Соціальна психологія: попередні й супутні впливи



Сторінка1/22
Дата конвертації31.12.2016
Розмір3.61 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22

Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)


Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія

Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Природа людини й предмет психології

Характеристика маси

Структура психіки маси

Закони маси

Інтелект маси

Жіночий початок і почуття маси

Віра й надії маси

Консерватизм маси

Маси природні й штучні

Закон наслідування

Еліта і маса



Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства

Природа влади й підкорювання

Психологічний портрет вождя

Вождь і маса - близнюки-брати

Ореол авторитету

Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу

Гіпноз і ураження

Механізми впливу в масі

Вселяння (сугестія)

Демагогія

Повторення

Засоби впливу: масові комунікації

Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології

Перша модель соціальної психології

Історія соціальної психології

Література



Розділ ІІ. Теоретичні та емпіричні засади соціальної психології

Підрозділ 1.Соціально-психологічні теорії

Теоретичне збагнення миру

Теорії імпліцитні й наукові

Теорії у соціальній психології

Модель наукового розвитку

Необіхевіористська орієнтація

Еволюція біхевіоризму

Необіхевіоризм

СОР - теорії

Теорія соціального навчения

Теорія соціального обміну

Теорія взаємозалежності

Інтеракціоністська орієнтація

Рольова теорія

«Стенфордська в'язниця»

Застосування рольових концепцій

Когнітивістська орієнтація

Теоретичні джерела когнітивізму

Галузь досліджень у когнітивній психології

Підрозділ 2. Соціально-психологічні дослідження

Ідеї й гіпотези

Змінні у дослідженні

Правила й вимоги

Вибір методів дослідження

Основні параметри аналізу

Етичні проблеми дослідження

Інформована згода

Неправда на користь?

Дебрифінг



Підрозділ 3. Основні методи соціально-психологічного дослідження

Експеримент

Квазіексперимент

Польове дослідження (спостереження)

Архівне дослідження

Імітаційне дослідження (рольова гра)

Оглядове дослідження (дослідження за домогою обстеження)

Література

Розділ ІІІ. Людська індивідуальність і соціальна психологія особистості

Підрозділ 1.Індивід як об'єкт психологічних досліджень

Проблема типології людини

Гуморальні класифікації

Конституціональні класифікації

Психогенні класифікації

Підрозділ 2. Психологічні теорії особистості

Визначення особистості

Психологічні теорії особистості

Теорії особистості в соціальній психології



Підрозділ 3. Структура самосвідомості

Підходи до розуміння Я-Концепції

Рівні самосвідомості

Центральні аспекти самосвідомості

Рольова структура Я-Концепції

Можливі Я

Самопізнання й самооцінка

Теорія соціального порівняння

Регулювання самооцінки

Підрозділ 4. Самосвідомість і поведінка

Деіндивідуалізаці і поведінка

Особиста відповідальність

Стигматизація

Я і інші

Самомоніторинг



Підрозділ 5. Самосвідомість і особистісний контроль

Теорії локусів контролю й самоефективності

Наслідку втрати особистісного контролю

Реактивний психічний опір

Безпорадність через втрату контролю

Самовикликана безпорадність

Ілюзія контролю

Література



Розділ ІV. Міжособистісне сприйняття і соціальне пізнання

Підрозділ 1. Соціальне сприйняття і розуміння

Міжособистісне сприйняття

Зовнішній вигляд і враження

Ефект першого враження

Зовнішній вигляд і асоціації

Зовнішність і реальна інформація

Фактори соціальної привабливості

Інфантильна зовнішність

Гарна зовнішність

Ефект ореола

Просторова близькість

Подібність

Увічливість і лестощі

Взаємосимпатія



Підрозділ 2. Прийоми й методи соціального пізнання

Евристики

Евристики показності

Евристики доступності

Помилковий консенсус

Каузальна атрибуція (теорія приписуючих причин)

Коваріація

Каузальні схеми

Диспозиційна атрибуція

Фундаментальна атрибутивна схильність

Ефект «виконавця-спостерігача»

Модель об'єктивної атрибуції

Атрибуція і успіх

Підрозділ 3. Соціальне сприйняття і самосвідомість

Соціальне сприйняття з позицій «теорії справедливого світу»

Форми організації соціальних знань і досвіду

Філософія людської природи

Імпліцитні теорії особистості

Імпліцитні соціальні теорії

Когнітивні схеми

Прототип


Соціальний стереотип

Підрозділ 4. Стадії процесу соціального пізнання

Первинна категоризація

Підтвердження

Уточнення, або рекатегорізація

Ефект самоздійснюваних пророцтв

Некатегоріальні способи соціального пізнання



Література

Словник ключових понять

Соціальна психологія: попередні й супутні впливи (замість вступу)


Характеризуючи розвиток психології як самостійної науки, Герман Еббінгауз прийшов до цікавого висновку: «Психологія має довге минуле, але коротку історію» (Еббінгауз Г., 1998, с. 14). Ця знаменита заява одного із засновників наукової психології є справедливою і для сучасної соціальної психології.

Дійсно, будь-яка наука, і соціальна психологія в тому числі, має не тільки історію, але й передісторію, і інколи дуже давню. Що стосується соціальної психології, то ще задовго до того, як вона виокремилася у самостійний розділ психології, багато питань, які входять до її сучасної проблематики, тією чи іншою мірою ставилися й обговорювалися мислителями різних історичних епох.

Тому можна з впевненістю стверджувати, що передісторія соціальної психології сягає своїми коріннями соціально-політичних й соціально-психологічних поглядів античних європейських авторів. Так, вже давньогрецький філософ Платон (427-347 р. до н.е.) у роботах «Закони» і «Держава» намагається вирішити проблему розумного, раціонального устрою суспільства. Ідеальний устрій суспільства, на думку Платона, повинен відповідати досконалій структурі людської душі. Подібно тому, як душа складається з трьох частин - керуючої (розумної), жагучої (афективної) і такої, що жадає (сполученої із плотськими бажаннями й потягами), - правильно організоване людське суспільство, на думку Платона, також має випливати з цієї ідеальної троїстої структури душі. Раціональній її частині має відповідати соціальний прошарок жерців-філософів, жагучій - воїнів-охоронців, а тій, що жадає – робочого класу (селян і ремісників).

Легко можна помітити, що античним філософом, окрім іншого, у межах проблеми ідеального устрою суспільства ставиться питання і про соціальні ролі. (Про рольові теорії й у цілому про такий теоретичний напрямок, як інтеракционізм, мова буде йти в другому розділі книги). Окрім того, Платоном, а також іншим значним філософом Аристотелем (384-322 р. до н.е.) розглядалися питання, які стосуються сутності людської природи, переконань, соціальних знань і феноменів соціальної поведінки.

Інший яскравий приклад постановки й рішення соціально-психологічних питань відповідно до духу свого часу й на рівні своєї епохи простежуються у творчості Нікколо Макіавелли (1469-1527), автора трактату «Государ», який жив у період заходу середньовіччя й початку європейського Відродження. Достатньо навести лише назви деяких глав з його знаменитої книги: «Про те, за що людей, особливо государів, вихваляють або зневажають», «Про жорстокість і милосердя й про те, що краще: вселяти любов або страх», «Про щедрість і ощадливість», «Про те, як государі мають дотримуватися слова», «Про те, як уникнути ненависті й презирства», «Як слід поводитися государеві, щоб його почитали», то відразу стає зрозумілим, що ми маємо справу, говорячи сучасною мовою, з першою спробою створення теорії соціального менеджменту - тієї самої теорії, яка виникла на базі соціальної психології і насьогодні є одним з розділів психології управління.

Це враження сучасності ідей Макіавелли ще більше підсилиться, коли у тому ж його трактаті ми виявляємо, знов-таки говорячи сучасною мовою, виклад принципів менеджменту персоналу - ще одного розділу сучасної психології управління. Ці принципи викладені, наприклад, у розділах «Про радників государя», «Як уникнути підлесників» тощо. (Макиавелли Н., 1997).

До числа робіт, у яких ставляться проблеми державного й суспільного устрою, індивідуальних і колективних (группових) інтересів, поведінки індивідів і їх рушійних сил, суспільної структур й законів, можна віднести «Левіафан» (1651) Томаса Гоббса, «Дослідження про природу й причини багатства народів» (1776) Адама Сміта, «Введення в принципи моралі й законодавства» (1789) Иєремії Бентама, «Засади нової науки про загальну природу націй» (1725) Джамбаттіста Вико, «Загальна ідея революції в XIX столітті» (1851) П'єра Жозефа Прудона та багато робіт Карла Маркса й Фрідріха Енгельса.

Роботи, які тут згадувалися, можна віднести до ранньої, або віддаленої передісторії соціальної психології. Німецькі автори Ганс Гібш і Манфред Форверг вважають, що безпосередніми передумовами соціальної психології стали три напрямки, які склалися у межах психологічних досліджень XIX століття і виділилися у три етапи (підходи) до формування соціальної психології - психологію народів, психологію мас і теорію інстинктів поведінки (Гібш Г., Форверг М., 1972). Щодо першого напрямку можна сказати, що тоді, в XIX столітті, він не одержав розвитку. Але вже в XX столітті, коли сформувалася соціальна психологія, багато ідей психології народів почали активно розроблятися у межах крос-культурної психології, одного з найбільш молодих розділів сучасної соціальної психології. Основи інстинктивізму як наукового напрямку були закладені у роботах Чарльза Дарвіна й його еволюційній теорії. На рубежі XIX-ХХ століть теорію інстинктів соціальної поведінки розвивали Вільям Джеймс і Вільям Макдуголл. Їх ідеї значно вплинули на біхевіоризм і необіхевіоризм - найбільш значущі течії соціальної психології ХХ століття. Вплинули вони також на Зігмунда Фрейда й Конрада Лоренца, теорії яких активно використовуються і сучасними соціальними психологами (Фромм Э., 1998). Окрім того, теорія інстинктів насьогодні увійшла у галузь досліджень загальної психології. Таким чином, безпосереднім передвісником соціальної психології була психологія мас.

Початок її поклала книга французького соціолога Габриеля Тарда “Закони наслідування”, яка вийшла в 1890 році (Спб., 1892/1997). Наступні роботи Г. Тарда також були присвячені проблемам психології мас (Тард Г. Соціальна логіка. Спб., 1901; Тард Г. Суспільна думка і юрба. Спб., 1903/1998; Тард Г. Соціальні закони. Спб., 1906).

Але найбільший сплеск суспільної зацікавленості до психології мас викликала робота іншого французького вченого — психолога й антрополога Густава Лебона «Психологія народів і мас» (Спб., 1896/1995), опублікована в 1895 році, тобто через п'ять років після виходу книги Г. Тарда. Завдяки винятковій популярності даного твору Г. Лебона (а його пік відбувся у 20-ті роки нашого сторіччя), саму назву «психологія мас» стали пов'язувати майже винятково тільки з ім'ям Лебона. (Російською мовою виходили ще дві його роботи, де також аналізується психологія мас: «Психологія революції» (Спб., 1895), «Психологія соціалізму» (Спб., 1908/1995).

Зрозуміло, Г. Тард і Г. Лебон внесли найбільший вклад у дослідження й створення психології мас, але було б несправедливо тільки їм одним приписувати заслугу створення й розвитку даного напрямку психології. Увага наукової, і не тільки, громадськості до мас, до психіки маси присвячені також роботи Ч. Ломбро-Зо, З. Сигеле, У. МакДуголла. Значний внесок у розвиток психології мас вніс і Зігмунд Фрейд, робота якого “Психологія мас і аналіз людського Я” вийшла в 1921 році. Основна заслуга З. Фрейда в розробці проблем психології мас полягає в тому, що він не тільки констатує й описує ті або інші феномени масової психіки, але й, мабуть, одним з перших дає психологічне пояснення причин цих феноменів, розкриває їх психологічний підтекст. Фрейд виходить з того, що мало вказати на якийсь прояв масової психіки, необхідно також проаналізувати й зрозуміти психічні механізми, які лежать у його основі, необхідно дати їм пояснення. Фрейд робить це з позицій створеної їм психоаналітичної теорії. По цьому ж шляху психологічного аналізу й пояснень психології мас пішли Вільгельм Райх і Еріх Фромм. Це й зрозуміло, оскільки обидва названі психологи починали свою наукову діяльність як учні і послідовники Фрейда і прихильники психоаналізу. У 30-х роках ХХ століття вийшла книга В. Райха «Психологія мас і фашизм» (Пер. на рос. мову. Спб., 1997), а в 1941 році опублікована книга Е. Фромма «Втеча від волі» (Пер. на рос. мову. М., 1990). Але відзначимо, що й в інших своїх роботах Райх і Фромм неодноразово звертаються до проблем психології мас. Серед робіт Райха в цьому зв'язку варто згадати опубліковані російською мовою книги «Сексуальна революція» (Спб.; М., 1997) і «Функція оргазму» (Спб.; М., 1997). Що стосується Е. Фромма, то майже у всіх своїх книгах (російською мовою сьогодні вийшли практично всі його роботи), він, так чи інакше, торкається теми масових психічних явищ. Ось лише деякі із його робіт: «Душа людини», «Революція надії», «Психоаналіз і релігія», «До здорового суспільства», «Анатомія людської деструктивності».

Із суміжних соціальній психології галузей знання, найбільш близькою їй є соціологія. У цьому зв’язку вкажемо на роботи Макса Хоркхаймера, Теодора Адорно, Юргена Хабермаса, Герберта Маркузе, Герберта Блуммера. І, нарешті, варто згадати ще одне ім'я - Еліас Канетті, робота якого «Маса й влада» (Канетти Э., 1997) хоча й не ставиться до розряду психологічних здобутків, будучи, скоріше, описом феноменології мас, але дає багато розуміння масової психології.


Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія
Підрозділ 1. Індивід - маса: проблема психічних трансформацій

Природа людини й предмет психології

Характеристика маси

Структура психіки маси

Закони маси

Інтелект маси

Жіночий початок і почуття маси

Віра й надії маси

Консерватизм маси

Маси природні й штучні

Закон наслідування

Еліта і маса


Підрозділ 2. Вождь - маса: проблема влади й соціального лідерства

Природа влади й підкорювання

Психологічний портрет вождя

Вождь і маса - близнюки-брати

Ореол авторитету
Підрозділ 3. Психологія маси: проблема соціального впливу

Гіпноз і ураження

Механізми впливу в масі

Вселяння (сугестія)

Демагогія

Повторення

Засоби впливу: масові комунікації
Підрозділ 4. Від психології мас до соціальної психології

Перша модель соціальної психології

Історія соціальної психології
Розділ I. Психологія мас і соціальна психологія
Маса здається нам знову ожила первісною ордою. Так само як

у кожному окремому індивіді первісна людина фактично збереглася, так і з будь-якої людської юрби може знову виникнути первісна орда... Ми маємо зробити висновок, що психологія маси є найдавнішою психологією людства; усе, що ми, зневажаючи всіма залишками маси, ізолювали як психологію індивідуальності, виділилося... із найпрадавнішої масової психології.

З. Фрейд
Переважна більшість питань, поставлених психологією мас, у подальшому стала предметом дослідження соціальної психології. До числа найбільш значущих для соціальної психології проблем, які вирішувалися психологією мас, є:


  1. Проблема взаємин: індивід - група.

  2. Проблема соціальної влади й лідерства.

  3. Проблема індивідуального й групового впливу: конформізм і підкорювання.

  4. Проблема групових процесів і механізмів групових і міжгруппових взаємодій.

Пізніше ми повернемося до питання про еволюцію психології мас у соціальну психологію й коротко опишемо основні етапи розвитку соціальної психології як самостійної науки. А зараз розглянемо соціально-психологічні проблеми, які ставилися психологією мас.

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   22


База даних захищена авторським правом ©lecture.in.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка