Соціоекологія та її завдання



Сторінка1/6
Дата конвертації12.11.2016
Розмір1.11 Mb.
  1   2   3   4   5   6
лекція № 1 - 2

Тема: Соціоекологія та її завдання


План

1. Природне середовище існування людства

2. Вплив діяльності людини на довкілля

3. Соціоекологія як інтегральна наука про взаємодію суспільства та природи.

4. Природні ресурси та проблеми їх використання.

5. основні принципи екології та природокористування.


1. Усі живі організми існують у певному середовищі, із яким вони постійно обмінюються речовиною, енергією та інформацією. Людина, на відміну від інших живих організмів, пов'язана з власним середовищем не лише біологічним обміном речовин, а й трудовою діяльністю. У процесі останньої за допомогою знарядь праці людина створює штучні об'єкти, здійснює виробничі процеси, значною мірою відмінні від природних. Тому середовище існування людини у зв'язку з її подвійною (біологічною та соціальною) сутністю включає природну та штучну складову.

Середовище існування людства субстратно визначається на основі географічної оболонки - глобальної геосистеми, у якій взаємодіють та взаємопроникають літосфера, атмосфера, гідросфера та біосфера. Частину природного оточення людського суспільства, із якою воно знаходиться у безпосередній взаємодіє, називають географічним середовищем. Елементи останнього функціонують і розвиваються відповідно до природних законів. межі географічного середовища розширюються по мірі розвитку людського суспільства (засобів праці, технологій тощо). Зараз указані межі в основному співпадають із межами географічної оболонки. За умови проникнення людини в надра Землі й інтенсивного освоєння та використання навколишнього середовища вийде за межі географічної оболонки.

Людство створило штучне середовище, що складається з інфраструктур: господарсько-побутової, промислової, транспортної тощо.

із природного географічного середовища людство бере усе необхідне для життя та господарської діяльності. Це природні умови, які можуть бути сприятливими або несприятливими. Зокрема, для кожної геосфери і для різних районів землі характерні несприятливі стихійні природні явища. Наприклад: землетруси, виверження вулканів, урагани, смерчі, посухи, катастрофічні паводки, шторми, епізоотії. існування усього людства і кожної людини зокрема, неможливе без природних ресурсів. Природні ресурси - це компоненти природи, які на даному рівні розвитку виробничих сил використовуються в якості засобів виробництва й предметів споживання. За генезисом виділяють мінеральні, водні, земельні, біологічні, кліматичні тощо.



Природні умови - це сукупність природних об'єктів та явищ (у тому числі й перетворених людиною), необхідних для людини, для її діяльності, для отримання кінцевого продукту споживання. природні умови на відміну від природних ресурсів безпосередньо не входять до складу продукції, створеної людиною.

Природне середовище людства складається і якісно різних елементів, що мають відмінні властивості та характерні процеси, тощо. згадаємо вертикальну будову географічної оболонки, що полягає у послідовній зміні геосфер знизу вгору: літосфера, гідросфера, атмосфера, а також біосфера, представлена живими організмами у ґрунтовому, наземно-повітряному, водному та організмовому середовищах. Геосфери і природні компоненти, із яких вони складаються, взаємодіють, утворюючи природні комплекси. поєднання природних комплексів різних розмірів складає горизонтальну будову географічної оболонки. природні комплекси також взаємодіють між собою і впливають один на одного.

У природному середовищі діють закони природи. усі об'єкти, процеси і явища у географічній оболонці підлягають діє загальних географічних закономірностей: цілісності, дискретності, зональності, азональності, ритмічності, кругообігів речовини та перетворення енергії, полярної асиметрії, безперервності та нерівномірності розвитку.

Для того щоб економічно ефективно використовувати природні умови та ресурси, людство має враховувати у своїй діяльності указані особливості власного природного середовища: 1)складну ієрархічну будову; 2) якісну різноманітність; 3) взаємозв'язки та взаємодію між елементами; 4) функціонування згідно природних законів та закономірностей.

Тривала історія взаємодіє людства і природи показує, що екологічні проблеми людства в усі часи пов'язані із незнанням про середовище існування або з нехтуванням законами природи у власному житті та діяльності.
2. Вплив діяльності людини на довкілля

Вплив людства на довкілля можна виразити у формі узагальнених наслідків:

1) пошкодження та вичерпання природних ресурсів;

2) погіршення якості навколишнього природного середовища (або його деградація).

Прояви деградації природного середовища вельми різноманітні, оскільки є реакцією на надмірний антропогенний тиск із боку складної за будовою та різнорідної за складом географічної оболонки. крім того, види людської діяльності, що змінюють довкілля, теж різнорідні і, відповідно, мають різні екологічні наслідки.

Отже деградація навколишнього природного середовища характеризується такими проявами:

1. зменшується біорізноманіття: зникають види живих організмів, скорочується різноманітність біоценозів у цілому. У середині 70-х упродовж дня зникав 1 вид, а у середині 90-тих 1 вид зникає упродовж години. На сьогоднішній час кількість сучасних зниклих видів може сягнути 1 млн.

2. відбувається забруднення усіх геосфер

3. порушується кругообіг речовин, бо відходи життєдіяльності людини не можуть бути повністю мінералізовані. У біосфері просто відсутні бактеріє й гриби, здатні переробляти нові речовини на звичайні для географічної оболонки.

4. Людина видобуває із глибин земної кори гірські породи, не властиві природним комплексам, приуроченим до земної поверхні. У результаті погіршується якість ґрунтів, хворіють тварини, рослини, люди, деградують природні комплекси у цілому.

5. відбувається зміна енергетичної системи землі (антропогенне потепління клімату).

6. Пошкодження й знищення окремих ландшафтів (бедленди, антропогенні пустоші, спустелювання антропогенного генезису).

із середини 50-х років XX століття внаслідок різкого збільшення кількості населення - так званого демографічногоо вибуху», НТР та зростання масштабів господарської діяльності з'явилися ознаки глобальної екологічної кризи :

1) антропогенний вплив набув загально планетарних масштабів;

2) порушена рівновага між складовими географічної оболонки;

3) пошкоджені механізми саморегуляції та самовідновлення природних комплексів.

внаслідок руйнування природного середовища під загрозою знаходиться життя та здоров'я людей подальше існування людської цивілізації.

Розширення і посилення антропогенного тиску на природне середовище руйнує економічну основу соціального розвитку, наносить величесзну соціальну шкоду. спрацьовує ефект еколого-економічного бумеранга. Його суть полягає у тому, що безмежна економіка руйнує природу, а руйнування природи (джерела ресурсів) підриває економіку.

3. соціологія - інтегральна наука про взаємодію суспільства і природи.

внаслідок загострення екологічних проблем та їх глобалізації виникла потреба у науці, яка розробляла б теоретичні основи гармонійних збалансованих відносин людини і природи та практичні механізми раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища. Як окрема дисципліна, наука про взаємодію суспільства та природи була визначена у 1916 році американським ученим Парком під назвою "social ecology" - соціальна екологія. Соціоекологічні дослідження особливо активізувалися з 80-их років минулого століття.

соціальна екологія - наука, яка досліджує взаємозв'язки й взаємодію в системі суспільство-природаа», розробляє наукові основи раціонального природокористування, спрямовані на охорону природи та оптимізацію середовища життя людини.

Соціоекологія є інтегральною міждисциплінарною наукою. Вона вивчає різні аспекти взаємодіє суспільства і природи: географічні, біологічні, геологічні, медичні, економічні, юридичні, філософські, технологічні тощо.

Рис. 1. Структура соціоекологіє як інтегральної міждисциплінарної науки.

1) екологія - вивчає закономірності взаємодіє рослин, тварин і мікроорганізмів між собою та з абіотичним середовищем. крім того, до компетенції екології входять питання охорони, раціонального використання та відтворення біологічних ресурсів.

2) Геоекологія - це спільний галузевий підрозділ соціоекологіє та географії, який вивчає просторову різноманітність і мінливість географічного середовища з метою оптимальної територіальної організації взаємодіє суспільства і природи.

3) екологія людини вивчає медико-біологічні та демографічні аспекти взаємодіє суспільства і природи.

4) інженерна екологія вивчає геологічні тіла та їх вплив на життя та діяльність людей, займається питаннями охорони та раціонального використання геологічного середовища.

5) біогеохімія досліджує природні речовинно-енергетичні процеси в біосфері, вплив на них людської діяльності, антропогенне хімічне забруднення різних природних компонентів.

6) Соціоекологічне (екологічне) право здійснює юридичне регулювання взаємовідносин людського суспільства і природи. Держави мають екологічне законодавство.

7) екологічна технологія займається технологічними аспектами гармонізації взаємодіє суспільства і природи.

8) економіка природокористування розробляє економічні методи регулювання охорони навколишнього середовища, нормативи економічної оцінки природних ресурсів та економічної ефективності природоохоронних заходів.

більшість питань, що розглядає соціальна екологія, прямо чи опосередковано стосується проблем природних ресурсів, їх використання та екологічних проблем, обумовлених цим використанням.

3. природні ресурси та проблеми їх використання.

існує низка класифікацій природних ресурсів. За походженням ресурси поділяються на групи:

1) земельні, 2) агрокліматичні, 3) мінеральні, 4) біологічні, 5) водні, 6) енергетичні.

Земельні ресурси - один із найбільш універсальних видів природних ресурсів, необхідних для усіх галузей народного господарства. земельні ресурси являють собою території з певними грунтами, характером рельєфу, сукупністю несприятливих умов природних процесів в грунтах та літосфері, умовами зволоження. земельні ресурси є просторовим базисом розміщення створених людиною об'єктів, головним засобом виробництва у сільському та лісовому господарстві, де використовується родючість грунтів. особливості земельних ресурсів полягають у тому, що вони мають використовуватися лише там, де знаходяться.

Агрокліматичні ресурси - це термічний режим повітря і грунту у поєднанні з кількістю атмосферних опадів і запасами вологи в грунті.

Мінеральні ресурси - включають усі види корисних копалин. Вони є сировинною базою народного господарства.

Біологічні ресурси - сукупність живих організмів (рослин, тварин, грибів тощо).

Водні ресурси - складаються із вод світового океану, поверхневих та підземних вод суходолу.

Енергетичні ресурси - сонячна радіація, вітрова енергія рухів води в світовому океані (хвиль, течій), припливів і відпливів, енергія спонтанного атомного розпаду й спонтанних хімічних реакцій, біоенергія (ліс, органічні відходи). гній використовують для одержання біогазу (метану).

Існує класифікація природних ресурсів за умовами відновлюваності:

1) невичерпні (сонячна енергія, енергія вітру, рухомої води, геотермальна енергія; водні ресурси)

2) вичерпні, які поділяють на: а) поновлювані (чисте повітря, прісна вода, родючі грунти, тварини й рослини); б) непоновлювані (корисні копалини).

природні ресурси вичерпуються, пошкоджуються (наприклад, забруднюються грунти хворіють рослини і тварини).

Із вичерпнісю природніх ресурсів пов’язано одне із основних завдань - екологічне обгрунтування раціонального використання природних ресурсів та мінімізації негативних екологічних наслідків природокористування.



5. основні принципи екології та природокористування.

Для вирішення екологічних проблем слід послуговуватися екологічними принципами (правилами) для обгрунтування раціонального використання природних ресурсів.Далі дається характеристика цих принципів законів і правил.



Закони Комонера: 1) усе пов'язано з усім; 2) усе повинно кудись діватись; 3) природа знає краще; 4) ніщо не дається задарма або за все доводиться платити.

Закон внутрішньої динамічної рівноваги.

зміни в одному із компонентів природного середовища обов'язково викликають зміни у всіх інших компонентах. Так зберігається рівновага у природному середовищі за відповідність між природними компонентами.

будь-яка зміна середовища призводить до розвитку природних ланцюгових реакцій. останні або нейтралізують зроблені зміни, або призводять до формування інших природних комплексів. Наприклад, вирубка лісу в басейні річки, яка впадає в озеро, призводить до усихання малих річок, зниження грунтових вод, зменшення зволоженості грунту, зниження рівня води в річці та озері. Це веде до загибелі риби, розвитку синьо-зелених водоростей, евтрофікація водних об'єктів, погіршення якості води, її дефіциту для водопостачання.

Першою приходить думка, що усе дуже просто вирішити: треба побудувати дамбу для накопичення води в річці та обводнювально-зрошувальній (іригаційній мережі). Проте це не вирішує проблем. Навпаки, витрата води на випаровування в іригаційних системах і поверхні озера посилює дефіцит води, затримує твердий стік, чим спричинює заболочування місцевості. внаслідок іригації відбувається засолення грунтів.

Якщо антропогенне навантаження перевищує можливості природних комплексів до саморегуляції, вони можуть зруйнуватися.

У природокористуванні слід враховувати, що слабка зміна в одному з елементів природного середовища може викликати сильні зміни у інших його елементах. Наприклад, незначні підвищення концентрації домішок SO2 і NO2 призводять до утворення кислотних опадів. Це сильно впливає на водойми, грунти і живі організми. збільшення концентрації SO2 на тисячні частки процента призводить до суттєвого посилення парникового ефекту (температури повітря підвищуються на один або кілька градусів).



Правило «тришкіна каптана»

еколого-економічний потенціал екосистем величина відносно стабільна. Його зростання обмежене тепловою (енергетичною) стійкістю природних систем (відхилення у межах 1%). Образно кажуть: в одному місці прибуде, а в іншому убуде.



Закон обмеженості природних ресурсів.

навіть невичерпніі» ресурси (сонячна енергія тощо) обмежені так званими лімітами вимог. Надходження сонячної радіації в атмосферу не може збільшуватися більше, ніж на тисячні частки, інакше Земля стане непридатною для існування людини із-за сильних змін в її природі.



Закон відповідності між розвитком продуктивних сил

і природно-ресурсним потенціалом.

Якщо природні ресурси надмірно експлуатуються, виникають екологічні кризи. Перша екологічна криза була криза перепромисла великих тварин, друга - перепромисел рослинних ресурсів. Сучасна екологічна криза є перш за все кризою редуцентів. Вони не спроможні розкладати увесь спектр забруднювачів, особливо тих, що не мають природних аналогів, і, відповідно, відсутні мікроорганізми для їх утилізації і перетворення в прості мінеральні сполуки.



Правило інтегрального ресурсу. внаслідок діє екологічного закону внутрішньої динамічної рівноваги у разі надмірної експлуатації спільного ресурсу різними галузями господарства ця рівновага порушується. Настають негативні, часто необоротні зміни в окремих природних компонентах і в природних комплексах у цілому.

Тому конкуруючі в сфері використання конкретних природних ресурсів галузі господарства неминуче завдають збитку один одному. слід узгоджувати експлуатацію одного і того ж ресурсу різними галузями, щоб мінімізувати пошкодження природного середовища та економічні збитки.



Закон падіння природно-ресурсного потенціалу.

У межах однієї суспільно-економічної формації чи способу виробництва й одного типу технологій природні ресурси певного виду вичерпуються, стають менш доступними. Вони вимагають усе більших витрат праці й енергії на їх видобування, транспортування й відтворення.

У момент наближення природно-ресурсного потенціалу до економічно неприйнятного рівня спонукається зміна технологій, суспільного світогляду, формується нова соціально-економічна формація.

Закон розвитку природної системи за рахунок

навколишнього середовища.

будь-яка природна система може існувати лише за умови надходження речовини та енергії із навколишнього середовища: абсолютно ізольований розвиток неможливий. із цього закону випливає кілька наслідків:

1) абсолютно безвідходне виробництво неможливе;

2) природні системи землі існують не лише за рахунок ресурсів планети, але й під впливом космічних систем.



Закон зниження ефективності природокористування.

він діє у зв'язку із законом падіння природно-ресурсного потенціалу. У процесі розвитку людства при отриманні з природних комплексів корисної продукції на її одиницю затрачується усе більше енергії. Зростають і енергетичні витрати. останні у кам'яному віці були 4000 ккал на добу, в аграрному суспільстві - 12 000 ккал на добу, в індустріальну епоху - 70 000 ккал на добу, в сучасних розвинених країнах - 250 000 ккал на добу.

Загальна енергетична ефективність сільськогосподарського виробництва в розвинених країнах приблизно в 30 разів нижча, ніж при примітивному землеробстві. Наприклад, у США 1 склянку молока отримують за рахунок 0,5 склянки дизельного палива (вкладають 10 ккал, а одержують 1 ккал корисної продукції).

Практичний висновок із указаного закону: зростання енергетичних затрат не може продовжуватися нескінченно. Щоб запобігти можливій термодинамічній кризі, необхідні нові технології й оптимальні методи природокористування.



Закон оптимальності і правило міри перетворення природних систем.

З найбільшою ефективністю будь-яка природна система функціонує у певних характерних для неї просторово-часових межах. розмір системи має відповідати функціям, що виконуються нею (характернийй» розмір систем). Наприклад, щоб літати, птах не може бути дуже великим, самиця ссавця не може бути ні мікроскопічною, ні гігантською. імперії із синдромомм динозавра» приречені на розпад.

Людина може брати з природних ландшафтів зразки вельми економного і продуктивного використання умов і ресурсів.

Наприклад, учені звернули увагу, що в кожній куртині дикорослих рослин окремі їх екземпляри мають різний розвиток. одні квітують, інші вже зав'язали насіння, а у третіх ще й бутони не з'явилися. Це не випадково, оскільки така неодночасність розвитку, очевидно, створена природним добором як пристосування, що покращує використання ним місцевих життєвих ресурсів. Адже потреби рослин різного віку у поживних речовинах із грунту неоднакові.

вирішили подібну технологію використати у сільському господарстві: посадки картоплі зробили через ряд: один рядок раннього сорту, другий - пізнього. Коли рання картопля достигає, її збирають, а землею обгортають рядки пізньої картоплі. Коли врожай повністю збирають, то в змішаних посадках він виявляється на 40-50% вищим, ніж в односортних.

При спробах докорінних перетворень природних комплексів за допомогою технічних пристроїв зазвичай не дотримується закон оптимальності та правило міри перетворення природних комплексів. При цьому провокуються неминучі ланцюгові реакції, що призводять до екологічних криз.



Принцип природності (або правило старогоо автомобіля»)

застарілий технічний пристрій стає неефективним і непотрібним. він повисаєє» на суспільстві, й на його реконструкцію або утилізацію потрібні іноді більше коштів, ніж її первинне виробництво. При використанні природних комплексів таких проблем не виникає.



Правило м'якогоо» управління природою.

Таке управління побудовано на спонуканні корисних природних ланцюгових реакцій, в тому числі процесів відновлення ресурсів. Прикладами є біологізовані методи сільського господарства, вибіркова вирубка лісу, насадження полезахисних лісосмуг тощо. Це економічно ефективніше й екологічно доцільніше ніж грубе технологічне втручання.



Закон спільної діє природних чинників.

Наприклад, величина урожаю залежить не від окремого, навіть лімітуючого чинника, а від усієї сукупності екологічних чинників одночасно. Для комфортного біологічного існування людини потрібен комплекс чинників.



Закон максимуму.

У даному природному комплексі може утворитися біомаса, здійснитися приріст грунтового родючого шару не більший за властивий даній геосистемі при ідеальному поєднанні її природних компонентів.

Подальше стимулювання з метою одержання більшої користі та зиску веде лише до руйнування природного комплексу. Перенапруження веде лише до його руйнування. Наприклад, зайве внесення добрив веде не до збільшення, а до зменшення урожайності. При цьому забруднюються грунти, поверхневі та підземні води, атмосфера.

Правило територіальної екологічної рівноваги.

Лише природні системи забезпечують стабільність, стійкість середовища існування людства. Максимальний еколого-економічний ефект може бути отриманий при певному поєднанні ландшафтів перетворених людиною, та природних. досліджено, що екологічна рівновага забезпечується при співвідношенні 40% площ перетворених і 60% площ природних.



Закон зниження природоємності (матеріаломісткості) готової продукці.

Питомий вміст природної речовини в усередненій одиниці суспільного продукту неухильно знижується. діє в землеробстві, оскільки відбувається заміна природної родючості штучною, відкритого грунту - закритим. Вироби стають мініатюрнішими, відбувається заміна ресурсоємних технологій ресурсозберігаючими.



Закон збільшення темпів обороту природних ресурсів,

що використовуються.

В історичному процесі розвитку світового господарства швидкість оборотності залучених природних ресурсів (вторинних, третинних) безперервно зростає на фоні відносного зменшення об'ємів їх використання.



Лекція № 3-4

ВПлив діяльності людини на геосфери та їх охорона

План

1. Проблема антропогенного забруднення навколишнього середовища.

2. Соціоекологічні проблеми літосфери.

3. Вплив діяльності людини на атмосферу та охорона повітряного середовища.

4. Антропогенний вплив на гідросферу та охорона вод суходолу й Світового океану.

5. Біологічні аспекти взаємодії природи й суспільства.

6. Використання та охорона ґрунтів.

1. Забруднення – несприятливі зміни фізико-хімічних властивостей середовища, зміни в розподілі енергії, зміни рівнів радіації тощо внаслідок антропогенної діяльності.

Забруднення може впливати на людину безпосередньо або через воду, повітря, продукти харчування. Значна частина забруднень поглинається живими організмами і включається у кругообіги речовин. Акумуляція (біонакопичення) зростає на кожному наступному трофічному рівні. У всіх випадках хижаки і людина, які знаходяться на вершині трофічної (екологічної) піраміди, виявляються найбільш забрудненими токсичними речовинами.

З цього виходить, що, забруднюючи оточуюче середовище, людина, яка займає місце суперхижака по відношенню до інших живих організмів, стикається з ефектом бумеранга. Головний винуватець забруднення стає і головним відповідачем. Такий суворий закон природи.

За походженням забруднення поділяються на:

1) механічні,

2) фізичні,

3) хімічні,

4) біологічні.

Механічні забруднення – це різні тверді часточки та предмети (викинуті як непридатні чи спрацьовані) на поверхні землі, в грунті, воді, повітрі, Космосі. Цим пил, дим уламки приладів, механізмів, машин.

  1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка