Співбесіда з роботодавцем



Скачати 462.51 Kb.
Сторінка1/3
Дата конвертації30.04.2017
Розмір462.51 Kb.
  1   2   3
ЛЕКЦІЯ № 4

Тема: Співбесіда з роботодавцем
ПЛАН

  1. Створення іміджу ділової людини, розробка портрета особистості успішного пошукача.

  2. Співбесіда з роботодавцем, підготовка до співбесіди, особливості поведінки під час співбесіди (самопрезентація).

  3. Формування впевненості в особистих здібностях.

  4. Невербальні засоби спілкування.

  5. Техніка телефонних розмов під час співбесіди.

  6. Процедура тестування при прийомі на роботу.


Література:

1.

Випускники ВНЗ у реальному бізнесі: яких навичок і знань їм бракує? // Вісник Консорціуму із удосконалення менеджмент-освіти в Україні. – 2010. – Лютий, с. 3

2.

Діденко В.М. Менеджмент: Підручник. – К.: Кондор, 2008. – 584с.

3.

Корпоративна культура: Навчальний посібник / Під заг. ред. Г.Л. Хаєта. – Київ: 2003. – 403 с.

4.

Кубрак О.В. Етика ділового та повсякденного спілкування: Навч.посібник з етикету для студентів. – Суми: ВТД «Універ.книга». – 2002. – 208с.

5.

Культура ділового спілкування: Навчальний посібник/ Укл. Людмила Зубенко, Віктор Немцов, - К.: Екс Об, 2000. – 196с.

6.

Філоненко М. Психологія спілкування. Навчальний посібник / К. : Центр учбової літератури, 2008.- 224 c. http://www.info-library.com.ua/books-book-163.html

7.

Берг В. Карьера-супер-игра.-М.,1998.

8.

Занюк С. С. Психологія мотивації /С. С. Занюк. – К.: Либідь, 2002. – 304 с.

9.

Прийняття на роботу. Співбесіда, анкетування / Гордієнко К.Д. – К.: КНТ, 2006. – 184 с.

10.

Шевчук С. В. Українське ділове мовлення: Навч.посібник. — К.: Літера, 2003.



  1. СТВОРЕННЯ ІМІДЖУ ДІЛОВОЇ ЛЮДИНИ, РОЗРОБКА ПОРТРЕТА ОСОБИСТОСТІ УСПІШНОГО ПОШУКАЧА

Етимологічно поняття «імідж» означає образ, зображення, уявлення. У сучасному значенні воно означає те враження, яке справляє людина на оточуючих, що і як він говорить і робить, який стиль його мис­лення, поведінки, поводження з людьми, його зовнішність, одяг, манери.

Прийнято вважати, що імідж - це мистецтво управляти враженням.



Зовнішній вигляд людини (до нього відносяться не тільки одежа, а й вигляд обличчя, зору, осанка, манери, голос людини , та інше), відіграють неабияку роль у її кар'єрі. Американці, наприклад, стверджують, що характер зовнішнього вигляду може забезпечити до 20 % розміру заробітної платні. Чим пристойніший вигляд має ділова людина, тим більше шансів отримати від господаря вищу зарплатню. За зов­нішнім виглядом у партнера формується перше враження про репутацію фірми, яку представляє її працівник.

Як сформувати позитивний імідж. Чи замислювалися Ви коли-небудь про те, яку важливу роль відіграє імідж у житті людини? Чи знаєте, що дуже важливо створити собі гарний образ, щоб досягти успіху в соціумі? Сьогодні ми розповімо Вам про те, як можна за допомогою внутрішніх і зовнішніх деталей свого вигляду вплинути на формування позитивного уявлення оточуючих про Вашу особистість.

Що таке імідж?

Імідж - це портрет людини в очах оточуючих людей. Зазначимо, що не варто плутати та порівнювати поняття іміджу та враження. Оскільки враження являє собою миттєву реакцію на людину, а імідж - стійка думка про неї.

При створенні іміджу потрібно враховувати дві його складові - зовнішню (стиль одягу, зачіска) і внутрішню (стиль поведінки, спілкування тощо). Таким чином, щоб сформувати позитивний образ, потрібно не тільки модно виглядати і витончено рухатися, а й володіти глибокими інтелектуальними знаннями, людськими якостями (чуйністю, добротою, щирістю, розумінням).

Людина, яка зовні виглядає дуже привабливо, але зовсім не вміє будувати гарні відносини з людьми, ніколи не зможе завоювати собі позитивний образ в соціумі. Тому, якщо Ви хочете домогтися визнання, будьте доброзичливі: доброзичливо спілкуйтеся з колегами, допомагайте їм долати труднощі, виявляйте співчуття. В іншому випадку Вам не вдасться знайти звання істинного Професіонала (навіть за наявності гострого розуму і тонкого почуття стилю). Можливо, Вас і вважатимуть майстром своєї справи, але навряд-чи хтось захоче співпрацювати з Вами.



Правила створення позитивного іміджу

Як розвинути у собі позитивні внутрішні якості, що сприятливо впливають на формування думки оточуючих про Вас? Ось основні правила, яких слід дотримуватися у спілкуванні з людьми:

- Намагайтеся зменшити соціальну дистанцію зі своїми колегами (радісно вітайте своїх співрозмовників міцними рукостисканнями і доброзичливим поглядом, звертайтеся до людей по імені);

- В конфліктних ситуаціях намагайтеся досягти компромісу (під час дискусій уважно слухайте свого опонента, поставтеся до його позиції з розумінням, не наполягайте тільки на своєму, а беріть до уваги інтереси співрозмовника);

- Не заздріть товаришам по службі, які досягли кращих результатів, і не критикуйте їх недоліки (відкрито радійте за кар'єрні перемоги своїх співробітників, визнайте їх професійні заслуги й якості, хваліть їх);

- Підтримуйте і за можливості допомагайте своїм колегам долати трудові та життєві труднощі;

- Прислухайтеся до думки своїх товаришів по службі (не сприймайте агресивно зауваження на свою адресу, краще подумайте, як можна себе удосконалити);

- Ведіть себе впевнено та спокійно (але не переборщіть, щоб не захворіти на "зіркову хворобу" і не почати всюди показувати свою перевагу).

Перераховані вище правила допоможуть Вам сподобатися оточуючим людям і створити позитивний образ. А це, в свою чергу, значно наблизить Вас до життєвого успіху!

Визначимо, якою повинна бути одежа ділового чоловіка.

На роботу не радять одягати світлі костюми, яскраві чи темні сорочки.

Сорочка звичайно повинна бути світла: блакитна, світло-бежева, в ледь помітну смужку чи клітинку. Найбільш при­йнятні кольори ділового костюма - темно-сірий, можна з легкою смужкою. Ці ко­льори зручні універсальністю - адже ділова людина часто вранці не знає, куди її за­просять увечері, чи зможе повернутися додому або готелю, щоб поміняти одяг. Ознака елегантності вимагає, щоб з-під рукава костюма виглядали рукава сорочки приблизно на два сантиметри.

Краватки бажано добирати не дуже яскраві, за кольоровою гамою вони мають відповідати костюмові чи сорочці.

Щодо взуття, то рекомендують носити чорні черевики чи напівчеревики з тон­кої шкіри, які пасують до всіх видів та кольорів костюмів. Літнього часу до нетемного костюма можна взути кольорові черевики, але тільки не сандалі. Шкарпетки краще сірі або чорні, а до костюмів коричневого кольору - коричневі, але ні в якому разі не білі або червоні. Довжина шкарпеток має бути достатньою, щоб з-під брюк не виглядала гола нога.



Ділова жінка набагато вільніша у виборі одягу: це може бути сукня, костюм, спідниця з блузою. Але все-таки краще мати кілька костюмів класичного стилю з набором блуз. У будь-якому разі одежа повинна мати такий фасон, який личить жі­нці, відповідає її стилю, підкреслює її індивідуальність. Кажуть, жінка має високий смак, якщо чоловіки пам'ятають, що вона була одягнена вишукано, але не пам'ятають, що було на ній.

Взуття ділової жінки не підлягає строгим правилам: це можуть бути і туфлі, й босоніжки з будь-яким підбором, але в жодному разі не спортивне взуття. Краще носити шкіряні речі, але не синтетичні, увечері треба вдягати тонкі панчохи. Сумки ділової жінки не повинні нагадувати господарські, але й портфелі також не рекоме­ндуються.

Тепер щодо прикрас. Вважається за непристойне носити багато коштовностей. Їх взагалі ділова жінка одягає тільки після 18 годин. Вдень - вдало дібрана до вбрання біжутерія, скромні вироби із срібла, дерева та напівкоштовних каменів.

Необхідні для позитивного іміджу якості особистості:

• Уміння і бажання створювати результати.

• Бажання і здатність нести відповідальність і приймати ризиковані рішення.

• Готовність почати процесії змін, керувати ними і використовувати в інте­ресах організації.

• Готовність до співробітництва. • Мистецтво приймати швидкі рішення.

• Здатність передбачати майбутнє.

• Широкий світогляд. • Почуття ситуації.

• Здатність побачити і виділити головне.

• Наполегливість. • Уміння керувати своєю думкою.

• Повага до інших. • Цілеспрямованість.

• Рішучість.

• Евристичність мислення.

• Гнучкість поведінки.

• Готовність ризикувати.

• Впевненість у собі.

• Конкурентноздатність.

• Енергійність.

• Прагнення до успіху.

• Уміння спілкуватися.

• Ініціативність.

• Уміння подобатися людям.

Чим вища у людини загальна культура, чим вища моральна та психологічна культура спілкування, тим більше шансів він має на отримання роботи та розвиток ділової кар'єри.

Чим менше людина взяла для себе від загальнолюдської культури, чим менше в неї розвинута мотивація до гуманних, доброзичливих взаємин з інши­ми, тим менше вона користується загальноприйнятими нормами поведінки і тим ме­нше готова до підвищення своєї культури загалом.




  1. СПІВБЕСІДА З РОБОТОДАВЦЕМ, ПІДГОТОВКА ДО СПІВБЕСІДИ, ОСОБЛИВОСТІ ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС СПІВБЕСІДИ (САМОПРЕЗЕНТАЦІЯ)

Співбесіда - справа не з простих. Готуючись до співбесіди, слід особливу увагу приділяти питанню про особисті недоліки пошукача. Від якості такої підготовки буде залежати те, як роботодавець поставиться до щирості і самооцінки пошукача.

Відповідаючи на запитання про ваші слабкі місця, не слід негайно ж викласти весь перелік своїх недоліків та дурних звичок. Краще за вже у такому випадку розповідати про ті з них, які не позначаться на якості вашої роботи.

Фахівці рекомендують завчасно продумати відповіді на запитання про ваші недоліки. Їх, передусім, слід належним чином самооцінити. Недарма один джентльмен казав: "Дурень - це той, хто бреше сам собі".

Бажано для себе письмово скласти перелік недоліків. Про нього достеменно знатимете лише ви. Іншому члену сім'ї цей "чорний список" показувати не слід. Що ж стосується дружин (своїх чи чужих), то вони і так все знають.

Далі слід докласти зусиль до аналізу професійних і особистісних вимог, які вказуються роботодавцем до претендента на заповнення вакансії.

Іншими словами, уявіть себе у ролі начальника, який дивиться на вас. З переліку недоліків, складеного вами, виберіть ті, які з вашої точки зору аж ніяк не завадять виконанню функціональних обов'язків за роботою, на яку претендуєте.

Якщо під час бесіди вас запитали про недоліки, то спробуйте свої відповіді підкріпити конкретними прикладами з попередніх місць роботи. Наприклад, скажіть, що ви раніше не вміли щось виконувати, а потім впродовж короткого часу (години, дня, тижня) зуміли освоїти щось нове. Тобто ведіть себе за прикладом мами автора цієї книги. Вона завжди з прихованим гумором казала гостям, що у неї - єдиний недолік. Це - лінь, але ж цей недолік неінфекційний. Іншим людям він не передається.

Зрозуміло, що мама лінивою не була, бо про це знали всі. У селі всі і все про всіх знають. Село - це не сходова кліть у міському багатоквартирному будинку, де сусіди десятиліттями можуть не знати один іншого.

Треба так продумати питання на запитання про недоліки, щоб недоліки в очах роботодавця перетворилися у ваші достоїнства. Можете, наприклад, сказати, що вам важко працювати у шумному приміщенні, тому віддаєте перевагу тихому і спокійному робочому місцю та колегам, які під час роботи не слухають "важкий рок" (hard rock). У роботодавця від вашого, так званого недоліку, може сформуватися враження, що ви врівноважена і спокійна людина, яка вміє зосереджено працювати. Для багатьох посад - це саме те, що потрібно.

Оскільки недоліки є у всіх, за винятком Бога, то важливо розповісти під час співбесіди про те, як ви з ними боретеся. Колись давно у автора книги був друг - начальник. У нього секретарша була "моржихою". Мала незвичайну шкіру. Автор запитав: "Володимире Миколайовичу, скажіть, як Ви боретеся із спокусою?". На що той відповів: "Ваня, з кожним роком все легше".

Головне щоб ваша відповідь про недоліки звучала щиро, без фальші.

Допускається трішки гумору. Такі недоліки як "занадто велике бажання працювати", "хвороблива чесність" сприймаються роботодавцями як грубі заготовки. Малоймовірно, що вони допоможуть у працевлаштуванні. Недовіру у роботодавця викличе й твердження про відсутність у вас недоліків.

Запитання про недоліки є одночасно і тестом на вашу стресостійкість. Шкідливо вступати у конфлікт з кадровиком щодо ваших недоліків. Взагалі не рекомендується під час співбесіди конфліктувати з будь-яких аспектів. Кадровик, як і кожна смертна людина, може подумати: якщо вже на співбесіді претендент на вакансію поводить себе агресивно, то що ж він буде робити після прийняття на роботу?

Під час співбесіди багато шукачів роботи запитання про їх недоліки ігнорують, тобто прямо не відповідають на поставлене запитання чи якось ухиляються від нього. Цим собі шкодять, бо "золоте правило" співбесіди - це не пропустити жодного запитання. Оскільки запитання про недоліки - це тест на щирість, то кадровики вважають, що самокритична людина викликає більшу повагу, ніж брехун. Не завадить розповісти кадровику, який висновок щодо недоліків було вами зроблено на попередній роботі, як їх виправили і що це вам принесло.

Не слід перетворювати співбесіду у свій монолог або ж мовчки слухати роботодавця чи його представника, не ставлячи йому запитань. Як в одному, так і іншому випадку співбесіда може закінчитися не на вашу користь.

Не варто під час першого ж контакту висувати зависокі умови щодо умов роботи. Про це можна говорити після того, як ви зарекомендували себе професіоналом і цінним працівником. Кота у мішку вже давно не купують.

Слід мати на увазі, що після співбесіди (чи, навіть, до неї) рекрутери можуть звернутися до ваших попередніх роботодавців. З місця роботи слід йти красиво. Про це завчасно попереджується шеф. Розпочаті роботи закінчуються. Наступник, що йде на ваше місце, навчається виконанню покладених обов'язків.

Якщо після співбесіди вам не надходять пропозиції від роботодавця, то це може вказувати на те, що ви не володієте навичками вдалої самопрезентації або ж маєте невеликий досвід як давати інтерв'ю. Свої помилки слід проаналізувати і намагатися не приспускатися їх у майбутньому.

На думку американських фахівців є 8 фраз, які можуть звести нанівець будь-яку співбесіду. Такі фрази не можна вимовляти на співбесіді за будь-яких обставин.

1. "Я ненавиджу свого колишнього шефа". Цілком ймовірно, що ваш попередній шеф заслуговує на місце у пеклі, оскільки він залив вам за шкіру чимало розпеченого масла. Про недоліки колишнього боса вашому наступному босу знати необов'язково. Якщо ж не вдається на співбесіді приховати ваше ставлення до колишнього шефа, то фахівці радять спокійно пояснити про той стиль керівництва вами, якому віддаєте перевагу.

2. "Я нічого не знаю про вашу компанію". Про нове бажане місце роботи часто запитують під час співбесіди. Йдучи на співбесіду, слід вивчити, принаймні, найважливішу інформацію про компанію. Незнання компанії свідчить про відсутність корисної мотивації. Кадровики вважають неперспективною ту людину, яка не мріє про кар'єру, а її цікавить лише зарплата.

3. "Я не маю запитань". То лише "у матросов нет вопросов". За них думає начальство. Якщо ж вам на співбесіді дали пояснення з усіма подробицями, все ж таки необхідно негайно придумати, принаймні, двійко запитань, щоб продемонструвати свою зацікавленість.

4. "Хочу поговорити про відпустку". Ділити шкіру ще не вбитого ведмедя - справа невдячна і ефемерна. Тому під час співбесіди шкідливо говорити про відгули, відпустки, лікарняні. Про це розумні і обачливі люди говорять, коли процес працевлаштування вступив узавершальну і незворотну стадію. Зазначену у цьому пункті фразу доречно вимовити після того, як працедавець запитав про те, коли ви готові приступити до роботи.

5. "Як швидко можна очікувати на підвищення?" Існує російське прислів'я про те, що спішити потрібно лише ловлячи блохи. На співбесіді недоречно говорити про службову кар'єру, бо у фірмі вас ще не знають Можна дуже ввічливо запитати про перспективи службового просування. Якщо попередній співробітник посів вищу сходинку, вам стане зрозумілим напрям службової кар'єри у цій фірмі.

6. Намагайтеся не зачіпати недоречних в офіційному спілкуванні тем.

7. "Як прийнято говорити на співбесіді?" Завчасно потрібно знати, що співбесіда - це не іспит, а діалог. Тому діалог має бути таким, як цього вимагають обставини. Не має єдиного рецепта на всі випадки життя. Співбесіда - це швидше мистецтво, а не наука.

8. "Найбільше за все я не виношу..." Емоціям не місце на співбесіді. Злість під час співбесіди налаштує проти вас роботодавця або кадровика. На співбесіді не можна скаржитися. Скаржникам, як правило, відмовляють у працевлаштуванні. Не можна сперечатися. Слід посміхатися і демонструвати безмежний оптимізм. Провокаційно злими запитаннями шукача можуть перевіряти на стресостійкість.

Британські дослідники оприлюднили рейтинг найчастіших помилок, яких припускаються пошукачі роботи. На першому місці було запізнення на співбесіду. Менеджери вважали запізнення найбільш дратівливим фактором. Той, хто запізнюється, негайно ж набуває репутації безвідповідального і ненадійного працівника. Такої ж думки дотримувалися і українські рекрутери. Друге місце посідав зовнішній вигляд кандидата. Фривольний одяг справляє неприємне враження. Ще однією поширеною помилкою була неготовність до співбесіди.



Значення попередньої підготовки. Запам’ятайте ще одне. Наперед знати, які питання, в якому порядку і які Вам зададуть на співбесіді, неможливо, тому ваші дії та відповіді будуть експромтами. А добрий експромт має бути добре підготовлений. Проте основний масив питань можна передбачати. Дві третини питань – стандартні. Тому, якщо Ви матимете добрі домашні заготовки, то можливий маневр для експромту буде значно більший.

Спеціально підготуйтеся до обговорення питання про оплату праці.

Заготуйте запитання, які Ви задасте потенційному роботодавцеві. Часто запитання, що задаєте Ви, не менше важливі, ніж ваші відповіді.

Ще декілька правил щодо проходження співбесіди

1. Правильно сядьте. Потрібно сидіти, повернувшись до інтерв’юера не тільки обличчям, а й усім тілом. Якщо для цього необхідно пересунути стілець – не соромтеся. Ноги не ховайте під себе і не тримайте схрещеними під стільцем.

2. Підтримуйте зоровий контакт. Слухаючи запитання, уважно дивіться в обличчя інтерв’юерові. Так краще зрозумієте запитання. Відповідаючи, прагніть не дивитися вниз, убік або в стелю. Інтерв’юерам це, як правило, не подобається.

3. Вислуховуйте запитання до кінця, не перебиваючи. Прагніть показати увагу й інтерес до запитання.

4. Починайте відповідати, якщо впевнені, що зрозуміли питання. Іноді інтерв’юер формулює питання не конкретно. В такій ситуації краще запитати: “Чи вірно я зрозумів, що Вас цікавить саме цей аспект?” І не соромтеся цього.

5. Не говоріть довго. Дві-три хвилини – це гранична тривалість відповіді. Надмірно просторові відповіді – типова помилка недосвідчених претендентів.

6. Не відхиляйтеся від суті запитання. Навіть якщо запитання таке, що Ваша відповідь виходить дуже короткою, не збентежуйтеся.

7. Умійте тримати паузу. Якщо Ви вважаєте, що відповіли на запитання, то найкраще замовкнути і тримати паузу, не нервувати. Хай інтерв’юер думає, про що Вас запитати. Будьте терплячі.

8. Не говоріть дуже тихо і дуже голосно. Дуже тихий голос може створити в інтерв’юера враження, що Ви невпевнена у собі людина. Якщо Ви тримаєте зоровий контакт, то потрібну силу голосу в більшості випадків визначити правильно, орієнтуючись на реакцію співрозмовника.

9. Не задовольняйтеся просто співбесідою. Попросіть інтерв’юера прокоментувати те, наскільки Ви як кандидат підходите на вакансію. Не потрібно поспішати встати, краще запитати це тоді, коли Ви ще сидите. Також доцільно уточнити, коли слід чекати дзвінка. Не кожному інтерв’юерові така наполегливість приємна, але у більшості випадків вона спрацьовує на Вашу користь.

Необхідно знати і пам’ятати, що є закриті теми розповідати про котрі на співбесіді взагалі не варто. Тому в жодному випадку не розповідайте про бажання емігрувати, ваші релігійні та політичні погляди, сімейні негаразди, про плани щодо народження дітей, матеріальні труднощі, недоліки попередніх роботодавців, про проблеми з Вашим здоров’ям та здоров’ям близьких, відразу ж висловлювати особливі вимоги до умов роботи, починати розмову з обговорення розміру зарплати, говорити на відверті теми, висловлювати сумніви щодо компетентності співрозмовника, повідомляти про інші пропозиції для працевлаштування, що є у вас на цей час.



Причини, через які кандидати часто не отримують роботу, на котру претендують.

Жалюгідний зовнішній вигляд, непристойна поведінка.

Явно виражений цинізм і низький моральний рівень, спроба тиснути на інтерв’юера, манери всезнайки.

Невміння формулювати власні думки, послідовно й чітко доводити їх до співрозмовника.

Надто тихий голос, погана дикція, граматичні помилки в текстах.

Відсутність плану кар’єри, чітких цілей і завдань, зацікавленості та ентузіазму.

Недостатня відвертість і неврівноваженість, нестача такту, ввічливості.

Небажання або відсутність змоги брати участь у справах поза визначеним графіком, байдужість до громадської діяльності.

Надмірна зацикленість на грошах, коли інтерес зводиться тільки до розміру заробітної плати.

Погана успішність під час навчання в університеті, відсутність бажання до самоосвіти.

Небажання розпочинати кар’єру з низів або наявність великих очікувань за дуже короткий термін.

Схильність до постійного самовиправдання, пояснення невдач несприятливими зовнішніми факторами, спроба перекладання вини на інших.

Недостатня зрілість кандидата і невміння орієнтуватися в бізнес–середовищі та в суспільстві, погані знання зі спеціальності.

Зневажливі відгуки про попередніх роботодавців.

Небажання дивитися в очі інтерв’юерові.

Кволе рукостискання, нерішучість.

Невдале сімейне життя, непорозуміння з батьками, близькими.

Відсутність цілеспрямованості у пошуку місця роботи.

Бажання отримати роботу на короткий термін.

Відсутність почуття гумору, чітко виражена несамостійність.

Підкреслення того, з ким підтримуєте знайомство, хизування особистими зв’язками.

Нетерпимість до чужих думок на фоні розвинутих упереджень, радикалізм у думках.

Обмеженість інтересів.

Невміння цінувати час, запізнення на інтерв’ю без поважних причин.

Погане ведення власних фінансових справ.

Неприйняття критики, нерозуміння цінності досвіду.

Незнання хоча б мінімальної інформації про компанію.

Невихованість.

Нечіткість відповідей на запитання.

Досить часто Ви все робите, ніби, правильно: резюме Ваше майже досконале, Вас запрошують на співбесіди, а результат відсутній.

Це відбувається тому, що Ви не завжди можете виявити свої помилки, проаналізувати їх, оскільки вони приховані у Вашій поведінці. Ваш психологічний настрій стає грізним ворогом для Вас, формуючи певне коло комплексів, що проявляються в конкретних умовах, особливо стресових. Інколи тут значну роль відіграють особливості психіки особистості. Для того, щоб виявити, проаналізувати свої помилки і більше ніколи їх не повторювати, треба оволодіти мистецтвом самопрезентації.

  1   2   3


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка