’ясувати цілу низку проблем художнього твору, ознайомити з системою образів, виділити головну тему та ідею, а також показати між предметні зв’язки.

На першому курсі розпочинається вивчення світової літератури, як курсу, поетапно: від французької літератури до російської. Саме для таких загальних тем я використовую схеми, тим самим здійснюю між предметні зв’язки світової літератури та інших предметів: історії, української мови та літератури, іноземної мови і т.д.

Міжнаціональні літературні зв’язки – складний та багатогранний процес, що включає ряд аспектів:

1 Типологічні відповідності та аналогії між літературними явищами в різних письменствах, що породжуються дією спільних закономірностей суспільного й художнього розвитку людства.

2. Зв’язки національних літератур, які мають різні форми і прояви (спільні джерела творів, що належать до різних літератур, міжнаціональні літературні впливи, запозичення й наслідування, переклади, тощо.)

3. Відображення життя, історії певного народу в літературі інших країн і зворотній процес, тобто іноземна тематика в даній національній літературі.



Класифікація типів, видів та форм між літературних зв’язків

В Запозичення Тема Течія


И Наслідування Ідея Напрямок

Д Стилізація Проблематика

И Ремінісценції Сюжет
М Травестіювання Композиція
Л Пародіювання Поетика жанру
З Переклад Образна система
Цитація Віршування
Наукова розробка Тропи

проблеми


інонаціональної

літератури


Особисті зв’язки

письменників

3,При вивченні творів світової літератури можна вдатися і до порівняльного аналізу (методу) творів:

1.Світова література: 2. Українська література :

- Моріс Метерлінк - Леся Українка

«Синій птах». «Лісова пісня».

- О.де Бальзак - М.Коцюбинський

«Пан». «Тіні забутих предків».

- Ф.Достоєвський - М. Кропивницький

«Злочин і кара». «Глитай, або ж Павук».

- Ф. Кафка - М. Хвильовий

«Перевтілення». «Я Романтика».

- Ф.Стендаль - М.Коцюбинський

«Ваніна Ваніні». «Дорогою ціною».
При порівнянні цих творів простежується така схожість:


  1. глибокий психологізм;

  2. лаконізм;

  3. флоберівський принцип точного слова (мова проста і чітка);

  4. жвавий діалог, що дає змогу доповнити характеристику персонажів;

  5. кожен із героїв розмовляє своєю індивідуальною мовою (діалоги рясніють діалектизмами).

У процесі порівняльного аналізу значна увага приділяється

еквівалентності літературних явищ і процесів, тобто схожості між ними.

Головне завдання сьогоднішнього курсу світової літератури – розкрити її унікальність, повернути втрачений престиж, виховувати її майбутнього читача.




















Методичні проблеми, теми, розробки над якими працюю.


п/п

Назва теми

1

«Виховний аспект на уроках світової літератури».

2

«Використання в роботі викладача інноваційних технологій навчання через нетрадиційні форми навчання».

3

«Філософський смисл роману - епопеї

Льва Толстого «Війна і мир».


4

Виховна година «Козацькому роду нема переводу».



Які типи уроків практикуються викладачем



Навчальні роки

Типи уроків

2010 -2011н.р.



Урок – лекція (усне викладання вчителем навчального матеріалу.)

Урок – диспут. Обговорення, обмін думками.

Урок – залік. Робота з довідковою літературою, підручником, таблиці, малюнки.

Урок семінар. Дискусії, заперечення, обговорення.

Інтегрований урок.


Урок – співбесіда. Бесіда.




Література

1. Шалагінов Б.Б. Зарубіжна література. Підручник.1995р.

2. Корчак Я. Вибрані твори. – К,1989 р.

3. Пушкарська В. Вивчення класичної зарубіжної літератури в школі. – К., 1983р.

4. Шамаєва С. Класна і позакласна робота по зарубіжній літературі. – М, 1989р.

5. Полікарпов В. Лекції з історії світової культури. Навчальний посібник. – Харків, 1990 р.

6. Прокаєв Ф. Зарубіжна література в школі. - Харків, 1990 р.

7. Папуша І. Зарубіжна література. 11 кл. Посібник. Хрестоматія.

8. Давидова О. Олійник Л. Тематичне оцінювання з зарубіжної літератури. Посібник.

Додатки

Конспекти уроків



Тема . Життєвий і творчий шлях Оноре де Бальзака. «Людська комедія»:універсальність задуму, тематико – жанровий склад, основні принципи побудови.
Мета: познайомити учнів із життям і творчістю О. де Бальзака; виховувати інтерес до творчості письменника.
Обладнання: портрет письменника, виставка його творів, твір А.Моруа «Прометей, або життя Бальзака».
Тип уроку : урок – подорож у світ письменника.
Хід уроку.

І. Мотивація навчальної діяльності.

Слово викладача.

«Якщо вибирати між Фаустом і Прометеєм,- я віддаю перевагу Прометеєві»,- таке сказав про себе Оноре де Бальзак. Його творчість стала вершиною реалізму ХІХ ст. Автор книги про Бальзака А.Моруа писав ,що жоден письменник за винятком Шекспіра, не викликав такого поклоніння, і жоден письменник не був у такій мірі цього вартий; що Бальзака «вивчали і будуть досліджувати в майбутньому, як вивчають і досліджують світ, тому що він і є цілий світ».


ІІ. Основний зміст уроку.

1.Робота з підручником. Ознайомлення з біографічними відомостями про Бальзака.

2. Слово викладача.

А. Моруа у своїй книзі поділив шлях письменника на чотири етапи.



А. Сходження.

Роки навчання, знайомство з життям, мрія про славу, яка принесе багатство, перші невдачі.



Б Слава.

Поступове визнання, творчість письменника сприймається зверхньо. Формування естетичних принципів.



В. Людська комедія.

Творча зрілість письменника.



Г. Лебедина пісня.

Невтомна праця, прагнення до особистого щастя.



3. Робота з підручником. (Ознайомлення з історією створення людської комедії) с. 45 – 50.

4.Засвоєння теоретичного поняття.

Епопея – монументальний за охопленням зображуваних подій твір. Простеження історії багатьох людських доль упродовж тривалого часу.

5. Слово викладача. (Тези):

- основні літературно – теоретичні засади Бальзака;

- ствердження соціальної природи мистецтва;

- критика романтизму;

- призначення мистецтва – служіння людині;

- митець повністю належить мистецтву.



6. Заповнення таблиці.


Назви розділів

Коментар Бальзака з «Передмови до «Людської комедії»

Етюди про звичаї :

«Сцени приватного життя».

«Сцени провінційного життя».

« Сцени паризького життя».

«Сцени політичного життя».
«Сцени військового життя».

« Філософські етюди».


«Аналітичні етюди».

«Зображують дитинство, юність, їх помилки…».

« … Зрілий вік, пристрасті, розрахунки, інтереси і честолюбство».

«Подано картину смаків, пороків, і всіх проявів життя, які притаманні столиці.»

«… Показати життя, у якому відображаються інтереси всіх, - життя , яке проходить поза загальними рамками».

«…Показати суспільству у стані найвищої напруги, яка виходить зі свого звичайного стану».

«…Де знаходить свій вираз соціальний рушій усіх подій, де відображено руйнівні бурі думки».

«…З них надруковано лише один: «Фізіологія шлюбу».




7. Слово викладача.

Закінчує Бальзак «Передмову» такими словами : «Величезний розмах плану який охоплює історію і критику суспільства, аналіз його недоліків і обговорення його засад дозволяють дати йому назву «Людська комедія»…



ІІІ. Домашнє завдання.

Прочитати в підручнику аналіз творчості Бальзака( с. 42 – 57); закінчити заповнення таблиці вписавши до неї назви відповідних творів Бальзака.



Тема уроку. «Війна і мир» - роман – епопея Л.М. Толстого.

Мета уроку: ознайомити учнів із смислом назви, історією створення,

і жанровими особливостями роману; розвивати

аналітичне мислення учнів; виховувати в них вдумливе

ставлення учнів до творчості письменника.



Обладнання: портрети письменника, ілюстрації до роману,тексти

твору письменника.



Тип уроку : урок – лекція.
ХІД УРОКУ

І. Мотивація навчальної діяльності учнів

Вступне слово викладача.

Л.М. Толстой писав: « Думки мої про межі свободи та залежності і мій погляд на історію є не випадковим парадоксом, котрий на хвилинку захопив мене. Думки ці - плід усієї розумової роботи мого життя і становлять неподільну частку того світогляду, котрий тільки Бог відає, якими трудами і стражданнями виробився в мені і дав мені спокій і щастя. А разом з тим я знаю, що в моїй книзі будуть хвалити сентиментальну сцену панночки, насмішку над Сперанським і т. д. нісенітниці, які їм під силу, а головне ніхто й непомітить».



ІІ. Робота над жанровими особливостями твору .

І. Слово викладача.

Визначаємо жанр твору. Сам Толстой відмовлявся визначити жанр свого твору і заперечував проти іменування його романом. У літературознавстві «Війну і мир» визначають як роман-епопею. Які ознаки роману і епопеї, властиві твору Толстого, ви можете назвати? (Відповіді учнів.)



ІІ. Складання опорного конспекту на матеріалі учнівських відповідей.

Особливості жанру «Війни і миру» як роману-епопеї.


Ознаки роману


Ознаки епопеї

Розвиток сюжету, у якому є зав’язка,

Розвиток дії, кульмінація і розв’язка – для

всієї оповіді та для кожної сюжетної лінії

окремо
Взаємодія сюжету (і середовища) з характером персонажа, розвиток цього характеру



Особлива тема (доба великих історичних подій) .

Ідейний зміст.

Складність композиції

Прагнення автора до національно-історичного узагальнення .



Постійне взаємопроникнення роману в

епопею та епопеї в роман



Викладач. «Війна і мир» - одна з небагатьох у світовій літературі XIX ст.. книг, що визначаються як роман-епопея. Події історичного масштабу становлять основу цього твору. У ньому розкрито хід історичного процесу, досягнуто широке охоплення всіх сфер тогочасного російського життя. В романі велика кількість дійових осіб.

III. Робота над смислом назви твору.


  1. Учням пропонується пояснити смисл назви твору.




  1. Доповнення викладача.


З’ясування смислу назви роману-епопеї М.Л.Толстого.

Назва « Війна і мир» відображає чергування та поєднання воєнних і мирних епізодів. Про те в російській мові слово «мир» означає не тільки «стан без війни» але й людську спільність, а також селянську громаду, і «мир» - як усе, що довкола нас: середовище, фізична і духовна атмосфера існування. Роман Толстого – про місце і роль війни у житті суспільства, про «мир» довоєнної Росії, що разом із кожним хто став жертвою війни, гине його духовний світ, ламаються долі близьких…це роман про те ,що війна проходить через життя всього народу.



ІV. Повідомлення учнів на тему: «Історія створення роману – епопеї «Війна і мир».
V. Підсумкова бесіда.

Як пояснити назву твору «Війна і мир»?

У чому особливості ромену – епопеї «Війна і мир»?

Яка творча історія «Війни і миру»?


VІ. Домашнє завдання.
Прочитати розділи роману ХХV, т.1;ХV, ХVІ т.4 ; ІІІ т.1 ; VІІІ т.2. Скласти характеристику князя Андрія за таким планом: 1)життєві цінності героя; 2) ставлення до оточуючих; 3) ставлення оточуючих до нього; 4) основні події, у яких розкриваються характер і світогляд героя.


Тема уроку. Життєвий і творчий шлях А.П.Чехова

Мета уроку:

- ознайомити учнів з основними біографічними відомостями і особливостями творчості А.П.Чехова;

- розвивати вдумливе ставлення учнів до навчального матеріалу;

- виховувати інтерес до творчості письменника.
Обладнання : портрет художника.

Тип уроку : урок – лекція з елементами бесіди.

Епіграф : Стислість - сестра таланту.

А. Чехов


Хід уроку

1. Підготовка до сприйняття навчальної теми

Слово вчителя
Сьогодні наш урок буде присвячений творчості А.П.Чехова. Чи знайоме вам це ім’я? Які твори письменника вам відомі? Про що вони? Яке враження на вас справили?

Якою ви уявляєте людину, що написала ці твори?

(Демонстрація портрета.)

Спробуйте схарактеризувати письменника за його портретом. У чому можна помітити невідповідність? Дійсно, доля письменника не була такою веселою, як його гумористичні оповідання.


ІІ. Основний зміст уроку

Розповідь про життя та творчість Чехова із складанням хронологічної таблиці.

17 січня 1860 р. – народився в сім’ї дрібного торговця у Таганрозі.

Життя і творчість А.П.Чехова.

Чехов походив із кріпосних. Родина майбутнього письменника була велика, він мав чотирьох братів і сестру. Діти у Чехових рано ставали самостійними. Змалку допомагали по дому, працювали в крамниці батька, який був суворим, а іноді й жорстоким. Але він прагнув дати своїм дітям освіту. Згодом сім’я розорилась і переїхала до Москви.

16 – 18 років – Чехов закінчує навчання в Таганрозі, де залишився один. Заробляє на життя репетиторством.

Ці роки стали ключовими у формуванні особистості письменника, до Москви він приїхав іншою людиною. У 15 років Чехов видає рукописний гумористичний журнал «Заика», захоплюється театром. Ніхто з його сім’ї не знав, чому він став лікарем. Сам він пізніше відповідав на це запитання так : «Не пам’ятаю».



1879 р. – Чехов вступає до медичного факультету Московського університету.

« В університеті я почав працювати в журналах з першого курсу. Поки я вчився, я встиг надрукувати сотні оповідань під псевдонімом « А. Чехонте».

У студентських колах і не здогадувалися про інше , літературне життя Чехова. Сім’ї судилося зазнати всіх принижень злиденного життя. Згубний вплив бідності на душу людини Чехов описав згодом у своїх оповіданнях.

А головним жанром його гумористичних оповідань були так звані «дрібниці», які писалися за встановленими в журналах канонами.






Гумористичний жанр


Журналістська діяльність Чехова

Комічний календар

і різноманітні пророкування



Веде детальний календар в журналі «Будильник»

(березень – квітень 1881р.)



Афоризми

«Мої дотепи і вислови», «Філософські визначення життя»

Комічні об’яви

Відкриває в журналі «Зритель» «Контору об’яв Антоші Ч.» (1881р.), друкує «Комічні реклами та об’яви» в журналі «Будильник» (1882 р.)

Запитання і відповіді

Друкує їх у журналі «Весельчак» (1883р.)

Приклад : «Де можна стоячи сидіти ? – В участку»



Підписи до малюнків

«Легше знайти 10 тем для оповідань, ніж один порядний підпис» (1885 р.)


1884 р. - Чехов закінчує університет, працює в лікарні.

1886 – 1887 р.р. - Найплодотворніший час. У 1886 р. написав понад 100

Оповідань.



1887 р. - Уперше після юнацьких проб звертається до драми

«Чайка». Чехов – новатор у драматургії.

На гребні успіху А.Чехов вирушає у подорож до Сахаліну, під час якої він зазнав чимало труднощів. Результатом подорожі стали філософська повість «Дуель», оповідання « Палата №6».

1892 р. - Чехов оселяється в садибі Меліхове. Працює лікарем.

1898р. - Лікарі рекомендують хворому письменникові жити в Ялті.

Там він створює такі шедеври, як «Дама з собачкою»,

«В ярузі», «Вишневий сад».

15.07.1904 р. - Помер від туберкульозу.
« Вмію коротко говорити про довгі речі», - писав Чехов. Кожен чеховський твір, навіть якщо він належав до малого жанру, піднімав величезні пласти життя суспільства.

ІІІ. Домашнє завдання.

Прочитати повість «Дама з собачкою»; знайти в ньому особливості чеховського стилю.


Тема. Коли життя знецінене... . А.П. Чехов «Іонич».
Мета : розкрити образ Старцева; продовжувати формувати навички аналізу художнього тексту; виховувати в учнів негативне ставлення до бездуховності.

Обладнання : портрет А.Чехова, стенд «Сьогодні на уроці», ілюстрації до оповідання «Іонич», плакати : «Мещанство - это уродливо развитое чуство собственности и всегда напряженное желание покоя внутри и вне себя, темный страх перед тем, что так или иначе спугнет этот покой».

А.М. Горький.

« Желание служить общему благу должно непременно быть потребностью души, условием личного счастья».

А.П. Чехов.



Тип уроку: урок – диспут.

Епіграф: Тоді людина стане кращою,

Коли ви покажете їй, якою вона є

А. Чехов.

Хід уроку
Закони диспуту:

Тут немає спостерігаючих! Кожен в класі – активний учасник розмови. Перешіптування, недоречний жарт забороняються.

Гостре, влучне слово цінується.
Допоможи позбутися недоліків своїм товаришам.
Говори, що думаєш – думай, що говориш.
Май мужність вислухати правду, не ображаючись.
Слово вчителя.
Нашу розмову ми почнемо з обговорення статті В. Назаренка

« Подлинная трагедия Ионыча». Один із учнів коротко передає зміст статті .

Так ось, чи має рацію автор запевняючи, що Старцев вже на початку оповідання «пустой малый обыватель», а не стає ним з часом?

Учні не згідні з думкою автора. Старцев на початку оповідання - земський лікар зранку до вечора займається лікуванням людей. Він дістає задоволення, роблячи добро. Крім цього йому подобається Катя, тому що з нею можна вести розмову про літературу, мистецтво, про що завгодно, а обивателі дратують Старцева…



  • Автор статті відмічає, що Іонич в кінці оповідання потворний і мерзотний.

Учні з цим погоджуються.

Далі Назаренко пише, що сам Старцев нестерпно страждає від

нелюдяності ситого життя («Как мы живем тут? Старимся, полнеем, опускаемся»). Чи це так? Чому автор статті зробив такий висновок? Але той же Старцев прагнув, шукав сите життя, то ж і не страждав від нього – роблять логічний висновок учні.

- Чи може людини прагнути до того, від чого страждає? Певно ж ні. Згадайте як Старцев відноситься до роботи, до хворих раніше, і як потім.

Висновок, який робить Назаренко, такий: трагедія Іонича – це трагедія розуміння та безсилля. Чи так це?

Учні вважають, що це не так. Старцев навіть і не спробував чинити опір обивательщині.

Він нічого не зробив, щоб змінити життя, плив по течії, стаючи міщанином. У нього не було обставин, які б дозволили йому відчути особисте безсилля.

Обговоривши статтю, переходимо до пошуку відповідей на питання диспуту.



Норми і правила ведення диспуту:
Тактовність, щирість, відвертість, довіра, взаємоповага, самокритичність, принциповість – найкращі якості учасника диспуту.

Дискутуй з людиною розумнішою за тебе: вона тебе переможе… Але з твоєї поразки ти зможеш мати користь.

Дискутуй з людиною рівною собі: за ким би не залишилась перемога – ти відчуєш задоволення від інтелектуальної боротьби.

Дискутуй з людиною яка має набагато нижчий рівень розвитку ніж ти :задоволення ти не дістанеш, але провіриш себе, чіткіше визначиш свою позицію.

Питання диспуту:


  • Як ти характеризуєш Старцева в його ставленні до Катерини Туркіної?

  • Катерина – позитивний чи негативний персонаж?

  • В чому полягає щастя для Старцева?

  • Який зміст вкладено в оповідання ?

  • Чи зустрічаються серед нас Іоничі?

Слово вчителя:

Чехов розповів нам правду життя , якою він бачив її, доніс до нас свою мрію про майбутнє Росії. Його творчість продовжує і розвиває традиції російської класичної літератури, яка закликає нас і сьогодні думати над вічним питанням людського життя.

Як жити гідно? В чому сенс життя? До чого прагнути? Що потрібно любити, а що ненавидіти? Що таке щастя?

В свої 16 років, теж шукаєте відповіді на них і знаходите не тільки у власному досвіді, але і у творах великих класиків, зокрема в оповідання А.П.Чехова « Іонич».

Кінцевий висновок учні зробили такий : Старцев ще молодий, в житті у нього могло ще багато чого змінитися, але він цього не захотів. Як особистістю Старцев не став. Він духовно деградував.



Домашнє завдання . Підготувати розповідь про життя і творчість

Ф Тютчева.



Позакласний захід

Позакласний захід на тему.

Козацькому роду нема переводу!



Мета: виховувати повагу до українських козаків – захисників землі, до історичного минулого своєї держави, формувати почуття патріотизму, національної свідомості та гордості за свою Батьківщину.

Обладнання: портрети гетьманів, карта «Запорізька Січ. Козацькі повстання кінця ХVІ – ХVІІ ст.», виставка літератури, репродукції картин

І. Репіна та ілюстрації на козацьку тематику, фотографії історичних пам’яток, пов’язане з козацтвом, аудіо – та відеотехніка.



Форма проведення : усний журнал.
Учитель. Сьогодні ми здійснюємо подорож у минуле нашої Батьківщини.

« Запорізька Січ – козацька республіка».

Мелодія « Марш запорізьких козаків»

Учитель. Жодна з держав не може вважати себе демократичною, якщо їх громадяни не знають свого минулого. Особливо його потрібно знати його нам, українцям. Адже від нас упродовж століть намагались відібрати історичну пам’ять, позбавити національної гідності, перетворити в рабів.

Ведучий. Козацтво. Запорізька Січ… Славні сторінки української історії.

Учитель. Давайте згадаємо, хто такий козак?

Учень 1. Уперше слово «козак» згадується в первісній монгольській хроніці 1240 року. Наприкінці ХІV ст. козаками називали вільних незалежних людей, шукачів військових пригод.

Учень 2. Козаки називалися «запорізькими», бо головні їхні центри знаходилися нижче Дніпровських порогів.

Учень 3. Козацтво зароджувалося у різних частинах України : на Дніпрі, на Південному Поділлі, Чернігівщині і Волині.

Учень 4. Козаччина народжувалася і поширювалася на території, яка межувала зі степами, тому з’явилося прислів’я: «Степ та воля починалися там, де починався вільний степ, і поза степом не було ані козаків, ані волі».

Учень 5. Оселяючись за порогами Дніпра на островах, козаки почали відбудовувати Січі. Січ – засіка, дерев’яне укріплення яке робилося із січених дерев. Пізніше Січ стала означати столицю запорозького козацтва.

Ведучий. Козацтво пройшло героїчний і суперечливий шлях. Козаччина – це не тільки найблискучіша, найефективніша поява в українській історії, це й ще й доба найбільшого напруження сил українського народу, його державної, соціальної та культурної творчості.

Що говорить вам «козак» -

Це крилате горде слово?

І чому буває так,

Що світлішає від нього?

Учень 1.Козаки стали тією силою, яка впродовж століть пильно стояла на сторожі свободи і гідності України як незалежної, суверенної держави. М.Грушевський справедливо зауважує що період існування Запорізької Січі – найбільш яскравий і цікавий період українського життя.

Учень 2. Запорізька Січ майже безперервно вела збройну боротьбу за віру і незалежність свого народу. Очевидець того славного періоду української історії Г. Боплан писав, що, відстоюючи політичну свободу, православну віру, українські козаки кожний клаптик своєї землі поливали кров’ю й щедро засівали своїми кістками.

Учень 1. Козаки були середнього зросту, плечисті, міцні та сильні. Французький посол в Константинополі барон де Сезі з захопленням писав:» Ці люди впевнено почувають себе на суші, у воді і в повітрі, скрізь вміють дати собі раду і взяти гору в усіх стихіях .

Учень 2. Слава запорозького війська була така велика, що багато істориків порівнювали козаків з наймужнішими народами світу.

Бернар Коннф у своїй «Історії Польщі» підкреслює витривалість, хоробрість й військову винахідливість козаків, порівнюючи їх із шотландськими горцями



Ведучий. Поряд зі словом «січ» вживалося слово «кіш». Його тлумачили як правління, або місце тимчасового перебування козаків, військового табору. Військо Запорозьке зазвичай поділялося на 38 куренів. Число козаків у курені – від кількох десятків до сотні.

(Пісня «Гей, долиною, гей, широкою, козаки йдуть!»)

Учитель. Козаки уславилися героїчною боротьбою, яку впродовж трьох століть вели проти іноземних загарбників, обороняючи південні рубежі України. Вони були на чолі національно – визвольної боротьби українського народу.

Для українського народу козаки – запорожці були уособленням кращих людських якостей і виразником незламного національного духу. Прикладом для наступних борців за незалежність України.



Ведуча. Всі на світі козаки трудилися багато,

Виставляли у бою груди презавзято.

За вітчизну і добро ваше, християни,

Щоб побужать не змогли вражі бусурмани.

Та не тільки на війні груди виставляти,

Але й голови в бою часто покладати.

Не годиться також їм осуд виявляти,

Козаків, немов святих треба шанувати.



Виступ експертів « З історії Запорозької Січі».

Експерт 1. Виходячи з наведених історичних відомостей, можна дійти висновку про те, що єдиних критеріїв відбору молодих козаків не існувало. Справжнім козаком ставав лише той, хто проявив себе в військовому поході, довів свою військову зрілість і здатність переносити всі негаразди військового життя.

На Січі існував віковий розподіл між членами : до 10 – ти років – козачки, потім ідуть джури – до 14 – ти років, за ними, з 14 до 18 років, - молодші козаки і вже тоді козаки. Хто хотів стати козаком, мусив наперед служити три роки в старого козака за джуру. Джура (слуга) робив усяку роботу, а потім коли навчився від того козака орудувати зброєю і набирав справності в битвах, ставав правдивим козаком і діставав зброю: рушницю, шаблю, спис, лук і стріли. Вони чистили старшині зброю, їздили разом з нами в походи, вчилися в них військової майстерності. Хто до військової справи не підходив того відсилали з Січі.



Експерт 2. Джури обов’язково вчилися у січових школах. В школі, що існувала при церкві Святої Покрови навчались хлопчики. Тут було два відділи: В одному вчилися ті юнаки, що готувались на паламарів та дияконів, їх було завжди 30. У відділі молодиків вчились сироти, хрещеники козацького старшини та інші діти. У школі вихованці оволодівали читанням, письмом, хоровим співом і музикою, їх привчали до національного способу життя та поведінки.

У школах здійснювався суворий курс фізичного та військового виховання. С. Сірополко, що досліджував систему виховання у Січовій школі писав : «Молодиків у школі і поза школою вчили Богу добре молитися, на коні верхом сидіти, шаблею рубати і відбиватися, з рушниці стріляти та списом колоти». Важливе місце відводилося також формуванню в учнів умінь плавати, веслувати, керувати човном. Вихованців вчили маскуватися в різних умовах, від чого часто залежало їхнє життя. Сюди належало перебування під водою за допомогою очеретини. Краєчок очеретини, вистромлений з води поміж очеретом та осокою зовсім був непомітний а проте козак через нього дихав і міг досить довго сидіти під водою, поки татари відходили далі. Усе це фізично розвивало учнів, підносило їх дух, вселяло оптимізм, віру в свої сили, можливості.



Експерт 3.Свою вправність хлопчаки могли продемонструвати під час свят. Традиційними були змагання на конях ( скачки, перегони та ін.). Молоді козаки виробляли на конях всіляки вигадки: розігнавши коня,ставали ногами на кульбабку, підкидали догори шапку і влучали нею кулею з рушниці, перестрибували кіньми рівчаки й тини, вибігали кіньми на крутобокі могили і.т. ін., а далі зводилися один з одним рубатися шаблями «до першої крові».

Дивитись на герці виходили з Січі мало не всі вільні козаки, і як тільки побачать було в одного з тих , що билися на герці, кров, тол зараз тих бійців розводили, щоб часом у запалі вони один одного не повбивали. Тут же, за січовими окопами, часто точилася боротьба поміж запорожцями, а часом і кулачки – курінь на курінь.



Експерт 4. Кожну весну вище Дніпровських порогів козаки влаштовували змагання з веслування поперек бурхливої річки. Перемагав той, чий човен фінішував на протилежному березі точно навпроти місця старту.

Часто проводилися змагання в пірнанні у воду. Для цього старшина впускав прокурену люльку в річку, і молоді козаки наввипередки пірнали,

щоб дістати її із дна. Особливо почесно вважалося взяти люльку з річкового піску без допомоги рук – одними зубами – і так винести її на поверхню.

Найвідповідальнішим випробуванням для молоді було подолання Дніпровських порогів, і тільки тоді вони отримали звання «істинного» запорозького козака.



Цікаве в історії козацтва.

Ведучий. А ось і цікаве в історії козацтва

Ведуча. Назва « курінь» пішла від назви простого житла: халабуди, землянки та ін.. Пізніше куренями називали житлове приміщення козаків. Споруджували курінь із дерева та глини. Це була довга одноповерхова будова, яку вкривали очеретом і звіриними шкурами. Всередині курінь мав піч, шафи, лави, лежаки.

Ведучий. За наказом гетьмана Д. Вишневецького козаки оббивали човни замість дощок буйволячими шкурами. Це нововведення мало важливе значення: човни ставали значно легшими, оскільки козакам нерідко доводилося переносити їх суходолом. Човни стали називатися «байдами», а Вишневецькому надали прізвисько «Байда».

Ведуча. З літописів відомо. Що запорозькі козаки під час походів на турків іноді раптово з’являлися з дна моря, чим наводили жах на бусурманів.

Історики припускають, що козаки користувалися «підводними човнами». На жаль, ніяких креслень та малюнків цих човнів історія не зберегла. На основі документів учені припускають. Що запорозькі козаки обшивали гребні човни шкурою, накривали герметичною палубою, над нею встановлювали вертикальну трубу, яка під час опускання під воду, забезпечувала доступ повітря та спостереження за горизонтом. Але така конструкція козацьких «підводок» - лише припущення.


Знамениті гетьмани козацтва.
Учитель. Кого ви можете назвати з визначних представників славного козацтва?

Учні. ( називають гетьманів)

Учитель. Найбільш яскравими постатями серед козацьких гетьманів були: Д.Вишневецький, П.Сагайдачний, Б.Хмельницький.

Учень. Дмитро Вишневецький - нащадок найдавнішого славного роду українських князів Волині з роду Рюриковичів. Ще з малих років Дмитро наслухався розповідей про славну боротьбу козаків проти татар, про їхні подвиги та звичаї. Вишневецький рано почав козакувати і не раз побував за Дніпровськими порогами. Дмитро приєднується до козацьких загонів і бере активну участь у боротьбі проти татар, а також у походах на Очаків – форпост Османської імперії. Сигізмунд ІІ Август призначає його старостою Черкас та Канева. Згуртувавши навколо себе понад 300 козаків, Вишневецький вирушив за Дніпровські пороги до острова Хортиця. У 1552 році на свої кошти він розпочинає будівництво фортеці, яка була важливим форпостом у боротьбі з бусурманами.

Дмитро Вишневецький став першим гетьманом запорожців і засновником першої столиці Війська Запорозького. Гетьман – старший головний військовий начальник. Часи першого гетьманства 1564 – 1573 рр.

Славне Військо Запорізьке

Ти, наш лицарю, зібрав,

На острові, на Хортиці,

Січ преславну збудував

Перший ти казав козацтву,

Як топтать до слави шлях:

Йти за море, ріки й гори

Не сидіти на степах…

Та Молдавію звільнити,

Нищить владно підла зрада

Славні заміри твої.

І сконав ти у Царграді

Під руками ворогів

Але віри, ні народу

Відректися не хотів

То за це тебе, наш князю,

Народ славить в піснях:

Хто за рідний народ гине

Той живе по й поста віках!

Учень . Петро Конашевич – Сагайдачний – нащадок українського шляхтича, родом з міста Самбора. Петро здобув добру освіту, знав кілька мов, мав гострий розум, умів досягати поставленої мети. За бойові заслуга запорозьке товариство в 1614 р. обрало його гетьманом і вручило булаву – символ влади.

Сагайдачний дбав щоб кожний козак мав свого коня та рушницю, запровадив військову муштру, тому ядром його армії були дисципліновані, вимуштрувані по – військовому козацькі загони.



Учитель. Закономірно, що народ в історичних піснях і думах підніс козацтво на висоту ідеалу.

Стоїть явір над водою, в воду похилився;

На козака пригодонька, козак зажурився.

Не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький;

Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький.

Не рад явір хилитися, вода корінь миє!

Не рад козак журитися, так серденько ниє!

Ой приїхав з України козак молоденький,-

Оріхове сіделечко, ще й кінь вороненький.

Ой поїхав на чужину та там і загинув,

Свою рідну Україну навіки покинув.

Звелів собі насипати високу могилу,

Звелів собі посадити червону калину:

- Будуть пташки прилітати, калиноньку їсти,

Будуть мені приносити з України вісті.

Особливе місце в історії козаччини займає постать Богдана Хмельницького. Саме Богдан Хмельницький зробив першу спробу повернути Україні волю. У 1648 році розпочалася велика Визвольна війна українського народу проти польських поневолювачів, яку очолив Богдан Хмельницький.



Учень. Богдан Хмельницький народився у 1595 році в сім’ї дрібного українського шляхтича Михайла Хмельницького, який служив у корсунсько – чигиринського старости осадником, тобто засновником нових поселень. Він осадив містечко Чигирин, а пізніше, коли дістав посаду чигиринського підстарости, - хутір Суботів, який став його родовим маєтком. Богдан з дитинства спостерігав пригнічення і страждання українського народу. На Чигиринщині, що була тоді степовим прикордонним містечком, за яким простягалося Дике Поле, Богдан набував першого військового досвіду, брав участь у походах проти татарів і турків. 19 квітня 1648 року Хмельницького обрали гетьманом.

« Ти Богом посланий, Богдане,

Розбить кайдани лихоліть.

Ніколи край не перестане

За тебе Господа молить…»

( Пісня «Козацькому роду нема переводу»)
Максим Залізняк – наш видатний земляк.
Ведучий. Розповідаючи про запорожців, неможливо обійти увагою гайдамацький рух на Правобережній Україні…Перший гайдамацький рух вибухнув у 30 – х роках ХVІІІ ст. Другий гайдамацький рух з великою силою розгорівся в 1750 – х роках, та найстрашніше повстання було 1768 році, провідниками якого були М. Залізняк та І. Гонта.

Учень. Максим Залізняк був досвідченим запорозьким козаком. На Січі він з’явився приблизно в 1757 році. Згодом козаки обрали його полковником. М. Залізняк розпочав боротьбу проти шляхти з купкою (80 людей) запорожців. Він отримав благословення у Мотронинському монастирі і почав готувати зброю та закликати до себе людей з усіх околиць. На весні 1768 року М. Залізняк разом із загоном з’явився у Холодному Яру поблизу Чигирина. Доречно сказати, що повстання мало назву Коліївщина – від слів

« колоти », « або колії », тобто різники. Здебільшого зброєю, яку використовували повстанці, були довгі залізні списи. Про виступ залізняка збереглися уривки з народної пісні.

Максим, козак Залізняк,

Славний, з Запорожжя,

Як виїхав на Вкраїну,

Як повная рожа

Славний козак Залізняк…
Чи знаєте ви…

1.Що саме із своєї зброї козаки жартома називали сестрицею? ( шабля ).

2. Кому із гетьманів народ присвятив пісню « Ой, на горі та женці жнуть»? ( Петро Сагайдачниий ).

3. Ким за віросповіданням повинні бути козаки?

( православними )

4.Кого із святих козаки вважили своєю заступницею? (свята Покрова )

5.Як турецькі і татарські людолови називали українців ? (гяури, джури )

6.Назвіть ім’я уславленого кошового отамана Запорізької Січі доби героїчних походів? ( Іван Сірко)

7. Хто заснував Запорізьку Січ ? ( Дмитро Байда – Вишневецький )
« Не забувай, що ти дитина

Землі, що зветься Україна».
Ведуча. Незалежність українського народу

Нам треба, друзі, берегти.

Недаремно кров лилася за свободу –

Волю здобували козаки.


Учитель. Шануйте славні традиції, звичаї нашого народу, пам’ятайте завжди і скрізь, що ви – діти козацького роду, нащадки пращурів великих, що не корились ні кривавому ясиру, ні мечу, ні кулеметному вогню, а свято вірили у світле майбутнє своєї держави. Звертаючись до історичного минулого українського народу, хотілося б бачити в вас кращі риси наших предків, які були носіями гуманності, нескореності, патріотизму, волелюбності.

Ведучий. Шановні друзі, ми згадали про життя українського народу за часів козацтва. Нехай дійде до ваших душ стогін української землі від копит ординців.

Ведуча. Шелест козацьких знамен, брязкіт їхньої зброї – це межа між життям і смертю, між минулим і майбутнім нашого народу.

Ведучий. Пам’ять про волелюбних, сміливих лицарів степів – запорозьких козаків – духовне надбання України.

Ведуча. Пишайтесь нашим славним минулим, воно допоможе нам вистояти в нелегкі теперішні часи. Це потрібно не тільки кожному з нас. Це потрібно і для того, щоб не вмерла, вічно жила ненька – Україна.

Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля,

Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля.

Душу й тіло ми положим за нашу свободу

І покажем що ми браття козацького роду.
Учитель.

Ось і закінчився урок,

Хотілось б вам усім побажати,

Добра, і злагоди, й краси.

Щоб для України ви росли.

Хай вам щастить завжди й у всьому,

Не піддавайте серце злому.

Хай Бог усім допомагає



І рідний край оберігає.
( Пісня «Візьмемось за руки»)


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка